24 квітня 2025 рокусправа № 380/16471/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Кисильової О.Й.,
розглянувши у письмовому провадженні у місті Львові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області про визнання протиправним та скасування рішення, зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправним та скасувати рішення відповідача від 06.07.2024 № 127 про відмову у призначенні позивачу пенсії за вислугу років;
- зобов'язати відповідача здійснити перерахунок та виплачувати позивачу пенсію за вислугу років відповідно до пункту "а" ч. 1 ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби. та деяких інших осіб", виходячи із розрахунку: за вислугу 20 років - 50 процентів відповідної суми грошового забезпечення, та за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідної суми грошового забезпечення, а також здійснити виплату недоотриманої пенсії із 04.09.2015.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2023 у справі № 380/1898/23 Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту пенсійних питань та соціального захисту підготувало та скерувало до Головного управління ПФУ у Львівській області необхідні документи для призначення пенсії позивачу.
Відповідач своїм рішення від 06.07.2024 № 127 відмовив ОСОБА_1 у призначенні позивачу пенсії за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби. та деяких інших осіб", вказавши, зокрема, що вислуга років ОСОБА_1 станом на 03.09.2015 у календарному обчислення складає 17 років 00 місяців 18 днів. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2023 у справі № 380/1898/23 жодних зобов'язань на Головне управління ПФУ у Львівській області не покладено. Зважаючи на наведене, підстави для призначення пенсії за вислугу років майору міліції ОСОБА_1 , відповідно до пункту "а" статті 12 Закону 2262 - відсутні.
Вважаючи, що при визначенні права на пенсію за вислугою років відповідно до п. "а" ст. 12 Закону № 2262-ХІІ до уваги необхідно брати пільгову вислугу років, яка становить 22 роки 5 місяців 29 днів, позивач не погоджується із відмовою відповідача, а тому звернувся до суду із цим позовом.
Із наведених підстав, просить задовольнити позовні вимоги повністю.
Ухвалою від 05.08.2024 відкрито провадження у справі, визначено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін (у письмовому провадженні).
22.08.2024 Головне управління ПФУ у Львівській області надіслало відзив на позовну заяву, в якому заперечує проти задоволення позовних вимог, зазначивши, що як вбачається з подання про призначення пенсії, календарна вислуга років ОСОБА_1 станом на 03.09.2015 становить 17 років 00 місяців 18 днів.
Тому на час звільнення зі служби позивач не набув права на призначення пенсії за вислугу років на загальних підставах відповідно до п.п. "а" ч. 1 ст. 12 Закону 2262-ХІІ.
При цьому, відповідач зауважує, що для набуття права на призначення пенсії за вислугу років обов'язковою умовою є наявність саме календарної вислуги років у мінімально визначеному Законом розмірі, а до цієї вислуги зарахування стажу роботи у пільговому обчисленні не передбачено.
Оскільки позивач на день звільнення не мав необхідної календарної вислуги років, відповідач просить у задоволенні позовних вимог відмовити повністю.
Розглянувши надані сторонами документи, з'ясувавши фактичні обставини справи, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду спору по суті, проаналізувавши норми законодавства які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив наступне.
Наказом начальника ВКЗ УМВС України на Львівській залізниці від 03.09.2015 № 66 о/с майор міліції ОСОБА_1 /М-087593/, оперуповноважений сектору державної служби боротьби з економічною злочинністю лінійного відділу на ст. Стрий УМВС, з 03.09.2015 звільнений з органів внутрішніх справ у запас Збройних Сил з постановкою на військовий облік за ст. 64 п. "г" (через скорочення штатів).
Вислуга років на день звільнення становить: у календарному обчисленні - 17 років 00 місяців 18 днів; у пільговому - 21 рік 07 місяців 07 днів.
Згідно із розрахунком вислуги років на пенсію майора міліції ОСОБА_1 (особистий номер М-087593), вислуга років станом на 03.09.2015 становить:
час служби у календарному обчисленні - 17 років 00 місяців 18 днів;
час служби у пільговому обчисленні (без урахування календарної вислуги) - 05 років 05 місяців 11 днів.
Вислуга років для призначення пенсії на 03.09.2015 становить 22 роки 05 місяців 29 днів.
Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 у справі №380/1898/23 зобов'язано Міністерство внутрішніх справ України в особі Департаменту пенсійних питань та соціального захисту підготувати й направити до Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області документи, необхідні для призначення пенсії ОСОБА_1 за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб", з урахуванням правової оцінки, наданої судом у рішенні.
Головне управління ПФУ у Львівській області рішенням від 08.07.2024 № 127 відмовило ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб", вказавши, зокрема, що вислуга років станом на 03.09.2015 у календарному обчислення складає 17 років 00 місяців 18 днів. Рішенням Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 у справі №380/1898/23 жодних зобов'язань на Головне управління ПФУ у Львівській області не покладено. Зважаючи на наведене, підстави для призначення пенсії за вислугу років майору міліції ОСОБА_1 , відповідно до пункту "а" статті 12 Закону 2262 - відсутні.
Не погоджуючись із відмовою відповідача щодо призначення пенсії за вислугою років відповідно до п. "а" ст. 12 Закону № 2262-ХІІ, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, суд враховує наступні обставини та положення законодавства.
Частиною 2 ст. 19 Конституції України передбачено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Спеціальним законом, який регулює правовідносини у даній справі, є Закон України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ (далі - Закон № 2262-ХІІ), положення якого суд застосовує у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин.
Умови, норми і порядок пенсійного забезпечення громадян України із числа осіб, які перебували на військовій службі, службі в органах внутрішніх справ, осіб начальницького і рядового складу Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державній пожежній охороні, Державній службі спеціального зв'язку та захисту інформації України, органах і підрозділах цивільного захисту, податковій міліції чи Державній кримінально-виконавчій службі України, та деяких інших осіб, які мають право на пенсію за цим Законом визначені Законом № 2262-ХІІ.
Згідно з п. "а" ч. 1 ст. 12 Закону № 2262-ХІІ пенсія за вислугу років призначається особам офіцерського складу, прапорщикам і мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, іншим особам, зазначеним у пунктах "б"-"д", "ж" статті 1-2 цього Закону (крім осіб, зазначених у частині третій статті 5 цього Закону), незалежно від віку, якщо вони звільнені зі служби, серед іншого: з 1 жовтня 2014 року по 30 вересня 2015 року і на день звільнення мають вислугу 22 календарних роки і більше;
Частиною 4 ст. 17 Закону № 2262-ХІІ передбачено, що при призначенні пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, враховуються тільки повні роки вислуги років або страхового стажу без округлення фактичного розміру вислуги років чи страхового стажу в бік збільшення.
Відповідно до ст. 17-1 Закону № 2262-ХІІ порядок обчислення вислуги років та визначення пільгових умов призначення пенсій особам, які мають право на пенсію за цим Законом, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
Тобто, законодавець встановлює можливість призначення пенсії за вислугу років, із зарахуванням до вислуги період вислуги років на пільгових умовах.
На виконання зазначених вимог Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" постановою Кабінету Міністрів України від 17.07.1992 № 393 затверджений Порядок обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей (далі - Порядок № 393).
Відповідно до п.п. "в" п. 3 Постанови № 393 до вислуги років для призначення пенсій особам, зазначеним в абзаці першому пункту 1 цієї постанови, зараховується на пільгових умовах один місяць служби за півтора місяця: на заставах, постах, у комендатурах, відділеннях КПП, маневрових групах зі змінними заставами, на кораблях і катерах, що несуть службу по охороні державного кордону України, інших підрозділах Державної прикордонної служби за Переліком, затверджуваним Адміністрацією Державної прикордонної служби України.
Із аналізу вищенаведених норм Закону № 2262-ХІІ слідує, що пункт "а" статті 12 Закону № 2262-ХІІ визначає мінімальний розмір вислуги, необхідної для призначення пенсії за вислугою років за цим Законом та для позивача він складає 22 календарних роки і більше.
Суд зауважує, що вирішуючи справу № 805/3923/18-а Верховний Суд у постанові від 03.03.2021 дійшов висновку, що основним актом, на підставі якого здійснюється обчислення періоду проходження військової служби для зарахування його до стажу, є Закон № 2262-XII. Пільгове обчислення періоду проходження військової служби є похідним від визначальної підстави і може визначатись іншими підзаконними нормативно-правовими актами, зокрема, Постановою № 393. Можливість пільгового обчислення вказаного періоду пов'язується, насамперед, зі спеціальним статусом, якого особи набули в результаті виконання відповідної роботи, яка визначена у законодавчому порядку.
При цьому, Верховний Суд відступив від правових висновків, викладених раніше у постановах Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду від 19.09.2018 у справі № 725/1959/17, від 27.03.2018 у справі № 295/6301/17.
У свою чергу, Верховний Суд у постанові від 14.04.2021 у справі № 480/4241/18 вказав на те, що існуюче правове регулювання та наведені вище висновки Верховного Суду у справі № 805/3923/18-а дозволяють зробити висновок, що передбачена Порядком № 393 можливість пільгового зарахування окремих видів служби спрямована на реалізацію Закону № 2262-ХІІ і положенням цього Закону не суперечить.
Суд встановив, що згідно із розрахунком вислуги років на пенсію майора поліції ОСОБА_1 , вислуга років на день звільнення у календарному обчисленні складала 17 років 00 місяців 18 днів, у пільговому обчисленні - 22 роки 00 місяців 29 дні.
Окрім цього, у рішенні Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 у справі № 380/1898/23 встановлено, що "… згідно розрахунку вислуги років на пенсію майора ОСОБА_1 вислуга років станом на 03.09.2018 становить: календарна: 17 років 00 місяців 18 днів; пільгова: 05 років 05 місяців 11 днів.
При цьому, період часу 05 років 05 місяців 11 днів (пільгова вислуга) є календарною одиницею виміру та повинна бути врахований до "вислуги років", яка підлягає обчисленню та застосуванню в порядку статей 12, 17 та 17-1 Закону № 2262-XII та Постанови № 393, разом із визначеним періодом часу 17 років 00 місяців 18 днів.
Отже, суд висновує, що на дату звільнення зі служби в органах внутрішніх справ 03.09.2015 позивач мав вислугу більше 22 календарних років, а саме 22 роки 05 місяців 29 днів, що вказує на те, що позивач набув право на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" статті 12 Закону № 2262-XII...".
Згідно із ч. 4 ст. 78 КАС України обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді іншої справи, у якій беруть участь ті самі особи або особа, стосовно якої встановлено ці обставини, якщо інше не встановлено законом.
З урахуванням всіх наведених обставин, враховуючи право позивача на призначення пенсії за вислугу років на підставі пункту "а" ст. 12 Закону № 2262-ХІІ, суд дійшов висновку, що рішення відповідача від 08.07.2024 № 127 про відмову у призначенні пенсії за вислугу років є протиправним, оскільки відповідач дійшов необґрунтованого висновку про відсутність у позивача необхідного стажу для призначення йому на пенсії за вислугу років згідно із п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" та Порядку № 393 (у редакції на дату звільнення позивача).
При виборі та застосуванні норми права до спірних правовідносин суд відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду, зокрема, у постанові від 25.05.2022 у справі № 480/4643/20.
Також суд враховує, що Верховний Суд у постанові від 31.08.2023 у справі №200/4951/22, серед іншого, дійшов висновку, що для призначення пенсії за вислугу років за Законом України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" № 2262-ХІІ календарна вислуга років могла бути зарахована на пільгових умовах відповідно до Порядку № 393 у редакції, чинній до внесення змін постановою Кабінету Міністрів України № 119 від 16.02.2022.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 07.09.2023 у справі № 560/9478/22.
Згідно з ч. 3 ст. 245 КАС України у разі скасування нормативно-правового або індивідуального акта суд може зобов'язати суб'єкта владних повноважень вчинити необхідні дії з метою відновлення прав, свобод чи інтересів позивача, за захистом яких він звернувся до суду.
Варто відмітити, що на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 у справі № 380/1898/23 відділ координаційних пенсійних питань Міністерства внутрішніх справ України 27.06.2024 направив відповідачу пакет документів майора міліції ОСОБА_1 для прийняття рішення про призначення пенсії, за результатами розгляду якого пенсійний орган прийняв спірне рішення від 08.07.2024 № 127 про відмову позивачу у призначенні пенсії.
З огляду на встановлене судом право позивача на призначення пенсії за вислугою років відповідно до п. "а" статті 12 Закону № 2262-ХІІ, з метою ефективного захисту прав позивача суд вважає за необхідне визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 08.07.2024 № 127 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років, відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, та
зобов'язати відповідача повторно розглянути пакет документів від 27.06.2024 скерований Міністерством внутрішніх справ України на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 18.07.2023 у справі № 380/1898/23, та вирішивши питання про призначення ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ, з урахуванням пільгової вислуги, яка становить 22 роки 05 місяців 29 днів.
Разом з тим, суд відмовляє позивачу у задоволенні позовних вимог про зобов'язання відповідача нарахувати та виплачувати пенсію із 04.09.2015, виходячи із розрахунку: за вислугу 20 років - 50 процентів відповідної суми грошового забезпечення, та за кожний рік вислуги понад 20 років - 3 проценти відповідної суми грошового забезпечення, оскільки пенсія позивачеві ще не призначена, її розмір не обрахований, тобто право позивача у цій частині пенсійним органом не порушене.
Суд надає оцінку діям/рішенню пенсійного органу, які вже вчинені/прийняті на предмет їх законності, тобто суд не здійснює захисту прав особи на майбутнє.
Відповідно до ч. 1, ч. 2 ст. 9 КАС України розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і у доведенні перед судом їх переконливості. Суд розглядає адміністративні справи не інакше як за позовною заявою, поданою відповідно до цього Кодексу, в межах позовних вимог. Суд може вийти за межі позовних вимог, якщо це необхідно для ефективного захисту прав, свобод, інтересів людини і громадянина, інших суб'єктів у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
При вирішенні спорів щодо правомірності рішень, дій пенсійного органу як суб'єкта владних повноважень, необхідно враховувати, що відповідно до вимог ст. 77 КАС України обов'язок доведення відповідних обставин у спорах між особою та суб'єктом владних повноважень покладається на суб'єкта владних повноважень.
Разом із тим, у разі надання пенсійним органом доказів, які свідчать, що спірні рішення, дії є правомірними, позивач має спростовувати ці доводи. Наведене випливає зі змісту частини першої ст. 77 КАС України, згідно з якою кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення та ст. 9 КАС України, якою визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюються на засадах змагальності сторін.
Відповідач належними та допустимими доказами не довів правомірність своїх дій щодо відмови у призначенні ОСОБА_1 пенсії за вислугу років відповідно до п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат суд здійснює за правилами ч. 1 ст. 139 КАС України.
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області від 08.07.2024 № 127 про відмову ОСОБА_1 у призначенні пенсії за вислугу років відповідно до статті 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 № 2262-ХІІ.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, Львівська область, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, буд. 10; код ЄДРПОУ 13814885) повторно розглянути пакет документів від 27.06.2024, скерований Міністерством внутрішніх справ України на виконання рішення Львівського окружного адміністративного суду від 19.07.2023 у справі № 380/1898/23 та вирішивши питання про призначення ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) пенсії за вислугу років відповідно до п. "а" ст. 12 Закону України "Про пенсійне забезпечення осіб, звільнених з військової служби, та деяких інших осіб" від 09.04.1992 №2262-ХІІ, з урахуванням пільгової вислуги, яка становить 22 роки 05 місяців 29 днів.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління Пенсійного фонду України у Львівській області (79016, м. Львів, вул. Митрополита Андрея, 10; код ЄДРПОУ 13814885) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_1 ) судові витрати зі сплати судового збору в сумі 1211 (одна тисяча двісті одинадцять) грн 20 коп.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку безпосередньо до Восьмого апеляційного адміністративного суду шляхом подачі апеляційної скарги.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо вона не була подана у встановлений строк. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після закінчення апеляційного розгляду справи.
СуддяКисильова Ольга Йосипівна