(про закриття провадження у справі)
25 квітня 2025 року м. Житомир справа № 240/3963/25
категорія 113080000
Житомирський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Майстренко Н.М., розглянувши у письмовому провадженні адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії,
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернувся ОСОБА_1 з позовом до ІНФОРМАЦІЯ_1 , у якому просить:
- визнати протиправною бездіяльність ІНФОРМАЦІЯ_2 щодо ненадання відповіді про прийняте рішення у передбачені законом строки, у визначений спосіб, неоформленні та ненаданні відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації за поданою заявою позивача;
- зобов'язати ІНФОРМАЦІЯ_3 розглянути заяву позивача, оформити відстрочку від призову на військову службу під час мобілізації на підставі статті 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" та внести відповідні відомості в Єдиний державний реєстр призовників, військовозобов'язаних та резервістів.
Свої вимоги мотивує тим, що 03.02.2025 він звернувся до відповідної Комісії із заявою встановленого зразка та з необхідними копіями документів для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації на підставі п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію", однак, на момент подання позовної заяви відповіді у встановлені строки від відповідача за поданою заявою не отримав, зважаючи на що звернувся за захистом свого порушеного права з цим адміністративним позовом.
Ухвалою Житомирського окружного адміністративного суду від 20.02.2025 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, витребувано від відповідача відзив на позов.
Відповідач у відзиві на позов заперечує проти позовних вимог та просить відмовити в їх задоволенні. Зазначає, що 11.03.2025 року Комісією розглянуто заяву ОСОБА_1 та прийнято рішення, оформлене протоколом № 77 від 11.03.2025 року, про надання позивачу відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, про що заявника повідомлено як засобами телефонного зв'язку, так і шляхом надсилання повідомлення за вих. № 3241 від 18.03.2025 року, як це передбачає "Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період", затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 16.05.2024 року № 560.
Розглянувши матеріали справи, надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, оцінивши доводи учасників справи, суд враховує таке.
Правові основи мобілізаційної підготовки та мобілізації в Україні регламентуються Законом України від 21.10.1993 року № 3543-XII "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон № 3543-ХІІ), який визначає засади організації цієї роботи, повноваження органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, а також обов'язки підприємств, установ і організацій незалежно від форми власності (далі - підприємства, установи і організації), повноваження і відповідальність посадових осіб та обов'язки громадян щодо здійснення мобілізаційних заходів.
Підставою відстрочки позивача зазначено п. 13 ч. 1 ст. 23 Закону № 3543-XII, згідно якого не підлягають призову на військову службу під час мобілізації військовозобов'язані жінки та чоловіки, які мають одного із своїх батьків з інвалідністю І чи II групи або одного з батьків дружини (чоловіка) з числа осіб з інвалідністю І чи II групи, за умови відсутності інших осіб, які не є військовозобов'язаними та відповідно до закону зобов'язані їх утримувати (крім випадків, якщо такі особи самі є особами з інвалідністю, потребують постійного догляду, перебувають під арештом (крім домашнього арешту), відбувають покарання у вигляді обмеження чи позбавлення волі).
16 травня 2024 року Кабінет Міністрів України постановою № 560 затвердив "Порядок проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період" (далі - Порядок № 560), яким визначено процедуру надання військовозобов'язаним та резервістам відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період та її оформлення.
Відповідно до пункту 58 Порядку № 560 за наявності підстав для одержання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період військовозобов'язані (крім заброньованих та посадових (службових) осіб, зазначених у підпунктах 16-23 пункту 1 додатка 5) особисто подають на ім'я голови комісії районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки або його відділу заяву за формою, визначеною у додатку 4, до якої додаються документи, що підтверджують право на відстрочку, або копії таких документів, засвідчені в установленому порядку, зазначені у переліку згідно з додатком 5.
Згідно з п. 60 Порядку № 560 комісія вивчає отримані заяву та підтвердні документи, оцінює законність підстав для надання відстрочки, за потреби готує запити до відповідних органів державної влади для отримання інформації, що підтверджує право заявника на відстрочку, або використовує інформацію з публічних електронних реєстрів.
Комісія зобов'язана розглянути отримані на розгляд заяву та документи, що підтверджують право на відстрочку, протягом семи днів з дати надходження, але не пізніше ніж протягом наступного дня від дати отримання інформації на запити до органів державної влади.
На підставі розгляду отриманих документів комісія ухвалює рішення про надання або відмову у наданні відстрочки. Рішення комісії оформляється протоколом.
Про прийняте комісією рішення повідомляється засобами телефонного, електронного зв'язку або поштою заявнику не пізніше ніж на наступний день після ухвалення такого рішення.
Як свідчать матеріали справи, а саме повідомлення Укрпошти № 1001400400032 з описом вкладення у лист, 03.02.2025 року позивач надіслав відповідачу заяву з необхідними для її розгляду документами. Докази про те, що на день подання позивачем адміністративного позову у цій справі заяву розглянуто у встановлений п. 60 Порядку № 560 строк з прийняттям відповідного рішення, в матеріалах справи відсутні.
Лише 11.03.2025 року Комісія розглянула заяву позивача та прийняла рішення про надання йому відстрочки від призову на військову службу терміном до 09.05.2025 року. На підтвердження даного факту відповідачем надано відповідне рішення Комісії, оформлене протоколом №77 від 11.03.2025 року, а також адресоване позивачу Повідомлення №3241 від 18.03.2025 року про результати розгляду заяви і прийняте Комісією рішення.
Судом враховується, що на момент звернення позивача з цим позовом до суду, заява позивача про надання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період відповідачем не була розглянута, що не спростовується й самим відповідачем.
Дане питання було вирішене відповідачем лише після відкриття провадження в адміністративній справі, що розглядається.
На день розгляду цієї справи від позивача до суду не надходили будь-які пояснення, заперечення чи спростування щодо розглянутого Комісією при відповідачі питання позивача по суті, хоча відзив відповідача разом з усіма доданими до нього документами, у тому числі протоколом Комісії №77 від 11.03.2025 року та Повідомленням №3241 від 18.03.2025 року, було доставлено в Електронний кабінет представника позивача ще 19.03.2025 року.
Відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 238 КАС України суд закриває провадження у справі щодо оскарження рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень, якщо оскаржувані порушення були виправлені суб'єктом владних повноважень і при цьому відсутні підстави вважати, що повне відновлення законних прав та інтересів позивача неможливе без визнання рішень, дій або бездіяльності суб'єкта владних повноважень протиправними після такого виправлення.
З аналізу наведеної норми вбачається, що вона підлягає застосуванню у випадках, коли суб'єкт владних повноважень погодився з допущеними ним порушеннями та такі порушення були виправлені ним самостійно за власною ініціативою, що призвело до повного відновлення законних прав та інтересів позивача без необхідності визнавати протиправними рішення, дії або бездіяльність суб'єкта владних повноважень.
Враховуючи зміст заявлених позовних вимог ОСОБА_1 та подані відповідачем докази, зважаючи на те, що позивач правом висловити свої аргументи з цього питання не скористався, суд дійшов висновку, що оскаржувані позивачем порушення були виправлені відповідачем, що є підставою для закриття провадження у справі на підставі п.8 ч. 1 ст. 238 КАС України.
Частиною 2 ст. 238 КАС України передбачено, що про закриття провадження у справі суд постановляє ухвалу, а також вирішує питання про розподіл між сторонами судових витрат.
Статтею 132 КАС України визначено види судових витрат. Так, судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: на професійну правничу допомогу; сторін та їхніх представників, що пов'язані із прибуттям до суду; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертиз; пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; пов'язані із вчиненням інших процесуальних дій або підготовкою до розгляду справи
Зважаючи на те, що спір виник не з вини позивача, а його вимоги задоволені Комісією при відповідачі вже після відкриття провадження, але до прийняття рішення у справі, беручи до уваги, що при поданні позову позивач сплатив 1211,20 грн. судового збору, що підтверджується платіжною інструкцією №46 від 14.02.2025 року, суд вважає, що сплачений позивачем судовий збір підлягає стягнення на його користь з відповідача.
Що стосується вимоги позивача про стягнення з відповідача на користь ОСОБА_2 понесені ним витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн., судом враховується таке.
Відповідач у відзиві на позов вказав на те, що зазначений позивачем у позовній заяві розмір витрат на правничу допомогу є неспівмірним зі складністю справи, необґрунтований та недоведений.
Частина 7 ст. 139 КАС України встановлює: розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Частиною 4 ст. 134 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Отже, заявник має право на відшкодування судових та інших витрат лише у разі, якщо доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їх розмір обґрунтованим.
Разом, з тим, у матеріалах справи відсутні докази для визначення фактично понесених позивачем витрат на правничу допомогу, зокрема, договору на правничу допомогу, платіжні квитанції на підтвердження сплачених послуг, рахунки про оплату, опис виконаних робіт адвокатом тощо, зважаючи на що відсутні підстави для стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу у розмірі 15000,00 грн.
Керуючись статтями 139, п.8 ч.1 238, 239, 243, 248, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
ухвалив:
Закрити провадження в адміністративній справі № 240/3963/25 за позовом ОСОБА_1 до ІНФОРМАЦІЯ_1 про визнання бездіяльності протиправною, зобов'язання вчинити дії.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань ІНФОРМАЦІЯ_1 ( АДРЕСА_1 , код ЄДРПОУ НОМЕР_1 ) на користь ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_2 ) судовий збір у розмірі 1211,20 грн. (одна тисяча двісті одинадцять гривень 20 коп.).
Ухвала суду набирає законної сили негайно після її підписання суддею.
Ухвала суду може бути оскаржена до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом п'ятнадцяти днів з дня її складення.
Суддя Н.М. Майстренко