24 квітня 2025 року ЛуцькСправа № 140/1678/25
Волинський окружний адміністративний суд у складі судді Каленюк Ж.В., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства освіти та науки України, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державне підприємство «Інфоресурс» про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити дії,
ОСОБА_1 звернувся з позовом до Міністерства освіти та науки України (далі - МОН України), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державне підприємство «Інфоресурс» (далі - ДП «Інфоресурс») про визнання протиправною бездіяльності щодо невнесення виправлення в Єдиній державній електронній базі з питань освіти (ЄДЕБО) в частині відомостей відносно ОСОБА_1 про послідовність здобуття ним освіти в порядку, визначеному частиною другою статті 10 Закону України від 05 вересня 2017 року №2145-VIII «Про освіту» (далі - Закон №2145-VIII); зобов'язання внести виправлення в ЄДЕБО в частині відомостей про порушення ОСОБА_1 послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII при поточному здобутті ним на денній формі навчання освіти рівня «фаховий молодший бакалавр» за спеціальністю 133 «Галузеве машинобудування» у Відокремленому структурному підрозділі «Любешівський технічний фаховий коледж Луцького національного технічного університету», а саме в розділі «На підставі даних, що містяться в ЄДЕБО, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII вказати «Так, не порушує».
В обґрунтування позовних вимог ОСОБА_1 зазначив, що отримав довідку про здобувача освіти за даними ЄДЕБО від 15 січня 2025 року №559164, в якій зазначено, що поточне здобуття освіти у Відокремленому структурному підрозділі «Любешівський технічний фаховий коледж Луцького національного технічного університету» порушує послідовність її здобуття, визначену частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII. Для усунення невідповідностей у довідці позивач звертався до МОН України. Однак відповідач листом від 05 лютого 2025 року №3/1093-25 фактично відмовив у внесенні змін до даних ЄДЕБО, мотивуючи тим, що позивач здобуває освіту в непослідовному порядку.
ОСОБА_1 з такими діями не погоджується, вказавши, що здобув середню (базову та повну) освіту у Залізницькому навчально-виховному комплексі «загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дитячий садок» Любешівського району Волинської області, професійну (професійно-технічну) освіту - у Любешівському технічному коледжі Луцького національного університету та у Березнівському лісотехнічному коледжі Національного університету водного господарства та природокористування. Позивач вказав, що 30 серпня 2019 року був зарахований на навчання у Відокремлений структурний підрозділ «Березнівський лісотехнічний фаховий коледж Національного університету водного господарства і природокористування» для здобуття освітнього рівня «молодший спеціаліст», але 01 жовтня 2019 року був відрахований з навчання, у зв'язку із чим документ про здобуту освіту встановленого зразка не отримав. 01 вересня 2024 року ОСОБА_1 зараховано на денне навчання у Відокремлений структурний підрозділ «Любешівський технічний фаховий коледж Луцького національного технічного університету» для здобуття освітнього рівня «фаховий молодший бакалавр» за спеціальністю «133 Галузеве машинобудування».
Позивач вважає, що процес здобуття ним вищої освіти є послідовним у розумінні частини другої статті 10 Закону №2145-VIII, оскільки для встановлення послідовності здобуття освіти має враховуватися саме факт раніше здобутого рівня освіти, що підтверджується документом державного зразка - дипломом чи свідоцтвом.
З наведених підстав позивач просив позов задовольнити.
Ухвалою судді Волинського окружного адміністративного суду від 24 лютого 2025 року позовну заяву прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі, її розгляд призначено за правилами спрощеного позовного провадження без повідомлення (виклику) сторін за наявними у ній матеріалами відповідно до статті 262 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС України).
Відповідач у відзиві на позов позовні вимоги не визнав та у їх задоволенні просив відмовити (а.с.29-39). В обґрунтування цієї позиції вказав, що додатком 9 до Порядку проведення призову громадян на військову службу під час мобілізації, на особливий період, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 16 травня 2024 року №560 (далі - Порядок №560), визначено форму довідки, яка формується за даними ЄДЕБО та має підтверджувати статус здобувача вищої освіти та формувати висновок щодо того, чи порушує поточне здобуття освіти послідовність, визначену частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII. За встановленим у системі алгоритмом після першого зарахування на навчання для здобуття відповідного рівня освіти особі, яка приступила до навчання, впродовж періоду навчання надавалися необхідні освітні послуги, які забезпечували, зокрема, формування знань, умінь, навичок та загальних компетентностей на тому самому рівні вищої освіти. Повторне зарахування означає, що особа знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності. Натоміть документ про вищу освіту свідчить не лише про здобуття вищої освіти певного рівня, але й про встановлення особі відповідної освітньої кваліфікації та набуття права на здобуття освіти на наступному рівні вищої освіти. Тому у разі повторного вступу для здобуття освіти за тим самим освітнім ступенем, здобуття вищої освіти відбуватиметься в непослідовному порядку.
Відповідач зазначив, що згідно з інформацією в ЄДЕБО ОСОБА_1 30 серпня 2019 року зарахований на навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста до Відокремленого структурного підрозділу «Березнівський лісотехнічний фаховий коледж Національного університету водного господарства і природокористування», звідки був відрахований 01 жовтня 2019 року. 13 серпня 2024 року ОСОБА_1 був зарахований на навчання за освітнім рівнем фахового молодшого бакалавра до Відокремленого структурного підрозділу «Любешівський технічний фаховий коледж Луцького національного технічного університету». Вища освіта за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста (початкова вища освіта) згідно з положеннями розділу ХV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2145-VIII прирівнюється до вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним ступенем молодшого бакалавра (початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти). Тому позивач здобуває освіту в непослідовному порядку, що відображено в довідці, сформованій відповідно до вимог законодавства на підставі даних, які містяться в ЄДЕБО.
Також відповідач зауважив, що питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО належить до компетенції суб'єктів освітньої діяльності.
У відповіді на відзив позивач підтримав доводи позову та додатково звернув увагу на те, що норми Закону №2145-VIII та норми Закону України «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» чітко передбачають умову здобуття рівня освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII, обов'язковою характеристикою якої є завершеність етапу освіти. Наголосив, що відповідно до приписів Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти саме МОН України та технічний адміністратор - Державне підприємство «Інфоресурс» мають повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII щодо позивача (а.с. 54-56).
Відповідач заперечення на відповідь на відзив не подав.
Третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача, отримавши ухвалу про відкриття провадження 25 лютого 2025 року (а.с.28), не подала пояснення щодо позову.
Суд, перевіривши доводи сторін, викладені у заявах по суті справи, дослідивши письмові докази, встановив такі обставини.
Відповідно до виписки з ЄДЕБО щодо документів про освіту та інформації про навчання особи (а.с.10) ОСОБА_1 здобув: базову та повну загальну середню освіту в Залізницькому навчально-виховному комплексі «Загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів - дитячий садок» Любешівського району Волинської області, про що видано свідоцтво про базову загальну середню освіту серії НОМЕР_1 від 19 червня 2010 року та атестат про повну загальну середню освіту серії НОМЕР_2 від 12 травня 2012 року; професійну (професійно-технічну) освіту - у Любешівському технічному коледжі Луцького національного університету з видачею диплому кваліфікованого робітника серії НОМЕР_3 від 27 червня 2013 року; навчання у Березнівському лісотехнічному коледжі Національного університету водного господарства та природокористування завершено з видачею свідоцтва про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації державного зразка серії НОМЕР_4 від 15 червня 2020 року.
Судом із вказаної довідки також встановлено, що позивач був зарахований на навчання у Відокремлений структурний підрозділ «Березнівський лісотехнічний фаховий коледж Національного університету водного господарства і природокористування» для здобуття освітнього рівня «молодший спеціаліст», однак 01 жовтня 2019 року був відрахований з навчання без отримання документа про здобуту освіту встановленого зразка.
Не є спірною та обставина, що 01 вересня 2024 року ОСОБА_1 зарахований на денне навчання у Відокремлений структурний підрозділ «Любешівський технічний фаховий коледж Луцького національного технічного університету» для здобуття освітнього рівня «фаховий молодший бакалавр» за спеціальністю «133 Галузеве машинобудування».
На ім'я позивача сформовано довідку про здобувача освіти за даними ЄДЕБО від 15 січня 2025 року №559164; у рядку «На підставі даних, що містяться в Єдиній державній електронній базі з питань освіти, поточне здобуття освіти не порушує послідовності, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту»» зазначено: «Ні, порушує» (а.с.9).
27 січня 2025 року ОСОБА_1 звернувся до МОН України із заявою про внесення змін до даних, що містяться в ЄДЕБО щодо порушення ним черговості здобуття освіти, визначеної статтею 10 Закону №2145-VIII, а саме у вказаному вище розділі вказати «Так, не порушує» (а.с.11).
Листом від 03 лютого 2025 року №3/1093-25 відповідач повідомив про те, що оскільки у 2019 році ОСОБА_1 був зарахований на навчання за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста до Відокремленого структурного підрозділу «Березнівський лісотехнічний фаховий коледж Національного університету водного господарства і природокористування» та відрахований 01 жовтня 2019 року, а у 2024 році знову був зарахований до Відокремленого структурного підрозділу «Любешівський технічний фаховий коледж Луцького національного технічного університету» за освітнім рівнем молодшого бакалавра, то саме тому у довідці у відповідному полі вказано про порушення послідовності здобуття освіти. Питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО належить до компетенції суб'єктів освітньої діяльності (а.с.12-13).
При вирішенні спору суд керується такими нормативно-правовими актами.
Суспільні відносини, що виникають у процесі реалізації конституційного права людини на освіту, прав та обов'язків фізичних і юридичних осіб, які беруть участь у реалізації цього права, а також компетенцію державних органів та органів місцевого самоврядування у сфері освіти регулює та визначає Закон №2145-VIII.
У цьому Законі терміни вживаються в такому значенні: рівень освіти - завершений етап освіти, що характеризується рівнем складності освітньої програми, сукупністю компетентностей, які визначені, як правило, стандартом освіти та відповідають певному рівню Національної рамки кваліфікацій (пункт 23 частини першої статті 1).
Частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII передбачено такі рівні освіти: дошкільна освіта; початкова освіта; базова середня освіта; профільна середня освіта; перший (початковий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; другий (базовий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; третій (вищий) рівень професійної (професійно-технічної) освіти; фахова передвища освіта; початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень вищої освіти; другий (магістерський) рівень вищої освіти; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень вищої освіти.
Спірним у цій справі є питання послідовності здобуття позивачем освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII, оскільки у сформованій в ЄДЕБО довідці від 15 січня 2025 року №559164 вказано, що поточне здобуття освіти порушує таку послідовність (а.с.9).
Приписами стаття 15 Закону №2145-VIII визначено, що метою професійної (професійно-технічної) освіти є формування і розвиток професійних компетентностей особи, необхідних для професійної діяльності за певною професією у відповідній галузі, забезпечення її конкурентоздатності на ринку праці та мобільності і перспектив кар'єрного зростання впродовж життя.
Професійна (професійно-технічна) освіта здобувається на основі базової або повної загальної середньої освіти. Здобуття професійної (професійно-технічної) освіти на основі базової середньої освіти здійснюється з одночасним здобуттям профільної середньої освіти та отриманням відповідного документа про повну загальну середню освіту.
Заклади професійної (професійно-технічної) освіти можуть також здійснювати підготовку фахівців за окремими професіями без забезпечення здобуття повної загальної середньої освіти.
Особи, які з певних причин не можуть одночасно з набуттям професії здобувати повну загальну середню освіту або не мають базової середньої освіти, а також ті, які потребують реабілітації, мають право здобувати професійну (професійно-технічну) освіту.
Відповідно до частини другої статті 16 Закону №2145-VIII фахова передвища освіта здобувається на основі повної або базової середньої освіти. Здобуття фахової передвищої освіти на основі базової середньої освіти здійснюється з одночасним здобуттям повної загальної середньої освіти та отриманням відповідного документа про повну загальну середню освіту.
Згідно з частиною другою статті 17 Закону №2145-VIII вища освіта здобувається на основі повної загальної середньої освіти. Рівні, ступені вищої освіти, порядок, умови, форми та особливості її здобуття визначаються спеціальним законом.
За приписами статті 40 Закону №2145-VIII після успішного завершення навчання за освітньою програмою здобувачі освіти (крім вихованців дошкільних закладів освіти) отримують відповідний документ про освіту. Документи про освіту видаються закладами освіти та іншими суб'єктами освітньої діяльності. Інформація про видані документи про середню, професійну (професійно-технічну), фахову передвищу та вищу освіту вноситься до Єдиного державного реєстру документів про освіту в порядку, визначеному центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Основні правові, організаційні, фінансові засади функціонування системи вищої освіти, умови для посилення співпраці державних органів і бізнесу з закладами вищої освіти на принципах автономії закладів вищої освіти, поєднання освіти з наукою та виробництвом з метою підготовки конкурентоспроможного людського капіталу для високотехнологічного та інноваційного розвитку країни, самореалізації особистості, забезпечення потреб суспільства, ринку праці та держави у кваліфікованих фахівцях встановлює та створює Закон України 01 липня 2014 року №1556-VII «Про вищу освіту» (далі - Закон №1556-VII).
Згідно з частинами першою, другою статті 5 Закону №1556-VII підготовка фахівців з вищою освітою здійснюється за відповідними освітніми програмами на таких рівнях вищої освіти: початковий рівень (короткий цикл) вищої освіти; перший (бакалаврський) рівень; другий (магістерський) рівень; третій (освітньо-науковий/освітньо-творчий) рівень.
Перший (бакалаврський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв'язування складних спеціалізованих задач у певній галузі професійної діяльності.
Другий (магістерський) рівень вищої освіти передбачає набуття здобувачами вищої освіти здатності до розв'язування задач дослідницького та/або інноваційного характеру у певній галузі професійної діяльності.
Здобуття вищої освіти на кожному рівні вищої освіти передбачає успішне виконання особою освітньої програми, що є підставою для присудження відповідного ступеня вищої освіти: 1) молодший бакалавр; 2) бакалавр; 3) магістр; 4) доктор філософії/доктор мистецтва.
Бакалавр - це освітній ступінь, що здобувається на першому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти освітньо-професійної програми, обсяг якої становить 180-240 кредитів ЄКТС. Для здобуття освітнього ступеня бакалавра на основі освітнього ступеня молодшого бакалавра або на основі фахової передвищої освіти заклад вищої освіти має право визнати та перезарахувати кредити ЄКТС, максимальний обсяг яких визначається стандартом вищої освіти.
Магістр - це освітній ступінь, що здобувається на другому рівні вищої освіти та присуджується закладом вищої освіти (науковою установою) у результаті успішного виконання здобувачем вищої освіти відповідної освітньої програми. Ступінь магістра здобувається за освітньо-професійною або за освітньо-науковою програмою. Обсяг освітньо-професійної програми підготовки магістра становить 90-120 кредитів ЄКТС, обсяг освітньо-наукової програми - 120 кредитів ЄКТС. Освітньо-наукова програма магістра обов'язково включає дослідницьку (наукову) компоненту обсягом не менше 30 відсотків.
Особа має право здобувати ступінь магістра за умови наявності в неї ступеня бакалавра.
Як передбачено пунктом 16 розділу ХV «Прикінцеві та перехідні положення» Закону №2145-VIII, освітня діяльність за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста, що започаткована до набрання чинності цим Законом, продовжується у межах строку навчання за відповідною програмою з видачею диплома молодшого спеціаліста. Останній прийом на здобуття вищої освіти за освітньо-кваліфікаційним рівнем молодшого спеціаліста проводиться у 2019 році. Особи, які розпочали навчання за програмою підготовки молодшого спеціаліста до 2019 року включно, у разі успішного завершення навчання отримують диплом молодшого спеціаліста, який прирівнюється до диплома молодшого бакалавра. Особи, які розпочнуть навчання за програмою підготовки фахового молодшого бакалавра, починаючи з 2020 року, у разі успішного завершення навчання отримають диплом фахового молодшого бакалавра, що засвідчуватиме здобуття кваліфікації фахової передвищої освіти.
Відповідно до положень частин першої, другої статті 6 Закону №1556-VII атестація - це встановлення відповідності результатів навчання (наукової або творчої роботи) здобувачів вищої освіти вимогам освітньої програми та/або вимогам програми єдиного державного кваліфікаційного іспиту.
Атестація осіб, які здобувають ступінь молодшого бакалавра, бакалавра чи магістра, здійснюється екзаменаційною комісією, до складу якої можуть включатися представники роботодавців та їх об'єднань, відповідно до положення про екзаменаційну комісію, затвердженого вченою радою закладу вищої освіти (наукової установи).
Заклад вищої освіти на підставі рішення екзаменаційної комісії присуджує особі, яка успішно виконала освітню програму на певному рівні вищої освіти, відповідний ступінь вищої освіти та присвоює відповідну кваліфікацію.
Атестація осіб на першому (бакалаврському) та/або другому (магістерському) рівнях вищої освіти може включати єдиний державний кваліфікаційний іспит, що проводиться за спеціальностями та в порядку, визначеними Кабінетом Міністрів України.
Статтею 7 Закону №1556-VII встановлено, що документ про вищу освіту видається особі, яка успішно виконала відповідну освітню програму та пройшла атестацію.
Встановлюються такі види документів про вищу освіту за відповідними ступенями: диплом молодшого бакалавра; диплом бакалавра; диплом магістра; диплом доктора філософії/доктора мистецтва.
Невід'ємною частиною диплома молодшого бакалавра, бакалавра, магістра, доктора філософії/доктора мистецтва є додаток до диплома європейського зразка, що містить структуровану інформацію про завершене навчання. У додатку до диплома наводиться інформація про результати навчання особи, освітні компоненти, отримані оцінки і здобуту кількість кредитів ЄКТС, а також відомості про національну систему вищої освіти України.
Інформація про видані дипломи вноситься закладами вищої освіти, крім вищих військових навчальних закладів, до Єдиної державної електронної бази з питань освіти.
Аналіз наведених норм права дає підстави дійти висновку про те, що фізична особа вважається такою, що здобула певний рівень освіти та набула знань і навичок, які відповідають такому рівню, у разі завершення нею навчання за відповідною освітньо-кваліфікаційною програмою, виконання відповідної освітньої програми необхідного обсягу та проходження атестації.
Тобто, основним критерієм є завершеність попереднього етапу навчання та здобуття певного рівня освіти, що, своєю чергою, має підтверджуватись відповідним документом про освіту.
Як було зазначено судом, відповідно до виписки з ЄДЕБО щодо документів про освіту та інформації про навчання особи (а.с.10) ОСОБА_1 здобув професійну (професійно-технічну) освіту у Любешівському технічному коледжі Луцького національного університету, про що видано дипломом кваліфікованого робітника серії НОМЕР_3 від 27 червня 2013 року, за фактом навчання у Березнівському лісотехнічному коледжі Національного університету водного господарства та природокористування позивачу видано свідоцтво про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації державного зразка серії НОМЕР_4 від 15 червня 2020 року.
01 вересня 2024 року ОСОБА_1 зараховано на денне навчання до Відокремленого структурного підрозділу «Любешівський технічний фаховий коледж Луцького національного технічного університету» для здобуття освітнього рівня «фаховий молодший бакалавр» за спеціальністю «133 Галузеве машинобудування».
Наявні у справі документи свідчать, що позивач не завершував навчання за освітнім рівнем молодшого спеціаліста чи молодшого бакалавра, не проходив відповідну атестацію та не отримував диплома встановленого зразка як особа, яка успішно виконала відповідну освітню програму необхідного обсягу.
На факт незавершеності здобуття позивачем вищої освіти за освітнім рівнем молодшого бакалавра безумовно вказують також відомості з ЄДЕБО, згідно із якими до цієї бази включено лише такі документи про освіту: свідоцтво про базову середню освіту, атестат про повну загальну середню освіту, диплом кваліфікованого робітника та свідоцтво про присвоєння (підвищення) робітничої кваліфікації державного зразка.
Таким чином, вступ позивача до Відокремленого структурного підрозділу «Любешівський технічний фаховий коледж Луцького національного технічного університету» для здобуття бакалаврського рівня вищої освіти за наявності раніше здобутого професійно-технічного рівня освіти, який є нижчим за рівнем, не може вважатися порушенням послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII.
Суд відхиляє доводи відповідача про те, що повторне зарахування позивача означатиме те, що він знову формуватиме такі знання, уміння, навички та загальні компетентності, оскільки, як уже зазначено судом вище, факт здобуття знань і навичок за відповідним освітньо-кваліфікаційним рівнем вищої освіти має підтверджуватися відповідним документом про вищу освіту.
Тут необхідно також зазначити, що пунктом 1 частини третьої статті 23 Закону України від 21 жовтня 1993 року №3543-XII «Про мобілізаційну підготовку та мобілізацію» (далі - Закон №3543-XII) встановлено, що призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період не підлягають здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури.
Довідка про здобувача освіти за даними ЄДЕБО, неправильність внесення відомостей до якої фактично оскаржує позивач, передбачена Порядком №560.
Відповідно до пункту 62 Порядку №560 здобувачі професійної (професійно-технічної), фахової передвищої та вищої освіти, які навчаються за денною або дуальною формою здобуття освіти і здобувають рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий рівень освіти у послідовності, визначеній частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту», а також докторанти та особи, зараховані на навчання до інтернатури для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період, надають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти, сформовану в Єдиній державній електронній базі з питань освіти за формою, визначеною у додатку 9, та документи (нотаріально засвідчені копії документів), що підтверджують зарахування на навчання до інтернатури згідно з додатком 5. Здобувачі освіти, які навчаються за державним замовленням у закладах освіти із специфічними умовами навчання, що належать до сфери управління МВС та ДСНС, для отримання відстрочки від призову на військову службу під час мобілізації, на особливий період надають до районного (міського) територіального центру комплектування та соціальної підтримки довідку про здобувача освіти за формою, визначеною у додатку 9, видану закладом освіти із специфічними умовами навчання.
Суд зауважує, що граматична конструкція норми статті 23 Закону №3543-XII також викладена як така, що вказує на факт завершеності процесу здобуття освіти: відстрочка надається особам, які здобувають новий рівень освіти, що є вищим за раніше здобутий. Тобто, закон вимагає порівнювати поточний рівень освіти із рівнем, який особа вже завершила. Тому враховується тільки та освіта, яка була дійсно здобута.
Ключовим є розуміння того, що термін «здобутий» означає «вже завершений» на противагу «здобував», що вказує на процес, який тривав. Незавершена освіта не є показником досягнення певного рівня, оскільки особа не пройшла весь необхідний навчальний курс і не підтвердила свої знання і вміння. Законодавство України про освіту, зокрема Закон №2145-VIIІ та Закон №1556-VII, чітко визначає, що здобуття рівня освіти підтверджується отриманням відповідного документа. Тобто законодавець однозначно використовує термін «здобутий» для позначення завершеного і офіційно підтвердженого рівня освіти, чого у ситуації з позивачем, як встановив суд, не було.
Відповідач же прирівнює «відрахування» до «здобутого рівня освіти», покликаючись на доручення міністра від 31 травня 2024 року №1/9758-24 «Про забезпечення формування в ЄДЕБО довідки про здобувача освіти за даними ЄДЕБО» (а.с.44-45).
Між тим суд зазначає, що правові норми мають бути викладені виключно у нормативно-правовому акті, затвердженому відповідним розпорядчим документом уповноваженого відповідно до законодавства суб'єкта нормотворення, погодженому із заінтересованими органами та зареєстрованому в органах юстиції в порядку, встановленому законодавством про державну реєстрацію нормативно-правових актів. Такий правовий висновок викладений у постанові Верховного Суду від 18 липня 2019 року у справі №826/2426/16.
Суд зауважує, що закони приймаються Верховною Радою України, а міністерства мають лише впроваджувати відповідні процедури, які повинні відповідати цим законам.
З приводу доводів відповідача про те, що питання внесення інформації про здобувача освіти до ЄДЕБО належить до компетенції суб'єктів освітньої діяльності, суд зазначає таке.
Положенням №630 визначено, що МОН України є центральним органом виконавчої влади, діяльність якого спрямовується і координується Кабінетом Міністрів України є головним органом у системі центральних органів виконавчої влади, що забезпечує формування та реалізує державну політику у сферах освіти і науки, наукової, науково-технічної діяльності, інноваційної діяльності в зазначених сферах, трансферу (передачі) технологій, а також забезпечує формування та реалізацію державної політики у сфері здійснення державного нагляду (контролю) за діяльністю закладів освіти, підприємств, установ та організацій, які надають послуги у сфері освіти або провадять іншу діяльність, пов'язану з наданням таких послуг, незалежно від їх підпорядкування і форми власності.
МОН України у своїй діяльності керується Конституцією та законами України, указами Президента України і постановами Верховної Ради України, прийнятими відповідно до Конституції та законів України, актами Кабінету Міністрів України, іншими актами законодавства.
Згідно з підпунктом 78 пункту 4 Положення №630 МОН України забезпечує ведення та функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти, інших державних електронних баз та реєстрів, інших інформаційних систем у сфері, що належить до його компетенції.
Статтею 74 Закону №2145-VIII встановлено, що у системі освіти функціонує інтегрована інформаційна система - Єдина державна електронна база з питань освіти (далі - Електронна база).
Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти та порядок її ведення затверджуються Кабінетом Міністрів України.
Держателем Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - держатель Електронної бази) є центральний орган виконавчої влади у сфері освіти і науки, що здійснює організаційні заходи, пов'язані із забезпеченням функціонування Електронної бази та її складових.
Власником Електронної бази є держава в особі центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки.
Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом.
Створення, ведення та адміністрування Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти здійснюються відповідно до цього Закону та законів України «Про захист інформації в інформаційно-комунікаційних системах», «Про захист персональних даних», «Про авторське право і суміжні права» та «Про публічні електронні реєстри».
Суб'єктами ведення Електронної бази є, зокрема, держатель та адміністратор Електронної бази.
Адміністратором Електронної бази та публічних електронних реєстрів у сфері освіти (далі - адміністратор Електронної бази) є визначена Кабінетом Міністрів України юридична особа, що належить до сфери управління центрального органу виконавчої влади у сфері освіти і науки. Адміністратор Електронної бази: здійснює заходи із створення та супроводження програмного забезпечення Електронної бази; відповідає за технічне і технологічне забезпечення Електронної бази, збереження та захист інформації (даних), що містяться в Електронній базі; забезпечує надання та анулювання доступу до Електронної бази; проводить навчання для роботи з Електронною базою; здійснює інші заходи, передбачені законом.
Відповідно до пункту 1 розділу І Положення про Єдину державну електронну базу з питань освіти, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України від 08 червня 2018 року №620 (далі - Положення №620), це Положення розроблено відповідно до статті 74 Закону України «Про освіту» (далі - Закон) з метою визначення порядку функціонування Єдиної державної електронної бази з питань освіти (далі - ЄДЕБО) в галузі освіти як автоматизованої системи збирання, оброблення, зберігання та захисту інформації щодо здобувачів освіти, суб'єктів освітньої діяльності, що формується (створюється) та використовується для забезпечення потреб фізичних та юридичних осіб.
Пунктом 5 розділу І Положення №620 передбачено, що власником ЄДЕБО та виключних майнових прав на її програмне забезпечення є держава. Розпорядником ЄДЕБО є Міністерство освіти і науки України, технічним адміністратором - державне підприємство «Інфоресурс», що належить до сфери управління розпорядника ЄДЕБО.
Основні функції уповноважених суб'єктів у ЄДЕБО визначені розділом ІV Положення №620. Так розпорядник ЄДЕБО, зокрема, вживає організаційних заходів, пов'язаних із забезпеченням функціонування ЄДЕБО; використовує інформацію, що міститься в ЄДЕБО, у тому числі персональні дані, з метою прийняття управлінських рішень та виконання повноважень, визначених законодавством; вносить до ЄДЕБО іншу інформацію, визначену законодавством; забезпечує верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначеної підпунктами 1, 2 пункту 8, абзацами п'ятим - сьомим підпункту 1 та підпунктом 4 пункту 9 розділу III цього Положення, що підтверджується накладенням кваліфікованого електронного підпису.
Технічний адміністратор ЄДЕБО забезпечує: функціонування ЄДЕБО у порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; здійснення заходів із технічного і технологічного забезпечення ЄДЕБО, створення, модернізації і супроводження її програмного забезпечення та веб-сайту з інформаційно-пошуковою системою доступу до відкритих даних, що містяться в ЄДЕБО; структурну систематизацію даних, що містяться в ЄДЕБО, відповідно до державних та/або галузевих класифікаторів; взаємодію ЄДЕБО з іншими автоматизованими системами, інформаційними ресурсами та державними реєстрами у випадках та у порядку, визначених законодавством; оброблення, ведення обліку та зберігання в ЄДЕБО замовлень, поданих суб'єктами освітньої діяльності в електронній формі, на формування інформації, що відтворюється в документах про освіту, студентських (учнівських) квитках державного зразка, в порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО; оброблення в ЄДЕБО інформації про прийом, відрахування, переривання навчання, поновлення і переведення здобувачів професійної (професійно-технічної), фахової передвищої, вищої та освіти дорослих, в тому числі післядипломної освіти; внесення та верифікацію в ЄДЕБО інформації, визначена відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО; виконання інших заходів із забезпечення функціонування ЄДЕБО у порядку та обсягах, передбачених відповідно до законодавства розпорядником ЄДЕБО.
Отже, МОН України має повноваження щодо внесення змін до ЄДЕБО про відсутність порушення послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII. Технічний адміністратор - ДП «Інфоресурс» забезпечує функціонування ЄДЕБО у порядку, визначеному розпорядником ЄДЕБО - МОН України.
Суд наголошує, що процес здобуття освіти позивачем є послідовним у розумінні частини другої статті 10 Закону №2145-VIII, проте МОН України в порушення чинного законодавства України не забезпечило неналежного функціонування системи ЄДЕБО.
На думку суду, одностороння зміна підходу до тлумачення норм Закону МОН України є порушенням принципу правової визначеності, оскільки створює нестабільність і непередбачуваність правового регулювання. Будь-які зміни в процедурних питаннях, особливо в контексті мобілізаційних вимог, повинні базуватися на законодавчих актах, а не на адміністративних рішеннях, які можуть суперечити закону і призводити до негативних наслідків для студентів.
За обставин цієї справи суд дійшов висновку про те, що дії МОН України, за яких у ЄДЕБО відображена інформація про порушення позивачем послідовності здобуття освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII, є протиправними.
Надаючи правову оцінку аргументам сторін, в обсязі встановлених у цій справі фактичних обставин, враховуючи їхній зміст та юридичну природу, суд з врахуванням пункту 10 частини другої статті 245 КАС України вважає, що позовні вимоги належить задовольнити у спосіб визнання протиправними дій МОН України щодо відмови позивачу внести зміни у записі в ЄДЕБО про послідовність здобуття вищої освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII, та зобов'язання відповідача вжити заходів для відображення в ЄДЕБО інформації про відсутність порушення послідовності здобуття ОСОБА_1 вищої освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону №2145-VIII.
Частиною першою статті 139 КАС України установлено, що при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Звертаючись до суду, позивач сплатив судовий збір у сумі 968,96 грн, що підтверджується квитанцією від 18 лютого 2025 року №8950-9340-8831-5086, випискою про зарахування судового збору до спеціального фонду Державного бюджету (а.с.5, 24).
З огляду на задоволення позову на користь позивача необхідно стягнути за рахунок бюджетних асигнувань відповідача судові витрати у сумі 968,96 грн.
Керуючись статтями 2, 72-77, 139, 244-246, 255, 262, 295 КАС України, суд
Позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , реєстраційний номер облікової картки платника податків НОМЕР_5 ) до Міністерства освіти і науки України (01135, місто Київ, проспект Берестейський, будинок 10, ідентифікаційний код юридичної особи 38621185), третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору, на стороні відповідача Державне підприємство «Інфоресурс» (03057, місто Київ, вулиця Олександра Довженка, будинок 3, ідентифікаційний код юридичної особи 37533381) про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити дії задовольнити.
Визнати протиправними дії Міністерства освіти і науки України щодо відмови ОСОБА_1 внести зміни у записі в Єдиній державній електронній базі з питань освіти про послідовність здобуття вищої освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
Зобов'язати Міністерство освіти і науки України вжити заходів для відображення в Єдиній державній електронній базі з питань освіти інформації про відсутність порушення послідовності здобуття ОСОБА_1 вищої освіти, визначеної частиною другою статті 10 Закону України «Про освіту».
Стягнути на користь ОСОБА_1 за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства освіти і науки України судові витрати у сумі 968,96 грн (дев'ятсот шістдесят вісім грн 96 коп.).
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Рішення може бути оскаржене учасниками справи в апеляційному порядку повністю або частково шляхом подання апеляційної скарги до Восьмого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Суддя Ж.В. Каленюк