Справа № 420/35654/24
24 квітня 2025 року м. Одеса
Одеський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Попова В.Ф., розглянувши в письмовому провадженні адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю “Дунайська імпортна компанія» до Львівської митниці про визнання протиправними та скасування рішення,
встановив:
Позивач звернувся до суду із позовною заявою до Львівської митниці в якій просить:
- визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900827/2 від 11.11.2024 року;
- визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/003145 від 11.11.2024 року.
Львівською митницею заявлене клопотання про розгляд справи у судовому засіданні, яке не підлягає задоволенню, оскільки процедура митного оформлення товару відбувається шляхом подання документів в електронному вигляді без присутності декларанта, як і подальші відносини сторін при визначенні митної вартості. Відповідач не наводить жодних аргументів, щодо необхідності їх заслуховування в судовому засіданні. До суду надані письмові заяви сторін по суті справи з детальним обґрунтуванням їх позицій, додані всі необхідні документи, які є достатніми для вирішення справи судом.
Обґрунтовуючи позовні вимоги позивач зазначає, що у зв'язку із імпортуванням на територію України товару, а саме - банан свіжий, вагою 20552,40 кг (нетто), країна виробництва - Гватемала до Львівської митниці було подано митну декларацію 24UA209170095514U0 від 11.11.2024 року. Від відповідача надійшло повідомлення про витребування додаткових документів на підтвердження складових митної вартості. У відповідь надіслано лист, разом з яким надані додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості, викладені аргументи щодо безпідставності зауважень та вимоги надати додаткові документи. Після цього отримали від відповідача рішення про коригування митної вартості товарів та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, які є протиправними. Просять задовольнити позовні вимоги, оскільки подали до митного органу всі документи, що підтверджують митну вартість товару.
Відповідачем поданий відзив на позовні заяву у якому позовні вимоги не визнали та зазначили, що Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. Відповідно до частини 2 статті 53 МКУ декларанту було направлено повідомлення про необхідність подання додаткових документів для підтвердження заявленої митної вартості. Надіслані на вимогу митного органу документи не усувають невідповідності та розбіжності. У відповідності до п. 2 ч. 6 ст. 54 МКУ це стало підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товарів та відмови митним органом у митному оформленні товарів за заявленою декларантом митною вартістю. Просять відмовити у задоволенні позовних вимог.
Судом встановлені такі обставини по справі.
На підставі Контракту №22/22 від 21.03.2022р. (надалі - Контракт), укладеного між фірмою Dashtrade B.V. (Нідерланди) та ТОВ “Дунайська імпортна компанія», позивачем імпортовано на територію України товар - банан свіжий, вагою 20552,40 кг (нетто), країна виробництва - Гватемала та подано до Львівської митниці митну декларацію 24UA209170095514U0 від 11.11.2024 року.
Після подання декларантом МД, Відповідачем було відправлено Декларантові повідомлення, в якому запропоновано надати додаткові документи, окрім тих документів, які були подані раніше та які передбачені ч. 2 ст. 53 МКУ.
У відповідь декларантом надіслано лист № 11/11-24-2 від 11.11.2024 р. в якому викладено аргументи щодо безпідставності зауважень та вимоги надати додаткові документи, разом з яким було надано додаткові документи на підтвердження заявленої митної вартості: прейскурант виробника товару № б/н від 08.11.2024 року, висновок про вартісні характеристики товару, підготовлений спеціалізованою експертною організацією № 20-47/11-2024 від 11.11.2024 року; розрахунок ціни (калькуляція) б/н від 08.11.2024 року, копію митної декларації країни відправлення № 24NLCERVB4GK2LODA7 від 08.11.2024 року.
11.11.2024 року Декларантом було спочатку отримано від Відповідача рішення про коригування митної вартості товарів № UA209000/2024/900827/2 від 11.11.2024 року та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA209170/2024/003145 від 11.11.2024 року.
Відповідно до Рішення про коригування, митна вартість товару була відкоригована в бік збільшення її розміру, а саме: митну вартість збільшено до EUR 19078,79, у порівнянні із заявленою митною вартістю - EUR 12697,51.
Таке коригування митної вартості товару в бік збільшення спричинило необхідність для Позивача сплатити митні платежі в більшому розмірі, ніж це було передбачено виходячи із заявленої митної вартості.
У Рішенні про коригування митної вартості Відповідачем зазначено наступне:
«За результатами опрацювання встановлено. Декларантом здійснюючи декларування оцінюваного товару самостійно визначено митну вартість таких товарів за основним методом тобто - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції). Відповідно до ч.2 ст.58 МКУ, метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/ або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні з урахування наданих до митної декларації документів у тому числі додатково наданих документів на виконання вимоги митного органу, слід зазначити:
- поставка оцінюваного товару здійснювалась на підставі Контракту на поставку №22/22 від 21.03.2022р. (надалі - Контракт), укладеного між фірмою Dashtrade B.V. (Нідерланди) та ТОВ «Дунайська імпортна компанія».
Відповідно до п.1.1 Контракту постачальник зобов'язується поставити, а покупець прийняти та оплатити товар зазначений у Замовлені покупця та у виставлених на його підставі інвойсах, що є невід'ємною частиною цього Контракту, в порядку та на умовах обумовлених в Контракті.
Згідно з п.1.2 Контракту, поставка товару здійснюється партіями. Кількість кожної партії товару узгоджуються сторонами і визначається в Замовленнях наданих покупцем на кожну партію товару.
Відповідно до п. 4.3. Контракту, умови поставки кожної партії товару вказується окремо в замовленні і в інвойсі на неї. Також п.4.7 Контракту, передбачено, що Замовлення має містити у собі такі відомості: умови поставки та порт/місце поставки, реквізити контракту, номер і дата замовлення, найменування постачальника і покупця, найменування товару, кількість товару, вага товару.
При цьому, п.2.2. Контракту, передбачено що покупець зобов'язаний оплатити вартість тієї кількості товару, яку він замовив відповідно до узгоджених Замовлень. А відповідно до п.4.8 Контракту інвойс, що містить розбіжності із Замовлення Покупця, вважається таким, що не підтверджує умови поставки, зазначені у такому Замовленні, а отже позбавляє постачальника права на отримання оплати за поставлений за таким інвойсом товар.
Здійснюючи аналіз вищевказаних положень Контракту, який встановлює процедуру погодження поставки товару, у тому числі і вартість товару, вбачається, що інвойс складається на підставі замовлення, при цьому, такі документи як інвойс та замовлення є взаємозалежні та самостійні документи та для встановлення усі відомостей, що містять числові значення, такі два документа, а точніше відомості, що такі містять, необхідно розглядати в сукупності. Однак, замовлення до митного оформлення не надавалось, що позбавляє можливості у повній мірі перевірити числові значення вартості товару, що містяться у поданих документах, умови поставки конкретної партії, а також чи відповідає виставлений інвойс замовленню.
- для підтвердження транспортних витрат, декларантом долучено рахунок-фактура №127 від 11.11.2024 виставлений на підставі договору №0101- 22/ФЛ від 01.01.2022. Такий договір укладений між ТОВ «Дунайська імпортна компанія» та ФОП ОСОБА_1 . Із даного рахунку не вбачається понесення витрат на завантаження товару у місці призначення. За умовами FCA місця поставки впливає на зобов'язання щодо завантаження й розвантаження товару у такому місці. Якщо поставка здійснюється на площах продавця, то продавець несе відповідальність за завантаження. Однак, як вбачається із документів поставка не здійснювалась на площах продавця.
- у графі 16 і 23 наданої до митного оформлення СМР № NL 120189/586858 від 09.11.2024 наявний штамп перевізника OCEANIC GRZEGORZ LUPA. Однак, документи, які визначають договірні відносини з OCEANIC GRZEGORZ LUPA, які передбачають факт погодження вартості, маршруту та способів розрахунку відсутні. Натомість, рахунок-фактура на оплату транспортних послуг №127 від 11.11.2024 виставлений ФОП ОСОБА_1 , а Заявка на перевезення вантажів №127 від 08.11.2024 не містить інформації про третю особу перевізника та погодження із такою особою вартості перевезення.
- також згідно CMR NL 120189/586858 від 09.11.2024 вбачається, що документами на перевезення також слугував Т1 24NL000855JV4XSTJ8. Однак, згідно наданого рахуноку-фактури №127 не підтверджено про врахування декларантом додаткових витрат на надання брокерських послух за межами території України щодо оформлення транзитної декларації Т1 по території Євросоюзу, які необхідно враховувати відповідно до пп. а) п. 1 ч. 10 ст.58 МК України. Також не надано іншого документи який містить числові значення необхідні для розрахунку таких витрат у повному обсязі. За умовами поставки FCA покупець за власний рахунок та на власний ризик одержує імпортну ліцензію або інший дозвільний документ, виконує усі митні формальності для імпорту товару та його транзитного перевезення через будь-яку країну.
Таким чином, відомості щодо складових митної вартості не підтверджено документально та не піддаються перевірці, що є порушенням вимог положень частини 21 статті 58 Митного кодексу.
Отже, Львівською митницею були встановлені невідповідності у поданих документах та відсутність належних відомостей, які обґрунтовують заявлені числові значення митної вартості, визначеної за основним методом. У сукупності всі перелічені фактори вказують на наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах та відсутність всіх відомостей щодо обставин купівлі-продажу товару.
На вимогу декларантом надіслано: калькуляційний лист, прайс-лист, висновок експерта. Надіслані на вимогу митного органу документи не усувають вищезазначені невідповідності, а висновком експерта, як зазначається у такому, надано послугу виключно інформаційного характеру. Інших документів на вимогу не надано.»
Позивач не погоджуючись з таким рішенням звернувся до суду з цим позовом.
Вирішуючи питання про правомірність прийнятого відповідачем рішення про коригування митної вартості товару, суд враховує такі приписи діючого законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає виконання органами доходів і зборів мінімуму митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Статтею 49 МК України визначено, що митна вартість товарів - це вартість товарів, що використовується для митних цілей, яка базується на ціні, що фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Згідно з частинами 4 та 5 ст. 58 МК України, митною вартістю товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за товари, якщо вони продаються на експорт в Україну, скоригована в разі потреби з урахуванням положень частини десятої цієї статті. При цьому ціна, що була фактично сплачена або підлягає сплаті, - це загальна сума всіх платежів, які були здійснені або повинні бути здійснені покупцем оцінюваних товарів продавцю або на користь продавця через третіх осіб та/або на пов'язаних із продавцем осіб для виконання зобов'язань продавця.
Частиною 1 ст. 51 МК України встановлено, що митна вартість товарів, що переміщуються через митний кордон України, визначається декларантом відповідно до норм цього Кодексу.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 МК України декларант який заявляє митну вартість товару зобов'язаний подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню.
Стаття 57 МК України передбачає, що визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Таким чином, митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості. Однак, дискреційні повноваження митних органів мають законодавчі обмеження у випадках незгоди із задекларованою митною вартістю.
До таких, зокрема, належать процедура консультацій між митним органом та декларантом з метою обґрунтованого вибору підстав для визначення митної вартості та обов'язок послідовного вибору методів (від першого до шостого) визначення митної вартості товарів.
Згідно з ч. 1 ст. 53 МК України у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає органу доходів і зборів документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення. Частиною 2 встановлений перелік документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Відповідно до частин 1, 2 ст. 54 МК України контроль правильності визначення митної вартості товарів здійснюється органом доходів і зборів під час проведення митного контролю і митного оформлення шляхом перевірки числового значення заявленої митної вартості. Контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Зокрема, статтею 58 МК України передбачено, що метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів. Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні. У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 1-3 ст. 55 МК України, рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Відповідно до ч. 3 ст. 53 МК України, у разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: (далі їх перелік).
Також згідно з частиною 6 вищевказаної статті, декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
В той же час, витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Таким чином, витребування додаткових документів можливе лише у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, яка була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари. При цьому, сумніви митниці є обґрунтованими, якщо надані декларантом документи містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Відтак, наведені приписи зобов'язують митницю зазначити конкретні обставини, які викликали вiдповiднi сумніви, причини неможливості їх перевірки на пiдставi наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Встановивши вiдсутнiсть достатніх відомостей, що підтверджують задекларовану митну вартість товарів, митниця повинна вказати, які саме складові митної вартості товарів є непідтвердженими, чому з поданих документів неможливо встановити дані складові, та які документи необхiднi для підтвердження того чи іншого показника.
У цій справі при декларуванні товару позивач визначив його митну вартість виходячи саме з ціни угоди, що підлягала сплаті згідно до умов контракту, інвойсу та інших документів постачальника, враховуючи витрати на перевезення.
Однією з підстав коригування митної вартості митним органом зазначено, що декларантом не було надано замовлення покупця до митного оформлення.
Заперечуючи щодо таких вимог позивач зазначає, що в п. 4.6 Контракту зазначено, що Товар поставляється окремими партіями на підставі і відповідно до замовлень Покупця, які направляються Покупцем Постачальнику електронною поштою. Замовлення не складаються у вигляді окремого документу, замовлення - це текстове повідомлення, яке надсилається електронною поштою, в якому узгоджуються умови та номенклатура поставки, та за підсумками такого листування, відповідно до п. 4.8 Контракту складається інвойс, який підтверджує замовлення та відображає усі необхідні дані стосовно певної поставки товару. У випадку постачання товарів за Контрактом для його сторін замовлення виконує виключно інформаційну та погоджувальну функції. З точки зору документа, який має юридичну значущість, замовлення сторонами Контракту не розглядається. Юридично значущим документом є інвойс, який закріплює підсумки перемовин щодо поставки певної партії товару та відображає дані щодо такої поставки повною мірою.
Суд погоджується з такими обґрунтуваннями позивача і зазначає, що ст. 53 МК України взагалі не передбачає такий документ як замовлення, а тому його ненадання жодним чином не впливає на визначення митної вартості товару.
Суд вважає, що вимога митниці про надання замовлення, жодним чином не обґрунтована в частині його впливу на визначення митної вартості товару, оскільки як вже було зазначено витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Посилання відповідача на те, що замовлення передбачено контрактом, але не надано - не є підставою для прийняття оскаржуваних рішень, оскільки відповідно до п. 4.8 Контракту, складається інвойс, який підтверджує замовлення та відображає усі необхідні дані стосовно певної поставки товару.
Крім того, ч. 5 ст. 53 МКУ прямо передбачено, що митному органу забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті, а саме в частинах 2-4 ст. 53 МКУ. Тобто Відповідач не мав права вимагати від декларанта такий документ, а його ненадання не є порушенням митного законодавства. Ненадання замовлення не може призвести до коригування митної вартості Товару.
Щодо підтвердження транспортних витрат, витрат на завантаження та розвантаження позивач зазначив, що відповідно до п. 4.5 Контракту обов'язок та витрати з навантаження/вивантаження товару, що пов'язані з транспортуванням такого товару до порту або іншого місця ввезення на митну територію України покладаються на Постачальника та такі витрати самостійно закладаються Постачальником до ціни товару та додатковому відшкодуванню з боку Покупця не підлягають. Товар постачався на умовах FCA RITTHEM (Нідерланди) з площ Постачальника та Позивачем не було понесено жодних витрат на навантажувально-розвантажувальні роботи та будь-яких інших витрат, окрім вартості самого товару та вартості його транспортування до митного кордону України. Відповідно до п. 4.13 Контракту право власності на Товар переходить від Постачальника до Покупця з дати митного оформлення Товару в країні Покупця, що підтверджується ВМД. Правила Інкотермс® НЕ стосуються моменту переходу права власності на продані товари. Момент переходу права власності на товари конкретизується в договорі (контракті), що укладається між постачальником та покупцем - в даному випадку в п. 4.13 Контракту.
Суд повністю погоджується з обґрунтуваннями позивача і зазначає, що митна вартість жодним чином не залежить від місця переходу права власності на товар від Постачальника до Позивача, адже цей перехід не впливає на ціну товару та вартість транспортування, які в даному випадку є значущими для визначення митної вартості товару. До того ж відповідно до Контракту зобов'язання та витрати з розвантаженнянавантаження товару покладаються па Постачальника та закладаються ним до ціни товару, яка відображена в Інвойсі, а інших витрат, окрім вартості самого товару та витрат на його транспортування до митного кордону, Позивачем понесено не було.
Відповідно зазначені обґрунтування митного органу підлягають відхиленню.
Щодо недоліків наданої до митного оформлення вантажної накладної (CMR), позивач зазначив, що Відповідачу надавався договір № 0101-22/ФЛ від 01.01.2022 року на перевезення внутрішніх та міжнародних вантажів автомобільним транспортом, що укладений між Позивачем та ФОП ОСОБА_1 (далі - Перевізник), а також додаткова угода №2 від 01.03.2022 р. до даного договору. Відповідно до п.2 Додаткової угоди до Договору № 0101-22/ФЛ від 01.01.2022 року «Перевізник має право залучати третіх осіб до перевезення вантажу замовника, проте повну відповідальність за порушення умов цього Договору третьою особою несе Перевізник». Перевізник залучив до перевезення на підставі п.2 Додаткової угоди до Договору № 0101-22/ФЛ від 01.01.2022 року третю особу - OCEANIC GRZEGORZ LUPA. Відповідно до того ж пункту Договору перевезення Позивач не має жодних зобов'язань перед третіми особами, що залучені Перевізником, а має лише зобов'язання перед самим Перевізником. Отже, Перевізником в межах Договору перевезення було виставлено рахунок-фактуру № 127 від 11.11.2024 року на ім'я Позивача, який надавався Відповідачу та який підтверджує витрати, що були понесені Позивачем на доставку товару до місця його ввозу на митну територію України, а саме, до митного переходу Краківець-Корчова, розташованому на польсько-українському кордоні.
Суд погоджується з такими обґрунтуваннями позивача і зазначає, що надані митному органу вищезазначені документи у повній мірі дають можливість проаналізувати спосіб перевезення, а саме із залученням третіх осіб та встановити вартість перевезення.
Відповідачем не обґрунтовано, яким чином вказані розбіжності впливають на визначення митної вартості товару, враховуючи те, що позивач надав митному органу всі наявні у нього та достатні документи, необхідні для її визначення.
СМR може бути джерелом відомостей про країну походження товару (частина дев'ята статті 43 МК України), про кількість вантажних місць, їх маркування, номери, зовнішній стан товарів та їх пакування (частина друга статті 191 МК України), про автотранспортний засіб комерційного призначення, що перевозить товари (частина друга статті 221 МК України).
Проте, приписами МК України не передбачено, що СМR є джерелом відомостей про митну вартість товарів. Окремі недоліки у заповненні товарно-транспортної накладної не можуть бути самостійною та достатньою підставою для відмови в митному оформленні товару за ціною контракту, якщо така підтверджена сукупністю інших доказів.
Щодо не підтвердження про врахування декларантом додаткових витрат на надання брокерських послуг за межами території України, позивач зазначив, що відповідно до п. 4.15 Контракту податки, митні збори, гербові збори та інші витрати, що виникають у зв'язку з виконанням цього Контракту, які оплачуються в країні Постачальника, оплачує постачальник. Експортна та транзитна декларації були оформлені в країні Постачальника. Під час митного оформлення Позивачем (Декларантом), було надано калькуляцію б/н від 08.11.2024 р., де зазначені витрати, пов'язані з митним оформлення. Калькуляція - це документ, який складається Постачальником, та Позивач не має впливу на його зміст. Постачальник самостійно вирішує, які саме витрати включити до калькуляції виходячи з фактично понесених ним видатків у зв'язку з поставкою товару Позивачу. Відповідно до п. 4.16 Контракту обов'язок проходження експортних формальностей в країні Постачальника покладається на Постачальника та такі витрати самостійно закладаються Постачальником до ціни товару та додатковому відшкодуванню з боку Покупця не підлягають. Товар постачався на умовах FCA RITTHEM (Нідерланди) та Позивачем не було понесено жодних витрат на оформлення документів, пов'язаних з митним оформлення у країні Постачальника та будь-яких інших витрат, окрім вартості самого Товару та вартості його транспортування до митного кордону України.
Судом перевірені обґрунтування позивача і суд повністю з ними погоджується, оскільки відповідач, зазначивши у рішенні про не підтвердження витрат на надання брокерських послуг за межами України, жодним чином не надає доказів чи обґрунтувань, що такі витрати були понесені позивачем, а лише припускає що такі можуть бути. В той же час, це спростовується умовами контракту на які посилається позивач.
Відповідач не навів жодних доказів того, що надані декларантом документи в своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару та не дають можливості здійснити митне оформлене імпортованого товару за ціною договору.
Крім вищезазначених обставин, Львівською митницею у рішенні про коригування митної вартості зазначено, що висновок експерта має інформаційний характер.
Суд зазначає, що висновок експерта дійсно має інформаційний характер і він не є визначальним при здійснені контролю за правильністю визначення митної вартості товарів, а тому позиція відповідача є лише констатуючою цю обставину і жодним чином не аргументується та не наводиться яким чином це впливає на визначення митної вартості чи перешкоджає її визначенню.
Щодо додатково витребовуваних документів, суд зазначає, що підстави вчинення таких дій передбачені ч. 3 ст. 53 МКУ відповідно до якої витребуванню підлягають лише ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості.
Крім того, визначення митної вартості не за першим методом можливе тільки тоді, коли подані документи є недостатніми чи такими, що у своїй сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації.
Суд зазначає, що з урахуванням вищенаведених обґрунтувань викладених судом щодо визначення митної вартості на підставі документів наданих до митного оформлення, твердження відповідача про розбіжності при визначенні митної вартості є не є підтвердженими, а відповідно вимога про надання додаткових документів є необґрунтованою.
Цей висновок підтверджується позицією Верховного Суду у постанові від 17.04.2018 по справі № 815/329/17, де суд зазначив, що витребування митницею додаткових документів можливе тільки у разі наявності обґрунтованих сумнівів митниці щодо розбіжностей, наявності ознаки підробки або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари у наданих до митного оформлення документах. При цьому митний орган зобов'язаний зазначити конкретні обставини, які викликали відповідні сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки сумнівних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Сам факт ненадання декларантом в установлений строк додаткових документів або ж відмови у їх наданні за відсутності оцінки достатності документів, первісно наданих декларантом, на підтвердження ціни угоди щодо товарів, що імпортуються, не є беззаперечною умовою для висновку про відсутність підстав для застосування першого методу визначення митної вартості.
Як вже було зазначено, відповідно до ч. 3 ст. 318 МК України, митний контроль передбачає мінімум митних формальностей, необхідних для забезпечення додержання законодавства України з питань державної митної справи.
Приписи вказаної статті митним органом порушені, оскільки саме формальний підхід до наданих документів та їх опрацювання став причиною прийняття протиправного рішення.
Вивчивши позиції сторін викладені у їх заявах по суті, дослідивши письмові докази надані сторонами та враховуючи приписи діючого законодавства, суд приходить до висновку, що позовні вимоги підлягають повному задоволенню, оскільки позивачем доведені ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги та заперечення.
В той же час, відповідач не надав суду належні та допустимі докази, не навів правові обґрунтування правомірності прийнятого рішення, яке на думку суду не відповідає вимогам зазначеним у ч. 2 ст. 2 КАС України.
Заперечуючи проти задоволення позовних вимог, відповідач зазначає про те, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на позивачу, з чим суд погоджується, оскільки це вимога закону. Але, на думку суду такий обов'язок виникає тільки за умови неможливості визначення ціни товару на підставі поданих позивачем до митного органу документів. Оскільки суд приходить до висновку, що позивач разом з митною декларацією було подано достатньо документів які в повній мірі відображають ціну товару, то такий обов'язок позивач виконав ще до звернення до суду.
Згідно із частиною першою статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
На підтвердження понесених витрат на професійну правничу допомогу до позову додається: договір про надання юридичних послуг № 0104-24/ДІК від 01.04.2024 року, замовлення № 24UA209170095656U4/131 від 12.11.2024, додаткова угода № 24UA209170095656U4/131 від 12.11.2024 року, акт наданих послуг № 24UA209170095656U4/131 від 12.11.2024 року.
Так, за умовами договору винагорода за надані адвокатом послуги визначається згідно з прайсом, що є невід'ємним додатком до даного договору та додатковими угодами до цього договору, що встановлюють окремий порядок сплати винагороди адвокату за певні види послуг.
Проаналізувавши зміст поданої заяви, дослідивши матеріали справи, співставивши наведені позивачем аргументи із категорією цієї справи, врахувавши заперечення відповідача, суд вважає, що заявлена до стягнення сума витрат на правничу допомогу 5000,00 грн є співмірною до стягнення сумою за підготовку та подання позовної заяви, відповідає складності справи та обсягу наданих послуг.
Судові витрати у вигляді судового збору підлягають стягненню на користь позивача.
Керуючись ст. 242- 246 КАС України, суд
вирішив:
Адміністративний позов ТОВ “ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» до Львівської митниці задовольнити повністю.
Визнати противоправним та скасувати рішення про коригування митної вартості товарів №UA209000/2024/900827/2 від 11.11.2024 року.
Визнати противоправною та скасувати картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA209170/2024/003145 від 11.11.2024 року.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ЛЬВІВСЬКОЇ МИТНИЦІ (код ЄДРПОУ 43971343) на користь ТОВ “ДУНАЙСЬКА ІМПОРТНА КОМПАНІЯ» (ЄДРПОУ 40017905, 68094, Одеська область, м. Чорноморськ, с. Бурлача Балка, вул. Центральна 1) судовий збір у сумі 2422,40 грн. та витрати на правничу допомогу в сумі 5000,00 гривень.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до П'ятого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги в 30-денний строк з дня складання повного судового рішення безпосередньо до суду апеляційної інстанції.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
Суддя: Попов В.Ф.