Справа № 362/1717/21
23 квітня 2025 року м. Київ
Суддя Шостого апеляційного адміністративного суду Сорочко Є.О., перевіривши апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 у справі за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 , в особі об'єднаної житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,
Позивач звернувся до суду із позовом, у якому просив визнати протиправним та скасувати протокольне рішення засідання об'єднаної житлової комісії Військової частини НОМЕР_1 та Військової частини НОМЕР_2 від 02 березня 2021 року №3, затверджене наказом командира Військової частини НОМЕР_1 від 02 березня 2021 року №95/ад в частині відмови ОСОБА_1 у зміні дати зарахування на квартирний облік на постійне житло при Військовій частині НОМЕР_1 зі складом осіб три особи у загальній черзі з 24 лютого 2017 року на 25 травня 1995 року, виходячи з того, вважати датою зарахування ОСОБА_1 з родиною зі складом осіб три особи на постійне житло у загальній черзі при Військовій частині НОМЕР_1 з 25 травня 1995 року.
Рішенням Київського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 позов задоволено повністю.
Не погодившись із прийнятим рішенням, Військова частина НОМЕР_1 подала апеляційну скаргу, яку ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2024 залишено без руху та встановлено п'ятиденний строк для усунення недоліків з моменту отримання вказаної ухвали.
Залишаючи апеляційну скаргу без руху, суд апеляційної інстанції вказав на її невідповідності вимогам статті 296 Кодексу адміністративного судочинства України (далі - КАС) в частині надання документа про сплату судового збору у розмірі 1089,6 грн.
Ухвала Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2024 отримана скаржником 29.11.2024, а тому у строк до 04.12.2024 включно він мав право на усунення її недоліків шляхом надання документа про сплату судового збору.
Водночас, 02.12.2024 скаржник подав до суду апеляційної інстанції клопотання, у якому просив відстрочити сплату судового збору до ухвалення судового рішення у даній справі.
Ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2024 вирішено:
- відмовити у задоволенні клопотання Військової частини НОМЕР_1 про відстрочення сплати судового збору;
- відмовити у відкритті апеляційного провадження за апеляційною скаргою Військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.10.2024.
При цьому, постановляючи вказану ухвалу суд апеляційної інстанції дійшов висновків про те, що «апеляційну скаргу необхідно повернути, оскільки скаржником не було усунуто її недоліків», однак у резолютивній частині помилково вказав про відмову у відкритті апеляційного провадження.
У подальшому скаржником також подавалися апеляційні скарги, проте у їх відкритті було відмовлено у зв'язку із тим, що вже існує ухвала про відмову у відкритті апеляційного провадження скарбника на те ж рішення суду.
Постановою Верховного Суду від 09.04.2025 ухвалу Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2024 скасовано, а справу направлено до Шостого апеляційного адміністративного суду для продовження розгляду. Суд касаційної інстанції звернув увагу, що неусунення недоліків апеляційної скарги не може бути підставою для відмови у відкритті апеляційного провадження.
Зважаючи на скасування ухвали Шостого апеляційного адміністративного суду від 12.12.2024, суд апеляційної інстанції повертається до стадії усунення недоліків апеляційної скарги, яку було залишено без руху ухвалою Шостого апеляційного адміністративного суду від 28.11.2024.
Так, надаючи оцінку клопотанню скаржника від 02.12.2024 про відстрочення сплати судового збору, суд зазначає таке.
За приписами частини першої статті 133 КАС суд, враховуючи майновий стан сторони, може своєю ухвалою зменшити розмір належних до оплати судових витрат чи звільнити від їх оплати повністю або частково, чи відстрочити або розстрочити сплату судових витрат на визначений строк.
При цьому, відповідно до частин першої, другої статті 132 КАС судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи. Розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюються законом.
Згідно з частиною першою статті 8 Закону України «Про судовий збір» враховуючи майновий стан сторони, суд може своєю ухвалою за її клопотанням відстрочити або розстрочити сплату судового збору на певний строк, але не довше ніж до ухвалення судового рішення у справі за таких умов: 1) розмір судового збору перевищує 5 відсотків розміру річного доходу позивача - фізичної особи за попередній календарний рік; або 2) позивачами є: військовослужбовці; батьки, які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда, якщо інший з батьків ухиляється від сплати аліментів; одинокі матері (батьки), які мають дитину віком до чотирнадцяти років або дитину-інваліда; члени малозабезпеченої чи багатодітної сім'ї; особа, яка діє в інтересах малолітніх чи неповнолітніх осіб та осіб, які визнані судом недієздатними чи дієздатність яких обмежена; або 3) предметом позову є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Частиною другою цієї ж статті закріплено, що суд може зменшити розмір судового збору або звільнити від його сплати на підставі, зазначеній у частині першій цієї статті.
Отже, частина перша статті 133 КАС визначає право суду на звільнення, зменшення розміру, відстрочення чи розстрочення сплати судового збору виходячи із майнового стану сторони, водночас стаття 8 Закону України «Про судовий збір» конкретизує порядок, умови такого звільнення та коло осіб, які можуть бути звільнені від сплати судового збору.
При цьому, що положення пунктів 1 та 2 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» не поширюються на юридичних осіб, незалежно від наявності майнового критерію (майнового стану учасника справи - юридичної особи), а положення пункту 3 частини першої статті 8 Закону України «Про судовий збір» можуть бути застосовані до юридичної особи за наявності майнового критерію, але тільки у справах, визначених цим пунктом, тобто предметом позову у яких є захист соціальних, трудових, сімейних, житлових прав, відшкодування шкоди здоров'ю.
Водночас, як вказала Велика палата Верховного Суду у постанові від 14.01.2021 у справі № 0940/2276/18, у нормах частини другої статті 132 КАС відсилання до норм Закону України «Про судовий збір», зокрема до підстав для звільнення від сплати судового збору, визначених статтею 8, передбачене лише щодо питання звільнення від сплати судового збору. Це означає, що юридична особа не позбавлена права звернутися із клопотанням про відстрочення або розстрочення сплати судового збору, і суд за результатами розгляду цього клопотання не обмежений у праві на власний розсуд відстрочити або розстрочити таку сплату. Крім того, із наведеного убачається, що прийняти рішення про відстрочення або розстрочення сплати судового збору суд може і з власної ініціативи у тому разі, коли юридична особа звертається із клопотанням про звільнення від сплати судового збору.
Відтак, не зважаючи на критерії, визначені у статті 8 Закону України «Про судовий збір», суд справі вирішувати питання відстрочення, розстрочення сплати судового збору для юридичних осіб. Цей висновок Великої Палати Верховного Суду стосується і суб'єкта владних повноважень.
Водночас, як вказав Верховний Суд у в ухвалі від 02.06.2022 у справі № 640/28106/20, від звільнення, відстрочення та розстрочення суб'єкту владних повноважень сплати судового збору може розцінюватися, як надання державним органам певних процесуальних переваг перед іншими учасниками судового процесу - юридичними та фізичними особами, які зобов'язані сплачувати такий збір. В ухвалі від 19.05.2022 у справі № 340/6875/21 Верховний Суд відхилив посилання на постанову Великої Палати Верховного Суду від 14.01.2021 у справі №0940/2276/18, оскільки відстрочення або розстрочення сплати судового збору є правом суду, а не обов'язком.
У свою чергу, щодо оцінки майнового критерію для цілей звільнення/відстрочення/розстрочення сплати судового збору суб'єктам владних повноважень, то суд апеляційної інстанції приймає до уваги висловлену Верховним Судом позицію, що у питаннях сплати судового збору держава має дотримуватись принципу «належного урядування» та не може отримувати вигоду від порушення правил та обов'язків, встановлених нею ж (постанови від 15.05.2018 по справі № 804/2979/17 та від 07.06.2018 по справі № 822/276/17). Якщо бюджетні установи діють як суб'єкти владних повноважень, то обмежене фінансування такої установи не є підставою для відстрочення або розстрочення сплати судового збору, зменшення його розміру або звільнення від сплати (постанова Верховного Суду від 10.09.2018 по справі № 357/12145/16-а). При цьому, Велика Палата Верховного Суду у постанові від 28.04.2021 у справі №640/3393/19 наголосила на тому, що особа, яка утримується за рахунок державного бюджету, має право в межах бюджетних асигнувань здійснити розподіл коштів з метою забезпечення сплати судового збору.
Відповідно до рішення Європейського суду з прав людини від 19.06.2001 у справі "Креуз проти Польщі" "право на суд" не є абсолютним, воно може обмежуватися державою різноманітними засобами, в том у числі фінансовими. Вимога сплатити судовий збір не обмежує право заявників на доступ до правосуддя.
Відтак, оскільки скаржник є суб'єктом владних повноважень, то суд апеляційної інстанції не вбачає підстав для відстрочення йому сплати судового збору, а тому задоволенні поданого клопотання належить відмовити.
Частиною першою статті 121 КАС визначено, що встановлений судом процесуальний строк може бути продовжений судом за заявою учасника справи, поданою до закінчення цього строку, чи з ініціативи суду.
Враховуючи викладені вище обставини щодо допущення судом апеляційної інстанції помилки при постановленні ухвали від 12.12.2024 та її подальше скасування касаційним судом, суд дійшов висновку про необхідність продовження скаржнику строку усунення недоліків апеляційної скарги на п'ять днів.
Відповідно до частини третьої статті 121 КАС якщо інше не встановлено законом, заява про поновлення процесуального строку розглядається судом, у якому належить вчинити процесуальну дію, стосовно якої пропущено строк, а заява про продовження процесуального строку, встановленого судом, - судом, який встановив строк, у письмовому провадженні.
Керуючись статтями 34, 121, 248, 256 КАС, суд
Клопотання Військової частини НОМЕР_1 відстрочення сплати судового збору залишити без задоволення.
Продовжити строк усунення недоліків апеляційної скарги Військової частини НОМЕР_1 на рішення Київського окружного адміністративного суду від 24.10.2024 на п'ять днів з дня вручення цієї ухвали.
Ухвала суду апеляційної інстанції набирає законної сили з моменту її підписання та не підлягає касаційному оскарженню.
Суддя Є.О. Сорочко