Провадження № 22-ц/803/3779/25 Справа № 204/8493/24 Суддя у 1-й інстанції - Чудопалова С. В. Суддя у 2-й інстанції - Петешенкова М. Ю.
Категорія 53
16 квітня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючого судді - Петешенкової М.Ю.,
суддів - Городничої В.С., Красвітної Т.П.,
при секретарі - Лопаковій А.Д.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро цивільну справу
за апеляційною скаргою ОСОБА_1
на рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 06 грудня 2024 року у складі судді Чудопалової С.В.
у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровське квартино-експлуатаційне управління про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку,-
У серпні 2024 року ОСОБА_1 звернулась до суду із вищевказаним позовом, посилаючись на те, що починаючи з 25 січня 2021 року перебувала у трудових відносинах із Дніпровським квартино-експлуатаційним управлінням, працюючи на посаді юрисконсульта.
30 травня 2024 року згідно наказу № 109 від 30 травня 2024 року була звільнена за власним бажанням на підставі ст. 38 КзпП України, і на момент звільнення з нею не був проведений повний розрахунок. Остаточний розрахунок по заробітній платі відповідачем проведено лише 05 червня 2024 року, у зв'язку із чим, просила суд стягнути з відповідача середній заробіток за весь час затримки розрахунку при її звільненні, починаючи з 28 травня 2024 року до дати його виконання, за 5 робочих днів, у розмірі 3710,65 грн.
Рішенням Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 06 грудня 2024 року в задоволенні позову ОСОБА_1 відмовлено.
Рішення суду першої інстанції мотивовано безпідставністю заявленого позову.
Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_1 звернулась з апеляційною скаргою, в якій посилаючись на порушення судом норм процесуального права та неправильне застосування норм матеріального права, просила рішення скасувати та ухвалити нове рішення, яким позов задовольнити.
Апеляційна скарга мотивована тим, що судом першої інстанції не з'ясовано обставини, які мають значення для справи, складено висновки, які не відповідають матеріалам справи. Вказує, що суд має право самостійно здійснити вірну правову кваліфікацію і застосувати у своєму рішенні відповідні норми законодавства, предметом регулювання яких, є відповідні правовідносини.
Відзив на апеляційну скаргу до суду не надходив.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу слід залишити без задоволення, а рішення суду без змін, виходячи з наступного.
Судом встановлено, що сторони перебували у трудових відносинах.
Наказом Квартино-експлуатаційного відділу м.Дніпро № 217 від 23 грудня 2022 року ОСОБА_1 була звільнена з посади юрисконсульта, підрозділу «працівник юридичної служби», у зв'язку із відсутністю на роботі та інформації по причини такої відсутності понад чотири місяці поспіль, згідно п. 8 ч. 1ст. 36 КЗпП України.
Постановою Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2024 року скасовано рішення Красногвардійського районного суду м. Дніпропетровська від 17 січня 2024 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Дніпровського квартирно-експлуатаційне управління про поновлення на роботі та стягнення заробітної плати за час вимушеного прогулу. Визнано протиправним наказ Квартино-експлуатаційного відділу м.Дніпро №217 від 23 грудня 2022 року та поновлено ОСОБА_1 на роботі на посаді юрисконсульта у Дніпровському квартирно-експлуатаційному управлінні (Квартино-експлуатаційний відділ м.Дніпро) з 23 грудня 2022 року. Стягнуто з Дніпровського квартирно-експлуатаційного управління на користь ОСОБА_1 суму середнього заробітку за час вимушеного прогулу за період з 24 грудня 2022 - 28 травня 2022 у розмірі 275 330, 23 грн. без врахування відповідних податків й інших обов'язкових платежів. Допущено до негайного виконання рішення суду у частині поновлення ОСОБА_1 на роботі на посаді юрисконсульта у Дніпровському квартирно-експлуатаційному управлінні та у частині стягнення заробітної плати за один місяць у сумі 12 616 грн. 34 коп. без врахування відповідних податків й інших обов'язкових платежів.
Відповідно до наказу № 109 від 30 травня 2024 року ОСОБА_1 було звільнено за власним бажанням з 30 травня 2024 року відповідно до положень ст. 38 КЗпП України.
На виконання постанови Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2024 року в частині стягнення заробітної плати за один місяць, 04 червня 2024 року відповідачем було направлено до Державної казначейської служби грошові кошти у розмірі 12616,34 грн., які надійшли на рахунковий рахунок позивача 05 червня 2024 року.
За змістом ст.116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про суми, нараховані та виплачені працівникові при звільненні, із зазначенням окремо кожного виду виплати (основна та додаткова заробітна плата, заохочувальні та компенсаційні виплати, інші виплати, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до законодавства, у тому числі при звільненні) роботодавець повинен письмово повідомити працівника в день їх виплати.
Відповідно до ч. 2 ст. 235 КЗпП України при винесенні рішення про поновлення на роботі орган, який розглядає трудовий спір, одночасно приймає рішення про виплату працівникові середнього заробітку за час вимушеного прогулу або різниці в заробітку за час виконання нижчеоплачуваної роботи, але не більш як за один рік. Якщо заява про поновлення на роботі розглядається більше одного року, не з вини працівника, орган, який розглядає трудовий спір, виносить рішення про виплату середнього заробітку за весь час вимушеного прогулу.
Згідно із ч. 8 ст. 235 КЗпП України рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, прийняте органом, який розглядає трудовий спір, підлягає негайному виконанню.
Відповідно до ст. 236 КЗпП України у разі затримки роботодавцем виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.
Судом встановлено, що на виконання судового рішення в частині стягнення заробітної плати за один місяць, 04 червня 2024 року відповідачем було направлено до Державної казначейської служби грошові кошти у розмірі 12616,34 грн., які 05 червня 2024 року надійшли на рахунковий рахунок ОСОБА_1 .
Станом на день звернення з позовом до суду, тобто 30 серпня 2024 року, постанова Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2024 року виконана відповідачем належним чином.
Відмовляючи у задоволенні позову, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку, з яким погоджується колегія суддів, що постанова Дніпровського апеляційного суду від 28 травня 2024 року була виконана 05 червня 2024 року, тому стягнення середнього заробітку за період з 29 травня 2024 року по 04 червня 2024 року, на підставі положень статті 117 КЗпП України, неможливе. Відповідно до положень статті 236 КзпП України, ОСОБА_1 має право на виплату їй середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.
Суд першої інстанції належним чином перевірив і встановив зміст правовідносин, які виникли між сторонами та випливають з невиконання відповідачем судового рішення, а отже правильно застосував до спірних правовідносин положення статті 236 КзпП України. При цьому, у задоволенні вимог позивача про стягнення середнього заробітку за весь час затримки розрахунку при звільненні на підставі статті 117 КЗпП України відмовив з відповідним обґрунтуванням.
Доводи апеляційної скарги висновків суду не спростовують, на законність рішення суду не впливають.
Аргументи апеляційної скарги про те, що суд першої інстанції не в повній мірі встановив дійсні обставини справи та дійшов невірного висновку про відмову в задоволенні позову, колегія суддів вважає необґрунтованими, оскільки жодних додаткових обґрунтувань чи нових доказів, що не були подані скаржником до суду першої інстанції, апеляційна скарга не містить.
Таким чином, суд першої інстанції повно і всебічно дослідив і оцінив обставини у справі та правильно визначив характер спірних правовідносин і закон, який їх регулює та застосував норми права, які регулюють ці правовідносини, вирішив спір з урахуванням меж заявлених вимог та конкретних обставин справи на підставі наданих сторонами доказів з дотриманням норм матеріального та процесуального права.
Відповідно до рішення «Проніна проти України» № 63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року, п. 1 ст. 6 Конвенції ( 995_004 ) зобов'язує суди давати обґрунтування своїх рішень, але це не може сприйматись як вимога надавати детальну відповідь на кожен аргумент.
Оскільки доводи апеляційної скарги висновків судів першої інстанції не спростовують, на законність та обґрунтованість рішення суду не впливають, колегія суддів вважає за необхідне залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду без змін.
Керуючись ст.ст. 367, 368, 374, 375, 382, 384 ЦПК України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - залишити без задоволення.
Рішення Красногвардійського районного суду м.Дніпропетровська від 06 грудня 2024 року - залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення та може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів з дня складання повного судового рішення.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошена 16 квітня 2025 року.
Повний текст судового рішення складено 25 квітня 2025 року.
Головуючий: М.Ю. Петешенкова
Судді: В.С. Городнича
Т.П. Красвітна