"25" квітня 2025 р.
Справа № 642/8196/24
Номер провадження 2/642/393/25
16 квітня 2025 року Ленінський районний суд м. Харкова у складі:
головуючого судді- Пашнєва В.Г.,
за участю секретаря- Хахоєвої О.Р.,
розглянувши у відкритому судовому засіданні у порядку загального позовного провадження в залі суду в м. Харкова цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості, -
встановив:
ОСОБА_1 в особі представника адвоката Мудраченка Івана Володимировича звернувся до суду із вказаним позовом, просив стягнути з ОСОБА_2 заборгованість за Договором купівлі-продажу транспортного засобу з розстрочкою платежу від 09.09.2021 у розмірі 19 000,00 Доларів США, що у гривневому еквіваленті складає 781 850,00 грн (сімсот вісімдесят одна тисяча вісімсот п'ятдесят гривень, нуль копійок).
В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначає, що між ним та Відповідачем 09.09.2021 укладено Договір купівлі-продажу транспортного засобу з розстрочкою платежу. Як стверджує Позивач, 25.03.2022 Відповідач, відмовившись від Договору в односторонньому порядку, не здійснивши повну оплату за транспортний засіб, всупереч умовам укладеного Договору перетнув державний кордон України на транспортному засобі марки «VOLKSWAGEN» моделі «JETTA» за VIN-кодом № НОМЕР_1 з номером державної реєстрації НОМЕР_2 у пункті пропуску «Рава-Руська-Хребенне» митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці. Як вказує Позивач, всупереч умовам укладеного Договору Відповідач відмовився від зобов'язань в односторонньому порядку, не здійснив виплату всієї суми за Договором та безпідставно присвоїв собі транспортний засіб, що є предметом укладеного Договору. Взяті на себе зобов'язання щодо сплати залишку коштів Відповідач виконав частково, несплаченою залишається сума у розмірі 9500 Доларів США та нараховані відсотки за несвоєчасне внесення платежів. Також Позивач підкреслює, що Відповідач присвоїв автомобіль, не сплативши всієї суми заборгованості, виїхав за кордон та не виходить на будь-який зв'язок, а Позивач залишився як без автомобіля, так і без належного грошового відшкодування його вартості. Фактично автомобіль вважається викраденим/угнаним Відповідачем, що не звільняє його від обов'язку виконати свої договірні зобов'язання та сплатити повну вартість автомобіля за укладеним Договором, а також компенсувати штрафні санкції.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 07.01.2025 відкрито провадження у справі та вирішено розглядати справу в порядку загального позовного провадження із повідомленням (викликом) сторін.
Ухвалою Ленінського районного суду м. Харкова від 26.02.2025 закрито підготовче провадження у справі.
Відповідач по справі повідомлявся судом про розгляд даної справи належним чином, однак поштове відправлення повернулось на адресу суду з відміткою «за закінченням терміну зберігання».
Положеннями ст. 174 ЦПК України закріплено, що при розгляді справи судом у порядку позовного провадження учасники справи викладають письмово свої вимоги, заперечення, аргументи, пояснення та міркування щодо предмета спору виключно у заявах по суті справи, визначених цим Кодексом. Заявами по суті справи є: позовна заява; відзив на позовну заяву (відзив); відповідь на відзив; заперечення; пояснення третьої особи щодо позову або відзиву. Подання заяв по суті справи є правом учасників справи.
Враховуючи вимоги ст.ст. 279, 280 ЦПК України, суд своєю Ухвалою від 16.04.2025 вважав за можливе провести заочний розгляд справи про стягнення заборгованості.
Верховний Суд України, узагальнюючи судову практику, також вказав, що інститут заочного провадження відповідає положенням та спрямований на реалізацію Рекомендації № R (84) 5 Комітету Міністрів Ради Європи державам-членам стосовно принципів цивільного судочинства, що направлені на вдосконалення судової системи. Для досягнення цієї мети необхідно забезпечити доступ сторін до спрощених і більш оперативних форм судочинства та захистити їх від зловживань та затримок, зокрема, надавши суду повноваження здійснювати судочинства більш ефективно.
Відповідно до частини другої статті 247 ЦПК України у разі неявки в судове засідання всіх учасників справи чи в разі якщо відповідно до положень цього Кодексу розгляд справи здійснюється судом за відсутності учасників справи, фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Суд, всебічно і повно з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, застосувавши до спірних правовідносин відповідні норми матеріального та процесуального права, встановив наступні фактичні обставини та відповідні їм правовідносини.
Судом встановлено, що 09.09.2021 між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 укладено Договір купівлі-продажу транспортного засобу з розстрочкою платежу.
Відповідно до п. 1.1 Договору Позивач зобов'язався передати у власність Відповідачу, а Відповідач зобов'язався прийняти від Позивача транспортний засіб марки «VOLKSWAGEN» моделі «JETTA» за VIN-кодом № НОМЕР_1 з номером державної реєстрації НОМЕР_2 , після сплати повної вартості т/з за ціною та на умовах, встановлених у Договорі.
Згідно з п. 2.2 Договору продаж транспортного засобу вчиняється між сторонами за ціною (вартістю узгодженою між сторонами у розмірі 10 000,00 умовних одиниць (доларів США).Зазначена ціна відповідає волевиявленню сторін, є остаточною і змінам після укладення Договору не підлягає.
На виконання п.п. 2.2.1 Покупець сплатив Продавцеві першу частину вартості т/з у розмірі 500 Доларів США в день підписання Договору.
Згідно п. 2.2.2 Договору передбачено, що оплата залишкової вартості т/з у розмірі 9500 Доларів США, здійснюється Покупцем з моменту укладення Договору рівними щотижневимим платежами по 120 Доларів США. Останній платіж має бути сплачений Покупцем на користь Продавця не пізніше 27.03.2023.
Згідно з п. 4.1 Договору цей Договір вступає в силу з моменту його підписання сторонами, а саме 09.09.2021, і діє до 01.04.2023, а в частині виконання грошового зобов'язання до повного виконання сторонами своїх зобов'язань (повним виконанням Покупцем своїх зобов'язань вважається повний розрахунок з Продавцем).
Відповідно до п. 5.2.2 Договору Покупець зобов'язався платити вартість транспортного засобу за ціною, у порядку та строки, встановлені у Договорі купівлі-продажу, а згідно п. 5.2.10 Договору Покупець зобов'язався не виїжджати за межі кільцевої дороги м. Харкова більш як на 30 км без узгодження з Продавцем.
Окрім того, відповідно до п. 7.4 Договору у випадку угону чи крадіжки транспортного засобу Покупець не звільняється від виконання договірних зобов'язань за Договором.
09.09.2021 між Позивачем та Відповідачем укладено Акт приймання-передачі легкового автомобіля № 08/01/02. Згідно п. 3 Акту сторони підтвердили, що переданий автомобіль знаходиться у справному технічному стані, пошкодження відсутні, а сам автомобіль відповідає за якістю, зовнішнім виглядом і технічними характеристиками умовам Договору.
25.03.2022 Відповідач, відмовившись від Договору в односторонньому порядку, не здійснивши повну оплату за транспортний засіб, всупереч умовам укладеного Договору перетнув державний кордон України на транспортному засобі марки «VOLKSWAGEN» моделі «JETTA» за VIN-кодом № НОМЕР_1 з номером державної реєстрації НОМЕР_2 у пункті пропуску «Рава-Руська-Хребенне» митного поста «Рава-Руська» Львівської митниці.
Отже, судом встановлено, що всупереч умовам укладеного Договору Відповідач відмовився від зобов'язань в односторонньому порядку, не здійснив виплату всієї суми за Договором. Взяті на себе зобов'язання щодо сплати залишку коштів Відповідач виконав частково, несплаченою залишилася сума у розмірі 9500 Доларів США та нараховані відсотки за несвоєчасне внесення платежів.
Своєю чергою, згідно п. 7.1 укладеного Договору за прострочення сплати щотижневих платежів Покупець сплачує Продавцю пеню з розрахунку 15% з простроченої суми за кожен день прострочення.
Позивач надав детальний розрахунок відсотків за несвоєчасне внесення платежу. Згідно розрахунку сума штрафних санкцій (пені) за Договором у зв'язку із простроченням сплати щотижневих платежів становить 7 457 522,16 Доларів США. Однак, Позивач заявлено позовну вимогу до стягнення штрафних санкцій 9500,00 Доларів США, що у гривневому еквіваленті станом на день подання позовної заяви становить 390 925,00 грн.
Підстави виникнення цивільних прав та обов'язків визначені в статті 11 Цивільного кодексу України, зокрема з договорів та інших правочинів.
Відповідно до ч 1, 2 ст. 202 ЦК України правочином є дія особи, спрямована на набуття, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Правочини можуть бути односторонніми та дво- чи багатосторонніми (договори).
Частиною 1 ст. 626 ЦК України встановлено, що договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків.
Як визначено у ч. 1 ст. 628 ЦК України, зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
За приписами ст. 629 ЦК України, договір є обов'язковим для виконання сторонами.
Відповідно до ст. 610 ЦК України, порушенням зобов'язання є його невиконання або ви-конання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Згідно ч. 2 ст. 615 ЦК України, одностороння відмова від зобов'язання не звільняє винну сторону від відповідальності за порушення зобов'язання.
Як передбачено ч. 1 ст. 655 ЦК України, за договором купівлі-продажу одна сторона (продавець) передає або зобов'язується передати майно (товар) у власність другій стороні (покупцеві), а покупець приймає або зобов'язується прийняти майно (товар) і сплатити за нього певну грошову суму.
Згідно вимог ст. 692 ЦК України, покупець зобов'язаний оплатити товар після його прийняття або прийняття товаророзпорядчих документів на нього, якщо договором або актами цивільного законодавства не встановлений інший строк оплати товару. Покупець зобов'язаний сплатити продавцеві повну ціну переданого товару. Договором купівлі-продажу може бути передбачено розстрочення платежу. У разі прострочення оплати товару продавець має право вимагати оплати товару та сплати процентів за користування чужими грошовими коштами.
Статтею 694 ЦК України передбачено порядок продажу товару в кредит, зокрема, договором купівлі-продажу може бути передбачений продаж товару в кредит з відстроченням або з розстроченням платежу. Товар продається в кредит за цінами, що діють на день продажу. Зміна ціни на товар, проданий в кредит, не є підставою для проведення перерахунку, якщо інше не встановлено договором або законом. Якщо покупець прострочив оплату товару, проданого в кредит, продавець має право вимагати повернення неоплаченого товару. Якщо покупець про-строчив оплату товару, на прострочену суму нараховуються проценти відповідно до статті 536 цього Кодексу від дня, коли товар мав бути оплачений, до дня його фактичної оплати. Договором купівлі-продажу може бути передбачений обов'язок покупця сплачувати проценти на суму, що відповідає ціні товару, проданого в кредит, починаючи від дня передання товару продавцем. З моменту передання товару, проданого в кредит, і до його оплати продавцю належить право застави на цей товар.
Відповідно до положень ст. 695 ЦК України, договором про продаж товару в кредит може бути передбачено оплату товару з розстроченням платежу. Істотними умовами договору про продаж товару в кредит з умовою про розстрочення платежу є ціна товару, порядок, строки і розміри платежів. Якщо покупець не здійснив у встановлений договором строк чергового платежу за проданий з розстроченням платежу і переданий йому товар, продавець має право відмовитися від договору і вимагати повернення проданого товару.
Як передбачено ч. 1 ст. 526 ЦК України, зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться.
Відповідно до ст. ст. 611, 615 ЦК України у випадку порушення зобов'язання, настають правові наслідки, встановлені договором.
Враховуючи вищевказані норми матеріального та процесуального права і оцінивши у відповідності до вимог ст. 89 ЦПК України надані Позивачем письмові докази: договір купівлі-продажу транспортного засобу від 09.09.2021, акт приймання-передачі легкового автомобіля № 08/01/02 від 09.09.2021, а також розрахунок заборгованості, суд вважає доведеними факт укладення 09.09.2021 Договору між ОСОБА_1 та ОСОБА_2 і факт не виконання належним чином покупцем своїх договірних зобов'язань.
Згідно зі ст. 12 ЦПК України цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Учасники справи мають рівні права щодо здійснення всіх процесуальних прав та обов'язків, передбачених законом. Кожна сторона повинна довести обставини, які мають значення для справи і на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до ч.1 ст.13 ЦПК України суд розглядає справи не інакше як за зверненням особи, поданим відповідно до цього Кодексу, в межах заявлених нею вимог і на підставі доказів, поданих учасниками справи або витребуваних судом у передбачених цим Кодексом випадках.
Відповідно ч.1 ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Предметом доказування є обставини, що підтверджують заявлені вимоги чи заперечення або мають інше значення для розгляду справи і підлягають встановленню при ухваленні судового рішення, що визначено частино 2 статті 77 ЦПК України.
Згідно ст. ч. 1 ст. 81 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Відповідно до принципу диспозитивності цивільного судочинства, визначеному статтею 13 ЦПК України, саме відповідач як особа, яка на власний розсуд розпоряджається своїми процесуальними правами, визначає докази, якими підтверджуються його заперечення проти позову, доводиться їх достатність та переконливість.
Відповідачем у цій справі не спростовано розмір наявної у нього заборгованості, заявлений до стягнення Позивачем, не представлено доказів щодо часткового чи повного погашення заборгованості за договором.
Відповідач присвоїв автомобіль, не сплативши всієї суми заборгованості та виїхав за кордон, що підтверджується листом ДМС за № 19/19-02-02/8.19/5260 від 14.11.2024 з додатком, а Позивач залишився як без автомобіля, так і без належного грошового відшкодування його вартості. Фактично автомобіль вважається викраденим/угнаним Відповідачем, що не звільняє останнього від обов'язку виконати свої договірні зобов'язання та сплатити повну вартість автомобіля за укладеним Договором, а також компенсувати штрафні санкції, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для задоволення позову у повному обсязі та стягнення в примусовому порядку з відповідача суми заборгованості за договором в повному обсязі.
Щодо стягнення з відповідача суми заборгованості в іноземній валюті із зазначенням еквіваленту в гривні, суд зазначає таке.
Відповідно до статті 99 Конституції України грошовою одиницею України є гривня.
При цьому Основний Закон не встановлює заборони щодо можливості використання в Україні грошових одиниць іноземних держав.
Відповідно до статті 192 Цивільного кодексу України іноземна валюта може використовуватися в Україні у випадках і в порядку встановлених законом.
Отже, відповідно до чинного законодавства гривня має статус універсального платіжного засобу, який без обмежень приймається на всій території України, однак обіг іноземної валюти обумовлений вимогами спеціального законодавства України.
Згідно зі статтею 524 Цивільного кодексу України зобов'язання має бути виражене у грошовій одиниці України - гривні. Сторони можуть визначити грошовий еквівалент зобов'язання в іноземній валюті
Відповідно до статті 533 Цивільного кодексу України грошове зобов'язання має бути виконане у гривнях.
Якщо у зобов'яванні визначено грошовий еквівалент в іноземній валюті, сума, що підлягає сплаті у гривнях, визначається за офіційним курсом відповідної валюти на день платежу, якщо інший порядок її визначення не встановлений договором або законом чи іншим нормативно-правовим актом.
Аналіз наведених правових норм свідчить про те, що гривня як національна валюта є єдиним законним платіжним засобом на території України. Сторони, якими можуть бути як резиденти, так і нерезиденти, які перебувають на території України, у разі укладення цивільно-правових угод, які виконуються на території України, можуть визначити в грошовому зобов'язанні грошовий еквівалент в іноземній валюті.
Відсутня заборона на укладення цивільних правочинів, предметом яких є іноземна валюта, крім використання іноземної валюти на території України як засобу платежу або як застави, за винятком оплати в іноземній валюті за товари, роботи, послуги, а також оплати праці, на тимчасово окупованій території України.
Як вбачається заборони на виконання грошового зобов'язання в іноземній валюті, у якій воно зазначено у договорі, чинне законодавство не містить.
Тому як укладення правочинів, так і виконання договірних зобов'язань в іноземній валюті, зокрема позики, не суперечить чинному законодавству суд має право ухвалити рішення про стягнення грошової суми в іноземній валюті.
При цьому з огляду на положення частини першої статті 1046 Цивільного кодексу України, а також частини першої статті 1049 Цивільного кодексу України належним виконанням зобов'язання з боку позичальника є повернення коштів у строки, у розмірі та саме у тій валюті, яка визначена договором позики, а не в усіх випадках та безумовно в національній валюті України.
Зазначення судом у своєму рішенні двох грошових сум, які необхідно стягнути з боржника, вносить двозначність до розуміння суті обов'язку боржника, який може бути виконаний примусово. У разі зазначення у судовому рішенні про стягнення суми коштів в іноземній валюті з визначенням еквівалента такої суми у гривні стягувачеві має бути перерахована вказана у резолютивній частині судового рішення сума в іноземній валюті, а не її еквівалент у гривні.
Аналогічні висновки Верховного Суду про можливість ухвалення судом рішення про стягнення боргу в іноземній валюті місляться для прикладу у постановах Великої Палати Верховного Суду від 04.07.2018 у справі № 761/12665/14-ц, від 16.01.2019 у справах № 373/2054/16-ц, № 464/3790/16-ц та від 23.10.2019 у оправі № 723/304/16-ц.
При цьому, особливості звернення святнення на кошти боржника в іноземній валюті та виконання рішень при обчистенні боргу в іноземній валюті визначені у статті 49 Закону Украни від 02 червня 2016 року № 1404-VIIІ «Про виконавче провадження».
Відповідно до частини третьої вказаної статті, у разі обчислення суми боргу в іноземній валюті виконавець у результаті виявлення у боржника кошів у відповідній валюті стягує такі кошти на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця для їх подалыного перерахування стягувачу.
У разі виявлення коштів у гривнях чи іншій валюті виконавець за правилами, встановленими частинами першою і другою цієї статті, дає доручення про купівлю відповідної валюти та перерахування її на валютний рахунок органу державної виконавчої служби, а приватний виконавець - на відповідний рахунок приватного виконавця. В подальшому орган ДВС або приватний виконавець перераховуоть коши в іноземній валюті на відповідний валютний рахунок стягувача.
Витрати у зв'язку з валютообмінними фінансовими операціями та інші витрати, пов'язані з перерахуванням коштів, покладаються на боржника.
Порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті регламентусться положенням про порядок виконання надавачами платіжних послуг платіжних інструкцій в іноземній валюті та банківських металах, затвердженим Постановою Правління Національного банку України N:21 6 віл 28.07.2008.
Відповідно до пункту 47 Розділу V Положення (Порядок виконання надавачем платіжних послуг дебетового переказу коштів в іноземній валюті або банківських металів без згоди платника), банк платника, який обслуговує кліента-боржника або в якому відкрито кореспондентський рахунок банку-боржника, перераховує куплену за національну валюту на валютному ринку України іноземну валюту або таку, що конвертована в іншу іноземну валюту, на рахунок органу державної виконавчої служби/приватного виконавця/контролюючого органу не пізніше ніж через два робочих дні після її зарахування на кореспондентський рахунок цього банку. Банк перераховує кошти в іноземній валюті на рахунок органу державної виконавчої служби/приватного виконавця/контролюючого органу не пізніше ніж через два робочих дні з дати списання іноземної валюти з рахунку/кореспондентського рахунку продавця валюти, якщо іноземна валюта купується в клієнтів, які мають рахунки в банку, який обслуговує клієнта-боржника або в якому відкрито кореспондентський рахунок банку-боржника.
В свою чергу, приватний виконавець або орган державної виконавчої служби перераховує стягнуту в іноземній валюті суму стягувачу на його рахунок в іноземній валюті, відкритий в українському банку або у банку іншої країни.
При цьому, 24.02.2022 Національним банком України було прийнято Постанову №18 «Про роботу банківської системи в період запровадження воєнного стану». Зазначена постанова обмежує продаж банківськими установами іноземної валюти фізичним особам.
Пункт 14 зазначеної Постанови забороняє уповноваженим установам здійснювати транскордонний переказ валютних цінностей з України/переказ коштів на кореспондентські рахунки банків-нерезидентів у гривнях/іноземній валюті, відкриті в банках-резидентах, уключаючи перекази, що здійснюються за дорученням клієнтів.
Жодних виключень для виконання судових рішень Постанова НБУ також не передбачає.
Таким чином під час виконання судового рішення можливо стягнути кошти у іноземній валюті з боржника, але неможливо перерахувати стягувачу у зв'язку із зазначеними обмеженнями НБУ.
На даний час із-за вказаних вище обмежень, виконання рішення суду про стягнення суми боргу, із фіксацією суми боргу в іноземній валюті, на час дії військового стану (за умови дії Постанови НБУ №18), є не можливим.
Тому єдиним шляхом вирішення даної проблеми є визначення у рішенні суду також і еквіваленту суми боргу, вираженого у валюті, у гривні за курсом гривні до долару США станом на дату подачі до суду позовної заяви.
Це позволить при виконанні судового рішення приватному або державному виконавцеві дотриматися вимог Постанови НБУ №18 від час стягнення сум коштів та зарахування сум коштів, так як у резолютивній частині судового рішення буде прописано суму як в іноземній валюті (долар США), так і у гривні.
Таким чином, суд приходить до висновку, що на користь позивача із відповідача підлягає стягненню сума боргу за договором купівлі-продажу транспортного засобу з розстрочкою платежу від 09.09.2021 у розмірі 19 000,00 Доларів США, що у гривневому еквіваленті складає 781 850,00 грн.
Відповідно до ст. 141 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати пропорційно до задоволених вимог.
Позивачем при подачі позову до суду сплачено судовий збір в розмірі 7 850,80 грн. Оскільки позовні вимоги задоволено повністю, тому стягненню з Відповідача підлягає сплачений судовий збір.
На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 12, 13, 19, 81, 141, 263-265, 268, 272, 273-276, 280-284 ЦПК України, ст. 207, 610, 627-629, 638, 525, 526, 536 ЦК України, суд,
ухвалив:
Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2 про стягнення заборгованості - задовольнити.
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 заборгованість за договором купівлі-продажу транспортного засобу з розстрочкою платежу від 09.09.2021 у розмірі 19 000,00 Доларів США, що у гривневому еквіваленті складає 781 850,00 грн (сімсот вісімдесят одна тисяча вісімсот п'ятдесят гривень, нуль копійок).
Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 сплачений судовий збір в розмірі 7 850 (сім тисяч вісімсот п'ятдесят) гривень 80 копійок.
З текстом рішення можна ознайомитись в Єдиному державному реєстрі судових рішень за посиланням http://reyestr.court.gov.ua.
Заочне рішення може бути переглянуте судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Учасник справи, якому повне заочне рішення суду не було вручено у день його проголошення, має право на поновлення пропущеного строку на подання заяви про його перегляд якщо така заява подана протягом двадцяти днів з дня вручення йому повного заочного рішення суду. Строк на подання заяви про перегляд заочного рішення може бути також поновлений в разі пропуску з інших поважних причин.
Позивач має право оскаржити заочне рішення в загальному порядку, встановленому ЦПК України.
Рішення може бути оскаржено в апеляційному порядку до Харківського апеляційного суду шляхом подачі апеляційної скарги протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини судового рішення або у разі розгляду справи (вирішення питання) без повідомлення (виклику) учасників справи, зазначений строк обчислюється з дня складання повного судового рішення. Учасник справи, якому повне рішення не були вручені у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Заочне рішення набирає законної сили, якщо протягом строків, встановленихЦПК України, не подані заява про перегляд заочного рішення або апеляційна скарга, або якщо рішення залишено в силі за результатами апеляційного розгляду справи.
Повний текст рішення складено 25.04.2025.
Позивач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_3 , місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Відповідач: ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , РНОКПП НОМЕР_4 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_2 .
Головуючий Суддя: Вячеслав ПАШНЄВ