печерський районний суд міста києва
Справа № 757/3918/24-ц
пр. 2-1945/25
17 квітня 2025 року Печерський районний суд м. Києва у складі:
головуючого - судді Остапчук Т.В секретар судового засідання Диченко М.О справа № 757/3918/24-ц учасники справи:
позивач: ОСОБА_1
відповідач: Товариство з додатковою відповідальністю «Страхова компанія «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» розглянувши у відкритому судовому засіданні в порядку позовного (спрощеного) провадження з повідомленням сторін цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат,-
У січні 2024 року позивач ОСОБА_1 звернулася до суду з позовом до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат. Заочним рішенням Печерського районного суду м. Києва від 24 квітня 2024 року позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат задоволено та було стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 20 869,40 грн., інфляційні втрати в розмірі 21 830,07 грн., 3 відсотки річних в розмірі 17 151,40 грн., витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн., витрати з оплати судового збору у розмірі 1211,20 грн. Представник заявника звернувся до суду із заявою про перегляд заочного рішення. Ухвалою Печерського районного суду міста Києва від 22.01.2025 року було задоволено заяву про перегляд заочного рішення та призначено в порядку спрощеного провадження. Позовні вимоги мотивовані тим, що 16.04.2022 року ОСОБА_1 як страхувальник і вигодо набувач та ПрАТ «Альфа Страхування» як страховик уклали Договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №330.0000112.510.6090 зі строком дії Договору з 17.04.2022 року по 16.04.2023 року, відповідно до умов якого, були застраховані майнові інтереси Позивача, що не суперечать закону, пов'язанні з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «BMW 330 ХІ» н.н НОМЕР_1 . 15.10.2022 року у м. Сіція на о.Крит, Греція, в результаті стихійного лиха застрахованому ТЗ були завдані механічні пошкодження, а Позивачу були спричинені істотні матеріальні збитки. У зв'язку з настанням вказаного страхового випадку Позивач, як тільки виявив вказаний факт, направив Відповідачу заяву про настання страхового випадку разом із відповідними документами, яку той отримав 17.10.2022 року. 26.10.2022 року Відповідач направив заявку до асистуючої компанії ТОВ «ЕДАК» щодо проведення огляду та визначення розміру матеріального збитку пошкодженого застрахованого ТЗ. 30.10.2022 року представник ТОВ «ЕДАК» провів огляд пошкодженого застрахованого ТЗ і склав акт огляду з переліком пошкоджень та призначив додатковий огляд. 21.04.2023 року Відповідач склав Страховий акт №1456.206.22.01, яким прийняв рішення про виплату Позивачу страхового відшкодування у розмірі 619 270 грн. Відповідно до витягу та руху коштів по картці Позивача, Відповідач здійснив виплату лише 30.10.2023 року тобто із значним порушенням строків, встановлених Договором страхування на виплату відшкодування за страховим випадком. Однак відповідач вчасно не сплатив кошти позивачу, що є грубим порушенням на його думку, що призвело до звернення до суду з вимогами про стягнення пені та 3% річних. Відповідач мав прийняти рішення про виплату не пізніше ніж 01.02.2023 року, а здійснив таку виплату не пізніше 08.02.2023 року, однак Відповідач здійснив таку виплату лише 30.10.2023 року, тому виникло прострочене зобов'язання у період з 09.02.2023 року по 11.01.2024 року. В судове засідання сторони не з'явились з невідомих причин, про час, день та місце розгляду справи були повідомлені належним чином. Представник позивача надав заяву про розгляд справи без його участі, позовні вимоги підтримує в повному обсязі та просить їх задовольнити. Відзив від відповідача не надійшов. Європейський суд з прав людини в рішенні від 07 липня 1989 року у справі «Юніон Аліментаріа Сандерс С. А. проти Іспанії» зазначив, що заявник зобов'язаний демонструвати готовність брати участь на всіх етапах розгляду, що стосуються безпосередньо його, утримуватися від використання прийомів, які пов'язані із зволіканням у розгляді справи, а також максимально використовувати всі засоби внутрішнього законодавства для прискорення процедури слухання. Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав і основоположних свобод людини, ратифікованої Законом України від 17.07.1997 № 475/97-ВР, гарантовано кожній фізичній або юридичній особі право на розгляд судом протягом розумного строку цивільної, кримінальної, адміністративної або господарської справи, а також справи про адміністративне правопорушення, у якій вона є стороною. У листі Верховного Суду України від 25.01.2006 № 1-5/45, визначено критерії оцінювання розумності строку розгляду справи, якими серед іншого є складність справи та поведінка заявника. Рішеннями ЄСПЛ визначено, що сторона, яка задіяна в ході судового розгляду справи, зобов'язана з розумним інтервалом часу сама цікавитись провадженням у її справі, добросовісно користуватися належними їй процесуальними правами та неухильно виконувати процесуальні обов'язки. Статтею 6 Конвенції передбачено, що кожен має право на справедливий і публічний розгляд його справи у продовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом, який вирішить спір щодо його прав та обов'язків цивільного характеру. У пункті 26 рішення ЄСПЛ від 15.05.2008 у справі «Надточій проти України» (заява N 7460/03) зазначено, що принцип рівності сторін - один із складників ширшої концепції справедливого судового розгляду - передбачає, що кожна сторона повинна мати розумну можливість представляти свою сторону в умовах, які не ставлять її в суттєво менш сприятливе становище в порівнянні з опонентом. Згідно ст. 12-2 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» від 12.05.2015 № 389-VIII, 1. В умовах правового режиму воєнного стану суди, органи та установи системи правосуддя діють виключно на підставі, в межах повноважень та в спосіб, визначені Конституцією України та законами України. 2. Повноваження судів, органів та установ системи правосуддя, передбачені Конституцією України, в умовах правового режиму воєнного стану не можуть бути обмежені. З урахуванням викладеного, ст. ст. 128-131, 223 ЦПК України та з метою уникнення затягування розгляду справи суд вважає, що в матеріалах справи є достатньо даних і доказів для її розгляду по суті за відсутності учасників справи. Суд, у порядку спрощеного позовного провадження, дослідивши письмові докази, наявні у матеріалах справи, всебічно перевіривши обставини, на яких вони ґрунтуються відповідно до норм матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин, встановив наступні обставини та дійшов висновку про задоволення позову, виходячи з такого. Згідно з ч. 1 ст. 4 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи законних інтересів. Відповідно до ч. 1 ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права у разі його порушення, невизнання або оспорювання. Частина 3 ст. 12 ЦПК України передбачає, що кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом. Відповідно до ч. 1 ст. 13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках. Судом встановлено, що 16.04.2022 року ОСОБА_1 та ПрАТ «Альфа Страхування» уклали Договір добровільного страхування ризиків, пов'язаних з експлуатацією наземного транспортного засобу №330.0000112.510.6090 зі строком дії Договору з 17.04.2022 року по 16.04.2023 року, відповідно до умов якого, були застраховані майнові інтереси Позивача, що не суперечать закону, пов'язанні з володінням, користуванням та розпорядженням транспортним засобом «BMW 330 ХІ» н.н НОМЕР_1 . 15.10.2022 року у м. Сіція на о. Крит, Греція, в результаті стихійного лиха застрахованому ТЗ були завдані механічні пошкодження, а Позивачу були спричинені істотні матеріальні збитки. У зв'язку з настанням вказаного страхового випадку Позивач, як тільки виявив вказаний факт, направив Відповідачу заяву про настання страхового випадку разом із відповідними документами, яку той отримав 17.10.2022 року. 26.10.2022 року Відповідач направив заявку до асистуючої компанії ТОВ «ЕДАК» щодо проведення огляду та визначення розміру матеріального збитку пошкодженого застрахованого ТЗ. 30.10.2022 року представник ТОВ «ЕДАК» провів огляд пошкодженого застрахованого ТЗ і склав акт огляду з переліком пошкоджень та призначив додатковий огляд. 21.04.2023 року Відповідач склав Страховий акт №1456.206.22.01, яким прийняв рішення про виплату Позивачу страхового відшкодування у розмірі 619 270 грн. Відповідно до витягу та руху коштів по картці Позивача, Відповідач здійснив виплату лише 30.10.2023 року тобто із значним порушенням строків, встановлених Договором страхування на виплату відшкодування за страховим випадком. Відповідно до ст. 988 ЦК України страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату у строк, встановлений договором. Страхова виплата за договором майнового страхування і страхування відповідальності (страхове відшкодування) не може перевищувати розміру реальних збитків. Інші збитки вважаються застрахованими, якщо це встановлено договором. Статтею 9 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страхова сума - це грошова сума, у межах якої страховик зобов'язаний здійснити виплату страхового відшкодування відповідно до умов договору страхування. Пунктом 22.1 ст. 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно до ст. 29 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, включаючи витрати на усунення пошкоджень, зроблених навмисно з метою порятунку потерпілих внаслідок дорожньо-транспортної пригоди, з евакуацією транспортного засобу з місця дорожньо-транспортної пригоди до місця проживання того власника чи законного користувача транспортного засобу, який керував транспортним засобом у момент дорожньо-транспортної пригоди, чи до місця здійснення ремонту на території України. Якщо транспортний засіб необхідно, з поважних причин, помістити на стоянку, до розміру шкоди додаються також витрати на евакуацію транспортного засобу до стоянки та плата за послуги стоянки. Пунктом 36.2 ст. 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачено, що страховик протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний: у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його. Якщо відшкодування витрат на проведення відновлювального ремонту пошкодженого майна (транспортного засобу) з урахуванням зносу здійснюється безпосередньо на рахунок потерпілої особи (її представника), сума, що відповідає розміру оціненої шкоди, зменшується на суму визначеного відповідно до законодавства податку на додану вартість. При цьому доплата в розмірі, що не перевищує суми податку, здійснюється за умови отримання страховиком документального підтвердження факту оплати проведеного ремонту. Якщо у зв'язку з відсутністю документів, що підтверджують розмір заявленої шкоди, страховик не може оцінити її загальний розмір, виплата страхового відшкодування (регламентна виплата) здійснюється у розмірі шкоди, оціненої страховиком. Страховик має право здійснювати виплати без проведення експертизи (у тому числі шляхом перерахування коштів особам, які надають послуги з ремонту пошкодженого майна), якщо за результатами проведеного ним огляду пошкодженого майна страховик і потерпілий досягли згоди про розмір та спосіб здійснення страхового відшкодування і не наполягають на проведенні оцінки, експертизи пошкодженого майна; у разі невизнання майнових вимог заявника або з підстав, визначених статтями 32 та/або 37 цього Закону, - прийняти вмотивоване рішення про відмову у здійсненні страхового відшкодування (регламентної виплати). Щодо вимог про стягнення пені у розмірі 20 869,40 грн., інфляційних втрат в розмірі 21 830,07 грн., 3 відсотків річних в розмірі 17 151,40 грн. слід зазначити наступне. Так, відповідно до пункту 22.1 статті 22 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» у разі настання страхового випадку страховик у межах страхових сум, зазначених у страховому полісі, відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, заподіяну внаслідок ДТП життю, здоров'ю, майну третьої особи. Відповідно до частини першої статті 509 ЦК України зобов'язанням є правовідношення, в якому одна сторона (боржник) зобов'язана вчинити на користь другої сторони (кредитора) певну дію (передати майно, виконати роботу, надати послугу, сплатити гроші тощо) або утриматися від певної дії, а кредитор має право вимагати від боржника виконання його обов'язку. Згідно зі статтею 16 Закону України «Про страхування» договір страхування - це письмова угода між страхувальником і страховиком, за якою страховик бере на себе зобов'язання в разі настання страхового випадку здійснити страхову виплату страхувальнику або іншій особі, визначеній у договорі страхування страхувальником, на користь якої укладено договір страхування (подати допомогу, виконати послугу тощо), а страхувальник зобов'язується сплачувати страхові платежі у визначенні строки та виконувати інші умови договору. За статтею 526 ЦК України зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться. У частині третій статті 510 ЦК України визначено, що якщо кожна зі сторін у зобов'язанні має одночасно і права, і обов'язки, вона вважається боржником у тому, що вона зобов'язана вчинити на користь другої сторони, і одночасно кредитором у тому, що вона має право вимагати від неї. Отже, грошовим слід вважати зобов'язання, що складається, зокрема, з правовідношення, в якому праву кредитора вимагати від боржника виконання певних дій відповідає кореспондуючий обов'язок боржника сплатити кошти на користь кредитора. Саме до таких грошових зобов'язань належить укладений договір про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, оскільки він установлює ціну договору - страхову суму. З огляду на юридичну природу правовідносин сторін як грошових зобов'язань на них поширюється дія частини другої статті 625 ЦК України як спеціального виду цивільно-правової відповідальності за прострочення виконання зобов'язання. У зв'язку з чим доводи страхової компанії в цій частині є безпідставними. Аналогічна правова позиція висловлена у постанові Верховного Суду України від 07 червня 2017 року № 6-282цс17 та підтверджена висновком Великої Палати Верховного Суду, висловленою у постанові від 11 квітня 2018 року у справі № 758/1303/15-ц (провадження № 14-68цс18). При цьому Велика Палата Верховного Суду у постанові від 10 квітня 2018 року у справі № 910/10156/17 (провадження № 12-14гс18), вказала, що приписи статті 625 ЦК України поширюються на всі види грошових зобов'язань, та погодилася з висновками Верховного Суду України, викладеними у постанові від 01 червня 2016 року у справі № 3-295гс16, за змістом яких грошове зобов'язання може виникати між сторонами не тільки з договірних відносин, але й з інших підстав, передбачених цивільним законодавством, зокрема, і з факту завдання шкоди особі. У пункті 21 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ» від 01 березня 2013 року № 4 «Про деякі питання застосування судами законодавства при вирішенні спорів про відшкодування шкоди, завданої джерелом підвищеної небезпеки» судам дано роз'яснення про те, що при безпідставній відмові у виплаті страхового відшкодування, крім наслідків, передбачених договором, страховик, який прострочив виконання грошового зобов'язання, на вимогу страхувальника зобов'язаний сплатити йому суму страхової виплати з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом (стаття 526, частина друга статті 625 ЦК України). Інфляційне нарахування на суму боргу за порушення боржником грошового зобов'язання, вираженого в національній валюті, та трьох відсотків річних від простроченої суми полягає у відшкодуванні матеріальних витрат кредитора від знецінення грошових коштів унаслідок інфляційних процесів та отримання компенсації (плати) від боржника за неправомірне користування утримуваними ним грошовими коштами, належними до сплати кредиторові, тому ці кошти нараховуються незалежно від сплати ним неустойки (пені) за невиконання або неналежне виконання зобов'язання. Крім того, у пункті 36.5 статті 36 Закону України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» визначено, що за кожен день прострочення виплати страхового відшкодування (регламентної виплати) з вини страховика (МТСБУ) особі, яка має право на отримання такого відшкодування, сплачується пеня з розрахунку подвійної облікової ставки Національного банку України, яка діє протягом періоду, за який нараховується пеня. Таким чином, у межах позовних вимог з відповідача на користь позивача підлягають стягненню: пеня у розмірі 20 869,40 грн., інфляційних втрат в розмірі 21 830,07 грн., 3 відсотків річних в розмірі 17 151,40 грн. Що стосується заявленого позивачем відшкодування витрат на професійну правничу допомогу суд виходить з наступного. Згідно зі ст. 133 ЦПК України судові витрати складаються з судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом. До витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать витрати: 1) на професійну правничу допомогу; 2) пов'язані із залученням свідків, спеціалістів, перекладачів, експертів та проведенням експертизи; 3) пов'язані з витребуванням доказів, проведенням огляду доказів за їх місцезнаходженням, забезпеченням доказів; 4) пов'язані з вчиненням інших процесуальних дій, необхідних для розгляду справи або підготовки до її розгляду. Відповідно до статті 137 ЦПК України витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави. За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом із іншими судовими витратами. Для цілей розподілу судових витрат: 1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі відповідних доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою; 2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі відповідних доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат. 3) для визначення розміру витрат на правничу допомогу з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги. Як вбачається з матеріалів справи, позивачем понесені витрати на професійну правничу допомогу, що підтверджується копією договору про надання правової допомоги № 17/04/23-ЮП/IL від 17 квітня 2023 року; актом № 1 про виконанні роботи від 17 квітня 2023 року. Пунктом 3 ч. 2 ст. 141 ЦПК України визначено, що інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. У зв'язку із задоволенням позову ОСОБА_1 , судові витрати за надання правової допомоги у розмірі 10 000 грн, підлягають стягненню з відповідача на користь позивача. Відповідно до ст. 141 ЦПК України, стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати, тому з відповідача на користь позивача підлягає стягнення сплачений судовий збір у розмірі 1211,20 грн. На підставі викладеного та керуючись ст. 22, 1192, 1194, 1166, 1172, 1187, 1188 ЦК України, Законом України «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 12, 13, 19, 81, 102,106, 141, 263- 265, 267, 273, 274, 354, 355 ЦПК України, суд,
Позов ОСОБА_1 до Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» про стягнення пені, 3% річних та інфляційних втрат - задовольнити частково. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» на користь ОСОБА_1 пеню у розмірі 20 869,40 грн., інфляційні втрати в розмірі 21 830,07 грн., 3 відсотки річних в розмірі 17 151,40 грн. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» на користь ОСОБА_1 витрати на правничу допомогу в розмірі 10 000 грн. Стягнути з Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ» на користь ОСОБА_1 витрати з оплати судового збору у розмірі 1211,20 грн.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення шляхом подання апеляційної скарги до Київського апеляційного суду.
позивач: ОСОБА_1 : АДРЕСА_1 відповідач : Приватне акціонерне товариство «Страхова компанія «АЛЬФА СТРАХУВАННЯ»:01011,м. Київ, вул.. Рибальський,22
Суддя Т.В.Остапчук