Постанова від 16.04.2025 по справі 916/3630/23

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

16 квітня 2025 року

м. Київ

cправа № 916/3630/23(916/323/24)

Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду:

Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М.,

за участі секретаря судового засідання - Купрейчук С.П.

за участю представників відповідно до протоколу судового засідання від 16.04.2025

розглянувши у відкритому судовому засіданні у режимі відеоконференції касаційну скаргу розпорядника майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича

на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2025

у справі № 916/3630/23(916/323/24)

за позовом розпорядника майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія»

до Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго»

про стягнення 29 883 051,60 грн,

ВСТАНОВИВ:

Історія справи

1. Розпорядник майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна енергопостачальна компанія" звернувся до Господарського суду Одеської області із позовною заявою до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" про стягнення 29 883 051, 60 грн.

2. В обґрунтування позову було зазначено, що з рахунку Боржника було списано грошові кошти у загальному розмірі 29 729 119,74 грн на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго". Вказані списання відбулись на підставі рахунків фактури (INVOICE) для врегулювання небалансів електричної енергії (згідно з процесом врегулювання, передбаченого Додатком 10 Правил ринку) №0112202300484 від 01.12.2023 (розрахунковий період 01.11.2022 по 30.11.2022) та №2112202300251 від 21.12.2023 (розрахунковий період з 01.12.2022 по 31.12.2022).

3. Позивач вважає, що вказані списання відбулись у супереч положенням Кодексу України з процедур банкрутства, оскільки розрахунковими періодами за вказаним рахунками є 01.11.2022 по 30.11.2022 та 01.12.2022 по 31.12.2022, тобто період, що передував відкриттю провадження у справі №916/3630/23 про банкрутство Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна енергопостачальна компанія". Таким чином, вищезазначені вимоги Відповідача до Позивача мали конкурсний характер та у силу положень ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства не підлягали задоволенню у позасудовому порядку.

Короткий зміст рішень судів першої та апеляційної інстанцій

4. Рішенням Господарського суду Одеської області від 16.09.2024 позов задоволено частково; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна енергопостачальна компанія" грошові кошти у розмірі 29 880 116,91 грн, з яких: 29 729 119,74 грн - основна заборгованість, 83 963,73 грн - 3% річних та 67 033,44 грн - інфляційні втрати; стягнуто з Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна енергопостачальна компанія" судовий збір у розмірі 358 561,40 грн; у задоволенні іншої частини позовних вимог відмовлено.

4.1. Приймаючи рішення в частині стягнення основного боргу, суд першої інстанції вказав, що правова підстава - Договір про врегулювання небалансів електричної енергії №0280-01024 від 10.05.2019 - на час набуття Відповідачем грошових коштів була недостатньою, оскільки умови договору діяли з урахуванням положень законодавства про банкрутство щодо можливості/неможливості стягнення даних грошових коштів з рахунку Позивача. Відповідно до положень ч. 3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства на час стягнення з рахунків Боржника за рахунками №0112202300484 від 01.12.2023 та №2112202300251 від 21.12.2023 коштів у розмірі 29 729 119,74 грн діяв мораторій на задоволення вимог конкурсного кредитора, який у свою чергу встановлював заборону на стягнення заборгованості за договором з Позивача у позасудовому порядку на підставі документів, що містять майнові вимоги; заборону на добровільне виконання боржником окремого зобов'язання (зобов'язання перед Позивачем); забороняв нарахування неустойки, інфляційних втрат та 3% річних за невиконання такого зобов'язання. З огляду на зазначене, судом встановлено, що Відповідач як набувач коштів збагатився за рахунок потерпілого Позивача поза підставою, передбаченою законом.

Суд першої інстанції також вказав, що обґрунтованим є право Позивача на нарахування інфляційних втрат та процентів за користування Відповідачем грошовими коштами Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна енергопостачальна компанія".

5. Постановою Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2024 у справі №916/3630/23(916/323/24) скасовано. Прийнято нове рішення. Відмовлено у задоволенні позову у повному обсязі. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна енергопостачальна компанія" на користь Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги у сумі 430 315,94 грн.

5.1. Суд другої інстанції виходив з того, що дії відповідача порушують вимоги законодавства про банкрутство, зокрема, ч.ч. 1-3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства, та права інших кредиторів у справі на задоволення вимог кредиторів згідно черговості, встановленої КУзПБ та можуть завдати збитків боржнику або іншим кредиторам у даній справі про банкрутство, однак, позовні вимоги про стягнення збитків у цьому випадку не заявлялися.

Як вважає суд другої інстанції, позивачем неправильно обрано спосіб захисту порушеного права, оскільки правові підстави для задоволення позовних вимог про стягнення безпідставно набутих коштів ( ст. 1212 ЦК)у сумі 29 729 119,74 грн відсутні, адже такі кошти були отримані за наявної правової підстави, а саме договору про врегулювання небалансів електричної енергії №0280-01024 від 10.05.2019.

Короткий зміст вимог касаційної скарги

6. До Верховного Суду від розпорядника майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна енергопостачальна компанія" арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича надійшла касаційна скарга, у якій скаржник просить Суд скасувати постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 у справі № 916/3630/23(916/323/24), а рішення Господарського суду Одеської області від 16.09.2024 залишити в силі.

6.1. На виконання приписів пункту 5 частини другої статті 290 Господарського процесуального кодексу України скаржник вказує, що підставою касаційного оскарження є п.3 ч.2 ст. 287 ГПК України, оскільки висновок Верховного Суду у подібних правовідносинах щодо питання застосування ст. 1212 ЦК України в сукупності з ч.ч. 1-3 ст. 41 Кодексу України з процедур банкрутства з точки зору визначення належного способу захисту порушеного права у випадку вибуття з власності боржника майна (коштів) в супереч дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, відсутній.

6.2. Також як на підставу касаційного оскарження скаржник посилається на п.1 ч.2 ст. 287 ГПК України та вказує, що суд апеляційної інстанції в оскаржуваному судовому рішенні застосував статті 14, 73, 74, 162, 237 ГПК України без врахування висновку щодо застосування норми права у подібних правовідносинах, викладеного у постановах Великої Палати Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 904/5726/19, від 12.06.2019 у справі № 487/10128/14-ц, пункті 7.43 постанови Великої Палати Верховного Суду від 25.06.2019 у справі № 924/1473/15, пункті 86 постанови Великої Палати Верховного Суду від 04.12.2019 у справі № 917/1739/17, та постанові Верховного Суду від 02.11.2022 у справі № 685/1008/20.

6.3. Вважає, що суд апеляційної інстанції неправильно надав оцінку правовій природі коштів, стягнутих в супереч дії мораторію на задоволення вимог кредиторів, визначивши їх збитками. Крім того, суд апеляційної інстанції, всупереч презумпції "Jura novit curia" ("Суд знає закони"), самостійно не здійснив застосування правильних норм права, оскільки вважав що позивач неправильно послався на положення ст.1212 ЦК України, що призвело до неправильного вирішення справи та порушення норм матеріального та процесуального права.

Узагальнений виклад позиції інших учасників у справі

7. Приватним акціонерним товариством «Національна енергетична компанія «Укренерго» подано відзив на касаційну скаргу з проханням залишити її без задоволення, а постанову суду апеляційної інстанції залишити без змін.

Провадження у Верховному Суді

8. Автоматизованою системою документообігу суду для розгляду справи №916/3630/23(916/323/24) визначено колегію суддів у складі: Жукова С.В. - головуючого, Картере В.І., Огородніка К.М., що підтверджується протоколом автоматизованого розподілу судової справи між суддями від 29.01.2025.

9. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 17.02.2025 відкрито касаційне провадження за касаційною скаргою розпорядника майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна енергопостачальна компанія" арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 у справі №916/3630/23(916/323/24) та призначено до розгляду касаційну скаргу розпорядника майном ТОВ "Херсонська обласна енергопостачальна компанія" арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича у справі №916/3630/23(916/323/24) на 26 березня 2025 року о 12:00 год. у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О. Копиленка, 6, в залі судових засідань №330.

10. Ухвалою Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2025 відкладено розгляд касаційної скарги розпорядника майном Товариства з обмеженою відповідальністю "Херсонська обласна енергопостачальна компанія" арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича на постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 у справі №916/3630/23(916/323/24) на 16 квітня 2025 року о 12:40 у відкритому судовому засіданні у приміщенні Касаційного господарського суду за адресою: м. Київ, вул. О.Копиленка, 6, в залі судових засідань № 330.

ПОЗИЦІЯ ВЕРХОВНОГО СУДУ

11. Заслухавши суддю-доповідача, представників сторін, дослідивши наведені у касаційній скарзі доводи та заперечення проти них, перевіривши матеріали справи, Верховний Суд вважає, що касаційну скаргу слід залишити без задоволення, з огляду на таке.

12. Відповідно статті 300 ГПК України, переглядаючи у касаційному порядку судові рішення, суд касаційної інстанції в межах доводів та вимог касаційної скарги, які стали підставою для відкриття касаційного провадження, та на підставі встановлених фактичних обставин справи перевіряє правильність застосування судом першої чи апеляційної інстанції норм матеріального і процесуального права.

Суд касаційної інстанції не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати чи приймати до розгляду нові докази або додатково перевіряти докази.

У суді касаційної інстанції не приймаються і не розглядаються вимоги, що не були предметом розгляду в суді першої інстанції. Зміна предмета та підстав позову у суді касаційної інстанції не допускається.

Суд не обмежений доводами та вимогами касаційної скарги, якщо під час розгляду справи буде виявлено порушення норм процесуального права, передбачені пунктами 1, 3, 4, 8 частини першої статті 310, частиною другою статті 313 цього Кодексу, а також у разі необхідності врахування висновку щодо застосування норм права, викладеного у постанові Верховного Суду після подання касаційної скарги.

13. Відповідно до ст. 3 ГПК України судочинство в господарських судах здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу, Кодексу України з процедур банкрутства, Закону України "Про міжнародне приватне право", а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України.

14. Частина перша статті 2 Кодексу України з процедур банкрутства (далі- КУзПБ, тут і далі в редакції на час подання заяви ініціюючого кредитора) визначає, що провадження у справах про банкрутство регулюється цим Кодексом, Господарським процесуальним кодексом України, іншими законами України. Застосування положень Господарського процесуального кодексу України та інших законодавчих актів України здійснюється з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.

15. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем у цьому спорі є розпорядник майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» арбітражний керуючий Литвиненко Сергій Сергійович.

16. Водночас, при розгляді цього позову судами не встановлено обставин припинення повноважень керівника Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» та покладення таких на розпорядника майна.

17. Статтею 15 ЦК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання та на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства. Право кожної особи на звернення до суду за захистом свого особистого немайнового або майнового права та інтересу закріплено статтею 16 цього Кодексу. Суд шляхом вчинення провадження у справах здійснює захист їх прав і охоронюваних законом інтересів, які порушені або оспорюються. Наявність права на пред'явлення позову не є безумовною підставою для здійснення судового захисту, а лише однією з необхідних умов реалізації права, встановленого вищевказаними нормами.

18. Вирішуючи спір по суті, господарський суд має встановити наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, для захисту якого звернувся позивач, тобто, встановити чи є особа, за позовом якої порушено провадження у справі, належним позивачем. При цьому, відсутність права на позов в матеріальному розумінні тягне за собою прийняття рішення про відмову у задоволенні позову, незалежно від інших встановлених судом обставин, оскільки лише наявність такого права обумовлює виникнення у інших осіб відповідного обов'язку перед особою, якій таке право належить, і яка може вимагати виконання такого обов'язку (вчинити певні дії) від зобов'язаних осіб. Встановивши наявність у особи, яка звернулася з позовом, суб'єктивного матеріального права або охоронюваного законом інтересу, на захист яких подано позов, суд з'ясовує наявність чи відсутність факту порушення або оспорення прав і відповідно приймає рішення про захист порушеного права або відмовляє позивачеві у захисті, встановивши безпідставність та необґрунтованість заявлених вимог.

19. Таким чином, у розумінні закону, суб'єктивне право на захист - це юридично закріплена можливість особи використати заходи правоохоронного характеру для поновлення порушеного права і припинення дій, які порушують це право.

20. Отже, вирішуючи спір по суті, судам попередніх інстанцій належало з'ясувати наявність повноважень у розпорядника майна боржника, за відсутності припинення повноважень органів управління заявника, звертатися до Приватного акціонерного товариства "Національна енергетична компанія "Укренерго" із позовом про стягнення 29 883 051, 60 грн.

21. Верховний Суд зазначає, що з моменту відкриття щодо боржника справи про банкрутство він перебуває в особливому правовому режимі, який змінює весь комплекс юридичних правовідносин боржника.

22. В ухвалі про відкриття провадження у справі про банкрутство зазначається про введення процедури розпорядження майном та призначення розпорядника майна, встановлення розміру його винагороди та джерела її сплати (ч. 8 ст. 39 КУзПБ).

23. Під розпорядженням майном розуміється система заходів щодо нагляду та контролю за управлінням і розпорядженням майном боржника з метою забезпечення збереження, ефективного використання майнових активів боржника, здійснення аналізу його фінансового стану, а також визначення наступної процедури (санації чи ліквідації). Про призначення розпорядника майна господарський суд постановляє ухвалу (ч. 1 ст. 44 КУзПБ).

24. Розпорядник майна зобов'язаний: розглядати заяви кредиторів з грошовими вимогами до боржника, що надійшли в установленому цим Кодексом порядку; вести реєстр вимог кредиторів; повідомляти кредиторів про результати розгляду їхніх вимог; вживати заходів для захисту майна боржника; проводити аналіз фінансово-господарського стану, інвестиційної та іншої діяльності боржника та становища на ринках боржника, встановлювати за результатами його проведення наявність або відсутність ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, вчинення незаконних дій у разі банкрутства; повідомляти правоохоронні органи у разі виявлення ознак фіктивного банкрутства, доведення до банкрутства, приховування стійкої фінансової неспроможності, вчинення незаконних дій з майном боржника; скликати збори і комітет кредиторів та організовувати проведення їх засідань; подавати відомості (інформацію), необхідні для ведення Єдиного реєстру боржників, відносно яких відкрито провадження у справі про банкрутство (неплатоспроможність), у порядку, встановленому державним органом з питань банкрутства; надавати господарському суду та комітету кредиторів звіт про свою діяльність, а також здійснювати розкриття кредиторам інформації щодо фінансового стану боржника та ходу провадження у справі; не пізніше двох місяців з дня відкриття провадження у справі про банкрутство провести інвентаризацію майна боржника та визначити його вартість; за можливості проведення санації боржника розробити план санації боржника та подати його на розгляд зборам кредиторів; виконувати інші повноваження, передбачені цим Кодексом (ч. 3 ст. 44 КУзПБ).

25. За змістом ч. 6 ст. 44 КУзПБ господарський суд за заявою розпорядника майна скасовує арешти майна боржника чи інші обмеження щодо розпорядження його майном у разі, якщо такі арешти чи обмеження перешкоджають господарській діяльності боржника та відновленню його платоспроможності.

26. У ч. 9 вказаної статті також передбачено, що розпорядник майна має право на подання до господарського суду позову щодо визнання недійсними правочинів, у тому числі укладених боржником з порушенням порядку, встановленого цим Кодексом, а також позовів щодо визнання недійсними актів, прийнятих у процедурі розпорядження майном щодо зміни організаційно-правової форми боржника.

27. Зміст частини сьомої статті 44 КУзПБ обмежує керівника або орган управління боржника на прийняття рішення щодо участі боржника в об'єднаннях, асоціаціях, спілках, холдингових компаніях, промислово-фінансових групах чи інших об'єднаннях юридичних осіб, передачі майна в оренду, одержання та надання позик (кредитів), задоволення вимог поточних кредиторів погодженням з розпорядником майна.

28. Водночас розпорядник майна, відповідно до ч. 10 ст. 44 КузПБ, не має права втручатися в оперативно-господарську діяльність боржника, крім випадків, передбачених цим Кодексом, а ч. 11 ст. 44 КУзПБ унормовує, що призначення розпорядника майна не є підставою для припинення повноважень керівника чи органу управління боржника.

29. Наведене дає підстави дійти до висновку про те, що право розпорядника майна на вчинення дій, які прямо не передбачені його повноваженнями визначеними у ст. 44 КУзПБ обмежується правом керівника боржника на здійснення оперативно-господарської діяльності боржника.

30. Порядок та підстави припинення повноважень керівника боржника визначаються нормами ч. 2, 3 ст. 40, ч. 12, 13 ст. 44 КУзПБ.

31. Отже, ініціювання спору про стягнення заборгованості з контрагента боржника має здійснюватися у межах звичайної господарської діяльності належним представником, яким за загальним правилом є керівник.

32. Таким чином, за обставин відсутності припинення повноважень керівника юридичної особи із покладенням цих повноважень на розпорядника майна, Верховний Суд вважає, що Кодексом України з процедур банкрутства не наділено розпорядника майна повноваженнями на подання такого позову у спірних правовідносинах.

33. Зважаючи на це, колегія суддів не може погодитись ані з висновками місцевого господарського суду, який задовольнив позовні вимоги розпорядника майна, з урахуванням матеріальної підстави ст. 1212 Цивільного кодексу України, ані з мотивувальною частиною оскаржуваної постанови суду апеляційної інстанції, який у задоволенні позову відмовив, проте з підстав неправильно обраного позивачем способу захисту порушеного права.

34. Підсумовуючи наведене слід зазначити, що у цій справі у судів не було правових підстав для розгляду позову розпорядника майна Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія», як такого, який дав неправомірний початок ініціюванню розгляду спору про стягнення з Приватного акціонерного товариства «Національна енергетична компанія «Укренерго» 29 883 051,60 грн.

35. Колегія суддів не може вважати застосовним до спірних правовідносин узагальнений висновок Верховного Суду щодо встановлення порушення права та законного інтересу особи яка звернулася з позовом, а також здійснювати касаційний перегляд оскаржуваної постанови в контексті правильного або неправильного застосування цим судом норм матеріального права, однак вважає правильним по суті висновок апеляційної інстанцій про відмову в задоволенні позову, який підлягає залишенню без змін з мотивів, викладених у цій постанові, та відповідно, залишає без задоволення касаційну скаргу.

36. Відповідно до пункту 1 частини першої статті 308 ГПК України за результатами розгляду касаційної скарги суд касаційної інстанції має право залишити судові рішення судів першої інстанції та апеляційної інстанції без змін, а скаргу без задоволення.

37. На підставі викладеного та беручи до уваги межі перегляду справи судом касаційної інстанції в порядку статті 300 ГПК України, Верховний Суд дійшов висновку про відсутність підстав для задоволення касаційної скарги та необхідність залишення оскаржуваної постанови у цій справі без змін, але з мотивів наведених у цій постанові.

Судові витрати

38. У зв'язку з відмовою у задоволенні касаційної скарги, витрати зі сплати судового збору за її подання і розгляд залишаються за скаржником.

Керуючись ст. ст. 240, 300, 301, 304, 308, 309, 314, 315, 317 ГПК України, Верховний Суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Касаційну скаргу розпорядника майном Товариства з обмеженою відповідальністю «Херсонська обласна енергопостачальна компанія» арбітражного керуючого Литвиненка Сергія Сергійовича залишити без задоволення.

2. Постанову Південно-західного апеляційного господарського суду від 13.01.2025 у справі № 916/3630/23(916/323/24) залишити без змін.

Постанова суду касаційної інстанції набирає законної сили з моменту її ухвалення, є остаточною і оскарженню не підлягає.

Головуючий С.В. Жуков

Судді В.І. Картере

К.М. Огороднік