24.04.2025
Справа № 642/2200/25
Провадження № 1-кс/642/596/25
23 квітня 2025 м. Харків
Слідчий суддя Ленінського районного суду міста Харкова ОСОБА_1 , за участю секретаря ОСОБА_2 , прокурора ОСОБА_3 , захисника ОСОБА_4 , підозрюваного ОСОБА_5 , розглянувши клопотання старшого слідчого ВП №2 ХРУП №3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 , про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою стосовно
ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця м. Харкова, громадянина України, військовослужбовця, перебуваючого на посаді кулеметника 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , раніше неодноразово судимого, останній раз Ленінським районним судом м. Харкова від 08.12.2021 за ч. 3 ст. 185 КК України до трьох років шести місяців позбавлення волі, звільнений 18.10.2024 року по відбуттю строку, зареєстрованого та фактично мешкаючого за адресою: АДРЕСА_1 ,
який підозрюється за ч.4 ст.186 КК України, -
Слідчий СВ ВП № 2 ХРУП № 3 ГУНП в Харківській області ОСОБА_6 звернувся до Ленінського районного суду м. Харкова з погодженим із прокурором клопотанням про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою відносно ОСОБА_5 , підозрюваного у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України.
У провадженні слідчого відділення відділу поліції № 2 Харківського районного управління поліції № 3 Головного управління Національної поліції в Харківській області перебувають матеріали досудового розслідування внесеного до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12025221220000581 від 22.04.2025 року, за ознаками кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Досудовим розслідуванням встановлено, що Указом Президента України №64/2022 від 24.02.2022 «Про введення воєнного стану», затвердженого Верховною Радою України 24.02.2022 (№2102-ІХ), відповідно до пункту № 31 частини першої статті 85 Конституції України та статті 5 Закону України «Про правовий режим воєнного стану» по всій території України введено військовий стан, у зв'язку із військовою агресією Російської Федерації проти України, який у подальшому продовжено указом Президента України №259/2022 з 05 години 30 хвилин, 25.04.2022 на 30 діб, який в подальшому неодноразово продовжувався.
Наказом командира військової частини НОМЕР_2 № 308 - РС від 24.11.2024 солдата ОСОБА_5 , призначено на посаду кулеметника 1 стрілецького відділення 1 стрілецького взводу 2 стрілецької роти військової частини НОМЕР_1 , який прибув з військової частини НОМЕР_3 , ВОС-101627 А.
Старший солдат ОСОБА_5 , діючи умисно, тобто усвідомлюючи суспільно небезпечний характер своїх дій, передбачаючи їх суспільно небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, будучи раніше судимим за вчинення корисливих злочинів, на шлях виправлення не став та знову підозрюється у вчиненні корисливого кримінального правопорушення при наступних обставинах.
21 квітня 2025 року приблизно о 22 годині 40 хвилин, в період дії в Україні правового режиму воєнного стану, під час перебування з дозволу власника в квартирі АДРЕСА_2 , у ОСОБА_7 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , раптово виник злочинний умисел на відкрите викрадення чужого майна, яке належить ОСОБА_7 .
Так, ОСОБА_5 реалізуючи свій прямий умисел, спрямований на відкрите викрадення чужого майна, усвідомлюючи суспільно-небезпечний характер свого діяння, передбачаючи його суспільно-небезпечні наслідки та бажаючи їх настання, діючи з корисливих мотивів, маючи на меті незаконне збагачення, зайшов до кухні квартири за вище вказаною адресою, де на столі лежав мобільний телефон «Хiaomi Redmi A3 4/128 GB» в корпусі «Midnight Black» серійний номер SN: НОМЕР_4 IMEI 1: НОМЕР_5 , IMEI 2: НОМЕР_6 , з чохлом темно-синього кольору торгової марки «Вuenos», вартістю 5000 гривень, який належить потерпілій ОСОБА_7 , після чого без погрози насильства останній заволодів вказаним мобільним телефоном, взявши його зі столу кухні та з місця злочину втік. Викраденим мобільним телефоном ОСОБА_5 розпорядився на власний розсуд, спричинивши потерпілій ОСОБА_7 матеріальну шкоду.
22.04.2025 ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_3 , повідомлено про підозру у вчиненні кримінального правопорушення - злочину, передбаченого ч. 4 ст. 186 КК України.
Слідчий в обґрунтування клопотання та необхідності застосування відносно підозрюваного запобіжного заходу саме у вигляді тримання під вартою, зазначив про наявність ризиків, передбачених передбачених п.п. 1, 3, 5 ч. 1 ст. 177 КПК України, а саме переховування від органу досудового розслідування або суду, незаконно впливати на свідків та потерпілих або вчинити інше кримінальне правопорушення.
У судовому засіданні прокурор ОСОБА_3 підтримала клопотання в повному обсязі.
Захисник заперечував проти задоволення клопотання, вважав ризики недоведеними. ОСОБА_5 визнає свою вину та співпрацює зі слідством, не має наміру переховуватися, має постійне місце проживання, є військовослужбовцем і бажає повернутися на службу. Відомостей щодо насильницьких дій ОСОБА_5 у відношенні потерпілої матеріали клопотання не містять, а тому вважав за можливе застосування більш м'якого запобіжного заходу, а саме цілодобового арешту чи визначення застави у розмірі 40 розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Підозрюваний ОСОБА_5 визнав свою провину, зазначив, що не бажає переховуватися, а хоче повернутися на службу, тому підтримав думку захисника.
Вислухавши думку сторін кримінального провадження, дослідивши надані матеріали, слідчий суддя приходить до наступного.
Частиною 2 ст. 29 Конституції України передбачено, що ніхто не може бути заарештований або триматися під вартою інакше як за вмотивованим рішенням суду і тільки на підставах та порядку, встановлених законом.
Відповідно до ч. 1 ст. 183 КПК України тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим статтею 177 цього Кодексу, крім випадків, передбачених частиною п'ятою статті 176 цього Кодексу.
ОСОБА_5 обґрунтовано підозрюється у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.4 ст.186 КК України, за яке законом передбачено покарання у вигляді позбавлення волі на строк від семи до десяти років, що відповідно до ст. 12 КК України відноситься до категорії тяжких злочинів.
Обґрунтованість підозри ОСОБА_5 повністю підтверджується зібраними у кримінальному провадженні доказами, а саме протоколом огляду місця події від 21.04.2025 за адресою: м. Харків, вул. Петра Болбачана, 69 у ході якого було виявлено та вилучено речові докази а саме: окуляри червоного кольору, підсумок виконаний в піксельну клітинку, наколінник виконаний в піксельну клітинку; 2) протоколом допиту потерпілої ОСОБА_7 , 1979 р.н.: 3) протоколом допиту свідка ОСОБА_8 , 1970 р.н.; 4) протоколом затримання особи, підозрюваної у вчинені злочину від 22.04.2025 у ході якого у ОСОБА_5 , було вилучено мобільний телефон марки «Хiaomi Redmi A3 4/128 GB» в корпусі «Midnight Black», який був 22.04.2025 визнаний речовим доказом; 5) поясненням наданим ОСОБА_5 , 1981 р.н.; 6) протоколом пред'явлення особи для впізнання від 22.04.2025, в ході якого потерпіла ОСОБА_7 , впізнала особу ОСОБА_5 .
Згідно із п. 4 ч. 2 ст. 183 КПК України запобіжний захід у вигляді тримання під вартою не може бути застосований, окрім як до раніше не судимої особи, яка підозрюється або обвинувачується у вчиненні злочину, за який законом передбачено покарання у виді позбавлення волі на строк понад п'ять років.
Відповідно до положень ст. 194 КПК України під час розгляду клопотання про застосування запобіжного заходу слідчий суддя, суд зобов'язаний встановити, чи доводять надані сторонами кримінального провадження докази обставини, які свідчать про: 1) наявність обґрунтованої підозри у вчиненні підозрюваним, обвинуваченим кримінального правопорушення; 2) наявність достатніх підстав вважати, що існує хоча б один із ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу, і на які вказує слідчий, прокурор; 3) недостатність застосування більш м'яких запобіжних заходів для запобігання ризику або ризикам, зазначеним у клопотанні.
При цьому слідчий суддя звертає увагу, що обґрунтована підозра - це стандарт доказування, який передбачає існування фактів чи інформації, які б переконали об'єктивного спостерігача, що відповідна особа могла вчинити кримінальне правопорушення. Обґрунтованість залежить від усіх обставин, проте факти, що в сукупності дають підстави для підозри не мають бути такого ж рівня як ті, що необхідні для обвинувачення, або навіть винесення вироку.
На стадії досудового розслідування слідчий суддя не вправі вирішувати ті питання, які повинен вирішувати суд під час розгляду кримінального провадження по суті, зокрема, оцінювати докази з точки зору їх достатності для визнання особи винуватою чи невинуватою у вчиненні кримінального правопорушення, а лише зобов'язаний на підставі розумної оцінки сукупності отриманих доказів, визначити, що причетність особи до вчинення кримінального правопорушення є вірогідною та достатньою для застосування щодо нього запобіжного заходу.
При цьому стандарт доказування «обґрунтованої підозри» є нижчим, ніж доведеність «поза розумним сумнівом», яким керується суд під час судового розгляду кримінального провадження по суті та ухвалення вироку.
На переконання слідчого судді, незалежно від подальшої доведеності підозри чи правової кваліфікації інкримінованого ОСОБА_5 діяння, сукупність досліджених в судовому засіданні доказів свідчить, що він може бути причетним до цього кримінального правопорушення.
Щодо застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховує тяжкість кримінального правопорушення, у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 , суспільну небезпеку інкримінованого кримінально протиправних дій, обставини, передбачені ст. 178 КПК України, а саме вагомість наявних доказів про вчинення підозрюваним кримінального правопорушення; тяжкість покарання, що загрожує відповідній особі у разі визнання підозрюваного винуватим у кримінальному правопорушенні, у вчиненні якого він підозрюється; вік та стан здоров'я підозрюваного.
Вирішуючи питання про доведеність існування ризиків, передбачених ч. 1 ст. 177 КПК України, слідчий суддя виходить з наступного.
З огляду на тяжкість злочину у вчиненні якого підозрюється ОСОБА_5 та суворість можливого покарання, яке може бути призначено у випадку визнання його винуватим у вчиненні інкримінованого кримінального правопорушення так і обставини, як за національним законодавством, так і за судовою практикою Європейського суду з прав людини, визнаються вагомими факторами при оцінці даного ризику, підозрювана особа може переховуватись від органу досудового розслідування.
Тяжкість покарання, що загрожує обвинуваченому у випадку визнання його винуватими у вчиненні злочинів, не є самостійною підставою для утримання особи під вартою, проте як за національним законодавством (п. 2 ч. 1 ст. 178 КПК України), так і за практикою Європейського суду з прав людини, є суттєвим елементом при оцінюванні ризиків переховування (справа «Ілійков проти Болгарії» № 33977/96 від 26 липня 2001 року).
Слідчий суддя приймає до уваги, що в даному випадку суворість покарання, передбаченого за злочин, в якому підозрюється ОСОБА_5 у сукупності з іншими обставинами кримінального правопорушення, яке вчинено в умовах воєнного стану, є достатньо суттєвим елементом при оцінюванні ризику його переховування.
Ризик, передбачений п. 3 ч. 1 ст. 177 КПК України обумовлений тим, що ОСОБА_5 з метою уникнення суворого покарання може незаконно впливати на свідків та потерпілого з метою змусити їх дати хибні показання на його користь.
Ризик, передбачений п. 5 ч. 1 ст. 177 КПК України на даному етапі кримінального провадження підтверджується зокрема тим, що ОСОБА_5 раніше неодноразово судимий, у тому числі й за корисливі злочини, що може свідчити про його стійку злочинну спрямованість, і він може, не маючи джерел доходів, вчинити новий корисливий злочин.
Таким чином, слідчий суддя, із врахуванням всіх обставин справи, наявних доказів та того, що тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, дійшов висновку про доведеність існування ризиків, зазначених у клопотанні слідчого, неможливість застосування більш м'якого запобіжного заходу, оскільки тільки запобіжний захід у вигляді тримання під вартою зможе забезпечити належну процесуальну поведінку підозрюваного та дотримання покладених на нього процесуальних обов'язків.
Щодо визначення розміру застави, суд зазначає наступне.
Відповідно до ч.5 ст.182 КПК України розмір застави визначається слідчим суддею з урахуванням обставин кримінального правопорушення, майнового та сімейного стану підозрюваного, інших даних про його особу та ризиків, передбачених статтею 177 цього Кодексу. Розмір застави повинен достатньою мірою гарантувати виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків та не може бути завідомо непомірним для нього.
Крім того, у п.48 рішення «Чеботар проти Молдови» №35615/06 від 13.11.2007 Європейський суд з прав людини зазначив: «Суд повторює, що для того, щоб арешт по обґрунтованій підозрі був виправданий у відповідності з статтею 5 & 1 (с), поліція не зобов'язана мати докази, достатні для пред'явлення обвинувачення, ні в момент арешту, ні під час перебування заявника під вартою. Також не обов'язково, щоб затриманій особі по кінцевому рахунку, пред'явлені обвинувачення, або щоб ця особа була піддана суду. Метою попереднього тримання під вартою є подальше розслідування кримінальної справи, яке повинно підтвердити або розвіяти підозру, яка є підставою для затримання».
Згідно практики Європейського суду з прав людини, суд своїм рішенням повинен забезпечити не тільки права підозрюваного, а й високі стандарти охорони загальносуспільних прав та інтересів. Забезпечення таких стандартів, як підкреслює Європейський суд з прав людини, вимагає від суду більшої суворості в оцінці порушень цінностей суспільства.
Відповідно до ч. 3 ст. 183 КПК України, слідчий суддя, суд при постановленні ухвали про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою зобов'язаний визначити розмір застави, достатньої для забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим обов'язків, передбачених цим Кодексом, крім випадків, передбачених частиною четвертою цієї статті.
Виходячи з практики Європейського суду з прав людини, розмір застави повинен визначатися тим ступенем довіри, при якому перспектива втрати її буде достатнім стримуючим засобом, щоб відбити у особи, щодо якої застосовано заставу, бажання будь-яким чином перешкоджати встановленню істини у кримінальному провадженні.
Тобто застосування запобіжного заходу тримання під вартою як безальтернативного не забезпечує балансу між метою його застосування у кримінальному провадженні та правом особи на свободу та особисту недоторканність. Адже метою застосування запобіжного заходу є забезпечення виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього процесуальних обов'язків. Крім цього, суддя позбавлений можливості винести вмотивоване судове рішення щодо обмеження, оскільки фактично це рішення вже завчасно врегулювало безальтернативне обмеження права на свободу без розгляду всіх необхідних обставин конкретної ситуації.
Окрім того, приймаючи рішення про застосування запобіжного заходу у вигляді застави та визначення її розміру, на одному важелі терезів суд має покласти достатню міру гарантування виконання підозрюваним, обвинуваченим покладених на нього обов'язків, а на інший - неможливість завідомої непомірності застави для особи.
У випадку ігнорування факту завідомої непомірності застави для особи судом спотворюється сутність запобіжного заходу, яка призводить до безальтернативності тримання під вартою через реальну неможливість внесення особою застави і може свідчити про елементи тиску на нього з боку сторони обвинувачення для досягнення результату, протилежного від легального об'єктивного встановлення істини змагальними процесуальними засобами.
Призначення застави це не спосіб покарання особи (підозрюваного, обвинуваченого), а всього лише забезпечення виконання покладених на цю особу обов'язків. Слідчий суддя має тільки переконатися, що застава здатна примусити особу з'являтися в засідання і не перешкоджати розслідуванню.
Задовольняючи клопотання про застосування запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою, слідчий суддя враховуючи обставини справи, вік та стан його здоров'я, вважає за необхідне визначити підозрюваному розмір застави.
За таких обставин слідчий суддя з урахуванням майнового становища підозрюваного, враховуючи конкретні обставини інкримінованого кримінального правопорушення, тяжкості кримінального правопорушення, у якому він підозрюється, наявність реальної можливості у нього внести заставу, вважає за необхідне визначити ОСОБА_5 заставу в розмірі шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 181680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень, оскільки застава в такому розмірі зможе запобігти ризикам, передбаченим ч. 1 ст. 177 КПК України, та не є завідомо непомірною для нього.
Окрім цього, застосовуючи щодо підозрюваного альтернативний запобіжний захід у вигляді застави, вважаю за необхідне покласти на нього обов'язки відповідно до ч. 5 ст. 194 КПК України.
Враховуючи викладене, клопотання про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою підлягає задоволенню.
Керуючись ст.ст. 177, 178, 182, 183, 193, 194, 196, 197, 372, 376 КПК України, слідчий суддя, -
Клопотання слідчого про обрання запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою - задовольнити.
Застосувати до підозрюваного ОСОБА_5 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , запобіжний захід у вигляді тримання під вартою в ДУ «Харківський слідчий ізолятор» строком на 60 діб, а саме до 20 червня 2025 року включно.
Строк тримання під вартою ОСОБА_5 , рахувати з 22 квітня 2025, з моменту фактичного затримання.
Визначити суму застави у розмірі шістдесяти розмірів прожиткового мінімуму для працездатних осіб, тобто 181680 (сто вісімдесят одна тисяча шістсот вісімдесят) гривень, яка може бути внесена як самим підозрюваним так і іншою фізичною або юридичною особою (заставодавцем) на Депозитний рахунок ТУ ДСА України в Харківській області, протягом дії ухвали.
При внесенні визначеної суми застави ОСОБА_5 з-під варти - звільнити.
У разі внесення застави, покласти на ОСОБА_5 наступні обов'язки строком до 20 червня 2025 року: прибувати за кожною вимогою слідчого, прокурора або суду; не відлучатися з місця перебування (визначеного місця несення військової служби) без дозволу слідчого, прокурора, суду; повідомляти слідчого, прокурора чи суд про зміну свого місця перебування у військовій частині; утримуватися від спілкування із свідками з приводу обставин вчинення інкримінованого йому злочину; здати на зберігання до відповідних органів державної влади свій паспорт (паспорти) для виїзду за кордон, інші документи, що дають право на виїзд із України та в'їзд в Україну.
Строк дії ухвали - до 20 червня 2025 року включно.
Ухвала може бути оскаржена безпосередньо до Харківського апеляційного суду протягом п'яти днів з дня її проголошення, а підозрюваним - в той же строк, але з моменту вручення йому копії ухвали суду.
Ухвала підлягає негайному виконанню після її оголошення.
Повний текст ухвали складено 24.04.2025.
Слідчий суддя ОСОБА_1