Справа № 705/221/25 Суддя (судді) першої інстанції: Гудзенко В.Л.
24 квітня 2025 року м. Київ
Колегія суддів Шостого апеляційного адміністративного суду у складі:
головуючого судді - Єгорової Н.М.,
суддів - Сорочка Є.О., Чаку Є.В.,
розглянувши у порядку письмового провадження апеляційну скаргу ОСОБА_1 на рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 березня 2025 року у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного управління Національної поліції в Черкаській області про визнання протиправною та скасування постанови, -
У січні 2025 року позивач - ОСОБА_1 звернувся до Уманського міськрайонного суду Черкаської області з позовом до Головного управління Національної поліції в Черкаській області, яким просив:
- визнати протиправною та скасувати постанову поліцейського Уманського районного управління поліції ГУНП в Черкаській області старшого сержанта поліції Семчука В.В. від 31 грудня 2024 року серії ЕНА №3763279 у справі про адміністративне правопорушення за ознаками ч. 1 ст. 122 КУпАП відносно ОСОБА_1 ;
- закрити провадження у справі про адміністративне правопорушення відносно ОСОБА_2 за ознаками ч. 1 ст. 122 КУпАП на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку з відсутністю в його діях події та складу адміністративного правопорушення.
Рішенням Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 березня 2025 року відмовлено в задоволенні позову ОСОБА_1 .
Не погоджуючись з вказаним рішенням суду першої інстанції, позивач подав апеляційну скаргу, в якій просить скасувати його та ухвалити нове, яким позовні вимоги задовольнити.
Апеляційна скарга обґрунтована тим, що судом першої інстанції неправильно застосовано норми матеріального права, порушено норми процесуального права, неповно з'ясовано обставини, що мають значення для справи.
Апелянт наголосив, що суд першої інстанції дійшов помилкового висновку про те, що позов заявлено до неналежного відповідача, оскільки оскаржувана постанова складена поліцейським ГУ НП в Черкаській області. Крім того, суд першої інстанції відповідно до ст. 52 КАС України не позбавлений можливості замінити первинного відповідача на належно або залучити його у якості співвідповідача, що не було здійснено судом першої інстанції.
Звернув увагу суду на те, що посадова особа поліції притягнула ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП не зазначивши в оскаржуваній постанові якому автомобілю і під керуванням якого водія, останній не надав перевагу в русі. Крім того, час вчинення правопорушення в оскаржуваній постанові зазначений 11:21 год, водночас в протоколі серія ЕПР1 №209342 від 31 грудня 2024 року зазначено про те що 31 грудня 2024 року о 10:20 год. ОСОБА_1 в м. Умань по вул. Київській не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 "Дати дорогу" та допустив зіткнення з автомобілем Peugeot 407 д.н.з. НОМЕР_1 , що свідчить про фальшування поліцейським Семчуком В.В. оскаржуваної постанови та намагання притягнути ОСОБА_1 до відповідальності за скоєння двох адміністративних правопорушень.
У межах встановленого судом строку відзиву на апеляційну скаргу не надійшло.
Відповідно до ч. 1 ст. 308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Заслухавши суддю-доповідача, перевіривши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційну скаргу необхідно задовольнити частково, а рішення суду першої інстанції - змінити, виходячи з наступного.
Як встановлено судом першої інстанції та вбачається з матеріалів справи, згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 31 грудня 2024 року серія ЕПР1 №209342 складеного поліцейським Уманського районного управління поліції ГУ НП в Черкаській області старшим сержантом Семчуком В.В. 31 грудня 2024 року о 10:20 год в м. Умань по вул. Київська водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Ford Focus д.н.з. НОМЕР_2 не стежив за дорожньою обстановкою, не надав переваги в русі, а саме не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 здійснив зіткнення з автомобілем Peugeot 407 д.н.з. НОМЕР_3 внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками чим порушим п. 2.3.б та п. 10.1 ПДР, за що передбачена відповідальність згідно з ст. 124 КУпАП.
Також 31 грудня 2024 року поліцейським Уманського районного управління поліції ГУ НП в Черкаській області старшим сержантом Семчуком В.В. винесено постанову серії ЕНА №3763279 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 31 грудня 2024 року об 11:21 год. в м. Умань по вул. Київська керуючи транспортним засобом Ford Focus д.н.з. НОМЕР_2 не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 та не надав перевагу автомобілю який рухався по головній дорозі чим порушив п. 8.4.б ПДР - порушення вимог знаків пріоритету.
Не погоджуючись з оскаржуваною постановою позивач звернувся до суду з позовом.
Приймаючи рішення про відмову в задоволенні позовних вимог, суд першої інстанцій дійшов висновку про те, що позивачем заявлено позов до неналежного відповідача, тоді як належним відповідачем у даній справі є Департамент патрульної поліції, тобто відповідний суб'єкт владних повноважень від імені якого винесена оскаржувана постанова.
Надаючи правову оцінку обставинам справи та висновкам суду першої інстанції, колегія суддів виходить з наступного.
Завданням Кодексу України про адміністративні правопорушення є охорона прав і свобод громадян, власності, конституційного ладу України, прав і законних інтересів підприємств, установ і організацій, встановленого правопорядку, зміцнення законності, запобігання правопорушенням, виховання громадян у дусі точного і неухильного додержання Конституції і законів України, поваги до прав, честі і гідності інших громадян, до правил співжиття, сумлінного виконання своїх обов'язків, відповідальності перед суспільством.
Статтею 7 КУпАП передбачено, що ніхто не може бути підданий заходу впливу в зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.
Провадження в справах про адміністративні правопорушення здійснюється на основі суворого додержання законності.
Застосування уповноваженими на те органами і посадовими особами заходів адміністративного впливу провадиться в межах їх компетенції, у точній відповідності з законом.
Додержання вимог закону при застосуванні заходів впливу за адміністративні правопорушення забезпечується систематичним контролем з боку вищестоящих органів і посадових осіб, правом оскарження, іншими встановленими законом способами.
Відповідно до ст. 9 КУпАП адміністративним правопорушенням (проступком) визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.
Адміністративна відповідальність за правопорушення, передбачені цим Кодексом, настає, якщо ці порушення за своїм характером не тягнуть за собою відповідно до закону кримінальної відповідальності.
Тобто, притягненню до адміністративної відповідальності особи обов'язково повинна передувати належна та вчинена у відповідності до вимог чинного законодавства поведінка суб'єкта владних повноважень, зокрема, поліцейського, а також встановлення останнім факту вчинення особою адміністративного правопорушення, відповідальність за вчення якого передбачена чинним законодавством.
Згідно з п. 11 ч. 1 ст. 23 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року №580-VIII, поліція відповідно до покладених на неї завдань регулює дорожній рух та здійснює контроль за дотриманням Правил дорожнього руху його учасниками та за правомірністю експлуатації транспортних засобів на вулично-дорожній мережі.
Відповідно до ст. 222 КУпАП, органи Національної поліції розглядають справи про такі адміністративні правопорушення: про порушення громадського порядку, правил дорожнього руху, правил, що забезпечують безпеку руху транспорту, правил користування засобами транспорту, правил, спрямованих на забезпечення схоронності вантажів на транспорті, а також про незаконний відпуск і незаконне придбання бензину або інших паливно-мастильних матеріалів (статті 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частина перша статті 44, стаття 44-1, частина друга статті 106-1, частини перша, друга, третя, четверта і шоста статті 109, стаття 110, частина третя статті 114, частина перша статті 115, стаття 116-2, частина друга статті 117, частини перша і друга статті 119, частини перша, друга, третя, п'ята і шоста статті 121, статті 121-1, 121-2, частини перша, друга і третя статті 122, частина перша статті 123, статті 124-1 - 126, частини перша, друга і третя статті 127, статті 128-129, стаття 132-1, частини перша, друга та п'ята статті 133, частини третя, шоста, восьма, дев'ята, десята і одинадцята статті 133-1, частина друга статті 135, стаття 136 (за винятком порушень на автомобільному транспорті), стаття 137, частини перша, друга і третя статті 140, статті 148, 151, статті 161, 164-4, статтею 175-1 (за винятком порушень, вчинених у місцях, заборонених рішенням відповідної сільської, селищної, міської ради), статтями 176, 177, частини перша і друга статті 178, статті 180, 181-1, частина перша статті 182, статті 183, 184, 189-2, 192, 194, 195).
Від імені органів Національної поліції розглядати справи про адміністративні правопорушення і накладати адміністративні стягнення мають право працівники органів і підрозділів Національної поліції, які мають спеціальні звання, відповідно до покладених на них повноважень.
Відповідно до ч. 4 ст. 258 КУпАП у випадках, передбачених частинами першою та другою цієї статті, уповноваженими органами (посадовими особами) на місці вчинення правопорушення виноситься постанова у справі про адміністративне правопорушення відповідно до вимог ст. 283 цього Кодексу.
Відповідно до п. 4 розділу І Інструкції з оформлення поліцейськими матеріалів про адміністративні правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, зафіксовані не в автоматичному режимі, затвердженої наказом Міністерства внутрішніх справ України № 1395 від 07 листопада 2015 року та зареєстрованої у Міністерстві юстиції України 10 листопада 2015 року за №1408/27853 (далі - Інструкція), у разі виявлення правопорушення у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, розгляд якого віднесено до компетенції Національної поліції України, поліцейський виносить постанову у справі про адміністративне правопорушення без складання відповідного протоколу.
Постанова виноситься у разі виявлення адміністративних правопорушень у сфері забезпечення безпеки дорожнього руху, передбачених статтями 80 і 81 (в частині перевищення нормативів вмісту забруднюючих речовин у відпрацьованих газах транспортних засобів), частинами першою, другою, третьою, п'ятою і шостою статті 121, статтями 121-1, 121-2, частинами першою, другою і третьою статті 122, частиною першою статті 123, статтею 124-1, статтями 125, 126, частинами першою, другою і третьою статті 127,статтями 128, 129, статтею 132-1, частинами шостою і одинадцятою статті 133-1, частинами першою, другою і третьою статті 140 КУпАП.
Як встановлено судом, поліцейським Уманського районного управління поліції ГУ НП в Черкаській області старшим сержантом Семчуком В.В. винесено постанову серія ЕНА №3763279 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Отже, позивачем визначено належного відповідача, а саме Головне управління Національної поліції в Черкаській області, оскільки оскаржувана постанова прийнята поліцейським Уманського районного управління поліції Головного управління Національної поліції в Черкаській області, що свідчить про помилковість висновків суду першої інстанції про те, що належним відповідачем у даній справі є Департамент патрульної поліції.
Також суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до ст. 48 КАС України якщо позов подано не до тієї особи, яка повинна відповідати за позовом, суд до ухвалення рішення у справі за згодою позивача замінює первісного відповідача належним відповідачем, не закриваючи провадження у справі, якщо це не потягне за собою зміни підсудності адміністративної справи. Суд має право за клопотанням позивача до ухвалення рішення у справі залучити до участі у ній співвідповідача (ч. 3).
Якщо позивач не згоден на заміну відповідача іншою особою, суд може залучити цю особу як другого відповідача. У разі відмови у задоволенні позову до такого відповідача понесені позивачем витрати відносяться на рахунок держави (ч. 4).
Таким чином, в порушення вимог ст. 48 КАС України судом першої інстанції судом першої інстанції не вирішувалось питання про заміну неналежного відповідача чи залучення до участі у справі другого відповідача, що свідчить про порушення судом першої інстанції норм процесуального права та наявності підстав для скасування рішення від 21 березня 2025 року.
Надаючи оцінку доводам апелянта про наявність підстав для скасування оскаржуваної постанови, суд апеляційної інстанції зазначає наступне.
Згідно з ч. 1 ст. 122 КУпАП порушення вимог дорожніх знаків та розмітки проїзної частини доріг тягнуть за собою накладення штрафу в розмірі двадцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян.
Закон України "Про дорожній рух" від 30 червня 1993 року №3353-ХІІ регулює суспільні відносини у сфері дорожнього руху та його безпеки, визначає права, обов'язки і відповідальність суб'єктів - учасників дорожнього руху, міністерств, інших центральних органів виконавчої влади, об'єднань, підприємств, установ і організацій незалежно від форм власності та господарювання.
Відповідно до ст. 14 Закону України "Про дорожній рух" учасниками дорожнього руху є особи, які використовують автомобільні дороги, вулиці, залізничні переїзди або інші місця, призначені для пересування людей та перевезення вантажів за допомогою транспортних засобів.
До учасників дорожнього руху належать водії та пасажири транспортних засобів, пішоходи, велосипедисти, погоничі тварин.
Учасники дорожнього руху зобов'язані, у тому числі, знати і неухильно дотримувати вимог цього Закону, Правил дорожнього руху та інших нормативних актів з питань безпеки дорожнього руху.
Постановою Кабінету Міністрів України від 10 жовтня 2001 року №1306 затверджено Правила дорожнього руху (далі - ПДР України).
Відповідно до п. 1.1 ПДР України останні відповідно до Закону України "Про дорожній рух" встановлюють єдиний порядок дорожнього руху на всій території України. Інші нормативні акти, що стосуються особливостей дорожнього руху (перевезення спеціальних вантажів, експлуатація транспортних засобів окремих видів, рух на закритій території тощо), повинні ґрунтуватися на вимогах цих Правил.
Пунктом 8.1 ПЛР України визначено, що регулювання дорожнього руху здійснюється за допомогою дорожніх знаків, дорожньої розмітки, дорожнього обладнання, світлофорів, а також регулювальниками.
Згідно з пп. б п. 8.4 ПДР України дорожні знаки (додаток 1) поділяються на групи, зокрема знаки пріоритету. Встановлюють черговість проїзду перехресть, перехрещень проїзних частин або вузьких ділянок дороги.
Відповідно до знаку 2.1 "Дати дорогу" водій повинен дати дорогу транспортним засобам, що під'їжджають до нерегульованого перехрестя по головній дорозі, а за наявності таблички 7.8 - транспортним засобам, що рухаються по головній дорозі.
Водночас, судовою колегією враховується, що приписи ст. 251 КУпАП визначають, що доказами в справі про адміністративне правопорушення, є будь-які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються протоколом про адміністративне правопорушення, поясненнями особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, потерпілих, свідків, висновком експерта, речовими доказами, показаннями технічних приладів та технічних засобів, що мають функції фото- і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, чи засобів фото - і кінозйомки, відеозапису, у тому числі тими, що використовуються особою, яка притягається до адміністративної відповідальності, або свідками, а також працюючими в автоматичному режимі, які використовуються при нагляді за виконанням правил, норм і стандартів, що стосуються забезпечення безпеки дорожнього руху, протоколом про вилучення речей і документів, а також іншими документами.
Відповідно до ст. 252 КУпАП орган (посадова особа) оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.
Згідно ст. 280 КУпАП орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, чи є підстави для передачі матеріалів про адміністративне правопорушення на розгляд громадської організації, трудового колективу, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.
Відповідно до ст. 31 Закону України "Про Національну поліцію" від 02 липня 2015 року № 580-VIII поліція може застосовувати превентивні заходи, серед яких: перевірка документів особи; опитування особи; зупинення транспортного засобу; застосування технічних приладів і технічних засобів, що мають функції фото - і кінозйомки, відеозапису, засобів фото - і кінозйомки, відеозапису.
В обґрунтування апеляційної скарги позивач зазначив про те, що посадова особа поліції притягнула його до адміністративної відповідальності за ч. 1 ст. 122 КУпАП не зазначивши в оскаржуваній постанові якому автомобілю і під керуванням якого водія, останній не надав перевагу в русі. Крім того, час вчинення правопорушення в оскаржуваній постанові зазначений 11:21 год, водночас в протоколі серії ЕПР1 №209342 від 31 грудня 2024 року про адміністративне правопорушення зазначено про те що 31 грудня 2024 року о 10:20 год. ОСОБА_1 в м. Умань по вул. Київській не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 "Дати дорогу" та допустив зіткнення з автомобілем Peugeot 407 д.н.з. НОМЕР_1 , що на переконання апелянта свідчить про фальшування поліцейським Семчуком В.В. оскаржуваної постанови та намагання притягнути ОСОБА_1 до відповідальності за скоєння двох адміністративних правопорушень.
Як встановлено судом згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 31 грудня 2024 року серія ЕПР1 №209342 складеного поліцейським Уманського районного управління поліції ГУ НП в Черкаській області старшим сержантом Семчуком В.В. 31 грудня 2024 року о 10:20 год в м. Умань по вул. Київська водій ОСОБА_1 керуючи транспортним засобом Ford Focus д.н.з. НОМЕР_2 не стежив за дорожньою обстановкою, не надав переваги в русі, а саме не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 здійснив зіткнення з автомобілем Peugeot 407 д.н.з. НОМЕР_3 , внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками чим порушим п. 2.3.б та п. 10.1 ПДР, за що передбачена відповідальність згідно з ст. 124 КУпАП.
Також 31 грудня 2024 року поліцейським Уманського районного управління поліції ГУ НП в Черкаській області старшим сержантом Семчуком В.В. винесено постанову серії ЕНА №3763279 про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП.
Зі змісту постанови вбачається, що ОСОБА_1 31 грудня 2024 року об 11:21 год. в м. Умань по вул. Київська керуючи транспортним засобом Ford Focus д.н.з. НОМЕР_2 не виконав вимоги дорожнього знаку 2.1 та не надав перевагу автомобілю який рухався по головній дорозі чим порушив п. 8.4.б ПДР - порушення вимог знаків пріоритету.
Суд апеляційної інстанції погоджується з доводами апелянта про те, що в описі обставин постанови від 31 грудня 2024 року серія ЕНА №3763279 зазначено про те, що 31 грудня 2024 року об 11:21 год. позивачем не виконано вимоги дорожнього знаку 2.1, водночас згідно з протоколом про адміністративне правопорушення від 31 грудня 2024 року серія ЕПР1 №209342, зокрема не виконання вимог дорожнього знаку 2.1 слугувало причиною зіткнення транспортного засобу позивача Ford Focus д.н.з. НОМЕР_2 з автомобілем Peugeot 407 д.н.з. НОМЕР_3 внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками, водночас на відеозаписі з нагрудної камери поліцейського №0000021_100122_20241231115155_0007 (0:58-01:02 хв) зафіксовано складення протоколу та оскаржуваної постанови у зв'язку з порушенням позивачем правил дорожнього руху, що слугувати підставою зіткнення автомобілів Ford Focus д.н.з. НОМЕР_2 та Peugeot 407 д.н.з. НОМЕР_3 внаслідок чого автомобілі отримали механічні пошкодження з матеріальними збитками.
Таким чином наявність помилкового відображення в оскаржуваній постанові від 31 грудня 2024 року серії ЕНА №3763279 в описі обставин часу її складення замість часу вчинення порушення правил дорожнього руху не може бути достатньою підставою для її скасування, як і не зазначення в останній марки і моделі автомобіля та інформації про водія, оскільки, як вбачається з відеозапису №0000021_100122_20241231104921_0006 позивач не заперечує наявність знаку 2.1 (10:52 хв. 11:35-11:48 хв.) та зазначає про те, що виїхав на головну дорогу і у зв'язку з рухом зустрічного автомобіля прийняв праворуч і зупинився на проїзжій частині після чого відчув удар у задню частину автомобіля (10:58-11:13 хв).
Крім того, суд апеляційної інстанції звертає увагу на те, що відповідно до схеми місця ДТП яка сталася 31 грудня 2024 року о 10:20 год. зіткнення автомобілів Ford Focus д.н.з. НОМЕР_2 та Peugeot 407 д.н.з. НОМЕР_3 відбулося на відстані 1.1 м від перехрестя на яке здійснював виїзд позивач з другорядної дороги, що свідчить про порушення останнім вимог дорожнього знаку 2.1 1 "Дати дорогу" та призвело до ДТП.
Отже враховуючи встановлені обставини, колегія суддів вважає підтвердженими належними доказами факт вчинення ОСОБА_1 правопорушення передбаченого ч. 1 ст. 122 КУпАП, а тому підстави для скасування оскаржуваної постанови від 31 грудня 2024 року серії ЕНА №3763279 відсутні.
Судом апеляційної інстанції враховується, що згідно п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення. Згідно з практикою Європейського суду з прав людини очікуваний обсяг обґрунтування залежить від різних доводів, що їх може наводити кожна зі сторін, а також від різних правових положень, звичаїв та доктринальних принципів, а крім того, ще й від різних практик підготовки та представлення рішень у різних країнах. З тим, щоб дотриматися принципу справедливого суду, обґрунтування рішення повинно засвідчити, що суддя справді дослідив усі основні питання, винесені на його розгляд.
Відповідно до п. 2 ч. 1 ст. 315 КАС України за наслідками розгляду апеляційної скарги на судове рішення суду першої інстанції суд апеляційної інстанції має право скасувати судове рішення повністю або частково і ухвалити нове судове рішення у відповідній частині або змінити судове рішення.
Відповідно до ч. 4 ст. 317 КАС України зміна судового рішення може полягати в доповненні або зміні його мотивувальної та (або) резолютивної частини.
Враховуючи наведене, колегія суддів погоджується з висновком суду першої інстанції про відсутність підстав для задоволення позовних вимог, водночас вважає необхідним змінити вказане судове рішення в частині мотивів, у зв'язку з порушенням судом першої інстанції норм процесуального права.
Керуючись ст. ст. 242-244, 250, 271, 272, 286, 308, 311, 315, 317, 321, 322, 325 КАС України, колегія суддів, -
Апеляційну скаргу ОСОБА_1 - задовольнити частково.
Рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 березня 2025 року - змінити в мотивувальній частині.
В решті рішення Уманського міськрайонного суду Черкаської області від 21 березня 2025 року - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з моменту проголошення та оскарженню не підлягає відповідно до ч. 3 ст. 272 КАС України.
Головуючий суддя Н.М. Єгорова
Судді Є.О. Сорочко
Є.В. Чаку