17 квітня 2025 року м. Дніпросправа № 340/4611/24
Головуючий суддя І інстанції - Момонт Г.М.
Третій апеляційний адміністративний суд
у складі колегії суддів: головуючого - судді Іванова С.М. (доповідач),
суддів: Шальєвої В.А., Чередниченка В.Є.,
розглянувши в порядку письмового провадження в м. Дніпрі апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Зарічне» на додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 року в адміністративній справі №340/4611/24 за позовом Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Приватного сільськогосподарського підприємства «Зарічне» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені, -
Кіровоградське обласне відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю звернулось до суду з адміністративним позовом до Приватного сільськогосподарського підприємства «Зарічне'про стягнення з Приватного сільськогосподарського підприємства «Зарічне» на користь Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю адміністративно-господарських санкцій у розмірі 158 565,47 грн. та пені за порушення термінів сплати адміністративно-господарських санкцій у розмірі 5 137,83 грн.
Рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 11.09.2024 р. у справі №340/4611/24 у задоволенні позову Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю до Приватного сільськогосподарського підприємства «Зарічне» про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені відмовлено. 17.09.2024 року відповідачем до суду першої інстанції була подана заява про стягнення витрат на правову допомогу, в якій останній просив стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Зарічне» витрати на професійну правничу допомогу адвоката в сумі 10000.00 грн.
Додатковим рішенням Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 року в задоволенні заяви Приватного сільськогосподарського підприємства «Зарічне» про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу було відмовлено.
Не погодившись з рішенням суду першої інстанції, Приватне сільськогосподарське підприємство «Зарічне» звернулось з апеляційною скаргою, в якій просило скасувати вищезазначене рішення як таке, що прийняте з порушенням норм процесуального права, та прийняти нове, яким заяву про стягнення правничої допомоги задовольнити.
В обґрунтування апеляційної скарги апелянт зазначив, що останнім було подано до суду усі необхідні докази, які підтверджують наявність підстав для стягнення із позивача витрат на правничу допомогу, які має понести відповідач у зв'язку із розглядом даної справи.
Розгляд справи здійснено в порядку письмового провадження на підставі ст. 311 КАС України.
Дослідивши матеріали справи та доводи апеляційної скарги, перевіривши правильність застосування судом першої інстанції при прийнятті оскаржуваного судового рішення норм матеріального та процесуального права, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.
Відмовляючи в задоволенні заяви про стягнення правничої допомоги з позивача, суд першої інстанції виходив з того, що з огляду на відсутність доказів щодо фактично виконаних адвокатом робіт і часу витраченого на такі роботи, фактичне непонесення стороною витрат на правничу допомогу та неоднозначне визначення строку обрахунку початку виникнення зобов'язання сторони за договором про надання правничої (правової) допомоги, витрати на професійну правничу допомогу не підлягають стягненню за рахунок позивача. Суд апеляційної інстанції при перегляді справи в апеляційному порядку виходить з наступного.
Згідно п. 3 ч. 1 ст. 252 КАС України, суд, що ухвалив судове рішення, може за заявою учасника справи чи з власної ініціативи ухвалити додаткове рішення, якщо судом не вирішено питання про судові витрати.
Відповідно до статті 16 Кодексу адміністративного судочинства України учасники справи мають право користуватися правничою допомогою. Представництво в суді, як вид правничої допомоги, здійснюється виключно адвокатом (професійна правнича допомога), крім випадків, встановлених законом.
Згідно з частиною першою статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України при задоволенні позову сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, всі судові витрати, які підлягають відшкодуванню або оплаті відповідно до положень цього Кодексу, стягуються за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень, що виступав відповідачем у справі, або якщо відповідачем у справі виступала його посадова чи службова особа.
Відповідно до частини першої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України судові витрати складаються із судового збору та витрат, пов'язаних з розглядом справи.
Пунктом першим частини третьої статті 132 Кодексу адміністративного судочинства України визначено, що до витрат, пов'язаних з розглядом справи, належать, зокрема, витрати на професійну правничу допомогу.
У пункті 3.2 Рішення Конституційного Суду України від 30 вересня 2009 року № 23-рп/2009 зазначено, що правова допомога є багатоаспектною, різною за змістом, обсягом та формами і може включати консультації, роз'яснення, складення позовів і звернень, довідок, заяв, скарг, здійснення представництва, зокрема в судах та інших державних органах тощо. Вибір форми та суб'єкта надання такої допомоги залежить від волі особи, яка бажає її отримати. Право на правову допомогу - це гарантована державою можливість кожної особи отримати таку допомогу в обсязі та формах, визначених нею, незалежно від характеру правовідносин особи з іншими суб'єктами права.
Статтею 134 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що витрати, пов'язані з правничою допомогою адвоката, несуть сторони, крім випадків надання правничої допомоги за рахунок держави.
За результатами розгляду справи витрати на правничу допомогу адвоката підлягають розподілу між сторонами разом з іншими судовими витратами, за винятком витрат суб'єкта владних повноважень на правничу допомогу адвоката.
Для цілей розподілу судових витрат:
1) розмір витрат на правничу допомогу адвоката, в тому числі гонорару адвоката за представництво в суді та іншу правничу допомогу, пов'язану зі справою, включаючи підготовку до її розгляду, збір доказів тощо, а також вартість послуг помічника адвоката визначаються згідно з умовами договору про надання правничої допомоги та на підставі доказів щодо обсягу наданих послуг і виконаних робіт та їх вартості, що сплачена або підлягає сплаті відповідною стороною або третьою особою;
2) розмір суми, що підлягає сплаті в порядку компенсації витрат адвоката, необхідних для надання правничої допомоги, встановлюється згідно з умовами договору про надання правничої допомоги на підставі доказів, які підтверджують здійснення відповідних витрат
Для визначення розміру витрат на правничу допомогу та з метою розподілу судових витрат учасник справи подає детальний опис робіт (наданих послуг), виконаних адвокатом, та здійснених ним витрат, необхідних для надання правничої допомоги.
Розмір витрат на оплату послуг адвоката має бути співмірним із: 1) складністю справи та виконаних адвокатом робіт (наданих послуг); 2) часом, витраченим адвокатом на виконання відповідних робіт (надання послуг); 3) обсягом наданих адвокатом послуг та виконаних робіт; 4) ціною позову та (або) значенням справи для сторони, в тому числі впливом вирішення справи на репутацію сторони або публічним інтересом до справи.
Обов'язок доведення неспівмірності витрат покладається на сторону, яка заявляє клопотання про зменшення витрат на оплату правничої допомоги адвоката, які підлягають розподілу між сторонами.
За змістом частин сьомої, дев'ятої статті 139 Кодексу адміністративного судочинства України розмір витрат, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи, встановлюється судом на підставі поданих сторонами доказів (договорів, рахунків тощо). Такі докази подаються до закінчення судових дебатів у справі або протягом п'яти днів після ухвалення рішення суду за умови, що до закінчення судових дебатів у справі сторона зробила про це відповідну заяву. За відсутності відповідної заяви або неподання відповідних доказів протягом встановленого строку така заява залишається без розгляду.
При вирішенні питання про розподіл судових витрат суд враховує: 1) чи пов'язані ці витрати з розглядом справи; 2) чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, у тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес; 3) поведінку сторони під час розгляду справи, що призвела до затягування розгляду справи, зокрема, подання стороною явно необґрунтованих заяв і клопотань, безпідставне твердження або заперечення стороною певних обставин, які мають значення для справи, тощо; 4) дії сторони щодо досудового вирішення спору (у випадках, коли відповідно до закону досудове вирішення спору є обов'язковим) та щодо врегулювання спору мирним шляхом під час розгляду справи, стадію розгляду справи, на якій такі дії вчинялись.
Відповідно до статті 30 Закону України від 05 липня 2012 року № 5076-VI «Про адвокатуру та адвокатську діяльність» гонорар є формою винагороди адвоката за здійснення захисту, представництва та надання інших видів правової допомоги клієнту. Порядок обчислення гонорару (фіксований розмір, погодинна оплата), підстави для зміни розміру гонорару, порядок його сплати, умови повернення тощо визначаються в договорі про надання правової допомоги. При встановленні розміру гонорару враховуються складність справи, кваліфікація і досвід адвоката, фінансовий стан клієнта та інші істотні обставини. Гонорар має бути розумним та враховувати витрачений адвокатом час.
Аналіз наведених законодавчих положень дає підстави для висновку про те, що документально підтверджені судові витрати на професійну правничу допомогу адвоката, пов'язані з розглядом справи, підлягають компенсації стороні, яка не є суб'єктом владних повноважень та на користь якої ухвалене рішення, за рахунок бюджетних асигнувань суб'єкта владних повноважень.
При цьому суд не зобов'язаний присуджувати стороні, на користь якої ухвалене судове рішення, всі понесені нею витрати на професійну правничу допомогу, якщо, керуючись принципами справедливості та верховенства права, встановить, що розмір гонорару, визначений стороною та його адвокатом, є завищеним щодо іншої сторони спору, враховуючи такі критерії, як складність справи, витрачений адвокатом час, значення спору для сторони тощо.
При визначенні суми компенсації витрат, понесених на професійну правничу допомогу, необхідно досліджувати на підставі належних та допустимих доказів обсяг фактично наданих адвокатом послуг і виконаних робіт, кількість витраченого часу, розмір гонорару, співмірність послуг категоріям складності справи, витраченому адвокатом часу, об'єму наданих послуг, ціні позову та (або) значенню справи.
Cуд також має враховувати чи пов'язані ці витрати з розглядом справи, чи є розмір таких витрат обґрунтованим та пропорційним до предмета спору, значення справи для сторін, в тому числі чи міг результат її вирішення вплинути на репутацію сторони або чи викликала справа публічний інтерес тощо.
Вказані правові висновки також відповідають правовій позиції Верховного Суду, викладеній в постанові від 13.06.2024 року по справі № 480/3837/22, що враховується судом апеляційної інстанції, відповідно до ч. 5 ст. 242 КАС України.
Як вбачається з матеріалів справи, на підтвердження понесення витрат на правничу допомогу відповідачем до суду було подано копію договору про надання правничої допомоги від 02.08.2024 року, укладеного з адвокатом Чуприною С.П.
Відповідно до п.1.1 наведеного договору, адвокат бере на себе зобов'язання надати клієнту правову допомогу, а саме усні консультації щодо положення Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», наслідки його невиконання суб'єктами господарської діяльності, вивчення документів та складення відзиву на позов про стягнення адміністративно-господарських санкцій та пені в сумі 163703.30 грн., здійснюючи представництво Клієнта в Кіровоградському окружному адміністративному суді по справі № 340/4611/24.
Згідно п. 3.2 наведеного договору, за правничу допомогу, передбачену п.1.1 Договору, що буде надаватись клієнту в суді першої інстанції, Клієнт зобов'язаний сплатити на користь адвоката гонорар у розмірі 10000.00 грн. через 60 днів після ухвалення судом першої інстанції рішення за наслідками розгляду справи № 340/4611/24 та набрання ним законної сили.
Відтак, умовами наведеного договору сторонами було визначено фіксований розмір гонорару адвоката який становить 10000.00 грн., який включає надання адвокатом усних консультацій щодо положення Закону України «Про основи соціальної захищеності осіб з інвалідністю в Україні», наслідки його невиконання суб'єктами господарської діяльнсті, вивчення документів та складення відзиву на позов.
Так, щодо відсутності фактичної оплати послуг, то колегія суддів апеляційної інстанції зазначає, що в силу частини сьомої статті 139 КАС України відшкодуванню підлягають витрати, які сторона сплатила або має сплатити у зв'язку з розглядом справи.
Також, з матеріалів справ видно, що під час розгляду справи в суді першої інстанції адвокатом Чуприною С.П. подавався відзив на позов та додатки до нього та заперечення на відповідь на відзив позивача, що підтверджується електронним підписом останнього на наведених документах.
Отже, наведені документи є доказом надання адвокатом Чуприною С.П. правничої допомоги відповідачу на підставі вищенаведеного договору.
Перевіривши зміст наведених документів, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що заявлені до відшкодування витрати на професійну правничу допомогу за вказані послуги у розмірі 10000.00 грн. є неспівмірними зі складністю справи та обсягом наданих адвокатом послуг відповідачу, з урахуванням часу, витраченого адвокатом на виконання відповідних робіт (послуг), а тому розмір витрат на правничу допомогу, який підлягає відшкодуванню відповідачу за період розгляду справи в суді першої інстанції у співмірності до наданих послуг, на переконання колегії суддів, становить 3000.00 грн.
Таким чином, проаналізувавши встановлені обставини справи у сукупності, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга відповідача підлягає частковому задоволенню, а додаткове рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з прийняттям нової постанови про часткове задоволення заяви про розподіл судових витрат.
Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 317 КАС України, підставами для скасування судового рішення суду першої інстанції повністю або частково та ухвалення нового рішення у відповідній частині або зміни рішення є неправильне застосування норм матеріального права або порушення норм процесуального права.
Керуючись ст. 243, ст. 308, ст. 311, ст. 315, ст. 317 КАС України суд, -
Апеляційну скаргу Приватного сільськогосподарського підприємства «Зарічне» - задовольнити частково.
Додаткове рішення Кіровоградського окружного адміністративного суду від 10.10.2024 року в адміністративній справі №340/4611/24 - скасувати та прийняти нову постанову.
Заяву Приватного сільськогосподарського підприємства «Зарічне» про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу - задовольнити частково.
Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Кіровоградського обласного відділення Фонду соціального захисту осіб з інвалідністю на користь Приватного сільськогосподарського підприємства «Зарічне» понесені витрати на правничу допомогу під час розгляду справи в суді першої інстанції в розмірі 3000.00 грн.
В задоволенні решти заяви Приватного сільськогосподарського підприємства «Зарічне» про ухвалення додаткового рішення про стягнення витрат на правничу допомогу - відмовити.
Постанова суду набирає законної сили з дати її прийняття та може бути оскаржена протягом тридцяти днів з дня складення повного судового рішення, шляхом подання касаційної скарги безпосередньо до Верховного Суду за наявності підстав, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий - суддя С.М. Іванов
суддя В.А. Шальєва
суддя В.Є. Чередниченко