23 квітня 2025 рокусправа № 380/10124/24
Львівський окружний адміністративний суд у складі:
головуючої судді: Кисильової О.Й.,
розглянувши у порядку письмового провадження у місті Льовові за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до військової частини НОМЕР_1 про визнання протиправними дій та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 (далі - позивач) звернувся до суду з адміністративним позовом до військової частини НОМЕР_1 (далі - відповідач), у якому просить:
- визнати протиправними дії відповідача, які полягають у відмові скласти довідку про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу, а також нарахувати та виплатити йому грошову компенсацію за неотримане речове майно за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 по нормах забезпечення речовим майном;
- зобов'язати відповідача скласти довідку про вартість речового майна, що належить до видачі позивачу за період з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення до виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_2 , виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами, станом на 01.01.2024;
- зобов'язати відповідача нарахувати та виплатити позивачу грошову компенсацію за неотримане речове майно за період з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення до виключення зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 , виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами, станом на 01.01.2024 із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.04.2024 № 98, позивач з 12.04.2024 виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та знятий з усіх видів забезпечення.
Стверджує, що при звільненні з військової служби позивачу не виплачена компенсація за неотримане речове майно. 22.04.2024 представник позивача скерував на адресу відповідача заяву № 426 про нарахування та виплату позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно за період проходження ним військової служби у в/ч НОМЕР_1 .
07.05.2024 позивач отримав відповідь на заяву від 22.04.2024, в якій зазначено, що відповідач не вбачає підстав для складання довідки про вартість речового майна, а також у нарахуванні та виплаті позивачу компенсації за неотримане речове майно у зв'язку з тим, що на дату звільнення з військові служби ОСОБА_1 з відповідним рапортом особисто не звертався.
Позивач вважає, що дії відповідача щодо не надання довідки про вартість неотриманого речового майна та невиплати компенсації за неотримане речове майно під час проходження служби є протиправними, а тому просить позовні вимоги задовольнити повністю.
Ухвалою від 15.05.2024 відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без виклику учасників справи.
29.05.2024 відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, в якому військова частина НОМЕР_1 заперечує проти задоволення позову, зазначивши, що позивач не був звільнений з військової служби, а лише переведений до іншої військової частини НОМЕР_3 .
Відповідно до пункту 3 Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 право на грошову компенсацію за неотримане речове майно виникає лише у випадках звільнення з військової служби або переведення до інших військових формувань, що не підпорядковуються ЗСУ. Оскільки військова частина НОМЕР_3 є частиною Збройних Сил України, переведення позивача не дає підстав для такої компенсації.
Крім того, відповідач зазначає, що компенсація виплачується на підставі рапорту військовослужбовця та наказу старшого командира, який містить розрахунок компенсації згідно з довідкою про вартість речового майна. Така довідка оформлюється речовою службою військової частини за відповідною процедурою. У даному випадку, на підставі наказу командира від 12.04.2024 № 98, позивач був знятий з усіх видів забезпечення та йому виданий атестат, що виключає можливість складання довідки про речове майно або його вартість.
Відтак, військова частина НОМЕР_1 вважає, що позовні вимоги є безпідставними, не підтверджуються належними доказами, а дії відповідача відповідають вимогам чинного законодавства.
Із наведених підстав, просить суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши надані сторонами документи, проаналізувавши норми законодавства, які регулюють спірні відносини та їх застосування сторонами, суд встановив таке.
Наказом командира військової частини НОМЕР_1 (по стройовій частині) від 12.04.2024 №98, майор ОСОБА_1 з 12.04.2024 виключений зі списків особового складу військової частини НОМЕР_1 та знятий з усіх видів забезпечення.
24.04.2024 представник позивача звернувся до відповідача із заявою № 311 про нарахування та виплату ОСОБА_1 грошової компенсації за неотримане речове майно за період проходження військової служби у військовій частині НОМЕР_1 .
03.05.2024 листом № 1103 відповідач надав позивачу відповідь на заяву від 24.04.2025, вказавши, що відсутні підстави для складання довідки про вартість речового майна та нарахування й виплату позивачу компенсації за неотримане речове майно.
Вважаючи протиправними дії відповідача щодо відмови у наданні довідки про вартість неотриманого речового майна та виплати компенсації за неотримане речове майно під час проходження служби, позивач звернувся до суду із цим позовом.
Надаючи оцінку доводам позивача про порушення його прав, суд враховує наступні обставини та положення законодавства.
Відповідно до ч. 3 ст. 24 Закону України "Про військовий обов'язок і військову службу" від 25.03.1992 № 2232-XII (далі - Закон № 2232-ХІІ) закінченням проходження військової служби вважається день виключення військовослужбовця зі списків особового складу військової частини (військового навчального закладу, установи тощо) у порядку, встановленому положеннями про проходження військової служби громадянами України.
Основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, а також надання гарантій військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі передбачені Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" від 20.12.1991 № 2011-ХІІ (далі - Закон № 2011-XII).
Відповідно до статті 1 Закону № 2011-XII соціальний захист військовослужбовців - діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.
Згідно зі ст. 1-2 Закону № 2011-ХІІ військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Ніхто не вправі обмежувати військовослужбовців та членів їх сімей у правах і свободах, визначених законодавством України (ст. 2 Закону № 2011-ХІІ).
За правилами ст. 9 Закону № 2011-ХІІ держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Статтею 9-1 Закону № 2011-ХІІ передбачено, що речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що визначаються відповідно Міністерством оборони України, Міністерством інфраструктури України - для Державної спеціальної служби транспорту, іншими центральними органами виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування, Головою Служби безпеки України, начальником Управління державної охорони України, Головою Служби зовнішньої розвідки України, Головою Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, а порядок грошової компенсації вартості за недоотримане речове майно визначається Кабінетом Міністрів України.
Відповідно до п. 242 Положення про проходження громадянами України військової служби у Збройних Силах України, затвердженого Указом Президента України від 10.12.2008 № 1153/2008, особа, звільнена з військової служби, на день виключення зі списків особового складу військової частини має бути повністю забезпечена грошовим, продовольчим і речовим забезпеченням. Військовослужбовець до проведення з ним усіх необхідних розрахунків не виключається без його згоди зі списків особового складу військової частини.
Порядок здійснення всіх видів матеріального забезпечення військовослужбовців, відряджених до державних органів, підприємств, установ, організацій, а також державних та комунальних навчальних закладів, та виплати грошової компенсації вартості за речове майно, що не отримано такими військовослужбовцями, встановлюється Кабінетом Міністрів України.
На виконання вищевказаної статті постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178 затверджений Порядок виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно (надалі - Порядок № 178), пунктами 2, 3 якого визначено, що виплата грошової компенсації здійснюється особам офіцерського, старшинського, сержантського і рядового складу.
Грошова компенсація виплачується військовослужбовцям з моменту виникнення права на отримання предметів речового майна відповідно до норм забезпечення у разі: звільнення з військової служби; загибелі (смерті) військовослужбовця.
Відповідно до пунктів 4, 5 Порядку № 178 грошова компенсація виплачується військовослужбовцям за місцем військової служби за їх заявою (рапортом) на підставі наказу командира (начальника) військової частини, територіального органу, територіального підрозділу, закладу, установи, організації, а командирам (начальникам) військової частини - наказу старшого командира (начальника), у якому зазначається розмір грошової компенсації на підставі довідки про вартість речового майна, що належить до видачі, оригінал якої додається до відомості щодо виплати грошової компенсації.
Довідка про вартість речового майна, що належить до видачі, видається речовою службою військової частини виходячи із закупівельної вартості такого майна, розрахованої Міноборони, МВС, Головним управлінням Національної гвардії, СБУ, Службою зовнішньої розвідки, Адміністрацією Держприкордонслужби, Адміністрацією Держспецтрансслужби, Адміністрацією Держспецзв'язку, Головним управлінням розвідки Міноборони та Управлінням державної охорони станом на 1 січня поточного року, та оформляється згідно з додатком.
Згідно з пунктом 15 розділу ІІІ Інструкції з організації речового забезпечення в Національній гвардії України в мирний час та особливий період, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України від 07.06.2017 № 475, зареєстрованим в Міністерстві юстиції України 29.06.2017 № 797/30665 (далі - Інструкція № 475), військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку, отримують грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно відповідно до затвердженого Урядом Порядку № 178.
Військовослужбовці, які звільняються з військової служби в запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за їх бажанням можуть отримати речове майно, яке не було отримане під час проходження служби. Закупівельна вартість речового майна, що використовується для нарахування грошової компенсації, доводиться ВРЗ до військових частин на початку року.
Отже, із аналізу положень наведених вище нормативних актів слідує, що у разі звільнення військовослужбовця з військової служби у нього виникає право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно, яке реалізується шляхом подання військовослужбовцем відповідної заяви (рапорту) за місцем військової служби. Застосовування у пункті 3 Порядку виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно словосполучення "у разі звільнення з військової служби", а не, наприклад, "при звільненні з військової служби", дає підстави для висновку, що право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно не залежить від факту закінчення проходження військової служби (виключення військовослужбовця зі списків особового складу).
Отже, військовослужбовці після звільнення їх з військової служби зберігають право на грошову компенсацію вартості за неотримане речове майно.
На користь вказаного висновку свідчить те, що у пункті 4 Порядку № 178 виплати військовослужбовцям грошової компенсації вартості за неотримане речове майно передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, а саме рапорту, як особливої, передбаченої спеціальним законодавством форми доповіді військовослужбовця при його зверненні до вищого начальника в різних випадках службової діяльності, так і заяви, як звернення громадянина із проханням про сприяння реалізації закріплених Конституцією та чинним законодавством його прав та інтересів.
Вказаний висновок щодо застосування норм права узгоджується з позицією Верховного Суду, викладеною у постанові від 03.10.2018 у справі № 803/756/17 та у постанові від 23.08.2019 у справі № 2040/7697/18.
Суд встановив, що 22.04.2024 представник позивача надіслав на адресу відповідача заяву ОСОБА_1 № 426 про нарахування та виплату йому грошової компенсації за неотримане речове майно за період проходження ним військової служби у військовій частині НОМЕР_1 . 07.05.2024 відповідач надіслав відповідь на заяву від 22.04.2024, в якій зазначив, що не вбачає підстав для складання довідки про вартість речового майна позивача, а також нарахування та виплату позивачу компенсації за неотримане речове майно.
Суд зауважує, що подання позивачем вказаної заяви після його звільнення з військової служби жодним чином не порушує норм Порядку № 178 та Інструкції № 232, оскільки з зі змісту цих нормативних актів суд не встановив вказаних обмежень чи заборон, а звільнення позивача зі служби не позбавляє його права на отримання такої грошової компенсації за його заявою (рапортом) після звільнення.
При цьому, слід зазначити, що пунктом 4 Порядку № 178 передбачено застосування різних форм звернення про виплату грошової компенсації вартості за неотримане речове майно, чи то рапорту, чи заяви.
Отже, позивач, як військовослужбовець, який виключений із списків особового складу частини та всіх видів забезпечення, на час підписання наказу про звільнення, мав право на отримання довідки про вартість речового майна, що належить до видачі в період проходження військової служби, а також на отримання такої довідки після звільнення зі служби.
З урахуванням викладеного, суд вважає, що існують підстави для зобов'язання військової частини НОМЕР_1 видати довідку про вартість речового майна, що належить до позивачу до видачі за формою згідно Порядку, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16.03.2016 № 178.
Щодо позовної вимоги про нарахування та виплату компенсації за неотримане речове майно без застосування пропорції часу що минув з дня виникнення права на отримання речового майна, із одночасною компенсацією сум податку з доходів фізичних осіб, суд враховує таке.
Згідно з пп. 162.1.1 п. 162.1 ст. 162 Податкового кодексу України платниками податку на доходи фізичних осіб є фізична особа - резидент, яка отримує доходи як з джерела їх походження в Україні, так і іноземні доходи.
Відповідно до п. 168.5 ст. 168 Податкового кодексу України суми податку на доходи фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими, особами рядового і начальницького складу Державної кримінально-виконавчої служби України, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації України, державної пожежної охорони, органів і підрозділів цивільного захисту, податкової міліції, а також визначених Законом України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" членами сім'ї, батьками, утриманцями загиблого (померлого) військовослужбовця, у зв'язку з виконанням обов'язків під час проходження служби, спрямовуються виключно на виплату рівноцінної та повної компенсації втрат доходів цієї категорії громадян.
За правилами п.п.3-5 Порядку виплати щомісячної грошової компенсації сум податку з доходів фізичних осіб, що утримуються з грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних військовослужбовцями, поліцейськими та особами рядового і начальницького складу, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 15.01.2004 № 44, виплата грошової компенсації здійснюється установами (організаціями, підприємствами), що утримують військовослужбовців, поліцейських та осіб рядового і начальницького складу, за рахунок відповідних коштів, які є джерелом доходів цих осіб, шляхом рівноцінного та повного відшкодування втрат частини грошового забезпечення, грошових винагород та інших виплат, одержаних у зв'язку з виконанням ними своїх обов'язків під час проходження служби (далі - грошове забезпечення), що пов'язані з утриманням податку з доходів фізичних осіб у порядку та розмірах, визначених Законом України "Про податок з доходів фізичних осіб" виплата грошової компенсації військовослужбовцям, поліцейським та особам рядового і начальницького складу здійснюється одночасно з виплатою їм грошового забезпечення. Грошова компенсація виплачується за місцем одержання грошового забезпечення у розмірі суми податку з доходів фізичних осіб, утриманого з грошового забезпечення.
Суд відмічає, що оскільки на момент розгляду справи довідка про вартість речового майна не сформована, виплата позивачу грошової компенсації за неотримане речове майно не проведена, тому суд не встановив порушення прав позивача в частині невірного визначення розміру такої компенсації, в отже, позовні вимоги в цій частині є передчасними.
Право на захист - це суб'єктивне право певної особи, тобто вид і міра її можливої (дозволеної) поведінки із захисту своїх прав, яке випливає з конституційного положення, закріпленого у статті 55 Конституції України.
Отже, кожна особа має право на захист свого права у разі його порушення, невизнання чи оспорювання у сфері цивільних, господарських, публічно-правових відносин та за наявності неврегульованих питань.
Порушення права означає необґрунтовану заборону на його реалізацію або встановлення перешкод у його реалізації, або значне обмеження можливостей його реалізації тощо.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 КАС України, завданням адміністративного судочинства є справедливе, неупереджене та своєчасне вирішення судом спорів у сфері публічно-правових відносин з метою ефективного захисту прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб від порушень з боку суб'єктів владних повноважень.
Із системного аналізу вказаних норм слідує, що суд захищає лише порушені, невизнані або оспорювані права, свободи та інтереси учасників адміністративних правовідносин.
Таким чином, суд дійшов висновку про наявність правових підстав для зобов'язання відповідача нарахувати та виплатити позивачу компенсацію за неотримане речове майно.
За таких обставин, суд дійшов висновку про часткове задоволення позову ОСОБА_1 .
Розподіл судових витрат суд не здійснює, оскільки позивач звільнений від сплати судового збору на підставі п. 13 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір".
Керуючись ст. ст. 9, 14, 73-78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 КАС України, суд
Адміністративний позов задовольнити частково.
Визнати протиправними дії військової частини НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) щодо відмови скласти довідку про вартість речового майна, що належить до ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_5 ) на дату звільнення з військової служби та нарахувати та виплатити грошову компенсацію за неотримане речове майно.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) скласти довідку про вартість речового майна, що належить до видачі ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_5 ) станом на день звільнення.
Зобов'язати військову частину НОМЕР_1 (ЄДРПОУ НОМЕР_4 ) нарахувати та виплатити ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ; рнокпп НОМЕР_5 ) грошову компенсацію вартості за недоотримане речове майно, виходячи із закупівельної вартості речового майна за цінами станом на 01.01.2024.
У задоволенні решти позовних вимог відмовити.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів до Восьмого апеляційного адміністративного суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
СуддяКисильова Ольга Йосипівна