Справа № 308/3985/25
Закарпатський апеляційний суд
24.04.2025 м. Ужгород
Закарпатський апеляційний суд у складі суддів: ОСОБА_1 (головуючого), ОСОБА_2 , ОСОБА_3 , за участю секретаря судових засідань ОСОБА_4 , захисника-адвоката ОСОБА_5 , розглянув у відкритому судовому засіданні в м. Ужгороді матеріали контрольного провадження 11-кп/4806/188/25, за апеляційними скаргами обвинуваченої ОСОБА_6 та її захисника-адвоката ОСОБА_5 на ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.04.2025.
Цією ухвалою задоволено клопотання прокурора й застосовано запобіжний захід у виді тримання під вартою до 31.05.2025 включно з визначенням застави в розмірі 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, що становить 181680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) грн, щодо:
ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженки та мешканки АДРЕСА_1 , одруженої, із середньою освітою, тимчасово не працюючої, відповідно до ст. 89 КК України не судимої, обвинуваченої у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 307, ч. 1, 2 ст. 317 КК України.
У разі внесення застави на обвинувачену ОСОБА_6 покладено обов'язки: прибувати до слідчого, прокурора або суду на першу вимогу; не відлучатися із населеного пункту, в якому вона зареєстрована, проживає чи перебуває, без дозволу слідчого, прокурора або суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання та/або місця роботи; здати на зберігання до Головного управління Державної міграційної служби України в Закарпатській області свій паспорт (паспорти, якщо їх декілька) для виїзду за кордон, інші документи, що надають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
З матеріалів контрольного провадження вбачається, що у провадженні Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області знаходиться кримінальне провадження, внесене 16.09.2024 до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12024071030001856 про обвинувачення ОСОБА_6 у вчиненні кримінальних правопорушень, передбачених ч. 1, 2 ст. 307, ч. 1, 2 ст. 317 КК України.
Прокурором під час підготовчого судового засідання заявлено клопотання про обрання щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою із визначенням застави, яке мотивовано тим, що підстав для зміни запобіжного заходу на більш м'який немає.
Задовольняючи клопотання прокурора, суд першої інстанції в ухвалі вказав на те, що кримінальні правопорушення, які інкриміновані обвинувачений ОСОБА_6 , мають високий ступінь суспільної небезпеки, зумовленої тяжкими наслідками не лише для конкретної особи, а й для суспільства в цілому, а тому наявність ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, є досить високими, вимагає від суду більшої суворості в оцінці цінностей суспільства, що є підставою для обрання щодо неї запобіжного заходу у виді
-2-
тримання під вартою. Разом з тим, суд визначив заставу - 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, яка на думку суду буде достатньою мірою гарантувати виконання обвинуваченою покладених на неї обов'язків та не буде завідомо непомірною для неї.
В апеляційній скарзі обвинувачена ОСОБА_6 просить ухвалу суду від 02.04.2025 скасувати. Зазначає, що суд безпідставно обрав щодо неї запобіжний захід, оскільки прокурор не подавав відповідного клопотання. Також вважає завідомо непомірним визначений їй розмір застави.
В уточненій апеляційній скарзі захисник-адвокат ОСОБА_5 просить ухвалу суду від 02.04.2025 скасувати та застосувати щодо обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжний захід, не пов'язаний з ізоляцією від суспільства. Посилається на те, що прокурором належним чином не оформлено клопотання про обрання щодо обвинуваченої запобіжного заходу, копії такого клопотання стороні захисту не вручено. Крім того, прокурором не доведено актуальності ризиків, передбачених ст. 177 КПК України. ОСОБА_8 має постійне місце проживання, за яким позитивно характеризується, раніше не судима, має вищу освіту, проживає у шлюбі, здійснює догляд за онукою, її чоловік проходить службу із захисту територіальної цілісності України. При цьому, обвинувачена не вчиняла і не має намірів вчиняти будь-які дії, передбачені ст. 177 КПК України. Тому, вважає, що для забезпечення належної процесуальної поведінки обвинуваченої є достатнім застосування запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Апеляційні скарги розглядаються у відсутності прокурора й обвинуваченої, неявка яких, з огляду на положення ч. 4 ст. 422-1 КПК України, не перешкоджає її розгляду. З матеріалів контрольного провадження вбачається, що вказані особи належним чином повідомлені про час та місце розгляду апеляційних скарг і від них не надходили заяви про відкладення розгляду апеляційної скарги на інший день, а також сторона захисту не заявляла клопотань про бажання обвинуваченої брати участь у розгляді апеляційних скарг. Також приймається до уваги думка захисника про можливість розгляду апеляційних скарг без участі обвинуваченої та прокурора.
Заслухавши доповідь судді, пояснення захисника-адвоката ОСОБА_5 , яка підтримала апеляційні скарги, перевіривши матеріали контрольного провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів уважає, що апеляційні скарги задоволенню не підлягають з таких підстав.
За приписами до ч. 2 ст. 331 КПК України, вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 КПК України.
Згідно ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно в разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти, передбаченим статтею 177 цього Кодексу ризикам, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 4 ст. 199 КПК України клопотання про продовження строку тримання під вартою, крім відомостей, зазначених у статі 184 цього Кодексу повинно містити: 1) виклад обставин, які свідчать про те, що заявлений ризик не зменшився або з'явились нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; 2) виклад обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Згідно до ст. 177 КПК України, метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків, а також запобігання спробам переховуватися від органів досудового розслідування та/або суду, знищити, сховати або спотворити будь-яку із речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального правопорушення, незаконно впливати на потерпілого, свідка, іншого підозрюваного, обвинуваченого, експерта, спеціаліста у цьому ж кримінальному провадженні,
-3-
перешкоджати кримінальному провадженню іншим чином, вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється, обвинувачується.
Підставою застосування запобіжного заходу є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні особою кримінального правопорушення, а також наявність ризиків, які дають достатні підстави слідчому судді, суду уважати, що підозрюваний, обвинувачений, засуджений може здійснити дії, передбачені частиною першою статті 177 КПК України.
Ухвалюючи рішення про застосування чи продовження запобіжного заходу у виді тримання під вартою, суд першої інстанції повинен з'ясувати доцільність застосування чи продовження такого запобіжного заходу, що у свою чергу повинно відповідати ризикам та обставинам, що передбачені статтями 177 - 178 КПК України, у їх зіставленні з конкретними фактами, встановленими під час судового провадження.
На переконання апеляційного суду, суд першої інстанції, вирішуючи клопотання прокурора про застосування щодо обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою вказаних вимог кримінального процесуального закону дотримався.
Згідно ст. 331 КПК України під час судового розгляду суд за клопотанням сторони обвинувачення або захисту має право своєю ухвалою змінити, скасувати, обрати або продовжити запобіжний захід щодо обвинуваченого. Вирішення питання судом щодо запобіжного заходу відбувається в порядку, передбаченому главою 18 цього Кодексу. За наявності клопотань суд під час судового розгляду зобов'язаний розглянути питання доцільності продовження запобіжного заходу до закінчення двомісячного строку з дня його застосування. За результатами розгляду питання суд своєю вмотивованою ухвалою скасовує, змінює запобіжний захід або продовжує його дію на строк, що не може перевищувати двох місяців. Копія ухвали вручається обвинуваченому, прокурору та надсилається уповноваженій службовій особі до місця ув'язнення. Під час здійснення судового провадження судом присяжних питання, передбачене цією частиною, вирішує головуючий. У разі закінчення строку дії ухвали суду про тримання під вартою та неможливості розгляду судом питання про продовження строку тримання під вартою в умовах воєнного стану продовження строку тримання під вартою здійснюється у порядку, встановленому статтею 615 цього Кодексу. Ухвала суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлена під час судового провадження в суді першої інстанції до ухвалення судового рішення по суті, може бути оскаржена в апеляційному порядку. Подання апеляційної скарги на ухвалу суду про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою, про зміну іншого запобіжного заходу на запобіжний захід у виді тримання під вартою або про продовження строку тримання під вартою, постановлену під час судового провадження в суді першої інстанції, не зупиняє судовий розгляд у суді першої інстанції.
Зі змісту ст. 199 КПК України вбачається, що слідчий суддя продовжує строк тримання під вартою за умови, що прокурор, слідчий доведуть існування заявлених ними ризиків, що заявлений ризик не зменшився або з'явилися нові ризики, які виправдовують тримання особи під вартою; та наявність обставин, які перешкоджають завершенню досудового розслідування до закінчення дії попередньої ухвали про тримання під вартою.
Висновок суду першої інстанції про обрання запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_6 , колегія суддів уважає належним чином вмотивованим, викладені в судовому рішенні судження такими, що ґрунтуються на вимогах закону та узгоджуються з наявними в матеріалах контрольного провадження доказами та обставинами кримінального провадження.
Відповідно до вимог ст. 178 КПК України при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу (його продовження) враховується вагомість наявних доказів про
-4-
вчинення кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує особі у разі визнання винуватим у кримінальному правопорушенні; вік та стан здоров'я підозрюваного; міцність соціальних зв'язків підозрюваного в місці його постійного проживання, наявність родини та утриманців; наявність постійного місця роботи, навчання; репутацію, майновий стан підозрюваного; наявність судимостей; наявність повідомлення особі про підозру у вчиненні іншого кримінального правопорушення; розмір майнової шкоди, у завданні якої підозрюється особа або розмір доходу, в отриманні якого внаслідок вчинення кримінального правопорушення підозрюється особа.
Крім того, відповідно до вимог ч. 1 ст. 194 КПК України, під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
Суд апеляційної інстанції під час перегляду апеляційної скарги відповідно до вимог ст. 422-1 КПК України не здійснює перевірку правильності пред'явленої підозри та не перевіряє докази, що підтверджують або спростовують винуватість особи.
На переконання колегії суддів, суд першої інстанції при вирішенні питання про застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою щодо обвинуваченої ОСОБА_6 обґрунтовано взяв до уваги тяжкість покарання, яке загрожує обвинуваченій, у разі визнання її винуватою у вчиненні кримінальних правопорушень (від шести до десяти років із конфіскацією майна); дані про особу обвинуваченої (непрацююча, відповідно до ст. 89 КК України не судима); відсутність обставин, які б перешкоджали триманню обвинуваченої ОСОБА_6 під вартою та необхідність проведення судового розгляду кримінального провадження, у тому числі допит свідків, дослідження доказів тощо.
Тому, апеляційний суд погоджується із висновками суду першої інстанції про доведення стороною обвинувачення наявності передбачених п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків, які на даний час не відпали та не зменшилися.
У розумінні практики Європейського суду з прав людини, тяжкість обвинувачення не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте таке обвинувачення у сукупності з іншими обставинами збільшує ризик втечі настільки, що його неможливо відвернути, не взявши особу під варту. У справі «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26.07.2001 ЄСПЛ зазначив, що «суворість передбаченого покарання є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування або повторного вчинення злочинів».
При цьому, наявність у обвинуваченої визначеного місця проживання, за яким позитивно характеризується, а також ті факти, що ОСОБА_6 раніше не судима, має вищу освіту, проживає у шлюбі, здійснює догляд за онукою, її чоловік проходить службу із захисту територіальної цілісності України, на що посилається сторона захисту, жодним чином не зменшує встановлені судом ризики та не є беззаперечною обставиною для висновку щодо можливості застосувати до обвинуваченої запобіжний захід, не пов'язаний з ізоляцією від суспільства, у тому числі і зменшити розмір застави. Крім того, апеляційний суд звертає увагу на те, що вказані обставини не стали перешкодою для настання подій, у яких обвинувачується ОСОБА_6 .
Апеляційний суд бере до уваги аргументи, які наведені захисником в апеляційній скарзі, проте в даному конкретному випадку приходить до переконання, що ці аргументи не переважують вимог суспільного інтересу, який полягає у встановленні істини у кримінальному провадженні, недопущенні перешкоджанню цьому, забезпеченні належної процесуальної поведінки обвинуваченої і виконання процесуальних рішень у кримінальному провадженні.
-5-
Тому, зважаючи на суспільний інтерес, який, з урахуванням презумпції невинуватості, виправдовує відступ від принципу поваги до особистої свободи, визначеного Конвенцією про захист прав людини і основоположних свобод, що відповідає правовим позиціям, викладеним в п. 35 рішення ЄСПЛ «Летельє проти Франції», колегія суддів уважає, що суд першої інстанції дійшов до обґрунтованого висновку про доведеність обставин, які виправдовують подальше тримання обвинуваченої під вартою.
З огляду на вищевказане, доводи апеляційної скарги захисника про те, що обвинувачена не вчиняла і не має намірів вчиняти будь-які дії, передбачені ст. 177 КПК України, апеляційний суд відхиляє як такі, що жодним чином не впливають на висновки суду першої інстанції про необхідність застосування до обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Колегія суддів також вважає, що застосування щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, з урахуванням тяжкості, характеру та конкретних обставин, за яких ОСОБА_6 обвинувачується у вчиненні кримінальних правопорушень, даних про особу обвинуваченої, є необхідним з метою забезпечення дієвості кримінального провадження та належної процесуальної поведінки обвинуваченої, у тому числі й запобігання настанню встановлених ризиків.
При цьому, апеляційний суд бере до уваги те, що стороною захисту не надано жодних доказів, які б спростовували встановлені ризики та, відповідно, давали можливість для застосування щодо обвинуваченої ОСОБА_6 більш м'яких запобіжних заходів.
Разом з тим, колегія суддів бере до уваги і те, що доказів, які б підтверджували факт наявності в обвинуваченої таких захворювань, що виключають тримання її під вартою, у тому числі й відповідних висновків компетентних посадових осіб, у ході апеляційного розгляду не встановлено й таких стороною захисту не надано.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги, колегія суддів бере до уваги і те, що навіть якщо обвинувачена і не має на меті переховуватися від суду, знищувати, приховувати або спотворювати будь-яку з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконно впливати на свідків, експерта у кримінальному провадженні, вчиняти інші кримінальні правопорушення чи продовжувати те, в якому обвинувачується ОСОБА_6 , їх тяжкість та інші наведені вище обставини, у тому числі й дані про особу обвинуваченої, дають обґрунтовані підстави вважати, що такі ризики мають місце, і їх запобіганню буде достатнім лише запобіжний захід у виді тримання під вартою.
При цьому, апеляційний суд вважає, що доводи апеляційних скарг не впливають та не спростовують наявність ризиків, описаних в оскаржуваній ухвалі, не свідчать про те, що такі перестали існувати, що в свою чергу унеможливлює зміну обвинуваченій ОСОБА_6 запобіжного заходу на інший, більш м'який, запобіжний захід, не пов'язаний із триманням під вартою.
За таких обставин, апеляційний суд погоджується з висновком суду першої інстанції про необхідність застосування щодо обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою, виходячи з вимог ст. 177, 178, 183, 199 КПК України, в тому числі і з огляду на правову кваліфікацію інкримінованих останній кримінальних правопорушень, а тому вважає, що зміна запобіжного заходу обвинуваченій на більш м'який, з великою вірогідністю, не зможе запобігти ризикам можливого переховування від суду, знищення, приховування або спотворення будь-якої з речей чи документів, які мають істотне значення для встановлення обставин кримінального провадження, незаконний вплив на свідків, експерта у кримінальному провадженні, вчинення іншого кримінального правопорушення чи продовження того, в якому обвинувачується, що
-6-
унеможливить завершення судового розгляду кримінального провадження, та в свою чергу не буде слугувати виконанню завдань кримінального судочинства, передбачених ст. 2 КПК України.
Доводи апеляційних скарг обвинуваченої та захисника про те, що прокурором належним чином не оформлено клопотання про обрання щодо обвинуваченої запобіжного заходу, копії такого клопотання стороні захисту не вручено, апеляційний суд із урахуванням наведеного вище, визнає такими, що не спростовують висновків суду першої інстанції про доведеність передбачених п. 1, 2, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України ризиків та необхідність застосування щодо обвинуваченої запобіжного заходу у виді тримання під вартою, а відтак і не можуть слугувати підставами для скасування оскаржуваної ухвали та відмови в задоволенні клопотання прокурора із застосуванням щодо обвинуваченої запобіжного заходу, не пов'язаного з триманням під вартою.
Відхиляючи доводи апеляційної скарги в цій частині, апеляційний суд бере до уваги те, що в матеріалах контрольного провадження відсутні відомості про те, що при розгляді усного клопотання прокурора та вирішенні питання про застосування щодо обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжного заходу, сторона захисту та обвинувачена заперечували щодо розгляду такого клопотання у зв'язку з тим, що таке не було письмово оформлене і не вручене стороні захисту та обвинуваченій. Жодних відомостей про те, що обвинувачена та захисник просили відкласти судове засідання із цього приводу та надати їм для ознайомлення належним чином оформлене клопотання, або відмовити у застосуванні щодо ОСОБА_6 запобіжного заходу саме з цих підстав, у матеріалах контрольного провадження немає.
Окрім того, всупереч доводів апеляційної скарги, визначений судом обвинуваченій ОСОБА_6 розмір застави є таким, що співвідноситься з даними про особу обвинуваченої, обставинами кримінальних правопорушень, а тому відповідає вимогам кримінального процесуального закону, зазначеним у ч. 4, 5 ст. 182 КПК України.
Враховуючи характер кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , а також їх високий ступінь суспільної небезпеки, колегія суддів погоджується з висновками суду про те, що визначена обвинуваченій ОСОБА_6 застава у розмірі саме 60 прожиткових мінімумів для працездатних осіб, як альтернативи застосованому їй запобіжному заходу у виді тримання під вартою є такою, що зможе у разі її внесення забезпечити виконання обвинуваченою визначених процесуальних обов'язків.
Такий розмір застави, на думку колегії суддів, є справедливим, здатним забезпечити високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів в даному кримінальному провадженні, не порушує права обвинуваченої та підстав вважати його завідомо непомірним для ОСОБА_6 , навіть з урахуванням даних про її особу, колегія суддів не вбачає.
При цьому колегія суддів враховує практику Європейського суду з прав людини, зокрема у справі «Мангурас проти Іспанії» від 20.11.2010, відповідно до якої розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати застави, буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Також апеляційної суд бере до уваги те, що стороною захисту не надано жодних доказів, зокрема про фінансовий та майновий стан обвинуваченої, які б із достовірністю свідчили про те, що визначений судом розмір застави є завідомо непомірним для неї, а такий обумовлений також високим ступенем суспільної небезпеки кримінальних правопорушень, у вчиненні яких обвинувачується ОСОБА_6 , та тяжкими наслідками для суспільства від злочинів, пов'язаних з незаконним обігом наркотичних речовин.
-7-
Будь-яких інших переконливих доводів щодо незаконності рішення суду в апеляційних скаргах не наведено і апеляційним судом не встановлено таких обставин під час апеляційного розгляду.
Істотних порушень вимог кримінального процесуального закону, Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод при розгляді судом першої інстанції питання щодо застосування запобіжного заходу у виді тримання під вартою обвинуваченій ОСОБА_6 , які б були безумовною підставою для скасування оскаржуваного рішення, колегією суддів не встановлено.
За таких обставин, апеляційний суд вважає, що ухвала суду про задоволення клопотання прокурора про застосування щодо обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою є обґрунтованою, законною, постановленою з дотриманням вимог ст. 177, 178, 183 КПК України, на підставі об'єктивно з'ясованих обставин, які підтверджені достатніми даними, дослідженим та оціненими судом, а тому апеляційні скарги задоволенню не підлягають.
При прийнятті рішення колегія суддів також, враховує вимоги ст. 26 КПК України, зокрема, те, що сторони кримінального провадження є вільними у використанні своїх прав у межах та в спосіб, передбачених цим Кодексом; положення ст. 404 цього Кодексу в частині перегляду судового рішення в межах апеляційної скарги; що під час апеляційного розгляду стороною захисту не заявлялось клопотань щодо приєднання до матеріалів судового провадження доказів (документів), які б спростовували чи впливали на висновки суду першої інстанції про необхідність застосування щодо обвинуваченої ОСОБА_6 запобіжного заходу у виді тримання під вартою.
Керуючись ст. 404, 405, 407, 419, 422-1 КПК України, апеляційний суд
Апеляційні скарги обвинуваченої ОСОБА_8 та її захисника-адвоката ОСОБА_5 залишити без задоволення, а ухвалу Ужгородського міськрайонного суду Закарпатської області від 02.04.2025 щодо ОСОБА_7 , - без змін.
Ухвала апеляційного суду оскарженню у касаційному порядку не підлягає.
Судді