ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
24.04.2025Справа № 910/14499/24
Суддя Господарського суду міста Києва Головіна К. І., розглянувши у спрощеному позовному провадженні господарську справу
за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон"
до Акціонерного товариства "Українська залізниця"
про стягнення 65 688,48 грн
без повідомлення учасників справи
До Господарського суду міста Києва з позовом звернулося Товариство з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" (далі - ТОВ "Нібулон", позивач) до Акціонерного товариства "Українська залізниця" (далі - АТ "Українська залізниця", відповідач) про стягнення безпідставно отриманих коштів в сумі 65 688,48 грн за договором про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 40-14291113/2020-001 від 26.06.2020.
Позов обґрунтований тим, що відповідачем здійснено безпідставне позадоговірне нарахування та стягнення з особового рахунку ТОВ «Нібулон» збору в сумі 65 688,48 грн за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу, що призвело до порушення прав позивача.
У позові ТОВ "Нібулон" просить стягнути з відповідача безпідставно отримані кошти в сумі 65 688,48 грн на підставі ст. 1212 ЦК України.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 11.12.2024 за вказаною позовною заявою було відкрите провадження, розгляд справи вирішено здійснювати за правилами спрощеного позовного провадження без виклику (повідомлення) сторін, учасникам справи надана можливість реалізувати свої процесуальні права та обов'язки.
У строк встановлений законом відповідач надав відзив на позов, в якому проти заявлених вимог заперечив, вказав, що за укладеним договором позивач без зауважень та заперечень здійснив оплату за користування вагонами з вантажем по відомостях плати за користування вагонами, плату за накопичення вагонів на коліях станції по накопичувальній картці, а також сплату збору за зберігання вантажу на коліях загального користування по накопичувальній картці. Відтак позивач не надав суду належних доказів на підтвердження обставин, якими обґрунтований позов, а тому просив відмовити у задоволенні позовних вимог. Крім того у своєму відзиві відповідач просив застосувати наслідки спливу строку спеціальної позовної давності, визначеного ст. 315 Господарського кодексу України.
У відповіді на відзив позивач вказав, що спірні правовідносини між сторонами виникли не з договору перевезення вантажу, а з безпідставного списання з накопичувального рахунка ТОВ "Нібулон" збору за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу. Також позивач заперечив проти доводів відповідача про застосування строків позовної давності, адже до позадоговірних правовідносин в межах даної справи застосовується загальний строк позовної давності в три роки, який позивачем не пропущений.
Суд, розглянувши заяви учасників справи по суті спору та дослідивши наявні в матеріалах справи докази, дійшов висновку, що позов підлягає задоволенню з наступних підстав.
Установлено, що 26.06.2020 між ТОВ СП «Нібулон» (замовник, вантажовласник, вантажовідправник, вантажоодержувач, платник) та «Укрзалізниця» (перевізник) був укладений договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 40-14291113/2020-001 (далі - договір). Предметом вказаного договору є організація та здійснення перевезення вантажів, надання вантажного вагону для перевезення, інших послуг, пов'язаних з організацією перевезення вантажів у внутрішньому та міжнародному сполученнях (експорт, імпорт) у власних вагонах перевізника, вагонах залізниць інших держав та/або вагонах замовника, пов'язаних з цим супутніх послуг (далі - послуги) і проведення розрахунків за ці послуги. У розумінні договору користування вагоном не є орендою майна, а плата за використання (користування) вагона відповідача - не є орендною платою (п. 1.1 договору).
За вказаним договором позивачу присвоєно коди: відправника/одержувача - 8496; платника - 8211375 та відкрито особовий рахунок з ідентичним номером.
Згідно з п. 1.3 договору маршрутна відправка - партія вантажу за однією накладною, яка відповідає ваговій нормі та/або кількості вагонів у поїзді, що встановлені перевізником; маршрутний поїзд - вантажний поїзд, одночасно пред'явлений до перевезення замовником, який відповідає установленій перевізником масі та/або довжині та прямує без переробки на одну станцію призначення/вихідну станцію. Маршрутний поїзд може бути оформлений одним або декількома перевізними документами; первинні документи - документи, які містять відомості про господарську операцію та підтверджують її здійснення, зокрема: перевізні документи, зведена відомість, накопичувальна картка, відомість плати за користування вагонами та контейнерами, подавання, забирання вагонів та маневрову роботи інші; послуги, пов'язані з організацією та здійсненням перевезення вантажів - послуги, що надаються перевізником замовнику згідно з договором (додатків до нього), у т.ч. на підставі окремої заявки замовника.
Пунктом 1.4 договору визначено, що надання послуг за договором може підтверджуватись накладною, накопичувальною карткою, зведеною відомістю, відомістю плати за користування вагонами, відомістю плати за подавання/забирання вагонів та маневрову роботу, іншими документами.
Відповідно до п. 2.1 договору обов'язки замовника, становлять, зокрема: сплачувати послуги перевізника та інші платежі, належні перевізнику за договором з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.4.); відшкодовувати перевізнику витрати, пов'язані із затримками вагонів, контейнерів і вантажів з причин, що не залежать від перевізника, які виникли на станціях залізниць України, зокрема, з наступних причин: неправильне оформлення відправниками перевізних документів; недодання до накладної документів, необхідних для виконання митних, санітарних та інших правил чи невірне їх оформлення; перевірка вантажів (маси вантажу) митними та іншими державними органами контролю; недотримання технічних умов розміщення та кріплення вантажів; недостатність грошових коштів та закриття коду платника; інші причини. Оплата вказаних послуг здійснюється шляхом списання з сум внесеної передоплати за кодом платника (п. 2.1.5.); у строки, встановлені розд. 4 договору, підписувати акти звіряння розрахунків, зведені відомості; підписувати не пізніше двох робочих днів від дня надання послуг накопичувальні картки зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) форми ФДУ-92, відомості плати за користування вагонами форми ГУ-46, відомості плати за користування контейнерами форми ГУ-46к, відомості плати за подавання, забирання вагонів та маневрову роботу форми ГУ-46а. А у випадку оформлення вказаних вище документів в паперовій формі на вимогу замовника - підписувати та надавати перевізнику не пізніше двох робочих днів від дня надання такої його вимоги (п. 2.1.7).
Умовами п. 2.3 договору передбачено обов'язки перевізника, зокрема: приймати до перевезення вантажі у вагонах (контейнерах) замовника або у власних вагонах (контейнерах) перевізника, надавати власні вагони (контейнери) перевізника для навантаження вантажів згідно із затвердженими планами і заявками замовника згідно інформації, розміщеної у Системі планування перевезень, надавати додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, перелік яких зазначається в додатках до договору та Збірнику тарифів (п. 2.3.2.); складати документи, передбачені п.п. 1.3, 1.4 та розд. 4 договору, щодо нарахування сум платежів (п. 2.3.5).
Відповідно до п. 3.1 договору розмір провізних платежів за перевезення вантажу у вагонах замовника та вагонах залізниць інших держав, додаткових зборів, пов'язаних з перевезенням, розраховується за ставками і тарифами, які визначаються у відповідності до умов збірника тарифів.
Згідно з п. 3.4 договору замовник зобов'язаний сплачувати у визначеному договором розмірі плату за користування власними вагонами перевізника: під час виконання вантажних операцій на місцях загального користування; переданих замовнику на місцях незагального користування; затриманих на станціях в очікуванні подавання під вантажні або інші операції, з причин, які залежать від замовника; затриманих під час перевезення з інших причин, що не залежать від перевізника (плата за користування власними вагонами перевізника).
Розділом 4 договору передбачений порядок проведення розрахунків, зокрема:
- по мірі виконання перевезень та надання послуг перевізником відображається в особовому рахунку використання замовником коштів за добу для оплати: провізних платежів за перевезення, зазначених в накладних; суми додаткових зборів та додаткових послуг за вільними тарифами; плати за використання власних вагонів перевізника за межами України, що відображається в щодобових інформаційних повідомленнях; штрафів на підставі відповідних перевізних документів, накопичувальних карток, відомостей плати за користування вагонами (контейнерами), інформаційних повідомлень, тощо; пені (п. 4.4);
- щодобово, упродовж періоду виконання договору, перевізник надає замовнику переліки перевізних документів в електронному вигляді, які відображають облік коштів, перерахованих та витрачених замовником на виконання договору за звітну добу (п. 4.5);
- у разі випадку незгоди з нарахованими платежами та сумою списаних з особового рахунку коштів, замовник для проведення перевірки письмово повідомляє перевізника на вказану в розд. 7 договору адресу. У випадку виявлення перевізником неправильного нарахування платежів, здійснюється перерахунок, після чого надлишок стягнутої суми зараховується на особовий рахунок замовника, як оплата за майбутні перевезення або ж додатково з сум внесеної попередньої оплати списуються кошти для оплати належних перевізнику платежів в порядку та строки, передбачені законодавством (п. 4.9).
Пунктом 13 договору передбачено, що невід'ємною частиною договору є додатки, зокрема - додаток 1-1 "Ставки плати за додаткові послуги, пов'язані з перевезенням вантажів, що надаються за вільними тарифами" та додаток 1-4 "Умови накопичення вагонів".
Згідно з п. 13.1 договору у випадках, якщо додатками до договору визначені умови інші ніж в основному тексті договору, такі умови додатків мають переважну силу над умовами основного тексту договору.
Як встановлено судом, договір про надання послуг з організації перевезення вантажів залізничним транспортом № 40-14291113/2020-001 від 26.06.2020 містить спеціальні умови, які відносяться до "окремих послуг", зокрема, додаток № 1-4 до договору "Умови накопичення вагонів" (далі - додаток № 1-4), який є невід'ємною частиною останнього.
Відповідно до п. 1 додатку № 1-4 на окреме замовлення перевізник надає послуги замовнику з накопичення порожніх та/або з вантажем власних вагонів перевізника та/або вагонів замовника на коліях загального користування станцій накопичення для відправлення їх групами, маршрутними або контейнерними проїздами на станції призначення (далі - накопичення вагонів). Станціями накопичення можуть бути станції відправлення та /або станції на шляху прямування вагонів до станції призначення (п. 2 додатку № 1-4).
Згідно з п. 3 додатку № 1-4 для організації накопичення вагонів замовник направляє для погодження перевізником звернення із зазначенням бажаних станцій накопичення та максимальної кількості вагонів, що може бути накопичено на кожній з них. Строк розгляду перевізником такого звернення становить не більше ніж 15 робочих днів. За результатом розгляду звернення замовника, перевізник інформує про можливість накопичення вагонів із зазначенням станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено на них, або надає обґрунтовану відмову.
У межах узгоджених станцій накопичення та кількості вагонів, що може бути накопичено, замовник щомісячно надає перевізнику на такі станції накопичення заявки на накопичення вагонів із зазначенням: станції накопичення; граничної кількості вагонів для накопичення; розподілу для накопичення вагонів за їх видами, різновидом вантажу, станції призначення; періоду дії такої заявки (п. 4 додатку № 1-4).
Відповідно до п. 5 додатку № 1-4 на станціях накопичення на шляху прямування перевізник контролює накопичення вагонів відповідно до заявки замовника для подальшого формування поїзду та відправлення на станцію призначення.
Початком накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - прибуття вагонів на станцію накопичення; на станції відправлення - момент фактичної передачі замовником вагонів перевізнику (п. 6 додатку № 1-4).
Згідно з п. 7 додатку № 1-4 часом закінчення накопичення вагонів є: на шляху прямування порожніх та/або з вантажем - формування поїзду з таких вагонів; на станції відправлення - приймання останнього вагону перевізником. Час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23 (п. 8 додатку № 1-4).
Відповідно до п. 9 додатку № 1-4 за послугу з накопичення вагонів замовник сплачує: плату за вільним тарифом "Організація перевезень і накопичення власного рухомого складу" відповідно до додатку 1-1 до договору. При нарахуванні такої плати 1 вагоно-доба розраховується з округленням неповної доби (24 години від початку накопичення) до повної (24 години до закінчення накопичення) (п. 9.1); за затримку вагонів замовника: платежі пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника згідно з Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів (п. 9.2); за затримку власних вагонів перевізника: платежі, пов'язані з затримкою вантажу на шляху прямування з вини замовника, згідно зі Збірником тарифів та Правилами перевезення вантажів та п. 3.4 договору (п. 9.3). Плата за маневрову роботу під час надання послуг з накопичення замовнику не нараховується.
Нарахування платежів відбувається на станції накопичення за накопичувальною карткою ФДУ-92, відомістю плати за користування вагонами ГУ-46 з коду платника замовника, яким замовлено надання такої послуги (п. 10 додатку № 1-4).
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 307 Господарського кодексу України за договором перевезення вантажу одна сторона (перевізник) зобов'язується доставити ввірений їй другою стороною (вантажовідправником) вантаж до пункту призначення в установлений законодавством чи договором строк та видати його уповноваженій на одержання вантажу особі (вантажоодержувачу), а вантажовідправник зобов'язується сплатити за перевезення вантажу встановлену плату. Договір перевезення вантажу укладається в письмовій формі. Укладення договору перевезення вантажу підтверджується складенням перевізного документа (транспортної накладної, коносамента тощо) відповідно до вимог законодавства. Перевізники зобов'язані забезпечувати вантажовідправників бланками перевізних документів згідно з правилами здійснення відповідних перевезень.
Відповідно до ст. 908 Цивільного кодексу України перевезення вантажу здійснюється за договором перевезення; загальні умови визначаються цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них. Умови перевезення вантажу окремими видами транспорту, а також відповідальність сторін щодо цих перевезень встановлюються договором, якщо інше не встановлено цим Кодексом, іншими законами, транспортними кодексами (статутами), іншими нормативно-правовими актами та правилами, що видаються відповідно до них.
Частиною першою ст. 901 Цивільного кодексу України передбачено, що за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.
Згідно з частиною першою ст. 903 Цивільного кодексу України, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки, та в порядку, що встановлені договором.
Як вбачається з матеріалів справи, відповідно до накладних №№ 33385899, 33385824, 33385758, 33385667 від 03.11.2022 позивачем був переданий відповідачу до перевезення маршрутний потяг № 110329 з додатком «Відомість вагонів ідентифікація відправки» № 33385899, 33385824, 33385758, 33385667 від 03.11.2022 в кількості 50 вагонів (кукурудза насипом).
У свою чергу відповідачем були складені відомості плати за користування вагонами № 04110246 на суму 53 171,40 грн без ПДВ, № 04110247 на суму 23 422, 00 грн без ПДВ.
Також АТ «Українська залізниця» сформувало накопичувальну картку форми ФДУ-92 зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) № 04110617 від 04.11.2022, згідно з якою ТОВ "Нібулон" було нараховано накопичення власного рухомого складу (код/підкод платежу 229/001) на суму 8 665,02 грн без ПДВ та № 04110618 від 04.11.2022, згідно з якою нараховано збір за зберігання вантажів (код/підкод платежу 190/001) на суму 54 740,40 грн без ПДВ.
У подальшому відповідачем була списана з особового рахунку ТОВ СП "Нібулон" (8211375) плата за накопичувальною карткою № 04110617 від 04.11.2022 - накопичення власного рухомого складу (код/підкод платежу 229/001) на суму 8 665,02 грн без ПДВ (10 398,02 грн з ПДВ); за накопичувальною карткою № 04110618 від 04.11.2022 - збір за зберігання вантажів (код/підкод платежу 190/001) на суму 54 740,40 грн без ПДВ (65 688,48 з ПДВ), що підтверджується випискою філії «Єдиний розрахунковий центр залізничних перевезень» АТ «Укрзалізниця».
Звертаючись до суду з даним позовом, позивач зазначає, що за результатами проведеної перевірки розрахунків Службою залізничного транспорту ТОВ СП «Нібулон» було виявлено факт безпідставного нарахування та списання AT «Українська залізниця» з особового рахунку позивача грошових коштів у сумі 65 688,48 грн в якості збору за зберігання вантажу під час надання договірної послуги з накопичення вагонів з вантажем з метою формування маршрутного потягу (додаток № 1-4), у зв'язку з чим ТОВ СП «Нібулон» звернулося до відповідача з вимогою (претензією) № 8249/3-24/91 від 17.10.2024, в якій просило перерахувати зазначений збір на його рахунок.
Проте вказана вимога була залишена AT «Українська залізниця» без відповіді та задоволення, а тому позивач просить на підставі ст. 1212 Цивільного кодексу України стягнути з відповідача суму безпідставно списаного збору в судовому порядку.
Перевіряючи доводи позивача та вирішуючи спір по суті, суд врахував наступне.
Згідно з п. 8 Правил зберігання вантажів, затверджених наказом Міністерства транспорту України від 21.11.2000 № 644 (далі - Правила зберігання вантажів), збір за зберігання вантажів у вагонах (контейнерах) у разі затримки їх з вини одержувача (відправника) після закінчення терміну безоплатного зберігання сплачується незалежно від місця затримки.
Відповідно до пункту 9 Правил зберігання вантажів за зберігання на місцях загального користування та на коліях станції відправлення вантажів, завантажених у вагони (контейнери), які простоюють в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі під митним оформленням та з інших причин, не залежних від залізниці), збір сплачується з моменту ввезення вантажу на станцію до моменту закінчення затримки.
Якщо вантаж для відправлення завозиться на місця загального користування частинами і в день завезення першої частини не був зданий повністю, то збір за зберігання нараховується за кожну ввезену частину вантажу. Збір у таких випадках визначається як сума зборів за ввезені частини вантажу. Час зберігання кожної частини завезеного вантажу визначається від моменту ввезення цієї частини до моменту оформлення перевізних документів. У такому самому порядку визначається збір за зберігання вантажу на складі станції відправлення, поверненого на вимогу відправника.
Виходячи з приписів пунктів 8 та 9 Правил, зберігання вантажів (які відповідач використав у якості підстави для нарахування спірної суми), нарахування збору за зберігання вантажу на коліях загального користування відбувається у разі наявності вини відправника у затримці та у разі, коли простій відбувся в очікуванні оформлення перевезення (у тому числі з причин, не залежних від залізниці).
Пункт 9 Правил зберігання вантажів застосовується у випадку сформованого до відправки відправлення (вагону), причиною затримки/невідправлення якого є «очікування оформлення документів», відтак, відповідне нарахування є штрафними санкціями (матеріальною відповідальністю) до вантажовідправника, яке направлено на скорочення часу простою вже готових до відправлення вагонів в період оформлення документів на таку відправку.
Затримка вагонів під час накопичення останніх для формування маршрутного поїзду не може кваліфікуватись як одностороннє порушення зобов'язань з боку відповідача, оскільки такі дії цілком відповідають умовам укладеного сторонами договору, який передбачає надання спеціальних послуг, та додатку № 1-4 до нього.
Таким чином у період накопичення вагонів (порожніх/з вантажем) маршрутного поїзду у відповідача не було підстав застосовувати матеріальну відповідальність за зберігання вантажу на коліях загального користування, приймаючи до уваги, що у цей час здійснювалось накопичення вагонів з вантажем у відповідності до умов додатку № 1-4 і ці правовідносини були предметом окремої, належним чином сплаченої ТОВ СП «Нібулон», спеціальної послуги.
Відповідно до п. 3 Правил складання актів (стаття 129 Статуту), затверджених наказом Міністерства транспорту України 28.05.2002 № 334, для засвідчення обставин, що виникли в процесі перевезення вантажу і можуть бути підставою для матеріальної відповідальності, зокрема, у разі затримки вагонів на станції призначення через вину відправника, складаються акти загальної форми.
Згідно даних накопичувальної картки № 04110618 від 04.11.2022 зборів за роботи (послуги) та штрафів, пов'язаних з перевезенням вантажів (вантажобагажу) (форма ФДУ-92), ТОВ СП "Нібулон" було нараховано збір за зберігання вантажів на суму 54 740,40 грн без ПДВ (65 688,48 грн з ПДВ) на підставі актів ГУ-23.
Слід зазначити, що обов'язок складення актів форми ГУ-23 встановлено умовами п. 8 додатку № 1-4, за яким час перебування вагонів на коліях загального користування станції накопичення відображається в акті загальної форми ГУ-23. В актах загальної форми вказується час (у годинах та хвилинах) початку та закінчення затримки вагонів і їх номери (п. 8 Правил користування вагонами та контейнерами). Отже в умовах договору, що регулює спеціальну послугу, сторони узгодили, що актом форми ГУ-23 лише фіксується час перебування вагонів на коліях загального користування, що разом з тим є предметом послуги «Накопичення вагонів з вантажем до 50 вагонів - маршрутний поїзд», оскільки вказаний акт відображає час, за який сплачується тариф. Накопичення вагонів з вантажем (маршрут) відбувалося на підставі договірних відносин, предметом яких є послуги, за які сплачується тариф, що вказує на відсутність такого елементу складу правопорушення, як вина відповідача. Аналогічна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 09.04.2024 у справі № 915/5/23.
Також згідно з висновками, викладеними у постановах Верховного Суду від 01.02.2024 у справі № 915/305/22 та від 09.04.2024 у справі № 915/5/23, пункти 8, 9 Правил зберігання вантажів не можуть застосовуватись до спірних правовідносин, оскільки затримка вагонів відбулась з обставин, що залежали від відповідача, а саме: наявність договірних відносин з накопичення вагонів на коліях відповідача з метою формування маршрутного потяга.
Таким чином суд вважає, що грошові кошти в сумі 65 688,48 грн були безпідставно списані відповідачем з особового рахунку позивача, як збір за зберігання вантажу, поза межами укладеного сторонами договору, на підставі п. 9 Правил зберігання вантажів, які при такому списанні не можуть бути застосовані.
Приписами частини першої ст. 1212 ЦК України встановлено, що особа, яка набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (потерпілого) без достатньої правової підстави (безпідставно набуте майно), зобов'язана повернути потерпілому це майно. Особа зобов'язана повернути майно і тоді, коли підстава, на якій воно було набуте, згодом відпала.
Положення глави 83 Цивільного кодексу України застосовуються незалежно від того, чи безпідставне набуття або збереження майна було результатом поведінки набувача майна, потерпілого, інших осіб чи наслідком події (частина 2 статті 1212 Цивільного кодексу України). Положення цієї глави застосовуються також до вимог про: повернення виконаного за недійсним правочином; витребування майна власником із чужого незаконного володіння; повернення виконаного однією із сторін у зобов'язанні; відшкодування шкоди особою, яка незаконно набула майно або зберегла його у себе за рахунок іншої особи (частина 3 статті 1212 Цивільного кодексу України).
Тобто в разі, коли поведінка набувача, потерпілого, інших осіб або подія утворюють правову підставу для набуття (збереження) майна, статтю 1212 ЦК України можна застосовувати тільки після того, як така правова підстава в установленому порядку скасована, визнана недійсною, змінена, припинена або була відсутня взагалі.
У даному випадку списання відповідачем з особового рахунку позивача спірної суми в якості збору за зберігання вантажу відбулося у зв'язку з договором, однак, не на його виконання, а поза межами домовленостей, передбачених вказаним правочином. При цьому інших способів повернення коштів закон та договір не передбачають.
Отже, враховуючи факт безпідставного списання відповідачем збору за зберігання вантажу в сумі 65 688,48 грн, позов ТОВ СП "Нібулон" до АТ "Українська залізниця" про стягнення 65 688,48 грн є обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.
Щодо заяви відповідача про застосування спеціального строку позовної давності, то суд її відхиляє, оскільки, як встановлено вище, спірне списання грошових коштів було здійснене поза межами укладеного сторонами договору, а позов поданий в порядку приписів статті 1212 ЦК України, до яких застосовується загальний строк позовної давності, який позивачем не пропущено.
Відповідно до ст. 129 ГПК України витрати по сплаті судового збору у разі задоволення позову покладаються на відповідача.
На підставі викладеного, керуючись ст. 73 - 79, 129, 236 - 238, 252 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позовні вимоги Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" до Акціонерного товариства "Українська залізниця" про стягнення 65 688,48 грн задовольнити.
Стягнути з Акціонерного товариства "Українська залізниця" (03150, м. Київ, вул. Єжи Гедройця, буд. 5, ідентифікаційний код 40075815) на користь Товариства з обмеженою відповідальністю Сільськогосподарське підприємство "Нібулон" (54020, Миколаївська обл., м. Миколаїв, Каботажний спуск, буд. 1, ідентифікаційний код 14291113) грошові кошти в сумі 65 688 (шістдесят п'ять тисяч шістсот вісімдесят вісім) грн 48 коп. та судовий збір 2 422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп.
Повне судове рішення складене 24 квітня 2025 року.
Рішення може бути оскаржене в апеляційному порядку до суду апеляційної інстанції шляхом подачі апеляційної скарги в 20-денний строк з дня підписання повного рішення.
Суддя Головіна К. І.