23 квітня 2025 року м. Київ справа №320/15743/23
Суддя Київського окружного адміністративного суду Лисенко В.І., розглянувши в порядку письмового провадження адміністративну справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькор-Ексім" до Київської митниці про визнання протиправними та скасування рішень,
До Київського окружного адміністративного суду звернулось ТОВ "Алькор-Ексім" з позовом до Київської митниці, у якому просить суд визнати протиправними та скасувати картку відмови, рішення про коригування митної вартості товарів.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що рішення про коригування митної вартості товарів відповідач прийняв за відсутності обґрунтованих підстав вважати, що декларантом заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, та в порушення положень Митного кодексу України митний орган не навів аргументованих доводів на підтвердження висновків про неповноту відомостей щодо складових митної вартості. Крім того, декларантом на підтвердження заявленої митної вартості і обраного методу її визначення було подано усі необхідні документи. На думку позивача, ці документи не містять розбіжностей, що могли б вплинути на невірний розрахунок митної вартості, не містять ознак підробки та відображають усі відомості, що підтверджують ціну товару. Разом з тим, зазначені митницею у рішеннях про коригування митної вартості зауваження та розбіжності, які стали підставою для витребування митницею додаткових документів та прийняття спірних рішень про коригування митної вартості, не можуть бути визнані об'єктивними, обґрунтованими та такими, що впливають на числові значення заявленої митної вартості.
Ухвалою Київського окружного адміністративного суду від 10.05.2023 р. відкрито спрощене позовне провадження без виклику сторін.
Відповідач проти позову заперечував з підстав, викладених у відзиві на адміністративний позов, в якому зазначив, що митний орган правомірно прийняв оскаржувані рішення, оскільки під час здійснення митного контролю за митними деклараціями було опрацьовано інформацію, що міститься у наданих до митного оформлення документах і за результатами проведеного опрацювання виявлено ряд розбіжностей. Встановлено, що основні документи, що підтверджують заявлений рівень митної вартості, подані не в повному обсязі, складові митної вартості не можна вважати такими, що є документально підтвердженими та піддаються обчисленню, а тому митну вартість товару скориговано із застосуванням резервного методу визначення митної вартості.
Позивач надав відповідь на відзив, у якій підтримав свою позицію, викладену в позовній заяві.
Розглянувши подані документи і матеріали, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги підлягають задоволенню, з огляду на наступне.
Як вбачається з матеріалів справи, 09 серпня 2021 року між позивачем та Товариством з обмеженою відповідальністю «Асин Дан ЛТД» (Казахстан) було укладено Контракт №09/08, відповідно до п. 1.1. якого ТОВ «Асин Дан ЛТД» (Постачальник) зобов?язалося продати та поставити на умовах цього Контракту, а позивач (Покупець) зобов'язався прийняти та оплатити наступний Товар, відповідно до Додатків, які є невід?ємною частиною цього Контракту:
- Крупу рисову (рис шліфований), який відповідає ГОТС 6292-93 та/або СТ РК 1020-2000 1-го, 2-го, 3-го сортів;
- Крупу рисову дроблену (рис дроблений, шліфований), який відповідає ГОТС 6292-92 та/або СТ РК 1020-2000.
Виробником Товару є ТОВ «Асин Дан ЛТД», 120008 Республіка Казахстан, м. Кизилорда, вул. Кайнарбаєва, буд. б/н.
Згідно з п. 1.2. Контракту позивач за пропозицією ТОВ «Асин Дан ЛТД» визначає періодичність подання заявок на Товар шляхом підписання Додатку до цього Контракту.
Пунктом 3.1. Контракту визначено вид транспорту - залізничний, базис поставки: FCA, Республіка Казахстан, 120008 Республіка Казахстан, м. Кизилорда, вул. Кайнарбаєва, буд. б/н, ст. Кзил-Орда КЗХ ЖД (671707), відповідно Інкотермс 2010 в публікації Міжнародної Торгової Палати.
Відповідно до п. 3.2. Контракту, поставка товару здійснюється вагонними партіями (вагонами по 64 та/або 68 тон) та в строки, визначені в Додатках до цього Договору.
Кількість, ціна, умови (базис) поставки, строки оплати та відвантаження вказується в Додатку до Контракту (п. 3.3 Контракту).
Вантажовідправником за даним Контрактом визначено ТОВ «Асин Дан ЛТД» 120008 Республіка Казахстан, м. Кизилорда, вул. Кайнарбаєва, буд. б/н (Казахстан) (п. 3.5 Контракту).
Згідно п. 4.1 Контракту Постачальник має пред?явити Покупцю на кожну партію товару (кожний вагон) оригінал сертифікату походження товару форми СТ-1, виданий компетентним органом Республіки Казахстан.
На кожний транспортний засіб (залізничний вагон), Постачальник надає Покупцю оригінали документів: залізнодорожна накладна; рахунок-фактура, сертифікат якості; сертифікат відповідності та/або декларацію на товар; протоколи випробувань; експертну декларацію (п. 4.2 Контракту).
Відповідно до п. 4.3 Контракту Покупець зобов?язаний протягом 90 днів з моменту отримання товару повернути Постачальнику копію митної декларації, копію залізнодорожної накладної з відміткою проходження границі до кінцевого пункту призначення та екземпляр накладної, оформленої належним чином.
Датою поставки товару вважається дата передачі товару вантажовідправником перевізнику по залізничній дорозі на станції Кзил-Орда (код станції 671707) (п. 6.2 Контракту).
Пунктом 6.3 Контракту зобов?язання Постачальника по поставці товару вважають виконаними, а також право власності на товар та ризик випадкової гибелі, втрати або псування товару переходить до Покупця з моменту передачі товару вантажовідправником перевізнику по залізничній дорозі на станції Кзил-Орда (код станції 671707).
Постачальник несе всі витрати по поставці товару до моменту передачі його перевізнику (п. 8.1 Контракту).
Покупець несе всі витрати по прийманню товару з моменту передачі його перевізнику (п. 8.2 Контракту).
Контракт набирає чинності з моменту його підписання сторонами та діє до 31.12.2022 (п.12.3 Контракту).
09 вересня 2022 року Сторонами було укладено Додаткову угоду №2 до Контракту, відповідно до якої Сторонами внесено зміни в розділ 13 Контракту та викладено його в новій редакції (в частині визначення банківської установи позивача - АТ «Прокредит Банк»).
26 вересня 2022 року сторонами було укладено Додаток № 4 до Контракту, відповідно до умов якого Сторони дійшли згоди про об?єм партії товару, строках поставки та оплати, базисі поставки та розмірі договірної ціни за одиницю продукції:
Найменування товару: крупа рисова (рис шліфований), одиниця виміру: тони, кількість товару 66, ціна, в доларах США за 1 тону - 645, всього доларів США - 42 570,00.
Пунктом 2 Додатку № 4 до Контракту визначено строк оплати - до 29 вересня 2022 року.
Відповідно до п. 4 Додатку № 4 до Контракту сторони погодили наступні умови поставка товару за Додатком - автомобільний транспорт, базис поставки: FCA, Республіка Казахстан, 120008 Республіка Казахстан, м. Кизилорда, вул. Кайнарбаєва, буд. б/н, ст. Кзил-Орда К3Х ЖД (671707), відповідно Інкотермс 2010 в публікації Міжнародної Торгової Палати.
Вантажоодержувач: ТОВ «Алько-Ексім» 09161, Київська обл., Білоцерківський район, м. Узин, вул. Заводська, 48, кв. 2, Код ЕДРПОУ 38926959.
Вказана Додаткова угода від 26.09.2022 підписана Сторонами та скріплена печатками.
Згідно Додатку №2 до Контракту від 17.05.2022 Сторони дійшли згоди, щодо об?ємів, строків та оплати, базису поставки та розміру ціни товару за одиницю, відповідно.
26 вересня 2022 року між Сторонами було укладено Додаткову угоду №1 до Додатку №4 від 26.09.2022 р. до Контракту, якою Сторони внесли зміни в розділ 13 Контракту та виклали його в новій редакції (в частині визначення банківської установи Позивача - АТ «Прокредит Банк»).
На виконання Контракту та відповідно до Додатку № 4 до Контракту, Позивачем було пред?явлено до Київської митниці Державної митної служби України Товар для митного оформлення за наступними митними деклараціями:
1. № 22UA100250734239U4 від 07.11.2022 року;
2. № 22UA100250/734173UO від 01.11.2022 року;
3. № 22UA100250734306U0 від 07.11.2022 року.
Разом з митною декларацією №22UA100250734239U4 від 07.11.2022 року, за якою було відмовлено у випуску товарів та не було проведено митне оформлення, до митного органу як додатки позивач подав наступні документи:
- Сертифікат якості №0344786 від 13.10.2022 року;
- Рахунок-фактура №93 від 12.10.2022 року;
- Міжнародна товарно-транспортна накладна №016545;
- Книга МДІ №JX85181081;
- Комерційна пропозиція ТОВ «Асил дан ЛТД» від 26.09.2022 року (копія додається);
- Рахунок-фактура №PT-0002745 від 14 жовтня 2022 року щодо вартості послуг з перевезення вантажу;
- Платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах №202 від 29.09.2022 року;
- Довідка про транспортні витрати б/н від 07.11.2022 року ТОВ «Раф-транс»;
. Прайс-лист ТОВ «Асил дан ЛТД» від 26.09.2022 року б/н;
- Висновок Київської обласної Торгово-Промислової палати за результатами цінового моніторингу №Ц-955 від 31.10.2022 року;
- Калькуляцію витрат на виробництво продукції ТОВ «Асил дан ЛТД» від 26.09.2022 року б/н;
- Договір перевезення вантажу №07/10-22 від 07.10.2022 року;
- Протокол випробувань №12 К від 17 січня 2022 року;
- Сертифікат про походження товару KZ UA 2 112 01446 від 14.10.2022;
- Заявка №3 від 07.10.2022 року на транспорт;
- Декларацію на товари № 55603/141022/0003826 від 14.10.2022 року;
- Лист позивача вих. №081/11-22 від 08.11.2022 р.;
- Контракт №09/08 від 09.08.2021 року;
- Додаткова угода № 2 до Контракту від 09.09.2022 року;
- Додаток № 4 до Контракту від 26.09.2022 року;
- Додаткова угода № 1 до Додатку № 4 від 26.09.2022 року.
Після подання вказаної вище митної декларації разом із зазначеними документами, позивачем була отримана вимога про надання додаткових документів та пояснень, яка була повністю виконана позивачем відповідно до змісту Листа вих. №081/11-22 від 08.11.2022 р.
У митній декларації, позивач визначив вартість товару за основним методом - ціною контракту.
Судом також встановлено, що разом з митною декларацією №22UA100250/734173U0 від 01.11.2022 року, за якою було відмовлено у випуску товарів та не було проведено митне оформлення, до митного органу як додатки були надані позивачем наступні документи:
- Сертифікат якості №0344784 від 13.10.2022 року;
- Рахунок-фактура № 88 від 10.10.2022 року;
- Міжнародна товарно-транспортна накладна № 276300;
- Фітосанітарний сертифікат № 0712/202210120061767132 від 12.10.2022 р.;
- Книга МДІ № XE85181180 от 13.10.2022;
- Комерційна пропозиція ТОВ «Асил дан ЛТД» від 26.09.2022 року;
- Платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах № 202 від 29.09.2022 року;
- Рахунок-фактура № 135 від 31 жовтня 2022 року щодо вартості послуг з перевезення вантажу;
- Довідка про транспортні витрати б/н від 31.10.2022 року ТОВ «Уфк Транс»;
- Прайс-лист ТОВ «Асил дан ЛТД» від 26.09.2022 року б/н;
- Висновок Київської обласної Торгово-Промислової палати за результатами цінового моніторингу № Ц-955 від 31.10.2022 року;
- Калькуляцію витрат на виробництво продукції ТОВ «Асил дан ЛТД» від 26.09.2022 року б/н;
- Контракт № 09/08 від 09.08.2021 року;
- Додаткова угода № 2 до Контракту від 09.09.2022 року;
- Додаток № 4 до Контракту від 26.09.2022 року;
- Додаткова угода № 1 до Додатку № 4 від 26.09.2022 року;
- Договір перевезення вантажу № 310/2022 від 03.10.2022 року;
- Договір оренди транспортних засобів № 5 від 01.01.2021 року;
- Протокол випробувань № 12 К від 17 січня 2022 року;
- Сертифікат про походження товару KZ UA 2112 01425 від 12.10.2022;
- Заявку № 2 від 05.10.2022 року до Договору № 310/2022 від 03.10.2022 року;
- Лист позивача вих. № 021/11-22 від 02.11.2022 р.
- Декларацію на товари № 55603/131022/0003804 від 14.10.2022 року.
Після подання вказаної вище митної декларації разом із зазначеними документами, позивачем була отримана вимога про надання додаткових документів та пояснень, яка була повністю виконана позивачем відповідно до змісту Листа вих. № 021/11-22 від 02.11.2022 р.
У митній декларації, позивач визначив вартість товару за основним методом - ціною контракту.
Судом також встановлено, що разом з митною декларацією №22UA100250734306U0 від 07.11.2022 року, за якою було відмовлено у випуску товарів та не було проведено митне оформлення, до митного органу як додатки були подані наступні документи:
- Сертифікат якості №0344785 від 13.10.2022 року;
- Рахунок-фактура No 85 від 06.10.2022 року;
- Міжнародна товарно-транспортна накладна № 121021;
- Фітосанітарний сертифікат №0712/202210120061767127 від 12.10.2022 р.;
- Книга МДІ № XB848468977 от 13.10.2022;
- Комерційна пропозиція ТОВ «Асил ден ЛТД» від 26.09.2022 року;
- Платіжне доручення в іноземній валюті або банківських металах №202 від
29.09.2022 року;
- Рахунок-фактура №172 від 14 листопада 2022 року щодо вартості послуг з перевезення вантажу;
- Довідка про транспортні витрати 04/11 від 04.11.2022 року ТОВ «ЕВНІКА»;
- Прайс-лист ТОВ «Асил дан ЛТД» від 26.09.2022 року б/н;
- Висновок Київської обласної Торгово-Промислової палати за результатами цінового моніторингу № Ц-955 від 31.10.2022 року;
- Калькуляцію витрат на виробництво продукції ТОВ «Асил дан ЛТД» від 26.09.2022 року б/н;
- Контракт № 09/08 від 09.08.2021 року;
- Додаткова угода № 2 до Контракту від 09.09.2022 року;
- Додаток № 4 до Контракту від 26.09.2022 року;
- Додаткова угода № 1 до Додатку Ne 4 від 26.09.2022 року;
- Договір перевезення вантажу N° 30/09/22 від 28.09.2022 року;
- Договір оренди транспортних засобів № 5 від 01.01.2021 року;
- Протокол випробувань №12 К від 17 січня 2022 року;
- Сертифікат про походження товару KZ UA 2 112 01430 від 13.10.2022;
- Заявку №1 від 30.09.2022 року до Договору № 30/09-22 від 30.09.2022 року;
- Лист позивача вих. № 021/11-22 від 02.11.2022 р.;
- Декларацію на товари № 55603/131022/0003804 від 14.10.2022 року;
- Лист позивача про заміну митниці № 0101/11-22 від 10.11.2022 року;
- Лист позивача № 0111/11-22 від 11.11.2022 р.
Після подання вказаної вище митної декларації разом із зазначеними документами, позивачем була отримана вимога про надання додаткових документів та пояснень, яка була повністю виконана позивачем, що підтверджується листом позивача.
У митній декларації, позивач визначив вартість товару за основним методом - ціною контракту.
Відтак, щодо поданих позивачем митних декларацій від відповідача було отримано наступне :
1. За митною декларацією № 22UA100250734239U4 від 07.11.2022 року - Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100250/2022/000366 від 08.11.2022, Рішення про коригування митної вартості товарів №UA100250/2022/000023/2 від 08.11.2022;
2. За митною декларацією №22UA100250/734173U0 від 01.11.2022 року - Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100250/2022/000360 від 02.11.2022, Рішення про коригування митної вартості товарів №UA100250/2022/000022/2 від 02.11.2022;
3. За митною декларацією №22UA100250734306U0 від 07.11.2022 року - Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100250/2022/000368 від 14.11.2022, Рішення про коригування митної вартості товарів №UA100250/2022/000024/2 від 14.11.2022.
Як вбачається зі змісту спірних рішень позивачем, під час декларування Товарів за вказаними митними деклараціями не було надано всіх необхідних документів, визначених ст. 53 Митного кодексу України, для підтвердження митної вартості товару, та відповідачем були також виявлені розбіжності в наданих позивачем документах.
Не погоджуючись з рішеннями відповідача про коригування митної вартості товарів, позивач звернувся до суду з позовом.
Надаючи правову оцінку відносинам, які виникли між сторонами спору, суд зазначає наступне.
Згідно з частиною першою статті 52 МК України заявлення митної вартості товарів здійснюється декларантом або уповноваженою ним особою під час декларування товарів у порядку, встановленому розділом VIII цього Кодексу та цією главою.
Частиною першою статті 53 МК України визначено, що у випадках, передбачених цим Кодексом, одночасно з митною декларацією декларант подає митному органу документи, що підтверджують заявлену митну вартість товарів і обраний метод її визначення.
Відповідно до частини другої статті 53 МК України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є:
1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п?ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості;
2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності;
3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об?єктом купівлі-продажу);
4) якщо рахунок сплачено - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару;
5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару;
6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів;
7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню;
8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, також документи, що містять відомості про вартість страхування.
Тобто, МК України передбачено та встановлено вичерпний перелік документів, що подається декларантом митному органу для підтвердження заявленої митної вартості товарів та обраного методу її визначення.
Відповідно до частини третьої-п?ятої статті 53 МК України у разі, якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу зобов?язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи:
1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов?язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається;
2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом);
3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов?язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту);
4) виписку з бухгалтерської документації;
5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів;
6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару;
7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
У разі якщо митний орган має обґрунтовані підстави вважати, що існуючий взаємозв?язок між продавцем і покупцем вплинув на заявлену декларантом митну вартість, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу митного органу, крім документів, зазначених у частинах другій та третій цієї статті, подає (за наявності) такі документи:
1) виписку з бухгалтерських та банківських документів покупця, що стосуються відчуження оцінюваних товарів, ідентичних та/або подібних (аналогічних) товарів на території України;
2) довідкову інформацію щодо вартості у країні-експортері товарів, що є ідентичними та/або подібними (аналогічними) оцінюваним товарам;
3) розрахунок ціни (калькуляцію).
Забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в шій статті.
Згідно з частиною шостою статті 53 МК України декларант або уповноважена ним особа за власним бажанням може подати додаткові наявні у них документи для підтвердження заявленої ними митної вартості товару.
Частиною другою статті 54 МК України передбачено, що контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється митним органом шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у частині першій статті 58 цього Кодексу.
Відповідно до частини шостої статті 54 МК України митний орган може відмовити у митному оформленні товарів за заявленою декларантом або уповноваженою ним особою митною вартістю виключно за наявності обґрунтованих підстав вважати, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, у разі: невірно проведеного декларантом або уповноваженою ним особою розрахунку митної вартості; неподання декларантом або уповноваженою ним особою документів згідно з переліком та відповідно до умов, зазначених у частинах другій - четвертій статті 53 цього Кодексу, або відсутності у цих документах всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари; невідповідності обраного декларантом або уповноваженою ним особою методу визначення митної вартості товару умовам, наведеним у главі 9 цього Кодексу; надходження до митного органу документально підтвердженої офіційної інформації митних органів інших країн щодо недостовірності заявленої митної вартості.
Частиною 1 статті 55 Митного кодексу України встановлено, що рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається органом доходів і зборів у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо органом доходів і зборів у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно із статтею 57 МК України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами:
1) основний - за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції);
2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); г) резервний.
Основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції).
Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у пункті 2 частини першої статті 57 цього Кодексу.
Суд погоджується, що наявність у митного органу інформації про ціну подібних чи аналогічних товарів може призвести до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості товару та ініціювання повної її перевірки, але така інформація аж ніяк не є підставою для прийняття рішення про коригування митної вартості товару.
Таким чином, із системного аналізу вищенаведених законодавчих приписів вбачається, що митні органи мають виключну компетенцію в питаннях перевірки та контролю правильності обчислення декларантом митної вартості.
Наведені норми зобов'язують митницю зазначати конкретні обставини, які викликали сумніви, причини неможливості їх перевірки на підставі наданих декларантом документів, а також обґрунтувати необхідність перевірки спірних відомостей та зазначити документи, надання яких може усунути сумніви у їх достовірності.
Разом з тим, у разі якщо під час проведення митного контролю митний орган не може аргументовано довести, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів, заявлена декларантом або уповноваженою ним особою митна вартість вважається визнаною автоматично (частина сьома статті 54 МК України).
Згідно з частиною першою статті 55 МК України рішення про коригування заявленої митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України з поміщенням у митний режим імпорту, приймається митним органом у письмовій формі під час здійснення контролю правильності визначення митної вартості цих товарів як до, так і після їх випуску, якщо митним органом у випадках, передбачених частиною шостою статті 54 цього Кодексу, виявлено, що заявлено неповні та/або недостовірні відомості про митну вартість товарів, у тому числі невірно визначено митну вартість товарів.
Згідно з ч.2 ст.55 МКУ, прийняте органом доходів і зборів письмове рішення про коригування заявленої митної вартості товарів має містити:
1) обґрунтування причин, через які заявлену декларантом митну вартість не може бути визнано;
2) наявну в митного органу інформацію (у тому числі щодо числових значень складових митної вартості, митної вартості ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, інших умов, що могли вплинути на ціну товарів), яка призвела до виникнення сумнівів у правильності визначення митної вартості та до прийняття рішення про коригування митної вартості, заявленої декларантом;
4) обґрунтування числового значення митної вартості товарів, скоригованої митним органом, та фактів, які вплинули на таке коригування.
В «Правилах заповнення рішення про коригування митної вартості товарів», затверджених наказом Міністерства фінансів України від 24.05.2012 № 598 та зареєстрованих в Міністерстві юстиції України 01.06.2012 р. за № 883/21195 (далі за текстом - Правила №598), зокрема в правилах заповнення гр.33 Рішення, зазначено, що при визначенні митної вартості відповідно до положень статті 64 МКУ (за якою і винесено оскаржуване рішення) обов'язково зазначається номер та дата митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
Стосовно рішення про коригування митної вартості товарів №UA100250/2022/000023/2 від 08.11.2022 суд вказує про його необгрунтованість з огляду на наступне.
Відповідно до змісту рішення про коригування митної вартості товарів №UA100250/2022/000023/2 від 08.11.2022 відповідачем було зазначено, що підставами для коригування митної вартості стало виявлені в поданих митному органу документах розбіжності:
Відповідно до пункту 13 «банківські реквізити» Контракту від 09.08.2021 №09/08, згідно якого здійснюється поставка товару між Продавцем (ТОВ «Асил Дан ЛТД», Казахстан) та Покупцем (ТОВ «Алькор-Ексім», Україна) зазначено банк для розрахунків JSC «ALFA-BANK» відповідно до додатку від 26.09.2022 №4 до вищезазначеного контракту та рахунку-фактури від 12.10.2022 №93 зазначено банк для розрахунків JSC «ALFA-BANK» при цьому декларантом до митного оформлення наданий платіжний документ від 29.09.2022 №202 на суму 42570,0 USD від банку АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК».
Декларантом не надано до митного оформлення рахунок-фактуру про надання транспортно-експедиційних послуг щодо підтвердження вартості транспортно-експедиційних послуг.
У наданій до митного оформлення заявці від 07.10.2022 про надання товарно-експедиційних послуг зазначено інші реєстраційні номери транспортного засобу ніж у транспортній накладній.
У наданій до митного оформлення довідці від 07.11.2022 про транспортно-експедиційні послуг відсутнє посилання на договір згідно якого надавалися послуги по перевезенню.
Наданий до митного оформлення прайс-лист від 26.09.2022 від ТОВ «Асин Дан ЛТД» не відображає періоду документу, а ціна товару зазначена на умовах FCA, а також не відображена інформація щодо сорту товару що не дає можливість визначити вартість товару з урахуванням якісних показників (сорт, якість).
Разом з тим, суд не приймає до уваги твердження відповідача про недоліки у відомостях про банківські розрахунки, оскільки з метою усунення вказаних недоліків позивачем було надано відповідачу Додаткову угоду № 2 до Контракту від 09.09.2022 та Додаткову угоду № 1 до Додатку від 26.09.2022, про що зазначено у митній декларації, а отже вказане порушення відсутнє. Вказаними положеннями сторонами було внесено зміни до Контракту шляхом визначення банківської установи позивача - АТ «Прокредит Банк».
Крім того, реквізити банківських установ Сторін не є істотною та обов?язковою умовою зовнішньоекономічних договорів, а проведення оплати за товар з розрахункового рахунку іншої банківської установи жодним чином не впливає на можливість відповідача визначити вартість товару за основним методом - ціною контракту.
Стосовно ненадання декларантом рахунку-фактури про надання транспортно-експедиційних послуг щодо підтвердження вартості транспортно-експедиційних послуг, то суд зазначає, що вказаний недолік був усунений позивачем шляхом подання Рахунку-фактури № PT-0002745 від 14 жовтня 2022 року щодо вартості послуг з перевезення вантажу, про що зазначено у митній декларації.
Щодо тверджень відповідача про недоліки заявки від 07.10.2022, суд вказує, що відповідно до Міжнародної товарно-транспортна накладної (CMR) №016545 визначені аналогічні реєстраційні номери транспортного засобу АА6254EA/АА0125/Х0, як і у заявці №3 від 07.10.2022 року до Договору №07/10-22, а отже вказаний недолік у наданих позивачем документах не є доведеним з боку відповідача.
Стосовно доводів відповідача про недоліки довідки від 07.11.2022 про транспортно-експедиційні послуги є безпідставними, оскільки вказаний недолік був усунений позивачем шляхом подання Довідки про транспортні витрати б/н від 07.11.2022 року ТОВ «Раф-транс» щодо вартості послуг з перевезення вантажу, про що зазначено у митній декларації.
Стосовно тверджень відповідача про недоліки прайс-листа від 26.09.2022 від ТОВ «Асин Дан ЛТД» судом не береться до уваги, оскільки позивачем подано прайс-лист від 26.09.2022 від ТОВ «Асин Дан ЛТД» у новій редакції, про що зазначено у митній декларації.
Стосовно висновку Київської обласної ТПП від 31.10.2022 № Ц-955 суд враховує, що він був підготовлений для аналогічної партії аналогічного товару, за Контрактом, відповідно до якого здійснювалася поставка, а тому він повинен був бути взятим до уваги відповідачем.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», методичні та експертні документи, видані торгово-промисловими палатами в межах їх повноважень, є обов?язковими для застосування на всій території України.
Тобто зазначений Висновок є обгрунтованим, обов?язковим для застосування на всій території України та таким, що відповідає ціноутворюючим факторам ринку на дату експертизи.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного суду від 16 квітня 2021 року у справі №804/2857/17.
Стосовно рішення про коригування митної вартості товарів №UA100250/2022/000022/2 від 02.11.2022 суд вказує про його необгрунтованість з огляду на наступне.
Відповідно до рішення про коригування митної вартості, в якості розбіжності документів, які були надані позивачем разом із митною декларацією, відповідачем зазначено:
Пунктами 1.1, 2, 3 Відповідно до пункту 13 банківські реквізити контракту від 09.08.2021 № 09/08, згідно якого здійснюється поставка товару між Продавцем (ТОВ «Асил Дан ЛТД», Казахстан) та Покупцем (ТОВ «Алькор-Ексім», Україна) зазначено банк для розрахунків JSC «ALFA-BANK» відповідно до додатку від 26.09.2022 № 4 до вищезазначеного контракту та рахунку-фактури від 12.10.2022 № 93 зазначено банк для розрахунків JSC «ALFA-BANK» при цьому декларантом до митного оформлення наданий платіжний документ від 29.09.2022 № 202 на суму 42570,0 USD від банку АТ «ПРОКРЕДИТ БАНК».
П. 4 Декларантом до митного оформлення наданий договір на перевезення від 03.10.2022 № 310/310/2022, який укладений ТОВ «АЛЬКОР-ЕКСІМ» з ТОВ «УФК ТРАНС». Також декларантом надана довідка на транспортні витрати від 31.10.2022 №б/н та рахунок на транспортні витрати від 31.10.2022 №135 від ТОВ «»УФК ТРАНС». Проте згідно наданих транспортних накладних CMR перевізником виступає IE Voloshyn Hryhorii. Таким чином, надані документи не підтверджують достовірність декларування витрат на транспортування - з метою усунення вказаних розбіжностей.
Наданий до митного оформлення прайс-лист від 26.09.2022 від ТОВ «Асин Дан ЛТД» не відображає періоду документу, а ціна товару зазначена на умовах FCA, а також не відображена інформація щодо сорту товару що не дає можливість визначити вартість товару з урахуванням якісних показників (сорт, якість).
Разом з тим, як вже зазначалось вище, суд не приймає до уваги твердження відповідача про недоліки у відомостях про банківські розрахунки, оскільки з метою усунення вказаних недоліків позивачем було надано відповідачу Додаткову угоду № 2 до Контракту від 09.09.2022 та Додаткову угоду № 1 до Додатку від 26.09.2022, про що зазначено у митній декларації, а отже вказане порушення відсутнє. Вказаними положеннями сторонами було внесено зміни до Контракту шляхом визначення банківської установи позивача - АТ «Прокредит Банк».
Стосовно доводів відповідача про непідтвердження позивачем достовірності понесення витрат на транспортування суд не приймає до уваги, оскільки відповідачеві був наданий Договір оренди транспортних засобів №5 від 01.01.2021 року, відповідно до умов якого ТОВ «УФК Транс» взяло в оренду у ФОП ОСОБА_1 транспортні засоби, а отже відповідна розбіжність була усунена позивачем.
Крім того, і в CMR і в Заявці № 3 і в Акті приймання-передачі транспортних засобів до Договору були визначені одні й ті ж самі реєстраційні номери транспортних засобів - AI6309BT/AI2519XI, про що зазначено в тому числі у митній декларації, а отже вказане порушення відсутнє.
Стосовно тверджень відповідача про недоліки прайс-листа від 26.09.2022 від ТОВ «Асин Дан ЛТД» також не приймаються судом до уваги з обґрунтувань, викладених вище.
Стосовно необхідності врахування висновку Київської обласної ТПП від 31.10.2022 № Ц-955 суд повторно вказує, що він був підготовлений для аналогічної партії аналогічного товару, за Контрактом, відповідно до якого здійснювалася поставка, а тому він повинен був бути взятим до уваги відповідачем.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного суду від 16 квітня 2021 року у справі №804/2857/17.
Стосовно рішення про коригування митної вартості товарів №UA100250/2022/000024/2 від 14.11.2022 суд вказує про його необгрунтованість з огляду на наступне.
Відповідно до вказаного рішення про коригування митної вартості, в якості розбіжності документів, які були надані позивачем разом із митною декларацією, відповідачем зазначено:
Наданий до митного оформлення прайс-лист від 26.09.2022 від ТОВ «Асил дан ЛТД» не відображає періоду документу, а ціна товару зазначена на умовах FCA, а також не відображена інформація щодо сорту товару що не дає можливість визначити вартість товару з урахуванням якісних показників (сорт, якість).
У наданій до митного оформлення довідці про транспортні витрати зазначено реєстраційний номер транспортного засобу (тягача), що відмінний від зазначеного у транспортній накладній.
Вказано Маршрут перевезення вантажу Кизилорда-Харків, а той час як у Рахунку-фактурі про надання транспортно-експедиторських послуг від виконавця договору (контракту) про ТЕП вказано переміщення вантажу за маршрутом Кизилорда-Біла Церква.
Разом з тим, суд не приймає до уваги твердження відповідача про недоліки прайс-листу від 26.09.2022 від ТОВ «Асил дан ЛТД», оскільки, як вже вказував суд, позивачем подано прайс-лист від 26.09.2022 від ТОВ «Асин Дан ЛТД» у новій редакції, про що зазначено у митній декларації.
Стосовно необхідності врахування висновку Київської обласної ТПП від 31.10.2022 № Ц-955 суд повторно вказує, що він був підготовлений для аналогічної партії аналогічного товару, за Контрактом, відповідно до якого здійснювалася поставка, а тому він повинен був бути взятим до уваги відповідачем.
Аналогічна правова позиція викладена у постанові Касаційного адміністративного суду Верховного суду від 16 квітня 2021 року у справі №804/2857/17.
Крім того, стосовно джерела інформації, яка слугувала підставою для коригування митної вартості імпортованих товарів, суд зазначає, що показники автоматизованої інформаційної системи не є безумовним джерелом інформації для визначення митної вартості товару, оскільки в ЄАІС ДФС України відсутня інформація про коригування заявленої митної вартості товарів, а також інформація щодо судових рішень з питань визначення митної вартості товарів та методів її визначення, у зв?язку з чим така інформаційна база не містить всіх об?єктивних даних щодо імпортованих в Україну товарів, які підтверджуються документально та підлягають обчисленню. Отже, відомості з інформаційних систем митних органів не можуть слугувати беззаперечним джерелом інформації про митну вартість конкретного товару та бути підставою для здійснення коригування.
Аналогічні правові висновки викладені у постанові від 04.11.2021 р. у справі № 120/2634/19-а.
На переконання суду правильність визначення ним митної вартості товару за ціною договору, а також об?єктивна можливість застосування першого методу повинні були бути належним чином спростовані відповідачем.
Проте, митний орган фактично залишив поза увагою документи, надані позивачем для митного оформлення товару. При цьому документи, які надавалися відповідачу при митному оформленні товарів, є належними та у повній мірі відповідають вимогам МК України до документів, які підтверджують митну вартість товарів.
Враховуючи викладене, суд дійшов висновку, що висновки відповідача щодо відсутності документального підтвердження заявленої позивачем митної вартості імпортованих товарів є необґрунтованими, а подальше коригування їх вартості є протиправним. Належних та допустимих доказів зворотнього не надано відповідачем.
Таким чином, в вищезазначених документах, які були надані позивачем разом з митними деклараціями, судом встановлено відсутність розбіжностей, які мають вплив на правильність визначення митної вартості, відсутні ознаки підробки, та вони містять всі відомості, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Наведене дає підстави для висновку, що сумніви відповідача щодо складових митної вартості імпортованих товарів ґрунтуються виключно на його припущеннях, а не на достовірних відомостях.
Отже, суд дійшов висновку, що відповідач всупереч вищезазначених вимог МК України безпідставно відмовив позивачу у здійсненні митного оформлення товарів за методом визначення митної вартості за ціною договору (основний метод) по митним деклараціям № 22UA100250734239U4 від 07.11.2022 року, № 22UA100250/734173UO від 01.11.2022 року, № 22UA100250734306U0 від 07.11.2022 року, що свідчить про необґрунтованість прийнятих оскаржуваних рішень про коригування митної вартості товарів.
Суд вказує, що у рішенні про коригування заявленої митної вартості, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічної правової позиції дотримується Верховний Суд у постанові від 08.02.2019 у справі №825/648/17.
На думку суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом за ціною договору, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Таким чином, доводи митного органу про наявність розбіжностей у поданих до митного оформлення документах викликані безпідставними припущеннями. Суд погоджується із позивачем, що надані до митного оформлення товару документи дозволяли визначити складові митної вартості імпортованого товару та їх числові значення.
При вирішенні спору суд керується усталеною та послідовною практикою Верховного Суду (постанови від 10.06.2021 у справі №815/6854/17, від 14.07.2020 у справі №809/1734/16), за висновками якого митний орган, здійснюючи митний контроль, зокрема, при визначені митної вартості, має діяти у спосіб, який визначено МК України. При цьому наявна інформація, яка міститься в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками, повинна мати лише допоміжний характер. Митним законодавством встановлений вичерпний перелік документів, які зобов'язаний надати декларант на підтвердження митної вартості товару. Наявність в автоматизованій системі аналізу та управління ризиками інформації про те, що митна вартість раніше імпортованих товарів, випущених у вільний обіг, є більшою, ніж задекларована декларантом, за відсутності інших визначених законом підстав, що обумовлюють межі і способи здійснення контролю митної вартості, не утворює підстав для відмови у визнанні заявленої декларантом митної вартості за основним методом та її визначенні за іншим методом, адже торгові відносини є різноманітними, здійснюються на принципах автономії волі та свободи договору, при цьому безліч обставин можуть впливати на їх ціну (характеристика товару, виробник, торгова марка, умови і обсяги поставок, наявність знижок тощо). Автоматизована система аналізу та управління ризиками не може містити усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, тому такі дані не можуть мати більше значення, ніж надані декларантом первинні документи про товар.
Отже, формально нижчий рівень митної вартості імпортованого товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення не може розцінюватись як заниження декларантом митної вартості та не є перешкодою для застосування першого методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою та самостійною підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за першим методом визначення його митної вартості.
На переконання суду, відповідач не довів належними, достатніми та беззаперечними доказами, що надані декларантом документи у своїй сукупності не підтверджують числові значення складових митної вартості товару чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена за товар (чи підлягає сплаті), та що такі документи не дають можливість здійснити митне оформлення товару за визначеним декларантом основним методом, як і не довів правових підстав для застосування резервного методу.
Таким чином, підстави вважати, що рішення відповідача про коригування митної вартості товарів №UA100250/2022/000023/2 від 08.11.2022, №UA100250/2022/000022/2 від 02.11.2022, №UA100250/2022/000024/2 від 14.11.2022 є обґрунтованими та мотивованими у контексті норм частини другої статті 55 МК України, відсутні. Тому такі рішення, на думку суду, є протиправними.
Відтак, з урахуванням встановлених обставин справи та наведених норм чинного законодавства України, суд дійшов висновку про те, що відповідач безпідставно відмовив у визнанні заявленої митної вартості спірних товарів, оскільки позивач надав передбачені чинним законодавством документи, які підтверджують митну вартість товару, що ввозиться, та дають можливість визначити митну вартість товару за ціною договору шляхом застосування першого методу, у зв'язку із чим з наведених вище мотивів та підстав позовні вимоги про визнання протиправними та скасування рішень про коригування митної вартості товарів належить задовольнити.
Щодо вимог позивача про визнання протиправними карток відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів,транспортних засобів комерційного призначення №UA100250/2022/000366 від 08.11.2022, №UA100250/2022/000360 від 02.11.2022, №UA100250/2022/000368 від 14.11.2022, суд зазначає наступне.
Відповідно до частини 9, 10 статті 264 Митного кодексу України митний орган не має права відмовити у прийнятті митної декларації, якщо виконано всі умови, встановлені цим Кодексом. Відмова митного органу у прийнятті митної декларації повинна бути вмотивованою, а про причини відмови має бути письмово повідомлено декларанта.
Частиною дванадцятою статті 264 Митного кодексу України передбачено, що у разі відмови у прийнятті митної декларації посадовою особою митного органу заповнюється картка відмови у прийнятті митної декларації за формою, встановленою центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну фінансову політику.
Таким чином, картка відмови у прийнятті митної декларації є документом, що формалізує негативне для декларанта рішення посадової особи митного органу про завершення процедури декларування товарів, заявлених до митного оформлення на підставі конкретної митної декларації.
Стаття 24 Митного кодексу України гарантує кожній особі право оскаржити рішення, дії або бездіяльність митних органів до митного органу вищого рівня або до суду, якщо вважає, що такими рішеннями, діями або бездіяльністю порушено її права, свободи чи інтереси, створено перешкоди для їх реалізації або на неї незаконно покладено будь-які обов'язки.
Судом встановлено, що картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення №UA100250/2022/000366 від 08.11.2022, №UA100250/2022/000360 від 02.11.2022, №UA100250/2022/000368 від 14.11.2022 мотивовані прийняттям митним органом рішень про коригування митної вартості товарів № UA100250/2022/000023/2 від 08.11.2022, № UA100250/2022/000022/2 від 02.11.2022, № UA100250/2022/000024/2 від 14.11.2022, неправомірність яких знайшла підтвердження під час розгляду справи, а тому суд вважає, що спірні картки відмови також є протиправними та підлягають скасуванню.
Відповідно до частини першої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України, при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Як вбачається з наявних у матеріалах справи доказів, під час звернення позивача з даним позовом до суду останнім сплачено судовий збір за заявлені позовні вимоги у розмірі 10736,00 грн, що підтверджується наявним у матеріалах справи платіжним документом, які підлягають стягненню з відповідача на користь останнього у повному обсязі.
Щодо витрат на професійну правничу допомогу, відповідно до ст. 139 КАСУ, розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів.
Згідно з частиною першою статті 132 КАС України до судових витрат крім судового збору належать витрати, пов'язані з розглядом справи.
Частиною третьою статті 132 КАС України встановлено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; 3) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; 4) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 5) пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи.
Згідно з частиною першою статті 134 КАС України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
Відповідно до пункту 1 частини третьої статті 134 КАС України розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою.
Згідно з пунктом 2 частини третьої статті 134 КАС України розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Відповідно до частини четвертої статті 134 КАС України для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Згідно з частиною п'ятою статті 134 КАС України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Відповідно до частини першої статті 139 КАС України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Частиною сьомою вказаної статті передбачено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись (частина дев'ята статті 139 КАС України).
При визначенні суми відшкодування суд також враховує критерії реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерій розумності, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Верховний Суд у додатковій постанові від 12.09.2018 у справі №810/4749/15 зазначив, що з аналізу положень статті 134 КАС України вбачається, що склад та розмір витрат на професійну правничу допомогу підлягає доказуванню в судовому процесі - сторона, яка хоче компенсувати судові витрати повинна довести та підтвердити розмір заявлених судових витрат, а інша сторона може подати заперечення щодо неспівмірності розміру таких витрат. Результат та вирішення справи безпосередньо пов'язаний із позицією, зусиллям і участю в процесі представника сторони за договором. При цьому, такі надані послуги повинні бути обґрунтованими, тобто доцільність надання такої послуги та її вплив на кінцевий результат розгляду справи, якого прагне сторона, повинно бути доведено стороною в процесі.
На підтвердження розміру вказаних судових витрат позивач надав до суду:
1. Копія договору про надання правової допомоги №05/10/22 від 05 жовтня 2022 року, укладеного між ТОВ «АЛЬКОР-ЕКСІМ» та АО «Гесторс Інтер»;
2. Копія Додаткової угоди №6 до Договору про надання правової допомоги №05/10/22 від 05 жовтня 2022 року, укладеної між ТОВ «АЛЬКОР-ЕКСІМ» та АО «Гесторс Інтер»;
3. Розрахунок гонорару від 13.03.2023 р.;
4. Копію рахунку-фактури № 9 від 24 лютого 2023 року;
5. Копію платіжного доручення № 978 від 07 березня 2023 року про оплату послуг АО «Гесторс Інтер»;
6. Копію свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю адвоката Саленка Я.Ю.;
7. Ордер.
Судом також встановлено, що у поданому відзиві на позовну заяву, відповідач заперечив щодо задоволення позовних вимог щодо стягнення витрат на правничу правову допомогу, оскільки заявлений розмір витрат на правничу допомогу у сумі 12000,00 грн. є необґрунтованим та не співмірним з обсягом наданих послуг, витраченим часом, ціною позову.
При цьому, як вбачається з матеріалів справи, що для підготування цієї позовної заяви та представлення інтересів позивача у суді про визнання протиправними та скасування Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100250/2022/000366 від 08.11.2022, Рішення про коригування митної вартості товарів № UA100250/2022/000023/2 від 08.11.2022, Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100250/2022/000360 від 02.11.2022, Рішення про коригування митної вартості товарів № UA100250/2022/000022/2 від 02.11.2022 та Картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA100250/2022/000368 від 14.11.2022, Рішення про коригування митної вартості товарів № UA100250/2022/000024/2 від 14.11.2022 винесених Київською митницею Державної митної служби України, позивач уклав із Адвокатським об?єднанням «Гесторс Інтер» (код ЄДРПОУ 42048484) договір про надання правової допомоги №05/10/22 від 05 жовтня 2022 року.
Так, розглядаючи вищевикладені обставини, суд враховує правовий висновок Великої Палати Верховного Суду, викладений в постанові Великої Палати Верховного Суду від 16 листопада 2022 року у справі № 922/1964/21, згідно з яким подання детального опису робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, не є самоціллю, а є необхідним для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Учасник справи повинен деталізувати відповідний опис лише тією мірою, якою досягається його функціональне призначення визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат. Надмірний формалізм при оцінці такого опису на предмет його деталізації, за відсутності визначених процесуальним законом чітких критеріїв оцінки, може призвести до порушення принципу верховенства права.
При цьому, суд вказує, що даний спір є справою незначної складності, розгляд якої здійснювався судом в спрощеному провадженні; за умови наявності усталеної судової практики Верховного Суду із даного питання, обсяг доданих доказів до позову на підтвердження правової позиції є незначними і не потребує значного часу для їх збирання, а тому витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 12 000,00 грн. не є співмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг позивачу, часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг).
Отже, враховуючи фактичний об'єм виконаної адвокатом роботи, складність справи, зокрема, те, що дана справа є справою незначної складності, суд вважає обґрунтованими заявлені позивачем до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6000,00 грн.
Вказаний розмір витрат, на переконання суду, обумовлений об'єктивною тривалістю часу, яку адвокат витратив під час підготовки позовної заяви у цій справі, якістю та об'ємом підготовлених матеріалів, а також складністю питань, які були предметом розгляду у справі.
Відтак, на користь позивача слід присудити витрати на правничу допомогу у розмірі 6 000,00 грн, за рахунок бюджетних асигнувань Київської митниці ДМС України.
Керуючись статтями 9, 14, 73, 74, 75, 76, 77, 78, 90, 143, 242- 246, 250, 255 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькор-Ексім" задовольнити.
Визнати протиправними та скасувати рішення Київської митниці Держмитслужби України про коригування митної вартості товарів №UA100250/2022/000023/2 від 08.11.2022, №UA100250/2022/000022/2 від 02.11.2022 та №UA100250/2022/000024/2 від 14.11.2022.
Визнати протиправними та скасувати Картки відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів,транспортних засобів комерційного призначення №UA100250/2022/000366 від 08.11.2022, №UA100250/2022/000360 від 02.11.2022, №UA100250/2022/000368 від 14.11.2022, прийняті Київською митницею Держмитслужби України.
Стягнути на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Алькор-Ексім" (код ЄДРПОУ 38926959; місцезнаходження: вул. Заводська, буд. 48, кв. 2, Білоцерківський район, м. Узин, Київська обл, 09161) судовий збір у сумі 10736,00 (десять тисяч сімсот тридцять шість) грн 00 коп. та витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 6 000,00 (шість тисяч) грн. 00 коп. за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень Київської митниці Державної митної служби України.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
У разі оголошення судом лише вступної та резолютивної частини рішення, або розгляду справи в порядку письмового провадження, апеляційна скарга подається протягом тридцяти днів з дня складення повного тексту рішення.
Суддя Лисенко В.І.