24 квітня 2025 рокусправа № 380/2557/25
Львівський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Гулкевич І.З., розглянувши в порядку спрощеного позовного провадження, без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами (у письмовому провадженні) адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання протиправним рішення та зобов'язання вчинити дії,-
встановив:
На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 . Позивач просить суд:
визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом № 4 від 24.01.2025, про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 , на особливий період на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію»;
зобов'язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.01.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» та оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації ОСОБА_1 на підставі пункту 1 частини 3 статті 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» як особі, що здобуває вищу освіту, що навчається за денною формою, про що видати відповідний документ та зробити відповідний запис у військово-обліковому документі про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
Позивач в обґрунтування позову зазначає про те, що з 01.10.2024 навчається на денній формі навчання в Вищій школі внутрішньої безпеки в Лодзі (м. Лодзь, Польща) та здобуває ступінь вищої освіти - магістр за спеціальністю “Внутрішня безпека», а отже має право на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, відповідно до Закону №3543-ХІІ. З метою оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, позивач звернувся до відповідача із заявою за формою, встановленою Порядком проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, який затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі - Порядок №560) та додав до заяви серед іншого нотаріально завірений переклад довідки від 25.09.2024 про зарахування іноземця на навчання денної форми Вищої школи внутрішньої безпеки в Лодзі. За результатами розгляду заяви позивача відповідачем прийнято рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період. Причина відмови: відсутність довідки про здобувача освіти, сформованої в Єдиній державній електронній базі з питань освіти. У зв'язку із наведеним позивач вважає, що рішення комісії відповідача про відмову в наданні відстрочки від призову є протиправним та підлягає скасуванню.
Ухвалою суду від 11 лютого 2025 року провадження у справі відкрито за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін та проведення судового засідання, за наявними матеріалами та відповідачу запропоновано надати суду відзив на позовну заяву у п'ятнадцятиденний строк, з дня отримання цієї ухвали.
Відповідач подав відзив на позовну заяву із викладом заперечень щодо наведених позивачем обставин та правових підстав позову. Свою позицію мотивує тим, що позивач перебуває на обліку в ІНФОРМАЦІЯ_2 та на нього поширюється військовий обов'язок. Зазначає, що ОСОБА_1 , звернувся із заявою про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію», до якої додав довідку про прийняття іноземця на навчання, рішення про зарахування на навчання та довідку про статус студента. Покликаючись на додаток 5 порядку №560, вказує, що підставою для надання відстрочки є довідка про здобувача освіти, сформована в ЄДЕБО, форма та зразок якої наведені в додатку 9 до Порядку. Стверджує, що за результатом розгляду заяви встановлено, що в позивача відсутня така довідка, про що його повідомлено відповідно до порядку №560. Зважаючи на викладене, просить відмовити у задоволенні позову в повному обсязі.
Розглянувши подані сторонами документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
Згідно Довідки від 10.09.2024 №434 ОСОБА_1 є студентом Вищої школи внутрішньої безпеки м. Лодзь, за спеціальністю “Внутрішня безпека», ступінь вищої освіти - магістр.
Позивач є військовозобов'язаним та перебуває на військовому обліку у відповідача, що підтверджується військово-обліковим документом, сформованим 13.11.2024 в застосунку Резерв+.
20 січня 2025 року позивач засобами поштового зв'язку направив ІНФОРМАЦІЯ_1 заяву, у якій просив відповідача оформити йому довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі Порядку №560. До вказаної заяви позивач долучив: копію паспорта громадянина України, копію картки фізичної особи-платника податків, копію військово-облікового документу з мобільного застосунку Резерв+, копію виписки з Реєстру документів про освіту Єдиної державної електронної бази з питань освіти, копію контракту на навчання, нотаріально завірені переклади рішення про зарахування від 25.09.2024, довідки про статус студента від 25.09.2024 та довідки про зарахування студента на навчання від 25.09.2024.
Відповідач розглянув вказану заяву позивача, про результати розгляду повідомив позивача повідомленням від 24.01.2025 №14, в якому зазначив, що протоколом від 24.01.2025 №4 комісія відповідача ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах. Відповідач обґрунтовує таке своє рішення тим, що відсутня довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, яка підтверджує право на відстрочку згідно Додатку 5 до Порядку №560.
Отже у цій справі, яка розглядається судом, предметом спору є рішення комісії відповідача про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, оформлене протоколом від 24.01.2025 №4.
При прийнятті рішення суд виходив з наступного.
Згідно з частиною другою статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно із статтею 65 Конституції України захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, шанування її державних символів є обов'язком громадян України. Громадяни відбувають військову службу відповідно до закону.
Відповідно до статті 106 Конституції України Президент України, зокрема, приймає відповідно до закону рішення про загальну або часткову мобілізацію та введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях у разі загрози нападу, небезпеки державній незалежності України.
У зв'язку з військовою агресією Російською Федерації проти України, Указом Президента України від 24.02.2022 №64/202 “Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України від 24.02.2022 №2102-IX, в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022 строком на 30 діб, який неодноразово продовжувався та на час спірних відносин та розгляду справи не припинений та не скасований.
Правове регулювання відносин між державою і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, а також визначає загальні засади проходження в Україні військової служби здійснює Закон України “Про військовий обов'язок і військову службу» від 12.03.1992 №2232-ХІІ (далі - Закон №2232-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин).
За змістом частини першої, другої та третьої статті 1 цього Закону захист Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України є конституційним обов'язком громадян України.
Військовий обов'язок установлюється з метою підготовки громадян України до захисту Вітчизни, забезпечення особовим складом Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань, а також правоохоронних органів спеціального призначення (далі - Збройні Сили України та інші військові формування), посади в яких комплектуються військовослужбовцями.
Військовий обов'язок включає: підготовку громадян до військової служби; взяття громадян на військовий облік; прийняття в добровільному порядку (за контрактом) та призов (направлення) на військову службу; проходження військової служби; виконання військового обов'язку в запасі; проходження служби у військовому резерві; дотримання правил військового обліку.
Відповідно до частини дев'ятої статті 1 Закону №2232-XII щодо військового обов'язку громадяни України поділяються на такі категорії: допризовники - особи, які підлягають взяттю на військовий облік; призовники - особи, які взяті на військовий облік; військовослужбовці - особи, які проходять військову службу; військовозобов'язані - особи, які перебувають у запасі для комплектування Збройних Сил України та інших військових формувань на особливий період, а також для виконання робіт із забезпечення оборони держави; резервісти - особи, які проходять службу у військовому резерві Збройних Сил України, інших військових формувань і призначені для їх комплектування у мирний час та в особливий період.
Частиною восьмою статті 2 Закону №2232-XII передбачено, що виконання військового обов'язку в запасі полягає в дотриманні військовозобов'язаними порядку і правил військового обліку, проходженні зборів для збереження та вдосконалення знань, навичок і умінь, необхідних для виконання обов'язків військової служби в особливий період.
Статтею 1 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» від 21.10.1993 №3543-ХІІ (далі - Закон №3543-ХІІ в редакції на час виникнення спірних відносин) визначено, що особливий період - період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, сил оборони і сил безпеки, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, що настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і час демобілізації після закінчення воєнних дій.
Мобілізація - комплекс заходів, здійснюваних з метою планомірного переведення національної економіки, діяльності органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, підприємств, установ і організацій на функціонування в умовах особливого періоду, а Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту - на організацію і штати воєнного часу. Мобілізація може бути загальною або частковою та проводиться відкрито чи приховано.
Статтею 1 Закону України “Про оборону України» від 06.12.1991 № 1932-XII передбачено, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози та забезпечення національної безпеки, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень.
Нормами статті 22 Закону №3543-ХІІ визначені обов'язки громадян щодо мобілізаційної підготовки та мобілізації.
Так, відповідно до положень частини першої статті 22 Закону №3543-ХІІ громадяни зобов'язані: з'являтися за викликом до територіального центру комплектування та соціальної підтримки у строк та місце, зазначені в повістці (військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом Центрального управління або регіонального органу Служби безпеки України, військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом відповідного підрозділу розвідувальних органів України), для взяття на військовий облік військовозобов'язаних чи резервістів, визначення їх призначення на особливий період, направлення для проходження медичного огляду;
Громадяни, які перебувають на військовому обліку, в добровільному порядку реєструють свій електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного чи резервіста.
Згідно із частиною третьою статті 22 Закону №3543-ХІІ під час мобілізації громадяни зобов'язані з'явитися: військовозобов'язані та резервісти, які приписані до військових частин для проходження військової служби у воєнний час або до інших підрозділів чи формувань для виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, - на збірні пункти територіальних центрів комплектування та соціальної підтримки у строки, зазначені в отриманих ними повістках або мобілізаційних розпорядженнях; резервісти, які проходять службу у військовому резерві, - до військових частин у строки, визначені командирами військових частин; військовозобов'язані, резервісти Служби безпеки України - за викликом керівників органів, в яких вони перебувають на військовому обліку; військовозобов'язані, резервісти розвідувальних органів України - за викликом керівників відповідних підрозділів; особи, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - за викликом керівників відповідних органів управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту.
Інші військовозобов'язані протягом 60 днів з дня набрання чинності указом Президента України про оголошення мобілізації, затвердженим Верховною Радою України, зобов'язані уточнити свої облікові дані через центри надання адміністративних послуг або електронний кабінет призовника, військовозобов'язаного, резервіста, або у територіальному центрі комплектування та соціальної підтримки за місцем свого перебування або знаходження.
Частиною п'ятою статті 22 Закону №3543-ХІІ визначено, що призов громадян на військову службу під час мобілізації або залучення їх до виконання обов'язків за посадами, передбаченими штатами воєнного часу, забезпечують місцеві органи виконавчої влади та здійснюють територіальні центри комплектування та соціальної підтримки або командири військових частин (військовозобов'язаних, резервістів Служби безпеки України - Центральне управління або регіональні органи Служби безпеки України, військовозобов'язаних, резервістів розвідувальних органів України - відповідний підрозділ розвідувальних органів України, осіб, які уклали контракти про перебування у резерві служби цивільного захисту, - відповідні органи управління центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері цивільного захисту).
У свою чергу, статтею 23 Закону №3543-ХІІ передбачена відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації.
Зокрема, згідно пункту 1 частини 3 статті 23 Закону № 3543-XII не підлягають призову на військову службу здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Перевірка підстав щодо надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та її оформлення здійснюється територіальними центрами комплектування та соціальної підтримки (частина сьома статті 23 Закону №3543-ХІІ).
Відстрочка від призову на військову службу під час мобілізації може оформлюватися за допомогою Єдиного державного реєстру призовників, військовозобов'язаних та резервістів на підставі даних, отриманих з інших державних реєстрів або баз даних, які підтверджують, що військовозобов'язаний має право на одну з вищезазначених відстрочок. Порядок оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за допомогою цього реєстру визначається Кабінетом Міністрів України (частина восьма статті 23 Закону №3543-ХІІ).
16.05.2024 Кабінетом Міністрів України прийнято постанову №560 “Про затвердження Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період» (далі - Порядок №560), пунктом 57 якого установлено, що для розгляду питань надання військовозобов'язаним відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період при районних (міських) територіальних центрах комплектування та соціальної підтримки (відокремлених відділах) утворюються комісії у такому складі:
голова комісії - керівник районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки (відокремленого відділу);
члени комісії - представники апарату, структурних підрозділів (освіти та науки, охорони здоров'я, соціального захисту населення, служби у справах дітей, центру надання адміністративних послуг) районної, міської держадміністрації (військової адміністрації).
Для розгляду питань надання військовозобов'язаним, які перебувають на військовому обліку в розвідувальних органах, СБУ, відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період наказами керівників відповідних підрозділів розвідувальних органів, Центрального управління або регіонального органу СБУ утворюються відповідні комісії. Надання військовозобов'язаним відстрочок комісіями, утвореними в розвідувальних органах, СБУ, здійснюється відповідно до цього Порядку.
Відповідно до абзацу першого пункту 58 Порядку №560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Заява військовозобов'язаного підлягає обов'язковій реєстрації.
Пунктом 60 Порядку №560 передбачено, що Комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
У разі позитивного рішення військовозобов'язаному надається довідка із зазначенням строку відстрочки за формою, визначеною у додатку 6.У разі відмови у наданні відстрочки військовозобов'язаному повідомляють письмово із зазначенням причин відмови за формою, визначеною у додатку 7. Таке рішення може бути оскаржене у судовому порядку.
Судом встановлено, що 20.01.2025 позивач звернувся до відповідача із заявою, у якій просив відповідача оформити йому довідку про відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі Порядку №560, однак комісія відповідача протоколом від 24.01.2025 №4 ухвалила рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період на загальних підставах та обґрунтувала таке своє рішення тим, що відсутні законні підстави для надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, а саме позивачем не надано довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, яка підтверджує право на відстрочку згідно Додатку 5 до Порядку №560.
Надаючи оцінку вказаним підставам відмови позивачеві у наданні відстрочки, суд зазначає наступне.
Відповідно до п. 62 Порядку №560 здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у Додатку 9, та документи (нотаріально засвідчені копії документів), що підтверджують зарахування на навчання до інтернатури згідно з Додатком 5.
Додатком 5 до Порядку №560 також зазначено, що документами, що підтверджують право на відстрочку відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України №3543-XII для здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, а також докторантів є довідка про здобувача освіти, сформована в Єдиній державній електронній базі з питань освіти.
Отже, військовозобов'язаний, який претендує на оформлення відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України №3543-XII, зобов'язаний подати до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки, зокрема довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною в додатку 9 до Порядку №560.
Постановою Кабінету Міністрів України від 13.07.2011 №752 “Про створення Єдиної державної електронної бази з питань освіти» визначено забезпечити створення та функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти. Єдина державна електронна база з питань освіти є автоматизованою системою збирання, реєстрації, оброблення, зберігання та захисту відомостей та даних з питань освіти. Власником Єдиної державної електронної бази з питань освіти є держава Україна, розпорядником - Міністерство освіти і науки України, а технічним адміністратором - Державне підприємство “Інфоресурс».
Однак іноземні навчальні заклади не мають доступу до Єдиної державної електронної бази з питань освіти України та відповідно не можуть сформувати таку довідку.
Суд звертає увагу на те, що за приписами частини першої статті 53 Конституції України кожен має право на освіту, а відповідно до частин першої, другої статті 24 Конституції України громадяни мають рівні конституційні права і свободи та є рівними перед законом, не може бути привілеїв чи обмежень за ознаками раси, кольору шкіри, політичних, релігійних та інших переконань, статі, етнічного та соціального походження, майнового стану, місця проживання, за мовними або іншими ознаками.
Судом встановлено, що на підставі рішення Вищої школи внутрішньої безпеки в Лодзі про зарахування на навчання від 25.09.2024 позивач зарахований на денну форму навчання другого рівня (магістр) за напрямом навчання “Внутрішня безпека», після закінчення навчання випускник отримає освітньо-професійний ступінь магістр. Довідкою Вищої школи внутрішньої безпеки в Лодзі від 25.09.2024 року засвідчено, що позивач дійсно прийнятий на період з 01 жовтня 2024 року по 30 вересня 2026 року на денне навчання за напрямом підготовки “Внутрішня безпека», ступінь освіти- магістр.
Окрім того, як вбачається із виписки з Реєстру документів про освіту Єдиної державної електронної бази з питань освіти щодо документа про професійну (професійно-технічну) освіту, рівень освіти, що на даний момент здобуває позивач, є вищим за раніше здобутий рівень освіти. Таким чином здобуття освіти відбувається позивачем у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України “Про освіту».
Суд звертає увагу на те, що вищезазначена довідка містить відомості, які містить довідка про здобувача освіти (додаток 9 Порядку №560), а можливість сформувати довідку в ЄДЕБО за встановленою формою іноземний заклад освіти не має можливості. Однак, неможливість навчального закладу сформувати довідку в ЄДЕБО не може позбавляти позивача права на відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації.
З урахуванням наведеного суд дійшов до висновків про те, що матеріали справи підтверджують факт здобування позивачем вищої освіти в іноземному вищому навчальному закладі, і водночас у матеріалах справи відсутні докази того, що відповідач здійснив належну перевірку поданих позивачем документів, як це визначає абз. 1 п. 60 Порядку №560, оскільки відсутні будь-які докази на підтвердження того, що відповідач звертався із запитом до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використав інформацію з публічних електронних реєстрів з метою перевірки інформації, наявної в поданих документах для отримання відстрочки.
Таким чином, на переконання суду, комісія відповідача при прийнятті рішення про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період діяла неправомірно, оскільки не дослідила усіх обставин, що мають значення для вирішення питання про наявність або відсутність у позивача права на відстрочку, що є підставою для визнання протиправним та скасування рішення про відмову у наданні позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, що оформлене протоколом комісії відповідача від 24.01.2025 №4.
Частиною 3 статті 245 КАС України встановлено, що у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Відповідно до ч. 4 ст. 245 КАС України у випадку, визначеному пунктом 4 частини другої цієї статті, суд може зобов'язати відповідача - суб'єкта владних повноважень прийняти рішення на користь позивача, якщо для його прийняття виконано всі умови, визначені законом, і прийняття такого рішення не передбачає права суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд. У випадку, якщо прийняття рішення на користь позивача передбачає право суб'єкта владних повноважень діяти на власний розсуд, суд зобов'язує суб'єкта владних повноважень вирішити питання, щодо якого звернувся позивач, з урахуванням його правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Таким чином, адміністративний суд не обмежений у виборі способів відновлення права особи, порушеного владними суб'єктами, і вправі обрати найбільш ефективний спосіб відновлення порушеного права, який відповідає характеру такого порушення з урахуванням обставин конкретної справи.
З урахуванням наведеного суд дійшов до висновку про те, що належним способом захисту прав позивача у цьому разі є зобов'язання відповідача повторно на засіданні комісії розглянути заяву позивача від 20.01.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі пункту 1 частини третьої статті 23 Закону №3543-XII, а тому суд вважає, що у цій справі наявні фактичні і правові підстави для ухвалення судом рішення про часткове задоволення позову шляхом визнання протиправним та скасування рішення комісії відповідача про відмову у наданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період, оформлене протоколом від 24.01.2025 №4 та зобов'язання відповідача повторно розглянути заяву позивача від 20.01.2025 та прийняти рішення з урахуванням висновків суду.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Керуючись ст. ст. 2, 8-10, 14, 72-79, 90, 139, 241-246, 250, 262 КАС України, суд -
ухвалив:
Позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення комісії ІНФОРМАЦІЯ_1 , оформлене протоколом № 4 від 24.01.2025, про відмову у наданні ОСОБА_1 відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на особливий період на підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію».
Зобов'язати комісію ІНФОРМАЦІЯ_1 повторно розглянути заяву ОСОБА_1 від 20.01.2025 про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації та додані до неї документи та прийняти відповідне рішенняна підставі п. 1 ч. 3 ст. 23 Закону України “Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» з урахуванням висновків суду, наведених у цьому судовому рішенні.
У задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.
Стягнути з ІНФОРМАЦІЯ_1 за рахунок бюджетних асигнувань на користь ОСОБА_1 судові витрати зі сплати судового збору в розмірі 968,96 грн.
Рішення може бути оскаржене, згідно зі ст. 295 КАС України, протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або розгляду справи в порядку письмового провадження, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення набирає законної сили, згідно зі ст. 255 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяГулкевич Ірена Зіновіївна