Провадження № 22-ц/803/3971/25 Справа № 209/1515/18 Суддя у 1-й інстанції - Лобарчук О. О. Суддя у 2-й інстанції - Городнича В. С.
16 квітня 2025 року м. Дніпро
Дніпровський апеляційний суд у складі колегії суддів:
головуючої - Городничої В.С.,
суддів: Петешенкової М.Ю., Красвітної Т.П.,
за участю секретаря судового засідання - Гвоздєва М.С.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в м.Дніпрі апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» на ухвалу Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 січня 2025 року про залишення без розгляду позову у складі судді Лобарчук О.О. по цивільній справі за позовом Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості, -
Ухвалою Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 січня 2025 року позовну заяву ПАТ КБ «ПриватБанк» до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - залишено без розгляду (а.с. 116).
Не погодившись з такою ухвалою суду першої інстанції, АТ КБ «ПриватБанк» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просить її скасувати та направити справу до суду першої інстанції для продовження розгляду (а.с. 128-129).
Відповідач по справі не скористалась своїм правом подати до суду апеляційної інстанції відзив на апеляційну скаргу у цій справі станом на час її розгляду апеляційним судом, але в силу вимог ч. 3 ст. 360 ЦПК України відсутність відзиву на апеляційну скаргу не перешкоджає перегляду рішення суду першої інстанції.
Згідно з ч. 3 ст. 3 ЦПК України провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.
Відповідно до ст. 263 ЦПК України судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права із дотриманням норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.
Відповідно до ч. 1 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги та заявлених вимог, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, з наступних підстав.
Так, постановляючи оскаржену ухвалу, суд першої інстанції виходив з того, що представник позивача АТ КБ «ПриватБанк» в судові засідання, які призначалися судом на 22.08.2024 року, 05.09.2024 року, 03.10.2024 року, 10.12.2024 року, 20.01.2025 року не з'явився, про день та час розгляду справи повідомлений належним чином, заяви про розгляд цивільної справи за їх участі не надійшло, про причини своїх неявок суд не повідомив. Також зазначив про те, що вважає неможливим проводити подальші судові засідання у відсутність представника позивача.
Проте, колегія суддів не може погодитись з такими висновками суду першої інстанції, з наступних підстав.
Відповідно до ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних із вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій. Суд, зберігаючи об'єктивність і неупередженість, зокрема: керує ходом судового процесу; роз'яснює у випадку необхідності учасникам судового процесу їхні процесуальні права та обов'язки, наслідки вчинення або невчинення процесуальних дій; сприяє учасникам судового процесу в реалізації ними прав, передбачених цим Кодексом; запобігає зловживанню учасниками судового процесу їхніми правами та вживає заходів для виконання ними їхніх обов'язків.
У статті 13 ЦПК України зазначено про диспозитивність цивільного судочинства, згідно до змісту якого суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
У статті 44 ЦПК України визначено, що учасники судового процесу та їхні представники повинні добросовісно користуватися процесуальними правами; зловживання процесуальними правами не допускається. Якщо подання скарги, заяви, клопотання визнається зловживанням процесуальними правами, суд з урахуванням обставин справи має право залишити без розгляду або повернути скаргу, заяву, клопотання. Суд зобов'язаний вживати заходів для запобігання зловживанню процесуальними правами. У випадку зловживання процесуальними правами учасником судового процесу суд застосовує до нього заходи, визначені цим Кодексом.
У статті 11 ЦПК України передбачено, що суд визначає в межах, встановлених цим Кодексом, порядок здійснення провадження у справі відповідно до принципу пропорційності, враховуючи: завдання цивільного судочинства; забезпечення розумного балансу між приватними й публічними інтересами; особливості предмета спору; ціну позову; складність справи; значення розгляду справи для сторін, час, необхідний для вчинення тих чи інших дій, розмір судових витрат, пов'язаних із відповідними процесуальними діями, тощо.
Відповідно до пункту 2 частини 1 статті 42 ЦПК України, учасники справи мають право брати участь у судових засіданнях, якщо інше не визначено законом.
Статтею 223 ЦПК України визначено наслідки неявки в судове засідання особи, яка бере участь у справі, в тому числі позивача. Зокрема частиною 5 цієї статті передбачено, що у разі повторної неявки позивача в судове засідання без поважних причин або неповідомлення ним про причини неявки суд залишає позовну заяву без розгляду, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності, і його нез'явлення не перешкоджає вирішенню спору.
Згідно з пунктом 3 частини 1 статті 257 ЦПК України, суд постановляє ухвалу про залишення позову без розгляду, якщо належним чином повідомлений позивач повторно не з'явився у підготовче засідання чи в судове засідання або не повідомив про причини неявки, крім випадку, якщо від нього надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Аналіз змісту наведених норм процесуального закону свідчить, що обов'язковими умовами для застосування передбачених частиною 5 статті 223, пункту 3 частини 1 статті 257 ЦПК України за наявності заяви позивача про розгляд справи за його відсутності суд має право постановити ухвалу про залишення позову без розгляду лише якщо його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
Аналогічні правові висновки були сформульовані ОП КГС ВС у постановах від 05 червня 2020 року у справі №910/16978/19 та від 16 жовтня 2020 року у справі №910/8816/19.
У разі відсутності у позивача наміру брати участь у судовому засіданні, приписами статей 223, 257 ЦПК України передбачено право позивача подати заяву про розгляд справи за його відсутності. Тобто, право позивача як особи, яка подала позов та зацікавлена в його розгляді, не бути присутнім у судовому засіданні кореспондується з його обов'язком подати до суду відповідну заяву про розгляд справи за його відсутності (до такого правового висновку дійшла об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постановах від 05 червня 2020 року у справі №910/16978/19 та від 16 жовтня 2020 року у справі №910/8816/19.
Отже, правом на залишення позову без розгляду суд наділений у разі неявки належним чином повідомленого позивача, якщо від нього не надійшла заява про розгляд справи за його відсутності і якщо його нез'явлення не перешкоджає розгляду справи.
При цьому оцінка можливості вирішення спору по суті за відсутності позивача має обов'язково надаватись судами у разі, якщо позивач не з'явився на виклик суду, але звернувся із заявою про розгляд справи за його відсутності.
Такі правові висновки були висловлені у аналогічні процесуальній ситуації у постанові ОП КГС ВС від 17 березня 2023 року у справі №910/17906/21.
Дійсно, як вбачається з матеріалів справи, позивач в судові засідання, призначені на 11.11.2024 року, 10.12.2024 року та 20.01.2025 року, був належним чином повідомлений, про день, час та місце розгляду справи, але не з'явився, про причину неявки не повідомив. Про місце, дату та час судового засідання повідомлявся шляхом направлення судових повісток, які направлялись засобами поштового зв'язку, про що свідчать рекомендовані повідомлення про вручення поштового відправлення (а.с. 107, 110, 114).
Разом з тим, суд не звернув уваги на те, що позивачем в прохальній частині просив в разі неявки в судове засідання відповідача, АТ КБ «ПриватБанк» не заперечує проти розгляду справи за відсутності представника Банку та винесення заочного рішення судом (а.с. 3 зворот, 37 зворот). Крім того, позивачем до позовної заяви надано клопотання про розгляд справи в порядку спрощеного позовного провадження, в якому Банк просив розглядати позов у порядку спрощеного позовного провадження без виклику сторін (а.с. 27, 34), а також клопотання про розгляд справи за відсутності позивача за наявними в матеріалах справи доказами (а.с. 28, 35).
При цьому, в матеріалах справи відсутні будь-які процесуальні рішення щодо відхилення вищевказаних клопотань позивача щодо розгляду за відсутності позивача за наявними в матеріалах справи доказах та визнання обов'язкової участі представника позивача у судових засіданнях з метою надання пояснень по справі.
З матеріалів справи не вбачається, що розгляд справи неможливий без участі представника позивача, про що і не було зазначено судом першої інстанції при постановленні оскарженої ухвали.
Суд не врахував, що у разі неявки позивача в судове засідання і наявності його заяви про розгляд справи у його відсутність, він має можливість розглянути справу по суті на підставі тих доказів, які наявні у справі.
З огляду на процесуальний обов'язок позивача довести ті обставини, на які він посилається, як на підставу свої вимог (ч. 1 ст. 81 ЦПК України), відсутність таких доказів у справі, є підставою до відмови в позові.
Враховуючи наведені обставини та положення закону, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про наявність підстав, передбачених п. 3 ч. 1 ст. 257 ЦПК України, для залишення позову АТ КБ «Приватбанк» без розгляду.
Наведене свідчить, що доводи апеляційної скарги знайшли своє підтвердження в матеріалах справи, спростовують висновки суду про наявність підстав для залишення позову без розгляду. Суд першої інстанції порушив норми процесуального права, внаслідок чого ухвалив помилкове судове рішення.
Згідно із статтею 379 ЦПК України підставами для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є: неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи; недоведеність обставин, що мають значення для справи, які суд першої інстанції вважає встановленими; невідповідність висновків суду обставинам справи; порушення норм процесуального права чи неправильне застосування норм матеріального права, які призвели до постановлення помилкової ухвали.
Таким чином, апеляційна скарга підлягає до задоволення, а ухвала скасуванню з направленням справи для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Керуючись ст. ст. 259, 367, 374, 379, 381-384 ЦПК України, колегія суддів,-
Апеляційну скаргу Акціонерного товариства комерційний банк «Приватбанк» - задовольнити.
Ухвалу Дніпровського районного суду м.Дніпродзержинська Дніпропетровської області від 20 січня 2025 року про залишення без розгляду позову - скасувати, направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення, але може бути оскаржена в касаційному порядку до Верховного Суду протягом тридцяти днів.
Вступна та резолютивна частини постанови проголошені “16» квітня 2025 року.
Повний текст постанови складено “25» квітня 2025 року.
Головуючий: В.С. Городнича
Судді: М.Ю. Петешенкова
Т.П. Красвітна