Справа № 465/9362/21 Головуючий у 1 інстанції: Кузь В.Я.
Провадження № 22-ц/811/924/25 Доповідач в 2-й інстанції: Копняк С. М.
24 квітня 2025 року Львівський апеляційний суд в складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - Копняк С.М.,
суддів: Бойко С.М., Ніткевича А.В.,
секретар судового засідання - Марко О. Р.,
з участю - представника позивача - адвоката Посікіри Р. Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Львові апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , на ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 04 березня 2025 року, у справі за позовом ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Таскомбанк», треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Барбуляк Христина Миколаївна про скасування рішення приватного нотаріуса, припинення права власності, визнання права власності,
у листопаді 2021 року ОСОБА_1 звернув до суду з вказаним позовом.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 04 березня 2025 року позовну заяву ОСОБА_1 до акціонерного товариства «Таскомбанк», треті особи: ОСОБА_3 , приватний нотаріус Барбуляк Христина Миколаївна про скасування рішення приватного нотаріуса, припинення права власності, визнання права власності, залишено без розгляду.
Скасовано забезпечення позову, яке було встановлено ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2021 року у цивільній справі № 465/9362/21 про заборону всім суб'єктам державної реєстрації прав на нерухоме майно здійснювати будь - які реєстраційні дії з відчуження об'єктів нерухомості, як вони перераховані в ухвалі, у зв'язку із залишенням позову без розгляду.
Ухвалу суду оскаржив ОСОБА_1 , подавши в березні 2025 року через систему «Електронний суд» апеляційну скаргу, яка підписана представником Посікірою Р. Р., в якій просить скасувати ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 04 березня 2025 року, справу направити до суду першої інстанції для продовження розгляду.
Апеляційна скарга мотивована тим, що суд при постановлені оскарженої ухвали не звернув уваги, що відсутні підстави для залишення позову без розгляду, оскільки відсутня повторна неявка позивача на стадії розгляду справи по суті, адже судове засідання, призначене на 10 січня 2025 року не відбулося з тієї причини, що головуючий у справі перебував у відпустці.
Відзив на апеляційну скаргу від відповідача та третіх осіб не надходив, що згідно з частиною третьою статті 360 ЦПК України не перешкоджає перегляду судового рішення суду першої інстанції.
Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника позивача, перевіривши матеріали справи, законність і обґрунтованість ухвали в межах доводів та вимог апеляційної скарги, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити.
До такого висновку колегія суддів дійшла, виходячи з такого.
Відповідно до частини першої статті 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
З матеріалів справи убачається, що ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 26 листопада 2021 року відкрито загальне позовне провадження у справі, призначено підготовче судове засідання на 04 березня 2022 року.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 27 березня 2023 року позовну заяву залишено без руху.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 02 травня 2023 року прийняти до провадження цивільну справу № 465/9362/21. Розгляд справи відповідно до вимог статті 19 ЦПК України вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження. Справу призначено до підготовчого судового розгляду на 09 серпня 2023 року.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 13 листопада 2024 року закрито підготовче провадження у справі, призначено справу до судового розгляду по суті на 10 січня 2025 року.
Ухвалою Франківського районного суду м. Львова від 04 березня 2025 року цивільну справу залишено без розгляду.
Ухвала суду мотивована тим, що в судові засідання, а саме 17 січня 2024 року, 14 березня 2024 року, 18 червня 2024 року, 05 серпня 2024 року, 13 листопада 2024 року сторони не з'явились, хоч повідомлялися належним чином про час та місце розгляду справи. Жодних клопотань та заяв про причини неявки суду не подали. В судове засідання 10 січня 2025 року сторони не прибули, а від представника позивача - адвоката Посікіри Р. Р. поступило клопотання про відкладення розгляду справи, причини якого нічим не підтверджено ні на час клопотання, ні в подальшому. Розгляд справи перенесено судом на 04 березня 2025 року про, що сторони були повідомлені належним чином і вказана обставина підтверджується відповідними роздруківками довідками. Дослідивши матеріали цивільної справи, наявні у ній повідомлення та супровідні листи про скерування сторонам повідомлень та викликів, судом ухвалено визнати неявку позивача безпідставною, двічі підряд та визнано факт зловживання процесуальними правами позивачем з ігнорування обов'язків, передбачених статтями 43, 44, 49 ЦПК України. Позивач жодного разу не прибув у судове засідання, ходом судового процесу не цікавиться, а відтак, суд визнає таку його поведінку, як неповагу до суду, зловживанням своїми процесуальними правами та невиконанням обов'язку сторони процесу.
Проте, з такими висновками суду погодитись не можна.
Згідно зі статтею 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру.
Статтею 2 ЦПК України передбачено, що завданням цивільного судочинства є справедливий, неупереджений та своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ з метою ефективного захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб, інтересів держави.
Нормами процесуального закону визначено право кожної особи на звернення до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів у порядку, встановленому ЦПК України.
Ніхто не може бути обмежений у праві на доступ до правосуддя, яке охоплює можливість особи ініціювати судовий розгляд та брати участь у судовому процесі. Кожен має право будь-якими не забороненими законом засобами захищати свої права і свободи від порушень і протиправних посягань.
Проте слід враховувати, що будь-яке суб'єктивне право має межі, оскільки суб'єктивне право є мірою свободи, мірою можливої поведінки правомочної особи в правовідносинах.
Учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про причини неявки у судове засідання. У разі неповідомлення суду про причини неявки вважається, що учасники судового процесу не з'явилися в судове засідання без поважних причин (частина третя статті 131 ЦПК України)
Частинами першою, другою статті 223 ЦПК України передбачено, що неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Суд відкладає розгляд справи в судовому засіданні в межах встановленого цим Кодексом строку, в тому числі з підстав неявки в судове засідання учасника справи, щодо якого відсутні відомості про вручення йому повідомлення про дату, час і місце судового засідання, та першої неявки в судове засідання учасника справи, якого повідомлено про дату, час і місце судового засідання, якщо він повідомив про причини неявки, які судом визнано поважними.
У разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору (частина п'ята статті 223 ЦПК України).
Відповідно до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України (в редакції діючій на час постановлення оскаржуваної ухвали) суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
За результатами підготовчого засідання суд постановляє ухвалу про: 1) залишення позовної заяви без розгляду; 2) закриття провадження у справі; 3) закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті (частина друга статті 200 ЦПК України).
Отже, після внесення змін до пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду як на стадії підготовчого провадження, так і під час розгляду справи по суті.
Причому повторна неявка позивача є підставою для залишення позову без розгляду незалежно від причин такої неявки, проте вона має бути повторною саме на відповідній стадії судового процесу, підтвердженням чого є використання сполучника «чи» в нормі пункту 3 частини першої статті 257 ЦПК України.
Однак, позов не можна залишити без розгляду з цієї підстави, якщо від позивача надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи, а також за умови повідомлення позивача належним чином про час та місце розгляду справи як першого, так і другого разу.
Аналіз змісту матеріалів справи свідчить, що за результатами підготовчого засідання судом постановлено ухвалу саме про закриття підготовчого провадження та призначення справи до судового розгляду по суті.
Розгляд справи по суті мав відбутись 10 січня 2025 року, однак матеріали справи містять довідку, складену у цей день секретарем судового засідання Савченко А. К. про те, що у зв'язку із перебуванням судді Кузя В.Я. у відпустці, розгляд справи відкладено на 04 березня 2025 року.
Проте, в матеріалах справи відсутні судові повістки про виклик учасників справи до суду по цивільній справі як на 10 січня 2025 року, так і на 04 березня 2025 року.
У той час як в матеріалах справи наявні довідки про доставку повідомлення у додаток «Viber», що не вважається належним повідомленням учасника справи про час та місце її розгляду, адже в справі відсутні заяви від її учасників про отримання в такий спосіб судової кореспонденції (див.: постанову Верховного Суду від 22 вересня 2021 року в справі № 753/16685/19 (провадження № 61-4901св21)).
За таких обставин, місцевий суд дійшов невірного висновку про наявність підстав для залишення позову без розгляду.
У зв'язку із неналежним виконанням судом свого обов'язку щодо повідомлення учасників справи про час та місце її розгляду, колегія суддів вважає також невірними мотиви суду в частині висновків про зловживання позивачем своїми процесуальними правами.
Оскільки наведені в апеляційної скарзі доводи щодо порушення норм процесуального права знайшли своє підтвердження, оскаржену ухвалу необхідно скасувати, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 374 ЦПК України суд апеляційної інстанції за результатами розгляду апеляційної скарги має право скасувати ухвалу, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: 1) неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; 2) недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; 3) невідповідність висновків суду обставинам справи; 4) порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали (стаття 379 ЦПК України).
Оскільки під час вирішення питання про залишення позову без розгляду у справі місцевим судом допущено порушення норм процесуального права, апеляційну скаргу необхідно задовольнити, оскаржену ухвалу скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Відповідно до частини тринадцятої статті 141 ЦПК України якщо суд апеляційної чи касаційної інстанції, не передаючи справи на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, цей суд відповідно змінює розподіл судових витрат.
Відповідно до статті 382 ЦПК України в резолютивній частині постанови суду апеляційної інстанції зазначаються, зокрема, новий розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з розглядом справи у суді першої інстанції, - у випадку скасування або зміни судового рішення; розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції.
З урахуванням висновку щодо суті апеляційної скарги, розподіл судових витрат, понесених у зв'язку з переглядом справи у суді апеляційної інстанції, здійснюється тим судом, який ухвалює (ухвалив) остаточне рішення у справі, керуючись загальними правилами розподілу судових витрат, а не судом апеляційної інстанції.
Керуючись статтями 259, 268, 367, 368, 374, 379 382 - 384 ЦПК України, Львівський апеляційний суд,
апеляційну скаргу ОСОБА_1 , яка підписана представником ОСОБА_2 , задовольнити.
Ухвалу Франківського районного суду м. Львова від 04 березня 2025 року скасувати, справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, в касаційному порядку оскарженню не підлягає.
Повна постанова складена 25 квітня 2025 року.
Головуючий С.М. Копняк
Судді: С.М. Бойко
А.В. Ніткевич