Україна
Донецький окружний адміністративний суд
24 квітня 2025 року Справа№200/1079/25
Донецький окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитрієва В.С., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження в письмовому провадженні справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання протиправною бездіяльність, зобов'язання вчинити певні дії, -
14.02.2025 до Донецького окружного адміністративного суду, засобами поштового зв'язку, надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 з вимогами:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо невиплати ОСОБА_1 , як матері учасника бойових дій ОСОБА_2 , грошової компенсації за всі дні невикористаної календарної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у кількості 70 календарних днів за період 2018-2022 роки;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , як матері учасника бойових дій ОСОБА_2 , грошову компенсацію за всі дні невикористаної календарної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у кількості 70 календарних днів за період 2018-2022 роки.
В обґрунтування позовних вимог зазначено, що позивач є матір'ю загиблої ОСОБА_2 , яка загинула ІНФОРМАЦІЯ_1 під час ведення оборони міста Маріуполь. Оскільки за час служби донці не виплачено грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018, 2019, 2020,2021, 2022 роки, передбаченої п.12 ч.1 ст.12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту", за період проходження військової служби, позивач звернулася до відповідача із заявою про такі виплати. Проте відповідач відмовив у виплаті грошової компенсації за невикористану відпустку, посилаючись на те, що станом на дату загибелі ОСОБА_2 не існувало правої норми, яка б надавала право членам сім'ї загиблих військовослужбовців на отримання грошової компенсації за невикористані дні відпусток.
Відповідач позов не визнав, надав відзив на позовну заяву, в якому вказав, що Закон України "Про внесення змін до деяких законодавчих актів України щодо посилення соціального захисту військовослужбовців, поліцейських та деяких інших осіб" застосовуються до правовідносин, пов'язаних із загибеллю військовослужбовців після 05.10.2023. На виконання доданого з 05.10.2023 пункту 22 статті 10-1 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей", Кабінет Міністрів України постановою від 16.01.2024 №37 затвердив Порядок № 37, яка набирає чинності з дня її опублікування та застосовується у частині виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток членам сімей військовослужбовців та поліцейських у разі їх загибелі (смерті) з 05.10.2023.
Вказав, що загибель (смерть) військовослужбовця, не є його звільненням. А, відтак, відповідач не вправі виплатити грошову компенсацію за невикористані відпустки на підставі пункту 14 статті 10-1 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».
Зазначив, що частина 6 статті 24 Закону України «Про відпустки» та частина 6 статті 83 Кодексу законів про працю України (в редакції, що діяла станом на дату загибелі ОСОБА_2 ) передбачали, що у разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, виплачується спадкоємцям. Отже, частина 6 статті 24 Закону України «Про відпустки» може стати правовою підставою для виплати спірної грошової компенсації, якщо позивач документально підтвердить свій статус спадкоємиці загиблої ОСОБА_2 .
Ухвалою судді Донецького окружного адміністративного суду від 19.02.2025 відкрито провадження в адміністративній справі за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи (у письмовому провадженні).
Дослідивши докази та письмові пояснення, викладені в заявах по суті справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтується позов та відзив на нього, суд встановив наступне.
Позивач, ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , є матір'ю ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , яка проходила військову службу у військовій частині НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Донька позивача, ОСОБА_2 , загинула ІНФОРМАЦІЯ_1 під час ведення оборони міста Маріуполь Донецької області, що підтверджується сповіщенням про смерть від 24.09.2024 №40/57/10/1-10500 та свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_2 від 10.01.2025.
Згідно з витягом з наказу т.в.о. командира військової частини НОМЕР_1 від 23.03.2023 № 66мтд офіцера групи тилового забезпечення окремого загону спеціального прзначення « ІНФОРМАЦІЯ_4 » лейтенанта ОСОБА_2 , у зв'язку із загибеллю припинено (розірвано) контракт про проходження військової служби у Національній гвардії України та виключено зі списків особового складу частини та всіх видів грошового забезпечення. Загинула ІНФОРМАЦІЯ_1 під час виконання бойового завдання в м. Маріуполь Донецької області у період дії воєнного стану.
Згідно з вказаним вище наказом, члени сім'ї загиблого: мати - ОСОБА_1 , 1955 р.н., батько - ОСОБА_3 , помер у 2004 році. Також зазначено, що щорічна основна відпустка за 2022 рік - 10 діб не надавалася. Щорічна додаткова відпустка як учаснику бойових дій за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки не надавалась.
ОСОБА_1 звернулася до відповідача із заявою про виплату грошової компенсації за невикористані дні відпусток загиблої доньки.
Листом від 25.01.2025 № 40/57/10/4-1520 відповідач відмовив ОСОБА_1 у виплаті грошової компенсації за невикористані дні відпусток загиблої ОСОБА_2 , обґрунтовуючи, зокрема тим, що постановою КМУ від 16.01.2024 №37 затверджено Порядок виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток члена сімей військовослужбовців та поліцейських у разі їх загибелі (смерті), який набрав чинності з дня його опублікування та застосовується у частині виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток членам сімей військовослужбовців у разі їх загибелі лише з 05.10.2023. Оскільки ОСОБА_2 загинула ІНФОРМАЦІЯ_1 , то у військової частини відсутні підстави для виплати позивачу, як матері загиблого військовослужбовця, грошової компенсації за невикористані нею дні основної та додаткової відпустки.
Вважаючи протиправною відмову у виплаті компенсації за невикористані відпустки загиблої доньки, позивач звернувся до суду з цим позовом.
Суд зазначає, що спірним у справі є лише компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки.
Надаючи правову оцінку встановленим обставинам справи та фактам, суд зазначає наступне.
Спеціальним законом, який визначає основні засади державної політики у сфері соціального захисту військовослужбовців та членів їх сімей, встановлює єдину систему їх соціального та правового захисту, гарантує військовослужбовцям та членам їх сімей в економічній, соціальній, політичній сферах сприятливі умови для реалізації їх конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни та регулює відносини у цій галузі є Закон України № 2011-XII від 20.12.1991 "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі - Закон № 2011-XII, у редакції, чинній на момент виникнення спірних правовідносин).
Згідно з ст.1-2 Закону № 2011-XII військовослужбовці користуються усіма правами і свободами людини та громадянина, гарантіями цих прав і свобод, закріпленими в Конституції України та законах України, з урахуванням особливостей, встановлених цим та іншими законами.
У зв'язку з особливим характером військової служби, яка пов'язана із захистом Вітчизни, військовослужбовцям надаються визначені законом пільги, гарантії та компенсації.
Відповідно до ч.ч.1 та 2 ст.9 цього Закону держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Приписами частин 1, 2 ст.10-1 Закону № 2011-XII встановлено, що військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, надаються щорічні основні відпустки із збереженням грошового, матеріального забезпечення та наданням грошової допомоги на оздоровлення у розмірі місячного грошового забезпечення. Тривалість щорічної основної відпустки для військовослужбовців, які мають вислугу в календарному обчисленні до 10 років, становить 30 календарних днів; від 10 до 15 років - 35 календарних днів; від 15 до 20 років - 40 календарних днів; понад 20 календарних років - 45 календарних днів, без урахування часу, необхідного для проїзду в межах України до місця проведення відпустки та назад, але не більше двох діб в один кінець. Святкові та неробочі дні при визначенні тривалості щорічних основних відпусток не враховуються.
Щорічна основна відпустка надається протягом календарного року. В особливих випадках з дозволу прямого начальника, уповноваженого Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, які відповідно до закону здійснюють керівництво військовими формуваннями, утвореними відповідно до законів України, керівниками правоохоронних органів та керівниками розвідувальних органів України, щорічна основна відпустка за минулий рік надається в першому кварталі наступного року, якщо раніше її не було надано.
Військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби та військової служби за призовом осіб офіцерського складу, тривалість щорічної основної відпустки в році початку військової служби обчислюється з розрахунку 1/12 частини тривалості відпустки, на яку вони мають право відповідно до пункту 1 цієї статті, за кожний повний місяць служби до кінця календарного року. При цьому військовослужбовцям, які мають право на відпустку тривалістю 10 календарних днів і більше, оплачується вартість проїзду до місця проведення відпустки і назад в межах України у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України. Відпустка тривалістю менш як 10 календарних днів за бажанням військовослужбовця може бути надана йому одночасно із щорічною основною відпусткою в наступному році. У такому самому порядку надається щорічна основна відпустка і військовослужбовцям, які перебували у відпустці по догляду за дитиною до досягнення нею трирічного віку.
Також, відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України від 22.10.1993 № 3551-XII "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" (надалі - Закон № 3551-XII) учасникам бойових дій (статті 5, 6) надаються пільги, а саме використання чергової щорічної відпустки у зручний для них час, а також одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Указом Президента України № 69/2022 від 24.02.2022 "Про загальну мобілізацію", оголошено проведення загальної мобілізації.
Згідно із ст.1 Закону України № 3543-XII від 21.10.1993 "Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію" (далі - Закон № 3543-ХІІ) особливий період це період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій, а також виконання громадянами України свого конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни, незалежності та територіальної цілісності України, який настає з моменту оголошення рішення про мобілізацію (крім цільової) або доведення його до виконавців стосовно прихованої мобілізації чи з моменту введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях та охоплює час мобілізації, воєнний час і частково відбудовний період після закінчення воєнних дій.
Відповідно до ч.8 ст.4 Закону № 3543-ХІІ з моменту оголошення мобілізації (крім цільової) чи введення воєнного стану в Україні або в окремих її місцевостях настає особливий період функціонування національної економіки, органів державної влади, інших державних органів, органів місцевого самоврядування, Збройних Сил України, інших військових формувань, сил цивільного захисту, підприємств, установ і організацій.
Таким чином, в особливий період з моменту оголошення мобілізації до припинення відповідного періоду припиняється надання військовослужбовцям інших видів відпусток, у тому числі додаткової соціальної відпуски.
Водночас, Законом № 2011-XII не встановлено припинення виплати компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки, право на яку військовослужбовець набув за період проходження ним військової служби.
Відповідно до абз.2, 3 ч.14 ст.10-1 Закону № 2011-XII військовослужбовцям, крім військовослужбовців строкової військової служби, які звільняються зі служби за віком, станом здоров'я, у зв'язку з прямим підпорядкуванням близькій особі та у зв'язку із скороченням штатів або проведенням організаційних заходів, щорічні основні відпустки та додаткові відпустки в рік звільнення надаються на строки, установлені пунктами 1 та 4 цієї статті.
У рік звільнення зазначених в абзацах першому та другому цього пункту військовослужбовців зі служби у разі невикористання ними щорічної основної або додаткової відпустки їм виплачується грошова компенсація за всі невикористані дні щорічної основної відпустки, а також дні додаткової відпустки, у тому числі військовослужбовцям-жінкам, які мають дітей.
Отже, у випадку звільнення військовослужбовця з військової служби йому виплачується компенсація за всі невикористані ним дні щорічної відпустки незалежно від подання таким військовослужбовцем відповідного рапорту.
Така позиція суду узгоджується з висновками Великої Палати Верховного Суду, викладеними у постанові від 21.08.2019 у зразковій справі № 620/4218/18.
Також, згідно з ч. 6 ст. 24 Закону України "Про відпустки" у разі смерті працівника грошова компенсація за не використані ним дні щорічних відпусток, а також додаткової відпустки працівникам, які мають дітей або повнолітню дитину - особу з інвалідністю з дитинства підгрупи А I групи, що не була одержана за життя, виплачується членам сім'ї такого працівника, а у разі їх відсутності - входить до складу спадщини.
З матеріалів справи встановлено, що у загиблої військовослужбовці ОСОБА_2 було право на отримання грошової компенсації за невикористані дні щорічної основної відпустки за 2022 рік за 10 діб, та щорічної додаткової відпустки як учаснику бойових дій за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки, яке виникло до дня її смерті.
Військовослужбовець ОСОБА_2 щорічну додаткову відпустку як учаснику бойових дій за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки не використала; виплата компенсації за невикористані дні вказаних відпусток позивачу, як матері загиблої не здійснювалася, що визнається відповідачем.
При цьому, в разі виключення ОСОБА_2 зі списків особового складу відповідач повинен був провести всі необхідні розрахунки, в тому числі, нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані календарні дні щорічної основної відпустки та щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.
Водночас, суд зазначає, що згідно з п.6 ст.18 Закону України № 2011-XII вдова (вдівець), батьки загиблого або померлого військовослужбовця, а також дружина (чоловік), у разі якщо вона (він) не взяла (не взяв) інший шлюб, та її (його) неповнолітні діти або повнолітні діти - особи з інвалідністю з дитинства, батьки військовослужбовця, який пропав безвісти під час проходження військової служби, мають право на пільги, передбачені цим Законом.
Відповідно до п.6-1 ст.18 Закону № 2011-XII членам сімей військовослужбовців, які проходять військову службу в особливий період, що оголошується відповідно до Закону України "Про оборону України", гарантується виплата грошового забезпечення цих військовослужбовців у разі неможливості ними його отримання під час участі у бойових діях та операціях. У такому разі виплата грошового забезпечення здійснюється членам сімей військовослужбовців, зазначеним у пункті 6 статті 9 цього Закону.
При цьому, пунктом 6 статті 9 цього Закону встановлено, що грошове забезпечення виплачується таким членам сімей військовослужбовців: дружині (чоловіку), а в разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
Механізм та умови виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України, Державної спеціальної служби транспорту України та деяким іншим особам визначає Порядок виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Збройних Сил України та деяким іншим особам, затвердженого Наказом Міністерства оборони України від 07.06.2018 №260 (Порядок №260), у редакції чинній на час виникнення спірних правовідносин.
Згідно із підпунктом 1 розділу ХХХ Порядку №260 у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належне, але не отримане ним до дня смерті (загибелі) грошове забезпечення (у тому числі за весь місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув)) виплачується військовою частиною, в якій перебував на грошовому забезпеченні військовослужбовець, дружині (чоловіку), а в разі якщо її (його) немає, - повнолітнім дітям, які проживали разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі та не мають дітей.
У разі відсутності зазначених осіб належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.
Отже, батьки військовослужбовця в рівних частках мають право на виплату у разі смерті (загибелі) військовослужбовця належного йому, але не отриманого до дня смерті (загибелі) грошового забезпечення, за умови, якщо військовослужбовець не перебуває у шлюбі та не має дітей.
Відповідно до підпункту 2 розділу ХХХ Порядку №260 така виплата здійснюється на підставі заяви особи, зазначеної у підпункті 1 розділу ХХХ Порядку №260.
Порядок, умови та розміри виплати грошового забезпечення військовослужбовцям Національної гвардії України (далі - військовослужбовці), які обіймають посади в Головному управлінні Національної гвардії України, територіальних управліннях, з'єднаннях, військових частинах (підрозділах), вищих військових навчальних закладах, навчальних військових частинах (центрах), базах, закладах охорони здоров'я та установах Національної гвардії України (далі - військові частини) визначає Інструкція про порядок виплати грошового забезпечення та одноразової грошової допомоги при звільненні військовослужбовцям Національної гвардії України та іншим особам, затверджена наказом Міністерства внутрішніх справ України від 15.03.2018 № 200 (далі - Інструкція № 200), у редакції чинній станом на момент виникнення спірних правовідносин.
Згідно з пунктами 1, 3 Розділу XXVIII Інструкції № 200 у разі смерті (загибелі) військовослужбовця грошове забезпечення нараховується повністю за той місяць, у якому військовослужбовець помер (загинув).
Грошове забезпечення виплачується членам сімей військовослужбовців:
дружині (чоловіку), а у разі її (його) відсутності - повнолітнім дітям, які проживають разом з нею (ним), або законним представникам (опікунам, піклувальникам) чи усиновлювачам неповнолітніх дітей (осіб з інвалідністю з дитинства - незалежно від їх віку), а також особам, які перебувають на утриманні військовослужбовців, або батькам військовослужбовців рівними частками, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей.
У разі відсутності осіб, зазначених в абзаці третьому цього пункту, належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.
У разі індексації грошового забезпечення військовослужбовців грошове забезпечення членам сімей військовослужбовців виплачується з урахуванням такої індексації.
Особам, зазначеним у пункті 1 цього розділу, також виплачуються одноразові додаткові види грошового забезпечення, право на отримання яких виникло у військовослужбовця до дня його смерті (загибелі), або до дня визнання його судом безвісно відсутнім, або оголошення померлим.
Суд зазначає, що матеріалами справи підтверджується, що членами сім'ї загиблої є її мати, позивач у справі, що відповідачем не заперечується.
Отже, враховуючи наведене вище, мати загиблої військовослужбовці ОСОБА_2 має право на отримання компенсації за всі невикористані дні основної та щорічної додаткової відпустки її загиблої доньки.
При цьому спірним у справі є лише компенсації за невикористані дні щорічної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки.
За встановлених у справі обставин, суд дійшов висновку, що оскільки у загиблої військовослужбовці ОСОБА_2 було право на отримання грошової компенсації за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період 2018-2022 років, яке виникло до дня її смерті, та неможливість останньою отримати вказану компенсацію, позивач, ОСОБА_1 , яка в розумінні Закону № 2011-XII та Інструкції № 200 є членом сім'ї загиблої, має права на отримання компенсації за невикористані ОСОБА_2 дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, за період 2018-2022 років.
Таким чином, на час прийняття наказу про виключення солдата ОСОБА_2 зі списків особового складу, відповідачем протиправно не було проведено з матір'ю загиблої усіх необхідних розрахунків щодо нарахування та виплати грошової компенсації за невикористані дні , зокрема додаткової відпустки.
Суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо не звільнення офіцера ОСОБА_2 зі служби, а виключення зі списків у зв'язку з загибеллю, оскільки вказане не позбавляє права на компенсацію за всі невикористані дні щорічної та додаткової відпустки, як учаснику бойових дій.
Також суд не приймає до уваги твердження відповідача щодо неподання позивачем свідоцтва про право на спадщину, оскільки наведеними вище положеннями закону прямо передбачена виплата усіх належних сум членам сімей військовослужбовців, зокрема батькам, якщо військовослужбовці не перебувають у шлюбі і не мають дітей. Та тільки у разі відсутності таких осіб, належні суми грошового забезпечення виплачуються іншим спадкоємцям відповідно до чинного законодавства України.
При цьому суд зазначає, що постановою Кабінету Міністрів України від 16.01.2024 № 37 затверджено Порядок виплати грошової компенсації за невикористані дні відпусток членам сімей військовослужбовців та поліцейських у разі їх загибелі (смерті). Проте, вказаний нормативно-правовий акт на досліджувані правовідносини не розповсюджується, оскільки такі виникли до його прийняття.
Аналогічна правова позиція підтримана Першим апеляційним адміністративним судом у постанові від 31.10.2024 у справі №440/5607/24.
Отже, на підставі викладеного вище, суд вважає за необхідне визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 , як матері загиблої військовослужбовці ОСОБА_2 , грошової компенсації за всі дні невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої п. 12 ч. 1. ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" та зобов'язати військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 , як матері загиблої військовослужбовці ОСОБА_2 , грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої п. 12 ч. 1. ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 роки.
При цьому щодо кількості днів відпустки, суд погоджується з позицією позивача та зазначає, що відповідно до п. 12 ч. 1 ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" учасникам бойових дій надаються пільги, зокрема, одержання додаткової відпустки із збереженням заробітної плати строком 14 календарних днів на рік.
Ураховуючи, що додаткова відпустка як учаснику бойових дій не надавалася протягом 5 років, кількість днів такої додаткової відпустки становить 70 днів (14х5).
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського суду з прав людини.
Згідно з позицією Європейського суду у справі Yvonne van Duyn v. Home Office (Case 41/74 van Duyn v. Home Office) принцип юридичної визначеності означає, що зацікавлені особи повинні мати змогу покладатися на зобов'язання, взяті державою, навіть якщо такі зобов'язання містяться у законодавчому акті, який загалом не має автоматичної прямої дії.
Таким чином, якщо держава задекларувала певні правила проведення розрахунку при звільненні військовослужбовця, то вона зобов'язана вжити всіх заходів для забезпечення реалізації цих правил.
Розглянувши подані документи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд дійшов висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд зазначає наступне.
Оскільки, відповідно до п. 8 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" позивач звільнений від сплати судового збору, ураховуючи відсутність в матеріалах справи доказів понесення інших витрат, підстави для розподілу судових витрат відсутні.
Керуючись ст.ст. 262, 255, 295, 297 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Адміністративний позов задовольнити.
Визнати протиправною бездіяльність військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та невиплати ОСОБА_1 як матері загиблої військовослужбовці ОСОБА_2 , грошової компенсації за всі дні невикористаної додаткової відпустки, як учаснику бойових дій, передбаченої п. 12 ч. 1. ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту".
Зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 (місце реєстрації: АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_3 ) як матері загиблої військовослужбовці ОСОБА_2 , грошову компенсацію за невикористані дні додаткової відпустки за 2018, 2019, 2020, 2021, 2022 ріки, як учаснику бойових дій, передбаченої п. 12 ч. 1. ст. 12 Закону України "Про статус ветеранів війни, гарантії їх соціального захисту" у кількості 70 календарних днів.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до Першого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Текст рішення розміщений в Єдиному державному реєстрі судових рішень (веб-адреса сторінки: http://www.reyestr.court.gov.ua/).
Суддя В.С. Дмитрієв