Головуючий І інстанції: Мельников Р.В.
24 квітня 2025 р. Справа № 520/36929/23
Другий апеляційний адміністративний суд у складі колегії:
Головуючого судді Ральченка І.М.,
Суддів: Катунова В.В. , Подобайло З.Г. ,
розглянувши в порядку письмового провадження у приміщенні Другого апеляційного адміністративного суду адміністративну справу за апеляційною скаргою Харківської митниці Держмитслужби на рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2024, по справі № 520/36929/23
за позовом Приватного підприємства “Торговий дім “Золота миля»
до Харківської митниці Держмитслужби
про визнання протиправними та скасування рішення, картки відмови,
Приватне підприємство «Торговий дім «Золота миля» звернулося до суду із позовом, в якому просило визнати противоправним та скасувати Рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000503/2 від 02.10.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2023/0000557.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 позовні вимоги задоволено.
Визнано противоправними та скасовано рішення про коригування митної вартості товарів № UA807000/2023/000503/2 від 02.10.2023 та картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2023/0000557.
Відповідач, не погодившись із рішенням суду першої інстанції, подав апеляційну скаргу, в якій посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив його скасувати та прийняти нове, яким відмовити у задоволенні позову.
В обґрунтування апеляційної скарги зазначає про ненадання судом першої інстанції оцінки доводам відповідача, що надані до митного оформлення документи для підтвердження митної вартості містили розбіжності, а також в них відсутні всі відомості, необхідні для визначення митної вартості за методом, обраним декларантом, зокрема наданий прайс-лист від виробника не містить терміну дії; не надані акти виконаних робіт, передбачені п. 3.3 договору на перевезення зовнішньоторговельних вантажів від 20.09.2021 №UA00069121 та п. 3.5 договору про надання послуг від 28.07.2023 №23-17; код товару заявлений в супровідному документі Т1 №MRN23PL322080NS64HJT9 ні співпадає з кодом товару заявленим в МД). Також апелянт зазначав, що неподання позивачем витребуваних документів зумовило неможливість застосування митним органом основного методу визначення митної вартості та виникнення у відповідача права на коригування митної вартості шляхом застосування другорядних методів визначення митної вартості.
На підставі п. 3 ч. 1 ст. 311 КАС України справа розглянута в порядку письмового провадження, у зв'язку з чим фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснюється.
Колегія суддів, заслухавши суддю-доповідача, перевіривши рішення суду першої інстанції та доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, вважає, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню з огляду на наступне.
Як встановлено судовим розглядом, між приватним підприємством «Торговий дім «Золота миля» (Україна) та Компанією PT.ASIANAGRO AGUNJAYA укладено контракт № BO-63-071015 від 07.10.2015.
Відповідно до п. 1.1 контракту продавець зобов'язується поставити покупцеві товар відповідно до специфікацій до цього контракту, а покупець зобов'язується прийняти вказаний в специфікаціях товар і своєчасно здійснити його оплату на умовах цього контракту. Всі специфікації до цього контракту є його невід'ємною частиною.
Згідно з п.п. 2.1, 2.2 контракту товар поставляється партіями в асортименті на замовлення покупця і в терміни, зазначені в специфікаціях до цього контракту. Кожна партія поставки товару оформляється сторонами шляхом складання та підписання специфікації.
Пунктами 4.1, 4.2 контракту передбачено, що ціна на товар встановлюється в доларах США і зафіксована в специфікаціях до цього контракту, загальна вартість контракту складається із сум поставок, погоджених сторонами в специфікаціях, які є невід'ємною частиною цієї контракту.
Відповідно до п. п. 5.1, 5.2 контракту умови поставки товару розуміються згідно з правилами Інкотермс-2010 і визначаються як FОB Джакарта Індонезія; кожна наступна партія товару поставляється згідно з специфікацією.
02.06.2023 між сторонами підписано специфікацію № 154, відповідно до якої предметом поставки є товар: рафінована вибілена дезодорована кокосова олія в кількості 21870,00 кг. вартістю 1,17 дол. США/кг. Загальна вартість товару, що має бути поставлений становить 25587,90 дол. США. Умови поставки FОB Джакарта Індонезія. Строк відвантаження товару не пізніше 30.07.2023. Умови оплати на поставку даної партії товару 30% передоплата; 70% по отриманню сканкопій відвантажувальних документів, зазначених в параграфі 8 Контракту № BO-63-071015 від 07.10.2015 через 21 день від дати коносамента.
Компанією PT.ASIANAGRO AGUNJAYA здійснено поставку товару приватному підприємству «Торговий дім «Золота миля» в межах укладеного контракту № BO-63-071015 від 07.10.2015 та специфікації № 154 від 02.06.2023.
29.09.2023 позивачем подано електронну митну декларацію № 23UA807200013197U0 для митного оформлення товарів, які було поставлено згідно Контракту.
На підтвердження митної вартості товару разом з декларацією подано пакет документів: пакувальний лист б/н від 14.07.2023; проформа інвойс 228960033 від 07.08.2023; інвойс 9000019468 від 14.07.2023; коносамент 228960033 від 07.08.2023; ЖД накладна 3129715928 від 09.09.2023; Т1 MRN23PL322080NS64HJT9 від 01.09.2023; сертифікат походження 1034241/JKT/2023 від 27.07.2023; платіжне доручення 493 від 05.07.2023; платіжне доручення 5 від 14.08.2023; транспортний рахунок 5653251403 від 22.08.2023; транспортний рахунок 0000000068 від 12.09.2023; платіжне доручення про оплату за транспортування 490 від 24.08.2023; довідка про транспортні витрати б.н від 29.09.2023; прайс лист б/н від 02.06.2023; калькуляція б/н від 14.07.2023; специфікація 154 від 02.06.2023; додаткова угода 6 від 28.12.2018; додаткова угода 5 від 25.07.2018; додаткова угода 3 від 10.10.2016; додаткова угода 7 від 02.03.2021; додаткова угода 8 від 02.08.2022; додаткова угода 9 від 06.03.2022; контракт BO-63-071015 від 07.10.2015; транспортний договір UA00069121 від 20.09.2021; транспортний договір 23-17 від 28.07.2023; ветеринарний сертифікат б.н від 14.07.2023; декларація виробника б.н від 14.07.2023; лист б.н від 02.01.2023; сертифікат аналізу AAJ/LAB/093/JUL/23 від 14.07.2023.
Митним органом позивачу було направлено електронне повідомлення про надання додаткових документів: 1) причини зменшення фактурної вартості товару; 2) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 3) виписку з бухгалтерської документації (Транспортно-експедиційні рахунки, заявки перевезення, договори тощо); 4) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 5) каталоги, специфікації, загальні прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 6) копію митної декларації країни відправлення з перекладом та з проведенням верифікації експортної митної декларації враховуючи інформацію надану листом ДМСУ від 08.10.2010 № 11/2-10.16/11627-еп; 7) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини (бажано ДП Держзовнішінформ або ДП Укрпромзовнішекспертиза).
01.10.2023 позивач надав митному органу додаткові документи та пояснення.
02.10.2023 Харківською митницею Державної митної служби України було відмовлено у оформленні (випуску) товарів, складено картку відмови в прийнятті митної декларації, митному оформленні випуску чи пропуску товарів, транспортних засобів комерційного призначення № UA807200/2023/000557 та прийнято рішення про коригування митної вартості № UA807000/2023/000503/2 від 02.10.2023.
Не погодившись із рішеннями митного органу, позивач звернувся з позовом до суду.
Задовольняючи позов, суд першої інстанції виходив з того, що рішення відповідача є неправомірними, оскільки відповідачем не доведено недостатності чи неналежності податних декларантом документів на підтвердження заявленої митної вартості.
Колегія суддів погоджується із таким висновком суду першої інстанції, з огляду на наступне.
Відповідно до ч. 2 ст. 52 Митного кодексу України декларант або уповноважена ним особа, які заявляють митну вартість товару, зобов'язані: 1) заявляти митну вартість, визначену ними самостійно, у тому числі за результатами консультацій з органом доходів і зборів; 2) подавати органу доходів і зборів достовірні відомості про визначення митної вартості, які повинні базуватися на об'єктивних, документально підтверджених даних, що піддаються обчисленню; 3) нести всі додаткові витрати, пов'язані з коригуванням митної вартості або наданням органу доходів і зборів додаткової інформації.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 53 Митного кодексу України документами, які підтверджують митну вартість товарів, є: 1) декларація митної вартості, що подається у випадках, визначених у частинах п'ятій і шостій статті 52 цього Кодексу, та документи, що підтверджують числові значення складових митної вартості, на підставі яких проводився розрахунок митної вартості; 2) зовнішньоекономічний договір (контракт) або документ, який його замінює, та додатки до нього у разі їх наявності; 3) рахунок-фактура (інвойс) або рахунок-проформа (якщо товар не є об'єктом купівлі-продажу); 4) якщо рахунок сплачено, - банківські платіжні документи, що стосуються оцінюваного товару; 5) за наявності - інші платіжні та/або бухгалтерські документи, що підтверджують вартість товару та містять реквізити, необхідні для ідентифікації ввезеного товару; 6) транспортні (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включені у вартість товару, а також документи, що містять відомості про вартість перевезення оцінюваних товарів; 7) ліцензія на імпорт товару, якщо імпорт товару підлягає ліцензуванню; 8) якщо здійснювалося страхування, - страхові документи, а також документи, що містять відомості про вартість страхування.
У разі якщо документи, зазначені у частині другій цієї статті, містять розбіжності, наявні ознаки підробки або не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари, декларант або уповноважена ним особа на письмову вимогу органу доходів і зборів зобов'язані протягом 10 календарних днів надати (за наявності) такі додаткові документи: 1) договір (угоду, контракт) із третіми особами, пов'язаний з договором (угодою, контрактом) про поставку товарів, митна вартість яких визначається; 2) рахунки про здійснення платежів третім особам на користь продавця, якщо такі платежі здійснюються за умовами, визначеними договором (угодою, контрактом); 3) рахунки про сплату комісійних, посередницьких послуг, пов'язаних із виконанням умов договору (угоди, контракту); 4) виписку з бухгалтерської документації; 5) ліцензійний чи авторський договір покупця, що стосується оцінюваних товарів та є умовою продажу оцінюваних товарів; 6) каталоги, специфікації, прейскуранти (прайс-листи) виробника товару; 7) копію митної декларації країни відправлення; 8) висновки про якісні та вартісні характеристики товарів, підготовлені спеціалізованими експертними організаціями, та/або інформація біржових організацій про вартість товару або сировини.
Відповідно до ч. 5 ст. 53 Митного кодексу України забороняється вимагати від декларанта або уповноваженої ним особи будь-які інші документи, відмінні від тих, що зазначені в цій статті.
Згідно з ч. 1 ст. 57 Митного кодексу України визначення митної вартості товарів, які ввозяться в Україну відповідно до митного режиму імпорту, здійснюється за такими методами: 1) основний за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються (вартість операції); 2) другорядні: а) за ціною договору щодо ідентичних товарів; б) за ціною договору щодо подібних (аналогічних) товарів; в) на основі віднімання вартості; г) на основі додавання вартості (обчислена вартість); ґ) резервний.
Відповідно до ч. ч. 2, 3, 5 ст. 57 Митного кодексу України основним методом визначення митної вартості товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, є перший метод - за ціною договору (вартість операції). Кожний наступний метод застосовується лише у разі, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу відповідно до норм цього Кодексу.
У разі неможливості визначення митної вартості товарів згідно з положеннями статей 59 і 60 цього Кодексу за основу для її визначення може братися або ціна, за якою ідентичні або подібні (аналогічні) товари були продані в Україні не пов'язаному із продавцем покупцю відповідно до статті 62 цього Кодексу, або вартість товарів, обчислена відповідно до статті 63 цього Кодексу.
Відповідно до ч. 6 ст. 57 Митного кодексу України при цьому кожний наступний метод застосовується, якщо митна вартість товарів не може бути визначена шляхом застосування попереднього методу.
Відповідно до ч. ч. 1-3 ст. 58 Митного кодексу України метод визначення митної вартості за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту, застосовується у разі, якщо: 1) немає жодних обмежень щодо прав покупця (імпортера) на використання оцінюваних товарів, за винятком тих, що: а) встановлюються законом чи запроваджуються органами державної влади в Україні; б) обмежують географічний регіон, у якому товари можуть бути перепродані (відчужені повторно); в) не впливають значною мірою на вартість товару; 2) щодо продажу оцінюваних товарів або їх ціни відсутні будь-які умови або застереження, які унеможливлюють визначення вартості цих товарів; 3) жодна частина виручки від будь-якого подальшого перепродажу, розпорядження або використання товарів покупцем не надійде прямо чи опосередковано продавцеві, якщо тільки не буде зроблено відповідне коригування з урахуванням положень частини десятої цієї статті; 4) покупець і продавець не пов'язані між собою особи або хоч і пов'язані між собою особи, однак ці відносини не вплинули на ціну товарів.
Метод визначення митної вартості товарів за ціною договору (контракту) щодо товарів, які імпортуються, не застосовується, якщо використані декларантом або уповноваженою ним особою відомості не підтверджені документально або не визначені кількісно і достовірні та/або відсутня хоча б одна із складових митної вартості, яка є обов'язковою при її обчисленні.
У разі якщо митна вартість не може бути визначена за основним методом, застосовуються другорядні методи, зазначені у п. 2 ч. 1 ст. 57 цього Кодексу.
Згідно з ч. ч. 2, 3 ст. 54 Митного кодексу України контроль правильності визначення митної вартості товарів за основним методом за ціною договору (контракту) щодо товарів, які ввозяться на митну територію України відповідно до митного режиму імпорту (вартість операції), здійснюється органом доходів і зборів шляхом перевірки розрахунку, здійсненого декларантом, за відсутності застережень щодо застосування цього методу, визначених у ч. 1 ст. 58 цього Кодексу.
За результатами здійснення контролю правильності визначення митної вартості товарів орган доходів і зборів визнає заявлену декларантом або уповноваженою ним особою митну вартість чи приймає письмове рішення про її коригування відповідно до положень ст. 55 Кодексу.
З системного аналізу вищенаведених правових норм вбачається, що обов'язок доведення митної ціни товару лежить на декларантові. При цьому, митний орган у випадку наявності обґрунтованих сумнівів у достовірності поданих декларантом відомостей може витребувати додаткові документи.
Колегія суддів зазначає, що митний орган при здійсненні контролю за правильністю визначення митної вартості зобов'язаний перевірити складові числового значення митної вартості, правильність розрахунку, здійсненого декларантом, упевнитись в достовірності та точності заяв, документів чи розрахунків, поданих декларантом, а також відсутності обмежень для визначення митної вартості за ціною договору, наведених уст. 58 МК України.
Наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення митної вартості є обов'язковою, оскільки з цією обставиною закон пов'язує можливість витребування додаткових документів у декларанта та надає митниці право вчиняти наступні дії, спрямовані на визначення дійсної митної вартості товарів.
Однак, витребувати необхідно ті документи, які дають можливість пересвідчитись у правильності чи помилковості задекларованої митної вартості, а не всі, які передбачені статтею 53 МК України. Водночас, навіть у разі витребування додаткових документів, митний орган має враховувати, що ненадання їх повного пакету може бути підставою для коригування митної вартості лише тоді, коли подані документи є недостатніми або такими, що в сукупності не спростовують сумнів у достовірності наданої інформації про заявлену митну вартість.
Зазначений висновок відповідає правовій позиції, викладеній в постановах Верховного Суду від 19.03.2019 по справі № 810/4116/17, від 13.10.2020 по справі № 826/13139/15.
При цьому, саме по собі припущення митного органу про подання декларантом невідповідних документів чи наявності в них розбіжностей, відмінність між рівнем заявленої декларантом митної вартості товару та рівнем митної вартості ідентичних або подібних товарів, митне оформлення яких вже здійснено, не є достатнім для висновку про недостовірність даних щодо митної вартості товарів, заявленої декларантом, або беззаперечною підставою для незастосування обраного ним методу визначення митної вартості.
Вказана правова позиція викладена у постанові Верховного Суду від 10.10.2019 по справі № 809/1469/16.
У ході судового розгляду встановлено, що рішення митного органу про коригування митної вартості прийнято з огляду на невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості, в зв'язку з тим, що:
- використані декларантом відомості не підтверджені в повній мірі документально а також в зв'язку з тим, що документи подані декларантом та зазначені у частині другій статті 53 МКУ, містять розбіжності які мають вплив на правильність визначення митної вартості та не містять всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари (зокрема: - наявні оформлення ідентичного товару по даному підприємству за першим методом;
- наявні рішення про визначення митної вартості за аналогічними товарами по даному підприємству;
- прайс-лист від виробника не містить терміну дії;
- не надані акти виконаних робіт, передбачені п. 3.3 договору на перевезення зовнішньоторговельних вантажів від 20.09.2021 №UA00069121 та п. 3.5 договору про надання послуг від 28.07.2023 №23-17;
- код товару заявлений в супровідному документі Т1 №MRN23PL322080NS64HJT9 ні співпадає з кодом товару заявленим в МД).
Стосовно посилань відповідача на недоліки оформлення прайс-листа колегія суддів зазначає наступне.
Так, положеннями ч. 2 ст. 53 Митного кодексу України визначено перелік обов'язкових документів, які підтверджують митну вартість товарів, серед яких відсутні такі документи як прайс-лист.
При цьому, за умовами контракту № BO-63-071015 від 07.10.2015 ціна на товар, який поставляється, визначається у специфікаціях, що є частиною контракту, а не прайс-листами.
Прайс-лист - це довідник цін (тарифів) на товари та/або види послуг, який адресований невизначеному колу покупців, є документом довільної форми та лише пропозицією щодо вартості товару, а його конкретна ціна, порядок її сплати визначаються сторонами окремо.
Отже, вказаний документ не є обов'язковими документами для підтвердження заявленої митної вартості товару, а отже особливості його оформлення, на які посилається відповідач, не свідчать про недостовірність заявлених декларантом відомостей, у зв'язку з чим наявність, відсутність чи будь-які недоліки такого документу, як прайс лист, не можуть бути покладені в основу прийняття рішення про коригування митної вартості.
Щодо не надання актів виконаних робіт, передбачених п. 3.3 договору на перевезення зовнішньоторговельних вантажів від 20.09.2021 №UA00069121 та п. 3.5 договору про надання послуг від 28.07.2023 №23-17, колегія суддів зазначає наступне.
Відповідно до п. 6 ч. 2 ст. 53 МК Украiїни, документами, якi пiдтверджують митну вартiсть товарiв, є транспортнi (перевізні) документи, якщо за умовами поставки витрати на транспортування не включенi у вартiсть товару, а також документи, що мiстять вiдомостi про вартість перевезення оцiнюваних товарiв.
Вiдповiдно до Правил заповнення декларації митної вартостi, затверджених Наказом Мiнiстерства фiнансiв України вiд 24.05.2012 № 599, для пiдтвердження витрат на транспортування декларантом вiдповiдно до ч. 2 ст. 53 МК України подаються транспортнi (перевізні) документи, а також документи, що мiстять вiдомостi про вартiсть перевезення оцінюваних товарiв.
До транспортних документів можуть належати: рахунок-фактура, акт виконаних робіт вiд виконавця договору про надання транспортно-експедиційних послуг, що мiстить реквiзити сторiн, суму та умови платежу, iншi вiдомостi, вiдповiдно до яких встановлюється належнiсть послуг до товарiв; банкiвськi та платiжнi документи, що пiдтверджують факт оплати транспортно-експедицiйних послуг вiдповiдно до виставленого рахунка-фактури; калькуляцiя транспортних витрат.
Таким чином, законодавством не передбачений вичерпний та єдиний перелiк документiв, якi пiдтверджують транспортнi витрати iмпортера при ввезеннi товару. Основною вимогою законодавства до таких документiв є наявнiсть в них iнформацiї щодо вартостi перевезення оцiнюваних товарiв.
Із матеріалів справи встановлено, що Приватним підприємством «Торговий дім «Золота миля» разом з митною декларацiею були наданi митному органу наступнi транспортнi документи: коносамент 228960033 від 07.08.2023; ЖД накладна 3129715928 від 09.09.2023; транспортний рахунок 5653251403 від 22.08.2023; транспортний рахунок 0000000068 від 12.09.2023; платіжне доручення про оплату за транспортування 490 від 24.08.2023; довідка про транспортні витрати б.н від 29.09.2023; транспортний договір UA00069121 від 20.09.2021; транспортний договір 23-17 від 28.07.2023.
Разом з тим, стосовно посилань митного органу на ненадання позивачем актів виконаних робіт в супереч п. 3.3 договору на перевезення зовнішньоторговельних вантажів від 20.09.2021 № UA00069121, колегія суддів звертає увагу, що згідно з вказаним положенням договору перевізник по завершенні надання послуг на прохання замовника надсилає останньому акт приймання-передачі наданих послуг, інші документи, передбачені застосовним законодавством та правилами.
Отже, зі змісту п. 3.3 договору встановлено, що умовами договору акт приймання-передачі наданих послуг не визначений у якості виключного документа, що складається на підтвердження надання відповідних послуг.
Водночас, судовим розглядом встановлено наявність інших первинних документів, що у сукупності містять інформацію щодо вартості транспортних послуг.
Таким чином, ненадання акту приймання-передачі наданих послуг не може позбавляти позивача можливості декларувати товар на підставі інших документів, що підтверджують ціну товару, а такі посилання митного органу є не дають підстав для сумнівів у достовірності заявлених декларантом відомостей в цій частині.
Щодо посилань відповідача на розбіжності коду товару, заявленого в супровідному документі Т1 №MRN23PL322080NS64HJT9 та митній декларації, колегія суддів зазначає, що зазначений документ складено під час відправлення товару та відмінності кодів полягають у одній цифрі, що не може бути самостійним свідченням невідповідність обраного декларантом методу визначення митної вартості товару.
Натомість, позивач під час митного оформлення надав необхідні документи, які чітко ідентифікували оцінюваний товар та містили об'єктивні і достовірні дані, що підтверджували заявлену декларантом митну вартість товарів, водночас відповідач не довів наявність у митного органу обґрунтованого сумніву у правильності визначення позивачем митної вартості товару, що свідчить про відсутність підстав для коригування митної вартості імпортованого позивачем товару та протиправність оскаржуваного рішення.
За наведених обставин, колегія суддів дійшла висновку, що відповідачем не обґрунтовано наявності розбіжностей або відсутності всіх відомостей, що підтверджують числові значення складових митної вартості товарів, чи відомостей щодо ціни, що була фактично сплачена або підлягає сплаті за ці товари.
Щодо обраного митним органом методу визначення митної вартості товару колегія суддів зазначає, що інформація, викладена в автоматизованій системі митного оформлення не може бути обґрунтованою підставою для коригування показників митної вартості товару, зазначених в митній декларації, поданій позивачем, оскільки автоматизована система аналізу та управління ризиками з об'єктивних причин не містить усієї інформації, що стосується суб'єктів зовнішньоекономічної діяльності, товарів і умов їх продажу, відтак такі дані не можуть мати першочергового значення у порівнянні з наданими декларантом первинними документами про товар.
Посилання на використання цінової бази допускається тільки при визначенні митної вартості відповідно до положень статей 59, 60 та 64 Кодексу з обов'язковим зазначенням номера та дати митної декларації, яка була взята за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, з поясненнями щодо зроблених коригувань на обсяг партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо.
У випадку визначення митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу зазначаються докладна інформація та джерела, які використовувалися митним органом при її визначенні.
Втім, оскаржуване рішення про коригування митної вартості не містить відомостей про будь-які характеристики ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, обсяги партій, умов поставки, комерційних умов тощо.
Митним органом зазначено лише номер та дату митних декларацій, яка стали джерелом інформації для коригування митної вартості та не зазначено докладної, інформації, та джерел, які використовувалися контролюючим органом, при її визначенні, а саме ним не було зазначено митна вартість якого товару бралася за основу, торгова марка, фактурна вартість, країна експорту цього товару, час експорту в Україну, виробник, маршрут транспортування товару та інші комерційні умови поставки.
Застосування Митницею з причини спрацювання модуля АСАУР ціни за відомостями спеціалізованої бази даних Єдиної автоматизованої інформаційної системи Держмитслужби України суд вважає необґрунтованим, позаяк самі по собі відомості згаданої системи не містять жодних параметрів, об'єктивно необхідних для судження про схожість, подібність, аналогічність чи ідентичність товарів. Потрібні для такого судження характеристики товару можуть бути з'ясовані лише у спосіб порівняння змісту поданих до митного оформлення документів з документами про властивості раніше імпортованого товару.
Формально нижчий рівень митної вартості імпортованого позивачем товару від рівня митної вартості іншого митного оформлення (подібного, а не аналогічного товару) не може розцінюватися як заниження позивачем митної вартості, а тому не є перешкодою для застосування основного методу визначення митної вартості товару і не може бути достатньою підставою для відмови у здійсненні митного оформлення товару за основним методом визначення його митної вартості.
У рішеннях про коригування заявленої митної вартості, крім номера та дати митних декларацій, які були взяті за основу для визначення митної вартості оцінюваних товарів, митний орган повинен також навести пояснення щодо зроблених коригувань на обсяги партії ідентичних або подібних (аналогічних) товарів, умов поставки, комерційних умов тощо та зазначити докладну інформацію і джерела, які використовувалися митним органом при визначенні митної вартості оцінюваних товарів із застосуванням резервного методу.
Аналогічний висновок щодо застосування норм матеріального права, викладений в постанові Верховного Суду від 09.11.2022 у справі № 520/10381/2020.
З огляду на встановлені у справі обставини, судова колегія дійшла висновку, що позовні вимоги є обґрунтованими та такими, що підлягають задоволенню, а оскаржувані рішення підлягають скасуванню.
З урахуванням викладеного, колегія суддів приходить до висновку, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Згідно ч. 1 ст. 316 КАС України суд апеляційної інстанції залишає апеляційну скаргу без задоволення, а рішення або ухвалу суду - без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції правильно встановив обставини справи та ухвалив судове рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права.
Переглянувши рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає, що суд вірно встановив фактичні обставини справи, дослідив наявні докази, надав їм належну оцінку та прийняв законне і обґрунтоване рішення, з дотриманням норм матеріального і процесуального права, підстави для скасування чи зміни оскаржуваного рішення відсутні.
Керуючись ст. ст. 243, 250, 311, 315, 316, 321 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -
Апеляційну скаргу Харківської митниці Держмитслужби - залишити без задоволення.
Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 17.12.2024 по справі № 520/36929/23 - залишити без змін.
Постанова набирає законної сили з дати її ухвалення та не підлягає касаційному оскарженню, крім випадків, передбачених п. 2 ч. 5 ст. 328 Кодексу адміністративного судочинства України.
Головуючий суддя І.М. Ральченко
Судді В.В. Катунов З.Г. Подобайло