Справа № 127/10777/25
Провадження 3/127/2264/25
24 квітня 2025 року м. Вінниця
Суддя Вінницького міського суду Вінницької області Борисюк І.Е., розглянувши справу про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 , ІНФОРМАЦІЯ_1 , громадянина України, РНОКПП НОМЕР_1 , зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1 , за ч. 2 ст. 1732 КУпАП, -
До Вінницького міського суду Вінницької області надійшов адміністративний матеріал про притягнення до адміністративної відповідальності ОСОБА_1 за вчинення правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 1732 КУпАП.
02.04.2025 інспектором СПДН ВВГ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції Солодчуком І.Ф. складено протокол про адміністративне правопорушення серії ВАД № 669627. З даного протоколу вбачається, що «02.04.2025 близько 18 год. 00 хв. громадянин ОСОБА_1 за місцем свого проживання , а саме в буд. АДРЕСА_1 , вчинив домашнє насильство фізичного та психологічного характеру відносно (матері) колишньої дружини ОСОБА_1 в присутності дитини ОСОБА_2 , а саме: ображав нецензурною лайкою та штовхав, внаслідок чого була завдана шкода здоров'ю ОСОБА_2 , а саме погіршення самопочуття дитини». Своїми діями ОСОБА_1 вчинив адміністративне правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 1732 КУпАП.
У судове засідання особа, яка притягається до адміністративної відповідальності - ОСОБА_1 повторно не з'явився, хоча про дату, час та місце розгляду справи повідомлявся належним чином, а саме: шляхом надіслання повістки про виклик до суду за допомогою SMS-повідомлення за заявою особи, що підтверджується довідкою про доставлення SMS, та надіслання повістки засобами поштового зв'язку, що підтверджується наявним в матеріалах справи відповідним поштовим повідомленням, яке повернулось на адресу суду із відміткою «адресат відсутній за вказаною адресою». Судом враховано, що день проставлення у поштовому відправлення відмітки про відсутність особи за місцем проживання, враховуючи при цьому повідомлення адреси безпосередньо цією особою, про що вказано в протоколі, є днем вручення судової повістки, зважаючи, що іншої адреси цією особою суду повідомлено не було. Таким чином, судом дотримано прав та процесуальних гарантій особи, яка притягається до адміністративної відповідальності.
Причини неявки суду не повідомлено.
Водночас, в матеріалах справи міститься заява ОСОБА_1 про визнання своєї вини, щире каяття та розгляд справи у його відсутність
Судом враховано, що явка особи, яка притягається до адміністративної відповідальності в судове засідання є суб'єктивним процесуальним правом, і як кожне суб'єктивне право - це гарантовані законом вид і міра можливої або дозволеної поведінки особи і реалізація суб'єктивного права залежить від розсуду, бажання і волі уповноваженої особи.
Водночас, ч. 2 ст. 268 КУпАП визначено, що участь особи, яка притягається до адміністративної відповідальності за ст. 1732 КУпАП, не є обов'язковою.
Враховуючи вищевикладене та положення ст. 268 КУпАП, суд ухвалив провести розгляд справи у відсутність особи, яка притягується до адміністративної відповідальності.
Клопотання про забезпечення та/або витребування доказів, виклик свідків тощо від особи, яка притягається до адміністративної відповідальності, до суду не надходили.
З письмових пояснень ОСОБА_1 , яка є матір'ю малолітньої ОСОБА_2 , які містяться в матеріалах справи, вбачається, що « ОСОБА_1 дійсно проживає разом зі своїм колишнім чоловіком ОСОБА_1 , який є власником зброї та має психічні розлади. Протягом 2-х років відбувається цькування в її сторону, лайки нецензурною бранню, штовханина, психологічне насилля в присутності їх спільної дитини ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 ».
Дослідивши матеріали справи, суд прийшов до наступного висновку.
Судом встановлено, що 02.04.2025 близько 18 год. 00 хв. ОСОБА_1 за адресою спільного проживання зі своєю колишньою дружиною - ОСОБА_1 ображав її нецензурною лайкою та штовхав у присутності спільної малолітньої доньки - ОСОБА_2 , ІНФОРМАЦІЯ_2 , що вплинуло на стан здоров'я дитини. Внаслідок таких дій ОСОБА_1 потерпілою було викликано працівників поліції.
Інспектором СПДН ВВГ Вінницького РУП ГУНП у Вінницькій області капітаном поліції Солодчуком І.Ф. 02.04.2025 було проведено опитування малолітньої ОСОБА_2 за її добровільної згоди, як те вбачається із форми оцінки ризиків вчинення домашнього насильства.
Водночас, суд не приймає до уваги вищевказане опитування, адже вважає, що дитина у віці повних чотирьох років в силу свого віку не може висловити свою думку та сформулювати певні погляди. Крім того, з матеріалів справи не вбачається, що дане опитування проводилось у присутності законного представника малолітньої особи.
За наслідками проведеного працівником поліції оцінювання ризиків для постраждалої від домашнього насильства ОСОБА_1 02.04.2025 було винесено терміновий заборонний припис серії АА № 402287 строком на 3 доби, а саме заборонено ОСОБА_1 в будь-який спосіб контактувати з постраждалою особою.
При цьому судом прийнято до уваги, щотерміновий заборонний припис стосовно кривдника відноситься до спеціальних заходів щодо протидії домашньому насильству і виноситься лише у разі існування безпосередньої загрози життю чи здоров'ю постраждалої особи з метою негайного припинення домашнього насильства, недопущення його продовження чи повторного вчинення.
Відповідно до ч. 2 ст. 1732 КУпАП діяння, передбачене частиною першою цієї статті, а саме: вчинення домашнього насильства, тобто умисне вчинення будь-яких діянь (дій або бездіяльності) фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування насильства, що не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, вчинене стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи - тягне за собою адміністративну відповідальність.
Об'єктивна сторона правопорушення, передбаченого ч. 2 ст. 1732 КУпАП, полягає в умисному вчиненні будь-яких дій фізичного, психологічного чи економічного характеру (застосування фізичного насильства, що не завдало фізичного болю і не спричинило тілесних ушкоджень, погрози, образи чи переслідування, позбавлення житла, їжі, одягу, іншого майна або коштів, на які потерпілий має передбачене законом право, тощо), внаслідок чого могла бути чи була завдана шкода фізичному або психічному здоров'ю потерпілого, стосовно малолітньої чи неповнолітньої особи.
Відповідно до Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» домашнє насильство - діяння (дії або бездіяльність) фізичного, сексуального, психологічного або економічного насильства, що вчиняються в сім'ї чи в межах місця проживання або між родичами, або між колишнім чи теперішнім подружжям, або між іншими особами, які спільно проживають (проживали) однією сім'єю, але не перебувають (не перебували) у родинних відносинах чи у шлюбі між собою, незалежно від того, чи проживає (проживала) особа, яка вчинила домашнє насильство, у тому самому місці, що й постраждала особа, а також погрози вчинення таких діянь.
Фізичне насильство - форма домашнього насильства, що включає ляпаси, стусани, штовхання, щипання, шмагання, кусання, а також незаконне позбавлення волі, нанесення побоїв, мордування, заподіяння тілесних ушкоджень різного ступеня тяжкості, залишення в небезпеці, ненадання допомоги особі, яка перебуває в небезпечному для життя стані, заподіяння смерті, вчинення інших правопорушень насильницького характеру.
Психологічне насильство - форма домашнього насильства, що включає словесні образи, погрози, у тому числі щодо третіх осіб, приниження, переслідування, залякування, інші діяння, спрямовані на обмеженняволевиявлення особи, контроль у репродуктивній сфері, якщо такі дії або бездіяльність викликали у постраждалої особи побоювання за свою безпеку чи безпеку третіх осіб, спричинили емоційну невпевненість, нездатність захистити себе або завдали шкоди психічному здоров'ю особи.
При цьому, завдання шкоди фізичному або психічному здоров'ю потерпілого є необов'язковим для кваліфікації.
Сім'я є природним середовищем для фізичного, духовного, інтелектуального, культурного, соціального розвитку дитини, її матеріального забезпечення і несе відповідальність за створення належних умов для цього.
Згідно із ст. 10 Закону України «Про охорону дитинства» кожній дитині гарантується право на свободу, особисту недоторканність та захист гідності. Дисципліна і порядок у сім'ї, навчальних та інших дитячих закладах мають забезпечуватися на принципах, що грунтуються на взаємоповазі, справедливості і виключають приниження честі та гідності дитини. Держава здійснює захист дитини від, зокрема, усіх форм домашнього насильства та інших проявів жорстокого поводження з дитиною, експлуатації, включаючи сексуальне насильство, у тому числі з боку батьків або інших законних представників дитини.
Відповідно до ст. 1 Закону України «Про запобігання та протидію домашньому насильству» дитина, яка постраждала від домашнього насильства (постраждала дитина), це особа, яка не досягла 18 років та зазнала домашнього насильства у будь-якій формі або стала свідком (очевидцем) такого насильства.
Постраждала дитина має всі права постраждалої особи, реалізація яких забезпечується з урахуванням найкращих інтересів дитини, її віку, статі, стану здоров'я, інтелектуального та фізичного розвитку.
Таким чином, враховуючи вищевикладене, судом встановлено умисне вчинення ОСОБА_1 дій психологічного та фізичного характеру відносно своєї колишньої дружини ОСОБА_1 в присутності їх спільної малолітньої доньки - ОСОБА_2 , внаслідок чого дитині могла бути завдана шкода психічному здоров'ю, що в свою чергу містить ознаки діяння за яке передбачена відповідальність за ч. 2 ст. 1732 КУпАП.
До основних засад запобігання та протидії домашньому насильству, зокрема належить: належна увага до кожного факту домашнього насильства під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству; визнання суспільної небезпеки домашнього насильства та забезпечення нетерпимого ставлення до будь-яких проявів домашнього насильства; повага та неупереджене і небайдуже ставлення до постраждалих осіб з боку суб'єктів, що здійснюють заходи у сфері запобігання та протидії домашньому насильству, забезпечення пріоритетності прав, законних інтересів та безпеки постраждалих осіб під час здійснення заходів у сфері запобігання та протидії домашньому насильству.
Діти, за певним виключенням мають ті ж права, що і дорослі. Однак, деякі права мають особливе значення для них вони відображають потреби дітей у спеціальному захисті та увазі, виявляють їхню вразливість та різницю між дитячим і дорослим життям.
Так, держава зобов'язується забезпечити дитині такий захист і піклування, які необхідні для її благополуччя, беручи до уваги права й обов'язки її батьків, опікунів чи інших осіб, які несуть відповідальність за неї за законом, і для цього повинна вживати всіх відповідних законодавчих та адміністративних заходів.
Статтею 150 СК України визначено, що батьки зобов'язані, зокрема:
- виховувати дитину в дусі поваги до прав та свобод інших людей, любові до своєї сім'ї та родини, свого народу, своєї Батьківщини;
- піклуватися про здоров'я дитини, її фізичний, духовний та моральний розвиток;
- поважати дитину.
Відповідно до Декларації прав дитини, прийнятій Генеральною Асамблеєю 20 листопада 1959 року, яка знайшла своє відображення і в Конвенції ООН про права дітей від 20 листопада 1989 року (ратифікована Україною Постановою Верховної Ради України від 27 лютого 1991 року № 789-ХІІ) дитина, внаслідок її фізичної і розумової незрілості, потребує спеціальної охорони і піклування, включаючи належний правовий захист як до, так і після народження. Дитина для повного і гармонійного розвитку її особистості потребує любові і розуміння. Вона повинна, коли це можливо, зростати під піклуванням і відповідальністю своїх батьків і у всякому випадку в атмосфері любові і морального та матеріального забезпечення.
Вчинені дії ОСОБА_1 в присутності чотирирічної доньки відносно її матері могли викликати у дитини відчуття небезпеки, образи, що також в подальшому може відобразитись на її психологічному здоров'ї.
Конвенцією про права дитини передбачено що держави учасниці вживають всіх необхідних законодавчих, адміністративних, соціальних і просвітніх заходів з метою захисту дитини від усіх форм фізичного та психологічного насильства, образи чи зловживань, відсутності піклування чи недбалого і брутального поводження та експлуатації, включаючи сексуальні зловживання, з боку батьків, законних опікунів чи будь-якої іншої особи.
Отже, в цивілізованому світі інтереси дитини у всіх видах діяльності ставляться вище інтересів дорослих та держави.
Дослідивши матеріали справи, оцінивши докази у справі за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на всебічному, повному і об'єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю, суд дійшов до переконання в тому, що ОСОБА_1 винний у скоєнні адміністративного правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 1732 КУпАП, що підтверджується протоколом про адміністративне правопорушення серії ВАД № 669627 від 02.04.2025, письмовими поясненнями потерпілої ОСОБА_1 від 02.04.2025,які містяться у матеріалах справи, а також й іншими матеріалами справи.
Суд вважає, що в даному випадку, суд зобов'язаний не лише захистити порушені права малолітньої особи, а й запобігти вчиненню в подальшому протиправних дій ОСОБА_1 в присутності дитини і, зокрема, відносно дитини .
Санкція ч. 2 ст. 1732 КУпАП передбачає альтернативний вид адміністративного стягнення. Тому, вирішуючи який саме вид адміністративного стягнення слід застосувати до правопорушника, суд виходить з наступного.
Відповідно до ст. 23 КУпАП адміністративне стягнення має на меті не тільки кару, а й виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, і запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, а при його призначенні, згідно із ст. 33 КУпАП, суд повинен ураховувати характер вчиненого правопорушення, особу порушника, ступінь його вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність.
Особі, яка вчинила адміністративне правопорушення, має бути призначено стягнення, необхідне й достатнє для її виправлення та попередження вчинення нових правопорушень. Відповідно до принципів співмірності та індивідуалізації покарання за своїм видом та розміром повинно бути адекватним (відповідним) характеру вчинених дій.
Виходячи з указаної мети й принципів справедливості, співмірності та індивідуалізації, покарання повинно бути адекватним характеру вчинених дій, їх небезпечності та даним про особу винного.
У свою чергу справедливість, як одна з основних засад права, є вирішальною у визначенні його як регулятора суспільних відносин, одним із загальнолюдських вимірів права. Зазвичай справедливість розглядають як властивість права, виражену, зокрема, в рівному юридичному масштабі поведінки й у пропорційності юридичної відповідальності вчиненому правопорушенню.
Суд вважає, що наслідки діяння ОСОБА_1 хоча і не представляють суспільної небезпеки, не завдали та не здатні завдати значної шкоди суспільним або державним інтересам, правам та свободам інших осіб, проте вчинення у майбутньому аналогічних правопорушень може зашкодити інтересам, правам, життю та здоров'ю малолітньої дитини - ОСОБА_2 .
Враховуючи характер скоєногоправопорушення, особу порушника, ступінь її вини, майновий стан, обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, а також те, що адміністративне стягнення є мірою відповідальності і застосовується для виховання особи, яка вчинила адміністративне правопорушення, з метою дотримання законів України, поваги до правил співжиття, а також запобігання вчиненню нових правопорушень як самим правопорушником, так і іншими особами, забезпечуючи при цьому належну рівновагу, тобто пропорційність між метою судового рішення та його негативними наслідками для прав, свобод та інтересів осіб, суд прийшов до переконання за доцільне застосувати до ОСОБА_1 адміністративне стягнення, передбачене ч. 2 ст. 1732 КУпАП, у виді штрафу в розмірі тридцяти неоподаткованих мінімумів доходів громадян. Суд прийшов до висновку, що у даній справі таке стягнення є необхідним та достатнім.
Відповідно до ч. 1 ст. 401 КУпАП і п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» у разі ухвалення судом постанови про накладення адміністративного стягнення з особи, на яку накладено стягнення, стягується судовий збір в розмірі 0,2 розміру прожиткового мінімуму для працездатних осіб.
Таким чином, з ОСОБА_1 на користь держави підлягає стягненню судовий збір в розмірі 605, 60 гривень.
На підставі вищевикладеного та керуючись п. 5 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір», ст.ст. 9, 23, 24, 33-35, 38, ч. 1 ст. 401, ч. 2 ст. 1732, ст.ст. 221, 251, 268, 277, 280, 283-285, 287-289, 294 КУпАП, суд,-
Визнати винним ОСОБА_1 у вчиненні правопорушення, відповідальність за яке передбачена ч. 2 ст. 1732 КУпАП, та стягнути з нього штраф в розмірі тридцяти неоподатковуваних мінімумів доходів громадян - 510 (п'ятсот десять) гривень 00 копійок на користь держави.
Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави судовий збір у розмірі 605 (шістсот п'ять) гривень 60 копійок.
Штраф має бути сплачений порушником не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня вручення йому постанови про накладення штрафу, а в разі оскарження такої постанови - не пізніш як через п'ятнадцять днів з дня повідомлення про залишення скарги без задоволення.
Штраф, накладений за вчинення адміністративного правопорушення, вноситься порушником в установу банку України.
У разі несплати правопорушником штрафу у встановлений строк, постанова про накладення штрафу надсилається для примусового виконання, у порядку якого з правопорушника стягується: подвійний розмір штрафу, зазначений у постанові про стягнення штрафу , та витрати на облік зазначених правопорушень.
Постанова судді у справі про адміністративне правопорушення може бути оскаржена особою, яку притягнуто до адміністративної відповідальності, її законним представником, захисником, потерпілим, його представником протягом десяти днів з дня її винесення до Вінницького апеляційного суду.
ОСОБА_1 : ІНФОРМАЦІЯ_1 ; РНОКПП НОМЕР_1 ; місце проживання: АДРЕСА_1 .
Суддя