23 квітня 2025 року м.Київ №640/37010/21
Київський окружний адміністративний суд у складі головуючої судді Шевченко А.В., розглянувши у порядку письмового провадження за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Апарату Верховної Ради України про зобов'язання вчинити певні дії,
до Окружного адміністративного суду міста Києва звернулася ОСОБА_1 з позовом до Управління справами апарату Верховної Ради України, в якому просить суд стягнути з Управління справами Апарату Верховної Ради України на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за весь час затримки розрахунку у розмірі 47 606,77 грн.
Обґрунтовуючи свої вимоги, позивачка зазначила, що у період з 25.06.2012 по 27.11.2014 вона працювала на посаді помічника-консультанта народного депутата України. На підставі розпорядження керівника Апарату Верховної Ради України від 26.11.2014 № 7212 була звільнена з роботи у зв'язку із припиненням повноважень народного депутата України.
Відповідачем на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.06.2021 по справі № 640/22538/19 11.11.2021 виплачено одноразову грошову допомогу в розмірі тримісячної заробітної плати, передбачену частиною шостою статті 34 Закону України «Про статус народного депутата України» в розмірі 5 652,71 грн. Просить суд задовольнити позов.
Ухвалою Окружного адміністративного суду міста Києва від 20.12.2021 відкрито провадження в адміністративній справі, вирішено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На виконання положень пункту 2 Розділу ІІ Прикінцеві та перехідні положення Закону України «Про ліквідацію Окружного адміністративного суду міста Києва та утворення Київського міського окружного адміністративного суду» від 13 грудня 2022 р. № 2825-ІХ, адміністративна справа № 640/37010/21 надіслана за належністю до Київського окружного адміністративного суду супровідним листом Окружного адміністративного суду міста Києва від 12.01.2024 № 03-19/1439/24.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду (суддя Басай О.В.) від 11.09.2024 адміністративну справу прийнято до провадження, ухвалено розгляд справи здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін.
На підставі розпорядження керівника апарату Київського окружного адміністративного було проведено повторний автоматизований розподіл вказаної справи з підстав, зазначених у ньому.
Внаслідок автоматизованого розподілу від 22.11.2024 матеріали справи були передані для розгляду судді Шевченко А.В.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03.12.2024 адміністративну справу прийнято до провадження, постановлено здійснювати розгляд справи за правилами спрощеного позовного провадження (у письмовому провадженні) без повідомлення учасників справи.
16.01.2025 надано клопотання (подано засобами підсистеми «Електронний суд» від представника відповідача - Управління справами Апарату Верховної Ради України 14.08.2024), відповідно до якого відповідач зазначає про те, що є неналежним відповідачем по вказаній справі.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 21 січня 2025 року запропоновано позивачці протягом десяти днів з дня отримання копії цієї ухвали надати суду власні письмові пояснення з приводу клопотання про заміну неналежного відповідача разом із документами, що підтверджують надіслання (надання) пояснень іншим учасникам справи.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 03 лютого 2025 року замінено первісного відповідача Управління справами апарату Верховної Ради України на належного Апарат Верховної Ради України. Продовжено розгляд справи № 640/37010/21 за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Відповідач у відзиві на позовну заяву зазначає, що аналіз позовної заяви, з урахуванням матеріалів справи, свідчить про відсутність вини Апарату Верховної Ради України, оскільки суб'єкт владних повноважень діяв у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України. Просить суд відмовити у задоволенні позову.
Розглянувши подані представниками сторін документи та матеріали, з'ясувавши фактичні обставини справи, на яких ґрунтується позов, оцінивши докази, які мають значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив таке.
ОСОБА_1 з 25.06.2012 по 27.11.2014 працювала на посаді помічника-консультанта народного депутата України.
На підставі розпорядження керівника Апарату Верховної Ради України від 26.11.2014 №7212 була звільнена з роботи у зв'язку із припиненням повноважень народного депутата України.
Не отримавши одноразової грошової допомоги в розмірі тримісячної заробітної плати, передбаченої частиною шостою статті 34 Закону України «Про статус народного депутата України» ОСОБА_1 звернулася до Окружного адміністративного суду м. Києва.
Рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2021 року по справі № 640/22538/19 визнано протиправною бездіяльність Апарату Верховної Ради України стосовно невиплати одноразової грошової допомоги у розмірі тримісячної заробітної плати на підставі Закону України «Про статус народного депутата України» помічнику-консультанту народного депутата України ОСОБА_1 на підставі дострокового припинення повноважень народного депутата України. Стягнено з Апарату Верховної Ради України на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі тримісячної заробітної плати, передбачену частиною шостою статті 34 Закону України «Про статус народного депутата України» в розмірі 7 022 грн.
11 грудня 2024 року відповідачем на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23 червня 2021 року по справі № 640/22538/19 позивачці виплачено 5 652,71 грн з урахуванням сплати обов'язкових платежів.
Вважаючи, що відповідач зобов'язаний нарахувати та виплатити позивачці середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні у розмірі 47606,77 грн, позивачка звернулася до суду із цим позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд виходив із такого.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Згідно зі статтею 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок.
Про суми, нараховані і виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
У разі спору про розмір сум, нарахованих працівникові при звільненні, роботодавець у будь-якому разі повинен у визначений цією статтею строк виплатити не оспорювану ним суму.
Відповідно до статті 117 КЗпП України (у редакції, викладеній відповідно до Закону України «Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо оптимізації трудових відносин» від 01.07.2022 №352-ІХ), у разі невиплати з вини роботодавця належних звільненому працівникові сум у строки, визначені у статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При наявності спору стосовно розміру належних звільненому працівникові сум роботодавець повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування у разі, якщо спір було вирішено на користь працівника. Якщо ж спір вирішено на користь працівника частково, розмір відшкодування весь за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору, але не більш як за період, встановлений частиною першою цієї статті.
Таким чином, умовами застосування частини першої статті 117 КЗпП України є невиплата належних звільненому працівникові сум у відповідні строки, вина власника або уповноваженого ним органу у невиплаті зазначених сум та відсутність спору про розмір таких сум. При дотриманні наведених умов підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
При цьому, виходячи зі змісту трудових правовідносин між працівником та підприємством, установою, організацією, під «належними звільненому працівникові сумами» необхідно розуміти усі виплати, на отримання яких працівник має право станом на дату звільнення згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством для осіб, які перебувають у трудових правовідносинах з роботодавцем (заробітна плата, компенсація за невикористані дні відпустки, вихідна допомога тощо).
Зокрема, Конституційний Суд України у рішенні від 22.02.2012 №4-рп/2012 щодо офіційного тлумачення положень статті 233 КЗпП України у взаємозв'язку з положеннями статей 117,237-1 цього Кодексу роз'яснив, що відповідно до статті 47 КЗпП України роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові при звільненні всі суми, що належать йому від підприємства, установи, організації, у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, а саме в день звільнення або не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про проведення розрахунку. Не проведення з вини власника або уповноваженого ним органу розрахунку з працівником у зазначені строки є підставою для відповідальності, передбаченої статтею 117 КЗпП України, тобто виплати працівникові його середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
До спірних правовідносин підлягають застосуванню приписи КЗпП України, зокрема, статті 117, яка передбачає, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку.
Окрім цього, передбачена статтею 117 КЗпП України відповідальність за затримку розрахунку при звільненні, настає у випадку невиплати в день звільнення всіх сум, що належать працівнику від підприємства, установи, організації. Зазначений законодавчий припис є загальним та не встановлює конкретних видів виплат, які роботодавець зобов'язаний виплатити працівникові в день звільнення.
Отже, одноразову грошову допомогу в розмірі тримісячної заробітної плати, передбачену частиною шостою статті 34 Закону України «Про статус народного депутата України» має бути виплачена не пізніше дня звільнення. Не проведення з вини відповідача такої виплати у день звільнення є підставою для відповідальності, передбаченої у статті 117 КЗпП України, тобто виплати середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більш як за шість місяців.
Аналогічна правова позиція у подібних спірних правовідносинах викладена Верховним Судом у постановах від 13.02.2020 у справі № 809/698/16 та від 09.07.2020 у справі №320/6659/18.
Так, згідно з частиною першою статті 117 КЗпП України, обов'язок роботодавця перед колишнім працівником щодо своєчасного розрахунку при звільненні припиняється проведенням фактичного розрахунку, тобто, реальним виконанням цього обов'язку. І саме з вказаною обставиною пов'язаний період, протягом якого до роботодавця є можливим застосування відповідальності.
Для точного визначення періоду затримки розрахунку при звільненні необхідно встановити день фактичного розрахунку, як кінцеву дату нарахування середнього заробітку за час затримки всіх виплат при звільненні.
Наведені висновки суду узгоджуються з правовою позицією Верховного Суду, викладеній у постанові від 30.04.2020 у справі №140/2006/19.
Тобто, для встановлення початку перебігу строку звернення працівника до суду з вимогою про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні визначальними є такі юридично значимі обставини, як невиплата належних працівникові сум при звільненні та факт проведення з ним остаточного розрахунку.
З матеріалів справи вбачається, що рішенням Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.06.2021 у справі № 640/22538/19стягнуто з Апарату Верховної Ради України на користь ОСОБА_1 одноразову грошову допомогу в розмірі тримісячної заробітної плати, передбачену частиною шостою статті 34 Закону України «Про статус народного депутата України» в розмірі 7 022 грн.
11.11.2021 на виконання рішення Окружного адміністративного суду м. Києва від 23.06.2021 у справі №640/22538/19 кошти у сумі 5652,71 грн від Управління справами Апарату Верховної Ради України надійшли на рахунок позивача.
Отже, оскільки повний розрахунок з позивачкою було проведено 11.11.2021, а не у день її звільнення з публічної служби, позивачка, відповідно до статті 117 КЗпП України (у редакції, викладеній відповідно до Закону № 2352-ІХ), має право на виплату середнього заробітку за період затримки повного розрахунку.
Що стосується періоду затримки розрахунку при звільненні позивача та, відповідно, розміру стягнення середнього заробітку за час такої затримки, суд зазначає наступне.
Пунктом 2 «Порядку обчислення середньої заробітної плати», затвердженої постановою Кабінету Міністрів України від 08.02.1995 №100 передбачено, що обчислення середньої заробітної плати для оплати часу щорічної відпустки, додаткових відпусток у зв'язку із навчанням, творчої відпустки, додаткової відпустки працівникам, які мають дітей, або для виплати компенсації за невикористані відпустки провадиться виходячи з виплат за останні 12 календарних місяців роботи, що передують місяцю надання відпустки або виплати компенсації за невикористані відпустки. У всіх інших випадках збереження середньої заробітної плати середньомісячна заробітна плата обчислюється виходячи з виплат за останні 2 календарні місяці роботи, що передують події, з якою пов'язана відповідна виплата.
За приписами пункту 8 цього Порядку, нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком.
Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.
Як зазначає позивачка в позовній заяві, а відповідач не заперечує, середньоденна заробітна плата ОСОБА_1 за останні два місяці перед звільненням складає 93,53 грн (2011 грн заробітна плата за вересень 2014 року + 2011грн заробітна плата за жовтень 2014 року / 43робочих днів (вересень та жовтень 2014 року).
При цьому, період затримки виплати належних позивачу сум при звільнені становить - 1741робочих днів та обраховується з першого дня після її звільнення з посади 01.12.2014) до дня остаточного розрахунку, тобто по - 11.11.2021 включно (останній день затримки перед днем виплати), а з урахуванням позовних вимог - 508 робочих днів за період з 01.11.2019 по 11.11.2021.
Проте, враховуючи внесені у статті 117 КЗпП України зміни (в редакції Закону № 352-IX), відповідач повинен виплатити позивачу середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку, але не більше як за 6 місяців, тобто з 01.12.2014 наступний день після звільнення) по 31.05.2014 (123 робочих днів).
Застосування шестимісячного строку при виплаті середнього заробітку за весь час затримки при звільненні, враховуючи редакцію Закону № 2352-IX, узгоджується з висновком Верховного Суду, викладеним у постанові від 28.06.2023 року у справі № 560/11489/22.
Отже, сума середнього заробітку за час затримки розрахунку становить 11504,19 грн (93,53 грн х 123 днів).
У той же час з врахуванням позиції Верховного Суду у справі №560/11489/22 до шестимісячного строку, в межах якого стягується середній заробіток (з 19 липня 2022 року після набрання чинності Законом № 2352-ІХ) не застосовуються принципи співмірності та пропорційності задля зменшення суми середнього заробітку.
Таким чином, суд дійшов висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог шляхом визнання протиправною бездіяльність відповідача щодо нарахування та виплати середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні та стягнення з відповідача середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні з 01.12.2014 по 31.05.2015 у розмірі 11 504,19 грн з відрахуванням належних податків та зборів.
Щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
За подання цього позову позивачем сплачено суму у розмірі 908 грн, яка підлягає стягненню з відповідача.
Керуючись статтями 9, 14, 73-78, 90, 139, 143, 242 - 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
позов ОСОБА_1 задовольнити частково.
Визнати протиправною бездіяльність Апарату Верховної Ради України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 середнього заробітку за час затримки розрахунку при звільненні.
Стягнути з Апарату Верховної Ради України на користь ОСОБА_1 середній заробіток за час затримки розрахунку при звільненні за період з 01.12.2014 по 31.05.2015 у розмірі 11 504 (одинадцять тисяч п'ятсот чотири) гривень 19 копійок.
Стягнути на користь ОСОБА_1 (РНОКПП: НОМЕР_1 ; місце реєстрації: АДРЕСА_1 ) судовий збір у розмірі 908 (дев'ятсот вісім) гривень за рахунок бюджетних асигнувань Апарату Верховної Ради України (ЄДРПОУ: 20064120; місцезнаходження: 01008, м. Київ, вул. Грушевського, буд.5).
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Шевченко А.В.