Справа № 552/6848/24 Номер провадження 22-ц/814/1666/25Головуючий у 1-й інстанції Яковенко Н. Л. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
17 квітня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження без повідомлення учасників справи у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_1 , поданою в її інтересах представником - адвокатом Зачепіло Зоряною Ярославівною,
на рішення Київського районного суду м.Полтави від 08 січня 2025 року, постановлене суддею Яковенко Н.Л.,
у справі за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
07.10.2024 ТОВ «Алекскредит» звернулося в суд із указаним позовом, у якому просило стягнути з ОСОБА_1 на користь товариства заборгованість за договором про надання кредиту №6791411 від 27.11.2023 станом на 30.09.2024 у загальній сумі 62433,00 грн., яка складається із: 9 000,00 грн. - заборгованість за сумою кредиту; 53 433,00 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом; а також судовий збір у розмірі 3028,00 грн.
В обґрунтування підстав позову зазначає, що 27.11.2023 між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №6791411. Указаний договір оформлено у порядку, передбаченому розділом 4 Правил надання кредиту ТОВ «Алекскредит», що розміщені на сайті кредитодавця https://alexcredit.ua, а саме: в електронній формі шляхом використання електронного цифрового підпису одноразовим ідентифікатором.
На виконання умов такого договору кредитодавець 27.11.2023 перерахував на картковий рахунок позичальника кредитні кошти у розмірі 9000,00 грн., а позичальник зобов'язався повернути кредит та сплатити проценти за користування ним до 24.06.2024.
Зазначає, що 27.11.2023 відповідач на веб-сайті товариства оформив заявку про надання кредиту, обравши суму та базовий період кредиту, а також вказавши власні персональні дані. Після здійснення перевірки та прийняття кредитором рішення про надання кредиту за указаною заявою, відповідачу направлено паспорт споживчого кредиту, посилання на пропозицію укласти договір щодо надання кредиту, що містять істотні умови договору та одноразовий ідентифікатор. Заявник, увійшовши в електронну поштову скриньку, перейшов за посиланням на оферту, після чого авторизувався в особистому кабінеті на веб-сайті кредитодавця. У подальшому відповідач ініціював та пройшов належну перевірку за допомогою системи BankID та у подальшому ознайомився з Правилами надання кредиту ТОВ «Алекскредит», що знаходяться у вільному доступі на офіційному веб-сайті товариства.
ТОВ «Алекскредит» свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі, а саме, надав відповідачу кредит у розмірі, відповідно до умов договору.
Відповідач не надав своєчасно товариству грошові кошти для погашення заборгованості за кредитом, відсотками, а також іншими витратами відповідно до умов договору, у зв'язку із чим станом на 30.09.2024 утворилася заборгованість у загальному розмірі 62433,00 грн., заявлена позивачем до стягнення, включно із витратами на сплату судового збору.
Рішенням Київського районного суду м.Полтави від 08.01.2025 позов задоволено.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Алекскредит» суму заборгованості за договором №6791411 від 27.11.2023 у розмірі 62433,00 грн., сплачений судовий збір у розмірі 3028,00 грн., всього 65461,00 грн.
Рішення районного суду вмотивовано тим, що відповідач, будучи обізнаним з істотними умовами договору про надання кредиту, зобов'язання за ним належним чином не виконав, у зв'язку із чим утворилася заборгованість за тілом кредиту та відсотками, які підлягають стягненню згідно із заявленими позовними вимогами.
Не погодившись із указаним судовим рішенням, відповідач, в інтересах якого діє представник - адвокат Зачепіло З.Я., подав апеляційну скаргу до Полтавського апеляційного суду. Посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення районного суду скасувати та ухвалити нове, яким у задоволенні позову відмовити.
Зазначає, що заявлені позивачем суми процентів не ґрунтуються на умовах договору і наявному і справі розрахунку заборгованості, який, серед іншого, не є первинним бухгалтерським документом.
Наголошує, що позивачем не надано належних доказів на підтвердження розміру стягнення, якими у відповідності до вимог статті 9 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність» є виписка із банківського рахунку.
Вважає розмір заборгованості за відсотками є несправедливим, оскільки він значно перевищує розмір заборгованості за кредитом, що на думку сторони відповідача, суперечить положенням ч.3 ст.549 ЦК України, ст.ст.18, 21 Закону України «Про споживче кредитування», а також правовій позиції Верховного Суду, сформованій у справі №6-100цс14 від 03.09.2014.
Припускає, що позивач, як фінансова установа, скориставшись необізнаністю позичальника, діючи з порушенням звичаїв ділового обороту та порушуючи норми і вимоги діючого законодавства, спонукав останнього на укладення договору позики на вкрай невигідних для нього умовах, які позичальник не міг належно оцінити.
Цитуючи постанову Верховного Суду від 28.03.2018 у справі №444/9519/12, наголошує на співмірності суми боргу за договором та штрафних санкцій за порушення строків виконання, які у період військового стану не нараховуються.
Звертає увагу, що в порушення вимог частини третьої статті 175 ЦПК України позивач не вжив заходів досудового врегулювання спору та не надіслав позичальнику із вимогою про стягнення боргу.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 25.02.2025 відкрито апеляційне провадження у вказаній справі; закінчено підготовчі дії та призначено до судового розгляду, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 26.02.2025.
12.03.2025 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення, а оскаржуване судове рішення без змін, як законне та обгрунтоване.
Заслухавши доповідь судді, вивчивши матеріали справи, перевіривши доводи апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 27.11.2023 між ТОВ «Алекскредит» та ОСОБА_1 укладено договір про надання кредиту №6791411, підписаний позичальником електронним підписом одноразовим ідентифікатором PS6791411.
За договором кредитодавець надає позичальнику кредит на інші споживчі цілі (вирішення власних фінансових питань) без додаткового забезпечення у тимчасове, строкове, платне користування, а позичальник зобов'язується повернути кредит і сплатити проценти за користування кредитом та інші платежі у відповідності до умов договору. Кредит надається у національній грошовій валюті України - гривні (п.1.2. договору).
Сума кредиту складає 9000,00 грн. (п.1.3. договору).
Кредит надається ляхом перерахування кредитодавцем коштів у рахунок кредиту, у сумі, визначеній у п.1.3. цього договору, на рахунок позичальника, включаючи використання реквізитів електронного платіжного засобу останнього (п.1.4. договору).
За змістом п.1.7.2. договору ставки нарахування процентів за користування кредитом за загальними умовами кредитування при укладенні договору: у базовий період протягом 30 календарних днів з 27.11.2023 по 27.12.2023 у розмірі 1,79% за один день користування кредитом; у спеціальний період протягом 180 календарних днів з 28.12.2023 по 24.06.2024 у розмірі 3% за один день користування кредитом. Орієнтовна реальна річна процентна ставка при використанні загальних умов кредитування складає 18564,00%. Орієнтовна загальна вартість кредиту при використанні загальних умов кредитування складає 13838,40 грн.
У разі неналежного виконання графіку платежів настає умова дострокового виконання зобов'язань за договором, у зв'язку із чим частина основної суми кредиту та проценти за користування кредитом за базовий період визнаються простроченими, а позичальник має сплатити всю заборгованість за договором. У разі неналежного виконання договору строк сплати процентів за користування кредитом, які нараховані у спеціальний період на прострочену основну суму кредиту - день нарахування таких процентів за користування кредитом (п.1.7.6. договору)./а.с.10-18/
Додатком №1 до договору про надання кредиту №6791411 від 27.11.2023 є таблиця обчислення орієнтовної загальної вартості кредиту та орієнтовної реальної річної процентної ставки за договором./а.с.18,19/
Передувала такому договору з додатками пропозиція укласти договір (оферта) щодо надання кредиту №6791411 від 27.11.2023, а також ознайомлення із паспортом споживчого кредиту, які підписані позичальником одноразовим ідентифікатором PS6791411./а.с.21-25, 27-28/
До позовної заяви позивачем приєднано Правила надання кредиту ТОВ «Алекскредит», затверджені протоколом загальних зборів учасників №17/11-23 від 17.11.2023./а.с.3044/
13.09.2024 ТОВ «ФК «Елаєнс» складено довідку в тім, що товариством на підставі договору №41346335_18/10/17 надаються ТОВ «Алекскредит» послуги з переказу грошових коштів ТОВ «Алекскредит»; надано відомості про деталі операції: номер в системі FONDY: 692989986; номер операції: 65947303095957033586677080280129; дата проведення платежу: 27.11.2023; призначення платежу: transfer_funds; сума платежу: 9000,00 грн.; валюта платежу: UAN; платіжний метод: карта mastercard; статус платежу: approved; номер карти: НОМЕР_1 ; банк картки отримувача: Monobank./а.с.26/
Указані відомості ТОВ «ФК «Елаєнс» підтверджені АТ «Універсал Банк», який повідомив, що на ім'я ОСОБА_1 випускалася картка НОМЕР_1 ; а також надано відомості про рух коштів за цією карткою за період з 27.11.2023 по 30.11.2023, якими підтверджено, що 27.11.2023 16:26:47 FONDY A2C перераховано 9000,00 грн./а.с.62/
Згідно із розрахунком заборгованості за договором про надання кредиту №6791411 від 27.11.2023 станом на 30.09.2024 у загальній сумі 62433,00 грн., яка складається із: 9 000,00 грн. - заборгованість за сумою кредиту; 53 433,00 грн. - заборгованість за процентами за користування кредитом./а.с.7-9/
Задовольняючи позовні вимоги районний суд виходив із того, що договір про надання кредиту укладено сторонами за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він є укладеним у письмовій формі. Відтак, твердження відповідача про те, що договір не містить підпису районний суд визнав такими, що не заслуговують на увагу, як і посилання на те, що позивачем не доведено сам факт отримання позичальником грошових коштів.
Із огляду на викладене, установивши факт отримання відповідачем кредитних коштів та подальше розпорядження ними, що підтверджено належними доказами, зокрема, випискою по картковому рахунку, а також той факт, що відповідач умови договору не виконала, кредитні кошти не повернула, районний суд визнав наявними підстави для задоволення позову.
Апеляційний суд, переглядаючи судове рішення в межах доводів апеляційної скарги, із висновками суду першої інстанції погоджується. Доводи апеляційної скарги правильність таких висновків не спростовують, ґрунтується на довільному тлумаченні умов кредитування та переоцінки доказів.
Частиною першою статті 205 ЦК України визначено, що правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Згідно зі статтею 627 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості.
Статтею 638 ЦК України передбачено, що договір є укладеним, якщо сторони в належній формі досягли згоди з усіх істотних умов договору.
У частині другій статті 639 ЦК України зазначено, що договір, укладений за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем за згодою обох сторін, вважається укладеним в письмовій формі.
Відповідно до статті 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Кредитний договір укладається у письмовій формі (стаття 1055 ЦК України).
Особливості укладання кредитного договору в електронному вигляді визначені Законом України «Про електронну комерцію».
Згідно з пунктом 6 частини першої статті 3 Закону України «Про електронну комерцію» електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших; електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору.
Відповідно до частини третьої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» електронний договір укладається шляхом пропозиції його укласти (оферти) однією стороною та її прийняття (акцепту) другою стороною. Електронний договір вважається укладеним з моменту одержання особою, яка направила пропозицію укласти такий договір, відповіді про прийняття цієї пропозиції в порядку, визначеному частиною шостою цієї статті.
Пропозиція укласти електронний договір (оферта) може бути зроблена шляхом надсилання комерційного електронного повідомлення, розміщення пропозиції (оферти) у мережі Інтернет або інших інформаційно-телекомунікаційних системах (частини четверта статті 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
За правилом частини восьмої статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» у разі якщо укладення електронного договору відбувається в інформаційно-телекомунікаційній системі суб'єкта електронної комерції, для прийняття пропозиції укласти такий договір особа має ідентифікуватися в такій системі та надати відповідь про прийняття пропозиції (акцепт) у порядку, визначеному частиною шостою цієї статті. Такий документ оформляється у довільній формі та має містити істотні умови, передбачені законодавством для відповідного договору.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного в письмовій формі. Кожний примірник електронного документа з накладеним на нього підписом, визначеним статтею 12 цього Закону, є оригіналом такого документа.
У справі, яка переглядається, судом першої інстанції правильно установлено, що кредитний договір укладено сторонами в електронному вигляді з використанням електронного підпису одноразовим ідентифікатором, що відповідає вимогам статті 12 Закону України «Про електронну комерцію».
Факт підписання договору, якому передувало ознайомлення з паспортом споживчого кредиту та таблицею обрахунку його вартості, відповідачем не спростовано. Натомість, ознайомившись зі змістом кредитного договору, паспортом споживчого кредиту та додатком до нього, відповідач мала реальну можливість відмовитися від укладення останнього та на момент його підписання заперечень щодо істотних умов договору не заявляла.
Доказів, що указані в договорі та паспорті споживчого кредиту одноразові ідентифікатори та персональні дані належать третім особам, а не позичальнику, останнім також не надано, тоді як наведений позивачем алгоритм укладення договорів виключає підстави вважати, що без їх погодження позичальник міг отримати кредитні кошти.
Отже, відповідач, як позичальник, погодився на укладення договору саме на таких умовах і не відмовився від його укладення, тобто взяв на себе обов'язок сплатити позичальнику саме такий розмір відсотків за користування кредитними коштами в межах строку кредитування.
За змістом статті 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Належність виконання зобов'язання є предметом доказування і у справі про стягнення заборгованості, доказувати факт здійснення відповідачем оплати, заявленої позивачем до стягнення, має саме відповідач, а не позивач. Наведене відповідає позиції Верховного Суду, сформульованої у справі №913/618/21 від 08.06.2022.
Згідно зі статтями 12, 13, 81 ЦПК України обов'язок доказування та подання доказів покладається на сторони. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Указані вимоги процесуального закону покладають тягар доказування на сторони, що забезпечуватиме реалізацію принципу змагальності у судовому процесі. Реалізація такого принципу здійснюється через стандарт більшої переконливості, за яким висновок про існування стверджуваної обставини з урахуванням поданих доказів видається вірогіднішим, ніж протилежний. Застосування такого підходу оцінки доказів відповідає позиції Верховного Суду у справах №910/18036/17 від 02.10.2018, №917/1307/18 від 23.10.2019.
Наведений процесуальний обов'язок відповідачем не виконано та не надано доказів, які б спростовували факт отримання кредитних коштів або належності виконання зобов'язання. Тоді, як розмір стягнення заборгованості кредитом, включно із відмотками, підтверджено детальним розрахунком та випискою по рахунку, які у сукупності підтверджують заявлені позовні вимоги.
Підстав вважати, що заборгованість за відсотками є завищеною, а розмір стягнення неспівмірним до заборгованості за тілом кредиту, колегія суддів відхиляє, оскільки наведені у мотивах апеляційної скарги положення ч.3 ст.549 ЦК України, ст.ст.18, 21 Закону України «Про споживче кредитування» стосуються неустойки, а не процентів, нарахованих у порядку ст.1056-1 ЦК України. При цьому природа таких процентів є відмінною від нарахувань у порядку ч.2 ст.625 ЦК України, а тому в період дії військового стану їх нарахування в межах строку кредитування не зупиняється.
Доводи апеляційної скарги щодо безпідставності нарахування процентівзакредитомпісляспливустрокукредитування,колегіясуддіввідхиляє,яктакі,щосуперечатьумовамзобов'язаннятазводятьсядонерозумінняприродиправочину, щонезвільняєвідобов'язкуйоговиконання, а наведена практика Верховного Суду є відмінною з фактичними обставинами, а тому застосуванню не підлягає.
Інші доводи апеляційної скарги, зокрема, порушення позивачем вимог частини третьої статті 175 ЦПК України, а саме, не вжиття заходів досудового врегулювання спору, колегія суддів відхиляє, як такі, що у розумінні частини 3 статті 376 ЦПК України не є обов'язковими для скасування судового рішення.
Європейський суд з прав людини вказав, що згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються. Хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент. Міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (SERYAVIN AND OTHERS v. UKRAINE, №4909/04, §58, ЄСПЛ, від 10 лютого 2010 року), (Проніна проти України, №63566/00, §23, ЄСПЛ, від 18 липня 2006 року).
Із огляду на викладене, апеляційний суд приходить до висновку, що апеляційну скаргу необхідно залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції залишити без змін.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 375, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 , подану в її інтересах представником- адвокатом Зачепіло Зоряною Ярославівною, - залишити без задоволення.
Рішення Київського районного суду м.Полтави від 08 січня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом 30 днів шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення, або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Ю.В. Дряниця
О.В. Чумак