24 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 280/7769/24
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Добродняк І.Ю. (доповідач),
суддів: Бишевської Н.А., Семененка Я.В.,
розглянувши в порядку письмового провадження в місті Дніпрі апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНЦЕПТ ОІЛ»
на рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року (суддя Сіпака А.В.)
у справі № 280/7769/24
за позовом Головного управління ДПС у Запорізькій області
до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНЦЕПТ ОІЛ»
про визнання дій протиправними та зобов'язання вчинити певні дії,-
Головне управління ДПС у Запорізькій області звернулось до суду з адміністративним позовом до Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНЦЕПТ ОІЛ», в якому просило стягнути з відповідача, який має податковий борг, з рахунків у банках, інших фінансових установах, небанківських надавачах платіжних послуг, електронних гаманців в емітентах електронних грошей, що обслуговують такого платника податків, а також за рахунок готівки, що належить платнику податків, податковий борг у сумі 4 004 200,02 грн, а саме 4 003 860,02 грн з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та 340,00 грн з акцизного податку на пальне.
Позовні вимоги обґрунтовані тим, що у відповідача є податковий борг у загальному розмірі 4 004 200,02 грн. Позивачем вживалися заходи щодо стягнення податкової заборгованості у встановленому законодавством порядку, проте борг у добровільному порядку відповідачем не сплачений, а тому підлягає примусовому стягненню у судовому порядку.
Рішенням Запорізького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року адміністративний позов задоволено.
Суд першої інстанції виходив з того, що податковий борг виник у відповідача у зв'язку з несплатою грошових зобов'язань, визначених контролюючими органом податковими повідомленнями-рішеннями, які відповідачем не оскаржені, тому податковий борг за цими податковими повідомленнями-рішеннями є узгодженим, податкова вимога також не оскаржена, внаслідок чого суд дійшов висновку, що сума заборгованості підлягає стягненню з відповідача в судовому порядку.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНЦЕПТ ОІЛ» подало апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неправильне застосування судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення суду першої інстанції скасувати та ухвалити нове рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.
Скаржник вказує, що правова природа податкового боргу потребує встановлення підстав його виникнення. Вважає, що позивачем не подано суду належних доказів отримання платником податків податкових повідомлень-рішень, а грошове зобов'язання, щодо стягнення якого позивач звернувся до суду із позовом, не набуло статусу узгодженого. Відповідач звертає увагу, що товариство податкову вимогу від 12.06.2024 не отримувало, а позивач не надав суду жодного документа, який би підтверджував факт надіслання (вручення) вимоги від 12.06.2024. Відповідач вважає, що оскільки позивач не підтвердив направлення ним податкових повідомлень-рішень та податкової вимоги, підстави для застосування процедур, які передбачено ст. 95 ПК України, відсутні.
Адміністративна справа розглянута апеляційним судом відповідно до ст.311 Кодексу адміністративного судочинства України в порядку письмового провадження.
Відповідно до ч.1 ст.308 КАС України суд апеляційної інстанції переглядає справу за наявними у ній і додатково поданими доказами та перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів та вимог апеляційної скарги.
Перевіривши законність та обґрунтованість рішення суду в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
Як встановлено судом та підтверджено матеріалами справи, відповідач - Товариство з обмеженою відповідальністю «КОНЦЕПТ ОІЛ» перебуває на податковому обліку в Головному управлінні ДПС у Запорізькій області.
За даними контролюючого органу станом на дату звернення до суду відповідач мав податковий борг в загальному розмірі 4 004 200,02 грн, який складається з сум - 4 003 860,02 грн з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів (робіт, послуг) та 340,00 грн - з акцизного податку на пальне.
Податковий борг виник внаслідок несплати відповідачем грошових зобов'язань, визначених контролюючим органом податковими повідомленнями-рішеннями:
з податку на додану вартість - від 21.08.2023 №0036510407 на суму 1020,00 грн, від 26.12.2023 №0071960407 на суму 1020,00 грн та від 29.04.2024 №00060940407 на суму 4001820,02 грн.
з акцизного податку на пальне - від 03.07.2023 №00013890905 на суму 340,00 грн.
З наявних у справі доказів вбачається, що позивачем на адресу відповідача надіслано рекомендованими поштовими відправленнями (листами) з повідомленням про вручення вказані податкові повідомлення-рішення: від 03.07.2023 №00013890905 (відправлення 0600030533639), від 21.08.2023 №0036510407 (відправлення 0600040223948), від 26.12.2023 №0071960407 (відправлення №600072891640 та лист АТ «Укрпошта» №987/6 від 21.03.2024), від 29.04.2024 №00060940407 (відправлення №0600914900228), однак вони не вручені відповідачу з причин закінчення терміну зберігання та повернуті контролюючому органу.
Означені вище податкові повідомлення-рішення в установленому порядку не оскаржені.
Відповідно до вимог ст. 59 ПК України, у зв'язку з несплатою до бюджету сум податкового боргу, позивачем сформована та направлена на адресу боржника рекомендованим поштовим відправленням (листом) №0600930731290 з повідомленням про вручення податкова вимога від 12.06.2024 №0003462-1305-0801 форми «Ю», яка також не вручена відповідачу з причин, вказаних поштовим відділенням «за закінченням строку зберігання», та повернута контролюючому органу.
З огляду на фактичні обставини справи, норми законодавства, що регулюють спірні правовідносини, суд апеляційної інстанції погоджується з висновками суду першої інстанції.
За визначенням у пп.14.1.175 п.14.1 ст.14 ПК України податковий борг - сума узгодженого грошового зобов'язання, не сплаченого платником податків у встановлений цим Кодексом строк, та непогашеної пені, нарахованої у порядку, визначеному цим Кодексом.
Відповідно до п.54.1. ст.54 ПК України, крім випадків, передбачених податковим законодавством, платник податків самостійно обчислює суму податкового та/або грошового зобов'язання та/або пені, яку зазначає у податковій (митній) декларації або уточнюючому розрахунку, що подається контролюючому органу у строки, встановлені цим Кодексом. Така сума грошового зобов'язання та/або пені вважається узгодженою.
Платник податків зобов'язаний самостійно сплатити суму податкового зобов'язання, зазначену у поданій ним податковій декларації, протягом 10 календарних днів, що настають за останнім днем відповідного граничного строку, передбаченого цим Кодексом для подання податкової декларації, крім випадків, встановлених цим Кодексом (п.57.1 ст.57 ПК України).
Відповідно до п.57.3 ст.57 ПК України у разі визначення грошового зобов'язання контролюючим органом за підставами, зазначеними у підпунктах 54.3.1-54.3.6 пункту 54.3 ст. 54 цього Кодексу, платник податків зобов'язаний сплатити розраховану суму грошового зобов'язання протягом 10 календарних днів, що настають за днем отримання податкового повідомлення - рішення, крім випадків, коли протягом такого строку такий платник податків розпочинає процедуру оскарження рішення контролюючого органу.
У разі оскарження рішення контролюючого органу про нараховану суму грошового зобов'язання платник податків зобов'язаний самостійно погасити узгоджену суму, а також пеню та штрафні санкції за їх наявності протягом 10 календарних днів, наступних за днем такого узгодження.
За приписами п.56.1 ст.56 ПК України рішення, прийняті контролюючим органом, можуть бути оскаржені в адміністративному або судовому порядку.
У відповідності до абз.1, 4 п.56.18 ст.56 ПК України з урахуванням строків давності, визначених статтею 102 цього Кодексу, платник податків має право оскаржити в суді податкове повідомлення-рішення або інше рішення контролюючого органу про нарахування грошового зобов'язання у будь-який момент після отримання такого рішення.
При зверненні платника податків до суду з позовом щодо визнання недійсним рішення контролюючого органу грошове зобов'язання вважається неузгодженим до дня набрання судовим рішенням законної сили.
Як правильно зазначено судом першої інстанції, доказів оскарження зазначених повідомлень-рішень матеріали справи не містять.
При цьому суд апеляційної інстанції вважає за необхідне зазначити таке.
У відповідності до п.58.3 ст. 58 ПК податкове повідомлення-рішення надсилається (вручається) платнику податків у порядку, визначеному статтею 42 цього Кодексу.
Відповідно до п.42.2 ст.42 ПК України документи вважаються належним чином врученими, якщо вони надіслані у порядку, визначеному пунктом 42.4 цієї статті, надіслані за адресою (місцезнаходженням, податковою адресою) платника податків рекомендованим листом з повідомленням про вручення або особисто вручені платнику податків (його представнику).
Якщо платник податків у порядку та у строки, визначені статтею 66 цього Кодексу, повідомив контролюючий орган про зміну податкової адреси, він на період з дня державної реєстрації зміни податкової адреси до дня внесення змін до облікових даних такого платника податків звільняється від виконання вимог документів, надісланих йому контролюючим органом за попередньою податковою адресою та в подальшому повернених як таких, що не знайшли адресата (п.42.3 ст.42 ПК України).
За правилами абз.2 п.42.5 ст.42 ПК України у разі якщо пошта не може вручити платнику податків документ у зв'язку з відсутністю за місцезнаходженням посадових осіб платника податків, їхньою відмовою прийняти документ, незнаходження фактичного місця розташування (місцезнаходження) платника податків або з інших причин, документ вважається врученим платнику податків у день, зазначений поштовою службою в повідомленні про вручення із зазначенням причини невручення.
Виходячи з наведених правових норм в контексті спірних правовідносин, суд апеляційної інстанції вважає, що контролюючий орган дотримався законодавчо встановленої процедури направлення відповідачу означених вище податкових повідомлень-рішень і оскільки ці податкові повідомлення-рішення відповідачем в установленому порядку не оскаржені, визначені в них суми грошових зобов'язань є узгодженими, що створює для відповідача певні правові наслідки.
При цьому оцінка податкового правопорушення, встановленого за результатами податкової перевірки, на підставі якої контролюючим органом прийнятий акт індивідуальної дії (податкове повідомлення-рішення), має здійснюватися судом у провадженні за позовом платника податків про оскарження відповідного податкового повідомлення-рішення. Саме такий спосіб захисту прав платника податків визначений положеннями статей 55, 56 ПК України.
В свою чергу, у межах розгляду справи про стягнення заборгованості суд позбавлений процесуальної можливості здійснювати правовий аналіз питання правомірності нарахованих контролюючим органом грошових зобов'язань.
Аналогічні висновки сформульовано Верховним Судом у постанові від 21 серпня 2019 року у справі №2340/4023/18.
Згідно із пп. 20.1.34 п. 20.1 ст. 20 ПК України контролюючі органи мають право звертатися до суду щодо стягнення коштів платника податків, який має податковий борг, з рахунків у банках, обслуговуючих такого платника, на суму податкового боргу або його частини.
Згідно пп. 95.1 та 95.2 ст. 95 Податкового кодексу України контролюючий орган здійснює за платника податків і на користь держави заходи щодо погашення податкового боргу такого платника податків шляхом стягнення коштів, які перебувають у його власності, а в разі їх недостатності - шляхом продажу майна такого платника податків, яке перебуває у податковій заставі.
Стягнення коштів та продаж майна платника податків провадяться не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
Згідно з п. 95.3 ст. 95 Податкового кодексу України, стягнення коштів з рахунків платника податків у банках, обслуговуючих такого платника податків, та з рахунків платників податків у системі електронного адміністрування податку на додану вартість, відкритих в центральному органі виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері казначейського обслуговування бюджетних коштів, здійснюється за рішенням суду, яке направляється до виконання контролюючим органам, у розмірі суми податкового боргу або його частини.
Виходячи з наведених норм, контролюючий орган може звернутися до суду з позовом про стягнення коштів платника податків не раніше ніж через 30 календарних днів з дня надсилання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
За правилами п.59.1 ст.59 Податкового кодексу України у разі коли у платника податків виник податковий борг, контролюючий орган надсилає (вручає) йому податкову вимогу в порядку, визначеному для надсилання (вручення) податкового повідомлення-рішення.
За визначенням в пп.14.1.153 п.14.1 ст.14 ПК України податкова вимога - письмова вимога органу державної податкової служби до платника податків щодо погашення суми податкового боргу.
Відповідно до п.п.59.3, 59.4 ст.59 ПК України податкова вимога надсилається не раніше першого робочого дня після закінчення граничного строку сплати суми грошового зобов'язання.
Податкова вимога повинна містити відомості про факт виникнення грошового зобов'язання та права податкової застави, розмір податкового боргу, який забезпечується податковою заставою, обов'язок погасити податковий борг та можливі наслідки його непогашення в установлений строк, попередження про опис активів, які відповідно до законодавства можуть бути предметом податкової застави, а також про можливі дату та час проведення публічних торгів з їх продажу.
Відповідно до п.59.5 ст.59 ПК України у разі якщо у платника податків, якому надіслано (вручено) податкову вимогу, сума податкового боргу збільшується (зменшується), погашенню підлягає вся сума податкового боргу такого платника податку, що існує на день погашення.
У разі якщо після направлення (вручення) податкової вимоги сума податкового боргу змінилася, але податковий борг не був погашений в повному обсязі, податкова вимога додатково не надсилається (не вручається).
Із аналізу наведеного слідує, що юридичним фактом, з настанням якого законодавець пов'язує реалізацію права контролюючого органу на примусове стягнення податкового боргу, у тому числі шляхом звернення до суду, є дотримання таких умов: надіслання платнику податкової вимоги рекомендованим листом з повідомленням про вручення чи вручення її особисто платнику або його законному чи уповноваженому представникові; сплив строку у 30 календарних днів з дня надіслання (вручення) такому платнику податкової вимоги.
В даному випадку, як встановлено вище та не спростовано учасниками справи, позивачем з дотриманням вимог податкового законодавства за адресою відповідача направлена податкова вимога форми «Ю» від 12.06.2024 №0003462-1305-0801, яка згідно наведених вище положень Податкового України вважається врученою.
Враховуючи, що після направлення відповідачу податкової вимоги від 12.06.2024 №0003462-1305-0801 податковий борг не був погашений, передбачені ПК України заходи не призвели до погашення відповідачем податкового боргу, а також взявши до уваги, що доказів погашення податкового боргу не надано, як і не надано доказів оскарження вищевказаних податкових повідомлень-рішень та/або податкової вимоги, суд першої інстанції дійшов правильного висновку про обґрунтованість адміністративного позову.
Суд першої інстанції під час розгляду даної справи дослідив обставини, які мають значення для справи, ухвалив законне та обґрунтоване рішення. Наведені відповідачем в апеляційній скарзі доводи не спростовують висновків суду першої інстанції.
Передбачені ст.317 КАС України підстави для скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення відсутні.
Керуючись ст.ст. 311, 315, 316, 321, 322 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «КОНЦЕПТ ОІЛ» залишити без задоволення.
Рішення Запорізького окружного адміністративного суду від 28 жовтня 2024 року у справі № 280/7769/24 - залишити без змін.
Постанова суду апеляційної інстанції набирає законної сили відповідно до ст.325 КАС України, може бути оскаржена до касаційного суду у випадках та строки, встановлені ст.ст.328, 329 КАС України.
Головуючий - суддя І.Ю. Добродняк
суддя Н.А. Бишевська
суддя Я.В. Семененко