Справа № 308/3950/25
23.04.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі:
Головуючого - судді ОСОБА_1
суддів: ОСОБА_2 , ОСОБА_3 ,
за участі секретаря судового засідання: ОСОБА_4 ,
учасників судового процесу: прокурора Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 та його захисників-адвокатів ОСОБА_7 , ОСОБА_8 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали судового провадження № 11-сс/4806/197/25, за апеляційною скаргою адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 на ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 березня 2025 року,
Ухвалою слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 березня 2025 року задоволено клопотання слідчого СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 , відносно: ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Т. Пасіка Ужгородського району Закарпатської області, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, який має на утриманні трьох неповнолітніх дітей, приватного підприємця, мешканця АДРЕСА_1 , раніше несудимого, підозрюваного у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Застосовано відносно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця с. Туря Пасіка, Ужгородського району Закарпатської області, громадянина України, із середньою освітою, одруженого, який має на утриманні троє неповнолітніх дітей, приватного підприємця, мешканця АДРЕСА_1 , раніше несудимого, підозрюваного у вчиненні злочину передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України - запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Строк дії ухвали про тримання під вартою ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , - по 17 травня 2025 року включно.
Визначено розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покладених на нього обов'язків, передбачених КПК України - в розмірі 660 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, що становить - 1 998 480,00 (один мільйон дев"ятсот дев"яносто вісім тисяч чотириста вісімдесят грн. 00 коп.) грн.
Роз'яснено, що підозрюваний ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , або заставодавець мають право в будь-який момент внести заставу у розмірі, визначеному в ухвалі про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою.
У разі внесення застави на ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , покладено наступні обов'язки:
- прибувати до слідчого, прокурора або суду за кожним їхнім викликом, вимогою та визначеною ними періодичністю;
- не відлучатися із населеного пункту, в якому він фактично проживає, а саме: с. Холмок Ужгородського району Закарпатської області, без дозволу слідчого, прокурора або суду;
- повідомляти слідчого, прокурора або суд про зміну свого місця проживання ;
- здати на зберігання до Головного управління ДМС у Закарпатській області свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну.
З матеріалів клопотання вбачається, що 19.03.2025 року слідчий, за погодженням з прокурором, звернувся до Ужгородського міськрайонного суду з клопотанням про застосування відносно ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а в подальшому подав доповнення до вказаного клопотання від 20.03.2025 року.
В обґрунтування клопотання слідчий вказав на те, що СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні №12025071030000360 від 18 березня 2025 року за ознаками кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України.
19 березня 2025 року, ОСОБА_6 повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України. Підозра ОСОБА_6 підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами, зокрема, протоколом обшуку від 05.12.2024, висновками судово-балістичних експертиз.
В ході досудового розслідування кримінального провадження встановлено, що у невстановлений період часу ОСОБА_6 (точного часу у ході встановлення досудового розслідування не надалось можливим встановити) перебуваючи у невстановленому органом досудового розслідування точному місці, усвідомлюючи вимоги законодавства України про те, що бойові припаси відносяться до речей, які вилучені із цивільного обороту і не можуть знаходитися у власності громадян без спеціального дозволу, діючи з прямим умислом, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та свідомо бажаючи їх настання, без передбаченого законом дозволу, незаконно набув: 32 (тридцять два) предмети, які згідно висновку експерта, є боєприпасами, бойовими проміжними патронами центрального бою, калібру 7,62х39мм, споряджені бронебійно-запалювальною кулею, та призначені для стрільби з відповідної нарізної вогнепальної зброї; 80 (вісімдесят) предметів, які згідно висновку експерта, є боєприпасами, бойовими проміжними патронами центрального бою, калібру 7,62х39мм, споряджені трасуючою кулею, та призначені для стрільби з відповідної нарізної вогнепальної зброї; 20 (двадцять) предметів, які згідно висновку експерта, є боєприпасами, бойовими гвинтівковими патронами центрального бою, калібру 7,62х54R, споряджені бронебійно-запалювальною кулею, та призначені для стрільби з відповідної нарізної вогнепальної зброї. Дані предмети є бойовими припасам, та виготовлені промисловим способом. У подальшому ОСОБА_6 , усвідомлюючи вимоги законодавства, незаконно зберігав за адресою АДРЕСА_1 , де останній проживає, вищевказані предмети, до моменту їх вилучення працівниками поліції в ході проведення обшуку за вищевказаною адресою від 05 грудня 2024 року.
Також слідчий вказав, що під час досудового розслідування встановлено наявність ризиків, які дають достатні підстави вважати, що підозрюваний може переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, що підтверджується тим, що ОСОБА_6 усвідомлюючи невідворотність покарання за скоєний злочин, за який передбачено покарання у вигляді позбавлення волі від 3 до 7 років та враховуючи, що проживаючи у прикордонному регіоні, який межує з чотирьома країнами Європейського Союзу, в якому існує багато фактів незаконного перетину особами мобілізаційного віку державного кордону поза межами пунктів пропуску, з метою уникнення від кримінальної відповідальності може покинути територію України у вказаний спосіб з метою переховування від органів досудового розслідування та суду, а також те, що знаходячись на волі, ОСОБА_6 може перешкоджати кримінальному провадженню іншим способом, зокрема, підшукуючи осіб, які можуть надати вигідні для нього неправдиві показання. Також, під час досудового розслідування підозрюваний може перешкоджати у встановленні інших свідків, які ще не встановлені органом досудового розслідування на даному етапі. Окрім того, під час досудового розслідування підозрюваний може впливати на експертів задля прийняття рішень в його користь.
Слідчий вказав, що аналіз особистості ОСОБА_6 , вказує на байдуже ставлення ним до дотримання правових норм, імпульсивність, не здатність до самоконтролю, ігноруванням громадських інтересів. Вказані обставини свідчать про неможливість застосування особистого зобов'язання, особистої поруки, домашнього арешту стосовно підозрюваного ОСОБА_6 , так як такі ним дотримані не будуть. Зазначає, що запобіжний захід у виді тримання під вартою є співмірним з існуючими ризиками, відповідає даним про особу підозрюваного ОСОБА_6 та тяжкості інкримінованого йому кримінального правопорушення, зможе у повній мірі забезпечити виконання ним процесуальних обов'язків та унеможливить настання ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України. На підставі вищенаведеного просив клопотання задовольнити.
Задовольняючи клопотання, слідчий суддя в ухвалі вказав, що ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 263 КК України, яке відноситься до категорії тяжких злочинів, за яке передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк від трьох до семи років, та дійшов висновку, що клопотання про обрання ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою сроком на 60 днів, з визначенням розміру застави, є обґрунтованим та підлягає до задоволення.
В апеляційній скарзі захисник - адвокат ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 вказує на те, що оскаржувана ухвала слідчого судді є необґрунтованою, незаконною, та такою, що ухвалена з грубими порушеннями кримінального процесуального закону. Зазначає, що повідомлення про підозру не відповідає вимогам ст.277 КПК України. Вказує, що кримінальне провадження по якому внесено клопотання до суду, згідно доданих копій документів слідчим ОСОБА_9 внесено до ЄРДР за №120250710300003560 від 18.03.2025, а саме в рамках об'єднаного провадження. Звертає увагу, що стороною захисту до суду надано копію ухвали Закарпатського апеляційного суду від 30.12.2024, згідно якої встановлено суму застави для підозрюваного ОСОБА_6 у межах кримінального провадження №12024071030001193. Обрану міру запобіжного заходу підозрюваний не порушував, однак слідчий суддя зазначене до уваги не взяв. Зазначає, що підзахисний переховуватися від слідства та суду намірів не має, на утриманні має 3 малолітніх дітей, одиноку матір похилого віку, виключно позитивно характеризується за місцем роботи і проживання, також не може перешкоджати слідству чи суду, так як знаходячись на волі, жодним чином не перешкоджав об'єктивному розслідуванню, а навпаки просить слідчого розібратися об'єктивно в даній ситуації. Просить суд, оскаржувану ухвалу слідчого судді скасувати як незаконну.
Заслухавши суддю-доповідача про суть ухвали слідчого судді; вислухавши підозрюваного та його захисників, які підтримали апеляційну скаргу та просили її задовольнити; думку прокурора, який заперечив проти задоволення апеляційної скарги; дослідивши матеріали судового провадження; обговоривши доводи апеляційної скарги; колегія суддів дійшла висновку про таке.
Частина перша ст. 404 КПК України передбачає, що суд апеляційної інстанції переглядає рішення суду першої інстанції в межах апеляційної скарги.
Стаття 370 КПК України передбачає, що судове рішення повинно бути законним, обґрунтованим і вмотивованим. Законним є рішення, ухвалене компетентним судом згідно з нормами матеріального права з дотриманням вимог щодо кримінального провадження, передбачених цим Кодексом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені доказами, дослідженими під час судового розгляду та оціненими судом відповідно до ст. 94 цього Кодексу. Вмотивованим є рішення, в якому наведені належні і достатні мотиви та підстави його ухвалення.
Питання, які слідчий суддя повинен вирішити при застосуванні відносно особи запобіжного заходу у виді тримання під вартою визначені змістом ст.ст. 177, 178, 183 КПК України.
Відповідно до вимог ст. 177 КПК України, підставою для застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді вважати, що підозрюваний може перешкоджати кримінальному провадженню чи вчинити інше правопорушення.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.
Розглядаючи клопотання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою для прийняття законного і обґрунтованого рішення, суд, відповідно до ст. 178 КПК та практики Європейського суду з прав людини, крім наявності вищезазначених обставин, повинен врахувати тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється особа та особисті обставини життя особи, які можуть свідчити на користь збільшення (зменшення) ризику переховування від правосуддя чи інших способів неналежної процесуальної поведінки.
Відповідно до приписів ст. 178 КПК України, при вирішенні питання про обрання запобіжного заходу, крім наявності ризиків, зазначених у статті 177 цього Кодексу, слідчий суддя, суд на підставі наданих сторонами кримінального провадження матеріалів зобов'язаний оцінити в сукупності всі обставини, у тому числі: 1) вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного, обвинуваченого винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється, обвинувачується; 3) вік та стан здоров'я підозрюваного, обвинуваченого; 4) міцність соціальних зв'язків підозрюваного, обвинуваченого в місці його постійного проживання, у тому числі наявність в нього родини й утриманців; 5) наявність у підозрюваного, обвинуваченого постійного місця роботи або навчання; 6) репутацію підозрюваного, обвинуваченого; 7) майновий стан підозрюваного, обвинуваченого; 8) наявність судимостей у підозрюваного, обвинуваченого; 9) дотримання підозрюваним, обвинуваченим умов застосованих запобіжних заходів, якщо вони застосовувалися до нього раніше; 10) наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; 11) розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється, обвинувачується особа, або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється, обвинувачується особа, а також вагомість наявних доказів, якими обґрунтовуються відповідні обставини.
Так, відповідно до ст.ст. 177, 178 КПК України та практики Європейського суду з прав людини, висновки про ступінь ризиків та неможливість запобігання їм більш м'яких запобіжних заходів, мають бути зроблені за результатами сукупного аналізу обставин злочину та особистості підозрюваного (його характеру, моральних якостей, способу життя, сімейних зв'язків, постійного місця роботи, утриманців), поведінки підозрюваного під час розслідування злочину (наявність або відсутність спроб ухиляння від органів влади), поведінки підозрюваного під час попередніх розслідувань (способу життя взагалі, способу самозабезпечення, системності злочинної діяльності, наявності злочинних зв'язків).
При цьому, слідчому судді слід мати на увазі, що обмеження розгляду клопотання про застосування/продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою лише переліком законодавчих (стандартних) підстав для його застосування без встановлення їх наявності та обґрунтованості до конкретної особи, є порушенням вимог п. 4 ст. 5 Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод (Рішення Європейського суду з прав людини «Харченко проти України», «Белевитський проти Росії»).
Ст. 194КПК України передбачено, що під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Слідчий суддя, суд зобов'язаний постановити ухвалу про відмову в застосуванні запобіжного заходу, якщо під час розгляду клопотання прокурор не доведе наявність всіх обставин, передбачених частиною першою цієї статті.
Положення ст.ст. 177, 178 КПК України та наведені норми Конвенції про захист прав людини та основоположних свобод не були враховані слідчим суддею.
Апеляційний суд наголошує, що тримання під вартою, як винятковий захід, може застосовуватися тільки у випадку, коли особа підозрюється чи обвинувачується у вчиненні тяжкого або особливо тяжкого злочину, та за умови, якщо слідчий/прокурор доведе, що застосування іншого запобіжного заходу не зможе запобігти ризикам, зазначеним у ст.177 КПК України.
У своєму Рішенні «Подвезько проти України» №74297/11 від 12.02.15 року ЄСПЛ у п. 21 вказує, що аргументи «за» і «проти» звільнення (з-під варти), включаючи ризик того, що обвинувачений може перешкоджати належному провадженню у справі, не повинні оцінюватись абстрактно, але мають підтверджуватись фактичними даними. Ризик того, що обвинувачений може переховуватись, не може оцінюватися виключно на підставі ступеня тяжкості можливого покарання. Він має оцінюватися з урахуванням ряду інших відповідних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки переховування, або довести, що така можливість є настільки незначною, що може не виправдати досудове тримання під вартою.
Крім того, в зазначеному Рішенні ЄСПЛ звернув увагу на неприпустимість загальних формулювань в судових рішеннях та застосування повторюваних шаблонних фраз. Зазначене не свідчить про те, що суди здійснюють належну оцінку фактів стосовно необхідності застосування такого запобіжного заходу за обставин конкретної справи.
Дослідивши матеріали справи, колегія суддів дійшла висновку, що рішення про застосування до підозрюваного ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою слідчим суддею належним чином не обґрунтоване.
З пояснень сторони захисту та прокурора, наданих в судовому засіданні апеляційного суду слідує, що дане клопотання сторони обвинувачення про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 внесено до суду в рамках об'єднаного кримінального провадження, тобто одночасно обрано два запобіжні заходи, що не відповідає вимогам процесуального закону.
Крім того, апеляційним судом досліджено ухвалу Закарпатського апеляційного суду від 30.12.2024, згідно якої встановлено суму застави для підозрюваного ОСОБА_6 у межах об'єднаного кримінального провадження №12024071030001193 і що ОСОБА_6 був звільнений з під варти, у зв'язку із внесенням ним застави.
Тобто вказаний запобіжний захід у виді тримання під вартою з визначенням розміру застави, що був застосований до підозрюваного, діяв як на час подання клопотання слідчим, так і на час постановлення 20.03.2025 слідчим суддею ухвали.
На думку колегії суддів, зазначені обставини призвели до того, що наразі стосовно підозрюваного ОСОБА_6 фактично продовжують діяти одночасно два запобіжних заходи, а саме у виді тримання під вартою із внесенням за підозрюваного раніше визначеного розміру застави, відповідно до ухвали Закарпатського апеляційного суду від 30.12.2024 року та другий запобіжний захід у вигляді тримання під вартою, з визначенням нової додаткової застави в розмірі 1 998 480,00 грн., що є недопустимим та істотно порушує загальні засади кримінального провадження.
Так, ч. 1 ст. 9 КПК встановлено, що під час кримінального провадження суд, слідчий суддя, прокурор, керівник органу досудового розслідування, слідчий, інші службові особи органів державної влади зобов'язані неухильно додержуватися вимог Конституції України, цього Кодексу, міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вимог інших актів законодавства.
З урахуванням викладених обставин, колегія суддів приходить висновку про те, що слідчим суддею в даному випадку були допущені істотні порушення вимог кримінального процесуального закону, які перешкодили йому прийняти законне й обґрунтоване рішення, що є безумовною підставою для скасування оскарженої ухвали слідчого судді.
Крім того, апеляційний суд погоджується з доводами апеляційної скарги сторони захисту про те, що поведінка підозрюваного після застосування відносно нього запобіжного заходу у виді застави, зокрема той факт, що органом досудового розслідування та прокурором не було надано доказів порушення підозрюваним покладених обов'язків, після внесення застави, свідчать про відсутність у підозрюваного мети переховуватися від органу досудового розслідування та суду.
Підозрюваний ОСОБА_6 особисто з'явився до апеляційного суду, не ухилився від явки.
В судовому засіданні апеляційного суду прокурор не надав доказів, що з моменту внесення застави ОСОБА_6 допускав порушення покладених на нього обов'язків.
Отже, вказані обставини дають підстави вважати, що ризики можливого переховування підозрюваного та перешкоджання об'єктивному розслідуванню справи, є мінімальними, проте даний факт був проігнорований слідчим суддею.
З урахуванням наведеного апеляційний суд вважає, що прокурором не було доведено необхідності обмеження права підозрюваного на свободу, передбаченого кримінальним процесуальним законом України та ст.5 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини.
Оцінюючи доводи клопотання органу досудового розслідування щодо застосування до підозрюваного запобіжного заходу, колегія суддів виходить з наступного.
Щодо наявності обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним кримінального правопорушення, апеляційним судом встановлено таке.
Відповідно до практики ЄСПЛ «обґрунтованість підозри, на якій має ґрунтуватися арешт, складає суттєву частину гарантії від безпідставного арешту і затримання, закріпленої у статті 5 §1(с) Конвенції». За визначенням ЄСПЛ «обґрунтована підозра у вчиненні кримінального злочину, про яку йдеться у статті 5 §1(с) Конвенції, передбачає наявність обставин або відомостей, які переконали б неупередженого спостерігача, що ця особа, можливо, вчинила певний злочин» («K.-F. проти Німеччини», 27 листопада 1997, §57).
У справі «Мюррей проти Сполученого Королівства» №14310/88 від 23.10.1994 року ЄСПЛ зазначив, що «факти, які є причиною виникнення підозри не повинні бути такими ж переконливими, як і ті, що є необхідними для обґрунтування вироку чи й просто висунення обвинувачення, черга якого надходить на наступній стадії процесу кримінального розслідування».
При цьому, обставини здійснення підозрюваним конкретних дій та доведеність його винуватості, потребують перевірки та оцінки у сукупності з іншими доказами у кримінальному провадженні під час подальшого досудового розслідування.
Таким чином, відповідно до практики ЄСПЛ, для вирішення питання щодо обґрунтованості повідомленої підозри, оцінка наданих слідчому судді доказів здійснюється не в контексті оцінки доказів з точки зору їх достатності і допустимості для встановлення вини чи її відсутності, доведення чи не доведення винуватості особи, що здійснюється судом при ухваленні вироку, а з метою визначити вірогідність та достатність підстав причетності тієї чи іншої особи до вчинення кримінального правопорушення, а також чи є підозра обґрунтованою, щоб виправдати подальше розслідування або висунення обвинувачення.
Апеляційний суд наголошує, що на даній стадії кримінального провадження, судом не встановлюється винуватість чи не винуватість ОСОБА_6 у вчиненні кримінального правопорушення, а лише вирішується питання про обґрунтованість підозри та наявність ризиків для обрання відповідного запобіжного заходу, а тому суд не може давати остаточну оцінку допустимості та належності доказів, оскільки справа не розглядається судом по суті пред'явленого обвинувачення.
Крім того, апеляційний суд звертає увагу, що відповідно до положень ч. 2 ст. 94 КПК України, жоден доказ не має наперед встановленої сили, та всі докази в даному кримінальному провадженні підлягають ретельній перевірці з наступною їх оцінкою у відповідності до положень ч. 1 ст. 94 КПК України.
Відповідно до ст.ст. 89, 94 КПК України, оцінка допустимості та належності доказів буде надана судом першої інстанції при розгляді кримінального провадження по суті.
Колегія суддів вважає, що долучені до клопотання слідчого докази, є такими, що вказують на наявність обставин та відомостей, які можуть переконати суд та неупередженого спостерігача, що підозрюваний ОСОБА_6 можливо вчинив інкриміноване йому кримінальне правопорушення. Ці докази, на даній стадії досудового розслідування, є достатніми для висновку, що підозра не є вочевидь необґрунтованою та відповідає стандарту переконання «обґрунтована підозра».
За таких обставин, доводи захисника про необґрунтованість підозри є неспроможними.
Враховуючи зазначене, стороною обвинувачення, в даному випадку не було доведено наявності жодного з ризиків, передбачених ст. 177 КПК України, а тому наявні підстави для скасування ухвали суду першої інстанції та постановлення нової ухвали, якою в задоволенні клопотання слідчого про застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою слід відмовити.
Керуючись ст.ст. 376, 405, 407, 422 КПК України, апеляційний суд,
Апеляційну скаргу адвоката ОСОБА_7 в інтересах ОСОБА_6 задовольнити.
Ухвалу слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 20 березня 2025 року скасувати.
Постановити нову ухвалу, якою в задоволені клопотання слідчого СВ Ужгородського РУП ГУНП в Закарпатській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_9 , погоджене прокурором Ужгородської окружної прокуратури ОСОБА_5 про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо ОСОБА_6 , - відмовити.
Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Судді