Справа №: 398/2146/25
провадження №: 3/398/800/25
Іменем України
"24" квітня 2025 р. м. Олександрія
Суддя Олександрійського міськрайонного суду Кіровоградської області Голосеніна Тетяна Василівна, розглянувши матеріали, які надійшли від Олександрійського РВП ГУНП в Кіровоградській області, стосовно
ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, проживає за адресою: АДРЕСА_1 ,
про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.130 КУпАП,
23 березня 2025 року о 00 год. 39 хв. у сел..Олександрійське, вул.Садова, 7-а, ОСОБА_1 , керував транспортним засобомOpel Calibra днз НОМЕР_1 , в стані алкогольного сп'яніння. Огляд на визначення стану сп'яніння проводився у встановленому законом порядку на місці зупинки працівниками полціїі за допомогою спеціального технічного приладу газоаналізатору Драгер Алкотестер 6820, прилад ARLJ-0492, тест 1361, результат огляду 1.89% проміле. Від керування транспортного засобу відсторонений, правопорушення вчинене повторно протягом року, чим порушив п.2.9 а ПДР, за що передбачена відповідальність за ч.3 ст.130 КУпАП.
ОСОБА_1 у судове засідання не з'явився, про час, дату та місце розгляду справи повідомлений належним чином, причину неявки суду не повідомив.
Враховуючи викладене, з метою забезпечення розумного строку розгляду судом справи, суд вважає за можливе розглянути справу за відсутності ОСОБА_1 на підставі наявних доказів, що не суперечитиме ст. 268 КУпАП.
Стаття 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікована Україною Законом № 475/97-ВР від 17.07.1997 року, гарантує право на справедливий і публічний розгляд справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом.
Як наголошує в своїх рішеннях Європейський суд, сторона, яка задіяна в ході судового розгляду, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитися провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки.
Правом на участь у судовому засіданні ОСОБА_1 не скористався, до суду не з'явився, клопотань про відкладення розгляду справи до суду не надав, тому, зважаючи на це, він мав реальну можливість та нагоду поцікавитись про стан та перебіг справи щодо нього або стежити за ходом справи за допомогою офіційних джерел, таких як веб-сторінка суду.
Дослідивши протокол у справі про адміністративне правопорушення, матеріали справи, проаналізувавши їх у сукупності, суд приходить до наступного висновку.
Згідно положень ст.7 КУпАП, ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності. Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності із законом.
Відповідно до ст. 9 КУпАП, адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Згідно ст.245 КУпАП завданнями провадження в справах про адміністративні правопорушення є: своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи, вирішення її в точній відповідності з законом.
Відповідно до ст.280 КУпАП регламентовано, що суд, при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Згідно положень закріплених в ст.251 КУпАП доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, а також іншими документами.
Так, до адміністративного матеріалу про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч.1 ст.130 КУпАП долучено диск з відеозаписами.
На першому відеозапису зафіксовано, що машина працівників поліції під'їжджає до автомобіля, який стоїть на узбіччі та працівники поліції підходять до водія. Працівник поліції попереджає водія, що ведеться відео фіксація та починає діалог з водієм. Водій виходить з автомобіля та на прохання працівника поліції надає паспорт та повідомляє, що не має водійського посвідчення, також на питання працівника поліції водій зазначає, що вживав алкогольні напої.
Також на відео зафіксовано, що водій погоджується пройти тест на визначення стану сп'яніння за допомогою алкотестера Драгер, продуває його. Відповідно до тесту вміст алкоголю складає 1,89 проміле.
Згідно п.2.9 ПДР України водієві забороняється керувати транспортним засобом у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або перебування під впливом лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Адміністративним правопорушенням, згідно ч.3 ст.130 КУпАП, визнається дії, передбачені частиною першою цієї статті, вчинені особою, яка двічі протягом року піддавалася адміністративному стягненню за керування транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують її увагу та швидкість реакції, за відмову від проходження відповідно до встановленого порядку огляду на стан алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або щодо вживання лікарських препаратів, що знижують увагу та швидкість реакції.
Визначення терміну «керування транспортним засобом» було наведено в п. 27 Пленуму ВСУ від 23 грудня 2005 року №14 «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспортні», за яким керування транспортним засобом- виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора водія під час навчання учнів водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування.
Крім того, в рішенні № 404/4467/16-а від 20 лютого 2019 року ВС/КАС зазначив, що «само по собі керування транспортним засобом розуміється, як технічна дія водія з метою приведення транспортного засобу в рух, зворушення з місця і, як наслідок, переміщення транспортного засобу в просторі. Експлуатація транспортного засобу передбачає використання цього транспортного засобу за призначенням, тобто з метою керування.
Таким чином, керування транспортним засобом це умисне виконання особою функцій водія шляхом вчинення технічних дій для приведення транспортного засобу в рух та зворушення з місця, а під час руху для зміни напрямку руху та/чи швидкості і транспортного засобу.
Тобто, доказова база має бути спрямована саме на доведення одночасно двох обставин: керування транспортним засобом і перебування у стані сп'яніння (наркотичного чи алкогольного).
Таким чином, об'єктивна сторона складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 КУпАП полягає в тому, що порушник має перебувати в стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння та обов'язково має керувати транспортним засобом.
Відсутність будь якої складової об'єктивної сторони складу адміністративного правопорушення виключає можливість притягнення особи до адміністративної відповідальності.
Тобто, однією з об'єктивних сторін в даному правопорушенні є саме керування транспортним засобом.
В самому протоколі про адміністративне правопорушення серія ЕПР1 № 279076 від 23.03.2025 року зазначено, що ОСОБА_1 керував автомобілем у стані алкогольного сп'яніння, проте зазначений факт керування не знайшов свого підтвердження при перегляді відеозапису з боді-камери поліцейського, де зафіксовано, що водій перебуває в автомобілі, який стоїть на узбіччі та не рухається.
Працівники поліції пропонували ОСОБА_1 пройти огляд на стан алкогольного сп'яніння, на що останній погодився та не заперечував, що вживав алкогольні напої. На відео взагалі відсутня фіксація факту керування ОСОБА_1 транспортним засобом, перебування його на сидінні водія не вказують на беззаперечний факт саме керування транспортним засобом.
Тобто, докази керування транспортним засобом ОСОБА_1 в матеріалах справи відсутні.
За відсутності доказів керування особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, транспортним засобом при обставинах, вказаних у протоколі, така особа у розумінні диспозиції ст. 130 КУпАП не є суб'єктом вчинення даного адміністративного правопорушення, так як відсутні докази керування ним транспортним засобом, і як наслідок така особа не може нести відповідальність.
Перебування особи в стані алкогольного сп'яніння за кермом транспортного засобу, який не є в стані руху, а знаходиться в нерухомому стані, не утворює складу адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 130 ч.1 КУпАП.
У відповідності до п.27 Постанови Пленуму Верховного суду України «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» №14 від 23 грудня 2005 року зазначено, що судам слід ураховувати, що відповідальність за ст.130 КУпАП несуть особи, які керують транспортними засобами у стані алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння або під впливом лікарських препаратів, що знижують їх увагу та швидкість реакції.
Згідно п.27 вищезазначеної Постанови керування транспортним засобом слід розуміти як виконання функцій водія під час руху такого засобу або інструктора-водія під час навчання учнів-водіїв, незалежно від того, керує особа транспортним засобом, який рухається своїм ходом чи за допомогою буксирування. Для притягнення до відповідальності за ст.130 КпАП немає значення, протягом якого часу особа, яка перебуває у стані сп'яніння чи під впливом лікарських препаратів,що знижують її увагу та швидкість реакції, керувала транспортним засобом. Правопорушення вважають закінченим з того моменту,коли останній почав рухатись.
Відповідно до ст.2 КУпАП законодавство України про адміністративні правопорушення складається з цього Кодексу та інших законів України.
Згідно приписів ст. 62 Конституції України обвинувачення не може ґрунтуватися на доказах, отриманих незаконним шляхом, а також на припущеннях. Усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
Враховуючи відсутність доданих до протоколу доказів вчинення ОСОБА_1 зазначеного правопорушення, що виключає склад адміністративного правопорушення у діях водія, суддя зазначає про відсутність в діях ОСОБА_1 події та складу адміністративного правопорушення, передбаченого частиною 3 статті 130 КУпАП.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП, провадження в справі про адміністративне правопорушення не може бути розпочато, а розпочате підлягає закриттю в разі встановлення відсутності події і складу адміністративного правопорушення, а тому провадження у справі підлягає закриттю у зв'язку з відсутністю події та складу адміністративного правопорушення.
На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 34, 35,130 ч.1, 247, 251, 252,266,280, 283, 284, 286 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суддя -
Справу про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , про притягнення до адміністративної відповідальності за ч.3 ст.130 КУпАП, закрити у зв'язку з відсутністю в його діях події і складу адміністративного правопорушення.
Постанова може бути оскаржена протягом 10 днів з дня її винесення шляхом подачі апеляційної скарги до Кропивницького апеляційного суду через Олександрійський міськрайонний суд Кіровоградської області.
Суддя Тетяна Василівна Голосеніна