23 квітня 2025 року м. Житомир справа № 240/20607/24
категорія 111020300
Житомирський окружний адміністративний суд у складі судді Приходько О.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження адміністративну справу за позовом Головного управління ДПС у Житомирській області до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості
встановив:
До Житомирського окружного адміністративного суду звернулось Головне управління ДПС у Житомирській області з позовом до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 про стягнення податкової заборгованості в сумі 14409,64 грн.
В обґрунтування позовних вимог контролюючим органом зазначено, що оскільки податковий борг виник внаслідок несплати узгодженого грошового зобов'язання по податку на додану вартість, самостійно задекларованого платником у податкових деклараціях/уточнюючому розрахунку, непогашена заборгованість підлягає стягненню в судовому порядку.
Ухвалою судді Житомирського окружного адміністративного суду від 30 жовтня 2024 року відкрито провадження у справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін, встановлено відповідачу п'ятнадцятиденний строк для подання відзиву на позовну заяву.
Копію ухвали про відкриття провадження відповідач отримав 14 грудня 2024 року, що підтверджується доказами в матеріалах справи (корінець рекомендованого повідомлення про вручення поштового відправлення № 0690267316631).
Окрім того, з метою повідомлення відповідача про судове провадження, судом 16 січня 2025 року на офіційному веб-порталі судової влади України розміщено оголошення про відкриття спрощеного позовного провадження у справі № 240/20607/24.
У встановлений судом строк відповідач процесуальним правом на подання відзиву на позовну заяву не скористався, про причини суд не повідомив.
Відповідно до частини шостої статті 162 КАС України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин суд вирішує справу за наявними матеріалами.
Дослідивши подані письмові докази, оцінивши їх за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному їх дослідженні, встановивши фактичні обставини справи, що мають юридичне значення для вирішення спору, суд зазначає таке.
Фізична особа-підприємець ОСОБА_1 як платник податків з 19 грудня 2005 року перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Житомирській області (Радомишльська Державна податкова інспекція).
За Фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 рахується податковий борг з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) на загальну суму: 14 409, 64 грн, який утворився у таких сумах і з таких підстав:
- податкова декларація з податку на додану вартість від 14 березня 2024 року № 9059002606 на суму 9885 грн основного платежу, із якого не сплачено у встановлений строк 6911,64 грн, що підтверджується витягом з інтегрованої картки платника податку на додану вартість;
- уточнюючий розрахунок податкових зобов'язань з податку на додану вартість у зв'язку із виправленням самостійно виявлених помилок від 04 квітня 2024 року № 9081503809 на суму 3800 грн - основного платежу;
- податкова декларація з податку на додану вартість від 18 липня 2024 року № 9224593828 на суму 3698 грн - основного платежу.
23 листопада 2021 року податковим органом сформовано податкову вимогу № 0032742-1302-0619 про те, що станом на 22 листопада 2021 року податковий борг платника становить 4893,45 грн.
Цю податкову вимогу було направлено контролюючим органом на адресу Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 за адресою: АДРЕСА_1 , яка повернулась з відміткою установи поштового зв'язку "адресат відсутній за вказаною адресою".
Вирішуючи цю справу суд виходить з того, що предметом переданого на розгляд суду у цій справі спору є правовідносини щодо стягнення з відповідача коштів на погашення суми податкового боргу.
Верховний Суд послідовно дотримується тієї позиції, що у межах розгляду справи за позовом суб'єкта владних повноважень про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності визначення (нарахування) контролюючим органом грошових зобов'язань.
У спорах за позовом контролюючого органу про стягнення з платника податку податкового боргу встановленню та дослідженню підлягають, зокрема, факт узгодженості грошового зобов'язання, зокрема і пені, факт оскарження платником податку у передбаченому Кодексом порядку (адміністративному та/або судовому) визначеного грошового зобов'язання (що включає і нараховану пеню), чи є останнє узгодженим з огляду на наявність (відсутність) процедури оскарження, факт сплати/несплати платником податку узгодженого грошового зобов'язання протягом строків, визначених законодавством, факт направлення та вручення платнику контролюючим органом податкової вимоги, дотримання позивачем порядку здійснення цього заходу та інше (постанова Верховного Суду від 21 травня 2024 року у справі № 160/15166/22).
Отже, предметом доказування у цій справі є обставини, які свідчать про наявність підстав, з якими закон пов'язує можливість стягнення податкового боргу у судовому порядку.
Відповідно до підпункту 16.1.4 пункту 16.1 статті 16 Податкового кодексу України (надалі - ПК України; тут і надалі в редакції на час виникнення спірних правовідносин) платник податків зобов'язаний сплачувати податки та збори в строки та у розмірах, встановлених цим Кодексом та законами з питань митної справи.
Згідно з положеннями підпункту 14.1.39 пункту 14.1 статті 14 ПК України грошове зобов'язання платника податків - сума коштів, яку платник податків повинен сплатити до відповідного бюджету або на єдиний рахунок як податкове зобов'язання та/або інше зобов'язання, контроль за сплатою якого покладено на контролюючі органи, та/або штрафну (фінансову) санкцію, що справляється з платника податків у зв'язку з порушенням ним вимог податкового законодавства та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи, а також санкції за порушення законодавства у сфері зовнішньоекономічної діяльності та пеня.
Відповідно до підпункту 14.1.156-1 пункту 14.1 статті 14 ПК України податкове зобов'язання (для цілей розділу V цього Кодексу) - загальна сума податку на додану вартість, одержана (нарахована) платником податку в звітному (податковому) періоді, та/або сума коштів, сформована за рахунок податкових пільг, що були використані платником податків не за цільовим призначенням чи з порушенням порядку їх надання, встановленим цим Кодексом.
Згідно із положеннями підпункту 14.1.175 пункту 14.1 статті 14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Пунктом 38.1 статті 38 ПК України передбачено, що виконанням податкового обов'язку визнається сплата в повному обсязі платником відповідних сум податкових зобов'язань у встановлений податковим законодавством строк.
Як передбачено у пункті 54.1 статті 54 ПК України крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
У силу положень пункту 56.11 статті 56 ПК України самостійно визначене платником податків податкове зобов'язання оскарженню не підлягає.
Відповідно до пункту 57.1 статті 57 ПК України платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно з пунктами 59.1, 59.4 статті 59 ПК України у разі коли платник податків не сплачує узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення рішення.
Податкова вимога надсилається (вручається) також платникам податків, які самостійно подали податкові декларації, але не погасили суми податкових зобов'язань у встановлені цим Кодексом строки, без попереднього надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
Своєю чергою, згідно з пунктом 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Згідно з пунктом 42.5 статті 42 ПК України у разі якщо платник податків не подав заяву про бажання отримувати документи через електронний кабінет, листування з платником податків здійснюється шляхом надіслання за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручаються платнику податків (його представнику).
У разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Відповідно до пункту 45.1 статті 45 ПК України платник податків-фізична особа зобов'язаний визначити свою податкову адресу.
Податковою адресою платника податків - фізичної особи визнається місце її проживання, за яким вона береться на облік як платник податків у контролюючому органі.
Платник податків - фізична особа може мати одночасно не більше однієї податкової адреси.
Системний аналіз зазначених положень ПК України свідчить про те, що несплата платником податків узгодженої суми грошового зобов'язання в установлені законодавством строки є підставою для формування податковим органом та надіслання податкової вимоги. При цьому законодавчі приписи щодо формування та направлення вимоги про стягнення податкового боргу вважаються виконаними у разі її надіслання рекомендованим листом з повідомленням за місцем проживання фізичної особи/податковою адресою платника податків. Проте невручення податкової вимоги через помилку контролюючого органу надає статусу неврученої такій податковій вимозі.
Суд з'ясував, що податкову вимогу від 23 листопада 2021 року № 0032742-1302-0619 було направлено контролюючим органом на адресу відповідача: АДРЕСА_2 , за якою узято платника на облік у податковому органу, що підтверджується доказами в матеріалах справи.
Так, з метою з'ясування податкової адреси відповідача та належного виконання податковим органом свого обов'язку щодо надіслання податкової вимоги від 23 листопада 2021 року № 0032742-1302-0619, ухвалою від 30 жовтня 2024 року суд витребував у Головного управління ДПС у Житомирській області, зокрема, належні докази щодо податкової адреси Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 на час надіслання податкової вимоги від 23 листопада 2021 року № 0032742-1302-0619; надані ОСОБА_1 дані (документи) для взяття на облік у податковому органі, а саме щодо податкової адреси, у тому числі заява за формою № 1-ОПП.
На виконання цієї ухвали суду 08 листопада 2024 року позивач подав клопотання , у якому повідомив про те, що згідно з даними автоматизованих інформаційно-телекомунікаційних систем ДПС, ОСОБА_1 зареєстрований та перебуває на податковому обліку у Головному управлінні ДПС у Житомирській області (Радомишльська ДПІ) за основним місцем обліку за податковою адресою: АДРЕСА_2 , яка відповідає відомостям Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань щодо зареєстрованого місця проживання, за яким відповідно до положень пункту 6.1 Порядку обліку платників податків і зборів, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 09 грудня 2011 року № 1588 (у редакції наказу Міністерства фінансів України від 22 квітня 2014 року № 462), контролюючий орган бере на облік платника фізичну особу-підприємця.
У постановах Верховного Суду від 12 лютого 2020 року у справі № 826/17798/18, від 23 вересня 2021 року у справі № 640/8096/19 та від 08 серпня 2024 року у справі № 440/18128/21 викладено правовий висновок, який зводиться до того, що контролюючий орган, не маючи інших правових механізмів для отримання персональних даних про платника податків, вправі розраховувати на актуальність (відповідність) даних облікової картки та, відповідно, у випадку недотримання платником податків приписів закону та невиконання обов'язку інформувати податковий орган про зміну своїх персональних даних, має нести ризик настання негативних наслідків такої поведінки.
Крім того, судовою палатою з розгляду справ щодо податків, зборів та інших обов'язкових платежів Касаційного адміністративного суду у складі Верховного Суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 810/3116/18 зазначено, що відповідно до пункту 42.2 статті 42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків або його законному чи уповноваженому представникові. Судом також зазначено, що постійне неотримання поштової кореспонденції, яка направляється контролюючим органом на адресу платника податків є зловживанням останнім правом платника податків бути повідомленим контролюючим органом щодо прийнятих стосовно нього рішень.
Верховний Суд сформував усталений підхід щодо питання додержання контролюючим органом встановленого порядку надіслання (вручення) платнику податків податкової вимоги як передумови для подання позову про стягнення суми податкового боргу з рахунків платника податків в контексті прийнятності використання адреси, яка зазначена в ЄДР, яка зводиться до того, що добросовісний платник податків зобов'язаний забезпечити отримання ним кореспонденції за адресою місцезнаходження, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі невиконання цього обов'язку платник не вправі посилатись на неотримання ним документів як на обставину, що звільняє його від настання у зв'язку з цим негативних для такого платника наслідків (зокрема, але не виключно, у постановах від 31 січня 2024 року (справа № 140/12235/21), від 09 жовтня 2018 року (справа № 820/1864/17), від 21 липня 2022 року (справа № 640/30785/20).
Отже, отримавши інформацію від Головного управління ДПС у Житомирській області, за результатом дослідження та аналізу доказів в матеріалах справи суд перевірив і встановив, що податкову вимогу було у встановленому порядку належним чином направлено на адресу відповідача, яка відповідає податковій адресі відповідача, за якою узято платника на облік у податковому органі. А відтак податкова вимога від 23 листопада 2021 року № 0032742-1302-0619 вважається врученою платнику податків належним чином.
Докази погашення податкової заборгованості в сумі 14409,64 грн в матеріалах справи відсутні.
Як визначено у пункті 59.5 статті 59 ПК України, у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Пунктом 87.1 статті 87 ПК України визначено, що джерелами самостійної сплати грошових зобов'язань або погашення податкового боргу платника податків є будь-які власні кошти, у тому числі ті, що отримані від продажу товарів (робіт, послуг), майна, випуску цінних паперів, зокрема корпоративних прав, отримані як позика (кредит), та з інших джерел, з урахуванням особливостей, визначених цією статтею, а також суми надміру сплачених платежів до відповідних бюджетів.
Як вбачається з матеріалів справи відповідачем не подано до суду жодних заперечень на позовну заяву та не поставлено під сумнів правомірність нарахування податкової заборгованості, заявленої контролюючим органом до стягнення.
За встановлених обставин цієї справи і нормативного регулювання у ПК України, враховуючи те, що за відповідачем обліковується податковий борг, доказів сплати якого суду не надано, при цьому контролюючим органом дотримано порядок стягнення такого боргу, зокрема було направлено податкову вимогу, яка не вручена платнику з незалежних від контролюючого органу підстав, позовні вимоги Головного управління ДПС у Житомирській області про стягнення податкової заборгованості з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 в заявленій до стягнення у цій справі сумі є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Відповідно до статті 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись статтями 6-9, 77, 90, 139, 242-246, 255, 257, 262, 295, 297 КАС України, суд
вирішив:
Позов Головного управління ДПС у Житомирській області (вулиця Юрка Тютюнника, будинок 7, місто Житомир, 10003, код ЄДРПОУ ВП 44096781) до Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 ( АДРЕСА_2 , РНОКПП НОМЕР_1 ) про стягнення податкової заборгованості в сумі 14409, 64 грн задовольнити.
Стягнути з Фізичної особи-підприємця ОСОБА_1 до бюджету податкову заборгованість у сумі 14409,64 грн (чотирнадцять тисяч чотириста дев'ять гривень 64 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
Рішення суду може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги безпосередньо до Сьомого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя О.Г. Приходько
23.04.25