Справа № 464/584/25
пр.№ 2/464/852/25
17.04.2025 року м.Львів
Сихівський районний суд м.Львова
в складі: головуючого - судді Борачка М.В.,
секретар судового засідання Федак Б.В.,
за участі: представника позивача Лисенка Д.В.,
представника третьої особи ОСОБА_1 - ОСОБА_2 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні за правилами загального позовного провадження цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» до ОСОБА_3 , за участі третіх осіб: ОСОБА_4 , Державного підприємства «Національні інформаційні системи», ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» про визнання права власності на транспортний засіб та звільнення його з під обтяження, -
Лисенко Дмитро Вячеславович, діючи в інтересах Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС ЛІЗИНГ», звернувся в суд з позовом до відповідача - ОСОБА_3 , в якому просить визнати право власності за Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» на транспортний засіб «Opel Zafira» номер шасі НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 , 2007 року випуску, колір сірий, р.н. НОМЕР_3 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 05.01.2023; звільнити транспортний засіб «Opel Zafira» номер шасі НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 , 2007 року випуску, колір сірий, р.н. НОМЕР_3 , з під обтяження, зареєстрованого 24.03.2021 о 14 год. 18 хв. 05 сек. за №28685380.
В обґрунтування позовних вимог покликається на те, що 10.10.2017 ОСОБА_3 набув право власності на оспорюваний транспортний засіб. 05 січня 2023 року між позивачем та відповідачем в особі ОСОБА_4 укладено договір №П-2471 купівлі продажу від 05.01.2023, відповідно до умов якого продавець зобов'язується передати у власність покупця належний йому на праві власності бувший у використанні /есплуатації транспортний засіб «Opel Zafira» номер шасі НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 , 2007 року випуску, колір сірий, р.н. НОМЕР_5 , свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_6 . Покупець після придбання транспортного засобу передає його на підставі договору у фінансовий лізинг третій особі - ОСОБА_1 , який після отримання транспортного засобу в лізинг одержує всі права покупця в частині гарантійного обслуговування транспортного засобу та право пред'явалення претензій щодо скритих недоліків транспортного засобу. Згідно п.2.5 договору, право власності на транспортний засіб переходить до покупця з дати його реєстрації за останнім. Відповідно до п.1 акту прийому-передачі від 05.01.2023 продавець передав, а покупець прийняв автомобіль «Opel Zafira» номер шасі НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 , 2007 року випуску, колір сірий, р.н. НОМЕР_5 . Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу НОМЕР_4 від 05.01.2023, ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» набуло у власність автомобіль «Opel Zafira» номер шасі НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 , 2007 року випуску, колір сірий, р.н. НОМЕР_3 . 05.01.2023 між позивачем та третьою особою ОСОБА_1 укладено договір фінансового лізингу №2471, відповідно до якого об'єктом фінансового лізингу є оспорюваний транспортний засіб. Однак, ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ», як власнику, відмовлено у здійсненні перереєстрації зазначеного транспортного засобу, через наявність обтяження яке існувало до набуття позивачем у власність транспортного засобу. Отже, ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» не набуло усіх складових, властивих власнику, а саме розпорядження майном.
Ухвалою судді від 27.01.2025 відкрито провадження у справі за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання та залучено в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс».
Від представника відповідача Кульчицького О.С. надійшли письмові пояснення у яких він просить відмовити у задоволенні позовних вимог.
Представником третьої особи Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» Наваренко В.Г. подано письмові пояснення у яких він просить у задоволенні позовних вимог щодо зняття обтяжень відмовити в повному обсязі.
Ухвалою суду від 17.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду.
В судовому засіданні представник позивача позов підтримав з підстав викладених у такому, просив задоволити.
Представник третьої особи в судовому засіданні зазначив, що між ОСОБА_1 та позивачем укладеного договір фінансового лізингу, умови якого його довірителем виконано. Однак перереєстрацію транспортного засобу не вдалося зробити, оскільки є обтяження. Позовні вимоги в частині скасування обтяжень підтримує.
Інші учасники справи у судове засідання не з'явилися. Від представника відповідача надійшла заява у якій він просить проводити розгляд справи без його участі та участі відповідача, проти задоволення позову заперечує.
Заслухавши пояснення представника позивача, представника третьої особи, дослідивши матеріали справи, з'ясувавши дійсні обставини справи та перевіривши їх доказами, суд дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 05 січня 2023 року Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» уклало з ОСОБА_3 , від імені якого діяв ОСОБА_4 договір купівлі-продажу автомобіля марки «Opel Zafira» номер шасі НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 , 2007 року випуску, колір сірий, р.н. НОМЕР_5 . За умовами договору ціна за товар складає 208060 грн, а покупець зобов'язався здійснити оплату протягом 1 банківського дня. Відповідно до акту прийому-передачі єдиним одержувачем автомобіля є Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС ЛІЗИНГ».
Окрім того, згідно п. 2.5 вищезазначеного договору, право власності на транспортний засіб переходить до покупця з дати його реєстрації за останнім.
05 січня 2023 року Територіальним сервісним центром 4649 проведено державну реєстрацію автомобіля із зазначенням власником - Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС ЛІЗИНГ».
Окрім того, 05.01.2023 між позивачем та ОСОБА_1 укладено договір фінансового лізингу №2471, відповідно до якого об'єктом фінансового лізингу є транспортний засіб «Opel Zafira» номер шасі НОМЕР_1 ; НОМЕР_2 , 2007 року випуску, колір сірий, р.н. НОМЕР_3 .
Згідно витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, на автомобіль марки «Opel Zafira» номер шасі НОМЕР_1 , 2007 року випуску накладено приватне обтяження (застава рухомого майна); боржником є ОСОБА_5 , обтяжувачем - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс».
Щодо позовної вимоги про визнання права власності на транспортний засіб.
Право власності у набувача майна за договором виникає з моменту передання майна, якщо інше не встановлено договором або законом (частина перша статті 334 ЦК України).
Критерієм віднесення речей до рухомих визначається можливість їх вільного переміщення у просторі. Автомобіль є рухомою річчю. За загальним правилом, право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна. Винятком із загального правила про те, що право власності на рухому річ виникає з моменту передання майна є вказівка в нормі закону чи в положеннях договору. За допомогою такого універсального регулятора приватних відносин як договір його сторони можуть в договорі самі визначити момент виникнення права власності на рухому річ.
Так, відповідно до пункту 2.5 договору купівлі-продажу автомобіля від 05 січня 2023 року, укладеного між ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» та ОСОБА_3 право власності на придбаний за цим договором товар виникає з дати державної реєстрації.
Судом вже встановлено, що державна реєстрація спірного автомобіля за позивачем проведена 05.01.2023.
Для приватного права апріорі властивою є така засада, як розумність.
Розумність характерна як для оцінки/врахування поведінки учасників цивільного обороту, тлумачення матеріальних приватно-правових норм, що здійснюється при вирішенні спорів, так і для тлумачення процесуальних норм (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі колегії суддів Другої судової палати Касаційного цивільного суду від 16 червня 2021 року у справі № 554/4741/19, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 18 квітня 2022 року у справі № 520/1185/16-ц, постанову Великої Палати Верховного Суду від 08 лютого 2022 року у справі № 209/3085/20).
Підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є: договори та інші правочини (пункт 1 частини другої статті 11 ЦК України).
Кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має право звернутися до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу (частина перша статті 15, частина перша статті 16 ЦК України).
Порушення права пов'язане з позбавленням його суб'єкта можливості здійснити (реалізувати) своє приватне (цивільне) право повністю або частково.
Для застосування того чи іншого способу захисту необхідно встановити, які ж приватні (цивільні) права (інтереси) позивача порушені, невизнані або оспорені відповідачем і за захистом яких приватних (цивільних) прав (інтересів) позивач звернувся до суду.
Завданням цивільного судочинства є саме ефективний захист порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів. Такий захист можливий за умови, що права, свободи чи інтереси позивача власне порушені, а учасники використовують цивільне судочинство для такого захисту (див., зокрема, постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 вересня 2019 року в справі № 638/2304/17 (провадження № 61-2417сво19).
Тлумачення пункту 1 частини другої статті 16 ЦК України свідчить, що по своїй суті такий спосіб захисту як визнання права може застосовуватися тільки тоді, коли суб'єктивне цивільне право виникло і якщо це право порушується (оспорюється або не визнається) іншою особою (див. зокрема., постанову Верховного Суду у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду від 05 грудня 2022 року в справі № 233/4580/20 (провадження № 61-12524сво21).
Твердження представника позивача про те, що ТОВ «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» не набуло такої складової права власності як розпорядження майном, не заслуговують на увагу, оскільки, як встановлено вище, дане Товариство набуло право власності на оспорюваний транспортний засіб, а відповідно, як власник майна, має право розпоряджатись останнім.
Наявність обтяження рухомого майна позивача не свідчить про порушення права власності останнього, оскільки є способом забезпечення зобов'язання, а позовна вимога про визнання права власності на транспортний засіб не відповідає належному способу захисту у цій справі, оскільки належним способом захисту прав позивача є вимога про звільнення спірного транспортного засобу з під обтяження. Обрання позивачем неналежного способу захисту своїх прав є самостійною підставою для відмови у позові.
Враховуючи наведене, позовна вимога про визнання права власності на оспорюваний автомобіль задоволенню не підлягає.
Щодо позовної вимоги про звільнення транспортного засобу з під обтяження.
Сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава (стаття 48 ЦПК України).
Пред'явлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному ЦПК України. За результатами розгляду справи суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача. Тобто, визначення відповідачів, предмета та підстав спору є правом позивача. Натомість, встановлення належності відповідачів й обґрунтованості позову - обов'язком суду, який виконується під час розгляду справи, а не на стадії відкриття провадження.
Тобто, пред'явлення позову до неналежного відповідача є самостійною підставою для відмови в його задоволенні.
Так, як вбачається з витягу з Державного реєстру обтяжень рухомого майна, на автомобіль марки «Opel Zafira» номер шасі НОМЕР_1 , 2007 року випуску накладено обтяження; боржником є ОСОБА_5 , обтяжувачем - Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», яке залучено судом в якості третьої особи.
Таким чином, зміст і характер відносин між учасниками справи з урахуванням установлених судом обставин справи свідчать, що спір у справі в частині пред'явлених позовних вимог про звільнення спірного транспортного засобу з під обтяження фактично виник між Товариством з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС ЛІЗИНГ», за яким зареєстровано право власності на автомобіль та Товариством з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс», яке є обтяжувачем.
ОСОБА_3 , який відчужив позивачу транспортний засіб, не є належним відповідачем за позовними вимогами про звільнення спірного транспортного засобу з під обтяження. Тому в задоволенні позовних вимог, пред'явлених до нього, необхідно відмовити.
Щодо вирішення питання про стягнення судових витрат, суд зазначає наступне.
У відповідності до частини 1 статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктами 1-4 частини 3 статті 133 ЦПК України передбачено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу; пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи, із витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів та із вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
Згідно із пунктом 2 частини 2 статті 141 ЦПК України інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі відмови в позові - на позивача.
Частинами 1 та 2 статті 137 ЦПК України внормовано, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами.
Зважаючи на те, що судом відмовлено в задоволенні позовних вимог, інші судові витрати, зокрема витрати на професійну правничу допомогу, підлягають стягненню із позивача.
Так, до закінчення судових дебатів представник відповідача подав заяву про стягнення понесених витрат на професійну правничу допомогу.
Відповідно до ст.30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» при встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Згідно ч.3 ст.141 ЦПК України при вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялися.
Відповідно до ч.8 ст.141 цього Кодексу розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Разом з цим, керуючись критеріями, визначеними у пунктах 1 та 2 частини 3 статті 141 ЦПК України, суд може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу.
При цьому, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспівмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг (п.61 Постанови Верховного Суду від 24 жовтня 2019 у справі № 905/1795/18).
Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, суд має враховувати, що розмір судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору, та з урахуванням ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи.
Такий висновок викладено у постанові Верховного Суду від 03 жовтня 2019 року у справі № 922/445/19.
Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрати на підставі статті 41 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод1950 року. Так у справі "Схід/Захід Альянс Лімітед" проти України" (заява № 19336/04) зазначено, що заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (п. 268).
У рішенні ЄСПЛ від 28 листопада 2002 року "Лавентс проти Латвії" зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
Окрім цього, відповідно до правових висновків, викладених у постанові Верховного Суду від 21.10.2021 у справі № 766/7206/20, суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи зокрема на складність справи, витрачений адвокатом час.
Так, представник відповідача просить стягнути з позивача на користь відповідача понесені витрати на професійну правничу допомогу у розмірі 10000 грн.
На підтвердження витрат на професійну правничу допомогу представником відповідача надано договір про надання правової допомоги від 17.02.2025, відповідно до умов якого вартість правової допомоги визначається з розрахунку 1500 грн/год.; акт-розрахунок по договору правової допомоги від 17.02.2025, де зазначений детальний опис робіт (наданих послуг), та згідно якого вартість виконаних робіт адвокатом становить 10000 грн.
Разом з тим, враховуючи складність справи, обсяг наданих адвокатських послуг та витрачений адвокатом час, принципи співмірності та розумності судових витрат, критерій реальності адвокатських витрат, а також критерій розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, суд вважає, що розмір заявлених витрат на правову допомогу є непропорційним щодо предмету спору, не відповідає складності справи, витраченому адвокатом часу, та є завищеним щодо позивача, а тому суд вважає за необхідне зменшити його до 4000,00 грн.
Згідно із частиною 1 статті 141 ЦПК України судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Зважаючи на відмову у задоволенні позовних вимог, судовий збір за подання позову покладається на позивача.
Керуючись ст.ст.2, 10, 12, 133, 141, 258, 259, 263-265 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -
в задоволенні позову Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» до ОСОБА_3 , за участі третіх осіб: ОСОБА_4 , Державного підприємства «Національні інформаційні системи», ОСОБА_5 , ОСОБА_1 , Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Еліт Фінанс» про визнання права власності на транспортний засіб та звільнення його з під обтяження - відмовити.
Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС ЛІЗИНГ» на користь ОСОБА_3 4000(чотири тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу.
Апеляційна скарга на рішення суду може бути подана до Львівського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «АВЕНТУС ЛІЗИНГ», код ЄДРПОУ - 42441539, адреса місцезнаходження: м.Київ, вул. Довнар-Запольського, 5, офіс 220.
Відповідач: ОСОБА_3 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , зареєстрована адреса проживання: АДРЕСА_1 .
Повне судове рішення складено 25 квітня 2025 року.
Головуючий Борачок М.В.