Справа № 128/2430/23
Іменем України
25 квітня 2025 року м. Вінниця
Вінницький районний суд Вінницької області в складі:
головуючого судді - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2
сторін кримінального провадження:
прокурора - ОСОБА_3 ,
потерпілого - ОСОБА_4 ,
обвинуваченого - ОСОБА_5 ,
захисника - ОСОБА_6 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Вінниці кримінальне провадження, відомості в якому внесено до ЄРДР за № 12023020070000135 від 01 квітня 2023 року за обвинуваченням ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , українця, громадянина України, уродженця с. Джугастра, Крижопільського району, Вінницької області, проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , одруженого, маючого на утриманні трьох неповнолітніх дітей: ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , ОСОБА_9 , ІНФОРМАЦІЯ_4 , непрацюючого, освіта середня, раніше не судимого, у вчиненні кримінального правопорушення (злочину), передбаченого ч.1 ст.286 КК України,-
ОСОБА_5 31 березня 2023 року близько 16:22 год., керуючи автомобілем марки «АUDІ» моделі «А4» д.н.з. НОМЕР_1 , будучи відповідно до п. 1.10 ПДР України, затверджених постановою КМУ від 10.10.2001 №1306, учасником дорожнього руху, порушуючи п. 10.1 ПДР України, відповідно до якого: «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху» при переїзді нерегульованого перехрестя, а саме виїзді з другорядної дороги на головну та повороті ліворуч в напрямку м. Вінниця, у межах населеного пункту смт. Вороновиця, Вінницького району, Вінницької області, порушуючи п. 16.13 ПДР України, відповідно до якого: «перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч» не надав перевагу в русі автомобілю марки «ЗАЗ» моделі «968М» із д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , ІНФОРМАЦІЯ_5 , який при виїзді з другорядної дороги із напрямку вул. Молодіжна, смт. Вороновиця (с. Степанівка) перетинав головну дорогу у напрямку вул. Козацький Шлях, смт. Вороновиця, у результаті чого допустив зіткнення з вказаним автомобілем.
У результаті даного зіткнення тілесні ушкодження середньої тяжкості отримав водій автомобіля марки «ЗАЗ» моделі «968М» із д.н.з. НОМЕР_2 - ОСОБА_4 .
Так, згідно висновку судово-медичного експерта № 54 від 26.05.2023, у результаті даної ДТП ОСОБА_4 отримав тілесні ушкодження у вигляді гематоми навколо правого ока, забою грудної клітки в виді синців в області лівої половини грудної клітки, ссадна в області правої гомілки відносяться до легких тілесних ушкоджень, які спричинили короткочасний розлад здоров'я, згідно «Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» п. 2.3.3; закритий перелом верхньої третини правої великогомілкової кістки зі зміщенням уламків відноситься до середніх тілесних ушкоджень, за відсутністю небезпеки для життя та яке спричинило тривалий (понад 21-н день) розлад здоров'я, згідно «правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень» п. 2.2.2.
Відповідно до висновку судової авто-технічної експертизи № СЕ-19/102- 23/9798-ІТ від 31 травня 2022 року, в діях водія марки «АUDІ» моделі «А4» д.н.з. НОМЕР_1 ОСОБА_5 вбачається невідповідність вимогам п.п. 10.1; 16.13 ПДР України, які з технічної точки зору перебувають у причинному зв'язку з наслідками ДТП.
Дії обвинуваченого ОСОБА_5 кваліфіковані за ч. 1 ст. 286 КК України, тобто порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Обвинувачений ОСОБА_5 у судовому засіданні зазначив, що 31 березня 2023 року близько 16:22 год., керуючи автомобілем марки «АUDІ» моделі «А4» д.н.з. НОМЕР_1 , порушив п. 10.1 ПДР України, відповідно до якого: «перед початком руху, перестроюванням та будь-якою зміною напрямку руху водій повинен переконатися, що це буде безпечним і не створить перешкод або небезпеки іншим учасникам руху» при переїзді нерегульованого перехрестя, а саме виїзді з другорядної дороги на головну та повороті ліворуч в напрямку м. Вінниця, у межах населеного пункту смт. Вороновиця, Вінницького району, Вінницької області, порушив п. 16.13 ПДР України, відповідно до якого: «перед поворотом ліворуч і розворотом водій нерейкового транспортного засобу зобов'язаний дати дорогу трамваю попутного напрямку, а також транспортним засобам, що рухаються по рівнозначній дорозі в зустрічному напрямку прямо чи праворуч» не надав перевагу в русі автомобілю марки «ЗАЗ» моделі «968М» із д.н.з. НОМЕР_2 під керуванням ОСОБА_4 , який при виїзді з другорядної дороги із напрямку вул. Молодіжна, смт. Вороновиця (с. Степанівка) перетинав головну дорогу у напрямку вул. Козацький Шлях, смт. Вороновиця, у результаті чого допустив зіткнення з вказаним автомобілем та були завдані потерпілому тілесні ушкодження середньої тяжкості. Свою вину у вчиненні пред'явленого йому в обвинувальному акті кримінального правопорушення визнав повністю, у вчиненому щиро розкаявся, дав суду показання, в яких повністю підтвердив факт та обставини скоєння ним кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України. До вчиненого ставиться вкрай негативно, дуже шкодує за наслідками скоєного.
Показання ОСОБА_5 є послідовними, логічними, об'єктивно і досить повно відображають обстановку і обставини скоєного обвинуваченою кримінального правопорушення, пояснюють мотив скоєного, підстав для самообмови судом не встановлено, а тому не викликають у суду сумніву щодо правильності розуміння обвинуваченою змісту обставин кримінального правопорушення, добровільності та істинності її позиції.
Прокурор в судовому засіданні не заперечував проти розгляду справи за правилами ч. 3 ст. 349 КПК України.
Потерпілий ОСОБА_4 в судовому засіданні цивільний позов в частині моральної шкоди підтримав в повному обсязі в розмірі 500 000 грн та просив його задовольнити, посилаючись на те, що він зазнав значних фізичних та моральних страджань внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, обвинувачений жодного разу за весь час не поцікавився його станом, відшкодував моральну шкоду лише в розмірі 30000 грн., пояснив, що йому в подальшому ще необхідне лікування, він побавлений можливості керувати транспортними засобами, став непрацездатним за станом здоров'я, потребує стоматологічних послуг, також просив призначити обвинуваченому найсуворіше покарання в межах санкції ч. 1 ст. 286 КК України.
Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_5 в повному обсязі визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому органом досудового розслідування кримінального правопорушення (злочину) при обставинах, викладених в обвинувальному акті, і судом встановлено, що обвинувачений правильно розуміє зміст цих обставин та відсутні сумніви щодо добровільності та істинності її позиції - роз'яснивши обвинуваченому положення ч.3 ст.349 КПК України про те, що в такому випадку він буде позбавлений права оспорювати фактичні обставини справи в апеляційному порядку, вислухавши думку учасників судового розгляду, які не заперечували проти розгляду кримінальної справи в порядку, передбаченому ч.3 ст.349 КПК України, суд визнає недоцільним дослідження доказів стосовно тих фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються та розглядає справу у відповідності до ч.3 ст.349 КПК України.
Обвинувачений ОСОБА_5 вірно розуміє зміст обставин справи і у суду не має сумнівів в добровільності та істинності його позиції.
Таким чином, аналізуючи здобуті в судовому засіданні докази, суд вважає, що винуватість обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення (злочину) доведено повністю, а його дії вірно кваліфіковано за ст. 286 ч. 1 КК України, тобто, порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що спричинило потерпілому середньої тяжкості тілесне ушкодження.
Вивченням особи обвинуваченого встановлено, що він раніше несудимий, на диспансерному (профілактичному) обліку лікарів психіатра та нарколога не перебуває, одружений, маючий на утриманні трьох неповнолітніх дітей, за місцем проживання характеризується позитивно, непрацюючий.
Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого, відповідно до ст.66 КК України, суд визнає щире каяття.
Обставин, що обтяжують покарання обвинуваченого, відповідно до ст.67 КК України, судом не встановлено.
Відповідно до вимог ст.ст.50,65 КК України та п.3 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24 жовтня 2003 року №7 Про практику призначення судами кримінального покарання, суд, призначаючи покарання, повинен врахувати ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що обтяжують та пом'якшують покарання. Визначаючи ступінь суспільної небезпечності вчиненого злочину, суд повинен виходити із сукупності всіх обставин справи, зокрема, форми вини, мотиву і цілі, способу, обстановки і стадії вчинення злочину, тяжкості наслідків, що настали.
Вирішуючи питання про вид покарання, що має бути призначене обвинуваченому ОСОБА_5 , суд враховує пом'якшуючу обставину, відсутність обтяжуючих покарання обставин, відомості про особу обвинуваченого, що він не перебуває на обліку у лікарів нарколога та психіатра, раніше не судимий, одружений, маючий на утриманні трьох неповнолітніх дітей, непрацевлаштований.
На підставі вищевказаного, виходячи з принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, та того, що покарання має бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винної, суд приходить до висновку, що ОСОБА_5 слід обрати покарання в межах санкцій ч. 1 ст. 286 КК України у виді обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами.
Беручи до уваги те, що обвинувачений раніше не судимий, повністю визнав вину у вчиненому, суд на підставі ст. 75 КК України звільняє його від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком, з покладенням обов'язків, передбачених п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 76 КК України.
На думку суду саме таке покарання сприятиме досягненню мети покарання, буде необхідним й достатнім для виправлення ОСОБА_5 та запобігання вчиненню ним нових кримінальних правопорушень.
При цьому суд не вбачає підстав для призначення покарання у виді штрафу, враховуючи, те, що ОСОБА_5 є особою, яка не працює. Жодних доказів на підтвердження майнового стану та можливості сплатити штраф стороною захисту не надано, а тому призначення покарання у виді штрафу, обвинуваченому, який не працевлаштований, може спонукати його до вчинення нових кримінальних правопорушень.
Покарання у виді обмеження волі із застосування ст.ст. 75, 76 КК України на думку суду буде необхідним і достатнім для виправлення обвинуваченого та попередження вчинення ним нових кримінальних правопорушень.
Щодо заявленого цивільного позовову потерпілим, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Згідно із ч.ч.1,2 ст.1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної чи юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.
Особа, яка завдала шкоди, звільняється від її відшкодування, якщо вона доведе, що шкоди завдано не з її вини.
Потерпілим заявлено цивільний позов про стягнення з обвинуваченого на його користь 500000 грн. моральної шкоди, 60641,63 грн. матеріальної шкоди, та витрати на правничу допомогу в розмірі 8000 грн.
Представник потерпілого - адвокат ОСОБА_10 подав до суду заяву про залишення цивільного позову без розгляду в частині стягнення матеріальної шкоди.
Отже, цивільний позов потерпілого в частині позовних вимог про стягнення матеріальної шкоди з обвинуваченого на його користь підлягає залишенню без розгляду.
Щодо позовних вимог потерпілих щодо відшкодування моральної шкоди, суд вважає за необхідне зазначити наступне.
Відповідно до частини 1 статті 128 КПК України особа, якій кримінальним правопорушенням або іншим суспільно небезпечним діянням завдано майнової та/або моральної шкоди, має право під час кримінального провадження до початку судового розгляду пред'явити цивільний позов до підозрюваного, обвинуваченого або до фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями підозрюваного, обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння.
Відповідно до ч.1 ст.129 КПК України передбачено, що ухвалюючи обвинувальний вирок, суд залежно від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє у ньому.
Статтею 1167 ЦК України передбачено, що моральна шкода, завдана фізичній або юридичній особі неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.
Відповідно до ст. 23 ЦК України, особа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав.
Моральна шкода полягає: у фізичному болю та стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку з протиправною поведінкою щодо неї самої, членів її сім'ї чи близьких родичів; у душевних стражданнях, яких фізична особа зазнала у зв'язку із знищенням чи пошкодженням її майна; у приниженні честі га гідності фізичної особи, а також ділової репутації фізичної або юридичної особи.
Згідно правової позиції викладена у постановах Верховного Суду від 22 січня 2019 року у справі № 912/1856/16 та від 14 травня 2019 року у справі № 910/11511/18, суд, при розгляді вимог позову про стягнення моральної шкоди, зобов'язаний з'ясувати характер спірних правовідносин (предмет і підстави позову), наявність або відсутність порушеного права чи інтересу та можливість його поновлення захисту в обраний спосіб, визначений ст. 15, 16 ЦК України.
Розмір грошового відшкодування моральної шкоди визначається судом залежно від характеру правопорушення, глибини фізичних та душевних страждань, погіршення здібностей потерпілого або позбавлення його можливості їх реалізації, ступеня вини особи, яка завдала моральної шкоди, якщо вина є підставою для відшкодування, а також з урахуванням інших обставин, які мають істотне значення. При визначенні розміру відшкодування враховуються вимоги розумності і справедливості.
З врахуванням вищезазначеного, суд приходить до висновку, що вимоги потерпілого ОСОБА_4 про відшкодування завданої йому моральної шкоди підлягають частковому задоволенню - в розмірі 130000 грн.
Враховуючи, що обвинуваченим вже відшкодовано потерпілому 30000 грн. моральної шкоди, стягненню підлягає з обвинуваченого на користь потерпілого у відшкодування моральної шкоди в розмірі 100000 грн.
Суд не бере до уваги посилання потерпілого в обгрунтування розміру моральної шкоди на необхідність лікування зубів, відшкодування витрат за пошкоджені речі, витрати на подільше лікування тощо, оскільки такі витрати підлягають доведенню та врахуванню при визначенні розміру майнового відшкодування.
При цьому, суд враховує, що відповідно до ст. 26-1 Закону України "Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів" Страховиком (у випадках, передбачених підпунктами "г" і "ґ" пункту 41.1 та підпунктом "в" пункту 41.2 статті 41 цього Закону, - МТСБУ) відшкодовується потерпілому - фізичній особі, який зазнав ушкодження здоров'я під час дорожньо-транспортної пригоди, моральна шкода у розмірі 5 відсотків страхової виплати за шкоду, заподіяну здоров'ю.
Вимоги до страхової компанії потерпілий не заявляв та не позбавлений такої можливості.
При вирішенні питання про стягнення витрат на правничу допомогу суд доходить такого висновку.
Витрати потерпілого, пов'язані з наданням правничої допомоги обгрунтовані, визнаються обвинуваченим у заявленому розмірі .
Питання щодо скасування арешту майна суд вирішує відповідно до вимог ст. 174 КПК України.
Питання про речові докази суд вирішує відповідно до ст. 100 КПК України.
Згідно ч. 2 ст. 124 КПК України з обвинуваченого ОСОБА_5 підлягають до стягнення процесуальні витрати на користь держави на залучення експертів в сумі 6453 гривні 00 копійок, з них: 1912 гривні 00 копійок за проведення судової фототехнічної експертизи (висновок експерта № СЕ-19/102-23/6935-ФП від 17 травня 2023 року); 1673 гривні 00 копійок за проведення судової експертизи технічного стану транспортних засобів (висновок експерта № СЕ-19/102-23/6366-ІТ від 20 квітня 2023 року); 1673 гривні 00 копійок за проведення судової експертизи технічного стану транспортних засобів (висновок експерта № СЕ-19/102-23/6365-ІТ від 01 травня 2023 року); 1195 гривень 00 копійок за проведення судової авто-технічної експертизи (висновок експерта № СЕ-19/102-23/9798-ІТ від 31 травня 2023 року).
Заходи забезпечення кримінального провадження не застосовувались.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст.107,373,374,382 КПК України, суд,-
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України та призначити йому покарання у виді 2 (двох) років обмеження волі з позбавленням права керування транспортними засобами на 2 (два) роки.
Відповідно до ст. 75 КК України ОСОБА_5 звільнити від відбування основного покарання з випробуванням з іспитовим строком 1 (один) рік.
Згідно п.п. 1,2 ч. 1 ст. 76 КК України покласти на засудженого ОСОБА_5 обов'язки: періодично з'являтися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання, не виїжджати за межі України без погодження з уповноваженим органом з питань пробації.
Початок іспитового строку ОСОБА_5 рахувати з моменту проголошення вироку - 25 квітня 2025 року.
Цивільний позов ОСОБА_4 в частині відшкодування матеріальної шкоди - залишити без розгляду.
Цивільний позов ОСОБА_4 в частині відшкодування моральної шкоди - задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_4 на відшкодування моральної шкоди - 100 000 грн, на відшкодування правничої допомоги 8000 грн, всього 108 000 грн (сто вісім тисяч).
Стягнути з ОСОБА_5 на користь держави процесуальні витрати, пов'язані із залученням на користь держави на залучення експертів в сумі 6453 гривні 00 копійок, з них: 1912 гривні 00 копійок за проведення судової фототехнічної експертизи (висновок експерта № СЕ-19/102-23/6935-ФП від 17 травня 2023 року); 1673 гривні 00 копійок за проведення судової експертизи технічного стану транспортних засобів (висновок експерта № СЕ-19/102-23/6366-ІТ від 20 квітня 2023 року); 1673 гривні 00 копійок за проведення судової експертизи технічного стану транспортних засобів (висновок експерта № СЕ-19/102-23/6365-ІТ від 01 травня 2023 року); 1195 гривень 00 копійок за проведення судової авто-технічної експертизи (висновок експерта № СЕ-19/102-23/9798-ІТ від 31 травня 2023 року).
Скасувати арешт, накладений ухвалою Немирівського районного суду Вінницької області від 04 квітня 2023 року, на майно яке було вилучено в ході огляду, а саме: автомобіль марки «ЗАЗ» моделі «968М» із д.н.з. НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 із реєстраційними документами до нього серії НОМЕР_4 , який на праві власності належить ОСОБА_11 , та автомобіль марки AUDI» моделі «A4» д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_5 , із реєстраційними документами до нього серії НОМЕР_6 , який на праві власності належить ОСОБА_12 , з метою забезпечення збереження вказаного речового доказу, шляхом накладення заборони на його використання та розпорядження.
Речові докази: автомобіль марки «ЗАЗ» моделі «968М» із д.н.з. НОМЕР_2 , кузов № НОМЕР_3 із реєстраційними документами до нього серії НОМЕР_4 , який на праві власності належить ОСОБА_11 , та автомобіль марки AUDI» моделі «A4» д.н.з. НОМЕР_1 , номер кузова НОМЕР_5 , із реєстраційними документами до нього серії НОМЕР_6 , який на праві власності належить ОСОБА_12 , після набрання вироком законної сили - повернути власникам.
Вирок може бути оскаржений до Вінницького апеляційного суду з урахуванням положень ч. 2 ст. 394 КПК України протягом 30 днів з дня його проголошення.
Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого КПК України, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги, судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після ухвалення рішення судом апеляційної інстанції.
Копію вироку негайно після його проголошення вручити обвинуваченому та прокурору. Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку.
Суддя ОСОБА_1