вул. Симона Петлюри, 16/108, м. Київ, 01032, тел. (044) 235-95-51, е-mail: inbox@ko.arbitr.gov.ua
"09" січня 2025 р. м. Київ Справа № 911/2870/23
Суддя Господарського суду Київської області Смірнов О.Г., за участю секретаря судового засідання Дубенко Г.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні клопотання відповідача-1 про ухвалення додаткового рішення у справі №911/2870/23
за позовом: заступника керівника Київської обласної прокуратури
в інтересах держави в особі
позивача-1: Фонду державного майна України
позивача-2: Державного агентства меліорації та рибного господарства України
позивача-3: Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України
відповідача-1: Товариства з обмеженою відповідальністю “Сквираплемрибгосп''
відповідача-2: Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях
про визнання недійсним договору та повернення у власність держави спірного майна
за участю представників:
прокурор: Наумова К.О., посвідчення 069057 від 01.03.2023
від позивача 1: не з'явився
від позивача 2: не з'явився
від позивача 3: не з'явився
від відповідача 1: не з'явився
від відповідача 2: не з'явився
У провадженні Господарського суду Київської області перебуває справа за позовом Заступника керівника Київської обласної прокуратури (далі - прокуратура, прокурор) в інтересах держави в особі Фонду державного майна України (далі - Фонд, позивач-1), Державного агентства України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм (далі - Держрибагентство, позивач-2) та Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України (далі - Агентство відновлення, позивач-3) до Товариства з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп» (далі - ТОВ «Сквираплемрибгосп», відповідач-1) та Регіонального відділення Фонду державного майна України по Київській, Черкаській та Чернігівській областях (далі - РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях, відповідач-2) про:
1) визнання недійсним договору № 18/20 купівлі-продажу об'єкта державної власності, шляхом викупу від 04.12.2020, укладеного між РВ ФДМУ по Київській, Черкаській та Чернігівській областях та ТОВ «Сквираплемрибгосп»;
2) повернення у власність держави спірного нерухомого майна - гідротехнічні споруди ставків у складі:
- ставка № 7 «Лебідь» (інвентар. № 169), реєстраційний номер ОНМ 1613270932240, а саме: дамба довжиною 175 м; гідроспоруда типу «Монах» зі шлюзом шириною 1,2 м;
- ставка № 6 «Середній» (інвентар. № 168), реєстраційний номер ОНМ 1613260932240, а саме: гідроспоруда типу «Монах» зі шлюзом шириною 1,87 м;
- ставка № 5 «Новий» (інвентар. № 167), реєстраційний номер ОНМ 1613252532240, а саме: дамба довжиною 110 м; гідроспоруда типу «Монах» з водовиводом 6 м;
- ставка № 4 «Берізка» (інвентар. № 166), реєстраційний номер ОНМ 1613240732240, а саме: дамба довжиною 102 м; гідроспоруда типу «Монах» з водовиводом довжиною 14 м;
- ставка № 3 «Монах» (інвентар. № 165), реєстраційний номер ОНМ 1613230132240, а саме: дамба довжиною 73 м; гідроспоруда типу «Монах» з водовиводом довжиною 12 м;
- ставка № 1 «Хіполя» (інвентар. № 163), реєстраційний номер ОНМ 1613215032240, а саме: дамба довжиною 130 м; гідроспоруда типу «Монах» з водовиводом довжиною 18 м, шляхом його витребування у ТОВ «Сквираплемрибгосп» на користь Державного агентства меліорації та рибного господарства України (наразі Державне агентство України з розвитку меліорації, рибного господарства та продовольчих програм), Державного агентства відновлення та розвитку інфраструктури України, Фонду державного майна України.
Рішенням Господарського суду Київської області від 05.12.2024 в задоволенні позову Заступника керівника Київської обласної прокуратури відмовлено повністю.
Натомість у рішенні суду не було вирішено питання про судові витрати на професійну правничу допомогу, що були заявлені ТОВ «Сквираплемрибгосп» у відзиві на позовну заяву, в розмірі 30 000, 00 грн.
Відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 244 Господарського процесуального кодексу України (далі - ГПК України) суд, що ухвалив рішення, може за заявою учасників справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Водночас згідно із ч. 2 ст. 221 ГПК України для вирішення питання про судові витрати суд призначає судове засідання, яке проводиться не пізніше п'ятнадцяти днів з дня ухвалення рішення по суті позовних вимог.
Керуючись вказаними нормами Господарський суд Київської області ухвалою від 13.12.2024 призначив судове засідання на 09.01.2025 для вирішення питання про розподіл судових витрат у цій справі.
В судове засідання 09.01.2025 прибув прокурор, який заперечував проти стягнення витрат на професійну правничу допомогу на користь ТОВ «Сквираплемрибгосп». Водночас інші учасники судового процесу в судове засідання не з'явилися, причин неявки суду не повідомили, хоча були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справи, оскільки копія ухвали суду від 13.12.2024 у справі № 911/2870/23 була надіслана сторонам до їх персональних кабінетів у підсистемі (модулі) Єдиної судової інформаційно-комунікаційної системи, що підтверджується відповідними довідками про доставку електронного листа.
Відповідно до ч. 4 ст. 244 ГПК України неприбуття у судове засідання осіб, які були належним чином повідомлені про дату, час та місце судового засідання, не перешкоджає розгляду заяви.
Відтак, неявка в судове засідання представників сторін, які належним чином повідомлені про дату та час розгляду справи, не перешкоджає вирішенню питання про судові витрати на професійну правничу допомогу в цьому судовому засіданні.
Дослідивши наявні в матеріалах справи докази понесення ТОВ «Сквираплемрибгосп» витрат на професійну правничу допомогу, суд зазначає наступне.
Згідно із ч. 1 ст. 123 ГПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Відповідно до п. 1 ч. 3 ст. 123 ГПК України до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Положеннями ст. 59 Конституції України встановлено, що кожен має право на професійну правничу допомогу. Кожен є вільним у виборі захисника своїх прав.
Право особи на отримання правової допомоги під час розгляду справи господарськими судами гарантоване ст. 1312 Конституції України, ст. 16 ГПК України, відповідними нормами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» (далі - ЗУ Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Однією з основних засад (принципів) господарського судочинства є відшкодування судових витрат сторони, на користь якої ухвалене судове рішення (п. 12 ч. 3 ст. 2 ГПК України).
Практична реалізація цього принципу в частині відшкодування витрат на професійну правничу допомогу відбувається в такі етапи: 1) попереднє визначення суми судових витрат на професійну правничу допомогу (ст. 124 ГПК України); 2) визначення розміру судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу між сторонами (ст. 126 ГПК України): подання (1) заяви (клопотання) про відшкодування судових витрат на професійну правничу допомогу разом з (2) детальним описом робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, і здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги, та (3) доказами, що підтверджують здійснення робіт (наданих послуг) і розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи; зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу; 3) розподіл судових витрат (ст. 129 ГПК України).
Отже відповідно до ч. 1 ст. 124, ч. 2 ст. 161 ГПК України разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести у зв'язку із розглядом справи.
Заявами по суті справи, зокрема, є відзив на позовну заяву (відзив).
З матеріалів справи вбачається, що безпосередньо у відзиві на позовну заяву ТОВ «Сквираплемрибгосп» просив судові витрати, які згідно попереднього (орієнтовного) розрахунку складають 30 000, 00 грн, покласти на Київську обласну прокуратуру. Також відповідач-1 посилаючись на положення ч. 8 ст. 129 ГПК України заявив, що докази на підтвердження понесених ним судових витрат не подані під час розгляду справи будуть подані протягом п'ять днів після ухвалення рішення суду.
Відповідно до ч. 8 ст. 129 ГПК України розмір судових витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо).
Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду, за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
Матеріалами справи підтверджується, що до ухвалення рішення у цій справі, ТОВ «Сквираплемрибгосп» 19.09.2024 через систему «Електронний суд» надіслало клопотання про приєднання доказів понесення судових витрат на професійну правничу допомогу до матеріалів справи № 911/2870/23, до якого долучено такі копії документів: договір № 2019/18 про надання правничої допомоги від 29.10.2019, укладений між ТОВ «Сквираплемрибгосп» та Адвокатським об'єднанням «Юридична фірма «Антіка»; додаткову угоду № 2 від 02.01.2023 до вказаного договору; додаткову угоду № 4 від 01.07.2024 до вказаного договору; рахунок № АО2024-15 від 03.07.2024 на суму 30 000, 00 грн; платіжну інструкцію № 45 від 30.08.2024; звіт № АО2024-15 від 19.09.2024 про надані послуги (виконану роботу) за договором про надання правничої допомоги за період з 01.11.2023 по 19.09.2024; акт прийому-передчі № АО2024-15 від 19.09.2024; роздруківки юридичної газети про юридичні фірми, ордер серії АІ № 1137716 та свідоцтво про право заняття адвокатською діяльністю серії РН № 1679 на ім'я адвоката Войцеховського М.Ю.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 126 ГПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на професійну правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу професійну правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката, визначається згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат.
Згідно із положеннями ч. 1 ст. 26, п. 4 ч. 1 ст. 1, ч. 1, 2 ст. 30 ЗУ «Про адвокатуру і адвокатську діяльність» адвокатська діяльність здійснюється на підставі договору про надання правничої допомоги.
Договір про надання правничої допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правничої допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Системний аналіз наведених вище норм чинного законодавства дозволяє зробити такі висновки:
1) договір про надання правової допомоги є підставою для надання адвокатських послуг та, зазвичай, укладається в письмовій формі (виключення щодо останнього наведені в ч. 2 ст. 27 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність»);
2) за своєю правовою природою договір про надання правової допомоги є договором про надання послуг, крім того, на такий договір поширюється дія загальних норм та принципів договірного права, включаючи, але не обмежуючись визначені главою 52 ЦК України;
3) як будь-який договір про надання послуг, договір про надання правової допомоги може бути оплатним або безоплатним. Ціна в договорі про надання правової допомоги встановлюється сторонами шляхом зазначення розміру та порядку обчислення адвокатського гонорару;
4) адвокатський гонорар може існувати в двох формах - фіксований розмір та погодинна оплата. Указані форми відрізняються порядком обчислення: при зазначенні фіксованого розміру для виплати адвокатського гонорару не обчислюється фактична кількість часу, витраченого адвокатом при наданні послуг клієнту, і навпаки, підставою для виплату гонорару, який зазначено як погодинну оплату, є кількість годин помножена на вартість години того чи іншого адвоката в залежності від його кваліфікації, досвіду, складності справи та інших критеріїв;
5) адвокатський гонорар (ціна договору про надання правової допомоги) зазначається сторонами як одна із умов договору при його укладенні. Указане передбачено як положеннями цивільного права, так і нормами Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність».
Так, згідно умов договору № 2019/18 про надання правничої допомоги від 29.10.2019 (далі - договір), укладеного між ТОВ «Сквираплемрибгосп» (клієнт) та Адвокатським об'єднанням «Юридична фірма «Антіка» (адвокатське об'єднання), останній зобов'язується надати правничу (правову) допомогу за завданням клієнта на умовах і в порядку, що визначені цим договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правничої допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору (п. 1.1 договору).
Відповідно до п. 4.1 договору надання адвокатським об'єднанням правничої допомоги в межах договору може здійснюватися на підставі:
- додаткових угод, що укладаються сторонами в межах цього договору, чи
- за письмовим запитом клієнта, чи
- за усним завданням (дорученням) клієнта.
Згідно положень п. п. 5.1, 5.5 договору клієнт сплачує адвокатському об'єднанню винагороду за надання правничої допомоги (гонорар). Розмір гонорару, порядок його обчислення та сплати визначається у додаткових угодах до цього договору, які є його невід'ємною частиною.
Після надання правничої допомоги та її оплати сторони складають двосторонній акт прийому-передачі в двох екземплярах, по одному для кожної сторони. При цьому сторони погодились, що цей акт прийому-передачі підписується адвокатським об'єднанням і направляється клієнту протягом 5 (п'яти) днів з моменту оплати клієнтом правничої допомоги.
Положеннями п. п. 8.1 та 8.2 договору визначено, що даний договір діє з моменту його підписання та укладений на необмежений строк.
Згідно підписаної між сторонами договору додаткової угоди № 2 від 02.01.2023 до основного договору, сторони погодили, що вартість послуг (гонорар) адвокатського об'єднання за цією додатковою угодою визначається на основі фактично витраченого часу адвокатським об'єднанням на надання правничої допомоги клієнту, виходячи з погодинної ставки у розмірі 1 500, 00 грн. за годину.
Водночас 01.07.2024 між сторонами основного договору підписано додаткову угоду № 4, за умовами якої сторони погодили наступне:
- клієнт доручає адвокатському об'єднанню надати клієнту правничу допомогу у справі № 911/2870/23, зокрема: зібрати необхідні докази, здійснити юридичний аналіз фактичних обставин справи, пред'явлених вимог та їх правового обґрунтування, розробити правову позицію у спорі, підготувати відзив, підготувати інші процесуальні документи, представляти інтереси клієнта в Господарському суді Київської області, надавати інші види правничої допомоги, пов'язані з розглядом і вирішенням вказаної справи судом першої інстанції;
- вартість послуг (гонорар) адвокатського об'єднання за цією додатковою угодою становить 30 000, 00 (тридцять тисяч) гривень;
- клієнт сплачує гонорар, визначений у пункті 2 додаткової угоди, протягом 5 (п'яти) робочих днів з моменту підписання цієї додаткової угоди та отримання рахунку від адвокатського об'єднання;
- положення додаткової угоди № 2 від 02.01.2023 не застосовуються до відносин сторін, які виникли або можуть виникнути під час представництва клієнта у справі № 911/2870/23.
Отже, визначаючи розмір суми, яка підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити з встановленого у самому договорі розміру та / або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з нормами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Із наявної в матеріалах справи копії договору № 2019/18 про надання правничої допомоги від 29.10.2019, судом встановлено, що означений правочин містить відсильну норму (п. 5.1), зокрема, до додаткової угоди № 4 щодо визначення розміру гонорару, який, в свою чергу встановлено у фіксованому розмірі, оскільки п. 2 додаткової угоди № 4 від 01.07.2024 визначено вартість послуг адвокатського об'єднання в межах правничої допомоги по справі № 911/2870/23 в сумі 30 000, 00 грн.
Суд встановив, що за результатами наданої правової допомоги, 19.09.2024 між сторонами договору, відповідно до умов договору, додаткової угоди № 4 від 01.07.2024 та звіту про надані послуги № АО2024-15 від 19.09.2024, підписано акт прийому-передачі № АО2024-15 на загальну суму 30 000, 00 грн.
Також відповідачем-1 додано рахунок № АО2024-15 від 03.07.2024 та платіжну інструкцію № 45 від 30.08.2024 про сплату винагороди за правову допомогу, зокрема, за вказаним рахунком.
Суд, здійснивши аналіз доказів, що підтверджують понесення відповідачем-1 витрат на правову допомогу, установив, що послуги, зазначені в акті та звіті, пов'язані з розглядом справи № 911/2870/23, відповідно, вказана сума судових витрат на професійну (правничу) допомогу підтверджена належними та допустимими доказами.
Водночас визначаючи розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації гонорару адвоката іншою стороною, суди мають виходити зі встановленого у самому договорі розміру та / або порядку обчислення таких витрат, що узгоджується з приписами ст. 30 Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність», враховуючи при цьому положення законодавства щодо критеріїв визначення розміру витрат на правничу допомогу.
Так за змістом ч. 4-6 ст. 126 ГПК України розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
У разі недотримання вимог частини четвертої цієї статті суд може, за клопотанням іншої сторони, зменшити розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
У розумінні положень зазначеної вище норми зменшення суми судових витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають розподілу, можливе виключно на підставі клопотання іншої сторони у разі, на її думку, недотримання вимог стосовно співмірності витрат із складністю відповідної роботи, її обсягом та часом, витраченим ним на виконання робіт. Суд, ураховуючи принципи диспозитивності та змагальності, не має права вирішувати питання про зменшення суми судових витрат на професійну правову допомогу, що підлягають розподілу, з власної ініціативи.
Київською обласною прокуратурою подано додаткові пояснення у справі, які за своєю суттю є запереченнями щодо заяви про розподіл судових витрат на професійну правничу допомогу, за змістом яких прокурор просить відмовити у задоволенні такої заяви, оскільки витрати на правничу допомогу вважає завищеними та неспівмірними зі складністю справи. Зокрема прокурор зауважує, що з 2023 року в провадженні господарського суду перебувало чотири аналогічні справи, представником ТОВ «Сквираплемрибгосп» в яких є адвокат Войцеховський М.Ю. та всі процесуальні документи в цих справах є аналогічними. Узагальнюючи, прокурор зауважує, що тривалість підготовки документів та загальна вартість виконаних робіт у цій справі є явно завищеними та не відповідають принципам розумності і обґрунтованості, у зв'язку з чим просить відмовити у стягненні 30 000, 00 грн.
Суд зазначає, що загальне правило розподілу судових витрат визначене в ч. 4 ст. 129 ГПК України, відповідно до якої інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються: 1) у разі задоволення позову - на відповідача; 2) у разі відмови в позові - на позивача; 3) у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Водночас приписами ч. 5 ст. 129 ГПК України визначено критерії, керуючись якими, суд (за клопотанням сторони або з власної ініціативи) може відступити від вказаного загального правила при вирішенні питання про розподіл витрат на правову допомогу та не розподіляти такі витрати повністю або частково на сторону, не на користь якої ухвалено рішення, а натомість покласти їх на сторону, на користь якої ухвалено рішення.
Зокрема, відповідно до згаданого припису під час вирішення питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, безпідставне завищення позивачем позовних вимог тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
При цьому, такий критерій, як обґрунтованість та пропорційність (співмірність) розміру витрат на оплату послуг адвоката до предмета спору, з урахуванням ціни позову, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес, суд має враховувати як відповідно до п. 4 ч. 4 ст. 126 ГПК України (у разі недотримання - суд за клопотанням іншої сторони зменшує розмір витрат на професійну правничу допомогу адвоката, які підлягають розподілу), так і відповідно до п. 2 ч. 5 ст. 129 цього Кодексу (у разі недотримання - суд за клопотанням сторони або з власної ініціативи відмовляє у відшкодуванні витрат повністю або частково при здійсненні розподілу).
Тобто критерії, визначені ч. 4 ст. 126 ГПК України, враховуються за клопотанням заінтересованої сторони для визначення розміру витрат на професійну правничу допомогу з метою наступного розподілу між сторонами за правилами ч. 4 ст. 129 цього Кодексу. Водночас критерії, визначені ч. 5 ст. 129 ГПК України, враховуються для здійснення безпосередньо розподілу всіх судових витрат, пов'язаних з розглядом справи.
У постановах Верховного Суду від 02.10.2019 у справі № 211/3113/16-ц (провадження № 61-299св17), від 06.11.2020 у справі № 760/11145/18 (провадження № 61-6486св19) зазначено, що суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої відбулося рішення, всі його витрати на адвоката, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенством права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, зважаючи на складність справи, витрачений адвокатом час, та є неспіврозмірним у порівнянні з ринковими цінами адвокатських послуг.
Велика Палата Верховного Суду у постанові від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18 вказувала на те, що при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін.
Такі самі критерії, як зазначено вище, застосовує Європейський суд з прав людини, присуджуючи судові витрат на підставі статті 41 Конвенції.
Зокрема, згідно з практикою Європейського суду з прав людини, заявник має право на компенсацію судових та інших витрат, лише якщо буде доведено, що такі витрати були фактичними і неминучими, а їхній розмір - обґрунтованим (рішення у справі «East/West Alliance Limited» проти України», заява № 19336/04).
Крім того, у рішенні Європейського суду з прав людини у справі «Лавентс проти Латвії» зазначено, що відшкодовуються лише витрати, які мають розумний розмір.
До того ж не є обов'язковими для суду зобов'язання, які склалися між адвокатом та клієнтом на підставі укладеного ними договору у контексті вирішення питання про розподіл судових витрат. Вирішуючи останнє, суд повинен оцінювати витрати, що мають бути компенсовані за рахунок іншої сторони, ураховуючи як те, чи були вони фактично понесені, так і їх необхідність.
Подібний висновок викладено у постанові Великої Палати Верховного Суду від 12.05.2020 у справі № 904/4507/18, у постанові Верховного Суду від 15.06.2021 у справі № 912/1025/20.
З огляду на викладені процесуальні норми, а також практику Європейського суду з прав людини, суд частково погоджується з доводами Київської обласної прокуратури щодо необґрунтованості фактичності та неминучості витрат на правову допомогу, заявлених ТОВ «Сквираплемрибгосп» у справі № 911/2870/23.
Враховуючи критерії реальності, співмірності та розумності судових витрат, суд вважає за доцільне визначити розмір витрат на професійну правничу допомогу, що підлягають відшкодуванню Київською обласною прокуратурою на користь ТОВ «Сквираплемрибгосп», у зменшеному розмірі - 20 000, 00 грн. Вказану суму витрат на професійну правничу допомогу адвоката належить стягнути з прокуратури.
Таким чином, суд доходить висновку про наявність підстав для ухвалення додаткового рішення у справі № 911/2870/23 в порядку ст. 244 ГПК України.
Керуючись ст. 4, 7, 8, 126, 129, 233, 244 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Клопотання відповідача-1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/2870/23 задовольнити частково.
2. Стягнути з Київської обласної прокуратури (01601, місто Київ, бульвар Лесі Українки, будинок 27/2, ідентифікаційний код 02909996) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Сквираплемрибгосп» (09030, Київська область, Білоцерківський район, село Великополовецьке, вулиця Садова (Жовтнева), будинок 174, ідентифікаційний код 25295152) витрати на професійну правничу допомогу в розмірі 20 000 (двадцять тисяч) грн 00 коп., видавши наказ.
3. У задоволенні іншої частини вимог клопотання відповідача-1 про ухвалення додаткового рішення у справі № 911/2870/23 відмовити.
Повний текст додаткового рішення складено та підписано 25.04.2025.
Суддя О.Г. Смірнов
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.