Справа № 640/32156/20
25 квітня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі: головуючого судді - Завальнюка І.В., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін справу за адміністративним позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМ-ЕКСПОРТ» до Київської митниці про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови,
Товариство з обмеженою відповідальність «ДМ-ЕКСПОРТ» звернулось до Окружного адміністративного суду міста Києва з позовом до Київської митниці Держмитслужби, в якому просить визнати протиправною відмову Київської митниці Держмитслужби у визнанні заявленої митної вартості та скасуванні Рішення про коригування митної вартості товарів № UА100000/2020/000312/2 від 28.07.2020 (Листи вих. № 78-1/15/11/19625 від 02.10.2020 та вих. № 78-1/15/11/20685 від 20.10.2020); визнати протиправними та скасувати Рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA100000/2020/000312/2 від 28.07.2020 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100070/2020/00274 від 28.07.2020.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що під час переміщення товару через митний кордон України декларантом до митниці подано митну декларацію з визначеною декларантом вартістю товару. Однак за результатами митного оформлення митним органом прийнято рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення. Позивач з даним рішенням та карткою відмови не погоджується та вважає їх протиправними і такими, що порушують його права та інтереси. Документи, подані декларантом для митного оформлення товару за ціною контракту, відповідають вимогам ст. 53 Митного Кодексу України, є належними та допустимими та підтверджують числове значення митної вартості товару, не мають розбіжностей та їх данні піддаються обчисленню, що свідчить про неправомірність висновків митного органу про наявність будь-яких розбіжностей, а визначення митним органом митної вартості товару та коригування її в сторону збільшення за другорядним методом здійснено з порушенням вимог митного законодавства. Підстави для витребування додаткових документів для підтвердження митної вартості товару були відсутні. Подані позивачем (декларантом) документи містять всі необхідні відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості імпортованих товарів, відомості щодо ціни та не містять розбіжностей. Відповідачем неправомірно застосовано другорядний (резервний) метод визначення митної вартості товарів. У зв'язку із прийняттям оскаржуваного рішення про коригування на позивача було покладено додаткові фінансові зобов'язання у вигляді митних і інших пов'язаних платежів, що призвело до порушення майнових прав позивача.
26.01.2021 до Окружного адміністративного суду міста Києва від Київської митниці Держмитслужби надійшов відзив на позовну заяву, відповідно до якого відповідач позовні вимоги не визнав у повному обсязі, в задоволенні позову просив відмовити, зазначивши, що на виконання вимог статті 54 Митного кодексу України під час здійснення митницею митного контролю правильності визначення митної вартості товарів, які надійшли на адресу позивача та перевірки документів, поданих до митниці для підтвердження митної вартості товарів декларантом разом з митною декларацією (МД), було встановлено, що в поданих документах містяться розбіжності, також надані позивачем документи не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів та всіх відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, про що повідомлено декларанту та обґрунтовано у графі 33 Рішення про коригування митної вартості товарів. У наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо даної складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару. Отже, оскільки в документах, які надані позивачем до митниці разом з МД містились розбіжності та не містилися всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, які підтверджують митну вартість товарів, а також декларантом не подані витребувані митницею додаткові документи, які підтверджують митну вартість товарів, то зазначені обставини, у відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ, були підставою для прийняття митницею картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення, рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 30.08.2022 замінено відповідача Київську митницю Держмитслужби її правонаступником - Київською митницею (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 8-А; ЄДРПОУ ВП 43997555).
На виконання положень п. 2 розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» ліквідаційною комісією скеровано дану справу до Одеського окружного адміністративного суду.
Згідно Протоколу автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 24.02.2025, головуючим по справі визначено суддю Завальнюка І.В., у зв'язку із чим справу належить прийняти до провадження.
Ухвалою судді від 03.03.2025 справу прийнято до провадження; постановлено справу розглядати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін.
11.03.2025 до суду від Київської митниці надійшло клопотання, згідно з яким відповідач підтримує раніше поданий відзив на адміністративний позов та просить відмовити в задоволенні позовних вимог.
Розгляд справи здійснюється без проведення судового засідання та по суті розпочатий через тридцять днів з дня відкриття провадження у справі відповідно до ч. 2 ст. 262 КАС України.
Дослідивши матеріали справи, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення, з огляду на наступне.
Судом встановлено, що 02.03.2020р. між ТОВ «ДМ-ЕКСПОРТ» (Покупець) та ZHEJIANG XINYA PUMP INDUSTRY CO., LTD (Постачальник) було укладено Контракт на поставку товарів №DM-0203/1 від 02.03.2020р. (далі Контракт) та Додаток №2 від 02.03.2020р. до Контракту, в якому зазначено специфікацію товару, вартість товару та визначено порядок розрахунків.
Відповідно до п.1.1 Контракту та п.1 Додатку №2, ZHEJIANG XINYA PUMP INDUSTRY CO., LTD зобов'язується поставити ТОВ «ДМ-ЕКСПОРТ» товар (компресори повітряні поршневі в загальній кількості 1949 од) на загальну суму 129256,90 дол. США.
Відповідно до п.3 Додатку №2 сторони погодили наступний порядок розрахунків: Передоплата в розмірі 10% вартості замовлення (партії товару) оплачується ТОВ «ДМ-ЕКСПОРТ» не пізніше 50 календарних днів з моменту видання коносамента про прийняття партії товару до перевезення. Залишок в розмірі 90% вартості замовлення (партії товару) оплачується ТОВ «ДМ-ЕКСПОРТ» протягом 120 календарних днів з моменту отримання замовлення (партії товару) ТОВ «ДМ-ЕКСПОРТ».
Відповідно до п.4 Додатку №2 умови поставки FOB порт Нінбо, Китай, згідно з ІНКОТЕРМС-2010.
08.07.2020 ТОВ «ДМ-ЕКСПОРТ» відповідно до умов Контракту та Додатку №2 перераховано ZHEJIANG XINYA PUMP INDUSTRY CO., LTD передплату в розмірі 10% вартості партії товару 12 925,69 дол. США
22.07.2020 для проведення митного оформлення Товару декларантом ТОВ «ЛС-ЛОДЖИСТІК», який діє на підставі Договору про надання послуг митного брокера №ЛС629 від 29.05.2019 (далі - Декларант) до Відділу митного оформлення № 2 митного поста «Київ-столичний» Київської митниці Держмитслужби подано електронну митну декларацію форми МД-2 № UA100070/2020/425334 від 22.07.2020, відповідно до якої задекларовано митну вартість товару на підставі основного методу визначення митної вартості за ціною контракту щодо товарів, які імпортуються.
На підтвердження заявленої митної вартості товарів одночасно з митною декларацією декларантом подано до митного органу передбачені ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України документи, а саме:
- Пакувальний лист (Packing list) від 08.06.2020;
- Рахунок-фактура (інвойс) (Commercial invoice) XYS200608 від 08.06.2020;
- Коносамент (Bill of lading) COSU6265431310 від 14.06.2020;
- Міжнародна ТTH (International consignment note) 110 від 21.07.2020;
- Міжнародна ТTH (International consignment note) 197 від 21.07.2020;
- Міжнародна ТTH (International consignment note) 240 від 21.07.2020;
- Міжнародна ТTH (International consignment note) 738 від 21.07.2020;
- Міжнародна ТTH (International consignment note) 741 від 21.07.2020;
- Сертифікат про походження товару (Certificate of origin) C2014891065X0025 від 10.06.2020;
- Рахунок-фактура про надання транспортно-експедиційних послуг від виконавця договору (контракту) про транспортно-експедиційні послуги LS-4294556 від 15.07.2020;
- Документ, що підтверджує вартість перевезення товару тр. справка №150705 від 15.07.2020р;
- Документ, що підтверджує вартість страхування - Сертифікат до договору страхування від 10.06.2020;
- Висновок про вартісні характеристики товару вих. №1414 від 09.07.2020;
- Додаток №2 до Контракту;
- Контракт;
- Договір про надання послуг митного брокера №ЛС629 від 29.05.2019;
- Договір про перевезення № ДМ-12-12 від 12.12.2019;
- Копія митної декларації країни відправлення 310120200518586393 від 09.06.2020.
Однак, перевіркою поданих документів митним органом було встановлено наявність невідповідностей:
1) В наданому сертифікаті від 10.06.2020 № 302 до договору страхування №670217900.19 відсутній підпис та печатка страхувальника;
2) До митного оформлення не надано договір страхування №670217900.19;
3) В коносаменті від 14.06.2020 № COSU6265431310 відсутній підпис та печатка безпосереднього перевізника;
4) Висновок ДП «УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА» від 09.07.2020 №1414 прийнято до уваги митницею, але не може бути підставою для визнання митної вартості. Висновок носить консультативний характер. Крім того, у висновку експертом не здійснено аналіз цін на подібні (аналогічні) товари та не зазначені конкретні джерела інформації (не вказано яких саме підприємств постачальників та виробників відповідної продукції використана цінова інформація);
5) Прайс-лист виробника адресований компанії імпортеру та видано тільки на ту позицію товару, яка стосуються митного оформлення, а не на всю продукцію виробника, що свідчить про суб'єктивну спрямованість та суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців;
6) Для підтвердження митної вартості надано платіжний документ без дотримання вимог, визначених в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976), яка передбачає проставляння на платіжних дорученнях дати, підпису та відбитку штампу банку;
7) Пунктом 4 договору від 12.12.2019 №ДМ-12-12 на транспортно-експедиторське обслуговування передбачено, що оплата за перевезення здійснюється протягом 3х днів виставлення рахунку. В той же час, до митного оформлення не надано банківські платіжні документи, які підтверджують оплату рахунку від 15.07.2020 №LS-4294556.
У зв'язку з цим посадовою особою відповідача зроблено висновок, що відповідно до ч.2 ст. 58 МК України з поданих документів неможливо підтвердити заявлений метод визначення митної вартості товарів. Керуючись вимогами ч. 2 та 3 ст.53, ст.ст. 54, 57 МК України повідомляємо про необхідність надання наступних додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів: - специфікацію до контракту; - транспортні (перевізні) документи (коносамент); - копію митної декларації країни відправлення (Китай) з урахуванням вимог ст. 254 МК України; - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; - за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; - виписку з бухгалтерської документації; - каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У відповідь на запит митниці декларантом додатково надано платіжне доручення від 15.07.2015 № 66 про сплату рахунку від 15.07.2020 №LS-4294556, яке, як зазначає відповідач у відзиві, прийнято до уваги митницею, але не може бути підставою для визнання заявленої митної вартості, оскільки не усунуто інші розбіжності, які були виявлені митницею.
Також електронним листом декларант повідомив про неможливість надання інших додаткових документів.
За наслідками опрацювання додатково наданих документів, на підставі п. 6 статті 54 МК України, Київською митницею Держмитслужби було відмовлено Позивачу у митному оформленні задекларованого товару, у зв'язку з чим оформлено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100070/2020/00274 від 28.07.2020.
За результатами опрацювання поданих на розгляд документів митним органом прийняте рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2020/000312/2 від 28.07.2020, відповідно до якого митна вартість товару визначена із застосуванням резервного методу.
В подальшому відповідачем надано згоду на випуск товарів у вільний обіг під гарантійні зобов'язання, шляхом сплати до державного бюджету сум податків і зборів згідно митної вартості, визначеної Митним органом у повному обсязі, на підставі ч. 2, ч. 7 ст. 55 МК України.
Різниця між платежами, які заявлялись декларантом та які визначені митним органом становить 43749,79 грн (мито - 2063,67 грн; ПДВ - 41686,12 грн).
24.09.2020 декларант подав Київській митниці Держмитслужби заяву за вих. № 24-09 від 24.09.2020p. про підтвердження заявленої митної вартості та надання додаткових документів (в порядку ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України) та надав копії наступних документів: Договір страхування вантажу № 670217901.20 від 29.03.2020; Страховий сертифікат №008 від 10.06.2020; Лист перевізника ТОВ «ЛАМАН ШИЛІНГ» № 170816 від 17.08.2020 про умови страхування вантажу; Коносамент № COSU6265431310 від 14.06.2020; Платіжне доручення № 66 від 15.07.2020; Квитанція від 08.07.2020 про сплату 10% вартості товару (12925.69 доларів США) власником вантажу ТОВ «ДМ-ЕКСПОРТ».
02.10.2020 Київська митниця Держмитслужби листом за вих. №78-1/15/11/19625 від 02.10.2020 у відповідь на заяву вих. №24-09 від 24.09.2020 повідомив декларанта, що підстави для скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2020/000312/2 від 28.07.2020 відсутні.
08.10.2020 декларант подав Київській митниці Держмитслужби заяву за вих. № 08-10 від 08.10.2020 про підтвердження заявленої митної вартості та надання додаткових документів (в порядку ч. 8 ст. 55 Митного кодексу України) та надав, окрім доданих до Заяви № 24-09 від 24.09.2020 копій документів, також копію листа перевізника ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ» № 081001 від 08.10.2020.
20.10.2020 Київська митниця Держмитслужби листом за вих. №78-1/15/11/20685 від 20.10.2020 у відповідь на заяву № 08-10 від 08.10.2020 повідомила декларанта, що підстави для скасування рішення про коригування митної вартості товарів №UA100000/2020/000312/2 від 28.07.2020 відсутні
Зважаючи на безпідставну відмову митного органу в розмитнені товару за митною вартістю, визначеною декларантом, та на підставі повного пакету документів для митного оформлення товару, позивач звернувся за судовим захистом із даним позовом.
Оцінивши належність, допустимість, достовірність наданих сторонами доказів, а також достатність та взаємний зв'язок у їх сукупності, суд вважає позовні вимоги підлягаючими частковому задоволенню у зв'язку з наступним.
Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами 4 та 5 статті 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання митними органами мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 50 МК України визначено, що відомості про митну вартість товарів використовуються для нарахування митних платежів; застосування інших заходів державного регулювання зовнішньоекономічної діяльності України; ведення митної статистики; розрахунку податкового зобов'язання, визначеного за результатами документальної перевірки.
Частиною 1 статті 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару зобов'язані, зокрема, подавати митному органу достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Документами, які підтверджують митну вартість товарів, згідно з частиною 2 зазначеної статті є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Відповідно до ч. 1 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості.
Згідно ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Частиною 5 ст. 54 МК України передбачено право митного органу з метою здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів упевнюватися в достовірності або точності будь-якої заяви, документа чи розрахунку, поданих для цілей визначення митної вартості, а у випадках, встановлених цим Кодексом, письмово запитувати від декларанта або уповноваженої ним особи додаткові документи та відомості, якщо це необхідно для прийняття рішення про визнання заявленої митної вартості.
Відповідачем згідно ч. 5 ст. 54 МК України витребувані митна декларація країни експорту, документи, що містять відомості про вартість страхування, документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів. Також було повідомлено, що відповідно до п. 6 ст. 53 МКУ декларант за власним бажанням може подати додаткові документи для підтвердження заявленої митної вартості.
Аналіз наведених норм дає підстави вважати, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Аналогічна позиція неодноразово викладалась Верховним Судом у постановах, зокрема, від 13.09.2019 у справі №815/6780/15, від 06.09.2019 у справі №803/1212/14, від 20.10.2020 у справі №809/1056/16 та ін.
Розглядаючи даний спір, суд встановив, що позивачем як при декларуванні товарів, так і на вимогу митниці, надано всі наявні у нього документи за переліком, визначеним ч. 2 ст. 53 МК України.
З матеріалів справи судом встановлено, що позивачем при митному оформленні товару надано пакет документів, які містили числові показники ціни товару. Суд не погоджується з висновками митного органу про те, що надані позивачем документи мають розбіжності, зважаючи на наступне.
Щодо зауважень митного органу про те, що в наданому сертифікаті від 10.06.2020 № 302 до договору страхування №670217900.19 відсутній підпис та печатка страхувальника, суд зазначає таке.
Так, дійсно, сторонами по справі не оспорюється та обставина, що декларантом разом з митною декларацією було подано сертифікат до договору страхування без підпису та печатки страхувальника, з помилками в номері договору страхування та номері сертифікату. Однак, звертаємо увагу, що вказані помилки не стосуються змісту сертифікату та числових значень відображених в ньому, тобто жодним чином не впливають на митну вартість Товару.
Між іншим, Декларантом в порядку передбаченому ч. 8 ст. 55 МК України одночасно з заявами №24-09 від 24.09.2020 та. №08-10 від 08.10.2020 було подано Сертифікат № 008 до договору страхування № 670217901.20 від 10.06.2020 та Договір страхування вантажу № 670217901.20 від 29.03.2020, відповідно до яких, страхова премія за страхування Товару за коносаментом COSU6265431310 від 14.06.2020 становить 11 364,00 грн. Сума страхової премії 11 364,00 грн. була включена Декларантом до митної вартості Товару як складова митної вартості, а вірність її обчислення додатково підтверджується рахунком LS-4294556 від 15.07.2020. та Платіжним дорученням № 66 від 15.07.2020.
Враховуючи положення ч.ч. 8-10 ст. 55 МК України, відмова митного органу у прийнятті сертифікату № 008 до договору страхування № 670217901.20 від 10.06.2020. та договору страхування вантажу № 670217901.20 від 29.03.2020. для підтвердження заявленої декларантом митної вартості товару є протиправною.
Так, ч. 3 ст. 53 МК України імперативно визначено, що саме розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, мають значення для визначення митної вартості та прийняття відповідних рішень Митним органом про витребування додаткових документів. Самі по собі розбіжності, які не мають впливу на правильність визначення митної вартості, не можуть бути підставою для прийняття рішень Митним органом.
Щодо зауважень митного органу про те, що в коносаменті від 14.06.2020 № COSU6265431310 відсутній підпис та печатка безпосереднього перевізника, суд зазначає таке.
Декларантом в порядку ч. 8 ст. 55 МК України одночасно з Заявами (вих. №24-09 від 24.09.2020р. та вих. №08-10 від 08.10.2020р.) було подано копію Коносаменту № COSU6265431310 від 14.06.2020р. з підписом і печаткою перевізника ТОВ «ЛАМАН ШИПІНГ».
Щодо зауважень митного органу про те, що висновок ДП «УКРПРОМЗОВНІШЕКСПЕРТИЗА» від 09.07.2020 №1414 прийнято до уваги митницею, але не може бути підставою для визнання митної вартості (висновок носить консультативний характер; у висновку експертом не здійснено аналіз цін на подібні (аналогічні) товари та не зазначені конкретні джерела інформації (не вказано яких саме підприємств постачальників та виробників відповідної продукції використана цінова інформація)), суд зазначає таке.
Суд зазначає, що експертний висновок не відноситься до документів, які підтверджують митну вартість товару відповідно до ч. 2 ст. 53 МК. Таким чином, експертний висновок має виключно інформаційний характер і зазначена в ньому інформація не може слугувати підставою для витребування додаткових документів.
Водночас приписи МКУ зобов'язують митний орган зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких зможе усунути сумніви у їх достовірності.
Експертний висновок не є визначальним при здійсненні митного контролю за правильністю визначення митної вартості товару. Сам по собі експертний висновок не визначає митну вартість, проте при сукупності наданих до митного оформлення документів, такий висновок є додатковим підтвердженням правильності визначення митної вартості товару за ціною договору.
Щодо зауважень митного органу про те, що прайс-лист виробника адресований компанії імпортеру та видано тільки на ту позицію товару, яка стосуються митного оформлення, а не на всю продукцію виробника, що свідчить про суб'єктивну спрямованість та суперечить суті прайс-листа як комерційної пропозиції продавця необмеженій кількості потенційних покупців, суд зазначає таке.
Відповідач в оскаржуваному рішенні не посилається на жодну норму законодавства України, міжнародного законодавства, які б зобов'язували сторони договору купівлі-продажу визначати вимоги до прайс-листів, пакувальних листів, калькуляцій, комерційних пропозицій.
Законодавством не встановлено і конкретних вимог та переліку відомостей (критеріїв), які повинен містити прайс-лист. Прайс-лист - це по суті довідник цін (тарифів) на товари або послуги, який адресований невизначеному колу покупців, є документом довільної форми.
Аналогічно до вищезазначеного, комерційна пропозиція - це документ довільної форми продавця інформаційного характеру.
Окрім того, посилання як на складову та підставу визначення митної вартості товару на підставі прайс-листа виробника товару є безпідставними, оскільки обов'язкове подання такого документу ч. 2 ст. 53 МК України не передбачено.
Відтак, митний орган не може посилатися на відсутність, невідповідність відомостей прайс-листа та комерційної пропозиції, як на підставу для коригування митної вартості товару і тому дане твердження також не може прийматись до уваги.
Щодо зауважень митного органу про те, що для підтвердження митної вартості надано платіжний документ без дотримання вимог, визначених в Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті (затверджена постановою Правління НБУ від 21.01.2004 № 22 і зареєстрована в Міністерстві юстиції України 29.03.2004 за № 377/8976), яка передбачає проставляння на платіжних дорученнях дати, підпису та відбитку штампу банку, суд зазначає таке.
Розрахунки за допомогою систем дистанційного обслуговування на момент спірних правовідносин регламентовано главою 10 Інструкції про безготівкові розрахунки в Україні в національній валюті, затвердженої постановою Правління Національного банку України від 21 січня 2004 року № 22 (із змінами та доповненнями) (далі Інструкція № 22) (втратила чинність на підставі Постанови Національного банку № 106 від 27.05.2022).
Згідно з п. 10.1 Інструкції № 22 оперативне ведення клієнтом своїх рахунків у банку та обмін технологічною інформацією, визначеною в договорі між банком та клієнтом, клієнт може здійснювати за допомогою систем дистанційного обслуговування.
Дистанційне обслуговування рахунку клієнт може здійснювати за допомогою систем «клієнт-банк», «клієнт-Інтернет-банк», «телефонний банкінг», «платіжний застосунок» та інших систем дистанційного обслуговування.
Пунктом 10.5 Інструкції № 22 визначено, що під час здійснення розрахунків за допомогою систем «клієнт-банк», «клієнт-Інтернет-банк» тощо застосовуються електронні розрахункові документи. Якщо це передбачено договором між банком та клієнтом, то використання клієнтом системи не виключає можливе оброблення банком документів клієнта на паперових носіях.
Реквізити електронного розрахункового документа, що використовуються в системах «клієнт-банк», «клієнт-Інтернет-банк», визначаються договором між банком та клієнтом, але обов'язково цей документ має містити такі з них: дату і номер; найменування, код платника та номер його рахунку; найменування, код одержувача та номер його рахунку; суму цифрами; призначення платежу; електронний(і) підпис(и) відповідно до вимог, установлених нормативно-правовим актом Національного банку України з питань застосування електронного підпису в банківській системі України; інші реквізити, які під час формування електронного розрахункового документа системою електронних платежів розміщуються в полі «Допоміжні реквізити».
Отже суд наголошує, що чинним законодавством не передбачено проставлення банківської печатки чи підпису уповноваженої особи на при здійсненні розрахунків за допомогою системи дистанційного обслуговування.
В свою чергу, роздруковане платіжне доручення по оплаті № 66 від 15.07.2020, здійснений через систему «клієнт-банк» містить всі обов'язкові реквізити електронного розрахункового документу, визначені п. 10.5 Інструкції № 22, і є належним документом щодо підтвердження оплати.
Щодо зауважень митного органу про те, що пунктом 4 договору від 12.12.2019 №ДМ-12-12 на транспортно-експедиторське обслуговування передбачено, що оплата за перевезення здійснюється протягом 3-х днів виставлення рахунку, тоді як до митного оформлення не надано банківські платіжні документи, які підтверджують оплату рахунку від 15.07.2020 №LS-4294556, суд зазначає таке.
Відповідач сам собі протирічить, оскільки у гр. 33 спірного рішення митний орган одночасно зазначає про те, що декларантом додатково надано платіжне доручення від 15.07.2020 № 66 про сплату рахунку від 15.07.2020 № LS-4294556, який прийнято до уваги митницею.
Оплата позивачем за товар постачальнику на суму 12925,69 доларів США підтверджується платіжним дорученням в іноземній валюті (SWIFT) від 08.07.2020р., в якому наявне посилання на контракт № DM-0203/1 від 02.03.2020р. та Товар, який поставляється за контрактом. Сплачена сума відповідає зазначеній в п.3 Додатку №2 до Контракту.
Відтак, поданий позивачем для митного оформлення платіжний документ у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, дозволяють ідентифікувати (співставити) платіж з оцінюваним товаром.
Верховний Суд у свої постанові від 22 серпня 2019 року у справі № 810/2784/18 зазначив про те, що відсутність в платіжному документі вказівки на інвойс самостійно не може бути підставою для висновку про неможливість ідентифікації платежу з поставкою товару, якщо така ідентифікація може бути проведена на основі інших документів, доданих на підтвердження митної вартості товару. Чинним законодавством не встановлено обов'язку здійснювати посилання на інвойс чи проформу в банківському платіжному документі.
Отже, сама по собі відсутність у банківських документах посилання на інвойс чи проформу, за умови наявності вказівки на контракт та товари, які оплачуються, не є підставою для висновку щодо недостовірності наданої позивачем інформації про митну вартість товару, а у сукупності з іншими документами, що стосуються поставки оцінюваного товару, і були подані позивачем для митного контролю, дозволяють ідентифікувати платіж з оцінюваним товаром.
Вирішуючи спір, суд враховує, що митні органи мають право здійснювати контроль правильності обчислення декларантом митної вартості, але ці повноваження здійснюються у спосіб, визначений законом, зокрема, витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей. Такі сумніви можуть бути зумовлені неповнотою поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, порівнянням рівня заявленої митної вартості товарів з рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких уже здійснено, і таке інше.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Разом з тим витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Верховний Суд неодноразово у своїх рішеннях звертав увагу щодо такого застосування судом статей 53, 54 МК України у подібних правовідносинах, зокрема у постанові від 23.10.2021 у справі № 815/4821/16 (касаційне провадження №К/9901/39168/18), але не виключно.
З урахуванням зазначеного, зауваження митного органу стосовного того, що у наданих до митного оформлення документах відсутні дані щодо цієї складової митної вартості товару, внаслідок чого неможливо перевірити правильність визначення митної вартості самого товару, є необґрунтованими.
Зазначивши у оскаржуваному рішенні про виявлені розбіжності, митний орган не зазначає яким чином це вплинуло на митну вартість товару та чому це є перешкодою до її визначення за першим методом.
Тобто, за встановленими у цій справі обставинами, суть виявлених митним органом недоліків знайшла своє відображення безпосередньо у рішенні про коригування митної вартості, які у процедурі митного оформлення є кінцевими та позбавляють декларанта можливості подавати додаткові документи. В той же час у вимогах про надання додаткових документів відповідач не зазначив законодавчо визначених підстав для цього та не вказав, чому з наданих до митного оформлення документів неможливо визначитись з правильністю (неправильністю) визначення декларантом митної вартості товару, а виключно наведено пропозицію надання додаткових документів за переліком, встановленим частиною третьої статті 53 МК України.
Такий підхід відповідача суперечить нормам статті 53 МК України, оскільки встановивши відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника. Натомість, у цій справі декларант фактично був позбавлений можливості зрозуміти, які саме складові митної вартості викликали сумнів у митного органу та які належить усунути додатковими документами.
Аналогічна правова позиція викладена Верховним Судом в постанові від 28.10.2020 у справі № 1.380.2019.000724 (адміністративне провадження №К/9901/25406/19).
Крім того, Верховний Суд неодноразово висловлював позицію, зокрема у постанові від 30 квітня 2020 року у справі № 820/231/16, що витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Ненадання повного переліку витребуваних документів може бути підставою для визначення митної вартості не за першим методом лише тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, суд дійшов до висновку, що витребовуючи перелік документів без зазначення обставин, які ці документи повинні підтвердити, свідчать про протиправність рішення щодо застосування іншого, ніж основний метод, визначення митної вартості товарів.
Враховуючи викладене, суд вважає, що для митного оформлення позивачем були надані всі документи, необхідні для підтвердження заявленої митної вартості імпортованого товару, які містили необхідні числові показники митної вартості.
Згідно зі ст. 54 МК України, контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється митним органом під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу. Відповідно до частини 3 цієї ж статті за результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів митний орган визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень статті 55 цього Кодексу.
Згідно ч. 1 ст. 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених ч. 6 ст. 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до п. 2 ч. 6 ст. 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, зокрема у разі неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у ч.ч. 2-4 ст.53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України, здійснюється шляхом застосування таких методів: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Якщо основний метод не може бути використаний, застосовується послідовно кожний із перелічених у частині першій цієї статті методів. При цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу. Методи на основі віднімання та додавання вартості (обчислена вартість) можуть застосовуватися у будь-якій послідовності на прохання декларанта або уповноваженої ним особи.
Як встановлено судом, за результатами проведеної консультації, митну вартість товарів скориговано та визначено за резервним методом відповідно до ст. 64 МК України на підставі інформації, наявної у митного органу. Попередні методи не застосовувалися з наступних причин: основний метод (вартість операції) - неподання усіх необхідних документів, які підтверджують митну вартість товару, невідповідність ціни угоди інформації, що наявна у митного органу. Другорядні: - за ціною договору щодо ідентичних товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо ідентичних товарів; - за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів - відсутність інформації за ціною угоди щодо подібних (аналогічних) товарів; - на основі віднімання вартості - відсутність інформації щодо числового значення витрат для цілей вирахування вартості; - на основі додавання вартості (обчислена вартість) відсутність інформації щодо складових для обчислення вартості товару.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованих позивачем товарів від рівня митної вартості іншого митного оформлення, не може розцінюватись як заниження позивачем митної вартості, не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
Відповідно до ч. 2 ст. 77 КАС України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідач належними доказами не спростував доводи позивача про правильність визначення ним митної вартості за основним методом та не довів наявність у митного органу належних підстав для коригування митної вартості товару.
Таким чином, суд дійшов висновку, що надані уповноваженою особою позивача для митного оформлення товару документи відповідають вимогам частини 2 статті 53 Митного кодексу України, у повній мірі ідентифікують оцінюваний товар, не містять розбіжностей щодо даних, які підлягають обчисленню при визначені саме митної вартості товару та підтверджують ціну товару, яка сплачена позивачем за ціною, вказаною в контракті (інвойсах, специфікації).
При цьому суд зазначає, що встановивши розбіжність між документами чи відсутність достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митний орган повинен вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих декларантом документів неможливо встановити дані складові та які документи необхідні для підтвердження того чи іншого показника.
Витребовування додаткових документів на підтвердження задекларованої митної вартості може мати місце тільки за наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих документів для підтвердження заявленої митної вартості товарів, невідповідністю характеристик товарів, зазначених у поданих документах, митному огляду цих товарів, і таке інше. Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву в правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребовування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти такі дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Під час розгляду справи митний орган не довів належними та допустимими доказами, а також аргументованими доводами наявність у поданих позивачем документах розбіжностей, ознак підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товару, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за цей товар.
З огляду на вищевикладене, суд дійшов висновку, що відповідачем неправомірно були прийняті спірні рішення про коригування митної вартості товарів та картка відмови.
Вирішуючи спір, суд повинен пересвідчитись у належності особи, яка звернулась за судовим захистом, відповідного права або охоронюваного законом інтересу (чи є така особа належним позивачем у справі - наявність права на позов у матеріальному розумінні), встановити, чи є відповідне право або інтерес порушеним (встановити факт порушення), а також визначити, чи відповідає обраний позивачем спосіб захисту порушеного права тим, що передбачені законодавством, та чи забезпечить такий спосіб захисту відновлення порушеного права позивача.
Відсутність порушеного права та неправильний спосіб захисту встановлюються при розгляді справи по суті і є підставою для прийняття судом рішення про відмову в позові.
Визнаючи неправомірним та скасовуючи акт індивідуальної дії - рішення про коригування митної вартості, судом одночасно надається оцінка діям митного органу, які передували прийняттю цього рішення, в аспекті заявленої декларантом митної вартості товару, рівно як і подальшим діями щодо неврахування додатково наданих документів.
В світлі вищевикладеного суд зазначає, що окреме визнання протиправними відмов Київської митниці Держмитслужби у визнанні заявленої митної вартості та скасуванні рішення про коригування митної вартості товарів № UА100000/2020/000312/2 від 28.07.2020, що викладені в листах № 78-1/15/11/19625 від 02.10.2020 та № 78-1/15/11/20685 від 20.10.2020, для цілей захисту порушених прав позивача не потребується, адже само по собі не відновлює порушених права та інтересів, оскільки відновлення порушених прав у повній мірі охоплюється вирішенням основної позовної вимоги. Натомість додаткова оцінка у вигляді судового розсуду проміжним діям, які були лише частиною процесу розмитнення, та самі по собі не становлять спірних правовідносин, та при вирішенні такого спору також не призводить до відновлення порушених прав, у зв'язку із чим суд не вбачає підстав для задоволення першого пункту позовних вимог.
Згідно рішення п. 71 Європейського суду з прав людини у справі "Звежинський проти Польщі" позбавлення майна, може бути виправданим, лише якщо воно відбувається в інтересах суспільства і на умовах, передбачених законом. Крім того, будь-яке втручання у право власності має відповідати критерію пропорційності.
Під час втручання необхідно дотримуватися "справедливої рівноваги" між загальними інтересами суспільства і вимогами захисту основних прав людини (рішення у справі "Pressos Compania Naviera S. A." та інші проти Бельгії". Цю рівновагу буде порушено, якщо людині доведеться нести надто специфічний або надмірний тягар.
При цьому, розглядаючи питання, які мають загальний інтерес, органи державної влади повинні діяти коректно і дуже послідовно (рішення у справі "Беєлер проти Італії"). Крім того, як охоронець громадського порядку держава має моральне зобов'язання бути взірцевою, вона повинна стежити за тим, щоб такими були й державні органи, що захищають публічний порядок.
Крім цього, згідно п. 17 рішення ЄСПЛ у справі «TOB «Полімерконтейнер» проти України», будь-яке втручання, включаючи те, яке виникло в результаті заходів для забезпечення сплати податків, не повинно порушувати «справедливого балансу» між вимогами загальних інтересів суспільства та вимогами захисту основних прав людини. Важливість забезпечення такого балансу в цілому відображається в структурі статті 1 Першого протоколу. Необхідного балансу не буде досягнуто, якщо на зацікавлену особу буде покладено індивідуальний та надмірний тягар.
Перевіряючи обґрунтованість та законність дій та рішень суб'єкта владних повноважень, суд враховує наведене нормативне регулювання та вимоги частини 2 статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України, які певною мірою відображають принципи адміністративної процедури.
Суд також враховує встановлений ст.3 Конституції України, ст. 6 КАС України принцип верховенства права, який в адміністративному судочинстві зобов'язує суд надавати законам та іншим нормативно-правовим актам тлумачення у спосіб, який забезпечує пріоритет прав людини при вирішенні справи. Тлумачення законів та нормативно-правових актів не може спричиняти несправедливих обмежень прав людини.
Вирішуючи спір, суд також враховує, що орган влади зобов'язаний виправдати свої дії, навівши обґрунтування своїх рішень (див. рішення у справі “Суомінен проти Фінляндії» (Suominen v. Finland), № 37801/97, п. 36, від 1 липня 2003 року).
Суд акцентує увагу на приписах ч. 2 ст. 77 КАС України, відповідно до якої в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Однак, всупереч наведеним вимогам відповідач, як суб'єкт владних повноважень, не надав суду достатніх беззаперечних доказів на обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його висновки про недотримання позивачем вимог митного законодавства і не довів правомірності оскаржуваних рішення про коригування митної вартості та картки відмови, у зв'язку із чим останні підлягають скасуванню.
Зважаючи на встановлені у справі обставини та з огляду на приписи норм чинного законодавства, які регулюють спірні правовідносини, суд дійшов висновку про часткову обґрунтованість адміністративного позову та наявність підстав для його часткового задоволення.
Судові витрати розподілити відповідно до ст. 139 КАС України.
Керуючись ст.ст. 139, 242-246, 262 КАС України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМ-Експорт» (04080, м. Київ, вул. Кирилівська, 102; ЄДРПОУ 42908471) до Київської митниці (03124, м. Київ, бульвар Вацлава Гавела, буд. 8-А; ЄДРПОУ ВП 43997555) про визнання протиправними дій, визнання протиправним та скасування рішення, картки відмови задовольнити частково.
Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби про коригування митної вартості товарів № UA100000/2020/000312/2 від 28.07.2020 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100070/2020/00274 від 28.07.2020.
В іншій частині позовних вимог відмовити.
Стягнути з бюджетних асигнувань Київської митниці, як відокремленого підрозділу Державної митної служби України, на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ДМ-Експорт» судовий збір в розмірі 2102 грн (дві тисячі сто дві грн).
Рішення суду набирає законної сили в порядку, передбаченому ст.255 КАС України.
Рішення може бути оскаржене до Шостого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Суддя І.В. Завальнюк