Справа № 138/1074/25
Провадження №:3/138/450/25
25 квітня 2025 року м. Могилів-Подільський
Могилів-Подільський міськрайонний суд Вінницької області в складі головуючого судді Ясінського Ю.А., секретаря судового засідання Сілантьєвої Л.А., особи, яка притягується до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , розглянувши матеріали, які надійшли від Могилів-Подільського РВП ГУНП у Вінницькій області, про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрованої та мешканки АДРЕСА_1 , українки, громадянки України, не працюючої, тел. НОМЕР_1 , паспорт НОМЕР_2 , ідентифікаційний номер НОМЕР_3 , за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, -
Згідно протоколу про адміністративне правопорушення серії ВАД № 679536 від 12.04.2025 ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що 12.04.2025 о 13 год. 27 хв., перебуваючи по АДРЕСА_1 , вчинила домашнє насильство відносно свого колишнього чоловіка ОСОБА_2 , а саме відмовила надавати право власності квартири, на яке він має законне право, чим вчинила домашнє насильство економічного характеру.
ОСОБА_1 надала до суду клопотання про закриття провадження у справі, яке підтримала в судовому засіданні, мотивоване тим, що вимога ОСОБА_2 надати йому наявні у неї документи на право власності на квартиру, що знаходиться по АДРЕСА_1 , є незаконною, оскільки ці документи належать їй. До клопотання додала копію договору дарування квартири, відповідно до якого ОСОБА_2 , як дарувальник, передав безоплатно у власність ОСОБА_1 , як обдаровуваній, частки в праві власності на квартиру АДРЕСА_2 , та витяг з Державного реєстру речових прав на нерухоме майно про реєстрацію права власності, відповідно до якого їй на праві спільної часткової власності належить цієї квартири.
Потерпілий ОСОБА_2 в судове засідання не з'явився, в телефонному режимі повідомив, що являється військовослужбовцем та знаходиться на даний час у Дніпропетровській області.
Крім того, в судовому засіданні досліджено, зокрема протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 679536 від 12.04.2025; форму оцінки ризиків вчинення домашнього насильства від 12.04.2025; письмові поясненнями ОСОБА_1 , ОСОБА_2 ; протоколом прийняття заяви про кримінальне правопорушення та іншу подію від 12.04.2025.
Заслухавши пояснення особи, яка притягується до адміністративної відповідальності, дослідивши матеріали справи, суд дійшов наступного висновку.
За змістом ст.245 КУпАП завданням провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне та об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
При з'ясуванні цих обставини, суд повинен виходити з положень ст. 251 КУпАП, згідно яких доказами в справі про адміністративне правопорушення є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються, крім іншого, протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
За змістом ст. ст. 254, 256 КУпАП про вчинене адміністративне правопорушення уповноваженою на те посадовою особою складається протокол, в якому зазначаються: місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи.
Таким чином, всі викладені в протоколі про адміністративне правопорушення обставини повинні бути належним чином перевірені та доводитися сукупністю належних і допустимих доказів, обов'язок щодо збирання яких покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення.
Частиною 1 статті 173-2 КУпАП передбачена адміністративна відповідальність за вчинення домашнього насильства, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого.
Відповідно до положень п. п. 3, 4 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству», домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Економічне насильство - форма домашнього насильства, що включає умисне позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна, коштів чи документів або можливості користуватися ними, залишення без догляду чи піклування, перешкоджання в отриманні необхідних послуг з лікування чи реабілітації, заборону працювати, примушування до праці, заборону навчатися та інші правопорушення економічного характеру.
Статтею 41 Конституції України кожному гарантовано право володіти, користуватися і розпоряджатися своєю власністю, результатами своєї інтелектуальної, творчої діяльності. Ніхто не може бути протиправно позбавлений права власності. Право приватної власності є непорушним.
Згідно ст. 316 ЦК України правом власності є право особи на річ (майно), яке вона здійснює відповідно до закону за своєю волею, незалежно від волі інших осіб.
Стаття 321 ЦК України передбачає, що право власності є непорушним. Ніхто не може бути протиправно позбавлений цього права чи обмежений у його здійсненні.
Відповідно до ст. 334 ЦК України право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом. Право власності на майно за договором, який підлягає нотаріальному посвідченню, вини-кає у набувача з моменту такого посвідчення або з моменту набрання законної сили рішенням суду про визнання договору, не посвідченого нотаріально, дійсним. Права на нерухоме майно, які підлягають державній реєстрації, виникають з дня такої реєстрації відповідно до закону.
Як вбачається із суті адміністративного правопорушення, викладеної в протоколі про адміністративне правопорушення ОСОБА_1 обвинувачується в тому, що відмовилась «надавати право власності квартири» своєму колишньому чоловіку ОСОБА_2 , на яке він має законне право, чим вчинила домашнє насильство економічного характеру.
Разом з тим, як встановлено в судовому засіданні, ОСОБА_1 є власником квартири АДРЕСА_2 , відтак володіє повним правом розпоряджатися своїм майном, а також документами, які посвідчують право власності на таке майно.
Відповідно до ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше, як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Європейським судом з прав людини у рішенні по справі «Карелін проти Російської Федерації» від 20 вересня 2016 року (заява №926/08) зазначено, що у випадку, коли викладена в протоколі фабула адміністративного правопорушення не відображає всіх істотних ознак складу правопорушення, суд не має права самостійно редагувати її, а так само не може відшукувати докази на користь обвинувачення, оскільки це становитиме порушення права на захист та принципу рівності сторін процесу.
Суд вправі обґрунтовувати свої висновки лише доказами, що випливають зі співіснування достатньо переконливих, чітких і узгоджених між собою висновків чи схожих неспростовних презумпцій факту (п.65 рішення Європейського суду з прав людини у справі «Коробов проти України» №39598/03 від 21 липня 2011 року), тобто таких, що не залишать місце сумнівам, оскільки наявність останніх не узгоджується із стандартом доказування «поза розумним сумнівом» (п.161 рішення від 18 січня 1978 року у справі «Ірландія проти Сполученого Королівства», заява №25).
Практика Європейського суду з прав людини показує, що оцінюючи докази, суд застосовує критерії доведення «поза розумним сумнівом», яке має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій факту, достатньо вагомих, чітких і узгоджених між собою.
Згідно вимог ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Тому, на підставі викладеного, приходжу до висновку про наявність підстав для закриття провадження у справі про адміністративне правопорушення, передбачене ч.1 ст.173-2 КУпАП відносно ОСОБА_1 у зв'язку з відсутністю в її діях складу зазначеного адміністративного правопорушення
Керуючись ст. 284 ч. 1 п. 3, ст. 173-2 ч. 1, 283 КУпАП, -
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, закрити у зв'язку з відсутністю в її діях складу даного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Вінницького апеляційного суду через Могилів-Подільський міськрайонний суд протягом 10 (десяти) днів з дня її винесення.
Суддя Ю.А. Ясінський