Коростишівський районний суд Житомирської області
Справа № 935/3398/24
Провадження № 2/935/1223/24
Іменем України
23 квітня 2025 року м.Коростишів
Коростишівський районний суд Житомирської області в складі: головуючого - судді Василенка Р.О., зі секретарем - Криворучко Я.В., розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за позовом Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК КЕШ ТУ ГОУ» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за кредитним договором,
Позивач ТОВ «КЕШ ТУ ГОУ» звернувся до суду із позовом в якому просить стягнути з ОСОБА_1 суму заборгованості за договором позики № 40169 від 23.07.2021 року у розмірі 11 350 грн., а також судові витрати у тому числі на професійну правничу допомогу у розмірі 10 500 грн.(з урахуванням заяви від 13.02.2025 року).
В обґрунтування позову вказує, що 23 липня 2021 року між ТОВ «ФК «Авіра груп» та ОСОБА_1 укладено договір про надання фінансового кредиту № 40169, який підписаний позичальником електронним підписом. Відповідно до умов якого відповідач отримала кредит у розмірі 2 000 гривень, строком на 17 днів, зі сплатою фіксованих відсотків за користування кредитом у розмірі 2 % від суми кредиту за кожен день користування( 730 % річних)
Позивач вказує, що первісний кредитор ТОВ «ФК «Авіра груп» свої зобов'язання за договором виконав у повному обсязі та надав відповідачу кредит відповідно до умов укладеного кредитного договору у день його укладання, шляхом зарахування на її банківську карту № НОМЕР_1 ..
17 лютого 2024 року між ТОВ «ФК «Авіра груп» та позивачем ТОВ «КЕШ ТУ ГОУ», укладено Договір факторингу № 02-17/17/02/2022 відповідно до умов якого право вимоги зокрема за Договором про надання фінансового кредиту № 40169 від 23.07.2021 року перейшло до ТОВ «КЕШ ТУ ГОУ».
Зазначає, що відповідач зобов'язання за вказаним договором не виконала, у зв'язку з чим у неї станом на 25.06.2024 утворилась заборгованість у розмірі 11 350 грн., яка складається з: 2000 грн. - заборгованість за кредитом; 9 350 грн. - заборгованість за нарахованими процентами.
Оскільки на вимоги позивача відповідач заборгованість не погасив, від виконання своїх зобов'язань ухиляється, позивач звернувся до суду з вищевказаним позовом.
Позивач в судове засідання не з'явився, про час та місце розгляду справи повідомлений належним чином. Представник позивача надіслав до суду заяву про розгляд справи без його участі, просить позов задовольнити з наведених у ньому підстав.
Відповідач ОСОБА_1 в судове засідання не з'явилася, про дату, час та місце розгляду справи повідомлена належним чином, шляхом розміщення оголошення на офіційному веб-сайті суду. Надіслані судом повістки за зареєстрованим та останнім відмоми місцем проживання відповідача повернулися до суду з відміткою працівника пошти у рекомендованому повідомленні № 06 102 382 738 90, 06 102 382 739 46 «адресат відсутній за вказаною адресою», що відповідно до п. 4 ч. 8 ст. 128 ЦПК України свідчить про вручення поштового відправлення. Відзиву та будь-яких заяв чи клопотань станом на день розгляду справи до суду не надходило.
Згідно ч.2 ст. 247 ЦПК України фіксування судового процесу за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалось.
Суд, дослідивши матеріали справи, на засадах змагальності та в межах позовних вимог, дійшов наступного висновку.
Судом встановлено, що 23 липня 2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та ОСОБА_1 в електронній формі укладений договір №40169 про надання фінансового кредиту, шляхом його підписання 23.07.2021 року електронним підписом (одноразовий ідентифікатор за № AV 8334 ).
Відповідно до умов договору відповідач отримала кредит у розмірі 2 000 грн., строком на 17 днів, зі сплатою відсотків за користування кредитом з фіксованою ставкою 2,5% в день (912,5 % річних) (п. 1.1, 1.2. 1.3. Договору) .
Відповідно до змісту п 1.4, 1.6. Договору кредит надається клієнту у безготівковій формі у національній валюті на реквізити платіжної банківської картки. Датою укладання договору вважається дата перерахування коштів на банківський рахунок клієнта.
Пунктом 1.5 передбачено, що розмір комісії за використання системи дистанційного отримання фінансового кредиту становить 15 % від суми кредиту.
Зі змісту п. 2.1 договору сторони домовилися, що повернення кредиту та сплата процентів за користування кредитом здійснюється згідно графіку розрахунків, які є невід'ємною частиною договору.
Реквізити позичальника та її банківський рахунок № НОМЕР_1 , вказаний у розділі 7 договору.
Відповідно до довідки ТОВ «Платежі Онлайн» від 21.05.2024 року слідує, що 23.07.2021 року о 14 год. 06 хв. грошові кошти у сумі 2 000 грн. перераховано на платіжну карту № НОМЕР_1 , емітентом якої є АТ «Приват банк». (а.с. 21)
Відповідно до договору факторингу № 02-17/02/2022 від 17.02.2022 року та витягу з реєстру боржників до вказаного договору, ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» відступило позивачу ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» право вимоги до ОСОБА_1 , згідно з кредитним договором №40169 від 23 липня 2021 року.
Як вбачається з наданого ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» розрахунку розмір заборгованості ОСОБА_1 за кредитним договором №40169 від 23 липня 2021 року, за період з 23.07.2021 року до 25.06.2024 року становить 11 350 грн., з яких заборгованість за кредитом - 2 000грн., заборгованість за процентами - 9350 грн. (а.с. 8).
Статтею 12 Закону України «Про електронну комерцію» визначено, що якщо відповідно до акту цивільного законодавства або за домовленістю сторін електронний правочин має бути підписаний сторонами, моментом його підписання є використання: електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», за умови використання засобу електронного цифрового підпису усіма сторонами електронного правочину; електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом; аналога власноручного підпису (факсимільного відтворення підпису за допомогою засобів механічного або іншого копіювання, іншого аналога власноручного підпису) за письмовою згодою сторін, у якій мають міститися зразки відповідних аналогів власноручних підписів.
Електронний договір, укладений шляхом обміну електронними повідомленнями, підписаний у порядку, визначеному статтею 12 цього Закону, вважається таким, що за правовими наслідками прирівнюється до договору, укладеного у письмовій формі ч. 2 ст.11 Закону України «Про електронну комерцію».
Електронний підпис призначений для ідентифікації особи, яка підписує електронний документ.
Положення статті 11 Закону України «Про електронну комерцію» передбачають використання як електронного підпису або електронного цифрового підпису відповідно до Закону України «Про електронний цифровий підпис», так і електронного підпису одноразовим ідентифікатором, визначеним цим Законом.
Електронний цифровий підпис як вид електронного підпису накладається за допомогою особистого ключа та перевіряється за допомогою відкритого ключа.
Електронний підпис одноразовим ідентифікатором - це дані в електронній формі у вигляді алфавітно-цифрової послідовності, що додаються до інших електронних даних особою, яка прийняла пропозицію (оферту) укласти електронний договір, та надсилаються іншій стороні цього договору (п. 5 ч. 1 ст. 11 Закону України «Про електронну комерцію»).
Відповідно до ч.1 та ч.2 ст.207 ЦК України, правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо його зміст зафіксований в одному або кількох документах (у тому числі електронних), у листах, телеграмах, якими обмінялися сторони, або надсилалися ними до інформаційно-телекомунікаційної системи, що використовується сторонами. У разі якщо зміст правочину зафіксований у кількох документах, зміст такого правочину також може бути зафіксовано шляхом посилання в одному з цих документів на інші документи, якщо інше не передбачено законом. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо воля сторін виражена за допомогою телетайпного, електронного або іншого технічного засобу зв'язку. Правочин вважається таким, що вчинений у письмовій формі, якщо він підписаний його стороною (сторонами).
Згідно ст. ст. 626,628 ЦК України договором є домовленість двох або більше сторін, спрямована на встановлення, зміну або припинення цивільних прав та обов'язків. Зміст договору становлять умови (пункти), визначені на розсуд сторін і погоджені ними, та умови, які є обов'язковими відповідно до актів цивільного законодавства.
Згідно ч.1 ст.638 ЦК України, істотними умовами договору є умови про предмет договору, умови, що визначені законом як істотні або є необхідними для договорів даного виду, а також усі ті умови, щодо яких за заявою хоча б однієї із сторін має бути досягнуто згоди.
Відповідно до ст. 639 ЦК України, якщо сторони домовилися укласти договір за допомогою інформаційно-телекомунікаційних систем, він вважається укладеним у письмовій формі.
У ст. ст. 525, 526 ЦК України передбачено, що зобов'язання має виконуватися належним чином відповідно до умов договору та вимог цього Кодексу, інших актів цивільного законодавства, а за відсутності таких умов та вимог - відповідно до звичаїв ділового обороту або інших вимог, що звичайно ставляться; одностороння відмова від зобов'язання або одностороння зміна його умов забороняється.
За правилами ст. 530 ЦК України, якщо у зобов'язанні встановлений строк його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк.
Згідно зі ст. 610 ЦК України порушенням зобов'язання є його невиконання або виконання з порушенням умов, визначених змістом зобов'язання (неналежне виконання).
Відповідно до ст. 623 ЦК України боржник, який порушив зобов'язання, має відшкодувати кредиторові завдані ним збитки.
За положеннями ч. 1 ст. 1050 ЦК України якщо позичальник своєчасно не повернув суму позики, він зобов'язаний сплатити грошову суму відповідно до статті 625 цього Кодексу.
Частиною 1 статті 1048 ЦК України передбачено, що позикодавець має право на одержання від позичальника процентів від суми позики, якщо інше не встановлено договором або законом. Розмір і порядок одержання процентів встановлюються договором. Якщо договором не встановлений розмір процентів, їх розмір визначається на рівні облікової ставки Національного банку України. У разі відсутності іншої домовленості сторін проценти виплачуються щомісяця до дня повернення позики.
Згідно ст. 1054 ЦК України за кредитним договором банк або інша фінансова установа (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові в розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.
Відповідно до ч. 1 ст. 1077 ЦК України за договором факторингу (фінансування під відступлення права грошової вимоги) одна сторона (фактор) передає або зобов'язується передати грошові кошти в розпорядження другої сторони (клієнта) за плату (у будь-який передбачений договором спосіб), а клієнт відступає або зобов'язується відступити факторові своє право грошової вимоги до третьої особи (боржника).
Згідно зі статтею 512 ЦК України кредитор у зобов'язанні може бути замінений іншою особою внаслідок передання ним своїх прав іншій особі за правочином (відступлення права вимоги).
За правилами ст. 76 ЦПК України доказами є будь-які дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин (фактів), що обґрунтовують вимоги і заперечення учасників справи, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи.
Частиною 1 ст. 77 ЦПК України визначено, що належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування.
Згідно з вимогами ч.1 ст.81 ЦПК України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.
Таким чином з матеріалів справи вбачається, що 23.07.2021 року між ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп» та відповідачем ОСОБА_1 укладено договір №40169 про надання фінансового кредиту у формі електронного документу з використанням одноразового електронного підпису. На підставі укладеного договору відповідачем отриманий кредит шляхом перерахування грошових коштів у розмірі 2 000 грн. На банківський рахунок № НОМЕР_1 вказаний у договорі кредиту.
Так, на підтвердження здійснення переказу коштів відповідачу у розмірі 2 000 грн., позивач надав довідку про перерахування суми кредиту за допомогою платіжних систем ТОВ «Платежі Онлайн».
Тобто ТОВ «Фінансова компанія «Авіра Груп», як первісний кредитор, свої зобов'язання за кредитним договором від 23.07.2021 року виконав в повному обсязі, надавши відповідачу кредитні кошти в розмірі 2 000 грн. на банківську картку, відповідно до визначених умов договору. Однак відповідач свої зобов'язання щодо повернення кредиту та сплати процентів за користування кредитом не виконує, внаслідок чого утворилась заборгованість.
Відповідачем не надано суду будь-яких заперечень, власного розрахунку або доказів повернення наданих кредитних коштів. Не надано будь-яких інших належних та допустимих доказів щодо безпідставності вимог позивача, та не отримання грошових коштів на вказану банківську карту.
Разом зі тим, припис абзацу 2 ч.1 ст. 1048 ЦК України про виплату процентів до дня повернення позики може бути застосований лише у межах погодженого сторонами строку кредитування. Після спливу визначеного договором строку кредитування чи у разі пред'явлення до позичальника вимоги згідно з ч.2 ст.1050ЦК України право кредитодавця нараховувати передбачені договором проценти за кредитом припиняється. Права та інтереси кредитодавця в охоронних правовідносинах забезпечуються ч.2 ст.625 ЦК України, яка регламентує наслідки прострочення виконання грошового зобов'язання (позиція Великої Палати Верховного Суду у постановах від 28 березня 2018року у справі № 444/9519/12, від 04 липня 2018року у справі № 310/11534/13-ц, від 31 жовтня 2018року у справі № 202/4494/16-ц).
Суд не погоджується з наданим позивачем розрахунком заборгованості відповідача ОСОБА_1 в частині нарахування відсотків за користування кредитними коштами за період з 10.08.2021 року до 25.06.2024 року(вказаний позивачем строк) у розмірі 9 350 грн..
Так, відповідно до п.1.2. договору від 23.07.2021 року слідує, що кредитування відповідача ОСОБА_1 становить 17 днів, тобто до 09.08.2021 року, відсоткова ставка фіксована - 2,5 % за добу від суми кредиту.
Крім того у графіку розрахунків та загальної вартості кредиту (Додаток №1 до договору про надання фінансового кредиту, який є невід'ємною частиною договору) вказано, що розмір відсотків становить 900 грн., розмір комісії 300 грн.
З урахуванням наведеного проценти в сумі 8 150 грн. нараховані позивачем поза межами строку кредитування. В п.2.3 кредитного договору сторони погодили, що у випадку прострочення погашення кредиту проценти за тією ж процентною ставкою нараховуються і за період прострочення, але не більше 180 днів, тобто сторони визначили розмір процентів, які стягуються на підставі ч.2 ст.625 ЦК України як наслідок прострочення виконання грошового зобов'язання. Вимоги про стягнення з відповідача процентів за ч.2 ст.625 ЦК України позивач у цій справі не заявив.
При цьому позивачем не надано суду детального розрахунку нарахованої суми відсотків, період її нарахування, а вказана лише загальна сума.
За таких обставин стягненню з відповідача підлягають проценти нараховані в межах погодженого 17-денного строку кредитування в сумі 900 грн. та комісії 300 грн.
Враховуючи вищевикладене та з огляду на те, що фактично отримані та використані позичальником кошти в добровільному порядку не повернуті, спростування розміру заборгованості відповідачем не надано. Відповідач після отримання кредитних коштів взяті на себе зобов'язання відповідно до укладеного договору не виконує, тому суд дійшов висновку про наявність правових підстав для стягнення з ОСОБА_1 на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» заборгованості за договором №40169 про надання фінансового кредиту від 23.07.2021 року у розмірі 3200 грн., з яких заборгованість за кредитом - 2000 грн., заборгованість за процентами - 900 грн., комісії - 300 грн., у зв'язку з чим позов підлягає частковому задоволенню.
Щодо розподілу судових витрат між сторонами, в тому числі й щодо стягнення витрат на правову допомогу, суд зазначає наступне.
Частиною 1 статті 133 ЦПК України визначено перелік витрат, пов'язаних з розглядом справи, в тому числі є витрати на професійну правничу допомогу.
Відповідно до статті 134 ЦПК України, разом з першою заявою по суті спору кожна сторона подає до суду попередній (орієнтовний) розрахунок суми судових витрат, які вона понесла і які очікує понести в зв'язку із розглядом справи.
Відповідно до ч. 4 ст. 137 ЦПК України, розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаними адвокатом роботами (наданими послугами); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
В додатковій постанові Великої Палати Верховного Суду від 19 лютого 2020 року у справі № 755/9215/15-ц (провадження № 14-382цс19) зроблено висновки, що «при визначенні суми відшкодування суд має виходити з критерію реальності адвокатських витрат (встановлення їхньої дійсності та необхідності), а також критерію розумності їхнього розміру, виходячи з конкретних обставин справи та фінансового стану обох сторін».
Відповідно до ст. 30 Закону України «Про адвокатуру», гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Частиною 8 статті 141 ЦПК України визначено, що розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву.
На підтвердження цих обставин суду повинні бути надані договір про надання правової допомоги (договір доручення, договір про надання юридичних послуг та інше), документи, що свідчать про оплату гонорару та інших витрат, пов'язаних із наданням правової допомоги, оформлені у встановленому законом порядку, а також документи, що свідчать про фактичне надання таких послуг.
До матеріалів справи долучено договір про надання правової допомоги від 29.12.2023 року укладений між ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» та адвокатом Пархомчуком Сергієм Валерійовичем, у якому в п. 3.1 визначили, що гонорар адвоката обчислюється виходячи із фактично затрачених годин роботи адвоката. Вартість витраченої години часу на надання правової допомоги становить 2 000 грн.. Також надано акт про отримання правової допомоги від 10.02.2025 року, з якої вбачається, що вартість послуг становить 10 500 грн. Надано платіжну інструкцію №3 5152 про здійснення оплати ТОВ «ФК «КЕШ ТУ ГОУ» на рахунок ОСОБА_2 у розмірі 10 500 грн. в якості оплати за правничу допомогу. (а.с.49-50).
В той же час в даному випадку суд враховує, що розмір витрат на професійну правничу допомогу має бути не тільки доведений та документально обґрунтований, але й відповідати критерію розумної необхідності таких витрат та його розміру.
Крім того, відповідно до ч. 1, 2 ст. 141 ЦПК України, судовий збір покладається на сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог. Інші судові витрати, пов'язані з розглядом справи, покладаються у разі часткового задоволення позову - на обидві сторони пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
З огляду на зазначене та те, що позовні вимоги задоволено частково на 28,19 %, враховуючи критерій реальності наданих адвокатських послуг, розумності їхнього розміру, з огляду на конкретні обставини справи, з урахуванням її складності та кількість необхідних процесуальних дій сторони у цій справі, тому суд дійшов до висновку про зменшення витрат на професійну правничу допомогу до 2 000 грн., які підлягають стягненню з відповідача ОСОБА_1 на користь позивача.
Також відповідно до ст.141 ЦПК України, враховуючи, що позов задоволено частково на 28,19 %, тому суд стягує з відповідача на користь позивача судовий збір в розмірі 682,97 грн., пропорційно розміру задоволених позовних вимог.
Враховуючи викладене вище на підставі ст.ст. 512,526, 1049,1054 ЦК України та керуючись ст.ст.12, 13, 81, 141, 259, 263-265-268, 354 ЦПК України, суд,
Позов задовольнити частково.
Стягнути з ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , на користь Товариства з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ», ЄДРПОУ: 42228158 заборгованість за договором про надання фінансового кредиту №40169 від 23.07.2021 року у розмірі 3200 (три тисячі двісті) грн., а також 682,97 грн., судового збору та 2 000 (дві тисячі) грн. витрат на професійну правничу допомогу. В решті розміру вимог стягнення відсотків та витрат на професійну правничу допомогу -відмовити.
Рішення може бути оскаржене до Житомирського апеляційного суду протягом тридцяти днів з дня його проголошення.
Учасник справи, якому повне рішення не було вручене у день його проголошення або складання, має право на поновлення пропущеного строку на апеляційне оскарження, якщо апеляційна скарга подана протягом тридцяти днів з дня вручення йому повного рішення суду.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови суду апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Позивач: Товариство з обмеженою відповідальністю «Фінансова компанія «КЕШ ТУ ГОУ», ЄДРПОУ: 42228158, місцезнаходження: місто Київ, вулиця Кирилівська, будинок, 82, офіс, 7.
Відповідач: ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , РНОКПП НОМЕР_2 , останнє відоме місце реєстрації: АДРЕСА_1 .
Суддя Роман ВАСИЛЕНКО