Справа № 748/3480/24 Головуючий у І інстанції ОСОБА_1
Провадження № 11-кп/4823/413/25
Категорія - ч. 2 ст. 28 ч.1 ст. 438 КК України. Доповідач ОСОБА_2
24 квітня 2025 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Чернігівського апеляційного суду в складі:
Головуючого-суддіОСОБА_2
суддів: ОСОБА_3 ОСОБА_4
секретаря судового засідання ОСОБА_5
за участю сторін кримінального провадження
захисника - адвоката ОСОБА_6
прокурора ОСОБА_7
Розглянула у відкритому судовому засіданні в м. Чернігові кримінальне провадження, внесене до ЄРДР за № 22024270000000098 від 04 квітня 2022 року, за апеляційною скаргою захисника адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 на вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 17 лютого 2025 року,
щодо ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , уродженця Вірменської РСР, громадянина російської федерації, командира 1 відділення звукометричної розвідки взводу звукометричної розвідки батареї управління і артилерійської розвідки НОМЕР_1 окремої мотострілецької бригади (в/ч НОМЕР_2 ), проживаючого в АДРЕСА_1 , російської федерації,
обвинуваченого у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 28 ч.1 ст. 438 КК України,
Цим вироком ОСОБА_8 засуджений за ч. 2 ст. 28 ч.1 ст. 438 КК України до покарання у виді позбавлення волі на строк дванадцять років.
Початок строку відбування покарання ОСОБА_8 визначено рахувати з моменту його фактичного затримання.
Застосовано щодо ОСОБА_8 запобіжний захід у вигляді тримання під вартою.
Питання про долю речових доказів вирішене у відповідності до вимог ст. 100 КПК України.
Як установив суд, у ході міжнародного збройного конфлікту, який триває з з лютого 2014 року, 24 лютого 2022 року президент РФ оголосив початок так званої спеціальної військової операції, що полягала у здійсненні повномасштабного вторгнення ЗС РФ, інших збройних формувань РФ та підконтрольних їм угруповань і регулярних збройних формувань на територію України.
Збройне захоплення с. Золотинка Чернігівської області почалося разом із повномасштабним вторгненням РФ в Україну, та з 03.03.2022 територія населеного пункту перейшла під контроль військовослужбовців ЗС РФ.
Громадянин РФ ОСОБА_8 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , командир 1 відділення звукометричної розвідки взводу звукометричної розвідки батареї управління і артилерійської розвідки НОМЕР_1 окремої мотострілецької бригади ( НОМЕР_1 ОМБСр, військова частина НОМЕР_3 ), з березня 2022 року перебував у тимчасово зайнятому АДРЕСА_2 , тобто брав участь у вторгненні на територію України у складі російських окупаційних військ та усвідомлював свою участь у збройному конфлікті.
15.03.2022, приблизно о 12 год., ОСОБА_8 , діючи умисно, за попередньою змовою з іншим невстановленим на даний час військовослужбовцем ЗС РФ, матеріали стосовно якого виділені в окреме провадження, одягнуті у військову форму, відкрито демонструючи автоматичну вогнепальну зброю невстановленого зразка, перебуваючи в тимчасово зайнятому збройними силами РФ АДРЕСА_2 , зайшли на територію приватного господарства, яке розташоване по АДРЕСА_3 , яке не є військовим об'єктом, де на подвір'ї знаходились цивільні особи ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 , які на момент події у складі Збройних Сил України чи інших військових формувань України не перебували, жодної зброї не мали, участі у бойових діях не брали, до таких дій не готувалися і були одягнені у цивільний одяг.
Надалі, ОСОБА_12 разом з іншим невстановленим на даний час військовослужбовцем ЗС РФ, матеріали стосовно якого виділені в окреме провадження, перебуваючи на подвір'ї господарства, усвідомлюючи, що перед ними цивільні особи, які не мають можливості чинити опір, з метою отримання відомостей щодо наявності установки для вироблення електричної енергії, діючи на порушення вимог ст. ст. 4, 27, 29, 31, 32, 147 Конвенції та ст. 48, ч. 1, 2 ст. 75 ДП І, усвідомлюючи явну злочинність власних дій, користуючись своєю фізичною перевагою та наявністю автоматичної вогнепальної зброї невстановленого зразка, наказав ОСОБА_11 слідувати до місця проживання місцевого мешканця ОСОБА_13 , чим умисно позбавили можливості вільно пересуватись, протиправно перешкоджаючи йому обирати за своєю волею місце знаходження, тобто здійснив незаконне позбавлення волі (нелегальне ув'язнення) особи, що перебуває під захистом (ст. 147 ЖК (IV)).
На виконання наказу ОСОБА_14 та іншого невстановленого на даний час військовослужбовця ЗС РФ, матеріали стосовно якого виділені в окреме провадження, потерпілий ОСОБА_11 прослідував до місця проживання ОСОБА_13 , а саме по АДРЕСА_2 , звідки вивели ОСОБА_13 , який на момент події у складі Збройних Сил України чи інших військових формувань України не перебував, жодної зброї не мав, участі у бойових діях не приймав, до таких дій не готувався і був одягнений у цивільний одяг.
Одразу ж після цього, ОСОБА_12 , діючи за попередньою змовою з іншим невстановленим на даний час військовослужбовцем ЗС РФ, матеріали стосовно якого виділені в окреме провадження, усвідомлюючи явну злочинність власних дій, в порушення вимог ст. ст. 4, 27, 29, 31, 32, 147 Конвенції та ст. 48, ч. 1, 2 ст. 75 ДП І, користуючись своєю фізичною перевагою та наявністю автоматичної вогнепальної зброї невстановленого зразка, наказав ОСОБА_13 вийти з подвір'я господарства, чим умисно позбавили можливості вільно пересуватись, протиправно перешкоджаючи йому обирати за своєю волею місце знаходження, тобто, здійснили незаконне позбавлення волі (нелегальне ув'язнення) особи, що перебуває під захистом (ст. 147 ЖК (IV)).
ОСОБА_12 , діючи за попередньою змовою з іншим невстановленим на даний час військовослужбовцем ЗС РФ, матеріали стосовно якого виділені в окреме провадження, доставили потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_13 до тимчасового місця дислокації ЗС РФ, яке розташовувалось на території господарства по АДРЕСА_2 , де незаконно утримували потерпілих упродовж невстановленого досудовим розслідуванням часу.
Таким чином, військовослужбовець ЗС РФ ОСОБА_12 , діючи за попередньою змовою з іншим на даний час не встановленим військовослужбовцем ЗС РФ, матеріали стосовно якого виділені в окреме провадження, вчинив порушення законів і звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, а саме нелегальне ув'язнення (незаконне позбавлення волі) цивільних осіб, які перебувають під захистом - ОСОБА_11 та ОСОБА_13 ,чим порушив вимоги ст. ст. 4, 27, 29, 31, 32, 147 Женевської Конвенції про захист цивільного населення під час війни від 12.08.1949 та ст. 48, ч. 1, 2 ст. 75 Додаткового протоколу до Женевських конвенцій від 12 серпня 1949 року, що стосується захисту жертв міжнародних збройних конфліктів (Протокол І), від 08 червня 1977 року.
У подальшому, в середині березня 2022 року, більш точна дата та час не встановлені в ході досудового розслідування, невстановлені на даний час військовослужбовці ЗС РФ, матеріали стосовно яких виділені в окреме провадження, доставили ОСОБА_11 та ОСОБА_13 до підвалу Ягіднянської філії опорного закладу «Количівська ЗОШ І-ІІІ ступенів» по вул. Лісовій, буд. 1а в с. Ягідне Чернігівської області, звідки в подальшому, невстановлені на даний час військовослужбовці ЗС РФ, матеріали стосовно яких виділені в окреме провадження, вивели потерпілих на подвір'я, та вчинили їх умисне вбивство, шляхом розстрілу.
Так, 04.04.2022, на подвір'ї господарства по АДРЕСА_4 , виявлені тіла ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , з ознаками насильницької смерті, а саме з вогнепальними пораненнями голови та тулубу.
Таким чином, ОСОБА_8 вчинив кримінальне правопорушення, передбачене ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 438 КК України, а саме його дії полягали в порушенні законів та звичаїв війни, які передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вчинених за попередньою змовою групою осіб.
В апеляційній скарзі захисник адвокат ОСОБА_6 просить скасувати вирок суду першої інстанції щодо його підзахисного ОСОБА_8 та закрити кримінальне провадження.
Вважає, що вирок суду є необгрунтованим та таким, що винесений з істотним порушенням вимог кримінального процесуального закону та неправильним застосуванням закону України про кримінальну відповідальність, а висновки викладені у ньому - такими, що не відповідають фактичним обставинам кримінального провадження.
Підкреслює, що висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_8 в основному грунтуються на показаннях потерпілої ОСОБА_9 та свідка ОСОБА_10 , які є матірю та сестрою відповідно, потерпілого ОСОБА_11 , а також на протоколах слідчих дій за їх участі, проведених судово-медичних експертизах, показаннях потерпілого ОСОБА_15 , щодо обставин проживання його брата ОСОБА_13 в с. Золотинка Чернігівської області.
Захисник стверджує, що окрім доведення об'єктивної сторони злочину, передбаченого ст. 438 КК України, обов'язковою ознакою наявності повного складу інкримінованого ОСОБА_8 кримінального правопорушення є встановлення на момент його вчинення у формі віддання наказу потерпілим ОСОБА_11 та ОСОБА_13 вийти з подвір'я господарства, і чи були його дії зумовлені необхідністю затримання потерпілих чи були такими, що позбавили можливості вільно пересуватись, протиправно перешкоджаючи йому обирати за своєю волею місце знаходження і саме вони стали наслідком їх нелегального ув'язнення, що за міжнародними правовими актами відносяться до порушення законів та звичаїв війни і такі дії повинні бути викликані абсолютною не військовою необхідністю.
Крім того, апелянт стверджує про наступні порушення вимог КПК України судом: визнаючи особу винною, суд допустив припущення; безпідставно та без посилання на належні та допустимі докази, відкинув позицію захисника щодо невинуватості обвинуваченого через недоведеність прокурором суб'єктивної сторони інкримінованого кримінального правопорушення; суд безпідставно послався на наведені в мотивувальній частині матеріали кримінального провадження.
Автор скарги наполягає на відсутності даних про те, що саме наслідком дій ОСОБА_8 за попередньою змовою з іншими на даний час не встановленим військовослужбовцем ЗС РФ, матеріали стосовно якого виділені в окреме провадження, стало незаконне (нелегальне) ув'язнення потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_13 з поміщенням останніх до спеціально відведеного для цього приміщення, оскільки показання інших мешканців села таких даних не містять, не вказують на це і інші матеріали справи; суд критично не оцінив показння потерпілих та свідка, які є близькими родичами загиблих потерпілих.
Неправильне застосування норм матеріального права, на думку захисника, полягає в тому, що суд безпідставно притягну до відповідальності за ч.1 ст. 438 КК України ОСОБА_8 , в той час як мав виправдати його на підставі п.1 ч.1 ст. 373 КПК України.
Заслухавши доповідача, захисника, який підтримав доводи поданої апеляційної скарги, вирок суду просив скасувати з наведених ним підстав, прокурора, яка заперечувала проти доводів скарги сторони захисту, вирок суду просила залишити без змін, перевіривши матеріали кримінального провадження та доводи апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню.
Дослідивши матеріали кримінального провадження, з урахуванням заявлених апелянтом доводів, колегія суддів вважає, що вказані вимоги закону суд першої інстанції виконав, оскільки правильно встановив в діях обвинуваченого склад злочину з правовою кваліфікацією - ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 438 КК України, як порушення законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вчинених за попередньою змовою групою осіб.
Такого висновку суд дійшов на підставі показань потерпілих, свідків та наданих стороною обвинувачення письмових доказів.
Так, допитана судом першої інстанції потерпіла ОСОБА_10 показала, що 03 березня 2022 року в с.Золотинка зайшли військові рф. Вона, разом з сином ОСОБА_11 , його сім'єю, та донькою перебували у будинку по АДРЕСА_3 . В подальшому ці військові рф виїхали та заїхали інші. 15 березня 2022 року її син ОСОБА_11 разом з донькою ОСОБА_10 принесли води та з ними зайшли два військових рф. Вони наказали її сину йти з ними та віддати телефон, а також спитали про ОСОБА_13 . Ці два військові рф наказали її сину ОСОБА_16 йти з ними до ОСОБА_13 . Потім вона бачила як ОСОБА_13 та її сина вивели на вулицю та повели. Вона з донькою вийшли на вулицю, донька пішла слідом за ними, але один військовий рф розвернувся, пригрозив їй автоматом та сказав не йти далі. Потім вона з невісткою ходила до штабу військових рф звідки виходив той військовий, якого вона впізнала, та сказав, що ОСОБА_17 та ОСОБА_13 у них немає і вони в полоні. Цього військового рф вона впізнала по очах та носу та він досі у неї перед очима. В подальшому її донька з зятем їздили до с.Ягідне, де впізнали тіла ОСОБА_17 та ОСОБА_13 .
Ці показання потерпілої угоджуються з протоколом пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 19 грудня 2023 року, згідно якого потерпіла ОСОБА_9 впізнала військовослужбовця рф ОСОБА_8 , який незаконно затрима в с. Золотинка її сина - ОСОБА_17 , що більше не повернувся.
Аналогічні потерпілій показання надала і свідок ОСОБА_10 . При цьому свідок зазначила, що 15 березня 2022 року вони з братом ОСОБА_11 повернулися з водою та за ними зайшли військові рф і наказази її брату йти з ними до сусіда ОСОБА_13 , про якого попередньо питали. Це були двоє військових рф та у них у руках була зброя, якою також погрожували їй, щоб вона не йшла слідом за ними. Потім вони забрали ОСОБА_13 та повели його та її брата ОСОБА_18 по вулиці. В подальшому вона ходила до їх штабу, але там повідомили, що ОСОБА_18 та ОСОБА_13 забрали в полон. Коли військові рф виїхали, то вона почала шукати брата, розпитувала місцевих і в с.Ягідне знайшли два тіла, вона впізнала свого брата ОСОБА_17 та ОСОБА_13 .
Вказаний свідок впізнав військовослужбовця рф ОСОБА_8 , який незаконно затримав в с.Золотинка її брата ОСОБА_11 , що і було зафіксовано в протоколі пред'явлення особи для впізнання за фотозніками від 29 грудня 2023 року.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 05 квітня 2022 року в приміщенні моргу було оглянуто труп невідомого цивільного чоловіка, якого в подальшому впізнано як ОСОБА_11 .
Судово-медичні данні вказують на те, що смерть ОСОБА_11 настала в березні місяці 2022 року від наскрізного вогнепального поранення голови, про що експертом був наданий висновок № 609 від 10 березня 2023 року
Як особу, яка незаконно позбавила волі її брата ОСОБА_11 , свідок ОСОБА_19 , згідно протоколу пред'явлення для впізнання за фотознімками від 29 грудня 2023 року, впізнала військовослужбовця рф, який відповідно до довідки до цього протоколу є ОСОБА_8 .
Під час огляду місця події від 31 січня 2024 року була оглянута місцевість навпроти господарства по АДРЕСА_5 та подвір'я даного господарства, позначено будинок по АДРЕСА_5 , де проживав ОСОБА_13 , позначено, де перебували ОСОБА_9 , ОСОБА_10 та ОСОБА_11 в момент затримання останнього, позначено місце незаконного затримання ОСОБА_11 , що підтверджує показання потерпілої та свідка в частині місця затримання ОСОБА_11 військовослужбовцями рф.
Відповідно до протоколу огляду місця події від 05 квітня 2022 року в школі в с.Ягідне оглянуто труп невідомого цивільного чоловіка, який розстріляний на території двору АДРЕСА_4 за парканом.
З протоколу огляду місця події від 27 травня 2022 року, зі слів учасників слідчої дії ОСОБА_20 та ОСОБА_21 в один із днів березня-квітня 2022 року, на земельній ділянці, що прилягає до дерев'яного паркану, який огороджує двір по АДРЕСА_4 , ними виявлено два трупа невідомих їм чоловіків, в яких були зв'язані руки та які, як їм відомо, були вбиті військовослужбовцями рф.
За висновком судово-медичної експертизи № 607 від 26 нрудня 2022 року смерть ОСОБА_13 настала в березні 2022 року, причиною смерті стали вогнепальні поранення голови та тулубу, які супроводжувались руйнацією життєво важливих органів.
За показаннями потерпілого ОСОБА_15 наданими в місцевому суді, ОСОБА_13 був його братом, та на момент збройної агресі рф жив в с.Золотинка один. В десятих числах березня 2022 року перестав виходити на зв'язок. Повідомив, що його брат не був військовослужбовцем.
Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18 грудня 2023 року ОСОБА_22 впізнала військовослужбовця рф ОСОБА_8 , який вів по АДРЕСА_5 ОСОБА_13 та ОСОБА_11 .
Відповідно до протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 18.12.2023 ОСОБА_23 впізнав військовослужбовця рф ОСОБА_8 , який вів по АДРЕСА_5 ОСОБА_13 та ОСОБА_11 .
Вказані особи не є близькими родичами вбитих ОСОБА_13 та ОСОБА_11 , а відтак, сумнів у об'єктивності протоколів впізнання військовослужбовця рф ОСОБА_8 не викликають, а навпаки посилюють зацікавленість родичів загиблих у притягненні до відповідальності саме ОСОБА_8 , які навпаки прагнуть, щоб кримінальній відповідальності та покаранню був підданий саме винний, який незаконно позбавив волі їх рідних, а не будь-яка особа.
Протоколом оглядом місця події від 19.06.2024 встановлено загальний вигляд господарства по АДРЕСА_2 та області, детальний вигляд ділянки місцевості біля даного господарства та навпроти нього відповідно в напрямку с.Ягідне та с.Друцьке, що при аналізі здобутих доказів, дає суду реальні підстави для висновку, що свідки та потерпіла мали реальну можливість спостерігати переміщення ОСОБА_13 та ОСОБА_11 , дії яких обумовлені були виключно військовими рф з автоматичною вогнепальною зброєю.
Те, що потерпіла і свідок ОСОБА_10 , не вказували на ОСОБА_8 як на командира, не ставить під сумнів їх показання в тій частині, що саме він віддавав наказ потерпілому ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , згідно якого вказані особи змушені були покинути свої домівки та слідувати в місце, яке не було ними добровільно вибране.
За повідомленням військової частини НОМЕР_4 в період окупації зс рф в районі АДРЕСА_2 та АДРЕСА_4 та області зосереджувався один з підрозділів рф БТГр НОМЕР_5 омсбр, НОМЕР_6 омсбр 41 А Центрального військового округу, а також підрозділів НОМЕР_7 інженерного саперного полку (в/ч НОМЕР_8 ). Повідомлені дані щодо ОСОБА_8 , а саме його дату народження, належність автомобіля, номери мобільних операторів, місце реєстрації. До широкомасштабного вторгнення на територію Чернігівської області залучались в тому числі НОМЕР_1 окрема мотострілецька бригада 2 ЗА АДРЕСА_1 в/ч НОМЕР_3 .
Усі детально описані судом у вироку докази щодо встановлення даних про військовослужбовця рф ОСОБА_8 та опрацьована інформація щодо його особи, дають суду можливість стверджувати, що обвинуваченого вірно ідентифіковано і саме винна у виданні наказу про позбавлення можливості вільно пересуватися потерпілим ОСОБА_11 та ОСОБА_13 особа притягнута місцевим судом до відповідальності за свої протизаконні дії.
Зафіксовані активні з'єднання телефону, належність якого перевірена і він належить ОСОБА_8 , підтверджують, що він у встановлений судом проміжок часу був у складі військової частини, яка певний період часу окупувала територію України, зокрема с. Золотинка Чернігівського району, де і були вчиненні злочини щодо потерпілих. За таких обставин стверджувати про необ'єктивність показань потерпілих підстав немає.
Під час слідчого експерименту від 31 січня 2024 року, потерпіла ОСОБА_9 на місці показала та детально розповіла про обставини незаконного затримання та позбавлення волі ОСОБА_11 та ОСОБА_13 . Вказала, що два військові рф, які увійшли до її господарства запитували про наявність генератора. Потім вони спитали про ОСОБА_24 та наказали її сину ОСОБА_25 йти з ними до господарства ОСОБА_13 , потім вони повели її сина ОСОБА_17 та ОСОБА_13 по вулиці. Повідомила, що одного військовослужбовця рф вона добре запам'ятала.
Свідок ОСОБА_19 на слідчому експерименті 20 червня 2024 року на місці показала та детально розповіла про обставини затримання військовими рф її брата ОСОБА_17 та ОСОБА_13 та вказала напрямок дороги, куди їх повели.
Відповідно до слідчого експерименту, проведеного 31 січня 2024 року за участі ОСОБА_10 , остання на місці показала та детально розповіла про обставини незаконного затримання військовими рф ОСОБА_11 та ОСОБА_13 , ОСОБА_10 показала місце куди вона дійшла за військовими рф, які вели її брата та ОСОБА_13 та вказала як один військовий рф заборонив їй далі йти. Також, описала одного військового рф.
Усупереч позиції захисту, чи були потерпілі ОСОБА_11 та ОСОБА_13 затримані саме на виконання наказу ОСОБА_8 , що позбавило їх можливості вірно пересуватись, то видання цього усного наказу ОСОБА_8 встановлено шляхом аналізу ряду доказів, про що зазначено вище, відсутність же можливості вільного пересування не викликає сумніву з огляду на наявність у російських віськових автоматичної вогнепальної зброї, що є більш ніж переконливим аргументом для виконання тих чи інших наказів, без визначення їх законності, але за наявності реального сприйняття зброї як загрози життю.
Відтак, апеляційний суд вважає цілком доведеною в діях військовослужбовця рф ОСОБА_8 об'єктивну сторону злочину, передбаченого ч.2 ст. 28 ч.1 ст. 438 КК України, що полягає в порушенні законів та звичаїв війни, що передбачені міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, вчинених за попередньою змовою групою осіб, що і даному випадку мало прояв у формі умисного позбавлення можливості пересуватись потерпілих ОСОБА_11 та ОСОБА_13 .
Щодо відсутності в діях обвинуваченого суб'єктивної сторони, то, такі доводи є безпідставними з огляду на те, що, як було встановлено у ході судового розгляду, ОСОБА_8 займав посаду командира 1 відділення звукометричної розвідки взводу звукометричної розвідки батареї управління і артилерійської розвідки НОМЕР_1 окремої мотострілецької бригади (в/ч НОМЕР_2 ), а тому мав не лише теоретичну можливість, а й практичну щодо видачі своїх наказів, як підлеглим, так і особам, які проживали на окупованій території. Наявність збройного конфлікту та усвідомлення особою, яка притягується до кримінальної відповідальності, того, що вона порушує норми міжнародного гуманітарного права, а незаконне воєнізоване вторгнення на територію іншої держави вже вказує на таке порушення, та видача наказу всупереч волі потерпілих, які були позбавлені можливості обирати своє переміщення, доводить наявність умислу у протизаконних діях обвинуваченого по відношенню до цивільних осіб, які участі у бойових діях не брали.
Дослідженні докази, які детально перевірені судом, не викликають у колегії суддів сумнівів щодо їх належності, а тому їх обґрунтовано покладено в основу вироку, оскільки вони є належними, допустимими та достатніми.
Матеріали кримінального провадження свідчать про те, що суд першої інстанції у повному обсязі дослідив усі обставини, які мали значення для прийняття рішення в справі, повно та всебічно перевірив зібрані на досудовому слідстві докази та дав їм у сукупності належну оцінку, що вказує наведений у вироку аналіз доказів, з яким погоджується і колегія суддів.
Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 404-405, 407, 532 КПК України колегія суддів, -
Апеляційну скаргу захисника адвоката ОСОБА_6 в інтересах обвинуваченого ОСОБА_8 залишити без задоволення, а вирок Чернігівського районного суду Чернігівської області від 17 лютого 2025 року щодо ОСОБА_8 , без змін.
Ухвала набуває законної сили після її проголошення і може бути оскаржена безпосередньо до Верховного Суду протягом трьох місяців з дня проголошення.
ОСОБА_26 ОСОБА_27 ОСОБА_28