ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
16.04.2025Справа № 910/15143/24
Господарський суд міста Києва у складі: головуючого судді Блажівської О.Є. за участю секретаря судового засідання Демидової А.А., розглянувши у відкритому судовому засіданні справу №910/15143/24
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю "Газотранспортна компанія «Нафтогаз Трейдинг» (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; ідентифікаційний код 42399676)
до відповідача Товариства з обмеженою відповідальністю «НД Центр» (04042, м. Київ, Фортечний тупик, 7; ідентифікаційний код 31814919)
про стягнення 1 010 827,76 грн.,
за участю представників:
позивача - Жигадло І.Б.,
відповідача - Купченко В.В.
Стислий виклад позовних вимог.
До Господарського суду міста Києва звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю «Газотранспортна компанія «Нафтогаз Трейдинг» з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «НД Центр» про стягнення 1 010 827, 76 грн., з яких 710 637, 53 грн. - основний борг; 160 063, 47 грн. - пеня; 34674, 76 грн. - 3% річних та 105 452, 00 грн. - інфляційні втрати.
Позовні вимоги обґрунтовано наступним. Між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та ТОВАРИСТВОМ З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НД ЦЕНТР" 25.10.2021 було укладено договір постачання природного газу №4711-НГТ-41 (далі - Договір). На виконання умов Договору, Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 938 502,13 грн., що підтверджується актами приймання передачі природного газу за жовтень 2021; листопад 2021; грудень 2021; січень 2022; лютого 2022, червня 2022 та листопада 2022. Оплату за переданий газ Відповідач здійснив частково на суму 227 864,60 грн та не виконав зобов'язання у визначений Договором строк, чим порушив умови господарського зобов'язання, зокрема, вимоги пункту 5.1 Договору. Отже, розмір простроченого та несплаченого основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором складає 710 637,53 грн. З урахуванням суми та строку прострочення сплати основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором, розмір нарахованої Позивачем пені за неналежне виконання Відповідачем умов Договору складає 160 063,47 грн, загальний розмір нарахованих 3% річних від основного боргу складає 34 674,76 грн. та сума, на яку збільшився борг внаслідок інфляційних процесів складає 105 452,00 грн.
Стислий виклад заперечень відповідача.
У поданому до суду 30.12.2025 Відзиві на позовну заяву Відповідач зазначає, що ознайомившись з позовною заявою, не заперечуючи наявність основного боргу за постачання природного газу, Відповідач заперечує щодо задоволення позовних вимог в частині стягнення сум пені, 3% річних та інфляційних втрат, виходячи з наступного наступне. Основним видом діяльності ТОВ «НД Центр» є управляючою компанією, основним видом діяльності є комплексне обслуговування об'єктів (надання послуги з управління багатоквартирними будинками), що підтверджується долученим Позивачем до позовної заяви витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань. 07 жовтня 2020 року між ТОВ «НД Центр» та ОСББ «Тверський тупик, 7Б» (ідентифікаційний код 43856014) укладено Договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком, що розташований за адресою: м.Київ, Фортечник тупик (стара назва Тверський тупик), буд.№7Б, в подальшому Договір з управління. Згідно п.2.4.3 Договору з управління до послуги з управління входить, зокрема, купівля природнього газу з метою отримання теплової енергії для забезпечення функціонування спільного майна Будинку та володінь Співвласників (гаряча вода та опалення). Згідно п.6.3.2. Договору з управління Співласники сплачують управителю суму компенсації вартості природнього газу, що постачається на будинок для газової котельної для вироблення теплової енергії. А тому Відповідачем був укладений Договір з Позивачем №4711-НГТ-41 від 25.10.2021 року саме з метою постачання природнього газу для газової котельної, розташованої в буд.№7б у Фортечному (Тверському) тупику у м.Києві, в подальшому Договір постачання газу. Персональний ЕІС-код точки комерційного обліку 56XQ0000VMMPJ00Y. На момент укладення Договору постачання газу відповідачем вже був укладений договір розподілу природного газу з АТ «Київгаз», підтвердженням чого є Заява-приєднання до умов договору розподілу природного газу, від 01.09.2021 р. за адресою об'єкта: вул.Тверський (нова назва Фортечний) тупик, буд.7Б., персональний ЕІС-код точки комерційного обліку 56XQ0000VMMPJ00Y. Таким чином стан розрахунків Відповідача з Позивачем знаходиться в прямій залежності зі станом розрахунків з Відповідачем співвласниками багатоквартирного будинку №7Б, розташованого на Фортечному тупику у м.Києві. Значним, навіть вирішальним впливом на можливість Відповідача своєчасно сплачувати платежі за Договором постачання газу стало повномасщтабне вторгнення в Україні агрессра Російської федерації 24.02.2024 року. До початку повномасштабного вторгнення зі сторони Відповідача не було значних порушень повноти та своєчасності розрахунків по договору з Позивачем. Вказаний факт підтверджується розрахунками та довідками самого ж Позивача, що долучені до позовної заяви. Так, зокрема останній платіж Відповідач в розмірі 150 000 грн. здійснив саме напередодні повномасштабного вторгнення 23.02.2022 року. Відповідач у поданому Відзиві на позовну заяву також звертає увагу, що прийнята 05 березня 2022 року Постанова КМУ №206 в первинній редакції, що діяла в період, за який утворена основна заборгованість Відповідача перед Позивачем, прямо забороняла в період з 24 лютого 2022 року до припинення чи скасування воєнного стану в Україні нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги, а також забороняла припиняти/зупиняти надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх неоплати або оплати в неповному обсязі. Таким чином вказаною постановою Відповідачу, як управліючій компанії, що надає житлову послугу (послугу з управління) було заборонено нараховувати співвласникам неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, навіть у разі повної неоплати ними внесків а також заборонено припиняти/зупиняти надання послуг. Окрім цього Торгово-промислова палата України своїм листом №2024/02.0-7.1 від 28.02.2024 року засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію Російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року. Цим листом ТТП України підтвердила, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го сало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Підсумовуючи, у поданому до суду Відзиві на позовну заяву, Відповідач просить відмовити Товариству з обмеженою відповідальністю «Нафтогаз трейдінг» в задоволенні позовних вимог до Товариства з обмеженою відповідальністю «НД ЦЕНТР», в частині стягнення пені в розмірі 160 063,47 грн., 3% річних в сумі 34 674,76 грн., інфляційних втрат в розмірі 105 452 грн.
Стислий виклад відповіді позивача на відзив.
У поданій до суду 07.01.2025 Відповіді на Відзив Позивач зазначає наступне. Договір, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Газопостачальна компанія «Нафтогаз Трейдинг» та ТОВАРИСТВО З ОБМЕЖЕНОЮ ВІДПОВІДАЛЬНІСТЮ "НД ЦЕНТР", двостороннє підписаний та скріплений печатками, як і акти приймання -передачі природного газу. Відповідно до п.1.1 Договору Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві природний газ (надалі - газ), а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору. Умовами договору постачання природного газу №4711-НГТ-41 від 25.10.2021 року передбачена оплата за газ Відповідачем виключно грошовими коштами в наступному порядку 70% вартості фактично переданого відповідно до акту приймання-передачі природного газу-до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.(пункту 5.1 Договору) Остаточний розрахунок за фактично переданий газ здійснюється Споживачем до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем, в якому Споживач повинен був сплатити 70% грошових коштів за відповідний розрахунковий період. Відповідач, у порушення п.5.1. Договору не здійснив оплату за спожитий природній газ у встановлені строки, що підтверджується розрахунком наданим до матеріалів справи. В зв'язку з тим, що Відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання відповідно до умов Договору (п.5.1) та неповністю розрахувався за поставлений природний газ, Позивач правомірно нарахував пеню, 3% річних та інфляційних втрат у зазначених у позовній заяві розмірах, відповідно до умов Договору та положень чинного законодавства, що підтверджується матеріалами справи. Доказів, які спростовують вищевикладене, Відповідачем суду надано не було. Згідно пункту 7.2. Договору у разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно п. 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню у розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожен день прострочення. Факт неналежного виконання своїх зобов'язань підтверджується матеріалами справи та визнається відповідачем. Зазначені проценти входять до складу основного боргу. Чинне цивільне законодавство не передбачає можливості суду зменшувати основний борг. Позивач також зазначав, що укладаючи договір на поставку природного газу Відповідач усвідомлював всі ризики та свідомо, з доброї волі погодився на умови поставки, в тому числі і щодо нарахування штрафних санкцій.
Щодо посилання Відповідача на лист Торгово-промислової палати України (далі - ТПП) від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 Позивач зазначає, що зазначеним листом ТПП України засвідчила форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) для невизначеного кола осіб (всіх кого стосується): військову агресію Російської Федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». ТПП України підтверджує, що зазначені обставини є надзвичайними невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/ обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту угоди, законодавчих та інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання форс-мажорних обставин. Таким чином, Лист ТПП України від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1 не містить ідентифікуючих ознак конкретного договору, контракту, угоди тощо, виконання яких стало неможливим через наявність зазначених обставин, у зв'язку з чим не може вважатися сертифікатом відповідно до вимог Закону та Регламенту. Посилання місцевого суду на лист ТПП не є безумовним доказом наявності обставин непереборної сили за цих конкретних обставин та мали оцінюватися місцевим судом в сукупності з усіма іншими доказами. Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 28.10.2022 у справі № 904/3910/21. Враховуючи зазначене, доводи Відповідача безпідставні, не відповідають дійсним обставинам справи та спростовуються наведеними аргументами Позивача, наявними в матеріалах справи доказами.
Процесуальні дії у справі
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 13.12.2024 прийнято позовну заяву до розгляду та відкрито провадження у справі, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами загального позовного провадження, призначено підготовче засідання у справі на 15.01.2025.
30.12.2024 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «НД Центр» надійшов Відзив на позовну заяву.
08.01.2025 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газотранспортна компанія «Нафтогаз Трейдинг» надійшла Відповідь на відзив.
15.01.2025 у підготовчому засіданні оголошено перерву до 12.02.2025.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.02.2025 продовжено строк підготовчого провадження на 30 днів та відкладено підготовче засідання у даній справі на 12.03.2025.
26.02.2025 через систему «Електронний суд» від Товариства з обмеженою відповідальністю «Газотранспортна компанія «Нафтогаз Трейдинг» надійшли додаткові пояснення.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 12.03.2025 закрито підготовче провадження та призначено справу до судового розгляду по суті на 16.04.2025
Позиції учасників справи та явка представників сторін у судове засідання
У судове засідання 16.04.2025 з'явився представник відповідача.
16.04.2025 у судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав та просив позов задовольнити у повному обсязі.
16.04.2025 у судовому засіданні представник відповідача визнав основний борг у розмірі 710 637, 53 грн. та просив відмовити в задоволенні 160 063, 47 грн. - пені; 34674, 76 грн. - 3% річних та 105 452, 00 грн. - інфляційних втрат.
До завершення судових дебатів, представником відповідача заявлено усне клопотання про намір подати докази понесених судових витрат на професійну правничу допомогу та інших судових витрат, проголошення рішення в строк, встановлений частиною 8 статті 129 Господарського процесуального кодексу України.
В судовому засіданні 16.04.2025 на підставі ст. 240 Господарського процесуального кодексу України проголошено скорочене (вступну та резолютивну частини) рішення суду.
ВИКЛАД ОБСТАВИН СПРАВИ, ВСТАНОВЛЕНИХ СУДОМ
14.12.2022 року між Товариством з обмеженою відповідальністю "Газопостачальна компанія "Нафтогаз України" (Постачальник) та Товариством з обмеженою відповідальністю "НД Центр" (Споживач) укладено Договір № 4711-НГТ-41 постачання природного газу (Договір), за умовами пункту 1.1 якого Постачальник зобов'язується поставити Споживачеві природний газ, а Споживач зобов'язується прийняти його та оплатити на умовах цього Договору.
Відповідно до пункту 1.2 Договору природний газ, що постачається за цим Договором, використовується Споживачем для власних потреб, або в якості сировини, а не для перепродажу.
Згідно з пунктом 2.1 Договору постачальник передає споживачу на умовах цього Договору замовлений споживачем обсяг (об'єм) природного газу у період з червня 2021 до червня 2022 в кількості 82,500 тис.куб.м., в тому числі по місяцях: жовтень 2021 року - 5,000 тис.куб.м., листопад 2021 року - 12,500 тис.куб.м., грудень 2021 - 12,500 тис.куб.м., січень 2022 року - 13,000 тис.куб.м., лютий 2022 року - 13,000 тис.куб.м., березень 2022 року - 12,500 тис.куб.м., квітень 2022 року - 10,500 тис.куб.м., травень 2022 року - 3,500 тис.куб.м..
Відповідно до п. 2.1.2 Договору на період з червня 2022 року до червня 2023 року та на період з червня 2023 року до червня 2024 року замовлені обсяги визначаються Сторонами окремими додатковими угодами до цього Договору. У випадку, якщо Сторони не узгодили замовлені обсяги газу на зазначені періоди та не підписали відповідні додаткові угоди. Постачальник має право розірвати Договір в односторонньому порядку, У такому випадку Постачальник надсилає рекомендованим листом відповідне письмове повідомлення Споживачу про розірвання цього Договору, при цьому Договір буде вважатися розірваним з дати, визначеної Постачальником у такому повідомленні.
Відповідно до п. 3.5 Договору визначено, що приймання-передача газу, переданого постачальником споживачеві у відповідному розрахунковому періоді, оформлюється актом приймання-передачі газу.
У відповідності до пункту 3.5.1 Договору споживач зобов'язується надати Постачальнику не пізніше 5-го (п'ятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом завірену належним чином копію відповідного акту надання послуг з розподілу/транспортування газу за такий період, що складений між Оператором(ами) ГРМ та/або Оператором ГТС та Споживачем, на підставі даних комерційного вузла обліку Споживача, відповідно до вимог Кодексу ГТС/Кодексу ГРМ.
Відповідно до п. 3.5.2- 3.5.3 Договору на підставі отриманих від Споживача даних та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС Постачальник протягом 3-х (трьох) робочих днів готує та надає Споживачу по два примірники актів приймання-передачі за відповідний розрахунковий період (далі також -- акт), підписані уповноваженим представником Постачальника, а саме: акт на передачу Обсягу І (фіксованого) та акт на передачу Обсягу П. При цьому, Сторони в першу чергу оформляють передачу Обсягу І (фіксованого) природного газу в обсягах, які не можуть перевищувати зазначені в підпункті пункту 2.1 цього Договору за відповідний розрахунковий період. Різниця між фактично використаним Споживачем обсягом газу за відповідний період та Обсягом І (фіксованим), оформлюється актом приймання-передачі газу, як Обсяг П.
Споживач протягом 2-х (двох) робочих днів з дати одержання акту зобов'язується повернути Постачальнику один примірник оригіналу акту, підписаний уповноваженим представником Споживача, або надати в письмовій формі мотивовану відмову вІддіогр підписання.
Згідно з пунктом 3.5.4 Договору у випадку неповернення Споживачем підписаного оригіналу акту, ненадайня письмової обґрунтованої відмови проти підписання акту до 15-го (п'ятнадцятого) числа місяця, наступного за розрахунковим періодом, а також у випадку розбіжностей між даними, отриманими від Споживача відповідно до підпункту 3.5.1 цього пункту, та даних щодо остаточної алокації відборів Споживача на Інформаційній платформі Оператора ГТС обсяг (об'єм) спожитого газу вважається встановленим, узгодженим відповідно до даних Інформаційної платформи Оператора ГТС та переданим у власність Споживачу, а вартість поставленого протягом відповідного розрахункового періоду газу розраховується з урахуванням цін» визначених в розділі 4 цього Договору.
Пунктом 3.6 Договору сторони погодили, що звірка фактично використаного обсягу газу за цим Договором на певну дату чи протягом відповідного розрахункового періоду, ведеться Сторонами на підставі даних комерційних вузлів обліку газу та інформації про фактично поставлений Споживачу обсяг газу згідно з даними Інформаційної платформи Оператора ГТС.
Відповідно до пункту 4.1 Договору ціна та порядок зміни ціни на природний газ, який постачається за цим Договором, встановлюється наступним чином:
4.1.1. Ціна обсягів газу, визначених в пункті 2 1 цього Договору як Обсяг І (фіксований) визначається наступним чином:
4.1.1.1. В період з 01.06.2021 до 31.05.2022 (включно) ціна природного газу за 1000 куб. м газу без ПДВ 6 183,33 грн., крім того податок па додану вартість за ставкою 20%, крім того тариф на послуги транспортування природного газу для внутрішньої точки виходу з газотранспортної системи - 124,16 грн. без ПДВ, коефіцієнт, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед у відповідному періоді на рівні 1,10 умовних одиниць, всього з коефіцієнтом - 136,576 грн., крім того ПДВ 20% - 27,315 гри., всього з ПДВ 163,89 грн. за 1000 куб. м.
Всього ціна газу за 1000 куб. м з ПДВ, з урахуванням тарифу на послуги транспортування та коефіцієнту, який застосовується при замовленні потужності на добу наперед, обсягів газу в період з 01.06.2021 до 31.05.2022 (включно) становить 7 583,89 грн.
Згідно з пунктом 5.1 Договору оплата за природний газ за розрахунковий період здійснюється Споживачем виключно грошовими коштами в наступному порядку:
- 70% вартості фактично переданого відповідно до акт' приймання-передачі природного, газу - до останнього числа місяця, наступного за місяцем, в якому було здійснено постачання газу.
Остаточний розрахунок за фактично переданий відповідно до акту приймання-передачі природний газ здійснюється до 15 числа (включно) місяця, наступного за місяцем в якому Споживач повинен був сплатити 70 % грошових коштів за відповідний розрахунковий період. У разі відсутності акту приймання-передачі, фактична вартість використаного Споживачем газу розраховується відповідно до умов підпункту 3.5.4 пункту 3.5 цього Договору.
Пунктом 5.4 Договору оплата за природний газ здійснюється Споживачем шляхом перерахування коштів на поточний рахунок Постачальника, зазначений в розділі 14 цього Договору. Споживач зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі розрахуватися за поставлений природний газ відповідно до пункту 5.1 цього Договору. Кошти, які надійшли від Споживача, зараховуються як передоплата за умови відсутності заборгованості за попередні розрахункові періоди за цим Договором.
Відповідно до п. 5.5 Договору у разі наявності заборгованості за минулі періоди та/або заборгованості із сплати пені, штрафів, інфляційних нарахувань, відсотків річних та судового збору Сторони погоджуються, що грошова сума, яка надійшла від Споживача, погашає вимоги Постачальника у такій черговості незалежно від призначення платежу, визначеного Споживачем:
- у першу чергу відшкодовуються витрати постачальника, пов'язані з одержанням виконання;
- у другу - сплачуються інфляційні нарахування, відсотки річних, пені, штрафи;
- у третю чергу - погашається основна сума заборгованості за використаний природний газ та компенсація вартості робіт, пов'язаних з припиненням (обмеженням) газопостачання Споживачу.
Відповідно до п. 7.1 Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором. У разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
За змістом пункту 13.1 Договору даний Договір набирає чинності з дати його укладання і діє до « 30» червня 2024р. включно, а в частині розрахунків - до повного їх виконання. Продовження або припинення Договору можливе за взаємною згодою Сторін шляхом підписання додаткової угоди до Договору.
На виконання умов Договору, Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 938 502, 13 грн., що підтверджується актами прийманняпередачі природного газу, зокрема:
- за жовтень 2021 на суму 6 454,72 грн. згідно акту приймання-передачі природного газу від 31 жовтня 2021;
- за листопада 2021 на суму 71 409,89 грн. згідно акту приймання-передачі природного газу від 30 листопада 2021;
- за грудня 2021 на суму 91 006,64 грн. згідно акту приймання-передачі природного газу від 31 грудня 2021; на суму 103 180,70 грн. згідно акту приймання-передачі природного газу від 31 грудня 2021. Всього поставлено природного газу у грудні 2021 - 194 187,34 грн.
- січень 2022 на суму 132 308,50 грн. згідно акту приймання-передачі природного газу від 31 січня 2022;
- за лютий 2022 на суму 105 514,62 грн. згідно акту приймання-передачі природного газ від 28 лютого 2022;
- за березень 2022 на суму 95 215,70 грн. згідно акту приймання-передачі природного газ від 31 березня 2022; 25.04.2022 складено корегуючий акт приймання-передачі природного газу від 25.04.2022 на суму 95 028, 65 грн. Всього поставлено природного газу у березні 2022- 95 028,65 грн.
- за червень 2022 на суму 2 948, 56 грн. згідно акту приймання-передачі природного газ від 30 червня 2022;
- за листопад 2022 на суму 330 649, 85 грн. згідно акту приймання-передачі природного газу від 30 листопада 2022.
Згідно довідки Укргазбанк від 18.04.2024 № 15932/11440/2024 Відповідач здійснив частково на суму 227 864, 60 грн.
Як Позивач зазначає у позовній заяві, розмір простроченого та несплаченого основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором складає 710 637,53 грн.
Також Позивач просить стягнути з Відповідача 160 063, 47 грн. - пені; 34674, 76 грн. - 3% річних та 105 452, 00 грн. - інфляційні втрати.
ДЖЕРЕЛА ПРАВА Й АКТИ ЇХ ЗАСТОСУВАННЯ. ПОЗИЦІЯ СУДУ
Судом під час розгляду справи по суті було досліджено докази, якими позивач та відповідач обґрунтовував свої доводи та заперечення, а саме копії: довідки Укргазбанку від 18.04.2024; балансової одиниці по підприємству; договору постачання природного газу №4711-НГТ-41 від 25.10.2021 та додатку №1; Додаткової угоди №2,3,4,5,6,8,14; актів приймання-передачі природного газу за період жовтень 2021-березень 2022, червень 2022, листопад 2022; договору про договірне списання №12 від 06.12.2022 року; виписки з ЄДРПОУ щодо підприємства Відповідача; заяви приєднання до умов Договору розподілу природного газу від 01.09.2021; договору про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 07.10.2020; лист торгово-промислової палати від 28.02.2022.
За приписами ч. 1 ст. 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Згідно зі ст. 11, 629 ЦК України договір є однією з підстав виникнення зобов'язань та є обов'язковим для виконання сторонами.
Укладений між позивачем та відповідачем договір постачання природного газу №4711-НГТ-41 від 25.10.20.2021, за своєю правовою природою є договором поставки природного газу.
Частиною 1 статті 265 ГК України передбачено, що за договором поставки одна сторона - постачальник зобов'язується передати (поставити) у зумовлені строки (строк) другій стороні - покупцеві товар (товари), а покупець зобов'язується прийняти вказаний товар (товари) і сплатити за нього певну грошову суму.
Відповідно до ч. ч. 1. 2 ст. 712 ЦК України, за договором поставки продавець (постачальник), який здійснює підприємницьку діяльність, зобов'язується передати у встановлений строк (строки) товар у власність покупця для використання його у підприємницькій діяльності або в інших цілях, не пов'язаних з особистим, сімейним, домашнім або іншим подібним використанням, а покупець зобов'язується прийняти товар і сплатити за нього певну грошову суму. До договору поставки застосовуються загальні положення про купівлю-продаж, якщо інше не встановлено договором, законом або не випливає з характеру відносин сторін.
Зобов'язання в силу вимог ст.ст. 525, 526 ЦК України має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог даного Кодексу і інших актів законодавства. Одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов не допускається, якщо інше не встановлено договором або законом. Аналогічна за змістом норма міститься у ч. 1 ст. 193 ГК України.
Згідно з ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
Строки та порядок оплати щодо кожного розрахункового періоду визначені розділом 5 договору.
Пунктом 2 статті 193 ГК України встановлено, що кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу.
Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань, крім випадків, передбачених законом, а також відмова від виконання або відстрочка з мотиву, що зобов'язання другої сторони за іншим договором не було виконано належним чином.
Порушенням зобов'язання, відповідно до статті 610 ЦК України, є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Матеріалами справи встановлено, що на виконання умов Договору постачання природного газу №4711-НГТ-41 від 25.10.20.2021 Позивач передав у власність Відповідача природний газ на загальну суму 938 502,13 грн., що підтверджується актами приймання передачі природного газу за жовтень 2021; листопад 2021; грудень 2021; січень 2022; лютого 2022, червня 2022 та листопада 2022.
Оплату за переданий газ Відповідач здійснив частково на суму 227 864,60 грн., що підтверджується довідкою Укргазбанк від 18.04.2024 № 15932/11440/2024.
Отже, розмір простроченого та несплаченого основного боргу Відповідача перед Позивачем за Договором складає 710 637,53 грн.
Відповідач у поданому до суду Відзиві на позовну заяву зазначає, що ТОВ НД Центр» не заперечує наявність основного боргу у розмірі 710 637,53 грн. за постачання природного газу.
Відповідачем, станом на час вирішення справи по суті, доказів сплати заборгованості за Договором , обов'язок зі сплати якої є таким, що настав
Оскільки матеріали справи не містять доказів сплати відповідачем заборгованості за Договором постачання природного газу №4711-НГТ-41 від 25.10.20.2021 у розмірі 710 637, 53 грн., обов'язок зі сплати якої є таким, що настав, не надано.
Враховуючи викладене вище, суд дійшов висновку про стягнення з відповідача суми основної заборгованості за отриманий природний газ у розмірі 710 637, 53 грн, у зв'язку з чим позовні вимоги у цій частині підлягають задоволенню.
Щодо стягнення пені у сумі 160 063, 47 грн., 3% річних - 34674, 76 грн., інфляційних втрат - 34674, 76 грн., суд зазначає таке.
Відповідно до ч. 1 ст. 612 ЦК України боржник вважається таким, що прострочив, якщо він не приступив до виконання зобов'язання або не виконав його у строк, встановлений договором або законом.
Згідно з приписами статей 216 - 218 ГК України учасники господарських відносин несуть господарсько-правову відповідальність за правопорушення у сфері господарювання шляхом застосування до правопорушників господарських санкцій на підставах і в порядку, передбачених цим Кодексом, іншими законами та договором. Господарськими санкціями визнаються заходи впливу на правопорушника у сфері господарювання, в результаті застосування яких для нього настають несприятливі економічні та/або правові наслідки. Господарські санкції застосовуються у встановленому законом порядку за ініціативою учасників господарських відносин. Підставою господарсько-правової відповідальності учасника господарських відносин є вчинене ним правопорушення у сфері господарювання.
Одним із видів господарських санкцій згідно з ч. 2 ст. 217 ГК України є штрафні санкції, до яких віднесено штраф та пеню (ч. 1 ст. 230 ГК України).
Пунктом 3 ч. 1 ст. 611 ЦК України передбачено, що у разі порушення зобов'язання настають правові наслідки, встановлені договором або законом, зокрема, сплата неустойки.
За змістом ст. 549 ЦК України неустойкою (штрафом, пенею) є грошова сума або інше майно, яке боржник повинен передати кредиторові у разі порушення боржником зобов'язання. Пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.
Розмір штрафних санкцій відповідно до ч. 4 ст. 231 ГК України встановлюється законом, а в разі якщо розмір штрафних санкцій законом не визначено, санкції застосовуються в передбаченому договором розмірі. При цьому розмір санкцій може бути встановлено договором у відсотковому відношенні до суми невиконаної частини зобов'язання або в певній, визначеній грошовій сумі, або у відсотковому відношенні до суми зобов'язання незалежно від ступеня його виконання, або у кратному розмірі до вартості товарів (робіт, послуг).
Відповідно до п. 6 ст. 232 ГК України нарахування штрафних санкцій за прострочення виконання зобов'язання, якщо інше не встановлено законом або договором, припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано.
Таким чином, законодавець передбачив право сторін визначати у договорі розмір санкцій і строки їх нарахування за прострочення виконання зобов'язання. У разі відсутності таких умов у договорі нарахування штрафних санкцій припиняється через шість місяців від дня, коли зобов'язання мало бути виконано відповідно до ч. 6 ст. 232 ГК України.
Згідно зі ст. 625 ЦК України боржник не звільняється від відповідальності за неможливість виконання ним грошового зобов'язання. Боржник, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу кредитора зобов'язаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.
Сплата трьох процентів річних від простроченої суми (якщо інший їх розмір не встановлений договором або законом) не має характеру штрафних санкцій і є способом захисту майнового права та інтересу кредитора шляхом отримання від боржника компенсації (плати) за користування ним коштами, належними до сплати кредиторові. Сторони договору можуть зменшити або збільшити передбачений законом розмір процентів річних. (п.п. 4.1, 4.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).
Інфляційні нарахування на суму боргу, сплата яких передбачена частиною другою статті 625 ЦК України, не є штрафною санкцією, а виступають способом захисту майнового права та інтересу, який полягає у відшкодуванні матеріальних втрат кредитора від знецінення коштів внаслідок інфляційних процесів за весь час прострочення в їх сплаті. Зазначені нарахування здійснюються окремо за кожен період часу, протягом якого діяв відповідний індекс інфляції, а одержані таким чином результати підсумовуються за весь час прострочення виконання грошового зобов'язання. При цьому в розрахунок мають включатися й періоди часу, в які індекс інфляції становив менше одиниці (тобто мала місце дефляція). (п.п. 3.1, 3.2 постанови Пленуму Вищого господарського суду України «Про деякі питання практики застосування законодавства про відповідальність за порушення грошових зобов'язань» №14 від 17.12.2013).
Відповідно до пункту 7.2 Договору за невиконання або неналежне виконання договірних зобов'язань за цим Договором Сторони несуть відповідальність у випадках, передбачених законодавством і цим Договором. У разі прострочення Споживачем строків остаточного розрахунку згідно пункту 5.1 та/або строків оплати за пунктом 8.4 цього Договору, Споживач зобов'язується сплатити Постачальнику 3% річних, інфляційні збитки та пеню в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла у період, за який нараховується пеня, розраховані від суми простроченого платежу за кожний день прострочення.
Матеріали справи містить Договір про надання послуги з управління багатоквартирним будинком від 07.10.2020 року (далі Договір від 07.10.2020), укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «НД Центр» (Управитель) та Співвласниками багатоквартирного будинку за адресою: м. Київ, вул. Тверський тупик, 7Б (Співвласники).
Відповідно до п. 1.1 Договору від 07.10.2020 ОСББ «Тверський тупик, 7Б» - Об'єднання співвласників багатоквартирного будинку «Тверський тупик, 7Б» (далі - Об'єднання) створено власниками квартир та нежитлових приміщень (далі - Співвласники) багатоквартирного будинку, що розташований за місцезнаходженням: м. Київ. Тверський тупик, буд. №7 Б, відповідно до Закону України «Про об'єднання співвласників багаток вартирного будинку».
Згідно п. 2.1 Договору від 07.10.2020 Управитель зобов'язується надавати Співвласникам послугу з управління Будинком, а Співвласники зобов'язуються оплачувати Управителю то послугу згідно з вимогами законодавства та умовами цього Договору.
Пунктом 2.3 Договору від 07.10.2020 встановлено, що послуга з управління Будинком полягає у забезпеченні Управителем належних умов проживання і задоволення господарсько-побутових потреб мешканців Будинку шляхом утримання і ремонту спільного майна Співвласників Будинку, місць загального користування, об'єктів благоустрою та прибудинкової території.
Відповідно до п. 2.4 Договору від 07.10.2020 послуга з управління Будинком включає:
2.4.1. Купівлю електричної енергії для забезпечення функціонування спільного майна Будинку (освітлення місць загального користування, об'єктів благоустрою, фасаду та аварійних маяків, електропостачання ліфтів, насосів, котельної, системи протипожежної безпеки та іншого інженерного обладнання, поливу зелених насаджень та інше).
2.4.2. Купівлю води для забезпечення функціонування спільного майна Будинку:
- полив зелених насаджень та прибудинкової території;
- прибирання Будинку, паркінгу та прибудинкової території;
- покриття втрат під час пориву труб на ділянках до квартирного лічильника,
- спуск води в разі необхідності заміни;
- для забезпечення гарячого водопостачання та опалення;
- інше.
2.4.3 Купівлю природнього газу з метою отримання теплової енергії для забезпечення функціонування спільного майна Будинку та володінь Співвласників (гаряча вода та опалення).
2.4.5 Купівлю електричної енергії для забезпечення особистих потреб Співвласників з подальшою компенсацією Співвласниками її вартості згідно показників лічильників електроенергії. Проводиться тимчасово, до моменту підключення Будинку до електромережі на постійній основі та можливості заключения Співвласниками прямих договорів.
2.4.6 Купівлю води для забезпечення особистих потреб Співвласників з подальшою компенсацією Співвласниками її вартості згідно показників лічильників холодної води, проводиться тимчасово, до моменту підключення Будинку до мережі водопостачання на постійній основі та можливості заключения Співвласниками прямих договорів.
2.4.7 Технічне обслуговування спільного майна Будинку.
Отже, за умовами Договору від 07.10.2020 Товариство з обмеженою відповідальністю «НД Центр» є надавачем послуг з управління багатоквартирного будинку за адресою: м. Київ, вул. Тверський тупик, 7Б.
Згідно зі ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" виконавець комунальної послуги - суб'єкт господарювання, що надає комунальну послугу споживачу відповідно до умов договору; житлово-комунальні послуги - результат господарської діяльності, спрямованої на забезпечення умов проживання та/або перебування осіб у житлових і нежитлових приміщеннях, будинках і спорудах, комплексах будинків і споруд відповідно до нормативів, норм, стандартів, порядків і правил, що здійснюється на підставі відповідних договорів про надання житлово-комунальних послуг.
Пунктом 9 ч. 1 ст. 1 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" передбачено, що колективний споживач - юридична особа, що об'єднує споживачів у будівлі та в їхніх інтересах укладає договір про надання комунальної послуги.
За змістом ст. 2 Закону України "Про житлово-комунальні послуги" предметом регулювання цього Закону є відносини, що виникають у процесі надання споживачам послуг з управління багатоквартирним будинком, постачання теплової енергії, постачання гарячої води, централізованого водопостачання, централізованого водовідведення та поводження з побутовими відходами, а також відносини, що виникають у процесі надання послуг з постачання та розподілу електричної енергії і природного газу споживачам у житлових, садибних, садових, дачних будинках.
Відповідно до Указу Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022 (Указ затверджено Законом №2102-ІХ від 24.02.2022) введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.
Постановою Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 "Деякі питання оплати житлово-комунальних послуг в період воєнного стану" (в редакції чинній до 27.04.2023) визначено, що в умовах воєнного стану, введеного Указом Президента України від 24.02.2022 № 64 "Про введення воєнного стану в Україні", до припинення чи скасування воєнного стану в Україні забороняється: нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, нарахованих на заборгованість, утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги; припинення/зупинення надання житлово-комунальних послуг населенню у разі їх не оплати або оплати не в повному обсязі.
Згідно зі ст. 4 Закону України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" об'єднання створюється для забезпечення і захисту прав співвласників та дотримання їхніх обов'язків, належного утримання та використання спільного майна, забезпечення своєчасного надходження коштів для сплати всіх платежів, передбачених законодавством та статутними документами. Об'єднання створюється як непідприємницьке товариство для здійснення функцій, визначених законом. Основна діяльність об'єднання полягає у здійсненні функцій, що забезпечують реалізацію прав співвласників на володіння та користування спільним майном співвласників, належне утримання багатоквартирного будинку та прибудинкової території, сприяння співвласникам в отриманні житлово-комунальних та інших послуг належної якості за обґрунтованими цінами та виконання ними своїх зобов'язань, пов'язаних з діяльністю об'єднання. Господарче забезпечення діяльності об'єднання може здійснюватися власними силами об'єднання (шляхом самозабезпечення) або шляхом залучення на договірних засадах суб'єктів господарювання.
Матеріалами справи встановлено, що Відповідач надає послуги з управління багатоквартирного будинку за адресою: м. Київ, вул. Тверський тупик, 7Б. В Свою чергу, Відповідач не є фізичною особою чи фізичною особою-підприємцем, а як юридична особа та згідно з нормами чинного законодавства, сприяє отриманню співвласниками багатоквартирного будинку комунальних послуг, зокрема постачанню та розподілу природного газу. Газ постачається у багатоквартирний будинок виключно задля функціонування спільного майна співвласників (зокрема для споживання природнього газу з метою отримання теплової енергії), тобто для потреб співвласників. Отже, в частині споживання електричної енергії на побутові потреби по аналогії закону Відповідач підпадає під визначення "колективний побутовий споживач", у випадку, коли ці організації об'єднують мешканців у багатоквартирних будинках та діють в їхніх інтересах для забезпечення комфортних умов проживання у будинку.
Відповідний висновок викладено у постанові Верховного Суду від 30.11.2022 у справі № 916/3837/21.
Згідно зі статтею 12 України "Про об'єднання співвласників багатоквартирного будинку" витрати на управління багатоквартирним будинком включають, зокрема: витрати на утримання, реконструкцію, реставрацію, проведення поточного і капітального ремонтів, технічного переоснащення спільного майна у багатоквартирному будинку, а також витрати на оплату комунальних послуг стосовно спільного майна.
Отже, Відповідач у справі виступає у спірних відносинах з Позивачем саме як колективний побутовий споживач (від імені всіх фізичних осіб співвласників). Договір від 07.10.2020 укладений для забезпечення та сприяння співвласникам будинку в отриманні житлово-комунальних послуг належної якості та у встановлений строк, а тому на постачання природнього газу з метою отримання теплової енергії для забезпечення функціонування спільного майна Будинку та володінь Співвласників (гаряча вода та опалення) розповсюджується дія постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206.
Аналогічний висновок викладено в постанові Верховного Суду від 13 лютого 2024 року у cправі № 922/1717/2.
Матеріалами справи встановлено, що Позивачем пеня у розмірі 160 063, 47 грн., 3% річних - 34674, 76 грн. та інфляційні втрати - 105 452, 00 грн. розрахована за невиконання зобов'язань за Договором постачання природного газу №4711-НГТ-41 від 25.10.20.2021, а саме за жовтень 2021; листопад 2021; грудень 2021; січень 2022; лютого 2022, червня 2022 та листопада 2022.
Як було зазначено вище Указом Президента України "Про введення воєнного стану в Україні" від 24.02.2022 № 64/2022 (Указ затверджено Законом №2102-ІХ від 24.02.2022) введено в Україні воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24.02.2022.
Таким чином, зобов'язання Відповідача перед Позивачем щодо несплати отриманого природнього газу за Договором постачання природного газу №4711-НГТ-41 від 25.10.20.2021 за червень 2022 та листопад 2022 є такими, що виникли під час дії воєнного стану. А тому, за вказаний період в силу приписів постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206 заборонено нарахування та стягнення неустойки (штрафів, пені), інфляційних нарахувань, процентів річних, за заборгованість утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги.
Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку про відмову у задоволені вимог позивача про стягнення з Відповідача пені у розмірі 82 726, 24 грн., 3% річних - 12 094, 88 грн. та інфляційні втрати - 18 577, 31 грн., як таких, що нараховані за заборгованість утворену за несвоєчасне та/або неповне внесення населенням плати за житлово-комунальні послуги в період дії військового стану та постанови Кабінету Міністрів України від 05.03.2022 №206.
У той же час, перевіривши здійснені позивачем розрахунки пені у розмірі 77 337, 23 грн., нарахованої на суми заборгованості за період жовтень 2021; листопад 2021; грудень 2021; січень 2022; лютого 2022, суд встановив їх правомірність та арифметичну правильність, у зв'язку з чим вимоги про стягнення з відповідача пені у розмірі 77 337, 23 грн визнаються судом обґрунтованими та підлягають задоволенню.
Оскільки відповідач не виконав своє грошове зобов'язання у встановлений строк (за період жовтень 2021; листопад 2021; грудень 2021; січень 2022; лютого 2022), заявлені позивачем вимоги про стягнення з відповідача 3% річних в сумі 22 579, 88 грн та 86 874, 69 грн. інфляційних втрат є обґрунтованими та такими, підлягають задоволенню повністю, за розрахунками позивача, які перевірені та визнані судом правильними.
Стосовно форс-мажорних обставин.
Відповідач посилається на лист Торгово-промислової палати 28.02.2022 №2024/02.0-7.1, який засвідчив форс-мажорну обставину (обставину непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою для введення воєнного стану в Україні.
Суд зазначає, що відповідно до статті 617 Цивільного кодексу України особа, яка порушила зобов'язання, звільняється від відповідальності за порушення зобов'язання, якщо вона доведе, що це порушення сталося внаслідок випадку або непереборної сили.
У пункті 1 частини 1 статті 263 Цивільного кодексу України наведено ознаки непереборної сили та визначено, що непереборна сила - це надзвичайна або невідворотна за даних умов подія. Отже, непереборною силою є надзвичайна і невідворотна зовнішня подія, що повністю звільняє від відповідальності особу, яка порушила зобов'язання, за умови, що остання не могла її передбачити або передбачила, але не могла її відвернути, та ця подія завдала збитків.
За змістом частини другої статті 218 Господарського кодексу України підставою для звільнення від відповідальності є тільки непереборна сила, що одночасно має ознаки надзвичайності та невідворотності.
Так, частина друга статті 218 Господарського кодексу України передбачає, що учасник господарських відносин відповідає за невиконання або неналежне виконання господарського зобов'язання чи порушення правил здійснення господарської діяльності, якщо не доведе, що ним вжито усіх залежних від нього заходів для недопущення господарського правопорушення. У разі якщо інше не передбачено законом або договором, суб'єкт господарювання за порушення господарського зобов'язання несе господарсько-правову відповідальність, якщо не доведе, що належне виконання зобов'язання виявилося неможливим внаслідок дії непереборної сили, тобто надзвичайних і невідворотних обставин за даних умов здійснення господарської діяльності.
Для звільнення від відповідальності за порушення зобов'язання згідно зі статтями 617 ЦК України, 218 ГК України особа, яка порушила зобов'язання, повинна довести: 1) наявність обставин непереборної сили; 2) їх надзвичайний характер; 3) неможливість попередити за даних умов завдання шкоди; 4) причинний зв'язок між цими обставинами і понесеними збитками (постанова Верховного Суду України від 10 червня 2015 року у справі № 904/6463/14 (3-216гс15)).
Ознаками форс-мажорних обставин є наступні елементи: вони не залежать від волі учасників цивільних (господарських) відносин; мають надзвичайний характер; є невідворотними; унеможливлюють виконання зобов'язань за даних умов здійснення господарської діяльності.
Форс-мажорні обставини не мають преюдиціальний (заздалегідь встановлений) характер. При їх виникненні сторона, яка посилається на дію форс-мажорних обставин, повинна це довести. Сторона яка посилається на конкретні обставини повинна довести те, що вони є форс-мажорними, в тому числі, саме для конкретного випадку. Виходячи з ознак форс-мажорних обставин, необхідно також довести їх надзвичайність та невідворотність. Те, що форс-мажорні обставини необхідно довести, не виключає того, що наявність форс-мажорних обставин може бути засвідчено відповідним компетентним органом.
Верховний Суд у складі суддів об'єднаної палати Касаційного господарського суду у постанові від 19.08.2022 у справі №908/2287/17, зазначив, що сертифікат видається торгово-промисловою палатою за зверненням однієї зі сторін спірних правовідносин (сторін договору), яка (сторона) оплачує (за винятком суб'єктів малого підприємництва) послуги торгово-промислової палати. Водночас інша сторона спірних правовідносин (договору) позбавлена можливості надати свої доводи і вплинути на висновки торгово-промислової палати (пункт 75).
Таке засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) може вважатися достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин для сторін договору, якщо вони про це домовилися, але не пов'язує суд у випадку виникнення спору між сторонами щодо правової кваліфікації певних обставин як форс-мажорних (пункт 76).
Сертифікат торгово-промислової палати, який підтверджує наявність форс-мажорних обставин, не може вважатися беззаперечним доказом про їх існування, а повинен критично оцінюватися судом з урахуванням встановлених обставин справи та у сукупності з іншими доказами (подібні правові висновки викладено у постановах Верховного Суду від 14.02.2018 у справі № 926/2343/16, від 16.07.2019 у справі № 917/1053/18 та від 25.11.2021 у справі № 905/55/21). Адже визнання сертифіката торгово-промислової палати беззаперечним та достатнім доказом про існування форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили) без надання судом оцінки іншим доказам суперечить принципу змагальності сторін судового процесу (пункт 77).
Таких саме висновків дотримуються колегії суддів Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду у постанові від 16.07.2019 у справі №917/1053/18 та у постанові від 09.11.2021 у справі №913/20/21.
Отже, для звільнення від відповідальності внаслідок настання форс-мажорних обставин (обставинами непереборної сили) відповідач зобов'язаний надати не лише сертифікат про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), а й довести, що такі обставини об'єктивно унеможливлюють виконання зобов'язань, передбачених умовами договору, зокрема, підтвердити нездійснення господарської діяльності у спірний період.
Відповідно до ч. 4 ст. 219 ГК України сторони зобов'язання можуть передбачити певні обставини, які через надзвичайний характер цих обставин є підставою для звільнення їх від господарської відповідальності у випадку порушення зобов'язання через дані обставини, а також порядок засвідчення факту виникнення таких обставин.
Суд зазначає, що воєнний стан - це особливий правовий режим, що вводиться в Україні або в окремих її місцевостях у разі збройної агресії чи загрози нападу, небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності та передбачає надання відповідним органам державної влади, військовому командуванню, військовим адміністраціям та органам місцевого самоврядування повноважень, необхідних для відвернення загрози, відсічі збройної агресії та забезпечення національної безпеки, усунення загрози небезпеки державній незалежності України, її територіальній цілісності, а також тимчасове, зумовлене загрозою, обмеження конституційних прав і свобод людини і громадянина та прав і законних інтересів юридичних осіб із зазначенням строку дії цих обмежень (стаття 1 Закону України «Про правовий режим воєнного стану»).
Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану в Україні», затвердженим Законом України №2102-IX від 24.02.2022 «Про затвердження Указу Президента України «Про введення воєнного стану в Україні», в Україні введено воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.
Сторона, яка посилається на вищезгадані обставини, повинна довести, що саме введення воєнного стану призвело до унеможливлення виконання конкретних зобов'язань за договором.
Так, відповідно до частини 1 статті 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні», Торгово-промислова палата України та уповноважені нею регіональні торгово-промислові палати засвідчують форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили) та видають сертифікат про такі обставини протягом семи днів з дня звернення суб'єкта господарської діяльності за собівартістю.
Наразі Торгово-промислова палата України ухвалила рішення спростити процедуру засвідчення форс-мажорних обставин та з метою позбавлення обов'язкового звернення до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП і підготовки пакету документів у період дії воєнного стану, на сайті Торгово-промислової палати України розміщено загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин.
Зокрема, листом від 28.02.2022 № 2024/02.0-7.1, що розміщений в мережі Інтернет, та адресований «Всім кого це стосується», Торгово-промислова палата України на підставі ст. ст. 14, 14-1 Закону України «Про торгово-промислові палати в Україні» від 02.12.1997 №671/97-ВР, Статуту ТПП України, цим засвідчує форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили): військову агресію російської федерації проти України, що стало підставою введення воєнного стану із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб, відповідно до Указу Президента України від 24 лютого 2022 року №64/2022 «Про введення воєнного стану в Україні». Враховуючи це, ТПП України підтверджує, що зазначені обставини з 24 лютого 2022 року до їх офіційного закінчення, є надзвичайними, невідворотними та об'єктивними обставинами для суб'єктів господарської діяльності та/або фізичних осіб по договору, окремим податковим та/чи іншим зобов'язанням/обов'язком, виконання яких/-го настало згідно з умовами договору, контракту, угоди, законодавчих чи інших нормативних актів і виконання відповідно яких/-го стало неможливим у встановлений термін внаслідок настання таких форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили).
Разом з цим, незважаючи на те, що такий загальний офіційний лист щодо засвідчення форс-мажорних обставин стосується невизначеного кола осіб, це не означає, що такий лист звільняє від цивільно-правової відповідальності сторону договору. Зокрема, у будь-якому разі стороні необхідно буде довести, що зобов'язання невиконане саме у зв'язку з воєнними діями.
13.05.2022 ТПП України опублікувала на своєму сайті пояснення, що в період дії воєнного стану у разі порушення зобов'язань згаданий вище лист від 28.02.2022 можна роздрукувати із сайту ТПП України та долучати до повідомлення про форс-мажорні обставини, які унеможливили виконання договірних зобов'язань у встановлений термін, для спроможності обґрунтованого перенесення строків виконання зобов'язань та вирішення спірних питань мирним шляхом. Також вказується, що у разі необхідності сторона, яка порушила свої зобов'язання в період дії форс-мажорних обставин, має право звертатися до ТПП України та уповноважених нею регіональних ТПП за отриманням відповідного Сертифіката про форс-мажорні обставини (обставини непереборної сили), дотримуючись порядку, встановленого Регламентом ПП України від 18.12.2014, за кожним зобов'язанням окремо.
З огляду на це, загальний лист ТПП України від 28.02.2022 №2024/02.0-7.1 щодо засвідчення форс-мажорних обставин (обставин непереборної сили), зумовлених військовою агресією російської федерації проти України, не відповідає вимогам конкретизації впливу відповідної форс-мажорної обставини на конкретне зобов'язання (а доведення причинно-наслідкового зв'язку в такому випадку є обов'язковим).
Суд відзначає, що ключовою ознакою форс-мажору є причинно-наслідковий зв'язок між форс-мажорними обставинами та неможливістю виконати конкретне зобов'язання. Іншими словами, сама по собі військова агресія російської федерації проти України не може автоматично означати звільнення від виконання будь-ким в Україні будь-яких зобов'язань, незалежно від того, існує реальна можливість їх виконати чи ні.
Воєнний стан як обставина непереборної сили звільняє від відповідальності лише у разі, якщо саме внаслідок пов'язаних із ним обставин юридична чи фізична особа не може виконати ті чи інші зобов'язання.
Вищенаведене у сукупності дає підстави для висновку, що форс-мажорні обставини не мають преюдиційного характеру і при їх виникненні сторона, яка посилається на них як на підставу неможливості виконання зобов'язання, повинна довести наявність таких обставин не тільки самих по собі, але й те, що ці обставини були форс-мажорними саме для цього конкретного випадку виконання господарського зобов'язання.
Аналогічна правова позиція наведена в постанові Верховного Суду від 30.05.2022 у справі №922/2475/21.
Тож, доведення наявності непереборної сили покладається на особу, яка порушила зобов'язання. Саме вона має подавати відповідні докази в разі виникнення спору.
З огляду на викладене вище, суд зазначає, що Відповідачем не надано належних доказів неможливості виконання ним свого зобов'язання зі сплати природного газу Договором постачання природного газу №4711-НГТ-41 від 25.10.20.2021 строк внаслідок настання форс-мажорних обставин.
За приписами частин 1, 3 статті 13 Господарського процесуального кодексу України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності сторін. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною 1 статті 14 Господарського процесуального кодексу України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Збирання доказів у господарських справах не є обов'язком суду, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ст. 74 ГПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень.
Згідно статті 73 ГПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Відповідно до ст. 86 ГПК України суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів).
Таким чином, суд доходить висновку, що позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю "Газотранспортна компанія "Нафтогаз Трейдинг" підлягають задоволенню частково.
Відповідно до ч. 1 ст.129 Господарського процесуального кодексу України судовий збір покладається:
1) у спорах, що виникають при укладанні, зміні та розірванні договорів, - на сторону, яка безпідставно ухиляється від прийняття пропозицій іншої сторони, або на обидві сторони, якщо судом відхилено частину пропозицій кожної із сторін;
2) у спорах, що виникають при виконанні договорів та з інших підстав, - на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Відповідно до ст. 129 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору покладаються на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Керуючись ст. ст. 73-74, 76-79, 86, 129, 233, 237-238, 240-242, 255 Господарського процесуального кодексу України, Господарський суд міста Києва, -
1. Позов Товариства з обмеженою відповідальністю "Газотранспортна компанія "Нафтогаз Трейдинг" задовольнити частково.
2. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НД Центр" (04042, м. Київ, Фортечний тупик, 7; ідентифікаційний код 31814919) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газотранспортна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; ідентифікаційний код 42399676) заборгованість у розмірі 710 637,53 грн. (сімсот десять тисяч шістсот тридцять сім гривень 53 копійки) - основний борг; 77 337, 23 грн. (сімдесят сім тисяч триста тридцять сім гривень 23 копійки) - пені; 22 579, 88 грн. (двадцять дві тисячі п'ятсот сімдесят дев'ять гривень 88 копійок) - три проценти річних та 86 874, 69 грн. (вісімдесят шість тисяч вісімсот сімдесят чотири гривні 69 копійок) - інфляційні втрати.
3. Стягнути з Товариства з обмеженою відповідальністю "НД Центр" (04042, м. Київ, Фортечний тупик, 7; ідентифікаційний код 31814919) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю "Газотранспортна компанія "Нафтогаз Трейдинг" (04116, м. Київ, вул. Шолуденка, 1; ідентифікаційний код 42399676) судовий збір у розмірі 10 763, 88 грн. (десять тисяч сімсот шістдесят три гривні 88 копійок).
5. Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
6. В задоволені решти позовних вимог відмовити.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України.
Апеляційна скарга на рішення суду подається до апеляційного господарського суду протягом двадцяти днів з дня складення повного судового рішення відповідно до приписів Господарського процесуального кодексу України.
Повний текст рішення суду виготовлено 25.04.2025.
Суддя Оксана БЛАЖІВСЬКА