ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД міста КИЄВА 01054, м.Київ, вул.Б.Хмельницького,44-В, тел. (044) 334-68-95, E-mail: inbox@ki.arbitr.gov.ua
м. Київ
24.04.2025Справа № 910/18626/23
Господарський суд міста Києва у складі судді Турчина С.О. за участю секретаря судового засідання Божко Д.О. розглянувши
скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАМЕД"
на дії державного виконавця
у справі № 910/18623/23
за позовом Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації
до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАМЕД"
третя особа, яка не заявляє самостійних вимог на предмет спору, на стороні позивача - Комунальне некомерційне підприємство "ЦЕНТР ПЕРВИННОЇ МЕДИКО-САНІТАРНОЇ ДОПОМОГИ №3" ШЕВЧЕНКІВСЬКОГО РАЙОНУ МІСТА КИЄВА
про зобов'язання вчинити дії
представники учасників процесу:
від боржника: Жук О.Б.
від стягувача: не з'явився
від третьої особи: не з'явився
від ДВС: не з'явився
Шевченківська районна в місті Києві державна адміністрація звернулась до Господарського суду міста Києва з позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАМЕД" про зобов'язання вчинити дії, а саме звільнити нежитлове приміщення площею 62,2 кв.м. по вул. Ризькій, 1 у м. Києві.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що строк дії договору про передачу майна територіальної громади міста Києва в оренду №504/3 від 30.06.2016 закінчився, відповідач неправомірно після припинення договору використовує об'єкт оренди без чинного договору.
Рішенням Господарського суду міста Києва у справі №910/18626/23 від 11.04.2024, яке змінено постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 зобов'язано Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІАМЕД" звільнити нежитлове приміщення 1-го поверху загальною площею 56,5 кв.м по вулиці Ризькій, 1 у місті Києві. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАМЕД" на користь Шевченківської районної в місті Києві державної адміністрації 2684,00 грн судового збору.
09.10.2024 Господарським судом міста Києва на виконання рішення Господарського суду міста Києва у справі №910/18626/23 від 11.04.2024, яке змінено постановою Північного апеляційного господарського суду від 12.09.2024 видано відповідні накази.
17.03.2025 Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІАМЕД" звернулося до суду із скаргою на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця.
Ухвалою Господарського суду міста Києва від 26.03.2025 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАМЕД" на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця повернуто скаржнику без розгляду.
31.03.2025 через систему "Електронний суд" Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІАМЕД" повторно звернулося до суду із скаргою на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця. Також у поданій скарзі скаржник просив суд поновити процесуальний строк на звернення до суду із скаргою на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця.
Господарський суд міста Києва ухвалою від 08.04.2025 прийняв до розгляду скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАМЕД" від 31.03.2025 на дії (бездіяльність) державного/приватного виконавця, поновив Товариству з обмеженою відповідальністю "ДІАМЕД" строк для подання скарги, розгляд скарги призначив на 24.04.2025.
14.04.2025 через систему "Електронний суд" від Шевченківського ВДВС у м. Києві надійшло клопотання про долучення копій матеріалів виконавчого провадження а також відзив на скаргу, у якому також просив розгляд скарги проводити без участі представника відділу.
У судове засідання 24.04.2025 представники органу державної виконавчої служби, стягувача, третьої особи не прибули.
Представник боржника (скаржника) судовому засіданні 20.04.2025 вимоги скарги підтримав у повному обсязі.
Відповідно до ч. 2 ст. 342 Господарського процесуального кодексу України неявка стягувача, боржника, державного виконавця або іншої посадової особи органу державної виконавчої служби, приватного виконавця, які належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду скарги, не перешкоджають її розгляду.
Розглянувши в судовому засіданні 24.04.2025 скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАМЕД" на дії державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві, суд дійшов висновку про таке.
Статтею 2 Закону України "Про виконавче провадження" передбачено, що однією з засад виконавчого провадження є забезпечення права на оскарження рішень, дій чи бездіяльності державних виконавців, приватних виконавців.
Частиною 1 статті 74 Закону України "Про виконавче провадження" визначено, що рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання судового рішення можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до суду, який видав виконавчий документ, у порядку, передбаченому законом.
Відповідно до ст. 3391 Господарського процесуального кодексу України, сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи органу державної виконавчої служби або приватного виконавця під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їхні права.
Згідно із ч. 2 ст. 343 ГПК України у разі встановлення обґрунтованості скарги суд визнає оскаржувані рішення, дії чи бездіяльність неправомірними і зобов'язує державного виконавця або іншу посадову особу органу державної виконавчої служби, приватного виконавця усунути порушення (поновити порушене право заявника).
Отже, одним із засобів юридичного захисту сторін виконавчого провадження при проведенні виконавчих дій є судовий контроль за виконанням судових рішень, який передбачає, зокрема, обов'язок суду розглянути скарги на рішення, дії або бездіяльність державного виконавця та інших посадових осіб державної виконавчої служби щодо примусового виконання судових рішень.
Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІАМЕД" звернулося до суду із скаргою на дії органу державної виконавчої служби, в якій просить суд:
- визнати дії державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві Мороз Л.Є. в частині винесення постанови про накладення штрафу від 28.02.2025 в рамках виконавчого провадження №76392834 - неправомірними;
- постанову Шевченківського ВДВС у м. Києві від 28.02.2025 про накладення штрафу, в рамках виконавчого провадження №76392834 - скасувати повністю;
- зобов'язати Шевченківський ВДВС у м. Києві закінчити виконавче провадження №76392834 відкрите щодо ТОВ "ДІАМЕД" (код ЄДРПОУ 21526737), на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 ЗУ "Про виконавче провадження" та передати Наказ Господарського суду м. Києва №910/18626/23, виданий 09.10.2024 ліквідаційній комісії ТОВ "ДІАМЕД" для здійснення виконання.
Скарга обґрунтована таким:
- в постанові про штраф вказується про відкриття ВП №76392834 від 11.11.2024, однак скаржник не отримував ні постанови про відкриття виконавчого провадження, ні жодних інших документів в рамках виконавчого провадження №76392834, як наслідок не був належним чином повідомлений про будь-які відкриті провадження та необхідність вчинення будь-яких дій. З огляду на викладене, накладення штрафу суперечить ст. 63 ЗУ "Про виконавче провадження";
- ТОВ "ДІАМЕД" відповідно до протоколу загальних зборів № 26/05 від 26.05.2021 знаходиться в стані припинення та розпочато ліквідаційну процедуру;
- оскільки ТОВ "ДІАМЕД" з 26.05.2021 знаходиться в ліквідації, то будь-які дії по зобов'язанню виселення чи стягнення будь-яких коштів із рахунків з боку виконавчої служби поза процедурами та рішеннями ліквідаційної комісії, - є порушенням процедури ліквідації і є незаконними;
- дії виконавчої служби по здійсненню виконавчого провадження в рамках ВП №76392834 є незаконними, виконавче провадження по наказу Господарського суду м. Києва про виселення - підлягає закінченню, а наказ переданню ліквідатору ТОВ "ДІАМЕД"
для поставлення даних кредиторських вимог у чергу та виконання згідно Закону, усі арешти повинні бути зняті.
В обґрунтування правової позиції поданої скарги, скаржник посилається на ст. ст. 111,112 ЦК України, постанову Вищого адміністративного суду від 15.06.2016 у справі №К/800/53033/15, постанови Верховного суду України від 20.11.2018 у справі № 822/2730/16, від 01.12.2015 у справі № 818/8714/13, постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №487/3335/13.
Шевченківський відділ державної виконавчої служби у місті Києві Центрального міжрегіонального управління Міністерства юстиції (м. Київ) (далі - Шевченківський ВДВС) проти скарги заперечує, посилаючись на те, що постанову про відкриття виконавчого провадження скаржник отримав 12.11.2024 в електронному кабінеті ЄСІТС та у зв'язку з тим, що станом на 28.05.2025 боржником рішення суду немайнового характеру не виконано, державним виконавцем на підставі вимог статей 63, 75 ЗУ "Про виконавче провадження" винесено постанову про накладення штрафу.
Також Шевченківський ВДВС зазначає, що згідно з п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону передбачено закінчення виконавчого провадження в разі припинення юридичної особи. Однак, ТОВ "ДІАМЕД" не припинене, а тому відсутні правові підстави для закінчення виконавчого провадження з підстави припинення юридичної особи-боржника. У даному випадку, виконавче провадження відкрито на виконання рішення суду від 09.10.2024, відтак, виконання рішення суду відбувається на підставі чинної редакції Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 №1404-VIII, яка не містить положень на які посилається скаржник. Наведені скаржником висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 487/3335/13 (провадження № 14-111цс18) та постанові Верховного Суду України від 01.12.2015 у справі № 818/8714/13, не підлягають врахуванню при розгляді даної справи, оскільки вони зроблені щодо застосування норм Закону про виконавче провадження 1999 року, який втратив чинність ще до виникнення спірних правовідносин у справі № 910/18626/23.
Вимогами чинного законодавства не передбачено передачу виконання наказу ліквідаційній комісії.
Дослідивши матеріали скарги, виконавчого провадження, надаючи оцінку аргументам скаржника та органу виконавчої служби, суд дійшов таких висновків.
Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII (далі - Закон) визначає умови і порядок виконання рішень судів та інших органів (посадових осіб), що відповідно до закону підлягають примусовому виконанню у разі невиконання їх у добровільному порядку.
Вказаним Законом регламентовано порядок та особливості проведення кожної стадії (дії) виконавчого провадження і відповідних виконавців.
Згідно із ст.1 Закону виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.
Відповідно до частини 2 статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Частиною 1 статті 18 Закону України "Про виконавче провадження" виконавець зобов'язаний вживати передбачених цим Законом заходів щодо примусового виконання рішень, неупереджено, ефективно, своєчасно і в повному обсязі вчиняти виконавчі дії.
На виконанні у Шевченківському ДВС перебуває виконавче провадження № 76392834 з примусового виконання наказу № 910/18626/23, виданого 09.10.2024 про зобов'язання ТОВ "ДІАМЕД" звільнити нежитлове приміщення 1-го поверху загальною площею 56,5 кв.м по вулиці Ризькій, 1 у місті Києві.
11.11.2024 головним державним виконавцем Шевченківського ДВС винесено постанову про відкриття виконавчого провадження № 76392824 з виконання вищезазначеного наказу, якою постановлено, зокрема, що боржнику необхідно виконати рішення суду протягом 10 робочих днів.
Зазначена постанова направлена боржнику до електронного кабінету ЄСІТС, що підтверджується Повідомленням № 3223333 про доставку документу з АСВП до електронного кабінету ЄСІТС.
28.02.2025 головним державним виконавцем Шевченківського ДВС Мороз Л.Є. в межах виконавчого провадження № 76392824 винесено постанову про накладення штрафу за невиконання рішення суду у розмірі 5100,00 грн.
Постанова про накладення штрафу направлена боржнику до електронного кабінету ЄСІТС, що підтверджується Повідомленням № 4905860 про доставку документу з АСВП до електронного кабінету ЄСІТС.
Щодо вимог скарги в частині визнання дій державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві Мороз Л.Є. в частині винесення постанови про накладення штрафу від 28.02.2025 в рамках виконавчого провадження №76392834 неправомірними та скасування постанови від 28.02.2025 про накладення штрафу, суд зазначає таке.
Так, ч. 1 ст. 340 ГПК України визначено, що скарга подається до суду, який розглянув справу як суд першої інстанції.
Отже, законодавством передбачена можливість оскарження боржником або стягувачем дій державного виконавця до того суду, який видав виконавчий документ на виконання свого рішення, зокрема ухваленого в порядку господарського судочинства.
Порядок оскарження рішень, дій або бездіяльності виконавців та посадових осіб органів державної виконавчої служби визначений статтею 74 Закону.
Відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону рішення, дії чи бездіяльність виконавця та посадових осіб органів державної виконавчої служби щодо виконання рішень інших органів (посадових осіб), у тому числі постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, постанов приватного виконавця про стягнення основної винагороди, витрат виконавчого провадження та штрафів, можуть бути оскаржені сторонами, іншими учасниками та особами до відповідного адміністративного суду в порядку, передбаченому законом.
Імперативною нормою ч. 2 ст. 74 Закону закріплено, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. Аналогічний правовий висновок міститься в постановах Великої Палати Верховного Суду від 06.06.2018 у справі № 921/16/14-г/15, від 14.11.2018 у справі № 906/515/17, від 16.01.2019 у справі № 910/22695/13, від 07.02.2019 у справі № 927/769/16, від 11.09.2019 у справі №925/138/18, від 16.01.2019 у справі №279/3458/17-ц, від 09.10.2019 у справі № 758/201/17, від 23.11.2021 у справі № 175/1571/15, а також в постанові Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 26.03.2024 у справі № 910/8397/16.
Вказана позиція підтверджена Великою Палатою Верховного Суду в ухвалі від 29.03.2023 у справі № 585/2436/21, у якій зазначено, що Велика Палата Верховного Суду у своїх постановах неодноразово робила висновок про те, що юрисдикція адміністративних судів поширюється на справи з приводу оскарження постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, прийнятих у виконавчих провадженнях щодо примусового виконання усіх виконавчих документів, незалежно від того, яким органом, у тому числі судом якої юрисдикції, вони видані. До юрисдикції адміністративних судів належать також справи про оскарження рішень, дій чи бездіяльності державної виконавчої служби, прийнятих (вчинених, допущених) під час примусового виконання постанов державного виконавця про стягнення виконавчого збору, витрат, пов'язаних з організацією та проведенням виконавчих дій і накладенням штрафу, як виконавчих документів в окремому виконавчому провадженні. Також ВП ВС в ухвалі від 29.03.2023 у справі № 585/2436/21 вказала, що судова практика щодо спірного питання є усталеною та не потребує узгодження.
Подібна позиція викладена у постанові Верховного Суду від 11.09.2024 у справі 310/2210/21.
Таким чином, відповідно до ч. 2 ст. 74 Закону постанова державного виконавця про накладення штрафу, а також дії державного виконавця щодо її винесення оскаржуються саме до відповідного адміністративного суду, у зв'язку із чим, подана скарга ТОВ "ДІАМЕД" в частині визнання дій державного виконавця неправомірними та скасування постанови про накладення штрафу, не підлягає розгляду за правилами господарського судочинства та відповідне питання належить до компетенції адміністративного суду.
Відповідно до ч.10 ст.11 ГПК України, якщо спірні відносини не врегульовані законом і відсутній звичай ділового обороту, який може бути до них застосований, суд застосовує закон, що регулює подібні відносини (аналогія закону), а за відсутності такого - виходить із загальних засад і змісту законодавства (аналогія права).
Суд застосовує аналогію закону і аналогію права тоді, коли на переконання суду певні відносини мають бути врегульовані, але законодавство такого регулювання не містить, внаслідок чого наявна прогалина в законодавчому регулюванні.
Саме застосування аналогії у процесуальному праві в певних випадках дає змогу ухвалити справедливе рішення.
Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України господарський суд закриває провадження у справі, якщо спір не підлягає вирішенню в порядку господарського судочинства.
З огляду на викладене, враховуючи положення п. 1 ч. 1 ст. 231 ГПК України, суд дійшов висновку про закриття провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАМЕД" в частині визнання неправомірними дій державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві Мороз Л.Є. щодо винесення постанови про накладення штрафу від 28.02.2025 та скасування постанови Шевченківського ВДВС у м. Києві від 28.02.2025 про накладення штрафу в рамках виконавчого провадження №76392834.
Аналогічної позиції про закриття провадження за скаргою за подібних фактичних обставин дотримується Північний апеляційний господарський суд у постанові від 18.02.2025 у справі № 911/964/20.
Щодо вимог скарги ТОВ "ДІАМЕД" в частині зобов'язання Шевченківського ВДВС у м. Києві закінчити виконавче провадження №76392834, відкрите щодо ТОВ "ДІАМЕД", на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 ЗУ "Про виконавче провадження" та передати Наказ Господарського суду м. Києва №910/18626/23, виданий 09.10.2024 ліквідаційній комісії ТОВ "ДІАМЕД" для здійснення виконання, то суд зазначає таке.
Так, відповідно до п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону виконавче провадження підлягає закінченню у разі, зокрема, припинення юридичної особи - сторони виконавчого провадження, якщо виконання її обов'язків чи вимог у виконавчому провадженні не допускає правонаступництва, смерті, оголошення померлим або визнання безвісно відсутнім стягувача чи боржника.
Відповідно до частини першої статті 104 ЦК України юридична особа припиняється в результаті реорганізації (злиття, приєднання, поділу, перетворення) або ліквідації. У разі реорганізації юридичних осіб майно, права та обов'язки переходять до правонаступників.
Згідно з пунктом 1 частини першої статті 110 ЦК України юридична особа ліквідується за рішенням її учасників або органу юридичної особи, уповноваженою на це установчими документами, в тому числі у зв'язку із закінченням строку, на який було створено юридичну особу, досягнення мети, для якої її створено, а також у випадках, передбачених установчими документами.
Положеннями статті 111 ЦК України встановлений порядок ліквідації юридичної особи.
Відповідно до частини 4 статті 91 ЦК України цивільна правоздатність юридичної особи виникає з моменту її створення і припиняється з дня внесення до єдиного державного реєстру запису про її припинення.
Згідно з матеріалами скарги та згідно з інформації з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІАМЕД" як станом на час відкриття виконавчого провадження №76392834 та і станом на на час розгляду скарги перебуває в стані припинення, тобто процедура ліквідації вказаного товариства є незавершеною, юридична особа не є припиненою.
Оскільки приписи п. 3 ч. 1 ст. 39 Закону передбачають закінчення виконавчого провадження у випадку припинення юридичної особи, а Товариство з обмеженою відповідальністю "ДІАМЕД" не було та не є припиненим, то відсутні правові підстави для закінчення виконавчого провадження.
Подібна позиція наведена в ухвалі Верховного Суду від 05.08.2024 у справі № 910/13846/21.
Щодо посилань ТОВ "ДІАМЕД" на постанову Вищого адміністративного суду від 15.06.2016 у справі №К/800/53033/15, постанови Верховного суду України від 20.11.2018 у справі № 822/2730/16, від 01.12.2015 у справі № 818/8714/13, постанову Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі №487/3335/13, то суд зазначає таке.
У справах № 487/3335/13 та № 818/8714/13 Велика Палата Верховного Суду та Верховний Суд України відповідно викладали висновки щодо застосування норм Закону України від 21.04.1999 № 606-XIV "Про виконавче провадження".
05.10.2016 набрав чинності Закон України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII, яким було визнано такими, що втратив чинність Закон України "Про виконавче провадження" 1999 року.
Закон України "Про виконавче провадження" 1999 року передбачав закінчення виконавчого провадження та направлення виконавчого документу ліквідаційній комісії (ліквідатору) у разі добровільної ліквідації юридичної особи - боржника.
Натомість, Закон України "Про виконавче провадження"№ 1404-VIII, яким, як вже зазначалося, визнано таким, що втратив чинність Закон України "Про виконавче провадження" 1999 року, не встановлює спеціального порядку примусового виконання рішень щодо боржника-юридичної особи, яка перебуває у стані припинення за рішенням власників (учасників) такої юридичної особи.
У даному випадку, виконавче провадження відкрито 11.11.2024, відтак, виконання рішення суду відбувається на підставі чинної редакції Закону України "Про виконавче провадження" від 02.06.2016 № 1404-VIII.
Отже наведені ТОВ "ДІАМЕД" висновки, викладені у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03.10.2018 у справі № 487/3335/13 (провадження № 14-111цс18) та постанові Верховного Суду України від 01.12.2015 у справі № 818/8714/13, не підлягають врахуванню при розгляді даної скарги, оскільки вони зроблені щодо застосування норм Закону про виконавче провадження 1999 року, який втратив чинність ще до виникнення спірних правовідносин у цій справі.
Також суд зазначає, що посилання скаржника на приписи ст. ст. 111, 112 ЦК України є безпідставним, оскільки норми зазначених статей не регулюють дій державного виконавця щодо закінчення виконавчого провадження та передачі судового наказу ліквідаційній комісії для виконання.
Крім того, не підлягають застосуванню до спірних правовідносин і правові висновки, викладені у постанові Верховного Суду від 20.11.2018 у справі № 822/2730/16, оскільки правовідносини не є подібними , а судове рішення суду касаційної інстанції не містить жодних висновків щодо застосування норм Закону про виконавче провадження в процедурі ліквідації юридичної особи, не пов'язаної з її банкрутством.
Посилання ТОВ "ДІАМЕД" на постанову Вищого адміністративного суду України від 15.06.2016 у справі №К/800/53033/15 також не береться судом до уваги, оскільки, по-перше, відповідно до змісту частини четвертої статті 236 ГПК України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин врахуванню підлягають висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах саме Верховного Суду, по-друге, вказана постанова не містить жодних висновків щодо застосування норм Закону про виконавче провадження в процедурі ліквідації юридичної особи.
Таким чином, оскільки ТОВ "ДІАМЕД" не ліквідовано, а чинне законодавство України не передбачає передання виконавчого документа ліквідаційній комісії для виконання, суд дійшов висновку, що скарга ТОВ "ДІАМЕД" в частині зобов'язання Шевченківського ВДВС у м. Києві закінчити виконавче провадження №76392834, відкрите щодо ТОВ "ДІАМЕД", на підставі п. 3 ч. 1 ст. 39 ЗУ "Про виконавче провадження" та передати Наказ Господарського суду м. Києва №910/18626/23, виданий 09.10.2024 ліквідаційній комісії ТОВ "ДІАМЕД" для здійснення виконання задоволенню не підлягає.
Керуючись ст. 231, 233-235, 342, 343 Господарського процесуального кодексу України, суд
1. Провадження за скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАМЕД" в частині визнання неправомірними дій державного виконавця Шевченківського ВДВС у м. Києві Мороз Л.Є. щодо винесення постанови про накладення штрафу від 28.02.2025 та скасування постанови Шевченківського ВДВС у м. Києві від 28.02.2025 про накладення штрафу в рамках виконавчого провадження №76392834 - закрити.
2. В іншій частині вимог скарги Товариства з обмеженою відповідальністю "ДІАМЕД" - відмовити.
3. Ухвала набирає законної сили негайно після її проголошення - 24.04.2025 та може бути оскаржена у порядку і строк, встановлені ст.256, 257 Господарського процесуального кодексу України.
Дата підписання ухвали: 25.04.2025.
Суддя С. О. Турчин