65119, м. Одеса, просп. Шевченка, 29, тел.: (0482) 307-983, e-mail: inbox@od.arbitr.gov.ua
веб-адреса: http://od.arbitr.gov.ua
"24" квітня 2025 р.м. Одеса Справа № 916/5192/24
Господарський суд Одеської області у складі судді Бездолі Д.О.
розглянувши заяву Приватного підприємства «НПВ АГРО» за вх. ГСОО № 2-556/25 від 11.04.2025 про розподіл судових витрат у справі № 916/5192/24
за позовом: Приватного підприємства «НПВ АГРО» (вул. Мічуріна, 10, с. Нові Трояни, Болградський р-н, Одеська обл., 68711)
до відповідача: Товариства з обмеженою відповідальністю «Хейдер Груп» (пр. Гагаріна, 43/2, офіс 37, м. Харків, 61001)
про стягнення 978036,89 грн,
Приватне підприємство “НПВ АГРО» звернулось до Господарського суду Одеської області з позовною заявою до Товариства з обмеженою відповідальністю “Хейдер Груп», в якій просило суд стягнути з відповідача на користь позивача грошові кошти у розмірі 978036,89 грн, з яких: 975000,00 грн основний борг та 3036,89 грн 3% річних.
Ухвалою суду від 02.12.2024 позовну заяву Приватного підприємства «НПВ АГРО» було прийнято до розгляду та відкрито провадження у справі № 916/5192/24; постановлено справу розглядати в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами.
Рішенням суду від 07.04.2025 позов позивача було задоволено частково; стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю “Хейдер Груп» на користь Приватного підприємства “НПВ АГРО» борг в сумі 975000,00 грн, 3% річних в сумі 1358,61 грн, судовий збір за подання позову в сумі 11716,30 грн та судовий збір за подання заяви про забезпечення позову в сумі 1209,12 грн. Між цим, суд не здійснював у рішенні суду розподіл витрат позивача на правничу допомогу, враховуючи заявлене позивачем у позовній заяві клопотання про подання доказів понесення цих в порядку ч. 8 ст. 129 ГПК України.
11.04.2025 через підсистему ЄСІТС “Електронний суд» від Приватного підприємства “НПВ АГРО» надійшла заява, в якій останнє просить суд долучити до матеріалів справи докази понесення позивачем витрат на правничу допомогу та постановити у цій справі додаткове рішення про стягнення з відповідача на користь позивача витрат на правничу допомогу в сумі 60000,00 грн.
Ухвалою суду від 15.04.2025 заяву Приватного підприємства «НПВ АГРО» про розподіл судових витрат у справі № 916/5192/24 було прийнято до розгляду; постановлено розгляд заяви здійснити без повідомлення учасників справи за наявними у справі матеріалами; запропоновано відповідачу подати суду письмові пояснення щодо заяви позивача з урахуванням строків, передбачених ст. 244 ГПК України.
В цей же час, відповідач жодних пояснень щодо заяви позивача про розподіл судових витрат суду не подав, про розгляд заяви був повідомлений належний чином, а отже розгляд заяви судом здійснюється за наявними матеріалами справи.
Так, згідно з ст. 221 ГПК України якщо сторона з поважних причин не може до закінчення судових дебатів у справі подати докази, що підтверджують розмір понесених нею судових витрат, суд за заявою такої сторони, поданою до закінчення судових дебатів у справі, може вирішити питання про судові витрати після ухвалення рішення по суті позовних вимог. Для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог. У випадку, визначеному частиною другою цієї статті, суд ухвалює додаткове рішення в порядку, передбаченому статтею 244 цього Кодексу.
За змістом частини 1 статті 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо, зокрема, судом не вирішено питання про судові витрати.
У постанові від 06.10.2022 у справі № 922/376/20 Верховний Суд погодився з висновком суду апеляційної інстанції про те, що оскільки в процедурі спрощеного провадження стадія судових дебатів відсутня, то вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат до закінчення судових дебатів - не може розповсюджуватися на сторін у справі, яка розглядається у спрощеному провадженні. Водночас в даному випадку до правовідносин сторін підлягає застосуванню інша вимога ч. 8 ст. 129 ГПК України про подання доказів щодо розміру понесених судових витрат протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду.
Згідно з ч. 3 ст. 244 ГПК України суд, що ухвалив рішення, ухвалює додаткове судове рішення в тому самому складі протягом десяти днів з дня надходження відповідної заяви. Додаткове судове рішення ухвалюється в тому самому порядку, що й судове рішення.
Відповідно до ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Частиною 3 ст. 123 ГПК України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу та витрати, пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду.
За змістом ч. 4 ст. 129 ГПК України судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Згідно з ст.124 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи. У разі неподання стороною попереднього розрахунку суми судових витрат, суд може відмовити їй у відшкодуванні відповідних судових витрат, за винятком суми сплаченого нею судового збору. Попередній розрахунок розміру судових витрат не обмежує сторону у доведенні іншої фактичної суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи. Суд може попередньо визначити суму судових витрат (крім витрат на професійну правничу допомогу), пов'язаних з розглядом справи або певною процесуальною дією. Така попередньо визначена судом сума не обмежує суд при остаточному визначенні суми судових витрат, які підлягають розподілу між сторонами за результатами розгляду справи.
Відповідно до ч.ч.1, 2, ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
За змістом ч. 3 - 6 ст. 126 ГПК України для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи. У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами. Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Таким чином, зважаючи на наведені вище положення законодавства, у разі недотримання вимог частини четвертої статті 126 ГПК України суду надано право зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами, лише за клопотанням іншої сторони (аналогічні висновки викладені у постановах об'єднаної палати Верховного Суду у складі суддів Касаційного господарського суду від 03.10.2019 у справі № 922/445/19 та від 22.11.2019 у справі № 910/906/18).
Відповідно до ч. 5, 6 ст.129 ГПК України під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись. Якщо сума судових витрат, заявлена до відшкодування, істотно перевищує суму, заявлену в попередньому (орієнтовному) розрахунку, суд може відмовити стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні судових витрат в частині такого перевищення, крім випадків, якщо сторона доведе, що не могла передбачити такі витрати на час подання попереднього (орієнтовного) розрахунку.
Згідно з ст. 30 Закону України Про адвокатуру і адвокатську діяльність гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
За змістом наведеної норми адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Вказані форми відрізняються порядком обчислення - при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплати гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість такої години того чи іншого адвоката у залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв (Аналогічна за змістом позиція викладена Верховний Суд у складі колегії суддів Касаційного господарського суду, зокрема, у постанові від 19.01.2022 у справі № 910/1344/19).
Суд враховує, що розмір гонорару визначається за погодженням адвоката з клієнтом і може бути змінений лише за їх взаємною домовленістю, водночас, при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін. Ті самі критерії застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі ст. 41 Конвенції. Зокрема, згідно з його практикою заявник має право на компенсацію судових та інших витрат лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі East/West Alliance Limited проти України, заява № 19336/04).
Отже, випадки, за яких суд може відступити від загального правила розподілу судових витрат, унормованого частиною четвертою статті 129 ГПК України, визначені також положеннями частин шостої, сьомої, дев'ятої статті 129 цього Кодексу. При цьому, на предмет відповідності зазначеним критеріям суд має оцінювати поведінку/дії/бездіяльність обох сторін при вирішенні питання про розподіл судових витрат.
Таким чином, під час вирішення питання про розподіл судових витрат господарський суд за наявності заперечення сторони проти розподілу витрат на адвоката або з власної ініціативи, керуючись критеріями, що визначені частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, може не присуджувати стороні, на користь якої ухвалено судове рішення, всі її витрати на професійну правову допомогу. У такому випадку суд, керуючись частинами п'ятою-сьомою, дев'ятою статті 129 ГПК України, відмовляє стороні, на користь якої ухвалено рішення, у відшкодуванні понесених нею на правову допомогу повністю або частково, та відповідно не покладає такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення. При цьому, в судовому рішенні суд повинен конкретно вказати, які саме витрати на правову допомогу не підлягають відшкодуванню повністю або частково, навести мотивацію такого рішення та правові підстави для його ухвалення. Зокрема, вирішуючи питання розподілу судових витрат, господарський суд має враховувати, що розмір відшкодування судових витрат, не пов'язаних зі сплатою судового збору, не повинен бути непропорційним до предмета спору. У зв'язку з наведеним суд з урахуванням конкретних обставин, зокрема ціни позову, може обмежити такий розмір з огляду на розумну необхідність судових витрат для конкретної справи. Аналогічна правова позиція викладена, зокрема, у постановах Верховного Суду від 02.06.2022 у справі №873/108/20, від 31.08.2022 у справі № 912/2171/18. До того ж у постановах Верховного Суду від 07.11.2019 у справі № 905/1795/18 та від 08.04.2020 у справі № 922/2685/19 сформовано правовий висновок про те, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості, пропорційності та верховенством права, приписами статей 123 - 130 ГПК України, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Таким чином, вирішуючи заяву сторони судового процесу про компенсацію понесених нею витрат на професійну правничу допомогу суду належить дослідити та оцінити додані заявником до заяви документи на предмет належності, допустимості та достовірності відображеної у них інформації. Зокрема, чи відповідають зазначені у документах дані щодо характеру та обсягу правничої допомоги, наданої адвокатом, документам, наявним у судовій справі, чи не вчиняв адвокат під час розгляду справи дій, які призвели до затягування розгляду справи, зокрема, але не виключно, чи не подавав явно необґрунтованих заяв і клопотань, чи не включено у документи інформацію щодо витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, які не підтверджені належними доказами та навпаки, якими доказами підтверджується заявлена до відшкодування сума, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги тощо.
Так, у позовній заяві позивач, на виконання вимог ст. 124 ГПК України, повідомив суду, що попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які позивач поніс і які очікує понести у зв'язку з розглядом справи на правничу допомогу, становить 50000,00 грн. При цьому, в межах п'ятиденного строку після ухвалення судом рішення у даній справі позивач подав суду додаткові докази на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу.
Як вбачається з матеріалів справи, 19.11.2024 між Приватним підприємством «НВП АГРО» (клієнт) та адвокатом Месропянцевою Ольгою Володимирівною (адвокат) був укладений договір про надання правничої (правової) допомоги № 19/11, згідно з п. 1.1. якого клієнт доручає, а адвокат приймає на себе зобов'язання (доручення) надавати правову допомогу в обсязі та на умовах, передбачених даним договором, а клієнт зобов'язується оплатити гонорар та фактичні витрати, необхідні для виконання договору, виконати інші зобов'язання.
Відповідно до п. 2.1. договору порядок обчислення гонорару, підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо, визначаються у додатковій угоді до даного договору.
Пунктом 5.1. договору передбачено, що він діє з моменту його підписання та укладений строком на один рік.
19.11.2024 між позивачем та адвокатом було підписано доручення № 1 до договору щодо представництва інтересів позивача та надання останньому правничої допомоги. Відповідно до п. 3.3. цього договору закінчення виконання зобов'язань адвокатом є підписання сторонами акту приймання-передачі виконаних робіт, в якому зазначається про прийняття клієнтом виконання доручення, порядок та розмір виплати адвокату винагороди за виконані роботи. Згідно з п. 3.4. доручення вартість однієї години роботи адвоката, пов'язаної з виконанням вказаного доручення, становить 3000,00 грн.
09.04.2025 між позивачем та адвокатом був підписаний акт приймання-передачі виконаних робіт № 1 до договору та доручення, згідно з яким позивач прийняв без зауваження надані адвокатом наступні послуги:
1.1. ознайомлення з наданими клієнтом матеріалами та первинна консультація клієнта з приводу обставин, що стали підставою для звернення за правовою допомогою - 3 години роботи, що становить 9000,00 грн;
1.2. підготовка та направлення вимоги - 3 години роботи, що становить 9000,00 грн;
1.3. аналіз судової практики щодо стягнення заборгованості за договором поставки - 2 години роботи, що становить 6000,00 грн;
1.4. підготовка позовної заяви, долучених до неї доказів та її подання в суд - 6 годин роботи, що становить 18000,00 грн;
1.5. підготовка клопотання про забезпечення позову, долучених до нього доказів та його подання в суд - 3 години роботи, що становить 9000,00 грн;
1.6. підготовка повторного клопотання про забезпечення позову, долучених до нього доказів та його подання в суд - 1 година роботи, що становить 3000,00 грн;
1.7. підготовка, направлення до суду інших процесуальних документів (про долученим доказів понесених судових витрат та ухвалення додаткового рішення) - 2 години роботи, що становить 6000,00 грн.
Всього, згідно з актом, адвокатом були надані послуги позивачу згідно з договором та дорученням № 1 на загальну суму 60000,00 грн, яку позивач зобов'язався сплатити не пізніше 10 календарних днів з дня набрання остаточним рішенням по справі законної сили в готівковій або безготівковій формі.
Проаналізувавши зміст вищевказаних доказів, наданих позивачем на підтвердження понесених ним витрат на правничу допомогу, суд, керуючись вищенаведеними нормами ст. 129 ГПК України, практикою ЄСПЛ та висновками Верховного Суду, вважає, що надані адвокатом послуги не відповідають критерію розумності їх розміру, виходячи з кількості витрачених адвокатом годин для надання відповідних послуг, у зв'язку з таким:
- приймаючи до уваги категорію даної справи (стягнення попередньої оплати за одним договором), кількість вимог та незначний обсяг доказів, які подано позивачем на підтвердження власної позиції, суд вважає, що визначений у п. 1.1. акту витрачений адвокатом час на ознайомлення з наданими матеріалами та надання консультації позивачу є завищеним, адже для виконання таких робіт для фахівця у галузі права цілком достатньо двох годин;
- визначений у п. 1.2. акту час на підготовку та направлення вимоги є завищеним, з урахуванням того, що адвокат окремо ознайомився з наданими позивачем матеріалами, а зміст вимоги фактично викладений на двох сторінках. З урахуванням обсягу та змісту вимоги, суд вважає, що в цій частині адвокату достатньо було витратити одну годину;
- визначений у п. 1.3. акту час, витрачений адвокатом на аналіз судової практики, є завищеним, адже дана категорія справи не є винятковою та складною, а наведені адвокатом у процесуальних документах висновки Верховного Суду є загальними, а тому суд вважає, що адвокату цілком достатньо було однієї години на виконання даних робіт;
- визначений у п. 1.4. акту час на підготовку позовної заяви, долучених до неї доказів та її подання в суд є завищеним, враховуючи, що на момент подання позову адвокат вже витратив час на ознайомлення з документами, склав вимогу у спірних відносинах, здійснив аналіз судової практики щодо спірних правовідносин. Крім цього суд зауважує, що позовна заява не містить складних розрахунків, а час на її подачу до суду через систему «Електронний кабінет» не є значним. З урахуванням вищевикладеного суд вважає, що для складання позовної заяви адвокату цілком достатньо було витратити чотири години;
- витрачений адвокатом час на складання заяви про забезпечення позову (п. 1.5. акту) - три години, суд вважає обґрунтованим, враховуючи, що адвокат додатково здійснював моніторинг ЄДРСР, з метою з'ясування обставин участі відповідача як боржника у інших відносинах, що було враховано судом при постановленні ухвали про забезпечення позову. Також суд враховує посилання у заяві на судову практику;
- суд вражає необґрунтованими заявлені витрати на повторне подання заяви про забезпечення позову (п. 1.6. акту), враховуючи, що повторна заява є ідентична первісній, при цьому, причини, які стали підставою для повторного подання заяви позивачем (відсутність даних казначейства щодо зарахування судового збору), не є наслідком дій відповідача, у зв'язку з чим суд вважає, що витрати позивача у цій частині не мають бути відшкодовані за рахунок відповідача;
- вказані у п. 1.7. акту витрати не підлягають відшкодуванню за рахунок відповідача, враховуючи, що об'єднана палата Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 02.02.2024 у справі № 910/9714/22 виснувала, що заява сторони про розподіл судових витрат є фактично заявою про подання доказів щодо витрат, понесених стороною у зв'язку з необхідністю відшкодування правової допомоги, а тому витрати на підготовку такої заяви не підлягають відшкодуванню.
З огляду на встановлені та наведені вище обставини, суд, виходячи з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи, вважає, що позивачем доведено надання правничої допомоги, яка обраховується в кількості 11 годин, а отже, з урахуванням погодженого у договорі гонорару адвоката, суд дійшов висновку, що доведена позивачем вартість правничої допомоги складає 33000,00 грн.
В цей же час, як зазначалось судом, позов позивача у цій справі було задоволено частково, а тому витрати позивача на правничу допомогу мають бути розподілені пропорційно розміру позовних вимог. За цих обставин суд дійшов висновку, що з відповідача на користь позивача слід стягнути витрати на правничу допомогу в сумі 32943,37 грн, в решті витрат - відмовити.
Керуючись ст. 123, 126, 129, 221, 240, 241, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю «Хейдер Груп» (пр. Гагаріна, 43/2, офіс 37, м. Харків, 61001, код ЄДРПОУ 44082460) на користь Приватного підприємства «НПВ АГРО» (вул. Мічуріна, 10, с. Нові Трояни, Болградський р-н, Одеська обл., 68711, код ЄДРПОУ 37012053) витрати на правничу допомогу в сумі 32943 грн 37 коп.
Видати наказ після набрання рішенням суду законної сили.
Рішення суду набирає законної сили в порядку ст. 241 ГПК України та може бути оскаржено в апеляційному порядку до Південно-західного апеляційного господарського суду шляхом подачі апеляційної скарги у строки, визначені ст. 256 ГПК України.
Повний текст рішення складено 24 квітня 2024 року.
Суддя Д.О. Бездоля