Справа №949/2248/23
16 квітня 2025 року Дубровицький районний суд Рівненської області у складі:
головуючого судді: Оборонової І.В.,
за участю секретаря: Волкодав А.А.,
представника позивачів: Лопухович А.О.,
відповідачки: ОСОБА_1 ,
представника відповідачки: Богельського І.В. ,
представника третьої особи: Головачук Л.Г.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дубровиця в режимі відеоконференцзв'язку справу за позовом ОСОБА_3 , ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Служба у справах дітей Миляцької сільської ради Сарненського району Рівненської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні,
Представник позивачів - адвокат Лопухович А.О., звернулася до Дубровицького районного суду Рівненської області з позовною заявою до відповідачки ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Служба у справах дітей Миляцької сільської ради Сарненського району Рівненської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, у якому просить: зобов'язати відповідачку, не чинити перешкод позивачу ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та встановити порядок його участі у спілкуванні та вихованні дитини: - протягом другої та четвертої п'ятниці, суботи та неділі кожного місяця, з п'ятниці 16 год. 00 хв. до неділі 19 год. 00 хв., без присутності матері, поза межами місця проживання дитини, за місцем проживання батька; - щороку, з червня по серпень, безперервно протягом 20 календарних днів, без присутності матері дитини ОСОБА_1 для сумісного відпочинку/оздоровлення дитини, як на території України, так і за її межами з урахуванням фізичного стану, побажання та інтересів дитини, поза межами місця проживання дитини, за місцем проживання батька; - щороку, взимку протягом 10 календарних днів поспіль, в період часу з 01 січня по 28 (29-го) лютого, без присутності матері дитини ОСОБА_1 для сумісного відпочинку/оздоровлення дитини як на території України, так і за її межами з урахуванням фізичного стану, графіку відвідування дошкільного закладу, закладу навчання, побажання та інтересів дитини; кожного парного року для святкування дня народження дитини з 12-00 годин 11 березня до 16-00 годин та свят: Великдень з 16-00 годин напередодні свята до 19-00 годин наступного дня після свята, Дня незалежності України з 16-00 годин 23 серпня до 19-00 годин 24 серпня, Дня Святого Миколая з 16-00 годин 05 грудня до 19-00 годин 06 грудня без присутності матері дитини ОСОБА_1 , з урахуванням фізичного стану його здоров'я, графіку навчання, відвідування дошкільного закладу, відпочинку та інтересів дитини; кожного непарного року в період святкування Нового року з 12-00 годин 30 грудня до 19-00 годин 2 січня без присутності матері дитини ОСОБА_1 , з урахуванням фізичного стану його здоров'я, графіку навчання, відвідування дошкільного закладу та інтересів дитини; кожного парного року для святкування дня народження батька дитини з 16-00 годин 29 грудня до 19-00 годин 31 грудня без присутності матері дитини ОСОБА_1 , з урахуванням фізичного стану його здоров'я, графіку навчання, відвідування дошкільного закладу та інтересів дитини; у будь-які інші дні ( періоди) року за бажанням дитини (дітей) та за домовленістю батьків; у разі неможливості спілкування батька із сином у визначений час перенести зустріч на наступні дні, за домовленістю батька із матір'ю; в разі хвороби дитини, якщо це припадає на день зустрічі, зустріч підлягає перенесенню на іншу погоджену батьками дату, враховуючи інтереси дитини, його стан здоров'я та потреби у повноцінному розвитку відповідно до віку дитини; спілкування з сином засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв'язку без обмежень та по бажанню дитини без присутності матері та сторонніх осіб; відвідувати сина під час культурних, лікувальних, спортивних, навчальних, виховних заходів та закладів різного напрямку; спільний відпочинок з дитиною в інші дні батьки вирішують самостійно між собою, враховуючи рівність їх прав та обов'язків, а також виходячи з найкращих інтересів дитини та кількості проведеного часу з дитиною кожного з батьків; зустрічі та побачення проводити із обов'язковим урахуванням стану здоров'я, бажання, інтересів та потреб дитини.
Зобов'язати відповідачку не чинити перешкоди відповідачці ОСОБА_4 у спілкуванні та вихованні її онука ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та визначити порядок її участі у спілкуванні та вихованні онука за місцем її проживання за адресою: квартира АДРЕСА_1 , таким чином: перебування дитини за місцем проживання баби з можливістю ночівлі дитини, за його згодою, протягом другої та четвертої п'ятниці, суботи та неділі кожного місяця, з п'ятниці 16 год. 00 хв. до неділі 19 год. 00 хв. без присутності матері, поза межами місця проживання дитини, за місцем проживання баби; у разі неможливості спілкування баби з внуком у визначений час перенести зустріч на наступні дні, за домовленістю з матір'ю; у літній період дозволити бабі забирати внука на відпочинок та оздоровлення, як у межах Рівненської області, так і з виїздом за межі Рівненської області за попередньою домовленістю із матір'ю та батьком дитини, тривалістю 7 днів; дозволити бабі спілкуватися засобами телефонного, поштового, електронного та інших видів зв'язку, без присутності матері та інших сторонніх осіб, бачитися в інші дні та часи, що не порушують навчальний процес та відповідають найкращим інтересам дитини, попередньо повідомивши про свої наміри матері дитини та узгодивши їх з нею; у разі неможливості спілкування баби з внуком у визначений час перенести зустріч на наступні дні, за домовленістю із матір'ю.
Позовні вимоги обгрунтовує тим, що 11 серпня 2020 року між ОСОБА_3 (надалі позивач-1) та відповідачкою був укладений шлюб, який рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 17 липня 2023 року розірвано. Після припинення шлюбних стосунків, малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із матір'ю за адресою: АДРЕСА_2 . Протягом тривалого часу відповідачка чинить перешкоди позивачу-1 у побаченні із сином, вигадуючи різні причини, щоб він не зміг із ним бачитися, спілкуватися та не бажає щодо цього домовлятися. У нього із сином дуже теплі стосунки, він його дуже любить і хоче знати, як він зростає, чим живе і що потребує, бажає проводити із ним час. Позивач-1 має можливість і бажання це робити, має постійне місце роботи та місце проживання, де син може у нього бути в ці дні без присутності матері, оскільки між ними склалися не прості, напружені відносини. 09 серпня 2023 року позивач-1 звернувся із заявою до служби у справах дітей Миляцької сільської ради, де просив визначити спосіб та порядок його участі у вихованні та спілкуванні із сином. Рішенням виконавчого комітету Миляцької сільської ради Сарненського району Рівненської області №63 від 18 вересня 2023 року визначено спосіб та порядок його участі у вихованні та спілкуванні із сином ОСОБА_5 . Проте прийняте рішення вважає незаконним і таким, що не може бути чинним, а встановлений спосіб його участі у вихованні та спілкуванні із сином має бути змінений судом, оскільки порушує його права, як батька, на побачення із сином і проведення часу із ним без присутності матері, з якою на даний час неприязні відносини. Вказаним рішенням не було вирішено питання щодо проведення спільного часу для відпочинку влітку та взимку, у святкові дні, не дозволено перебувати із сином поза межами місця його проживання із матір'ю. На даний час відповідачка продовжує чинити йому перешкоди у вільному спілкуванні із дитиною. Оскільки складні відносини між сторонами перешкоджають їм дійти згоди у питанні спілкування батька з сином і діяти при цьому виключно в інтересах дітей, вважає, що наявні підстави для вирішення спору щодо реалізації батьківських прав позивачів у судовому порядку. Також зазначає, що бабусею його малолітнього сина є ОСОБА_4 (надалі позивач-2). До розірвання шлюбу її онук зростав в м. Дубно Рівненської області, де вона приймала активну участь у його житті, допомагала всім, спілкувалася із ним, проводила час. Після переїзду відповідачки в с. Удрицьк Сарненського району Рівненської області, вона перераховувала відповідачці кошти на утримання онука. Відповідачка чинить їй перешкоди у спілкуванні із онуком, зокрема, не дає з ним спілкуватися, бачитися, брати його за місцем свого проживання в м. Дубно Рівненської області. Жодних умов, які б могли усувати її від спілкування з онуком, підтримувати родинні стосунки, приймати участь у його вихованні немає.
До початку розгляду справи від представника відповідачки - адвоката Богельського І.В. надійшов відзив на позовну заяву, у якому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Вказує, що позивач-1 фактично оспорює рішення виконавчого комітету Миляцької сільської ради №63 від 18 вересня 2023 року по вирішенню спору щодо участі батька у вихованні дитини, адже вважає його незаконним і таким, що не може залишатися чинним. Крім того, порядок та спосіб участі у вихованні їхньої малолітньої дитини, який просить визначити позивач-1, порушує інтереси дитини та замість вирішення спору, створить у майбутньому конфліктні ситуації, оскільки відповідачка з дитиною проживає на відстані близько 200 км від місця проживання позивача-1. Звернення із цим позовом не є безумовним правом, а надається позивачу лише в тому разі, якщо відповідачка чинила б йому перешкоди у спілкуванні з дитиною та у її вихованні. Проте таких перешкод відповідачка не чинила, і у позовній заяві, позивачем-1 таких доказів не наведено, як і відсутні такі докази у матеріалах позовної заяви. Щодо позовних вимог позивача-2, яка є бабусею їх спільної дитини, то такі позовні вимоги зводяться до того, щоб вона могла забирати дитину до себе в місто на відстань близько 200 км. Проте, встановлення способу участі баби у спілкуванні з дитиною за місцем її проживання, не враховує інтереси дитини, що є визначальним. Порядок спілкування баби та/або діда з онуками повинен забезпечувати якнайкращі інтереси дітей, зокрема спілкування з онуками згідно з графіком має відбуватися з дотриманням режиму дітей та уникнення створення конфліктних ситуацій. Проте позивачі і самі зазначають у позовній заяві, що у них складні неприязні відносини з відповідачкою. Спосіб участі позивача-2 як баби дитини, який вона просить суд їй встановити, не вирішить цих відносин, а навпаки створить і поглибить конфліктні ситуації, що негативно позначиться на вихованні дитини. Тому із урахуванням конкретних обставин справи, їх місця розташування, режиму та інтересів дитини, на даний час це є неможливо, а тому задоволення таких позовних вимог, на її думку, виключається. (а.с.42-47).
В судовому засіданні представник позивачів позовні вимоги підтримала та просила їх задоволити в повному обсязі, з підстав викладених у позовній заяві.
В судовому засіданні відповідачка ОСОБА_1 позовні вимоги визнала частково, пояснивши, що вона не чинить перешкод позивачу-1 у спілкуванні з дитиною. При цьому батько дитини спілкується із сином по мірі можливості через звичні дзвінки та через відео дзвінки, оскільки він проходить військову службу у Збройних Силах України. Він неодноразово приїжджав та проводив час із сином без її присутності. Відносно доводів позивача-2, то жодного дзвінка від бабусі до дитини через месенджери за весь час взагалі не було. Не заперечувала проти частини позовних вимог позивача-1, виходячи з найкращих інтересів дитини та кількості проведеного часу з дитиною кожного з батьків.
В судовому засіданні представник відповідачки - адвокат Богельський І.В. позовні вимоги не визнав, зазначивши, що у матеріалах справи відсутні докази, що відповідачка чинить перешкоди позивачу-1 у побаченні із дитиною. Вважає, що доводи позивача-1 зводяться до незгоди із прийнятим рішення органу опіки та піклування виконавчого комітету Миляцької сільської ради
Представник третьої особи ОСОБА_6 , яка працює начальником служби у справах дітей Миляцької сільської ради пояснила, що 09 серпня 2023 року до служби у справах дітей Миляцької сільської ради надійшла заява від ОСОБА_3 щодо визначення способу та порядку його участі у вихованні та спілкуванні із сином ОСОБА_5 за місцем його постійного проживання в м.Дубно Рівненської області. За результатами розгляду зібраних матеріалів та бесіди з батьками Службою у справах дітей Миляцької сільської ради встановлено, що умов та обставин, які б перешкоджали чи мали б негативні наслідки щодо виховання дитини ОСОБА_5 матір'ю чи батьком немає. Обоє батьків спроможні виконувати обов'язки з виховання дитини та догляду за нею. Так як дане питання і надалі залишалося спірним, його було винесено на розгляд комісії з питань захисту прав дитини, на якій було заслухано ОСОБА_3 та ОСОБА_1 , де встановлено, що батько дитини проявляє бажання щодо участі у вихованні та спілкуванні із сином за місцем свого проживання в м.Дубно. Згідно його слів, на час перебування його на службі, доглядати за сином буде його мати, або наймана нянька. Мати дитини ОСОБА_1 заперечувала щодо зміни місця проживання сина до його п'ятирічного віку, оскільки ОСОБА_3 вчиняє скандали, вживає при дитині нецензурну лексику та погрожує, що дитину їй не поверне. Також було заслухано доповідь дільничного інспектора громади та підтверджено факт звернення ОСОБА_1 до поліції щодо вчинення відносно неї домашнього насильства колишнім чоловіком. Захищаючи інтереси дитини, які полягають в забезпеченні його розвитку у стійкому середовищі, враховуючи на той час вік дитини, якому було 2,5 років, відповідно до рекомендації комісії із захисту прав дитини, виконавчим комітетом Миляцької сільської ради було прийнято рішення про визначення способу та порядку участі у вихованні та спілкування батька ОСОБА_3 із сином ОСОБА_5 без зміни визначення місця проживання дитини до його п'ятирічного віку. Вказане рішення Служба у справах дітей Миляцької сільської ради підтримує. На даний час їй відомо, що ОСОБА_1 віддавала дитину батьку за міцем його проживання в м.Дубно Рівненської області, а тому вважає, що вона не чинить ОСОБА_3 , відтак позов вона не підтримує.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_7 пояснила, що відповідачка - це її сусідка. Вона бачила, як ОСОБА_3 неодноразово приїжджав до малолітнього сина, спілкувався і гуляв з ним. У серпні 2024 року ОСОБА_3 приїжджав і забирав сина до себе, який був у нього близько двох тижнів. Також повідомила, що вона жодного разу не бачила, щоб відповідачка ОСОБА_1 чинила йому перешкоди у спілкуванні та вихованні сина.
В судовому засіданні свідок ОСОБА_8 пояснила, що з ОСОБА_1 вона проживає в одному селі. ОСОБА_3 неодноразово приїжджав гуляв із сином. В березні 2014 року ОСОБА_3 приїжджав, після чого забрав дитиною до себе, який більше тижня був у нього. Ніяких перешкод, як на момент звернення позивачів до суду так і на даний час відповідачка не чинить ОСОБА_3 у спілкуванні і вихованні дитини. Дитина, на її думку, прив'язана до нього.
Заслухавши пояснення сторін, свідків та дослідивши матеріали справи, суд приходить до висновку, що позов слід задоволити з наступних підстав.
Відповідно до ст. 13 ЦПК України, суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Статтею 15 ЦК України визначено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання.
Судом встановлено, що 11 серпня 2020 року між позивачем-1 та відповідачкою був укладений шлюб, про що свідчить копія свідоцтва про шлюб серії НОМЕР_1 від 10 червня 2023 року (а.с.17).
Від шлюбу у них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_2 про що свідчить копія свідоцтва про народження серії НОМЕР_2 від 10 червня 2023 року (а.с.18).
Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 17 липня 2023 року шлюб між ОСОБА_1 та ОСОБА_3 - розірвано (а.с.19).
Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 17 липня 2023 року із ОСОБА_3 на користь ОСОБА_1 присуджено стягнення аліментів на утримання неповнолітньої дитини - ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 в розмірі 1/4 частини всіх видів його заробітку (доходу), але не менше 50 відсотків прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позовної заяви до суду, а саме з 14 червня 2023 року і до досягнення дитиною повноліття з проведенням індексації відповідно до Закону, а також присуджено стягнення з нього коштів на користь ОСОБА_1 на її утримання у твердій грошовій сумі 1500,00 грн. щомісячно, починаючи з дня пред'явлення позовної заяви до суду, а саме з 14 червня 2023 року та до досягнення ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , трьохрічного віку, а саме до ІНФОРМАЦІЯ_2 (а.с.20-21).
З матеріалів справи вбачається, що між сторонами виник спір щодо спілкування та участі батька у вихованні малолітнього ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Статтею 51 Конституції України, ч.2, 3 ст. 5 СК України передбачено, що сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою. Держава має заохочувати та підтримувати материнство і батьківство та забезпечувати пріоритет сімейного виховання дитини. При регулюванні сімейних відносин держава має максимально враховувати інтереси дитини.
Захист інтересів дитини знаходиться в одній площині поряд із такими фундаментальними правовими цінностями, як життя, здоров'я, свобода, безпека, справедливість. Захист інтересів дитини, її виховання обома батьками є запорукою становлення сильної держави, правового суспільства, оскільки зростаючи дитина перетворюється на правового партнера дорослих членів суспільства.
Згідно з ч.ч.2, 8 та ч.9 ст.7 СК України, сімейні відносини можуть бути врегульовані за домовленістю (договором) між їх учасниками. Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, членів сім'ї. Сімейні відносини регулюються на засадах справедливості, добросовісності та розумності, відповідно до моральних засад суспільства.
Пунктами 1, 2 ст.3 Конвенції про права дитини передбачено, що в усіх діях щодо дітей, незалежно від того, здійснюються вони державними чи приватними установами, що займаються питаннями соціального забезпечення, судами, адміністративними чи законодавчими органами, першочергова увага приділяється якнайкращому забезпеченню інтересів дитини. Дитині забезпечується такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які відповідають за неї за законом.
Дитина має право знати своїх батьків і право на їх піклування (стаття 7 Конвенції про права дитини).
Відповідно до ч.1 ст. 18, ч.1 ст. 27 Конвенції про права дитини держави-учасниці докладають всіх можливих зусиль до того, щоб забезпечити визнання принципу загальної та однакової відповідальності обох батьків за виховання і розвиток дитини. Батьки або у відповідних випадках законні опікуни несуть основну відповідальність за виховання і розвиток дитини. Найкращі інтереси дитини є предметом їх основного піклування. Держави-учасниці визнають право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини.
Відповідно до статті 5 Протоколу № 7 до Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен з подружжя у відносинах між собою і в їхніх відносинах зі своїми дітьми користується рівними правами та обов'язками цивільного характеру, що виникають зі вступу у шлюб, перебування в шлюбі та у випадку його розірвання.
Міжнародні та національні норми не містять положень, які б наділяли будь-кого з батьків пріоритетним правом на виховання дитини. Навпаки, міжнародні договори та національне законодавство гарантують батькам реалізацію принципу рівності щодо виховання дитини.
У Резолюції «Рівність і спільна батьківська відповідальність: роль батька» від 02 жовтня 2015 року № 2079 Парламентська Асамблея Ради Європи підкреслила необхідність поваги органів влади держав-членів до права батьків нести спільну відповідальність, забезпечивши, щоб сімейне право передбачало у разі роздільного проживання батьків або розірвання шлюбу можливість спільної опіки над дітьми в їх найкращих інтересах на основі взаємної згоди між батьками (пункт 2).
Крім того, Парламентська Асамблея Ради Європи звернула увагу, що розвиток спільної батьківської відповідальності допомагає подолати гендерні стереотипи щодо ролей, які нібито призначаються жінкам і чоловікам у сім'ї, і є очевидним відображенням соціологічних змін, які відбулися за останні п'ятдесят років в організації приватної та сімейної сфер (пункт 4).
У пункті 1 ст.9 Конвенції про права дитини передбачено, що держави-учасниці забезпечують те, щоб дитина не розлучалася з батьками всупереч їх бажанню, за винятком випадків, коли компетентні органи згідно з судовим рішенням, визначають відповідно до застосовуваного закону і процедур, що таке розлучення необхідне в якнайкращих інтересах дитини. Таке визначення може бути необхідним у тому чи іншому випадку, наприклад, коли батьки жорстоко поводяться з дитиною або не піклуються про неї, або коли батьки проживають роздільно і необхідно прийняти рішення щодо місця проживання дитини.
Згідно з п.3 ст.9 Конвенції про права дитини держави-учасниці поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.
Кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку. Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за створення умов, необхідних для всебічного розвитку дитини, відповідно до законів України (ст.8 ЗУ «Про охорону дитинства»).
Відповідно до ч.1 ст.10 ЗУ «Про охорону дитинства», кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності.
Батько і мати мають рівні права та обов'язки щодо своїх дітей. Предметом основної турботи та основним обов'язком батьків є забезпечення інтересів своєї дитини (ч.3 ст.11 Закону України «Про охорону дитинства»).
Згідно зі ст. 12 Закону України «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.
Згідно з ч.ч.1-3 ст.15 ЗУ «Про охорону дитинства» дитина, яка проживає окремо від батьків або одного з них, має право на підтримання з ними регулярних особистих стосунків і прямих контактів. Батьки, які проживають окремо від дитини, зобов'язані брати участь у її вихованні і мають право спілкуватися з нею, якщо судом визнано, що таке спілкування не перешкоджатиме нормальному вихованню дитини. У разі коли батьки не можуть дійти згоди щодо участі одного з батьків, який проживає окремо, у вихованні дитини, порядок такої участі визначається органами опіки та піклування за участю батьків виходячи з інтересів дитини. Рішення органів опіки та піклування з цих питань можуть бути оскаржені до суду у порядку, встановленому законом.
Стаття 1 ЗУ «Про охорону дитинства» визначає контакт з дитиною як реалізацію матір'ю, батьком, іншими членами сім'ї та родичами, у тому числі тими, з якими дитина не проживає, права на спілкування з дитиною, побачення зазначених осіб з дитиною, а також надання ним інформації про дитину або дитині про таких осіб, якщо це не суперечить інтересам дитини.
Сім'я, дитинство, материнство і батьківство охороняються державою (ч.3 ст.51 Конституції України).
За змістом статей 150, 155 СК України, здійснюючи свої права та виконуючи обов'язки, батьки повинні передусім дбати про інтереси дитини, батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.
Згідно ст.153 СК України передбачено, що мати, батько та дитина мають право на безперешкодне спілкування між собою, крім випадків, коли це право обмежене законом.
Статтею 141 СК України передбачено, що мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.
Відповідно до ст.157 СК України питання виховання дитини вирішується батьками спільно. Той із батьків, хто проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має право на особисте спілкування з нею. Той із батьків, з ким проживає дитина, не має права перешкоджати тому з батьків, хто проживає окремо, спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не перешкоджає нормальному розвиткові дитини.
Якщо той із батьків, з ким проживає дитина, чинить перешкоди тому з батьків, хто проживає окремо, у спілкуванні з дитиною та у її вихованні, зокрема якщо він ухиляється від виконання рішення органу опіки та піклування, другий із батьків має право звернутися до суду з позовом про усунення цих перешкод (ч.1 ст.159 СК України).
Суд визначає способи участі одного з батьків у вихованні дитини (періодичні чи систематичні побачення, можливість спільного відпочинку, відвідування дитиною місця його проживання тощо), місце та час їхнього спілкування. В окремих випадках, якщо це викликано інтересами дитини, суд може обумовити побачення з дитиною присутністю іншої особи.
Під час вирішення спору щодо участі одного з батьків у вихованні дитини береться до уваги ставлення батьків до виконання своїх обов'язків, особиста прихильність дитини до кожного з них, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення, в тому числі стан психічного здоров'я одного з батьків, зловживання ним алкогольними напоями або наркотичними засобами (ч.2 ст.159 СК України).
Системний аналіз наведених міжнародних правових норм та норм національного законодавства України вказує на те, що питання виховання дитини вирішуються батьками спільно.
При цьому, батько, який проживає окремо від дитини, також має право на особисте спілкування з нею, а мати не має права перешкоджати батькові спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
Статтею 7 Конвенції про контакт з дітьми передбачено, що під час вирішення спорів стосовно контакту судові органи вживають усіх належних заходів для: забезпечення поінформованості кожного з батьків про важливість для їхньої дитини та їх обох установлення та підтримання регулярного контакту з їхньою дитиною; заохочення батьків та інших осіб, які мають сімейні зв'язки з дитиною, до досягнення мирових угод стосовно контакту, зокрема шляхом використання сімейного посередництва та інших процедур для вирішення спорів; забезпечення перед прийняттям рішення наявності достатньої інформації, зокрема від носіїв батьківської відповідальності, для прийняття рішення в найвищих інтересах дитини, і, коли необхідно, одержання додаткової інформації від інших відповідних органів чи осіб.
В аспекті наявності підстав для встановлення обмежень щодо побачень батька з дитиною заслуговує на увагу рішення Європейського суду з прав людини від 19 жовтня 2023 року («Терещенко проти України», № 35481/20), у якому суд констатував порушення статті 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при зменшенні періодичності побачень батька з дитиною (4 дні на місяць) без відповідних і достатніх підстав для цього, зокрема якщо ці обмеження відповідали найкращим інтересам дитини. Крім того, судом констатовано не урахування національними судами положення статті 19 СК України, відповідно до якої, вирішуючи спори щодо участі батьків у вихованні дитини, суди могли не погоджуватися з висновком органу опіки та піклування, лише якщо висновок органу був недостатньо обґрунтованим або суперечив інтересам дитини.
Рівноцінне спілкування малолітньої дитини з батьком в тій же мірі, що і з матір'ю, відповідає її якнайкращим інтересам.
У постанові від 19 січня 2022 року у справі №189/68/20 (провадження №61-16244св21) Верховний Суд дійшов висновку, що батько, який проживає окремо від дитини, зобов'язаний брати участь у її вихованні і має беззаперечне право на особисте спілкування з дитиною, враховуючи його ставлення до виконання своїх батьківських обов'язків, прихильність дитини до батька, вік дитини, стан її здоров'я та інші обставини, що мають істотне значення.
Мати, яка проживає разом з дитиною, не має права перешкоджати батьку спілкуватися з дитиною та брати участь у її вихованні, якщо таке спілкування не має негативного впливу на нормальний розвиток дитини.
На сьогодні існує широкий консенсус, у тому числі в міжнародному праві, на підтримку ідеї про те, що в усіх рішеннях, що стосуються дітей, забезпечення їх найкращих інтересів повинно мати першочергове значення. Найкращі інтереси дитини залежно від їх характеру та серйозності можуть перевищувати інтереси батьків.
Європейський суд з прав людини (далі ЄСПЛ) зауважує, що між інтересами дитини та інтересами батьків повинна існувати справедлива рівновага і, дотримуючись такої рівноваги, особлива увага має бути до найважливіших інтересів дитини, які за своєю природою та важливістю мають переважати над інтересами батьків (рішення ЄСПЛ у справі «Хант проти України» від 07 грудня 2006 року §54). При визначенні основних інтересів дитини у кожному конкретному випадку необхідно враховувати дві умови: по-перше, у якнайкращих інтересах дитини буде збереження її зв'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я виявляється особливо непридатною або явно неблагополучною; по-друге, у якнайкращих інтересах дитини буде забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагополучним (§100 рішення ЄСПЛ у справі «Мамчур проти України» від 16 липня 2015 року).
У рішенні від 11 липня 2017 року у справі «М.С. проти України» ЄСПЛ зазначив, що при визначенні найкращих інтересів дитини у кожній конкретній справі необхідно враховувати два аспекти: по-перше, інтересам дитини найкраще відповідає збереження її зав'язків із сім'єю, крім випадків, коли сім'я є особливо непридатною або неблагополучною; по-друге, у найкращих інтересах дитини є забезпечення її розвитку у безпечному, спокійному та стійкому середовищі, що не є неблагонадійним (§76).
Отже, при вирішенні спору щодо участі у вихованні та визначенні порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд зобов'язаний виходити, передусім, з найкращих інтересів дитини, визначення яких здійснюється на підставі оцінки обставин кожної справи.
Положення про рівність прав та обов'язків батьків у вихованні дитини не може тлумачитися на шкоду інтересам дитини, а визначений порядок спілкування батька з дитиною, що передбачає певні дні та часи такого спілкування, не може беззаперечно свідчити про позбавлення його передбаченої законодавством можливості брати участь у її вихованні та спілкуванні з нею. У такій категорії справ узагальнений та формальний підхід є неприпустимим, кожна справа потребує детального вивчення ситуації, врахування різноманітних чинників, які можуть вплинути на інтереси дитини, у тому числі її думки, якщо вона відповідно до віку здатна сформулювати власні погляди.
Такий правовий висновок міститься у постанові Верховного Суду від 23 листопада 2022 року у справі №461/138/18, провадження №61-132св22.
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
Судом встановлено, що після припинення шлюбних стосунків, малолітній ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , проживає разом із матір'ю за адресою: АДРЕСА_2 . Через втрату сімейних стосунків та проживанням за різними адресами між сторонами виник спір з приводу перешкод з боку відповідачки щодо участі батька у спілкуванні та вихованні дитини та встановлення графіку побачень.
Згідно зі статтею 158 СК України, за заявою матері, батька дитини орган опіки та піклування визначає способи участі у вихованні дитини та спілкуванні з нею того з батьків, хто проживає окремо від неї. Рішення про це орган опіки та піклування постановляє на підставі вивчення умов життя батьків, їхнього ставлення до дитини, інших обставин, що мають істотне значення. Рішення органу опіки та піклування є обов'язковим до виконання.
Як встановлено із копії висновку служби у справах дітей Миляцької сільської ради Сарненського району Рівненської області Миляцької територіальної громади №78 від 04 вересня 2023 року, до служби у справах дітей 09 серпня 2023 року надійшла заява ОСОБА_3 , жителя АДРЕСА_3 щодо визначення способу та порядку участі у вихованні та спілкуванні батька ОСОБА_3 із сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Відповідно до поданої ним заяви, під час шлюбу між ним та ОСОБА_1 у них народився син ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 . Рішенням Дубровицького районного суду Рівненської області від 17 липня 2023 року їх шлюб було розірвано. ОСОБА_5 разом із матір'ю проживають в с. Удрицьк Сарненського району Рівненської області, а ОСОБА_3 на даний час проходить службу в ЗСУ. Згідно його слів, ОСОБА_1 відключає телефон, щоб він не міг спілкуватися і бачитися з дитиною по відеозв'язку. Вона не бажає домовлятися про час і місце побачення з ним. ОСОБА_3 матеріально утримує сина та бажає продовжувати це робити. Із сином він має теплі стосунки, любить його та хоче знати, як він зростає, чим живе і що потребує. Має постійне місце проживання. Де син може бути з ним без присутності матері, оскільки між ними склалися непрості відносини. ОСОБА_3 просив службу у справах дітей визначити наступний спосіб та порядок участі у вихованні та спілкуванні батька із сином: щоденне спілкування із сином особисто засобами телефонного, відео зв'язку; побачення із сином кожного першого тижня місяця протягом 7 днів, а саме з 12:00 год. неділі до 15:00 год. наступної неділі, із правом перебування і проживання в цей час із сином за місцем свого постійного проживання, із правом відвідування розважальних центрів, кінотеатрів, тощо; -у разі неможливості побачення із сином у визначений час, через перебування на службі в ЗСУ або з інших поважних причин, за спільною домовленістю із матір'ю дитини, мати право на перенесення побачення і спілкування на інший, рівнозначний цьому час; право брати на відпочинок і оздоровлення двічі на рік терміном не менше 10 днів; у день народження дитини, у разі його хвороби, відвідування у будь-який час; зобов'язати матір дитини, ОСОБА_1 , невідкладно повідомляти його у разі його хвороби чи інших ситуацій, про які він має знати невідкладно, як батько. Згідно поданої ОСОБА_1 заяви до органу опіки та піклування Миляцької сільської ради, вона бажала встановити час та місце побачення батька ОСОБА_3 із сином ОСОБА_5 в суботу та неділю з 09-00 год. до 20-00 год. за фактичним місцем проживання дитини: АДРЕСА_2 , без зміни місця проживання дитини до п'ятирічного віку. Зі слів ОСОБА_1 , під час попередніх зустрічей з дитиною ОСОБА_3 погрожував їй та вживав нецензурну лайку при дитині, хотів забрати дитину в м. Дубно, при цьому не знаючи, як з нею поводитися. ОСОБА_1 проживає із сином, працює на ФОП фармацевтом в аптеці. Характеризується з позитивної сторони. Вона належним чином піклується про сина, повноцінно забезпечує його усім необхідним. За результатами розгляду зібраних матеріалів, та бесіди з батьками Службою у справах дітей Миляцької сільської ради встановлено, що умов та обставин, які б перешкоджали чи мали б негативні наслідки щодо виховання дитини ОСОБА_5 матір'ю чи батьком немає. Обоє батьків спроможні виконувати обов'язки з виховання дитини та догляду за нею. Не встановлено поважних підстав перешкоджати ОСОБА_3 виховувати сина у визначені дні за місцем проживання в м.Дубно (а.с.23).
Рішенням виконавчого комітету Служби у справах дітей Миляцької сільської ради Сарненського району Рівненської області Миляцької територіальної громади №63 від 18 вересня 2023 року «Про визначення способу та порядку участі у вихованні та спілкуванні батька ОСОБА_3 із сином ОСОБА_5 » визначено наступний спосіб та порядок участі у вихованні та спілкуванні батька ОСОБА_3 із сином ОСОБА_5 , а саме; спілкування із сином у будь-який день засобами телефонного та відео зв'язку з 09-00 год. до 20-00 год. без порушення графіку відвідування дитиною закладу дошкільної освіти; побачення із сином у будь-який день з 09-00 до 20-00 год. за фактичним місцем проживання дитини: АДРЕСА_2 без зміни місця проживання дитини до п'ятирічного віку, без порушення графіку відвідування дитиною закладу дошкільної освіти, попередньо повідомляти ОСОБА_1 не пізніше ніж за 1 годину до приїзду; ОСОБА_1 невідкладно повідомляти батька дитини у разі його хвороби чи інших ситуацій, про які він має знати невідкладно, як батько. Також у рішенні зазначено, що у разі непорозумінь та спорів між ними у питаннях участі у вихованні, проведення зустрічей батька з дитиною, а також невиконання даного рішення, один з батьків має право звернутися з позовом до суду для вирішення спірних питань (а.с.24).
У позовній заяві стверджується, що вказаним рішенням позивача-1 фактично позбавлено права бачитися і проводити час із своїм сином без присутності матері. Не було вирішено питання щодо проведення спільного часу для відпочинку влітку та взимку, у святкові дні, не дозволено перебувати із сином поза межами місця його проживання із матір'ю, а на час звернення до суду, відповідачка продовжує чинити йому перешкоди у вільному спілкуванні із дитиною.
За з'ясованих у судовому засіданні обставин, сукупно з дослідженими письмовими доказами, поясненнями сторін, показами свідків, судом встановлена наявність вчинюваних відповідачкою позивачу-1 перешкод у спілкуванні з сином, за відсутності правових підстав для цього, а відтак, такі перешкоди у відповідності зі ст.ст. 257, 263 СК України підлягають усуненню, оскільки особисті конфлікти між сторонами не повинні порушувати інтереси дитини, через що має бути визначений спосіб участі позивача-1 у вихованні малолітнього сина, що не суперечить інтересам дитини.
При цьому, активна поведінка батька дитини (звернення до суду із цим позовом, намагання спілкування з сином, зацікавленість процесом його життя), свідчить про те, що незважаючи на те, що сторони припинили сімейні відносини, не проживають разом, він має намір та бажання спілкуватися з сином, брати участь у його вихованні та житті. Його бажання приймати участь у вихованні сина повністю узгоджується з його правами та обов'язками, покладеними на нього СК України, та відповідає правам малолітньої дитини. Жодних обставин, які б свідчили про те, що між батьком та малолітнім сином існують психоемоційні перешкоди у спілкуванні, судом не встановлено. Разом із тим, враховуючи вік такої дитини ту обставину, що дитина постійно знаходяться з матір'ю, відповідно поступово віддаляє його від батька, що не є прийнятним.
Відповідно, матір дитини, з якою проживає малолітня дитина і з якою він більше часу знаходиться разом, може і повинна сприяти дитині, зокрема, враховуючи і його вік, у їхньому спільному спілкуванні з батьком, проведенню з ним разом часу задля того, щоб не втрачався родинний зв'язок сина із батьком. Також мати дитини не повинна зловживати своїм правом на спілкування батька з дитиною і давати можливість бачитися із батьком, захищаючи та поважаючи право дитини на сімейне виховання. До того ж постійне проживання дитини з матір'ю, тісний психоемоційний зв'язок саме з нею, обмеження побачень батька з сином призведе до унеможливлення реалізації батьком своїх прав на участь у вихованні та спілкуванні з дитиною.
Крім того, кожен із батьків повинен усвідомлювати, що в разі настання будь-яких обставин у його особистому житті, дитина має розраховувати на те, що вона залишається частиною життя кожного з батьків окремо і не може бути позбавлена на це лише із-за того, що самі між собою батьки не можуть порозумітися з будь-яких питань.
На підставі вищевикладеного, суд доходить висновків про наявність підстав для визначення судом способу спілкування батька з сином, дотримуючись розумного балансу на участь обох батьків у вихованні дитини, зокрема, батько зобов'язаний приймати участь у вихованні дитини постійно, а не тільки за домовленістю із матір'ю, оскільки не врахування цього при вирішенні спору і встановлення способу спілкування позивача з сином виключно за домовленістю з відповідачем, може протиправно обмежити права позивача щодо участі у вихованні дитини.
У постанові Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2018 року у справі № 175/5360/13 (провадження № 61-37709св18)) зазначено, що при вирішенні спору щодо участі у вихованні та визначенні порядку зустрічей з дитиною того з батьків, хто проживає окремо від дитини, суд має виходити, передусім, з інтересів дитини з урахуванням кожних конкретних обставин справи. Встановлений сімейним законодавством принцип повної рівності обох батьків у питаннях виховання дітей може бути обмежений судом лише в інтересах дитини.
Визначаючи способи участі батька у спілкуванні та вихованні дитини, необхідно надавати системну оцінку фактам та обставинам, які впливають на ухвалення певного рішення, зокрема, суд має враховувати, у першу чергу, інтереси дитини, які не завжди можуть відповідати її бажанням, з урахуванням віку, стану здоров'я, психоемоційного стану (постанова Верховного Суду у складі колегії суддів Першої судової палати Касаційного цивільного суду від 01 липня 2020 року по справі № 138/96/17).
На думку суду саме за умови дотримання батьком встановленого судом графіку зустрічей з сином, між батьком та дитиною буде встановлено зв'язок, довіру та розуміння потреб дитини. У свою чергу, матір, усвідомлюючи інтереси дитини та виконуючи рішення суду щодо участі батька у вихованні та спілкуванні з сином, має можливість морально підготувати його до зустрічей з батьком сприяти встановленню психоемоційного зв'язку батька та сина.
Водночас суд зауважує, що в подальшому, з урахуванням вікових особливостей дитини, його потреб, батьки не позбавлені в майбутньому права змінити встановлений судом спосіб участі у вихованні дитини, що буде відповідати інтересам дитини.
В постанові Верховного Суду від 30 вересня 2021 року в справі №176/1955/20 (провадження №61-11417св21) вказано, що з урахуванням установлених у цій справі обставин, за якими між сторонами склались неприязні стосунки, відповідач чинить перешкоди у спілкуванні батька з дітьми, які проживають з нею, при зустрічах батька з дітьми, з участю матері між ними виникають сварки в присутності дітей, суди правильно виходили з того, що вказана обставина, зокрема присутність при зустрічах матері, може негативно впливати на психологічний та емоційний стан дітей.
Доводи представника відповідачки у відзиві на позовну заяву, що спосіб участі у вихованні малолітньої дитини, буде порушувати інтереси дитини з огляду на його вік і пов'язані з цим особливості психіки, якому потрібна додаткова увага і допомога з боку матері, що унеможливлюється у разі задоволення позову, є необґрунтованими, оскільки такі доводи зводяться до небажання з боку відповідачки на безперешкодне особисте спілкування дитини з батьком, що у такому випадку буде обмежувати права батька та дитини на безперешкодне особисте спілкування.
Аналіз наведених вимог закону та правових висновків Верховного Суду дає підстави для висновку, що присутність матері під час спілкування батька і дитини допускається у виняткових випадках, оскільки є втручанням у право батька на особисте спілкування з дитиною.
В частині позовних вимог позивача-1 щодо встановлення порядку його участі у спілкуванні та вихованні дитини, яке включає також сумісний відпочинок/оздоровлення за межами України, суд враховує наступне.
Порядок виїзду з України дітей врегульовано п. 3 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27 січня 1995 року (зі змінами), яким передбачено, що виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, здійснюється за згодою обох батьків (усиновлювачів) (далі - батьки) та в їх супроводі або в супроводі осіб, уповноважених ними, які на момент виїзду з України досягли 18-річного віку, у тому числі в супроводі членів екіпажу повітряного судна, на якому вони прямують.
Без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків - у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.
Тимчасовий виїзд дитини за кордон на підставі рішення суду передбачений законодавством та має відповідати найкращим інтересам дитини. Відповідний дозвіл за відсутності згоди другого з батьків може бути наданий на підставі рішення суду на певний період, з визначенням його початку й закінчення.
Наведене узгоджуються з правовим висновком Великої Палати Верховного Суду, викладеним в постанові від 04 липня 2018 року у справі № 712/10623/17 (провадження № 14-244цс18).
Враховуючи вищевикладене, надання дозволу суду на тимчасовий виїзд дитини за кордон на невизначений час на майбутнє вимогами чинного законодавства не передбачено, і надання такого дозволу здійснюється судом в межах кожного конкретного випадку виїзду дитини за кордон, а тому такі вимоги є необґрунтованими, адже не можуть бути вирішені в межах даного позову про визначення способу участі батька у вихованні та спілкуванню з дитиною і задоволенню не підлягають.
Посилання представника відповідачки у відзиві на позовну заяву, що поданим позовом, позивач-1 фактично оспорює рішення виконавчого комітету Миляцької сільської ради №63 від 18 вересня 2023 року, а отже позов є безпідставними не заслуговує на увагу, оскільки у постанові Верховного Суду від 09 червня 2021 року у справі № 370/408/19, зазначено, що законодавець визначив певний порядок вирішення батьками питання участі у виховані дитини. Так, у разі якщо мати і батько, які проживають окремо, не дійшли згоди щодо того, з ким із них буде проживати малолітня дитина, спір між ними може бути вирішений органом опіки та піклування або судом. Таким чином, законодавством встановлена варіативність вирішення цього питання, тобто батьки можуть вирішити його в судовому порядку або звернутися до відповідного органу опіки та піклування. Якщо хтось із батьків не погоджується з рішенням органу опіки та піклування, він може звернутися для вирішення спору щодо визначення місця проживання дитини до суду. У цьому випадку законодавство не вимагає окремого оскарження рішення органу опіки та піклування, оскільки ч.3 ст.159 СК України встановлено, що суд може зупинити виконання рішення органу опіки та піклування до вирішення спору.
Даючи оцінку долученим відповідачкою доказам, а саме, скриншотам переписки із позивачем-1 та диску з аудіо та відозаписом, то вказані докази долучені з порушенням процесуального порядку, а відтак не заслуговують на увагу.
В постанові Верховного Суду від 23 березня 2023 року в справі № 759/4616/19-ц (провадження № 61-8244св22) зазначено, що правосуддя у справах про піклування про дитину завжди супроводжується гостроемоційними і мінливими стосунки між батьками, отже, остаточність судового рішення у цій категорії справ є завжди тимчасовою і часто нетривалою. Правосуддя не в змозі регулювати та встановлювати сталі людські стосунки.
Керуючись зазначеними нормами права, а також взявши до уваги той факт, що дитина є найбільш вразливою стороною у будь-яких сімейних конфліктах, оскільки на її долю припадає найбільше страждань та втрат, суд приходить до висновку, що судовий розгляд сімейних спорів, у яких зачіпаються інтереси дитини, є особливо складним, оскільки в його процесі вирішуються не лише спірні питання між батьками та іншими особами, а фактично визначається доля дитини, а тому результат судового розгляду повинен бути спрямований на захист найкращих інтересів дитини.
Таким чином, встановивши, що позивач-1 має право на спілкування із сином, та взявши до уваги малолітній вік дитини, особливості його розвитку, виховання, необхідність дотримання розпорядку дня та відпочинку, емоційну прихильність дитини до матері, тобто відповідачки, а також виходячи із найкращих інтересів дитини, крім того, наявність конфлікту між сторонами та враховуючи часткове визнання відповідачкою позовних вимог, суд приходить до висновку про необхідність часткового задоволення позовних вимог позивача-1, зобов'язавши відповідачку не чинити перешкод позивачу-1 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 та вважає за доцільне визначити наступний порядок участі позивача-1, тобто батька дитини у спілкуванні та вихованні із сином, а саме: протягом другої та четвертої п'ятниці, суботи та неділі кожного місяця, з п'ятниці 16 год 00 хв. до неділі 19 год. 00 хв., без присутності матері, поза межами місця проживання дитини, за місцем проживання батька та/або у закладах приналежних до об'єктів громадського дозвілля та відпочинку дітей, визначених за попередньою домовленістю сторін, завчасно попередивши про це матір дитини ОСОБА_1 ; щороку, з червня по серпень, безперервно протягом 20 календарних днів, без присутності матері дитини ОСОБА_1 завчасно попередивши про це матір дитини ОСОБА_1 для сумісного відпочинку/оздоровлення дитини на території України з дотриманням вимог безпеки, пов'язаних з недопущенням перебування дитини в місцях проведення військових дій, з урахуванням фізичного стану, графіку відвідування дошкільного закладу, закладу навчання, побажання та інтересів дитини, поза межами місця проживання дитини, за місцем проживання батька та/або у закладах приналежних до об'єктів громадського дозвілля та відпочинку дітей, визначених за попередньою домовленістю сторін; щороку, взимку протягом 10 календарних днів поспіль, в період часу з 01 січня по 28 (29-го) лютого, без присутності матері дитини ОСОБА_1 , завчасно попередивши про це матір дитини ОСОБА_1 для сумісного відпочинку/оздоровлення дитини на території України, визначених за попередньою домовленістю сторін з дотриманням вимог безпеки, пов'язаних з недопущенням перебування дитини в місцях проведення військових дій з урахуванням фізичного стану, графіку відвідування дошкільного закладу, закладу навчання, побажання та інтересів дитини; кожного парного року для святкування дня народження дитини з 12-00 год. 11 березня до 16-00 год. та свят: Великдень з 16-00 год. напередодні свята до 19-00 год. наступного дня після свята, Дня незалежності України з 16-00 год. 23 серпня до 19-00 год. 24 серпня, Дня Святого Миколая з 16-00 год. 05 грудня до 19-00 год. 06 грудня без присутності матері дитини ОСОБА_1 , завчасно попередивши про це матір дитини ОСОБА_1 з урахуванням фізичного стану, графіку відвідування дошкільного закладу, закладу навчання, побажання та інтересів дитини у закладах приналежних до об'єктів громадського дозвілля та відпочинку дітей, визначених за попередньою домовленістю сторін; кожного непарного року в період святкування Нового року з 12-00 год. 30 грудня до 19-00 год. 02 січня без присутності матері дитини ОСОБА_1 , завчасно попередивши про це матір дитини ОСОБА_1 у місцях визначених за попередньою домовленістю сторін з урахуванням фізичного стану, графіку відвідування дошкільного закладу, закладу навчання, побажання та інтересів дитини; кожного парного року для святкування дня народження батька з 16-00 год. 29 грудня до 19-00 год. 31 грудня без присутності матері дитини ОСОБА_1 , завчасно попередивши про це матір дитини ОСОБА_1 з урахуванням фізичного стану, графіку відвідування дошкільного закладу, закладу навчання, побажання та інтересів дитини, у закладах приналежних до об'єктів громадського дозвілля та відпочинку дітей, визначених за попередньою домовленістю сторін; у будь-які інші дні (періоди) року за бажанням дитини та за домовленістю батьків; у разі неможливості спілкування батька із сином у визначений час перенести зустріч на наступні дні, за домовленістю батька із матір'ю; в разі хвороби дитини, якщо це припадає на день зустрічі, зустріч підлягає перенесенню на іншу погоджену батьками дату, враховуючи інтереси дитини, його стан здоров'я та потреби у повноцінному розвитку відповідно до віку дитини; спілкування з сином засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв'язку без обмежень та по бажанню дитини без присутності матері та сторонніх осіб; відвідувати сина під час культурних, лікувальних, спортивних, навчальних, виховних заходів та закладів різного напрямку; спільний відпочинок з дитиною в інші дні батьки вирішують самостійно між собою, враховуючи рівність їх прав та обов'язків, а також виходячи з найкращих інтересів дитини та кількості проведеного часу з дитиною кожного з батьків; зустрічі та побачення проводити із обов'язковим урахуванням стану здоров'я, бажання, інтересів та потреб дитини.
Щодо позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Служба у справах дітей Миляцької сільської ради Сарненського району Рівненської області, суд зазначає наступне.
Згідно до ч. 1 ст. 151 Сімейного кодексу України, батьки мають переважне право перед іншими особами на особисте виховання дитини.
Разом із цим згідно ч. 2 ст. 257 Сімейного кодексу України батьки чи інші особи, з якими проживає дитина, не мають права перешкоджати у здійсненні бабою, дідом, прабабою, прадідом своїх прав щодо виховання внуків, правнуків.
Тлумачення ч. 2 ст. 257 Сімейного кодексу України свідчить, що позов про усунення бабусі перешкод у вихованні та спілкуванні з дитиною є позовом про заборону поведінки особи, яка чинить перешкоди іншій особі у здійсненні нею свого права.
При вирішенні питань про усунення перешкоду спілкуванні із дитиною та її вихованні, необхідно дотримуватися принципу забезпечення найкращих інтересів дитини, обумовлених необхідністю забезпечити дитині повний і гармонійний фізичний, розумовий, духовний, моральний і соціальний розвиток, а також необхідний для такого розвитку рівень життя.
Відповідно до положень частин четвертої-шостої статті 19 СК України при розгляді судом спорів щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні обов'язковою є участь органу опіки та піклування, представленого належною юридичною особою. Орган опіки та піклування подає суду письмовий висновок щодо розв'язання спору на підставі відомостей, одержаних у результаті обстеження умов проживання дитини, батьків, інших осіб, які бажають спілкуватися з дитиною, брати участь у її вихованні, а також на підставі інших документів, які стосуються справи. Суд може не погодитися з висновком органу опіки та піклування, якщо він є недостатньо обґрунтованим, суперечить інтересам дитини.
Тобто органи опіки та піклування беруть участь у справі не з метою захисту свого суб'єктивного інтересу, а на підставі закону (ст. 19 СК України) з метою здійснення покладених на них обов'язків для захисту інтересів конкретної дитини, громадян та держави.
При цьому, виходячи з аналізу вказаних норм законодавства України, при розгляді позовних вимог про усунення перешкоду спілкуванні з дитиною та її вихованні обов'язковими є наявність письмового висновку органів опіки та піклування та їхня участь у розгляді справи.
Аналогічний за своїм змістом правовий висновок міститься у постанові КЦС/ВС у справі № 712/11527/17 від 23.12.2020 року.
Разом із цим, судом встановлено, що в даному випадку позивач-2 ОСОБА_4 не зверталась до органу опіки та піклування із заявою про надання висновку, щодо усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, не надавала такому органу необхідний обсяг документів згідно встановленого переліку, у зв'язку із чим суду не було надано висновок органу опіки та піклування щодо участі бабусі у спілкуванні з онуком та його вихованні.
Суд одночасно з цим вказує, що цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін (ч.1 ст.12 ЦПК України).
Відповідно до положень ч.3 ст.12, ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Згідно із ч.6 ст.81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
У ч.1 с.89 ЦПК України визначено, що суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів.
При цьому згідно із практикою Європейського суду з прав людини за своєю природою змагальність судочинства засновується на диференціації процесуальних функцій і, відповідно, правомочностей головних суб'єктів процесуальної діяльності цивільного судочинства - суду та сторін (позивача та відповідача). Диференціація процесуальних функцій об'єктивно призводить до того, що принцип змагальності відбиває властивості цивільного судочинства у площині лише прав та обов'язків сторін. Це дає можливість констатувати, що принцип змагальності у такому розумінні урівноважується з принципом диспозитивності та, що необхідно особливо підкреслити, - із принципом незалежності суду. Він знівельовує можливість суду втручатися у взаємовідносини сторін завдяки збору доказів самим судом. У процесі, побудованому за принципом змагальності, збір і підготовка усього фактичного матеріалу для вирішення спору між сторонами покладається законом на сторони.
Тобто сам суд не повинен нічого доказувати за своєю ініціативою, оскільки це - обов'язок сторін, які користуються рівними правами щодо надання доказів, їх дослідження та доведення перед судом переконливості цих доказів. Якщо сторона не подала достатньо доказів для підтвердження певної обставини, то суд робить висновок про її недоведеність. При цьому само по собі доведення не може бути належним чином реалізоване шляхом виключно спростування позивачем обґрунтованості заперечень відповідача, оскільки це не звільняє позивача від виконання ним його процесуальних обов'язків, зокрема надання належних та допустимих доказів на обґрунтування своїх вимог.
Відповідно до ч.1 ст.76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Згідно частини 2 статті 78 ЦПК України обставини справи, які за законом мають бути підтверджені певними засобами доказування, не можуть підтверджуватися іншими засобами доказування.
В даному випадку такий позивач-2 не надала суду жодного належного, достатнього та допустимого доказу на підтвердження своїх позовних вимог стосовно усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні, у тому числі не забезпечила подання до суду відповідного висновку Органу опіки та піклування. Жодних клопотань чи заяв про витребування (забезпечення) такого доказу вказаний учасник справи також не заявляв.
Відтак, враховуючи відсутність висновку органу опіки та піклування, суд позбавлений в межах розгляду даної справи оцінити відомості щодо умов спілкування позивача-2 з онуком та умов виховання таким позивачем дитини.
У зв'язку з чим, суд вважає, що у задоволені позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Служба у справах дітей Миляцької сільської ради Сарненського району Рівненської області, слід відмовити у їх повному обсязі через недоведеність таких вимог з боку позивача-2 по справі.
Вирішуючи позовні вимоги в частині стягнення понесених судових витрат, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч. 1 ст. 133 ЦПК України, судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Процесуальні питання розподілу судових витрат визначено ст. 141 ЦПК України.
Так, судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову на відповідача; 2) у разі відмови в позові на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Отже, з відповідачки на користь позивача-1, слід стягнути судові витрати, пов'язані з розглядом справи в розмірі 1073,60 грн.
Тому, на підставі викладеного, керуючись ст. ст. 60, 61, 70, 71 СК України, СК України, ст.ст. 12, 13, 81, 89, 133, 141, 223, 259, 263-265, 280 ЦПК України, суд
Позовні вимоги ОСОБА_3 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Служба у справах дітей Миляцької сільської ради Сарненського району Рівненської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні - задоволити частково.
Зобов'язати ОСОБА_1 не чинити перешкод ОСОБА_3 у вихованні та спілкуванні з малолітнім сином ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 .
Встановити порядок участі батька ОСОБА_3 у спілкуванні та вихованні дитини:
- протягом другої та четвертої п'ятниці, суботи та неділі кожного місяця, з п'ятниці 16 год 00 хв. до неділі 19 год. 00 хв., без присутності матері, поза межами місця проживання дитини, за місцем проживання батька та/або у закладах приналежних до об'єктів громадського дозвілля та відпочинку дітей, визначених за попередньою домовленістю сторін, завчасно попередивши про це матір дитини ОСОБА_1 .
- щороку, з червня по серпень, безперервно протягом 20 календарних днів, без присутності матері дитини ОСОБА_1 завчасно попередивши про це матір дитини ОСОБА_1 для сумісного відпочинку/оздоровлення дитини на території України з дотриманням вимог безпеки, пов'язаних з недопущенням перебування дитини в місцях проведення військових дій, з урахуванням фізичного стану, графіку відвідування дошкільного закладу, закладу навчання, побажання та інтересів дитини, поза межами місця проживання дитини, за місцем проживання батька та/або у закладах приналежних до об'єктів громадського дозвілля та відпочинку дітей, визначених за попередньою домовленістю сторін;
- щороку, взимку протягом 10 календарних днів поспіль, в період часу з 01 січня по 28 (29-го) лютого, без присутності матері дитини ОСОБА_1 , завчасно попередивши про це матір дитини ОСОБА_1 для сумісного відпочинку/оздоровлення дитини на території України, визначених за попередньою домовленістю сторін з дотриманням вимог безпеки, пов'язаних з недопущенням перебування дитини в місцях проведення військових дій з урахуванням фізичного стану, графіку відвідування дошкільного закладу, закладу навчання, побажання та інтересів дитини;
- кожного парного року для святкування дня народження дитини з 12-00 год. 11 березня до 16-00 год. та свят: Великдень з 16-00 год. напередодні свята до 19-00 год. наступного дня після свята, Дня незалежності України з 16-00 год. 23 серпня до 19-00 год. 24 серпня, Дня Святого Миколая з 16-00 год. 05 грудня до 19-00 год. 06 грудня без присутності матері дитини ОСОБА_1 , завчасно попередивши про це матір дитини ОСОБА_1 з урахуванням фізичного стану, графіку відвідування дошкільного закладу, закладу навчання, побажання та інтересів дитини у закладах приналежних до об'єктів громадського дозвілля та відпочинку дітей, визначених за попередньою домовленістю сторін;
- кожного непарного року в період святкування Нового року з 12-00 год. 30 грудня до 19-00 год. 02 січня без присутності матері дитини ОСОБА_1 , завчасно попередивши про це матір дитини ОСОБА_1 у місцях визначених за попередньою домовленістю сторін з урахуванням фізичного стану, графіку відвідування дошкільного закладу, закладу навчання, побажання та інтересів дитини;
- кожного парного року для святкування дня народження батька з 16-00 год. 29 грудня до 19-00 год. 31 грудня без присутності матері дитини ОСОБА_1 , завчасно попередивши про це матір дитини ОСОБА_1 з урахуванням фізичного стану, графіку відвідування дошкільного закладу, закладу навчання, побажання та інтересів дитини, у закладах приналежних до об'єктів громадського дозвілля та відпочинку дітей, визначених за попередньою домовленістю сторін;
- у будь-які інші дні (періоди) року за бажанням дитини та за домовленістю батьків;
- у разі неможливості спілкування батька із сином у визначений час перенести зустріч на наступні дні, за домовленістю батька із матір'ю;
- в разі хвороби дитини, якщо це припадає на день зустрічі, зустріч підлягає перенесенню на іншу погоджену батьками дату, враховуючи інтереси дитини, його стан здоров'я та потреби у повноцінному розвитку відповідно до віку дитини;
- спілкування з сином засобами телефонного, поштового, електронного та інших засобів зв'язку без обмежень та по бажанню дитини без присутності матері та сторонніх осіб;
- відвідувати сина під час культурних, лікувальних, спортивних, навчальних, виховних заходів та закладів різного напрямку;
- спільний відпочинок з дитиною в інші дні батьки вирішують самостійно між собою, враховуючи рівність їх прав та обов'язків, а також виходячи з найкращих інтересів дитини та кількості проведеного часу з дитиною кожного з батьків;
- зустрічі та побачення проводити із обов'язковим урахуванням стану здоров'я, бажання, інтересів та потреб дитини.
Зобов'язати ОСОБА_3 за два дні до зустрічі із сином, надати ОСОБА_1 точну інформацію щодо фактичного місця проживання, перебування дитини, а в разі захворювання, лікування, повідомляти ОСОБА_1 відразу в разі настання таких обставин.
У задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ОСОБА_1 , третя особа на стороні відповідача, яка не заявляє самостійні вимоги на предмет спору: Служба у справах дітей Миляцької сільської ради Сарненського району Рівненської області про усунення перешкод у спілкуванні з дитиною та її вихованні - відмовити.
Апеляційна скарга на рішення може бути подана через Дубровицький районний суд Рівненської області в Рівненський апеляційний суд протягом 30 днів з дня його проголошення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Учасник справи, якому повне рішення суду не було вручено у день його проголошення або складення, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження. Строк на апеляційне оскарження може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин, крім випадків, зазначених у частині другій статті 358 ЦПК України.
Повний текст рішення суду складено 25 квітня 2025 року о 15-00 год.
Відомості про учасників справи згідно п. 4 ч. 5 ст.265 ЦПК України:
Позивач-1: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , проживає по АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , паспорт серії НОМЕР_4 , виданий 14 вересня 2005 року Дубенським МРВ УМВС України в Рівненській області.
Позивач-2: ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , проживає по АДРЕСА_3 , ідентифікаційний номер НОМЕР_5 , паспорт серії НОМЕР_6 , виданий 07 травня 1997 року Дубнівським РВ УМВС України в Рівненській області.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , проживає по АДРЕСА_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_7 , паспорт громадянина України ID-картка № НОМЕР_8 , виданий 07 жовтня 2020 року орган, що видав 5617.
Третя особа: Служба у справах дітей Миляцької сільської ради Сарненського району Рівненської області, вулиця Василевського, буд. 122-Б, с.Миляч Сарненський район Рівненська область код ЄДРПОУ: 44008873.
Суддя: підпис
Виготовлено з автоматизованої системи документообігу суду
Суддя Дубровицького
районного суду
Рівненської області Оборонова І.В.