Миколаївської області
Справа №477/1731/24
Провадження №1-кс/477/433/25
про продовження дії запобіжного заходу
23 квітня 2025 року місто Миколаїв
Слідчий суддя Жовтневого районного суду Миколаївської області ОСОБА_1 , за участю секретаря судового засідання ОСОБА_2 , розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду клопотання старшого слідчого СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 , погодженого з прокурором відділу Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_4 у кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024150000000568 від 14 червня 2024 року, про продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою, відносно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, такого, що народився в смт. Доманівка Миколаївської області та фактично проживає в АДРЕСА_1 , з вищою освітою, аспіранта, не працює, одружений, має на утриманні двох малолітніх дітей, не судимий,
підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою та п'ятою статті 190 КК України
за участі: прокурора ОСОБА_4 ,
захисника ОСОБА_6 ,
підозрюваного ОСОБА_7 ,
22 квітня 2025 року слідчий відділу СУ ГУНП в Миколаївській області ОСОБА_3 звернувся до слідчого судді з клопотанням про продовження дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 в кримінальному провадженні, внесеному до ЄРДР за №12024150000000568 від 14 червня 2024 року з можливістю звільнення під заставу на умовах визначених ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року, строком до 28 травня 2025 року.
В обґрунтування поданого клопотання вказує, що слідчим відділом СУ ГУНП в Миколаївській області за фактом заволодіння шахрайським шляхом невстановленими особами низкою об'єктів житлової нерухомості, що розташовані, зокрема, по АДРЕСА_2 в АДРЕСА_3 в АДРЕСА_4 в АДРЕСА_5 в м. Миколаєві, вул. Цегляна, 11 в м. Миколаєві 14 червня 2024 року внесено відомості до ЄРДР за №12024150000000568 та розпочато досудове розслідування за ознаками злочину, передбаченого частиною четвертою та п'ятою статті 190 КК України.
У вказаному кримінальному провадженні 28 листопада 2024 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 190 КК України, а саме у заволодінні чужим майном шляхом обману (шахрайство), в чинене в особливо великих розмірах в умовах воєнного стану, а 24 лютого 2025 року про зміну раніше повідомленої підозри за змістом якої вбачається, що ОСОБА_7 інкриміновано інше кримінальне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 190 КК України.
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року до підозрюваного ОСОБА_7 , застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою та визначено розмір застави для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України у розмірі 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1816800 (один мільйон вісімсот шістнадцять тисяч вісімсот) гривень з покладенням відповідних обов'язків в разі внесення визначеного судом розміру застави.
Ухвалами слідчого судді від 27 січня та 25 лютого 2025 року підозрюваному ОСОБА_7 продовжено запобіжний захід у виді тримання під вартою строком з можливістю звільнення під заставу на умовах визначених в ухвалі Миколаївського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року.
Строк дії ухвали слідчого судді про застосування ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою спливає 25 квітня 2025 року.
У підтвердження існування обставин, що вказують на необхідність продовження строку дії запобіжного заходу, слідчий посилається на те, що досудове розслідування неможливо закінчити до дати закінчення терміну дії запобіжного заходу, так як для цього необхідно провести ряд слідчих та процесуальних дій, направлених на збирання доказів та проведення повного, всебічного та об'єктивного розслідування усіх обставин справи, а саме необхідність отримання низки тимчасових доступів до інформації, що перебуває у володінні банківських установ, розсекречення значного масиву НСРД, здійснення аналізу отриманої в результаті вказаних слідчих дій інформації, тощо.
Оскільки встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу ризики, передбачені статтею 177 КПК України, не зменшились, а обґрунтованість підозри ОСОБА_7 у вчиненні інкримінованого йому кримінальному правопорушенні, за змістом клопотання, повністю підтверджується зібраними у ході досудового розслідування доказами, перелік яких наведений у клопотанні, слідчий ОСОБА_3 просить продовжити строк дії запобіжного заходу ОСОБА_7 у виді тримання під вартою в межах строку досудового розслідування до 28 травня 2025 року.
У судовому засіданні прокурор групи прокурорів у цьому кримінальному провадженні ОСОБА_4 підтримала клопотання слідчого про продовження підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою та просив його задовольнити, указував про те, що на даний час продовжують існувати ризики, передбачені пунктами 1, 2, 3, 5 частини першої статті 177 КПК України.
Підозрюваний ОСОБА_7 та його захисник адвокат ОСОБА_6 у судовому засіданні заперечували проти задоволення клопотання слідчого посилаючись на надуманість та необґрунтованість цього клопотання, а також на не доведеність ризиків належними та достатніми доказами. Вважають, що підозра повідомлена ОСОБА_7 не обґрунтована, докази здобуті органом досудового розслідування містять суб'єктивні припущення, просили відмовити у задоволенні клопотання слідчого, застосувавши до підозрюваного менш тяжкий запобіжний захід Крім того посилалися і на непомірний розмір застави, що визначений підозрюваному.
Заслухавши позиції учасників судового провадження, дослідивши докази по заявленому клопотанню, слідчий суддя встановив наступне.
За матеріалами поданого клопотання встановлено, що СУ ГУНП в Миколаївській області здійснюється досудове розслідування за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою та п'ятою статті 190 КК України за фактом заволодіння шахрайським шляхом невстановленими особами низкою об'єктів житлової нерухомості, що розташовані, зокрема, по АДРЕСА_2 в АДРЕСА_3 в АДРЕСА_4 в АДРЕСА_5 в м. Миколаєві, вул. Цегляна, 11 в м. Миколаєві, відомості про яке внесено до Єдиного реєстру досудових розслідувань 14 червня 2024 року, що підтверджується витягом з ЄРДР №12024150000000568 від 24 лютого 2025 року.
У цьому кримінальному провадженні 28 листопада 2024 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною п'ятою статті 190 КК України за фактом заволодіння квартирою АДРЕСА_6 .
Ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 19 грудня 2025 року скасовано ухвалу слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області віл 05 грудня 2024 року про застосування до ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави на рівні 1650 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб та застосовано до підозрюваного ОСОБА_7 запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 28 січня 2025 з визначенням розміру застави для забезпечення виконання підозрюваним обов'язків, передбачених КПК України на рівні 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб; відповідно до частини п'ятої статті 194 КПК України на підозрюваного покладені певні обов'язки.
Постановою заступника керівника Миколаївської обласної прокуратури ОСОБА_8 від 21 січня 2025 року строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024150000000568 від 14 червня 2024 року продовжений до 28 лютого 2025 року включно.
Ухвалою слідчого судді від 27 січня 2025 року ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 28 лютого 2025 року з можливістю звільнення під заставу на умовах визначених в ухвалі Миколаївського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року.
24 лютого 2025 року ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 повідомлено про зміну раніше повідомленої підозри за змістом якої вбачається, що ОСОБА_7 , окрім раніше повідомленої підозри за частиною п'ятою статті 190 КК України, також повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 190 КК України, за фактом заволодіння квартирою АДРЕСА_7 .
Ухвалою слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 25 лютого 2025 року продовжено строк досудового розслідування у кримінальному провадженні, внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №12024150000000568 від 14 червня 2024 року до шести місяців, тобто до 28 травня 2025 року включно.
Ухвалою слідчого судді від 25 лютого 2025 року ОСОБА_7 продовжено строк дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою до 25 квітня 2025 року з можливістю звільнення під заставу на умовах визначених в ухвалі Миколаївського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року.
Зі змісту ухвали Миколаївського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року про обрання запобіжного заходу та ухвали слідчого судді від 27 січня 2025 року, 25 лютого 2025 року про його продовження вбачається, що обираючи запобіжний захід, а в подальшому продовжуючи строк його дії, судом було досліджено надані органом досудового розслідування докази, які свідчили про наявність як і обґрунтованої підозри ОСОБА_7 у вчинення інкримінованого йому діяння, так і наявність ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України. Крім того, при вирішення питання визначення розміру застави у розмірі, що виходить за межі розмірів, визначених статтею 182 КПК України, було враховано майновий та сімейний стан підозрюваного.
Оскільки строк дії запобіжного заходу визначений ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року, який було продовжено ухвалами слідчого судді Жовтневого районного суду Миколаївської області від 27 січня та 25 лютого 2025 року закінчується 25 квітня 2025 року, а кримінальне провадження неможливо завершити до закінчення дії ухвали слідчого судді, слідчий ОСОБА_3 звернувся з клопотанням про продовження такого строку.
За приписами частини четвертої статті 199 КПК України слідчий суддя зобов'язаний розглянути клопотання про продовження строку тримання під вартою до закінчення строку дії попередньої ухвали згідно з правилами, передбаченими для розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу. Тобто при вирішенні цього питання слідчий суддя керується загальними приписами, які регулюють застосування відповідного запобіжного заходу.
Загальні підстави і порядок застосування та продовження запобіжного заходу визначені у статті 194, 199 КПК України, конструкції яких передбачають такі критерії дослідження слідчим суддею обставин (фактів): наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують продовження дії запобіжного заходу; обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу.
Щодо обґрунтованості підозри слідчий суддя зазначає, що оскільки чинне законодавство не розкриває це поняття, враховуючи статті 8, 9 КПК України, слід керуватися позиціями Європейського суду з прав людини.
З точки зору практики ЄСПЛ обґрунтованість підозри це певний стандарт доказування, який означає, що існують факти або інформація, які можуть переконати об'єктивного спостерігача в тому, що особа, про яку йдеться, могла вчинити правопорушення (рішення у справі «Фокс, Кемпбелл і Гартлі проти Сполученого Королівства» від 30 серпня 1990 року, пункт 32, Series A, N 182). При чому факти, які викликали підозру, не обов'язково мають бути одного рівня з тими, які необхідні для того, щоб не лише обґрунтувати засудження, а й пред'явити обвинувачення, що є наступною стадією в процесі розслідування кримінальної справи (рішення у справі «Murrаy v.United Kingdom», 14310/88, 28 жовтня 1994 року, пункт 55).
Зі змісту поданого клопотання та долучених до нього матеріалів підтверджується достатність вагомих підстав вважати, що ОСОБА_7 , реалізуючи свій злочинний намір, керуючись корисливим мотивом та з метою особистого збагачення, шахрайським способом за допомогою обману заволодів квартирою АДРЕСА_6 та квартирою АДРЕСА_7 .
Описані у клопотанні обставини вчинення кримінального правопорушення у сукупності з наданими прокурором поясненнями та представленими матеріалами кримінального провадження на даному етапі провадження дає слідчому судді можливість дійти висновку про наявність ознак кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою та п'ятою статті 190 КК України.
Долучені до клопотання прокурором докази, зібрані у ході досудового розслідування, зокрема: інформація УСР в Миколаївській області ДСР НП України на виконання доручення щодо причетності ОСОБА_7 , до вчинення кримінального правопорушення; протокол допиту свідка ОСОБА_9 ; протокол допиту свідка ОСОБА_10 ; протокол допиту свідка ОСОБА_11 ; протокол допиту свідка ОСОБА_11 ; протокол 2689/55/113-2024 від 11 вересня 2024 року за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж відносно ОСОБА_7 ; протокол 6289/55/113-2024 від 11 вересня 2024 року за результатами проведення негласної слідчої (розшукової) дії - зняття інформації з електронних комунікаційних мереж відносно ОСОБА_7 ; протокол обшуку за місцем проживання ОСОБА_7 , від 28 листопада 2024 року та протокол транспортного засобу ОСОБА_7 від 28 листопада 2024 року; протокол огляду від 18 лютого 2025 року у сукупності з іншими матеріалами кримінального провадження підтверджують причетність ОСОБА_7 до вчинення інкримінованого йому правопорушення.
Досліджених матеріалів достатньо для того, щоб в межах судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про продовження строку дії запобіжного заходу, дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри.
На даному етапі провадження, слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності та допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення. Слідчий суддя на підставі оцінки сукупності отриманих відомостей повинен визначити лише чи є причетність особи до вчинення кримінального правопорушення вірогідною та достатньою для застосування щодо неї обмежувальних заходів, тому заперечення сторони захисту щодо необґрунтованості підозри слідчим суддею відхиляються.
При цьому, з огляду на заперечення захисника та підозрюваного, що висловлені ними у судовому засіданні під час розгляду клопотання по суті, слід роз'яснити, що слідчим суддею не оцінювалися докази з точки зору їх достатності і допустимості для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, тобто на даному етапі провадження не вирішувалися ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті.
Наведені стороною захисту доводи, щодо необґрунтованості повідомленої ОСОБА_7 підозри слідчим суддею відхиляться, з огляду на те, що оцінка доказів із точки зору їх допустимості є заключним етапом доказування та здійснюється судом за наслідком розгляду справи по суті.
Такі об'єктивні дані, які пов'язують особу підозрюваного із вчиненням кримінального правопорушення, пов'язаного із вимаганням та отриманням неправомірної вигоди групою осіб не повинні бути достатніми для засудження особи, а повинні лише об'єктивно зв'язувати певну особу з певним злочином для можливості застосування заходу забезпечення кримінального провадження при наявності реальних ризиків, а у разі ж не доведеності вини особи за наслідками судового розгляду, останній може бути виправданий судом з урахуванням положень законодавства.
Також слідчим суддею враховується і те, що досудове розслідування у цьому кримінальному провадженні триває та в його межах триває збір доказів, у зв'язку з чим можуть призначатися експертизи, обстеження, проводитися слідчі дії, тощо, за наслідками яких може бути повідомлено про підозру й інших осіб, та/або про зміну підозри осіб, які вже повідомлені про підозру у цьому кримінальному провадженні.
За вказаного, досліджених матеріалів, що долучені слідчим ОСОБА_3 до клопотання про продовження строку дії запобіжного заходу, достатньо для того, щоб в межах судового контролю, який здійснюється слідчим суддею при розгляді питання про продовження дії запобіжного заходу, дійти висновку про наявність обґрунтованої підозри.
Щодо ризиків кримінального провадження то слідчий у поданому клопотанні зазначає про ризик переховування, ризик знищення, спотворення будь-якої із речей чи документів, ризик незаконного впливу на свідків чи інших підозрюваних та ризик вчинення іншого кримінального правопорушення.
Ризиком у контексті кримінального провадження є певна ступінь можливості, що особа вдасться до вчинків, які будуть перешкоджати досудовому розслідуванню та судовому розгляду або ж створять загрозу суспільству. Слідчий суддя, оцінюючи вірогідність такої поведінки підозрюваного, має дійти обґрунтованого висновку про високу ступінь ймовірності поза процесуальних дій зазначеної особи.
Відповідно до частини першої статті 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам: переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду; знищити, сховати або спотворити будь - яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні; перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу, згідно з частиною другої даної статті, є наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду вважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою цієї статті.
Оцінюючи доводи клопотання органу досудового розслідування з долученими до клопотання матеріалами на предмет продовження існування ризику, передбаченого пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України, слідчий суддя погоджується з доводами слідчого про його наявність, оскільки ОСОБА_7 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого частиною четвертою та п'ятою статті 190 КК України. Зокрема, санкція частини п'ятої статті 190 КК України відносить цей злочин до особливо тяжких кримінальних правопорушень, та за нього передбачена можливість призначення покарання у виді позбавлення волі на строк від п'яти до дванадцяти років, а тому, усвідомлюючи тяжкість та невідворотність покарання за його вчинення у разі доведення вини, підозрюваний ОСОБА_7 може переховуватися від слідства та суду з метою уникнення кримінальної відповідальності. Вказаний ризик оцінюється слідчим суддею з урахуванням того, що вчинення злочину мало корисливий мотив, та ймовірно вчинено відносно значної кількості об'єктів нерухомості, а також основну роль підозрюваного у його вчинення, що свідчить і про ймовірну наявність у підозрюваного незаконно отриманих доходів, які дозволять йому проживати тривалий час без законних джерел до існування. Інформації про те, що соціальні зв'язки підозрюваного є настільки міцними, що б утримували його в належній процесуальній поведінці, слідчому судді не надано. Тобто ризик передбачений пунктом 1 частини першої статті 177 КПК України продовжує існувати і на даний час.
Також слідчим та прокурором доведено, що продовжує існувати інший ризик, передбачений частиною першої статті 177 КПК України, а саме можливість ОСОБА_7 знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, так як наразі органом досудового розслідування перевіряється причетність ОСОБА_7 до вчинення аналогічних дій за трьома об'єктами нерухомості, через що існує ризик того, що перебуваючи на свободі, ОСОБА_7 , використовуючи свої зв'язки, зокрема і серед органів державної влади, вплив на осіб, що залучені ним для вчинення протиправних дій, матиме можливість вчинити дії направленні на знищенні чи спотворення речей і документів, які можуть мати значення для встановлення обставин кримінального правопорушення.
Ризик, передбачений пунктом 3 частини першої статті 177 КПК України, який полягає у незаконному впливі на свідків та інших підозрюваних у цьому кримінальному провадженні підтверджується тим, що додані до клопотання матеріали кримінального провадження містять справжні анкетні дані свідків та осіб, що прямо чи опосередковано спряли йому у вчиненні протиправних дій, коло яких встановлюється органом досудового розслідування, що може призвести до впливу на них шляхом умовлянь або погрожувань, у тому числі, шляхом схиляння до дачі завідомо неправдивих показів, які виправдовують його та членів групи, чим може перешкоджати встановленню істини у провадженні, чи взагалі схиляти цих осіб до відмови давати свідчення, чи їх спотворення на користь підозрюваного.
Крім того на даний час органом досудового розслідування перевіряється причетність ОСОБА_7 до вчинення аналогічних дій за двома об'єктами нерухомості, тому, останній може вживати заходів щодо впливу на осіб, що були залучені ним до участі у протиправних діях, що додатково посилює зазначений ризик.
Також підтверджується і заявлений слідчим ризик, щодо вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження кримінального правопорушення, у якому підозрюється ОСОБА_7 , оскільки дії підозрюваного мають систематичний характер так як останній, вчиняючи вказане кримінальне правопорушення, діяв, усвідомлюючи корисливий характер своїх дій, передбачаючи їх наслідки та бажаючи їх настання для свого збагачення, з використанням умов воєнного стану, що вказує на низький рівень його громадянської свідомості, а тому останній матиме можливість продовжити вчинення інкримінованого йому діяння, в тому числі й для відчуження об'єктів нерухомості, що набуті ним у протиправний спосіб, тому і ризик продовження вчинення таких дій є досить високим.
З урахуванням сукупності вищенаведених обставин, слідчий суддя вважає підтвердженою наявність ризиків, передбачених статтею 177 КПК України, зокрема, переховуватися від органів досудового розслідування та суду, незаконно впливати на свідків, потерпілих; знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення; вчинити інше кримінальне правопорушення.
Доказів, що надавали б можливість інакше оцінити наявність або ж відсутність ризиків, передбачених частиною першою статті 177 КПК України стороною захисту не надано.
Мета і обставини, що були підставою для обрання підозрюваному ОСОБА_7 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є й надалі актуальними.
Слідчим суддею також враховується, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо сторона обвинувачення доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 КПК України (частина перша статті 184 КПК України).
Більш м'якими запобіжними заходами, у порівнянні з триманням під вартою, є 1) особисте зобов'язання; 2) особиста порука; 3) застава; 4) домашній арешт.
При оцінці можливості застосування іншого більш м'якого запобіжного заходу з метою запобігання встановленим ризикам, враховуючи, що така оцінка стосується перспективних фактів, суд використовує стандарт доказування «обґрунтованої ймовірності», за яким слід вважати, що інші більш м'які запобіжні заходи, ніж тримання під вартою, не зможуть запобігти встановленим ризикам за умови встановлення обґрунтованої ймовірності цього. При цьому КПК України не вимагає доказів того, що обвинувачений при застосуванні до нього більш м'якого запобіжного заходу обов'язково (поза всяким сумнівом) порушить покладені на нього процесуальні обов'язки чи здійснить одну із спроб, що передбачена пунктами 1-5 частини першої статті 177 КПК України, однак потребує встановлення реальної можливості допустити це в майбутньому.
Слідчий суддя вважає, що менш суворі запобіжні заходи, не пов'язані з триманням під вартою, зокрема: домашній арешт, в тому числі цілодобовий, надання підозрюваного на поруки особам, що заслуговують на довіру, а також особисте зобов'язання, з огляду на сукупність встановлених вище обставин, на даному етапі досудового розслідування не зможуть запобігти встановленим ризикам, однак зможуть завадити виконанню завдань кримінального провадження, оскільки пов'язані з доступом підозрюваного до технічних засобів, безпосередніх соціальних контактів з іншими особами, наявності у нього контактів з числа співробітників органів внутрішніх справ, тощо. Натомість, на думку слідчого судді, можливість внесення підозрюваним застави з одного боку, не робить тримання під вартою безальтернативним для ОСОБА_7 , а з іншого, у разі її внесення, є достатнім стримуючим фактором задля запобігання вищенаведеним ризикам, які продовжують існувати.
З урахуванням вищевикладеного та обставин провадження, особистих характеристик підозрюваного, слідчий суддя не вбачає підстав для застосування до ОСОБА_7 іншого, більш м'якого запобіжного заходу.
З матеріалів долучених слідчим до клопотання слідчому судді, вбачається достатньо відомостей про обставини, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про застосування запобіжного заходу.
Слідчий суддя враховує специфіку кримінального правопорушення, методика розслідування якого вимагає послідовності і проведення значної кількості процесуальних дій, що серед іншого підтверджується необхідністю відшукання та вивчення значного масиву документів на підставі яких необхідно встановити обставини заволодіння нерухомим майном, що пов'язано із ліквідацією установ які видавали правовстановлюючі документи. Крім того вбачається переконливим посилання слідчого на необхідність розсекречення значного масиву НСРД.
Доводи слідчого та прокурора, що надані останнім в судовому засіданні щодо існування низки обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали мають ґрунтовні підстави, які були предметом перевірки слідчим суддею під час вирішення питання про продовження строків досудового розслідування.
При цьому строк досудового розслідування у кримінальному провадженні визначено до 28 травня 2025 року.
Наявність обґрунтованої підозри у сукупності з ризиками кримінального провадження та потребами досудового розслідування на думку слідчого судді свідчить про наявність підстав для продовження строку дії запобіжного заходу у виді тримання під вартою підозрюваному ОСОБА_7 з урахуванням вищезазначених обставин.
При розгляді клопотання про обрання або ж продовження застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обов'язково має бути розглянуто можливість застосування інших (альтернативних) запобіжних заходів (пункт 80 рішення ЄСПЛ від 10 лютого 2011 року у справі «Харченко проти України»).
Відповідно до частини четвертої статті 182 КПК України, розмір застави визначається слідчим суддею, судом з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, обвинуваченого, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Положення КПК України та практика ЄСПЛ орієнтують суд на наступні критерії, які слід врахувати при визначенні розміру застави: обставини кримінального правопорушення; особливий характер справи; майновий стан підозрюваного; його сімейний стан, у тому числі матеріальне становище близьких осіб; масштаб його фінансових операцій; дані про особу підозрюваного; встановлені ризики, відповідно до статті 177 КПК України; «професійне середовище» підозрюваного; помірність обраного розміру застави та можливість її виконання, а також, за певних обставин, - шкода, завдана кримінальним правопорушенням.
У даному випадку слідчий у поданому клопотанні просив надати ОСОБА_7 можливість звільнення під заставу на умовах визначених в ухвалі Миколаївського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року.
При визначенні ОСОБА_7 альтернативного запобіжного заходу у вигляді застави у розмірі 600 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, колегією суддів Миколаївського апеляційного суду було враховано, особу підозрюваного, його роль у кримінальному правопорушенні, майновий стан, тощо.
Зі змісту матеріалів клопотання вбачається, що з моменту застосування до підозрюваного запобіжного заходу, визначеного ухвалою Миколаївського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року, а саме запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою з альтернативною заставою в розмірі 600 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, до цього часу підозрюваний (заставодавець) коштів у визначеному вище розмірі не вніс, з огляду на що, з урахуванням доводів сторони захисту, які вбачаються досить переконливими, слідчий суддя вважає можливим зменшити розмір застави до 550 розмірів прожиткового мінімуму, що з урахуванням обставин, які раніше встановлені слідчим суддею при можливості виходу за межі статті 182 КПК України, з одного боку буде утримувати підозрюваного від намірів та спроб порушити покладені на нього обов'язки, а з іншого, не перетворить обраний йому запобіжний захід на безальтернативне ув'язнення.
Керуючись статтями 131, 132, 176-178, 182, 193, 194, 199, 205, 309, 369-372 КПК України,
Продовжити підозрюваному ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у виді тримання під вартою строком до 28 травня 2025 року включно з можливістю звільнення під заставу на умовах визначених в ухвалі Миколаївського апеляційного суду від 19 грудня 2024 року, зменшивши розмір застави до 550 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що складає 1 665 400 (один мільйон шістсот шістдесят п'ять тисяч чотириста) гривень.
Ухвала слідчого судді підлягає негайному виконанню ГУНП в Миколаївській області після її оголошення.
Ухвала слідчого судді набирає законної сили з моменту оголошення та може бути оскарженою до Миколаївського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення.
СЛІДЧИЙ СУДДЯ ОСОБА_12