Справа № 532/2660/24 Номер провадження 22-ц/814/1772/25Головуючий у 1-й інстанції Омельченко І. І. Доповідач ап. інст. Пилипчук Л. І.
24 квітня 2025 року м. Полтава
Полтавський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючий суддя Пилипчук Л.І.,
судді Дряниця Ю.В., Чумак О.В.
розглянувши у місті Полтаві цивільну справу за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс»
на рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 13 січня 2025 року, постановлене суддею Омельченко І.І.,
у справі за позовом ОСОБА_1 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гречин Наталія Володимирівна, Житомирський обласний державний нотаріальний архів, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню,
11.11.2024 ОСОБА_1 звернулася в суд із указаним позовом, у якому просила визнати таким, що не підлягає виконанню виконавчий напис, вчинений 24.10.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм О.С. та зареєстрований у реєстрі за №81723, про стягнення з неї на користь ТзОВ «Онлайн Фінанс» заборгованості за кредитним договором у розмірі 23095,00 грн.
Також просить стягнути з відповідача на її користь витрати на правову допомогу у загальному розмірі 13 000,00 грн.
Вважає, що такий виконавчий напис не підлягає виконанню, оскільки при його вчиненні приватний нотаріус не переконався належним чином у безспірності розміру сум, що підлягають стягненню за записом, чим порушив вимоги статті 88 Закону України «Про нотаріат», положення глави 16 наказу Міністерства юстиції України «Про затвердження порядку вчинення нотаріальних дій нотаріусами України»; а також вимоги постанови Кабінету Міністрів України «Про затвердження переліку документів, за якими стягнення заборгованості провадиться у безспірному порядку на підставі виконавчих написів нотаріусів» №1172. Так, згідно пункту 1 указаного Переліку нотаріусу повинні були бути надані оригінал нотаріально посвідченої угоди та документи, що підтверджують безспірність заборгованості, тоді як він, позивач, жодних нотаріально посвідчених кредитних договорів не укладав та заперечує наявність безспірної заборгованості.
Рішенням Кобеляцького районного суду Полтавської області від 13.01.2025 позовні вимоги задоволено.
Визнано виконавчий напис №81723, вчинений 24.10.2020 приватним нотаріусом Житомирського міського нотаріального округу Гораєм Олегом Станіславовичем, про стягнення із ОСОБА_1 на користь ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» заборгованість у розмірі 23095,00 грн., таким, що не підлягає виконанню.
Стягнуто з ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь держави судовий збір у розмірі 1816,80 грн.
Стягнуто з ТОВ «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрати на правову допомогу в розмірі 13 000,00 грн.
Рішення районного суду вмотивовано тим, що нотаріусом не дотримано порядок вчинення виконавчого напису щодо подання стягувачем документів на підтвердження безспірної заборгованості боржника, що за відсутності нотаріально посвідченого кредитного договору, є обґрунтованою підставою для визнання виконавчого напису таким, що не підлягає виконанню.
Вирішуючи питання стягнення правничих витрат, понесених позивачем, районний суд виходив з підстав їх обґрунтованості належними доказами, узгодженості зі складністю справи, реальності таких витрат та розумності їх розміру.
Відповідач ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» оскаржив рішення районного суду в частині розподілу судових витрат в апеляційному порядку. Посилаючись на невідповідність висновків суду обставинам справи та порушення норм процесуального права, просить рішення районного скасувати в частині стягнення правничих витрат та відмовити у їх стягнення із ТзОВ «ФК Онлайн Фінанс».
Цитуючи зміст статті 59 Конституції України, частини другої статті 15, частини третьої статті 133 ЦПК України, доводить, що представництво у суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом, тоді як представник позивачки ФО-П Орлова А.М. не є адвокатом, що виключає підстави стягнення правничих витрат.
Вважає судові витрати позивача необґрунтованими про що він наголошував районному суду у додаткових поясненнях, які суд першої інстанції залишив без належного реагування.
Ухвалою Полтавського апеляційного суду від 28.02.2025 відкрито апеляційне провадження; у справі закінчено підготовчі дії та призначено її до розгляду, про що постановлена ухвала апеляційного суду від 13.03.2025.
24.02.2025 до Полтавського апеляційного суду надійшов відзив позивача на апеляційну скаргу, яку просить залишити без задоволення.
Вивчивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, у межах доводів апеляційної скарги, апеляційний суд приходить до наступних висновків.
Судом установлено та підтверджується матеріалами справи, що 12.11.2024 ОСОБА_1 звернулася в суд із позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс», треті особи: приватний виконавець виконавчого округу Полтавської області Гречин Наталія Володимирівна, Житомирський обласний державний нотаріальний архів, про визнання виконавчого напису нотаріуса таким, що не підлягає виконанню. У прохальній частині позовної заяви ОСОБА_1 просила стягнути з відповідача на її користь витрати на юридичні послуги, які пов'язані з розглядом справи у розмірі 13 000,00 грн./а.с.1-13/
На підтвердження факту розміру стягнення витрат на юридичні послуги позивачем надано договір від 26.09.2024 №Ю-031/24, укладений між нею, ОСОБА_1 , (замовник) та ФО-П Орловою А.М., яка діє на підставі відомостей з Єдиного державного реєстру юридичних осіб, фізичних осію-підприємців та громадських формувань, в особі Сукобрус О.В., діючого на підставі довіреності №107 від 12.09.2024, виданої приватним нотаріусом Київського міського нотаріального округу Швець Р.О. (виконавець).
Згідно із п.1.1. договору виконавець зобов'язується, за дорученням замовника, надати юридичні послуги, зазначені у п.1.2. цього договору, для чого зобов'язується вчинити юридичні та інші пов'язані з ними дії в обсязі, обумовленому в цьому договорі.
Замовник доручає, а виконавець бере на себе зобов'язання надати замовнику наступні юридичні послуги: проект позовної заяви про визнання виконавчого напису №64696126 таким, що не підлягає виконанню; проект заяви до суду (п.1.2. договору).
Вартість юридичних послуг, вказаних у п.1.2. цього договору, становить 13 000,00 грн. і сплачується замовником у касу виконавця або безготівковим перерахуванням на розрахунковий рахунок у наступні строки: замовник вносить попередню оплату в розмірі 6 500,00 грн.; 04.10.2024 замовник вносить суму в розмірі 6 500,00 грн./а.с.28/
26.09.2024 та 03.10.2024 на рахунок ФО-П ОСОБА_2 сплачено за договором про надання юридичних послуг грошові кошти у загальному розмірі 13 000,00 грн./а.с.28/
Позивачем надано акт про надання юридичних послуг без номеру та дати його складення, а також підпису замовника./а.с.30/
При постановленні рішення в частині розподілу судових витрат, районний суд керувався положеннями ст.ст.133, 137, 141 ЦПК України, та, врахувавши складність справи, обсяг та характер виконаної роботи дійшов висновку, що заявлений до стягнення розмір правничих витрат, який склав 13 000,00 грн. є обґрунтованим.
Апеляційний суд, переглядаючи оскаржуване рішення в межах доводів апеляційної скарги, дійшов висновку про наявність підстав для її задоволення. При цьому враховує наступне.
Відповідно до частини першої, пункту 1 частини третьої статті 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати на професійну правничу допомогу.
Розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. У разі неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду (частина восьма статті 141 ЦПК України).
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат(частина друга статті 137 ЦПК України).
При виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування відповідних норм права, викладені в постановах Верховного Суду (частина четверта статті 263 ЦПК України).
У постанові Великої Палати Верховного Суду від 27.06.2018 у справі №826/1216/16 сформовано висновок, що склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою правової допомоги, входить до предмета доказування у справі. На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг тощо), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку (квитанція до прибуткового касового ордера, платіжне доручення з відміткою банку або інший банківський документ, касові чеки, посвідчення про відрядження). Зазначені витрати мають бути документально підтверджені та доведені. Відсутність документального підтвердження витрат на правову допомогу, а також розрахунку таких витрат є підставою для відмови у задоволенні вимог про відшкодування таких витрат.
Отже, склад та розмір витрат, пов'язаних з оплатою професійної правничої допомоги, входить до предмета доказування у справі.
У частині четвертій статті 62 ЦПК України передбачено, що повноваження адвоката як представника підтверджуються довіреністю або ордером, виданим відповідно до Закону України «Про адвокатуру і адвокатську діяльність».
Закон України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» визначає засади організації і діяльності адвокатури та здійснення адвокатської діяльності в Україні, відповідно до статті 1 якого договір про надання правової допомоги - домовленість, за якою одна сторона (адвокат, адвокатське бюро, адвокатське об'єднання) зобов'язується здійснити захист, представництво або надати інші види правової допомоги другій стороні (клієнту) на умовах і в порядку, що визначені договором, а клієнт зобов'язується оплатити надання правової допомоги та фактичні витрати, необхідні для виконання договору.
Адвокат може здійснювати адвокатську діяльність індивідуально або в організаційно-правових формах адвокатського бюро чи адвокатського об'єднання (організаційні форми адвокатської діяльності) (частина третя статті 4 зазначеного Закону).
Відповідно до статті 13 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, є самозайнятою особою. Адвокат, який здійснює адвокатську діяльність індивідуально, може відкривати рахунки в банках, мати печатку, штампи, бланки (у тому числі ордера) із зазначенням свого прізвища, імені та по батькові, номера і дати видачі свідоцтва про право на заняття адвокатською діяльністю.
Гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги (стаття 30 Закону України «Про адвокатуру та адвокатську діяльність»).
Тлумачення наведених норм дає підстави для висновку, що до судових витрат на професійну правничу допомогу віднесено витрати на правничу допомогу адвоката, і така допомога надавалася саме тим адвокатом (адвокатами), з яким укладено договір про надання правової допомоги або з відповідним адвокатським бюро чи об'єднанням.
Витрати на юридичні послуги, надані стороні у справі іншою, ніж адвокат, особою, не належать до витрат на професійну правничу допомогу та не можуть бути відшкодовані у порядку частини четвертої статті 137, частини сьомої статті 139 та частини третьої статті 141 ЦПК України (постанова Великої Палати Верховного Суду від 13.07.2022 у справі №496/3134/19).
Враховуючи викладене та встановлені судом обставини здійснення представництва у цій справі ФО-П Орлова А.М., вид діяльності: діяльність у сфері права; надання в оренду й експлуатацію власного чи орендованого нерухомого майна, повноваження якого районний суд залишив без належної перевірки, колегія суддів погоджується із доводами апеляційної скарги, що представництво інтересів позивача в суді першої інстанції здійснювалось іншою ніж адвокат особою і витрати безпосередньо пов'язані з їх професійною допомогою не підлягають відшкодуванню відповідачем.
За таких обставин, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а рішення суду в оскаржуваній частині слід скасувати, відмовивши у стягненні з ТОВ «ФК «Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомону. В іншій частині рішення районного суду апеляційним судом не переглядалося.
Вирішуючи питання розподілу судових витрат, понесених відповідачем у суді апеляційної інстанції, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до пункту 22 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 17.10.2014 №10 «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах», у разі оскарження рішення лише в частині відшкодування чи розподілу судових витрат, що не пов'язано з позовними вимогами і не стосується суті спору, сторона не повинна оплачувати за таку скаргу судовий збір.
Із урахуванням наведеного, сплачений відповідачем при зверненні в суд із апеляційною скаргою судовий збір у розмірі 2180,16 грн. може бути повернутий, як помилково сплачений, за заявою особи у відповідності до Порядку повернення коштів, помилково або надміру зарахованих до державного та місцевих бюджетів.
Керуючись ст.ст.367, 368, 374, 376, 381-384, 389-391 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «Онлайн Фінанс» - задовольнити.
Рішення Кобеляцького районного суду Полтавської області від 13 січня 2025 року скасувати в частині стягнення правничих витрат, понесених позивачем у суді першої інстанції.
Ухвалити в цій частині нове рішення, яким відмовити у стягненні з Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія«Онлайн Фінанс» на користь ОСОБА_1 витрат на правову допомогу в розмірі 13 000,00 грн.
В іншій частині рішення залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дня її прийняття і оскарженню в касаційному порядку не підлягає.
Повний текст постанови складено 24.04.2025.
Головуючий суддя Л.І. Пилипчук
Судді Ю.В. Дряниця
О.В. Чумак