24.04.2025
Справа № 642/2218/25
Провадження № 1-кс/642/599/25
24 квітня 2025 м. Харків
Слідчий суддя Ленінського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , слідчого ОСОБА_4 , захисника ОСОБА_5 , підозрюваного ОСОБА_6 , розглянувши клопотання старшого слідчого ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно
ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженець селища Поріччя, Краснодонського району, Луганської області, громадянина України, з вищою освітою, офіційно не працюючого, неодруженого, раніше не судимого, зареєстрованого за адресою: АДРЕСА_1 , фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_2 ,
який підозрюється за ч.1 ст.307 КК України, -
Старший слідчий СВ ВП № 2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_4 за погодженням з прокурором Новобаварської окружної прокуратури міста Харкова ОСОБА_3 , звернувся до слідчого судді з клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , в рамках кримінального провадження за № 12025221220000583 від 22.04.2025 за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
Процесуальне керівництво досудовим розслідуванням у вказаному кримінальному провадженні здійснює Новобаварська окружна прокуратура міста Харкова.
Досудовим розслідуванням встановлено, що ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , діючи з корисливих мотивів, з метою власного незаконного збагачення, усвідомлюючи про кримінальну караність злочинів у сфері незаконного обігу наркотичних засобів, психотропних речовин та їх аналогів, знаючи про високу прибутковість від вчинення цих злочинів, з метою систематичного отримання прибутку від їх збуту, ігноруючи вимоги ст.ст. 7, 12, 17, 25 Закону України «Про наркотичні засоби, психотропні речовини і прекурсори» від 15.02.1995 №60-95-ВР (в редакції Закону №530-У від 28.12.2015), Закону України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, а також зловживання ними» від 15.02.1995, наказу Міністерства охорони здоров'я України №481 від 20.08.2008, наказу Міністерства охорони здоров'я України №634 від 29.07.2010 «Про внесення змін до Наказу міністерства охорони здоров'я України» від 01.08.2000 №188 та постанови Кабінету Міністрів України від 24.05.2024 №653 «Про внесення змін до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів» до переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 06.05.2000 № 770, маючи прямий умисел, спрямований на незаконне виготовлення, придбання та зберігання наркотичного засобу з метою збуту, усвідомлюючи суспільно-небезпечний, протиправний характер своїх дій, бажаючи цього, у невстановлену під час досудового розслідування час та дату, при невстановлених слідством обставинах незаконно придбав у особи (осіб), особистість якої (яких) процесуально встановити в ході досудового розслідування не виявилось за можливе, насіння конопель. Після чого, ОСОБА_6 у невстановлену під час досудового розслідування дату та час, незаконно вніс насіння конопель у ґрунт в тканині горщики «Grow Bag», після чого помістив рослини до палатки та забезпечив відповідне освітлення лампою, все зазначене він розмістив в кімнаті квартири за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_2 .
Надалі, ОСОБА_6 продовжуючи свій злочинний намір, в невстановлений період часу, однак не пізніше 22.04.2025, з отриманих сходів нарковмісних рослин роду конопля зірвав листки та верхівки, після чого висушив та помістив до 5 (п'яти) скляних банок, 3 (трьох) полімерних пакетів чорного кольору та 3 (трьох) паперових згортків, таким чином отримавши наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, який почав незаконно зберігати в кімнаті квартири за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_2 , з метою подальшого незаконного розповсюдження по території міста Харкова, до моменту вилучення.
Крім того, з метою подальшого зважування наркотичного засобу, обіг якого обмежено - канабісу та його фасування для збуту кінцевому споживачу ОСОБА_6 придбав електричні ваги з металевим корпусом та пусті полімерні зіп пакети, які також почав зберігати за місцем свого мешкання, за адресою: АДРЕСА_2 .
Протиправні злочинні дій ОСОБА_6 пов'язані з незаконним виготовленням, приданням та зберіганням з метою збуту наркотичного засобу, обіг якого обмежено - канабісу, були викриті співробітниками поліції, якими 22.04.2025 в період часу з 12 год 52 хв по 18 год 28 хв на підставі ухвали слідчого судді Ленінського районного суду м. Харків, справа №642/898/25 провадження №1-кс/642/564/25, було проведено санкціонований обшук квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , де мешкає ОСОБА_6 , в ході якого було виявлено та вилучено: 5 (п'ять) скляних банок з речовиною рослинного походження, 3 (три) полімерних пакета чорного кольору з речовиною рослинного походження, 3 (три) паперових згортка з речовиною рослинного походження, електричні ваги з металевим корпусом на поверхні яких мається нашарування речовини рослинного походження та порожні полімерні зіп пакети.
Згідно висновку експерта ХНДЕКЦ МВС за експертною спеціальністю 8.6. «Дослідження наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів» для проведення судової експертизи матеріалів, речовин і виробів №СЕ-19/121-25/00000-НЗПРАП від 23.04.2025, надані на експертизу речовини рослинного походження, масою: 394,4 г, 122,2 г, є канабісом,що віднесено до наркотичних засобів та рослин, обіг яких обмежено. Маса канабісу (в перерахунку на висушену речовину) становить: 333,9779 г., 111,1348 г.
Дослідження експертами вилучених в ході обшуків речових доказів наразі триває. Крім того предмети направлені на дослідження з метою виявлення на кожному нашарувань.
Таким чином, ОСОБА_6 , всупереч Законів України «Про заходи протидії незаконному обігу наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів та зловживаючи ними» та «Про обіг в Україні наркотичних засобів, психотропних речовин, їх аналогів і прекурсорів», незаконно виготовив, придбав та зберігав з метою збуту, наркотичний засіб, обіг якого обмежено - канабіс, згідно таблиці №2 списку №1 «Переліку наркотичних засобів, психотропних речовин і прекурсорів», затвердженого постановою Кабінету Міністрів України №770 від 06.05.2000.
Таким чином, ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, тобто у незаконному виготовлені, придбанні та зберіганні з метою збуту наркотичного засобу.
22.04.2025 (час фактичного затримання 21 год. 50 хв.) ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , затримано в порядку ст. 208 КПК України, за вчинення ним кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України.
23 квітня 2025 року ОСОБА_6 , було повідомлено про підозру у вчиненні ним кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, тобто незаконному виготовлені, придбанні та зберіганні наркотичного засобу з метою збуту.
В судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала клопотання в повному обсязі. Зазначила, що більш м'який запобіжний захід не зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного. ОСОБА_6 не має законного джерела доходів, не має міцних соціальних зв'язків, його родичі мешкають на тимчасово окупованій території України. Підозрюваний займався вирощуванням та виготовленням наркотичних засобів з метою збуту, про що свідчить речі, які вилучені під час обшуку. Зокрема, ваги, телефон, на якому містяться світлини щодо «закладок» з наркотичними засобами, які в подальшому були вилучені слідчим, що свідчить також про тривалий характер вчинення кримінального правопорушення.
Захисник та підозрюваний заперечували проти задоволення клопотання, вважали ризики недоведеними. ОСОБА_6 офіційно орендує житло в м. Харкові, визнає вину та співпрацює зі слідством, про що свідчить самостійні пояснення підозрюваного слідчим на вчинення ним «закладок», тому вважали за можливе застосування більш м'якого запобіжного заходу, а саме домашнього арешту в нічний час чи визначення застави у мінімальному розмірі.
Вислухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, слідчий суддя приходить до наступного.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
ОСОБА_6 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 307 КК України, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до положень ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому слідчий суддя звертає увагу, що обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення. Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку.
На стадії досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.
При цьому стандарт доказування «обґрунтованої підозри» є нижчим, ніж доведеність «поза розумним сумнівом», яким керується суд під час судового розгляду кримінального провадження по суті та ухвалення вироку.
На переконання слідчого судді, незалежно від подальшої доведеності підозри чи правової кваліфікації інкримінованого ОСОБА_6 діяння, сукупність досліджених в судовому засіданні доказів свідчить, що він може бути причетним до цього кримінального правопорушення.
Підозра висунута ОСОБА_6 підтверджується зібраними в кримінальному провадженні доказами: - рапортами від оперуповноваженого про вчинення ОСОБА_6 кримінального правопорушення; показаннями ОСОБА_7 та ОСОБА_8 , під час допиту в якості свідків, в яких було отримано показання з приводу вчинення ОСОБА_6 , протиправних дій, направлених на збут наркотичного засобу; протоколом обшуку квартири, яка розташована за адресою: АДРЕСА_2 , де мешкає ОСОБА_6 в ході якого було виявлено та вилучено речові докази; протоколом огляду місця події за участю ОСОБА_6 , в ході якого були виявлені та вилучені речові докази; висновком експертизи дослідження матеріалів, речовин і виробів за експертною спеціальністю 8.6 «Дослідження наркозасобів, психотропних речовин, їх аналогів та прекурсорів», № СЕ-19/121-25/00000-НЗПРАП від 23.04.2025, яким підтверджено, що речовина, яку незаконно виготовив, придбав та зберігав з метою збуту ОСОБА_6 є наркотичним засобом, обіг якого обмежено - канабіс; протоколом затримання особи, підозрюваної у вчиненні злочину ОСОБА_6 ; повідомленням про підозру відносно ОСОБА_6 за ознаками ч. 1 ст. 307 КК України. іншими матеріалами кримінального провадження в сукупності.
Вирішуючи питання про доведеність існування ризиків, передбачених п. 1, 3, 4, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя виходить з наступного.
Згідно до практики Європейського суду з прав людини, слідчий суддя при обранні запобіжного заходу зобов'язаний розглянути можливість застосування заходів, які меншою мірою обмежують права особи (підозрюваного), ніж тримання під вартою («Амбрушкевич проти Польщі», § 32).
Підставою застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно підозрюваного ОСОБА_6 є наявність обґрунтованої підозри у вчиненні кримінального правопорушення та наявність ризиків, врахованих при обранні вказаного запобіжного заходу, які на даний час дають підстави вважати, що підозрюваний матиме можливість: переховуватися від органу досудового розслідування, прокурора або суду; незаконно впливати на свідків у цьому кримінальному провадженні; вчинити інше кримінальне правопорушення чи продовжити кримінальне правопорушення, у якому підозрюється.
Таким чином на підставі сукупності ризиків, які можуть виникнути в ході досудового розслідування, до підозрюваного ОСОБА_6 не може бути застосовано інший, більш м'який запобіжний захід, ніж тримання під вартою.
Зазначене свідчить про неможливість запобігання цим ризикам шляхом застосування більш м'яких запобіжних заходів, оскільки такі заходи не зможуть сприяти здійсненню завдань кримінального провадження щодо здійснення захисту особи, суспільства та держави від кримінальних правопорушень, охорони прав, свобод та законних інтересів учасників кримінального провадження (у тому числі свідків), а також забезпечення швидкого, повного та неупередженого розслідування і судового розгляду з тим, щоб кожний, хто вчинив кримінальне правопорушення, був притягнутий до відповідальності в міру своєї вини, жоден невинуватий не був обвинувачений або засуджений, жодна особа не була піддана необґрунтованому процесуальному примусу і щоб до кожного учасника кримінального провадження була застосована належна правова процедура.
Слідчий суддя зазначає, що для досягнення мети застосування запобіжних заходів, які застосовуються з метою досягнення дієвості цього провадження, на початковій стадії досудового розслідування, що зумовлює необхідність в проведенні низки слідчих та процесуальних дій, а також враховуючи інші фактичні обставини даного конкретного кримінального провадження застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою є необхідним та доцільним.
Щодо визначення розміру застави, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Крім того, у п.48 рішення «Чеботар проти Молдови» №35615/06 від 13.11.2007 Європейський суд з прав людини зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати її буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Тобто застосування запобіжного заходу тримання під вартою як безальтернативного не забезпечує балансу між метою його застосування у кримінальному провадженні та правом особи на свободу та особисту недоторканність. Адже метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Крім цього, суддя позбавлений можливості винести вмотивоване судове рішення щодо обмеження, оскільки фактично це рішення вже завчасно врегулювало безальтернативне обмеження права на свободу без розгляду всіх необхідних обставин конкретної ситуації.
Окрім того, приймаючи рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді застави та визначення її розміру, на одному важелі терезів суд має покласти достатню міру гарантування виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а на інший - неможливість завідомої непомірності застави для особи.
У випадку ігнорування факту завідомої непомірності застави для особи судом спотворюється сутність запобіжного заходу, яка призводить до безальтернативності тримання під вартою через реальну неможливість внесення особою застави і може свідчити про елементи тиску на нього з боку сторони обвинувачення для досягнення результату, протилежного від легального об'єктивного встановлення істини змагальними процесуальними засобами.
Призначення застави це не спосіб покарання особи (підозрюваного, обвинуваченого), а всього лише забезпечення виконання покладених на цю особу обов'язків. Слідчий суддя має тільки переконатися, що застава здатна примусити особу з'являтися в засідання і не перешкоджати розслідуванню.
Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховуючи обставини справи, вік та стан його здоров'я, наявність соціальних зв'язків підозрюваного, сімейний стан, постійного місця проживання, вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.
За таких обставин слідчий суддя з урахуванням майнового становища підозрюваного, враховуючи конкретні обставини інкримінованого кримінального правопорушення, тяжкості кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, наявність реальної можливості у нього внести заставу, вважає за необхідне визначити ОСОБА_6 заставу в розмірі шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 181680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень, оскільки застава в такому розмірі зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, та не є завідомо непомірною для нього.
Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, вважаю за необхідне покласти на нього обов'язки відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України.
Враховуючи викладене, клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання старшого слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_6 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, а саме до 20 червня 2025 року включно.
Строк тримання під вартою ОСОБА_6 , рахувати з 22 квітня 2025, тобто з моменту фактичного затримання.
Визначити суму застави у розмірі шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 181680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на Депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області, протягом дії ухвали.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_6 з-під варти - звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_6 наступні обов'язки строком до 20 червня 2025 року: прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду; не відлучатися з постійного місця проживання без дозволу слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця проживання; утримуватися від спілкування із свідками з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали - до 20 червня 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали складено 24.04.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1