Справа № 466/1435/25 Головуючий у 1 інстанції: Білінська Г. Б.
Провадження № 22-ц/811/897/25 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
25 квітня 2025 року м. Львів
Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Копняк С. М.,
суддів: Бойко С. М., Ніткевича А. В.,
розглянувши у порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи апеляційну скаргу ОСОБА_1 на ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 24 лютого 2025 року у справі за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лікарня ЕКСПЕРТ» про відшкодування шкоди,
в лютому 2025 року ОСОБА_1 звернувся у Шевченківський районний суд м. Львова з позовом до товариства з обмеженою відповідальністю «Лікарня ЕКСПЕРТ» (далі - ТОВ «Лікарня ЕКСПЕРТ»), в якому просив стягнути з ТОВ «Лікарня ЕКСПЕРТ» на свою користь майнову шкоду у розмірі 48 881 грн 77 коп. та моральну шкоду у розмірі 250 000 грн 00 коп.
Ухвалою Шевченківського районного суду м. Львова від 24 лютого 2025 року цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до товариства з обмеженою відповідальністю «Лікарня ЕКСПЕРТ» про захист прав споживача шляхом відшкодування майнової та моральної шкоди, передано за підсудністю до Рогатинського районного суду Івано-Франківської області.
Ухвала суду мотивована тим, що підстав для застосування до позову альтернативної підсудності за вибором позивача, яка визначена статтею 28 ЦПК України, не вбачається. Разом з тим, місце реєстрації позивача є в Івано-Франківській області, що підтверджується відповіддю № 1140213 від 24 лютого 2025 року з Єдиного державного демографічного реєстру, а тому Шевченківський районний суду м. Львова не може вважатися «судом, встановленим законом» в розумінні статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод для розгляду цього позову.
Ухвалу суду в апеляційному порядку оскаржив ОСОБА_1 , подавши в березні 2025 року апеляційну скаргу, в якій просить скасувати ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 24 лютого 2025 року, справу передати до цього суду для продовження розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд першої інстанції постановляючи оскаржувану ухвалу, не врахував того, що адреса провадження діяльності відповідача, а відтак місце заподіяння шкоди позивачу, належить до Шевченківського району м. Львова.
Відзив на апеляційну скаргу не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.
Перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити.
До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Стаття 125 Конституції України встановлює, що судоустрій в Україні будується за принципами територіальності та спеціалізації і визначається законом. Згідно зі статтею 17 Закону України «Про судоустрій і статус суддів» судоустрій будується за принципами територіальності, спеціалізації та інстанційності.
Принцип територіальності забезпечує територіальне розмежування компетенції судів загальної юрисдикції і зумовлений потребою доступності правосуддя на всій території України.
Принцип територіальності реалізується через правила територіальної юрисдикції (підсудності) справ.
Правила територіальної підсудності визначають розмежування компетенції судів першої інстанції щодо розгляду справ, підвідомчих загальним судам, за територіальною ознакою. Крім того, правила територіальної підсудності дають можливість визначити конкретний місцевий суд, який повинен розглядати справу як суд першої інстанції.
Кожен місцевий чи апеляційний суд має свою територіальну юрисдикцію (підсудність), тобто поширює свою компетенцію на правовідносини, що виникли чи існують на певній території. Це є важливою гарантією для вирішення судових спорів у розумні строки в умовах ускладнення правових відносин і збільшення правових конфліктів.
Порушення судами правил територіальної юрисдикції має наслідком обов'язкове скасування судових рішень з направленням справи на новий розгляд (стаття 378, пункт 6 частини першої статті 411 ЦПК України).
Кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів (частина перша статті 4 ЦПК України).
Позови до юридичних осіб пред'являються в суд за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань (частина друга статті 27 ЦПК України).
Загалом, перелік справ з альтернативною підсудністю закріплений у статті 28 ЦПК України.
Частинами третьою та п'ятою цієї статті Кодексу визначено, що позови про відшкодування шкоди, заподіяної каліцтвом, іншим ушкодженням здоров'я або смертю фізичної особи, чи шкоди, заподіяної внаслідок вчинення кримінального правопорушення, можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування позивача або за місцем заподіяння шкоди. Позови про захист прав споживачів можуть пред'являтися також за зареєстрованим місцем проживання чи перебування споживача або за місцем заподіяння шкоди чи виконання договору.
Згідно зі статтею 29 ЦК України місцем проживання фізичної особи є житло, в якому вона проживає постійно або тимчасово.
Суть підсудності за вибором позивача, або альтернативної підсудності, полягає у тому, що за визначеними критеріями цивільних справ позивачу дається можливість обрати з кількох передбачених у законі судів той суд, до якого він пред'являтиме свої позовні вимоги. Законодавець установлює вичерпний перелік позовів, на які поширюються правила цього виду підсудності, а також передбачає конкретні суди, до яких можна з такими вимогами звернутися.
За загальним правилом територіальної підсудності суд є наближеним до місця знаходження відповідача, тобто тієї сторони у спорі, яка презюмується неправою. Правило підсудності за місцем знаходження відповідача стосовно доступності правосуддя є зручним саме для нього, а не для особи, яка звертається до суду за захистом.
З відповіді отриманої місцевим судом з Єдиного державного демографічного реєстру перед постановленням оскарженої ухвали убачається, що адреса реєстрації позивача: АДРЕСА_1 .
Матеріали справи не містять інформації щодо перевірки місцезнаходження відповідача за відомостями, внесеними до Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань.
Положення частини першої статті 27, частини першої статті 28 ЦПК України імперативно встановлюють, що визначення територіальної юрисдикції (підсудності) здійснюється з урахуванням саме зареєстрованого місця проживання або перебування фізичної особи - сторони у справі, а у разі пред'явлення позову до юридичних осіб - за їхнім місцезнаходженням згідно з Єдиним державним реєстром юридичних осіб, фізичних осіб - підприємців та громадських формувань, якщо інше не передбачено законом.
Зазначена вимога процесуального закону унеможливлює зловживання процесуальними правами при визначенні підсудності.
Відповідно до положень частини дев'ятої статті 187 ЦПК України, якщо за результатами отриманої судом інформації буде встановлено, що справа не підсудна цьому суду, суд надсилає справу за підсудністю в порядку, встановленому статтею 31 цього Кодексу.
Згідно зі частиною першою статті 31 ЦПК України суд передає справу на розгляд іншому суду, якщо: 1) справа належить до територіальної юрисдикції (підсудності) іншого суду; 2) після задоволення відводів (самовідводів) чи з інших підстав неможливо утворити новий склад суду для розгляду справи; 3) ліквідовано або з визначених законом підстав припинено роботу суду, який розглядав справу.
Колегія суддів зауважує, що суд, встановлений законом (законний суд), є необхідним інституційним елементом справедливого правосуддя в тому розумінні, яке цьому поняттю надає стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод. Лише такий суд, керуючись правовими засадами та за встановленою законом процедурою, є компетентним здійснювати правосуддя.
Відповідний правовий висновок висловлений у постанові Великої Палати Верховного Суду від 15 травня 2019 року у справі № 125/1267/16-ц.
Подібні за змістом висновки містяться у постанові Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 536/1267/18, постанові Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 24 червня 2024 року у справі № 554/7669/21.
З матеріалів справи убачається, що позивач є споживачем медичних послуг, що підтверджується умовами укладеного між сторонами у справі договору на виконання хірургічної операції від 27 березня 2024 року, наданих йому відповідачем за адресою провадження своєю діяльності: АДРЕСА_2 , що відносить до території Шевченківського району м. Львова, а предметом позову є відшкодування шкоди, заподіяної ушкодженням здоров'я, відтак на нього поширюються положення статті 28 ЦПК України щодо можливості пред'явлення позову за місцем заподіяння шкоди (виконання договору).
Тобто дана справа підсудні Шевченківському районному суду м. Львова.
За таких обставин неправильними є висновки місцевого суду про передачу справу на розгляд до іншого суду, а саме суду за зареєстрованим місцем проживання позивача, адже правила про альтернативу підсудність застосовуються саме за ініціативою останнього, а не з ініціативи суду.
Отже доводи апеляційної скарги знайшли свого підтвердження під час апеляційного розгляду.
Пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України визначено, що суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (стаття 379 ЦПК України).
З огляду на викладене, апеляційний суд вважає, що оскільки оскаржувана ухвала постановлена з порушенням норм процесуального права, апеляційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржену ухвалу скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
З урахуванням висновків суду апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги, з огляду на те, що позивач звільнений від сплати судового збору, розподіл судових витрат за розгляд справи судом апеляційної інстанції, повинен зробити суд першої інстанції за результатами розгляду справи по суті.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 379, 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити.
Ухвалу Шевченківського районного суду м. Львова від 24 лютого 2025 скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили з дня її ухвалення, у касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Головуючий С.М. Копняк
Судді: С.М. Бойко
А.В. Ніткевич