Справа № 203/1583/25
Провадження № 1-кс/0203/1125/2025
17 березня 2025 року слідчий суддя Кіровського районного суду міста Дніпропетровська - ОСОБА_1 ,
за участю секретаря судового засідання - ОСОБА_2 ,
за участі:
власника майна - ОСОБА_3 ,
представника власника майна (захисника) - адвоката ОСОБА_4 ,
користувача - ОСОБА_5 ,
розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Дніпрі клопотання слідчого СВ ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025042110000719 від 10.03.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України,
11.03.2025 року до Кіровського районного суду м. Дніпропетровська звернулась слідчий СВ ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області ОСОБА_7 з клопотанням про арешт майна у кримінальному провадженні №12025042110000719 від 10.03.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, в якому слідчий просить суд:
- накласти арешт на автомобіль Audi S5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , свідоцтво про реєстрацію, серії НОМЕР_2 , власник - ОСОБА_3 , яка мешкає за адресою: АДРЕСА_1 , яким керував ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , що мешкає за адресою: АДРЕСА_2 , посвідчення водія, серії НОМЕР_3 , та який направлено на майданчик для зберігання транспортних засобів ГУНП в Дніпропетровській області, розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Курсантська, 22, з обов'язковим позбавленням права на відчуження, розпорядження та користування.
В обґрунтування вимог клопотання слідчий вказала, що досудовим розслідуванням було встановлено, що 10.03.2025 року приблизно о 17:40 годині водій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем, марки Audi S5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по пр. Олександра Поля, в напрямку вул. Петра Дужого, від вул. Титова, в районі перехрестя з проспекту Пилипа Орлика здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перетинала проїзну частину по регульованому пішохідному переходу, справа наліво відносно руху водія на червоний сигнал світлофора. Внаслідок ДТП потерпілій спричинено тілесні ушкодження.
Слідчий зазначила, що оскільки автомобіль Audi S5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , був визнаний речовим доказом у кримінальному провадженні, то на підставі п. 1 ч. 2 ст. 170 КПК України вона звернулась до суду з клопотанням про накладення арешту на автомобіль з метою збереження речових доказів, проведення судових експертиз.
Відповідно до протоколу автоматичного визначення слідчого судді від 11.03.2025 року, судову справу №203/1583/25, провадження №1-кс/0203/1125/2025, було розподілено головуючому судді ОСОБА_1 та передано канцелярією суду - 14.03.2025 року.
Судове засідання з розгляду клопотання було призначене судом на 17.03.2025 року, в яке з'явились власник майна та її представник, користувач.
Слідчий була належним чином повідомлена про час, дату та місце розгляду справи, подала до суду письмове клопотання про розгляд справи за її відсутності, просила суд задовольнити клопотання у повному обсязі.
Суд, заслухавши думку власника майна та її представника, користувача, на підставі положень ст. ст. 138, 172 КПК України розглянув клопотання за відсутності слідчої.
Під час судового засідання власник майна та її представник заперечували проти задоволення вимог клопотання та просили суд відмовити у його задоволенні.
Представник власника майна пояснив, що ОСОБА_3 є людиною похилого віку та її онук - ОСОБА_5 возить її до лікарні, тому їм необхідний автомобіль для користування. При цьому автомобіль був оглянутий слідчим та проведені всі необхідні слідчі дії.
Власник майна просила суд не накладати арешт на автомобіль, бо вона хворіє та їй потрібно їздити на консультації до лікаря-онколога. Тому власник майна підтримала свого представника, вказавши, що автомобіль потрібен їй для користування.
Користувач автомобіля пояснив, що він заперечує проти накладення арешту на автомобіль та просить суд відмовити у задоволенні клопотання, зазначивши, що він бере участь у кримінальному провадженні, купляв потерпілій ліки.
Слідчий суддя, заслухавши пояснення та думки учасників справи, вивчивши доводи слідчого, викладені в клопотанні, дослідивши матеріали клопотання, проаналізувавши норми КПК України, дійшов таких висновків.
Судом встановлено, що у провадженні СВ ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області перебуває кримінальне провадження №12025042110000719 від 10.03.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України.
Відповідно до протоколу огляду місця дорожньо-транспортної пригоди (ДТП) від 10.03.2025 року, слідчим було вилучено автомобіль, марки Audi S5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , та направлено на зберігання на майданчик для зберігання транспортних засобів, що розташований за адресою: м. Дніпро, вул. Курсантська, 22.
Відповідно до постанови слідчого від 10.03.2025 року про визнання речових доказів та передачу їх на зберігання, слідчий визнала у кримінальному провадженні №12025042110000719 від 10.03.2025 року речовим доказом автомобіль Audi S5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , який було залишено на зберіганні на майданчику для зберігання транспортних засобів за адресою: м. Дніпро, вул. Курсантська, 22.
Відповідно до свідоцтва про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_2 , власником автомобіля, марки Audi S5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зеленого кольору, є ОСОБА_3 , дата реєстрації: 23.02.2024 року.
Водій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , має посвідчення водія, серії НОМЕР_3 .
Також у ході судового розгляду справи судом були безпосередньо досліджені такі докази: витяг з ЄРДР, постанови, рапорти, пояснення ОСОБА_9 , постанова про призначення судової експертизи технічного стану транспорту від 11.03.2025 року.
Суд зазначає, що відповідно до абзацу першого частин 1, 2, 3, 4, 5, 10 статті 170 Кримінального процесуального кодексу України (далі - КПК України), арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом кримінального правопорушення, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна. Арешт майна скасовується у встановленому цим Кодексом порядку.
Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження. Арешт майна допускається з метою забезпечення: збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.
Арешт майна допускається з метою забезпечення , зокрема, збереження речових доказів .
У випадку, передбаченому пунктом 1 частини другої цієї статті, арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу.
Арешт може бути накладений і на майно, на яке раніше накладено арешт відповідно до інших актів законодавства. У такому разі виконанню підлягає ухвала слідчого судді, суду про накладення арешту на майно відповідно до правил цього Кодексу.
Арешт може бути накладений у встановленому цим Кодексом порядку на рухоме чи нерухоме майно, гроші у будь-якій валюті готівкою або у безготівковій формі, в тому числі кошти та цінності, що знаходяться на банківських рахунках чи на зберіганні у банках або інших фінансових установах, видаткові операції, цінні папери, майнові, корпоративні права, віртуальні активи, щодо яких ухвалою чи рішенням слідчого судді, суду визначено необхідність арешту майна.
Не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Відповідно до положень статті 98 КПК України, речовими доказами є матеріальні об'єкти, які були знаряддям вчинення кримінального правопорушення, зберегли на собі його сліди або містять інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту чи обставин, що встановлюються під час кримінального провадження, в тому числі предмети, що були об'єктом кримінально протиправних дій, гроші, цінності та інші речі, набуті кримінально протиправним шляхом або отримані юридичною особою внаслідок вчинення кримінального правопорушення.
Відповідно до положень статті 167 КПК України, тимчасовим вилученням майна є фактичне позбавлення підозрюваного або осіб, у володінні яких перебуває зазначене у частині другій цієї статті майно, можливості володіти, користуватися та розпоряджатися певним майном до вирішення питання про арешт майна або його повернення, або його спеціальну конфіскацію в порядку, встановленому законом.
Тимчасово вилученим може бути майно у вигляді речей, документів, грошей тощо, щодо яких є достатні підстави вважати, що вони:
1) підшукані, виготовлені, пристосовані чи використані як засоби чи знаряддя вчинення кримінального правопорушення та (або) зберегли на собі його сліди;
2) призначалися (використовувалися) для схиляння особи до вчинення кримінального правопорушення, фінансування та/або матеріального забезпечення кримінального правопорушення або винагороди за його вчинення;
3) є предметом кримінального правопорушення, у тому числі пов'язаного з їх незаконним обігом;
4) одержані внаслідок вчинення кримінального правопорушення та/або є доходами від них, а також майно, в яке їх було повністю або частково перетворено.
Відповідно до частин 2, 3 статті 168 КПК України, тимчасове вилучення майна може здійснюватися також під час обшуку, огляду.
Слідчий, прокурор, інша уповноважена службова особа під час затримання або обшуку і тимчасового вилучення майна або негайно після їх здійснення зобов'язана скласти відповідний протокол, копія якого надається особі, у якої вилучено майно, або її представнику.
Відповідно до пунктів 3, 4 частини 1, частини 3 статті 169 КПК України, тимчасово вилучене майно повертається особі, у якої воно було вилучено, зокрема, у випадках, передбачених частиною п'ятою статті 171, частиною шостою статті 173 цього Кодексу , у разі скасування арешту.
Слідчий, прокурор після отримання судового рішення про відмову в задоволенні або про часткове задоволення клопотання про арешт тимчасово вилученого майна, судового рішення про повне або часткове скасування арешту тимчасово вилученого майна повинні негайно вжити заходів щодо виконання судового рішення та направити повідомлення про його виконання слідчому судді.
Відповідно до частини 11 статті 170 КПК України, заборона або обмеження користування, розпорядження майном можуть бути застосовані лише у разі, коли існують обставини, які підтверджують, що їх незастосування призведе до приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі майна.
Відповідно до частин 3, 4 статті 173 КПК України, відмова у задоволенні або часткове задоволення клопотання про арешт майна тягне за собою негайне повернення особі відповідно всього або частини тимчасово вилученого майна.
У разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. Слідчий суддя, суд зобов'язаний застосувати такий спосіб арешту майна, який не призведе до зупинення або надмірного обмеження правомірної підприємницької діяльності особи, або інших наслідків, які суттєво позначаються на інтересах інших осіб.
Відповідно до пункту 4 частини 5 статті 173 КПК України, у разі задоволення клопотання слідчий суддя, суд постановляє ухвалу, в якій зазначає, зокрема, заборону, обмеження розпоряджатися або користуватися майном у разі їх передбачення та вказівку на таке майно.
Суд враховує і висновки Конституційного Суду України, який вказав, що обмеження щодо реалізації конституційних прав і свобод не можуть бути свавільними та несправедливими, вони мають встановлюватися виключно Конституцією і законами України, переслідувати легітимну мету, бути обумовленими суспільною необхідністю досягнення цієї мети, пропорційними та обґрунтованими, у разі обмеження конституційного права або свободи законодавець зобов'язаний запровадити таке правове регулювання, яке дасть можливість оптимально досягти легітимної мети з мінімальним втручанням у реалізацію цього права або свободи і не порушувати сутнісний зміст такого права (абзац третій підпункту 2.1 пункту 2 мотивувальної частини Рішення від 1 червня 2016 року №2-рп/2016).
У Рішенні Конституційного Суду України (Перший сенат) від 5 червня 2019 року №3-р(I)/2019 вказано, що право власності не є абсолютним, тобто може бути обмежене, однак втручання у це право може здійснюватися лише на підставі закону з дотриманням принципу юридичної визначеності та принципу пропорційності, який вимагає досягнення розумного співвідношення між інтересами особи та суспільства. При обмеженні права власності в інтересах суспільства пропорційними можуть вважатися такі заходи, які є менш обтяжливими для прав і свобод приватних осіб з-поміж усіх доступних для застосування заходів (абзац сьомий підпункту 2.3 пункту 2 мотивувальної частини).
Аналіз викладених вище норм КПК України, а також встановлених судом обставин кримінального провадження дає суду підстави для висновку про необхідність накладення арешту на майно, вилучене в ході проведеного огляду місця події, з метою забезпечення збереження речових доказів із забороною розпоряджатися майном, що включає правомочність власника майна його відчужувати.
Суд враховує те, що арешт накладається на майно будь-якої фізичної або юридичної особи за наявності достатніх підстав вважати, що воно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 цього Кодексу, а також того, що не може бути арештовано майно, якщо воно перебуває у власності добросовісного набувача, крім арешту майна з метою забезпечення збереження речових доказів.
Так, у ході судового розгляду клопотання слідчого судом було встановлено, що матеріалами клопотання підтверджена наявність достатніх підстав вважати, що вилучене під час огляду місця події майно відповідає критеріям, зазначеним у статті 98 КПК України, а саме: транспортний засіб, який був знаряддям вчинення кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КПК України, зберіг на собі його сліди, містить інші відомості, які можуть бути використані як доказ факту та обставин, що встановлюються під час досудового розслідування.
Оскільки у ході досудового розслідування органом досудового розслідування було встановлено, що 10.03.2025 року приблизно о 17:40 годині водій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , керуючи автомобілем, марки Audi S5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , рухаючись по пр. Олександра Поля, в напрямку вул. Петра Дужого, від вул. Титова, в районі перехрестя з проспекту Пилипа Орлика здійснив наїзд на пішохода ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , яка перетинала проїзну частину по регульованому пішохідному переходу, справа наліво відносно руху водія на червоний сигнал світлофора. Внаслідок ДТП потерпілій спричинено тілесні ушкодження.
Водночас клопотання слідчого не підлягає задоволенню в частині вимоги про заборону одночасно користуватися таким рухомим майном, як автомобіль, та розпоряджатися ним або відчужувати його. Оскільки нормативної вимоги щодо одночасної заборони і розпоряджатися (відчужувати), і користуватися арештованим майном, зокрема, автомобілем, статті 170, 173 КПК України не містять.
Окрім того, відповідно до вимог частин 3, 4 ст. 173 КПК України, слідчий суддя застосовує найменш обтяжливий спосіб арешту майна. При цьому це не перешкоджає проведенню слідчим необхідних у кримінальному провадженні експертиз технічного стану автомобіля з метою встановлення істини та досягнення завдань кримінального провадження, після чого автомобіль підлягає поверненню власнику на відповідальне зберігання у його володіння та користування.
Тому з метою збереження речових доказів клопотання слідчого в частині накладення арешту на автомобіль шляхом заборони користуватися ним, є безпідставним та задоволенню не підлягає.
З огляду на викладене, слідчий суддя вважає за необхідне частково задовольнити клопотання слідчого про арешт майна з метою збереження речових доказів із забороною розпоряджатися вказаним майном, що включає і правомочність власника відчужувати майно, з поверненням автомобіля власнику на відповідальне зберігання.
Керуючись статтями 167, 168, 170, 171, 369-372 Кримінального процесуального кодексу України, слідчий суддя,
Клопотання слідчого СВ ДРУП №1 ГУНП в Дніпропетровській області старшого лейтенанта поліції ОСОБА_6 про арешт майна у кримінальному провадженні №12025042110000719 від 10.03.2025 року за ознаками кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 286 КК України, - задовольнити частково.
Накласти арешт на майно, вилучене під час проведення огляду місця дорожньо-транспортної пригоди 10.03.2025 року, з метою збереження речових доказів, а саме на:
- автомобіль марки Audi S5, реєстраційний номер НОМЕР_1 , зеленого кольору, 2020 року випуску, власником якого є ОСОБА_3 (користувач - водій ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , посвідчення водія серії НОМЕР_3 ), дата реєстрації транспортного засобу: 23.02.2024 року, свідоцтво про реєстрацію транспортного засобу, серії НОМЕР_2 , із забороною розпоряджатися вказаним майном.
У задоволенні іншої частини вимог клопотання - відмовити.
Ухвала слідчого судді може бути оскаржена безпосередньо до Дніпровського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення та набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано.
Повний текст ухвали слідчого судді складено та оголошено 24.03.2025 року о 17:35 годині.
Слідчий суддя ОСОБА_1