Справа № 156/1405/24 Головуючий у 1 інстанції: Федечко М. О.
Провадження № 22-ц/802/450/25 Доповідач: Матвійчук Л. В.
24 квітня 2025 року місто Луцьк
Волинський апеляційний суд у складі колегії суддів судової палати з розгляду цивільних справ:
головуючого - судді Матвійчук Л. В.,
суддів - Федонюк С. Ю., Осіпука В. В.,
з участю секретаря судового засідання - Губарик К. А.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Акціонерного товариства «Універсал Банк» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором за апеляційною скаргою позивача Акціонерного товариства «Універсал Банк» на рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 05 лютого 2025 року
У листопаді 2024 року Акціонерне товариство (далі - АТ) «Універсал Банк» звернулося до суду із зазначеним позовом, обґрунтовуючи вимоги тим, що «Monobank» - це мобільний банк в рамках якого відкриваються поточні рахунки клієнтам (фізичним особам), спеціальним платіжним засобом яких є платіжні картки mоnobank. Після перевірки кредитної історії на платіжних картках mоnobank за заявою клієнтів встановлюється кредитний ліміт. Особливістю проекту mоnobank є те, що банківське обслуговування здійснюється дистанційно без відділень. Онбординг відбувається шляхом: верифікації клієнта очно на точці видачі; верифікація клієнта очно у відділенні банку; верифікація клієнта очно співробітником служби доставки банку у зручному для клієнта місці; верифікація клієнта очно кредитним агентом у точці. Починаючи з травня 2020 року: відеоверифікація працівником банку дистанційно; ДІЯ шерінг на точці дистанційно та селфі клієнта; спрощена процедура через УБКІ, селфі клієнта та селфі клієнта з паспортом. Разом із встановленням на платіжній картці кредитного ліміту надається послуга - переведення витрати у розстрочку. За рахунок здійснення зазначеної операції стає доступним попередньо використаний кредитний ліміт. Умови і правила обслуговування рахунків фізичної особи в АТ «Універсал Банк» опубліковані на офіційному сайті банку та постійно доступні для ознайомлення за посиланням, зазначеним в позовній заяві.
14 квітня 2019 року відповідач ОСОБА_1 звернувся до банку з метою отримання банківських послуг та цього ж дня підписав анкету-заяву до договору про надання банківських послуг, згідно з умовами якого банк надав позичальнику кредит у розмірі 100 000 грн у вигляді встановленого кредитного ліміту на поточний рахунок, спеціальним платіжним засобом якого є платіжна картка НОМЕР_1 .
Своїм підписом у анкеті-заяві відповідач підтвердив, що підписана ним анкета-заява разом з Умовами, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складають договір про надання банківських послуг.
Підписавши анкету-заяву, відповідач підтвердив, що ознайомився та отримав примірники у мобільному додатку вищезазначених документів, що складають договір та зобов'язується виконувати його умови.
Взятий на себе обов'язок банк виконав належним чином, а саме надав відповідачу можливість розпоряджатись кредитними коштами на умовах передбачених договором та в межах встановленого кредитного ліміту, однак, ОСОБА_1 належним чином своїх договірних зобов'язань не виконував та станом на 30 квітня 2023 року відповідачем допущено істотне порушення зобов'язань, вся заборгованість за кредитом стала простроченою. Банк 30 квітня 2023 року направив повідомлення «пуш» про істотне порушення умов договору та про необхідність погасити суму заборгованості.
Проте відповідач на контакт не виходив та не вчинив жодної дії, направленої на погашення заборгованості, у зв'язку з чим, та відповідно до пунктів 5.18., 5.19. Умов, кредит став у формі «на вимогу». Станом на 21 березня 2024 року загальний розмір заборгованості відповідача за вказаним кредитним договором становить 218 946 грн 89 коп., яка складається із заборгованості за наданим кредитом (тілом кредиту).
Ураховуючи наведене, АТ «Універсал Банк» просило суд стягнути з ОСОБА_1 на свою користь заборгованість за договором про надання банківських послуг «Моnobank» від 14 квітня 2019 року у розмірі 218 946 грн 89 коп., а також понесені по справі судові витрати по сплаті судового збору.
Рішенням Іваничівського районного суду Волинської області від 05 лютого 2025 року позов АТ «Універсал Банк» задоволено частково.
Стягнуто з ОСОБА_1 на користь АТ «Універсал Банк» заборгованість за договором про надання банківських послуг «Моnobank» від 14 квітня 2019 року у розмірі 152 678 грн 63 коп.
У задоволенні решти позовних вимог відмовлено.
Вирішено питання про розподіл судових витрат.
В апеляційній скарзі позивач АТ «Універсал Банк», покликаючись на неповне з'ясування судом обставин, що мають значення для справи, неправильне застосування норм матеріального права та порушення норм процесуального права, невідповідність висновків суду обставинам справи, просило оскаржуване рішення суду в частині відмови у задоволенні позовних вимог скасувати та ухвалити в цій частині нове судове рішення про їх задоволення, в решті просило рішення суду залишити без змін.
На переконання скаржника, суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про часткове задоволення позову у цій справі, відмовивши у стягненні з відповідача на його користь 66 268 грн 26 коп. Суд не дослідив механізму отримання банківських послуг, а також процедуру ознайомлення споживача з Умовами, правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту. Тим самим, суд першої інстанції дійшов передчасних висновків, що клієнт не був ознайомлений із вищезазначеними Умовами, правилами обслуговування, Тарифами, Таблицею розрахунку вартості кредиту, Паспортом споживчого кредиту.
Вказує, що всі Умови і правила за всі періоди розміщені на сайті Мonobank (https://www.monobank.ua/terms), є публічно доступними, викладеними у форматі PDF, із зазначенням рішень, на підставі яких вони прийняті та часом набуття їх чинності.
Покликався на те, що відповідач підтвердив свою згоду з указаними документами в електронному вигляді у мобільному застосунку «monobank» шляхом застосування клієнтом електронного цифрового підпису, відтак, сторонами погоджені усі істотні умови договору. Виконаний банком розрахунок заборгованості є належним доказом, який підтверджує розмір заборгованості за кредитним договором, оскільки містить детальний розпис нарахованої заборгованості, дати здійснення платежів, період, за який нарахована заборгованість. Водночас відповідач не надав суду доказів, які би спростовували правильність наданого банком розрахунку, а тому в суду були відсутні підстави для відмови в задоволенні позовних вимог АТ «Універсал Банк» про стягнення заборгованості в повному обсязі.
Зазначив, що загальний розмір заборгованості становить 218 946 грн 89 коп., що складається із: загального залишку заборгованості за наданим кредитом (за тілом кредиту) - 218 946 грн 89 коп.; заборгованості за пенею та комісією - 0 грн; заборгованості за порушення грошового зобов'язання - 0 грн. Тобто, саме заборгованість за тілом кредиту складає 218 946 грн 89 коп., яку суд не стягнув у повному обсязі.
У відзиві на апеляційну скаргу представник відповідача ОСОБА_1 - ОСОБА_2 , посилаючись на безпідставність вимог апеляційної скарги та законність і обґрунтованість висновків суду першої інстанції, просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін.
Сторони по справі та їх представники, будучи належним чином повідомлені про час та місце розгляду справи, в судове засідання не з'явились. Про причини неявки апеляційний суд не повідомили, клопотання про відкладення розгляду справи не заявляли.
Колегія суддів вважає можливим проводити розгляд справи за відсутності сторін та їх представників згідно з вимогами ст. 372 ЦПК України, оскільки їх неявка в судове засідання апеляційної інстанції не перешкоджає розгляду справи.
У зв'язку з неявкою в судове засідання учасників справи фіксування судового засідання згідно з вимогами ст. 247 ЦПК України не здійснюється.
За змістом частин 4 та 5 ст. 268 ЦПК України у разі неявки всіх учасників справи у судове засідання, яким завершується розгляд справи, або у разі розгляду справи без повідомлення (виклику) учасників справи суд підписує рішення (повне або скорочене) без його проголошення. Датою ухвалення рішення, ухваленого за відсутності учасників справи, є дата складення повного судового рішення.
Датою ухвалення постанови у цій справі є 24 квітня 2025 року - дата складення повного судового рішення.
Згідно з частинами 1, 2 ст. 367 ЦПК України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними в ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги. Суд апеляційної інстанції досліджує докази, що стосуються фактів, на які учасники справи посилаються в апеляційній скарзі та (або) відзиві на неї.
Оскільки в частині задоволених позовних вимог рішення суду першої інстанції не оскаржується, то відповідно до норм ст. 367 ЦПК України апеляційним судом у цій частині рішення не переглядається та на предмет законності й обґрунтованості не перевіряється.
Дослідивши обставини справи та перевіривши їх доказами, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційну скаргу належить залишити без задоволення, а рішення суду першої інстанції в оскаржуваній частині - без змін.
За правилом ч. 1 ст. 205 ЦК України правочин може вчинятися усно або в письмовій (електронній) формі. Сторони мають право обирати форму правочину, якщо інше не встановлено законом.
Відповідно до ст. 207 ЦК України правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку.
Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
У відповідності до ст. 6 ЦК України сторони є вільними в укладенні договору, виборі контрагента та визначенні умов договору з урахуванням вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, звичаїв ділового обороту, вимог розумності та справедливості (ч. 1 ст. 627 ЦК України).
За змістом статей 626, 628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Частиною 1 ст. 638 ЦК України встановлено, що істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ч. 1 ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірах та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти (ч. 1 ст. 1048 ЦК України).
Частиною 2 ст. 1054 ЦК України встановлено, що до відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 цієї глави, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.
Кредитний договір укладається у письмовій формі. Кредитний договір, укладений з недодержанням письмової форми, є нікчемним (ст. 1055 ЦК України).
Відповідно до ч. 2 ст. 639 ЦК України якщо сторони домовилися укласти договір у певній формі, він вважається укладеним з моменту надання йому цієї форми, навіть якщо законом ця форма для даного виду договорів не вимагалася.
Якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем він вважається укладеним у письмовій формі.
З огляду на зазначені норми права Верховний Суд у своїх постановах дійшов висновку про те, що будь-який вид договору, який укладається на підставі ЦК України, може мати електронну форму. Договір, укладений в електронній формі, є таким, що укладений у письмовому вигляді (статті 205, 207 ЦК України).
Такі висновки викладені у постановах Верховного Суду від 09 вересня 2020 року у справі № 732/670/19, від 23 березня 2020 року у справі №404/502/18, від 07 жовтня 2020 року у справі № 127/33824/19, від 16 грудня 2020 року у справі № 561/77/19, від 12 січня 2021 року у справі № 524/5556/19.
Зі змісту статей 11, 12 Закону України «Про електронну комерцію» електронні правочини вчиняються на основі відповідних пропозицій (оферт). Зазвичай такі правила є невід'ємною частиною кредитного договору, що прописується в самому договорі та без підтвердження про ознайомлення з такими, договір не буде укладено.
Стаття 12 зазначеного Закону визначає яким чином підписуються угоди в сфері електронної комерції. Якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Судом першої інстанції встановлено, що 14 квітня 2019 року між АТ «Універсал Банк» та ОСОБА_1 підписано анкету-заяву до договору про надання банківських послуг.
Цією анкетою-заявою відповідач просив відкрити йому поточний рахунок № НОМЕР_2 та підтвердив, що надані ним документи є чинними (дійсними) та наведені їх копії відповідають оригіналу.
Анкету-заяву відповідач підписав власноручним підписом.
Ідентифікацію та верифікацію клієнта виконала представник банку Сокольська К. Ю.
Довідкою банку підтверджено відкриття відповідачу 14 квітня 2019 року поточного рахунку № НОМЕР_3 та встановлення на нього кредитного ліміту у розмірі 5 000 грн, який в подальшому збільшувався та 28 січня 2021 року становив уже 100 000 грн.
Відповідно до п. 2 анкети-заяви вона разом з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту складає договір про надання банківських послуг, укладання якого відповідач підтверджує та зобов'язується виконувати його умови.
Підписанням цього договору відповідач підтверджує, що він ознайомився з Умовами і правилами надання банківських послуг, Тарифами, Таблицею обчислення вартості кредиту та Паспортом споживчого кредиту, отримав їх примірники у мобільному додатку, вони йому зрозумілі та не потребують додаткового тлумачення. Крім того, він беззастережно погоджується з тим, що банк має право на свій розсуд в односторонньому порядку зменшувати або збільшувати розмір дозволеного кредитного ліміту та повідомляти його про це шляхом надсилання повідомлень у мобільний додаток (п. 3 анкети-заяви).
В п. 5 анкети-заяви відповідач підтвердив і засвідчив, що вся інформація та/або документи, надані ним банку, в т.ч. через мобільний додаток, є повною і достовірною у всіх відношеннях, і він зобов'язується повідомляти банк про будь-які зміни в цій інформації не пізніше ніж через три банківські дні від настання таких змін.
Згідно з п. 6 анкети-заяви відповідач просив вважати наведений зразок його власноручного підпису або його аналоги (у т.ч. його електронний підпис) обов'язковим при здійсненні операцій за всіма рахунками, які відкриті або будуть відкриті в банку. Він засвідчує генерацію ключової пари з особистим ключем та відповідним йому відкритим ключем, яка буде використовуватися для накладання електронного цифрового підпису у мобільному додатку з метою засвідчення його дій згідно з договором. Також він визнає, що удосконалений електронний підпис є аналогом власноручного підпису та його накладення має рівнозначні юридичні наслідки із власноручним підписом на документах на паперових носіях, і підтверджує, що всі наступні правочини можуть вчинятися ним або банком з використанням електронного/удосконаленого електронного підпису.
Згідно з п. 10 анкети-заяви клієнт надав право та доручив банку здійснювати договірне списання коштів з усіх його рахунків без додаткових розпоряджень, для погашення будь-яких грошових зобов'язань перед банком, що випливають з цього договору.
Однак, ні Умови і правила надання банківських послуг та Тарифи, ні Паспорт споживчого кредиту не містять підпису позичальника.
Доводи банку про те, що факт ознайомлення відповідача з вищенаведеними документами підтверджується тим, що на підставі анкети-заяви клієнт висловив свою згоду з вищевказаними документами в електронному вигляді у мобільному додатку «monobank» шляхом застосування електронного цифрового підпису, суд першої інстанції правильно відхилив, з чим погоджується і колегія суддів з огляду на наступне.
З огляду на наведені вище норми Закону України «Про електронну комерцію» та на відсутність у матеріалах справи відповідного підтвердження із зазначенням дати та часу одержання відповідачем в електронному вигляді Умов і правил обслуговування в АТ «Універсал Банк», Паспорту споживчого кредиту, Тарифів, у суду апеляційної інстанції відсутні підстави вважати, що саме з наданими позивачем в обґрунтування заявлених позовних вимог Умовами, Тарифами та Паспортом було ознайомлено відповідача.
Тобто, матеріали справи не містять жодних доказів, що саме ці Умови і правила обслуговування АТ «Універсал Банк» при наданні банківських послуг, які містять Паспорт споживчого кредиту та Таблицю обчислення загальної вартості кредиту для споживача, Тарифи за карткою Monobank розумів відповідач, ознайомився та погодився з ними, підписуючи анкету-заяву до договору надання банківських послуг, а також те, що вказані документи на момент отримання відповідачем кредитних коштів взагалі містили умови, зокрема й щодо сплати відсотків, пені і комісії, саме у зазначеному в цих документах, що додані банком до позовної заяви, розмірах і порядках нарахування.
Крім того, роздруківка із сайту позивача належним доказом бути не може, оскільки цей доказ повністю залежить від волевиявлення і дій однієї сторони (банку), яка може вносити і вносить відповідні зміни в умови та правила споживчого кредитування, що підтверджено й у постанові Верховного Суду України від 11 березня 2015 року (провадження № 6-16цс15) і не спростовано позивачем при розгляді вказаної справи.
Натомість, підписана відповідачем анкета-заява, окрім анкетних даних останнього, не містить жодних даних про умови кредитування, зокрема й щодо розміру процентів за користування кредитом.
Отже, в анкеті-заяві ОСОБА_1 від 14 квітня 2019 року згода останнього щодо встановлення процентної ставки не зазначена.
Таким чином, виходячи з вищенаведеного, у даному випадку неможливо застосувати до спірних правовідносин правила ч. 1 ст. 634 ЦК України, оскільки Умови та правила обслуговування фізичних осіб, що розміщені на офіційному сайті позивача могли неодноразово змінюватися самим АТ «Універсал Банк» в період з часу виникнення спірних правовідносин до моменту звернення до суду із вказаним позовом, тобто кредитор міг додати до позовної заяви Умови і правила обслуговування фізичних осіб у будь-яких редакціях, що найбільш сприятливі для задоволення позову.
Аналогічна позиція викладена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 03 липня 2019 року у справі № 342/180/17, де вказано, що витяг з Тарифів обслуговування кредитних карт та Витяг з Умов та правил надання банківських послуг, які не містять підпису позичальника, не можна розцінювати як частину кредитного договору, укладеного між сторонами шляхом підписання заяви-анкети, яка не містить положень щодо розміру процентів, неустойки. Тобто, відсутні підстави вважати, що сторони обумовили у письмовому вигляді ціну договору, яка встановлена у формі сплати процентів за користування кредитними коштами, а також відповідальність у вигляді неустойки (пені, штрафів) за порушення термінів виконання договірних зобов'язань.
Позивач, обґрунтовуючи позовні вимоги, крім самого розрахунку кредитної заборгованості за договором від 14 квітня 2019 року, посилався також на Паспорт споживчого кредиту Чорної картки monobank, де вказано, у тому числі, пільговий період користування коштами, розмір кредитного ліміту, процентну ставку, строк кредитування, порядок повернення кредиту, права та обов'язки клієнта (позичальника) і банку, відповідальність сторін.
Разом з тим, Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду у постанові від 23 травня 2022 року у справі № 393/126/20 відступив від висновку Верховного Суду про те, що паспорт споживчого кредиту є невід'ємною складовою частини спірного кредитного договору з огляду на згоду позичальника з умовами кредитування, яка підтверджена його підписом, викладеного у постановах Верховного Суду від 02 грудня 2020 року у справі № 284/157/20-ц, від 18 листопада 2020 року у справі № 313/346/20 та від 26 грудня 2019 року у справі № 467/555/19. При цьому Верховний Суд у складі Об'єднаної палати Касаційного цивільного суду зазначив, що суду потрібно розмежовувати форму правочину та спосіб підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавцем по наданню споживачу інформації, необхідної для порівняння різних пропозицій кредитодавця. Способом підтвердження виконання переддоговірного обов'язку кредитодавця є паспорт споживчого кредиту. Ознайомлення з паспортом споживчого кредиту, його підписання споживачем не означає укладення договору про споживчий кредит та дотримання його форми, оскільки в паспорті кредиту не відбувається фіксація волі сторін договору та його змісту.
За таких обставин не можна вважати, що й зазначені у наданому банком Паспорті споживчого кредиту Чорної картки monobank сторонами узгоджені як конкретні умови кредитування.
Згідно з ч. 6 ст. 81 ЦПК України доказування не може ґрунтуватися на припущеннях.
Із наданого банком розрахунку заборгованості за договором № б/н від 14 квітня 2019 року слідує, що станом на 21 березня 2024 року відповідач має заборгованість у загальному розмірі 218 946 грн 89 коп., яка є заборгованістю за наданим кредитом (тілом кредиту).
Однак, зі змісту цього розрахунку вбачається, що борг фактично складається як із суми, що включає в себе як залишок боргу за тілом кредиту, так і за нарахованими процентами за процентною ставкою 37,2%, які банком нараховувалися починаючи з 01 січня 2022 року по 01 лютого 2023 року, всього на загальну суму 66 268 грн 26 коп., про що і було зазначено судом першої інстанції в оскаржуваному рішенні.
Отже, у спірних правовідносинах, попри те, що суд дійшов висновку про неузгодженість всіх істотних умов кредитного договору, необхідно також виходити з того, що у разі встановлення обставин отримання коштів та їх неповернення, кредитор має право вимагати виконання зобов'язання шляхом покладення на боржника обов'язку з повернення фактично отриманої суми кредитних коштів. Такі висновки відповідають правовій позиції, викладеній у постанові Верховного Суду від 20 жовтня 2020 року у справі № 756/671/19, провадження № 61-12536св20.
Відповідач ОСОБА_1 у суді першої інстанції не заперечував, що дійсно користувався кредитними коштами, наданими банком у формі кредитного ліміту. При цьому вказував, що банк неправомірно включив у суму боргу проценти за користування кредитом, які не обумовлені умовами договору.
За таких обставин, враховуючи недоведеність належними та допустимими доказами обставин, на які АТ «Універсал Банк» посилалося як на підставу своїх вимог, на підставі статей 12, 81, 263 ЦПК України, за змістом яких рішення суду не може ґрунтуватися на припущеннях і має бути ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин справи, підтверджених дослідженими в судовому засіданні доказами, суд першої інстанції обґрунтовано ухвалив рішення про безпідставність нарахування банком відсотків, які зараховані банком до загального розміру заборгованості як заборгованість за наданим кредитом (тілом кредиту).
Таке рішення відповідає правовому висновку, викладеному у постанові Верховного Суду від 18 травня 2022 року у справі № 697/302/20.
Зважаючи на вищенаведене, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про те, що у позивача перед банком існує заборгованість за кредитним договором лише в частині тіла кредиту у розмірі 152 678 грн 63 коп., а отже в частині визначення розміру заборгованості висновок суду зроблений після належного з'ясування дійсних обставин справи, оскільки, як встановлено судом, до тіла кредиту банк зарахував проценти, які не передбачені анкетою-заявою, підписаною відповідачем.
Таким чином, висновки суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги ґрунтуються на правильно встановлених фактичних обставинах справи, яким надана належна правова оцінка, правильно застосовані норми матеріального права, що регулюють спірні правовідносини, судом під час розгляду справи не допущено порушень процесуального закону, які призвели або могли призвести до неправильного вирішення справи.
Беручи до уваги всі встановлені судом факти і відповідні їм правовідносини, належність, допустимість і достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, апеляційний суд доходить висновку про законність та обґрунтованість ухваленого у цій справі рішення та відсутність підстав для його скасування в оскаржуваній частині.
Відповідно до ст. 375 ЦПК України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а судове рішення без змін, якщо визнає що суд першої інстанції ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального та процесуального права.
На підставі наведеного, колегія суддів вважає, що рішення суду першої інстанції ухвалено з додержанням норм матеріального та процесуального права. Підстави для його зміни чи скасування в оскаржуваній частині відсутні.
Керуючись статтями 268, 367, 368, 374, 375, 381-384 ЦПК України, апеляційний суд
Апеляційну скаргу позивача Акціонерного товариства «Універсал Банк» залишити без задоволення.
Рішення Іваничівського районного суду Волинської області від 05 лютого 2025 року у цій справі в оскаржуваній частині залишити без змін.
Постанова апеляційного суду набирає законної сили з дня її ухвалення і може бути оскаржена у касаційному порядку шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду упродовж тридцяти днів з дня складення повного судового рішення.
Головуючий-суддя
Судді: