Cправа №201/362/15-ц
Провадження 2/201/1061/2015
03 березня 2015 року Жовтневий районний суд
м. Дніпропетровська
У складі:
головуючого судді - Браги А.В.,
при секретарі - Ляховій І.В.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
15 січня 2015 року ПАТ «Дельта Банк» звернувся до Жовтневого районного суду м.Дніпропетровська з вищезазначеним позовом, в якому просив суд стягнути з відповідача на користь позивача заборгованість за кредитним договором у сумі 2229,04 гривень та понесені судові витрати у розмірі 243,60 гривень. В обґрунтування своїх позовних вимог представник позивача послався на те, що 14 листопада 2011 року ПАТ «Дельта Банк» (правонаступник ТОВ «Комерційний Банк «Дельта»), та фізична особа - резидент України ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 001-03282-141111. Відповідно до пункту 1.1. вищевказаного договору, позивач зобов'язується надати відповідачеві кредит у сумі 5245,00 гривень, на умовах визначених договором. Відповідно до п.2.3. Договору, за користування кредитом відповідач сплачує кредитору проценти, виходячи зі ставки 01 % в рік. Процентна ставка може змінюватись відповідно до умов договору.Відповідно до п.2.5. договору, за обслуговування кредитної заборгованості відповідач сплачує кредитору плату в розмірі % в місяць. Розмір плати за обслуговування кредитної заборгованості, може змінюватись відповідно до умов договору.Позивач свої зобов'язання за договором виконав, надавши відповідачеві кредит у сумі 5245,00 гривень, про що свідчить меморіальний ордер № 40891780 від 15 листопада 2011 року.Моментом погашення кредиту вважається день зарахування коштів на розрахунковий рахунок кредитора в повному обсязі: суми кредиту, нарахованих процентів за його користування, всіх інших плат, передбачених договором.Станом на 29 вересня 2014 року відповідач не виконував належним чином зобов'язання за кредитним договором, в результаті чого виникла прострочена заборгованість.Таким чином, станом на 29 вересня 2014 року за відповідачем по укладеному з ТОВ «Комерційний банк «Дельта» кредитному договору № 001-03282-141111 від 14 листопада 2011 року рахується заборгованість на загальну суму 2229,04 гривень, яка складається з: заборгованості за сумою кредиту 2228,96 гривень; заборгованості за відсотками 0,08 гривень; заборгованості за комісіями 0,00 гривень. У зв'язку з чим позивач і звернувся до суду з даним позовом про примусове стягнення вказаної суми заборгованості з відповідача в судовому порядку.
Представник позивача в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином. Проте в позовній заяві просив суд розглянути справу за відсутності представника позивача, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просив їх задовольнити, проти заочного розгляду справи не заперечував.
Відповідач в судове засідання не з'явився, про дату, час та місце розгляду справи був повідомлений належним чином відповідно до вимог ст. 74 - 76 ЦПК України, явку свого уповноваженого представника до суду не забезпечив.
Відповідно до ч. 4 ст. 169 ЦПК України у разі повторної неявки в судове засідання відповідача, повідомленого належним чином, суд вирішує справу на підставі наявних у ній даних чи доказів (постановляє заочне рішення); за ч. 1 ст. 224 ЦПК України у разі неявки в судове засідання відповідача, який належним чином повідомлений і від якого не надійшло заяви про розгляд справи за його відсутності або якщо повідомлені ним причини неявки визнані неповажними, суд може ухвалити заочне рішення на підставі наявних у справі доказів, якщо позивач не заперечує проти такого вирішення справи.
У зв'язку з чим суд, з метою недопущення порушення строків розгляду справи, передбачених ст. 157 ЦПК України, з урахуванням згоди позивача, вважає за можливе провести заочний розгляд справи та вирішити справу у порядку заочного розгляду на підставі наявних у справі доказів.
Відповідно до ст. 197 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Дослідивши матеріали справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази у сукупності з нормами чинного законодавства України, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог, виходячи з наступного.
Відповідно до ч. 1 ст. 3 ЦПК України, кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно ст. 10 ЦПК України, цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості.
Відповідно до ч. 1 ст. 11 ЦПК України, суд розглядає цивільні справи не інакше як за зверненням фізичних чи юридичних осіб, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених ними вимог і на підставі доказів сторін та інших осіб, які беруть участь у справі.
Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Доказуванню підлягають обставини, які мають значення для ухвалення рішення у справі і щодо яких у сторін та інших осіб, які беруть участь у справі, виникає спір.
Судом встановлені наступні факти та відповідні їм правовідносини.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, 14 листопада 2011 року ПАТ «Дельта Банк» та ОСОБА_1 уклали кредитний договір № 001-03282-141111, згідно до пункту 1.1. вищевказаного договору, позивач зобов'язується надати відповідачеві кредит у сумі 5245,00 гривень, на умовах визначених договором. Відповідно до п.2.3. договору, за користування кредитом відповідач сплачує кредитору проценти, виходячи зі ставки 01 % в рік. Відповідно до п.2.5. договору, за обслуговування кредитної заборгованості відповідач сплачує кредитору плату в розмірі % в місяць.
Також, в матеріалах справи міститься меморіальний ордер № 40891780 від 15 листопада 2011 року, в якому вбачається, що АТ «Дельта Банк» сплатив ТОВ «Комфі трейд» суму у розмірі 5245,00 гривень за ОСОБА_1 згідно кредитного договору № 001-03282-141111 та рахунку фактури № СФРОD - 0000006579 від 14 листопада 2011 року.
Із наданого банком розрахунку, відповідач ОСОБА_1 станом на 29 вересня 2014 року має заборгованість по кредитному договору № 001-03282-141111, від 14 листопада 2011 року у сумі 2229,04 гривень, в тому числі: заборгованість за кредитом - 2228,96 гривень; заборгованість за відсотками - 0,08 гривень; заборгованості за комісіями - 0,00 гривень.
Правовідносини, які виникли між сторонами, окрім положень вказаного вище кредитного договору, врегульовані нормами Цивільного кодексу України.
Так, відповідно до ст.ст. 15, 16 ЦК України, кожна особа має право звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.
Згідно п. 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
Статтею 627 ЦК України визначено, що відповідно до статті 6 цього Кодексу сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Відповідно до ч. 1 статті 509 Цивільного кодексу України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог ЦК України.
Статтею 629 ЦК України встановлено, що договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст.ст. 1054, 1055 ЦК України, за кредитним договором, який укладається в письмовій формі, банк або інша фінансова установа (кредитор) зобов'язана надати грошові кошти (кредит) позичальнику в розмірі і на умовах, передбачених договором, а позичальник зобов'язаний повернути кредит і сплатити відсотки.
Частиною 1 статті 1049 ЦК України передбачено, що позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Якщо договором не встановлений строк повернення позики або цей строк визначений моментом пред'явлення вимоги, позика має бути повернена позичальником протягом тридцяти днів від дня пред'явлення позикодавцем вимоги про це, якщо інше не встановлено договором.
Статтею 610 ЦК України встановлено, що порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Відповідно до ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Згідно ст. 615 ЦК України у разі порушення зобов'язання однією стороною друга сторона має право частково або в повному обсязі відмовитися від зобов'язання, якщо це встановлено договором або законом. Одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання. Внаслідок односторонньої відмови від зобов'язання частково або у повному обсязі відповідно змінюються умови зобов'язання або воно припиняється.
Згідно п. 29 Постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ «Про практику застосування судами законодавства при вирішенні спорів, що виникають із кредитних правовідносин» № 5 від 30 березня 2012 року, при вирішенні спорів про дострокове повернення кредиту суд має враховувати положення статей 1050, 1054 ЦК і виходити з того, що якщо договором встановлено обов'язок позичальника повернути кредит частинами (із розстроченням), то в разі прострочення повернення чергової частини кредитодавець має право вимагати дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, та сплати процентів, належних йому від суми кредиту. Передбачене статтею 1050 ЦК право кредитодавця вимагати від позичальника дострокового повернення частини кредиту, що залишилася, є самостійним. Реалізація такого права жодним чином не залежить від пред'явлення кредитодавцем вимог про розірвання кредитного договору відповідно до положення статті 651 ЦК.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно ст. 16 ЦК України однією із форм судового захисту цивільних прав та інтересів є примусове виконання обов'язку в натурі.
Аналізуючи встановлені в судовому засіданні фактичні обставини в контексті наведених вище норм цивільного законодавства, суд приходить до висновку про доведеність та обґрунтованість позовних вимог ПАТ «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості.
Таким чином, враховуючи викладене, зважаючи на те, що відповідач має заборгованість перед позивачем за кредитним договором № 001-03282-141111, від 14 листопада 2011 року, розмір заборгованості якої станом на 29 вересня 2014 року становить у сумі 2229,04 гривень, що відповідає сумі заявлених позовних вимог, зважаючи на приписи ст. 11 ЦПК України.
Відповідно до ст. 57 ЦПК України, доказами є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Статтею 58 ЦПК України закріплено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування. Згідно ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу. Тобто, процесуальними нормами встановлено як право на участь у доказуванні (ст. 27 ЦПК України), так і обов'язок із доказування обставини при невизнані них сторонами та іншими особами, які беруть участь у справі. Крім того, суд безпосередньо не повинен брати участі у зборі доказового матеріалу.
Відповідач в судове засідання не з'явився, своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористався, про день, час та місце розгляду якої був повідомлений належним чином, заперечення на позовну заяву суду не надав, також не надав жодних доказів на підтвердження погашення заборгованості за кредитним договором, на спростування розміру грошового зобов'язання на загальну суму 2229,04 гривень.
Отже, вирішуючи питання щодо позовних вимог позивача за кредитним договором № 001-03282-141111, від 14 листопада 2011 року, приймаючи до уваги, що в судовому засіданні знайшов підтвердження факт укладення між позивачем та відповідачем даного договору із дотримання вимог діючого законодавства, а також встановлено невиконання відповідачем, на відміну від позивача, своїх зобов'язань за даним договором, суд приходить до висновку, що позовні вимоги позивача є обґрунтованими та підлягають задоволенню в повному обсязі (в межах заявлених позовних вимог з дотриманням принципу диспозитивності та у відповідності до ст. 11 ЦПК України), що відповідає сумі заявлених вимог, яка становить - 2229,04 гривень.
Вирішуючи питання щодо розподілу судових витрат, суд на підставі ст. 88 ЦПК України, враховуючи результат вирішення справи, вважає за необхідне стягнути з відповідачів на користь позивача, понесені останнім при зверненні до суду судові витрати по сплаті судового збору у розмірі 243,60 гривень, сплата якого підтверджується відповідним платіжним дорученням №41645674 від 14 травня 2014 року.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 11, 509, 525, 526, 530, 543, 553, 554, 599, 610 - 612, 615, 625, 1048 - 1050, 1054 - 1055 Цивільного кодексу України, ст.ст. 10, 11, 57, 60, 88, 109, 169, 197, 208, 209, 212-215, 223 - 233 ЦПК України, суд-
Позовні вимоги Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, - задовольнити в повному обсязі.
Стягнути з ОСОБА_1 ІНФОРМАЦІЯ_1 , ІПН - НОМЕР_1 , на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (р/р № НОМЕР_2 , МФО 380236, ідентифікаційний код за ЄДРПОУ 34047020) заборгованість по кредитному договору на загальну суму 2229,04 гривень, з яких: сума заборгованості за кредитом - 2228,96 гривень, сума заборгованості за відсотками - 0,08 гривень, сума заборгованості за комісіями - 0,00 гривень.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Публічного акціонерного товариства «Дельта Банк» (р/р НОМЕР_3 , МФО 380236, ідентифікаційний код ЄДРПОУ 34047020,) судовий збір у розмірі 243, 60 гривень.
Заочне рішення суду набирає законної сили в порядку передбаченому ст. ст. 223, 232 ЦПК України.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача про перегляд заочного рішення, яка може бути подана відповідачем протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.
Заочне рішення суду може бути оскаржено позивачем в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через суд першої інстанції шляхом подання протягом десяти днів з дня проголошення рішення апеляційної скарги.
Суддя : А.В. Брага