номер провадження справи 24/6/25
18.03.2025 Справа № 908/259/25
м.Запоріжжя Запорізької області
Господарський суд Запорізької області у складі судді Азізбекян Тетяни Анатоліївни, за участю секретаря судового засідання Коваль А.К., розглянувши в матеріали справи № 908/259/25
за позовом Акціонерного товариства “Сенс Банк» (03150, місто Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, ЄДРПОУ 23494714)
до відповідача: Приватне виробниче підприємство “Пилява» (69000, м. Запоріжжя, вул. Островського, буд. 20, РНОКПП 30651029)
про стягнення 76410,06 грн
за участю представників:
від позивача: Ременюк Т.О., довіреність № 023145/24 від 08.10.2024
від відповідача: не прибув
До Господарського суду Запорізької області звернулося Акціонерне товариство “Сенс Банк» з позовом до Приватного виробничого підприємства “Пилява» про стягнення з відповідача заборгованості у розмірі 76410,06 грн за договором кредиту № 034/08 від 29.02.2008, яка складається з суми заборгованості за кредитом - 46 764,80 грн та суми заборгованості за відсотками - 29 645,26 грн.
Згідно з протоколом автоматизованого розподілу від 31.01.2025 здійснено автоматичний розподіл судової справи між суддями, присвоєно єдиний унікальний номер судової справи 908/259/25 та визначено до розгляду судді Азізбекян Т.А.
Ухвалою Господарського суду Запорізької області від 04.02.2025 прийнято позовну заяву до розгляду, відкрито провадження у справі № 908/259/25 в порядку спрощеного позовного провадження, присвоєно справі номер провадження 24/6/25 Судове засідання для розгляду справи призначено на 19.02.2025.
Ухвалою суду від 19.02.2025 розгляд справи відкладено на 12.03.2025, яке перенесено на 18.03.2025.
Відповідно до ст. 222 ГПК України здійснювалося фіксування судового засідання 18.03.2024 за допомогою звукозаписувального технічного засобу.
Позивач підтримав позовні вимоги у повному обсязі з підстав, викладених у позовній заяві.
Відповідач у судове засідання не прибув, про причини неявки суд не повідомив. Клопотань про розгляд справи за відсутності уповноваженого представника відповідача або про відкладення розгляду справи на адресу суду не надходило. Про дату, час та місце проведення судового засідання був повідомлений своєчасно та належним чином. Своїм правом бути присутніми у судовому засіданні відповідач не скористався. Письмового відзиву не надав.
Ухвала суду від 04.02.2025 про відкриття провадження у справі № 908/259/25 направлялась судом відповідачу на його поштову адресу згідно даних Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань: 69000, м. Запоріжжя, вул. Островського, буд. 20.
Відповідно до ч. 7 ст. 120 ГПК України, учасники судового процесу зобов'язані повідомляти суд про зміну свого місцезнаходження чи місця проживання під час розгляду справи. У разі відсутності заяви про зміну місця проживання ухвала про повідомлення чи виклик надсилається учасникам судового процесу, які не мають офіційної електронної адреси, та за відсутності можливості сповістити їх за допомогою інших засобів зв'язку, які забезпечують фіксацію повідомлення або виклику, за останньою відомою суду адресою і вважається врученою, навіть якщо відповідний учасник судового процесу за цією адресою більше не знаходиться або не проживає.
Судом також враховано, що відповідно до позиції Європейського суду з прав людини, викладеної у рішенні у справі «Пономарьов проти України» від 03.04.2008, сторони в розумні інтервали часу мають вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Таким чином, не лише на суд покладається обов'язок належного повідомлення сторін про час та місце судового засідання, але й сторони повинні вживати заходів, щоб дізнатись про стан відомого їм судового провадження.
Про хід розгляду справи відповідач міг дізнатись з офіційного веб-порталу Судової влади України «Єдиний державний реєстр судових рішень»://reyestr.court.gov.ua/. Названий веб-портал згідно з Законом України «Про доступ до судових рішень» № 3262-IV від 22.12.2005 є відкритим для безоплатного цілодобового користування.
Також судом враховано, що відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру або встановить обґрунтованість будь-якого висунутого проти нього кримінального обвинувачення. Перебіг строків судового розгляду у цивільних справах починається з часу надходження позовної заяви до суду, а закінчується ухваленням остаточного рішення у справі, якщо воно не на користь особи (справа «Скопелліті проти Італії» від 23.11.1993), або виконанням рішення, ухваленого на користь особи (справа «Папахелас проти Греції» від 25.03.1999).
Обов'язок швидкого здійснення правосуддя покладається, в першу чергу, на відповідні державні судові органи. Розумність тривалості судового провадження оцінюється в залежності від обставин справи та з огляду на складність справи, поведінки сторін, предмету спору. Нездатність суду неефективно протидіяти недобросовісно створюваним учасниками справи перепонам для руху справи є порушенням частини 1статті 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод (параграфи 66, 69 рішення Європейського суду з прав людини від 08.11.2005 р. у справі «Смірнова проти України»).
Роль національних суддів полягає у швидкому та ефективному розгляді справ (рішення Європейського суду з прав людини від 30.11.2006 у справі «Красношапка проти України», від 02.12.2010 «Шульга проти України», від 21.10.2010 «Білий проти України»).
Відзив на адресу суду від відповідача не надійшов, як і будь-яких клопотань чи заяв до суду від відповідача не надходило.
Згідно ст. 165 ГПК України у разі ненадання відповідачем відзиву у встановлений судом строк без поважних причин, суд вирішує справу за наявними матеріалами.
У відповідності до ст. 42 ГПК України учасники справи зобов'язані виявляти повагу до суду та до інших учасників судового процесу; сприяти своєчасному, всебічному, повному та об'єктивному встановленню всіх обставин справи; з'являтися в судове засідання за викликом суду, якщо їх явка визнана судом обов'язковою; подавати усі наявні у них докази в порядку та строки, встановлені законом або судом, не приховувати докази; надавати суду повні і достовірні пояснення з питань, які ставляться судом, а також учасниками справи в судовому засіданні; виконувати процесуальні дії у встановлені законом або судом строки; виконувати інші процесуальні обов'язки, визначені законом або судом.
Згідно ч. 1 ст. 202 ГПК України, неявка у судове засідання будь-якого учасника справи за умови, що його належним чином повідомлено про дату, час і місце цього засідання, не перешкоджає розгляду справи по суті, крім випадків, визначених цією статтею.
Оскільки судом належним чином виконано обов'язок та вжито заходи щодо повідомлення відповідача про розгляд справи, неявка в судове засідання представника відповідача не перешкоджає розгляду справи, суд дійшов висновку про можливість розгляду справи за відсутності відповідача за наявними матеріалами.
В засіданні 18.03.2025 судом, в порядку ст. 240 ГПК України, проголошено вступну та резолютивну частини рішення. Суд повідомив строк виготовлення повного тексту рішення та роз'яснив порядок і строк його оскарження.
Розглянувши матеріали справи, вислухавши пояснення позивача, суд
29.02.2008 Акціонерно-комерційний банк соціального розвитку «Укрсоцбанк» (в подальшому - АК «Альфа-Банк» (Кредитор) та Приватне виробниче підприємство «Пилява» (Позичальник) уклали договір невідновлювальної кредитної лінії № 034/08, за умовами якого (п. 1.1.) Кредитор зобов'язується надавати Позичальнику грошові кошти на умовах забезпеченості, повернення, строковості, платності та цільового характеру використання, на умовах визначених цим Договором.
Відповідно до п. 1.1.1. договору надання Кредиту буде здійснюватися окремими частинами, надалі за текстом кожна частина окремо - «Транш», а у сукупності - «Транші», зі сплатою 14,5 (чотирнадцять цілих і п'ять десятих) процентів річних за Кредитом та комісій, в розмірі та в порядку визначеному Тарифами на послуги по наданню кредитів, які містяться в Додатку 1 до цього Договору, який є невід'ємною складовою частиною цього Договору, надалі за текстом -«Тарифи», в межах максимального ліміту заборгованості Позичальника за Кредитом, в сумі 100 000,00 (Сто тисяч) гривень 00 копійок.
Згідно п. 1.1.2. договору, погашення Кредиту буде здійснюватись відповідно до графіку, що міститься в Додатку 2 до цього Договору, який є невід'ємною складовою частиною цього Договору, та з кінцевим терміном погашення заборгованості за Кредитом не пізніше 28 серпня 2017 року на умовах, визначених цим Договором. При цьому, у разі, якщо день погашення Кредиту (Траишу Кредиту) припадає на неробочий день Кредитора, то днем погашення Кредиту вважається попередній робочий день Кредитора.
Кредит надається Позичальнику на наступні цілі: поповнення оборотних коштів (п. 1.3. договору).
Відповідно до п. п. 2.1., 2.2. договору (в редакції Договору про внесення змін № 2 до Договору кредиту № 034/08 від 29.02.2008 про надання невідновліовальної кредитної лінії від 20.05.2011) видача Траншів Кредиту на цілі, визначені п. 1.3. цього Договору, проводиться шляхом перерахування Кредитором відповідної суми кредитних коштів в межах максимального ліміту заборгованості, що діє на дату видачі, з відповідних внутрішньобанківських позичкових рахунків на поточний рахунок Позичальника, на підставі письмового звернення Позичальника. Моментом (днем) надання Траншу Кредиту вважається день перерахування Кредитором коштів з відповідного внутрішньобанківського позичкового рахунку на поточний рахунок Позичальника, в сумі відповідного Траншу Кредиту.
Згідно п.п. 2.3., 2.4., 2.5 договору (в редакції Договору про внесення змін № 2 до Договору кредиту № 034/08 від 29.02.2008 про надання невідновліовальної кредитної лінії від 20.05.2011) 2.3. Нарахування процентів за користування Кредитом здійснюється у валюті Кредиту кожного робочого дня на фактичний залишок заборгованості за Кредитом на кінець дня. Нарахування процентів за користування Кредитом за вихідні та неробочі дні здійснюється в останній робочий день перед вихідними та неробочими днями за вихідні та неробочі дні поточного місяця. Якщо вихідні та неробочі дні починаються в поточному місяці та закінчуються в наступному місяці, то нарахування за вихідні та неробочі дні поточного місяця здійснюється в останній робочий день поточного місяця, а нарахування за вихідні та неробочі дні наступного місяця здійснюється в перший робочий день наступного місяця.
2.4. Сплата процентів за користування Кредитом здійснюється щомісячно, в період, що починається з останнього календарного дня поточного місяця по п'ятий календарний день наступного місяця (включно). Сплаті в зазначений період підлягають проценти, що нараховані за період з останнього календарного дня попереднього місяця по передостанній календарний день поточного місяця. В день повернення заборгованості за Кредитом/Траншем кредиту в повній сумі, сплаті підлягають проценти, що нараховані по день що передує дню погашення заооргованості за Кредитом/Траншем Кредиту (включно). Якщо останній календарний день попереднього місяця припадає на вихідний чи неробочий день, то сплата процентів здійснюється, починаючи з наступного після нього робочого дня. Якщо п'ятий календарний день місяця наступного за місяцем, в якому нараховані проценти, припадає на вихідний чи неробочий день, то кінцевим строком для сплати процентів є наступний після нього робочий день.
Сплата процентів здійснюється шляхом договірного списання Кредитором грошових коштів у сумі нарахованих процентів з поточного рахунку Позичальника, та зарахування відповідної суми грошових коштів на відповідні внутрішньобанківські рахунки обліку нарахованих процентів.
Дострокове, тобто, до настання першого дня періоду сплати нарахованих процентів зазначених у п.п.2.4. цього Договору, погашення заборгованості за нарахованими процентами за користування кредитом здійснюється шляхом списання Кредитором грошових коштів з рахунків на відповідний внутрішньобанківський рахунок з обліку нарахованих процентів.
2.4.1. Списання грошових коштів на погашення заборгованості за нарахованими процентами здійснюється в строки, визначені цим Договором, а у разі дострокового погашення Кредиту - на підставі письмового звернення Позичальника оформленого в порядку та на умовах, визначених в п. 3.1.4. та 3.4.1. цього Договору кредиту.
2.4.2. Моментом (днем) сплати нарахованих процентів, або їх частини, вважається день зарахування на відповідні внутрішньобанківські рахунки обліку нарахованих процентів відповідної суми грошових коштів.
Відповідно до п. п. 2.7., 2.8. договору (в редакції Договору про внесення змін № 2 до Договору кредиту № 034/08 від 29.02.2008 про надання невідновліовальної кредитної лінії від 20.05.2011) 2.7. Погашення Кредиту/Траншів Кредиту здійснюється в строки/терміни передбачені п.п.1.1.2. цього Договору, шляхом договірного списання Кредитором грошових коштів в сумі Кредиту (Траншу Кредиту) або його частини з поточного рахунку Позичальника, та зарахування відповідної суми грошових коштів на відповідний внутрішньобанківський позичковий рахунок.
Дострокове, тобто, до настання першого дня періоду сплати заборгованості за Кредитом/Траншем Кредиту зазначених у п.п. 1.1.2 цього Договору, погашення заборгованості за Кредитом/Траншем Кредиту здійснюється шляхом списання Кредитором грошових коштів з рахунків на відповідний внутрішньобанківський позичковий рахунок.
2.7.1. Списання грошових коштів на погашення заборгованості за Кредитом (Траншів Кредиту) здійснюється и терміни/строки, передбачені цим Договором, а у разі дострокового погашення Кредиту (Траншів Кредиту) - на підставі письмового звернення Позичальника, в порядку та на умовах, визначених в л. 3.1.4. та 3.4.1. цього Договору.
2.8. Моментом (днем) повернення Кредиту, або його частини, вважається день зарахування на відповідний внутрішньобанківський позичковий рахунок - відповідної суми грошових коштів.
2.8.1. Якщо останній день строку погашення заборгованості за Кредитом припадає на вихідний чи неробочий день, то погашення заборгованості за Кредитом здійснюється в наступний після нього робочий день.
У п. 3.5.5 договору визначено, що Позичальник зобов'язаний погашати Кредитору Кредит (Транші Кредиту) відповідно до п.п.1.1.2., 3.3.16. цього Договору.
3.3.16. на вимогу Кредитора у випадках, передбачених у п.п. 2.8, 2.12.3. 3.2.7., 3.2.8.. цього Договору, достроково протягом 30 (тридцяти) календарних днів після отримання Позичальником письмової вимоги Кредитора, повернути Кредит, сплатити проценти, комісії, можливу неустойку (пеню, штраф), а також достроково виконати свої зобов'язання у випадках, в порядку та в строки що передбачені в пункті 5.4. цього Договору.
17.06.2015 сторони уклали Договір про внесення змін до Договору не відновлювальної кредитної лінії №034/08 від 29.02.2008 про наступне:
1. Всі терміни в даному Договорі про внесення змін використовуються в значенні, наведеному в Договорі кредиту (з урахуванням усіх змін та доповнень до нього).
2. Станом на дату укладення цього Договору про внесення змін заборгованість за Договором кредиту складає:
2.1. заборгованість за Кредитом в сумі 55 273,00 (п'ятдесят п'ять тисяч двісті сімдесят три) гривні 00 копійок;
2.2. заборгованість по процентам за користування Кредитом в сумі 28 025,07 (двадцять вісім тисяч двадцять п'ять) гривень 07 копійок.
2.3. заборгованість по нарахованим та не сплаченим комісіям в сумі 7685,13 (сім тисяч шістсот вісімдесят п'ять) гривень 13 копійок.
3. Сторони прийшли до взаємної згоди внести наступні зміни до умов кредитування, які викладені в Договорі кредиту (з урахуванням усіх змін та доповнень до нього):
3.1. Встановити, що погашення суми в розмірі 44 218,40 (сорок чотири тисячі двісті вісімнадцять) гриень 40 копійок здійснюється 17.06.2015 згідно черговості, зазначеної в договорах кредиту, погашення 20% заборгованості Позичальника за Кредитом в сумі 11054,60 (одинадцять тисяч п'ятдесят чотири) гривні 60 копійок здійснюватиметься згідно з графіком, який є Додатком 1 до цього Договору про внесення змін, в наступному порядку: до 05 числа (включно) кожного місяця, починаючи з червня 2015 року та з кінцевим терміном повернення заборгованості за Кредитом до 28 серпня 2017 року (включно), на умовах, визначених Договором кредиту з урахуванням положень цього Договору про внесення змін.
3.2. Встановити проценту ставку за користування Кредитом в розмірі 1% (один) процент річних протягом шестимісячного строку з дати підписання цього Договору про внесення змін.
3.3. Після спливу строку, зазначеного у п.3.2. цього Договору про внесення змін, починаючи з 17 грудня 2015 року процентна ставка за користування Кредитом встановлюється у розмірі та за правилами, визначеними у Договорі кредиту на дату укладення цього Договору про внесення змін.
3.4. Сторони домовились, що сплата строкових (поточних) процентів за користування Кредитом, які нараховуються з 17 червня 2015 року, здійснюється в загальному порядку, передбаченому Договором кредиту.
3.5. У разі, якщо день погашення Кредиту та/або сплати процентів припадає на неробочий (святковий або вихідний) день Кредитора, то Позичальник зобов'язаний здійснити відповідне погашення Кредиту та/або процентів в перший за ним робочий день Кредитора.
3.6. У разі належного виконання Позичальником умов, які викладені у п.п. 3.1. цього Договору про внесення змін, залишкова заборгованість Позичальника перед Кредитором за Договором кредиту (а саме, залишкова заборгованість за Кредитом, в сумі 35710,20 (тридцять п'ятьтисяч сімсот десять) гривень; 20 копійок підлягає анулюванню (прощенню). Датою анулювання (прощення) такої заборгованості вважається п'ятнадцятий календарний день після дати виконання Позичальником зазначених вище умов (тобто дати здійснення Позичальником останнього із платежів, передбачених п. 3.1. цього Договору про внесення змін). У разі, якщо визначена таким чином дата анулювання (прощення) заборгованості припадає на неробочий (святковий або вихідний) день Кредитора, то датою анулювання (прощення) заборгованості вважається перший за ним робочий день Кредитора.
Відповідно до п. 7.3. договору, цей Договір набирає чинності з дати його укладення та діє до виконання Сторонами належним чином і у повному обсязі всіх своїх зобов'язань за Договором.
12.08.2022 позачерговими Загальними зборами акціонерів АТ «Альфа-Банк» було прийнято рішення про зміну найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк», а також про внесення змін до Статуту Акціонерного товариства «Альфа-Банк» шляхом затвердження його в новій редакції. 30.11.2022 були внесені зміни до відомостей про юридичну особу, які містяться в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб, фізичних осіб-підприємців та громадських формувань, а саме - змінено найменування банку з Акціонерного товариства «Альфа-Банк» на Акціонерне товариство «Сенс Банк», при цьому код ЄДРПОУ: 23494714 залишився той самий що і раніше.
Матеріали справи свідчать, що на виконання умов Банком було надано Позичальнику кредитні кошти.
Як зазначає позивач та вбачається з матеріалів справи, Позичальник свої зобов'язання належним чином не виконав, Позичальником порушено зобов'язання щодо погашення кредиту в сумі 46764,80 грн та щодо сплати відсотків за користування кредитними коштами у розмірі 29645,26 грн.
Вказані нарахування підтверджуються відповідними розрахунками, що додані до матеріалів позовної заяви.
Невиконання взятих на себе зобов'язань за Договором невідновлювальної кредитної лінії № 034/08 від 29.02.2008 в частині повернення кредитних коштів та сплати відсотків процентів за користування кредитними коштами стало підставою звернення позивача до суду з вимогою про стягнення з відповідача заборгованості в примусовому порядку.
Проаналізувавши матеріали та фактичні обставини справи, оцінивши надані письмові докази у їх сукупності, враховуючи те, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, суд вважає позовні вимоги такими, що підлягають задоволенню, виходячи з наступного.
За змістом статті 11 ЦК України підставами виникнення цивільних прав та обов'язків, зокрема, є договори та інші правочини.
У відповідності до частини 1 статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку.
Нормами статті 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
В силу приписів ст. 629 ЦК України договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 6 цього Кодексу, сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості. Свобода договору полягає передусім у вільному волевиявленні волі сторін на вступ у договірні відносини. Волевиявлення учасників договору передбачає відсутність жодного тиску з боку контрагента або інших осіб (ст. 627 ЦК України).
Відповідно до ст. 638 ЦК України договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору. Істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди. Договір укладається шляхом пропозиції однієї сторони укласти договір (оферти) і прийняття пропозиції (акцепту) другою стороною.
Частиною першою статті 1054 ЦК України встановлено, що за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору (ч. 2 ст. 1054 ЦК України).
Статтею 1055 ЦК України унормовано, що кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним.
За змістом статті 1056-1 ЦК України розмір процентів та порядок їх сплати за договором визначаються в договорі залежно від кредитного ризику, наданого забезпечення, попиту і пропозицій, які склалися на кредитному ринку, строку користування кредитом, розміру облікової ставки та інших факторів.
Відповідно до ч. 1 ст. 1048 ЦК України позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно зі статтею 1049 згаданого Кодексу позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором. Договір позики є укладеним з моменту передання грошей або інших речей, визначених родовими ознаками.
Судом встановлено, що позивач свої зобов'язання за Договором невідновлювальної кредитної лінії № 034/08 від 29.02.2008 виконав належним чином.
Згідно ч. 1 ст. 530 ЦК України якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).
За змістом положень статті 193 ГК України суб'єкти господарювання та інші учасники господарських відносин повинні виконувати господарські зобов'язання належним чином відповідно до закону, інших правових актів, договору, а за відсутності конкретних вимог щодо виконання зобов'язання - відповідно до вимог, що у певних умовах звичайно ставляться. Кожна сторона повинна вжити усіх заходів, необхідних для належного виконання нею зобов'язання, враховуючи інтереси другої сторони та забезпечення загальногосподарського інтересу. Порушення зобов'язань є підставою для застосування господарських санкцій, передбачених цим Кодексом, іншими законами або договором. Не допускається одностороння відмова від виконання зобов'язань. До виконання господарських договорів застосовуються відповідні положення Цивільного кодексу України з урахуванням особливостей, передбачених цим Кодексом.
Аналогічні положення наведено й у статтях 525, 526 ЦК України.
Статтею 599 ЦК України встановлено, що зобов'язання припиняється виконанням, проведеним належним чином.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Умовами кредитного договору визначено графік погашення заборгованості за кредитом, періоди погашення та кінцевий термін користування кредитом.
У порушення умов договору, позичальник свої зобов'язання належним чином не виконав, в результаті чого станом на 12.11.2024 має заборгованість, а саме: сума заборгованості за кредитом - 46 764,80 грн; сума заборгованості за відсотками - 29 645,26 грн.
Загальна сума заборгованості становить 76 410,06 грн, що підтверджується розрахунком заборгованості.
На момент розгляду справи відповідачем заборгованість перед Кредитором не сплачено.
Відповідач не надав свого контррозрахунку суми заборгованості по Договору невідновлювальної кредитної лінії № 034/08 від 29.02.2008 заявленої до стягнення.
З урахуванням викладеного, оскільки заборгованість за кредитом в сумі 76410,06 грн станом на час прийняття рішення не погашена, розмір вказаної заборгованості відповідає фактичним обставинам справи, то позовні вимоги про стягнення з відповідача 76410,06 грн, з яких: сума заборгованості за кредитом - 46764,80 грн; сума заборгованості за відсотками - 29645,26 грн, підлягають задоволенню судом.
Згідно зі ст.129 Конституції України однією з засад судочинства є змагальність.
Суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному, об'єктивному та безпосередньому дослідженні наявних у справі доказів. Жодні докази не мають для суду заздалегідь встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також вірогідність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності. Суд надає оцінку як зібраним у справі доказам в цілому, так і кожному доказу (групі однотипних доказів), який міститься у справі, мотивує відхилення або врахування кожного доказу (групи доказів). (ст. 86 ГПК України)
Відповідно до частини першої статті 74 ГПК України належними є докази, на підставі яких можна встановити обставини, які входять до предмета доказування.
Необхідність доводити обставини, на які учасник справи посилається як на підставу своїх вимог і заперечень в господарському процесі, є складовою обов'язку сприяти всебічному, повному та об'єктивному встановленню усіх обставин справи, що передбачає, зокрема, подання належних доказів, тобто таких, що підтверджують обставини, які входять у предмет доказування у справі, з відповідним посиланням на те, які обставини цей доказ підтверджує.
При цьому, одним з основних принципів господарського судочинства є принцип змагальності. (ч., ч. 1-4 ст.13 ГПК України)
Названий принцип полягає в тому, що учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених цим Кодексом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених законом. Кожна сторона несе ризик настання наслідків, пов'язаних з вчиненням чи невчиненням нею процесуальних дій.
Принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (близька за змістом правова позиція викладена у постановах Верховного Суду від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 20.08.2020 у справі № 914/1680/18).
Судове рішення повинно ґрунтуватися на засадах верховенства права, бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Судове рішення має відповідати завданню господарського судочинства. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи.
Вимоги, як і заперечення на них, за загальним правилом обґрунтовуються певними обставинами та відповідними доказами, які підлягають дослідженню, зокрема, перевірці та аналізу. Все це має бути проаналізовано судом як у сукупності (в цілому), так і кожен доказ окремо, та відображено у судовому рішенні.
Обґрунтованим є рішення, ухвалене на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні, з наданням оцінки всім аргументам учасників справи (ч. 5 ст. 236 ГПК України).
Відповідно до п. 3 ч. 4 ст. 238 ГПК України у мотивувальній частині рішення зазначається, зокрема, мотивована оцінка кожного аргументу, наведеного учасниками справи, щодо наявності чи відсутності підстав для задоволення позову, крім випадку, якщо аргумент очевидно не відноситься до предмета спору, є явно необґрунтованим або неприйнятним з огляду на законодавство чи усталену судову практику.
Слід зауважити, що Верховний Суд в ході касаційного перегляду судових рішень неодноразово звертався загалом до категорії стандарту доказування та відзначав, що принцип змагальності забезпечує повноту дослідження обставин справи. Цей принцип передбачає покладання тягаря доказування на сторони. Одночасно цей принцип не передбачає обов'язку суду вважати доведеною та встановленою обставину, про яку сторона стверджує. Така обставина підлягає доказуванню таким чином, аби задовольнити, як правило, стандарт переваги більш вагомих доказів, тобто коли висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається більш вірогідним, ніж протилежний (постанови Касаційного господарського суду у складі Верховного Суду від 02.10.2018 у справі № 910/18036/17, від 23.10.2019 у справі № 917/1307/18, від 18.11.2019 у справі № 902/761/18, від 04.12.2019 у справі № 917/2101/17).
Аналогічний стандарт доказування застосовано Великою Палатою Верховного Суду у постанові від 18.03.2020 у справі № 129/1033/13-ц (провадження № 14-400цс19).
Згідно усталеної практики Європейського суду з прав людини, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча п.1 ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод 1950 року зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення від 09.12.1994 Європейського суду з прав людини у справі “Руїс Торіха проти Іспанії»). Крім того, вмотивоване рішення дає стороні можливість оскаржити його та отримати його перегляд вищестоящою інстанцією.
Позивач надав всі необхідні докази в обґрунтування позовних вимог.
Відповідач своїм правом на участь у судовому розгляді справи не скористалися, проти позову не заперечили, належними доказами доводи позивача не спростували.
На підставі викладеного, суд вважає позовні вимоги обґрунтованими, доведеними, законними та такими, що підлягають задоволенню судом повністю.
Згідно зі ст. 129 ГПК України судові витрати зі сплати судового збору покладаються на відповідача.
Керуючись ст., ст. 123, 129, 232, 233, 236-238, 240, 241 Господарського процесуального кодексу України, суд
Позов задовольнити.
Стягнути з Приватного виробничого підприємство “Пилява» (69000, м. Запоріжжя, вул. Островського, буд. 20, РНОКПП 30651029) на користь Акціонерного товариства “Сенс Банк» (03150, місто Київ, вул. Велика Васильківська, буд. 100, ЄДРПОУ 23494714, МФО 300346, п/р № НОМЕР_1 ) заборгованість в розмірі 76410 (сімдесят шість тисяч чотириста десять) грн 06 коп., з яких: заборгованістьі за кредитом 46764 (сорок шість тисяч сімсот шістдесят чотири) грн 80 коп., заборгованість за відсотками 29645 (двадцять девять тисяч шістсот сорок п'ять) грн 26 коп. та 2422 (дві тисячі чотириста двадцять дві) грн 40 коп. судового збору.
Видати наказ після набрання рішенням законної сили.
Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом двадцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Повне судове рішення складено 25.04.2025.
Суддя Т.А. Азізбекян