Справа № 950/1023/25
Провадження № 3/950/707/25
24 квітня 2025 року м. Лебедин
Суддя Лебединського районного суду Сумської області Косолап В.М., розглянувши матеріали, які надійшли від відділення поліції № 3 (м. Лебедин) Сумського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Сумській області про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 ( ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрований: АДРЕСА_1 , фактично проживає: АДРЕСА_2 ; не працює) за частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення,
Згідно з протоколом від 02.04.2025, 01.04.2025 о 22 год. 00 хв. ОСОБА_1 вдома вчинив домашнє насильство відносно співмешканки ОСОБА_2 , а саме: словесно погрожував фізичною розправою в її адресу , чим вчинив психологічне домашнє насильство відносно останньої, за що передбачена відповідальність по ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
У судовому засіданні ОСОБА_1 пояснив, що 01.04.2025 близько 22 год. жіж ним та співмешканкою дійсно виник словесний конфлікт, жодних протиправних дій він не вчиняв.
Заслухавши ОСОБА_1 , дослідивши надані докази, суд дійшов наступного висновку.
Відповідно до п. «b» статті 3 Конвенції Ради Європи про запобігання насильству стосовно жінок і домашньому насильству та боротьбу із цими явищами від 11.05.2011 (Стамбульська конвенція) «домашнє насильство» означає всі акти фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, які відбуваються в лоні сім'ї чи в межах місця проживання або між колишніми чи теперішніми подружжями або партнерами, незалежно від того, чи проживає правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні або незалежно від того, чи проживав правопорушник у тому самому місці, що й жертва, чи ні;
Згідно з положеннями п. 3 ч. 1 ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Відповідно до п. 14 ч. 1 вищевказаної статті, психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеження волевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Домашнє насильство розуміється як вид поведінки (активних дій) відповідно до якої одна особа (кривдник) намагається встановити контроль над іншою особою (жертвою насильства).
При цьому домашнє насильство у формі психологічного насильства передбачає активні дії (словесні образи, погрози, приниження, переслідування, залякування тощо) якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
Відповідальність за ч. 1 ст. 173-2 КУпАП настає за вчинення домашнього насильства, насильства за ознакою статі, тобто умисного вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, а так само невиконання термінового заборонного припису особою, стосовно якої він винесений, або неповідомлення уповноваженим підрозділам органів Національної поліції України про місце свого тимчасового перебування в разі його винесення.
Суб'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ст. 173-2 КУпАП, характеризується наявністю вини у формі умислу.
При розгляді справи про адміністративне правопорушення, згідно зі ст. 280 КУпАП суд зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинене таке правопорушення; чи винна особа у його вчиненні; чи підлягає особа адміністративній відповідальності, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Доказами в справі є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку суддя встановлює наявність чи відсутність правопорушення, винність особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи, які установлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, свідків тощо (ч. 1 ст. 251 КУпАП).
Обов'язок щодо збирання доказів покладається на осіб, уповноважених на складання протоколів про адміністративні правопорушення, визначених ст. 255 (ч. 2 ст. 251 КУпАП).
В обґрунтування вини ОСОБА_1 надано протокол про адміністративне правопорушення Серії ВАД 605585 від 02.04.2025; довідка про результати проведення перевірки інформації, викладеної у заяві ОСОБА_2 , пояснення ОСОБА_3 .
Однак, із наданих доказів неможливо встановити обставини адміністративного правопорушення, у якому обвинувачується ОСОБА_1 . Достатніх та допустимих доказів того, що ОСОБА_1 своїми діями вчинив відносно бабусі домашнє насильство, яке призвело до завдання шкоди її психологічному здоров'ю матеріали справи не містять.
Надані матеріали не свідчать про вчинення автором протоколу усіх необхідних дій, спрямованих на виявлення та припинення правопорушення, збирання та фіксацію належним чином відповідних доказів.
Зокрема протокол про адміністративне правопорушення від 02.04.2025, пояснення ОСОБА_2 складені формально, не містять відомостей, необхідних для встановлення фактичних обставин справи та є недостатніми для кваліфікації дій ОСОБА_1 як домашнього насильства.
Таким чином докази, наявні у матеріалах справи, не доводять наявність у діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП.
Відповідно до ч. 1, 2 ст. 7 КУпАП ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом. Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Згідно з ч. 1 ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Відповідно до ст. 62 Конституції України усі сумніви щодо доведеності вини особи тлумачаться на її користь.
У рішенні Європейського суду з прав людини від 14.02.2008 (справа «Кобець проти України» Суд вказав: «доказування, зокрема, має випливати із сукупності ознак чи неспростовних презумпцій, достатньо вагомих, чітких та узгоджених між собою, а за відсутності таких ознак не можна констатувати, що винуватість обвинуваченого доведено поза розумним сумнівом». Згідно правової позиції Європейського суду з прав людини «розумним є сумнів, який ґрунтується на певних обставинах та здоровому глузді, випливає зі справедливого та зваженого розгляду усіх належних та допустимих відомостей, визнаних доказами, або з відсутності таких відомостей і є таким, який змусив би особу втриматися від прийняття рішення у питаннях, що мають для неї найбільш важливе значення».
З огляду на відсутність у матеріалах справи доказів вчинення ОСОБА_1 правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 173-2 КУпАП, суд вважає, що у діях останнього відсутній склад зазначеного правопорушення, у зв'язку із чим провадження у даній справі підлягає закриттю на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП.
Керуючись ст. ст. 7, 173-2, 247, 283 Кодексу України про адміністративні правопорушення, суд
Провадження по справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за частиною 1 статті 173-2 Кодексу України про адміністративні правопорушення закрити у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення на підставі пункту 1 статті 247 Кодексу України про адміністративні правопорушення.
Постанова може бути оскаржена до Сумського апеляційного суду через Лебединський районний суд Сумської області протягом десяти днів з дня її винесення.
Суддя Вадим КОСОЛАП