23 квітня 2025 року справа № 580/503/25
м. Черкаси
Черкаський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Паламаря П.Г., розглянувши за правилами спрощеного позовного провадження без виклику сторін адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві, Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області про визнання протиправної бездіяльності та зобов'язання вчинити певні дії,
ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 ) звернувся до Черкаського окружного адміністративного суду з адміністративним позовом до Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві (04053, м. Київ, вул. Бульварно-Кудрявська, 16), Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області (18002, м. Черкаси, вул. Смілянська, 23) в якому просить:
-визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №971060139847 від 31.12.2024 про відмову у здійсненні переведення ОСОБА_1 з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію за віком державного службовця, відповідно до статті 37 Закону України “Про державну службу» № 3723-XII від 16.12.1993;
-зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 24.12.2024 року, пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу», від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, у розмірі 60 відсотків від заробітної плати, зазначеної в довідках Головного управління ДПС у Черкаській області №100/23-00-10-02-19 від 19.12.2024 та № 93/23-00-10-02-19 від 26.11.2024.
Обґрунтовуючи позовні вимоги, позивач зазначає, що звернувшись до відповідача із заявою про перехід на пенсію державного службовця згідно із Законом №3723-XII, протиправно отримала відмову. Зазначено, що оскільки вона має стаж на посаді державної служби 30 років і перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, а тому має право на призначення пенсії згідно зі ст. 37 Закону № 3723-ХІІ. Наголошено, що право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII пов'язане лише з певним стажем роботи особи на посаді державного службовця, визначеним п. 10, 12 “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII. Жодних додаткових умов для призначення такої пенсії у п. 10, 12 “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII не встановлено.
Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві подано відзив на позов, в якому відповідач позовні вимоги не визнав, та просив у задоволенні адміністративного позову відмовити повністю. Зазначає, що позивач працювала в органах державної податкової адміністрації на посадах, які не належать до посад державної служби, визначених ст. 25 Закону України “Про державну службу» №3723-ХІІ, а тому позивачу відмовлено у переведенні на пенсію державного службовця відповідно до Закону № 889-VIII. Також є передчасною вимога щодо нарахування та виплати пенсії обчисленої із заробітку зазначеного у довідках виданих ГУ ДПС у Черкаській області.
Головне управління Пенсійного фонду України в Черкаській області у встановлений судом строк подало відзив на позов в якому заперечувало щодо задоволення позовних вимог, з аналогічних підстав та вказавши, на прийняте спірне рішення Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві.
Розглянувши подані документи і матеріали, оцінивши належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності, суд встановив наступне.
ОСОБА_1 , відповідно до виписки із акту огляду МСЕК серії 12 ААА №539038 є інвалідом ІІ групи (загальне захворювання) з 09.02.2017 та перебуває на обліку в Головному управлінні Пенсійного фонду України в Черкаській області і отримує пенсію з 03.01.2024 за віком відповідно Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування».
Згідно копії трудової книжки НОМЕР_1 від 11.09.1980 та довідки ГУ ДПС у Черкаській області від 26.11.2024 №58/23-00-11-01-26 позивач в період з 21.03.1994 року по 26.11.2024 року працювала в податкових органах на посаді державної служби, стаж державної служби становить 30 років 03 місяці 07 днів.
Наказом Головного управління ДПС у Черкаській області від 25.11.2024 №341-о, звільнено 26.11.2024 ОСОБА_1 з посади начальника Городищенської ДПІ Головного управління ДПС у Черкаській області у зв'язку з виходом на пенсію та припинено державну службу.
Суд звернув увагу, що у відповідності до довідки ГУ ДПС у Черкаській області від 26.11.2024 №58/23-00-11-01-26 стаж ОСОБА_1 , як державного службовця становить 30 років 03 місяці 07 днів.
Головним управлінням ДПС у Черкаській області, ОСОБА_1 видано довідки від 19.12.2024№100/23-00-10-02-19 (додаток 4) та від 26.11.2024 №93/23-00-10-02-19 (додаток 6) про складові заробітної плати та інші складові заробітної плати для призначення пенсії державного службовця.
24.12.2024 ОСОБА_1 звернулася до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області із заявою про переведення з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону України “Про загальнообов'язкове державне пенсійне страхування», на пенсію державного службовця згідно із Законом України “Про державну службу».
За принципом екстериторіальності, Головним управлінням Пенсійного фонду України в м. Києві рішенням №971060139847 від 31.12.2024 відмовлено у переведенні на пенсію за віком згідно Закону України “Про державну службу».
Зазначивши, що позивач працювала на посадах, які не віднесені до відповідних категорій посад державної служби визначених Законом у період до 01.05.2016.
Вважаючи протиправною відмову відповідача, позивач звернулася з позовом до суду.
Надаючи оцінку спірним правовідносинам, суд зазначає про таке.
За приписами п. 6 ч. 1 ст. 92 Конституції України основи соціального захисту, форми і види пенсійного забезпечення визначаються виключно законами України.
До 01.05.2016 пенсійне забезпечення державних службовців було врегульоване нормами Закону України “Про державну службу» №3723-XII від 16.12.1993.
01.05.2016 набув чинності Закон №889-VIII, підпунктом 1 пункту 2 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» якого визнано таким, що втратив чинність, Закон України “Про державну службу» (Відомості Верховної Ради України, 1993 , № 52, ст. 490 із наступними змінами), крім ст. 37, що застосовується до осіб, зазначених у пунктах 10 і 12 цього розділу.
Зокрема, п. 10, 12 розд. ХІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII передбачено, що державні службовці, які на день набрання чинності цим Законом займають посади державної служби та мають не менш як 10 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державних службовців, визначених ст. 25 Закону № 3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, мають право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців. Для осіб, які на день набрання чинності цим Законом мають не менш як 20 років стажу на посадах, віднесених до відповідних категорій посад державної служби, визначених ст. 25 Закону №3723-XII та актами Кабінету Міністрів України, зберігається право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Тобто, за наявності в особи станом на 01 травня 2016 року певного стажу державної служби (10 років для осіб, що на зазначену дату займали посади державної служби, або 20 років незалежно від того, чи працювала особа станом на 01 травня 2016 року на державній службі), така особа зберігає право на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-XII, але за такої умови: у порядку, визначеному для осіб, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців.
Частиною 1 ст. 37 Закону № 3723-XII встановлено, що на одержання пенсії державних службовців мають право чоловіки, які досягли віку 62 роки, та жінки, які досягли пенсійного віку, встановленого ст. 26 Закону № 1058-IV, за наявності страхового стажу, необхідного для призначення пенсії за віком у мінімальному розмірі, передбаченого абз. 1 ч. 1 ст. 28 згаданого Закону, у тому числі стажу державної служби не менш як 10 років, та які на час досягнення зазначеного віку працювали на посадах державних службовців, а також особи, які мають не менш як 20 років стажу роботи на посадах, віднесених до категорій посад державних службовців, незалежно від місця роботи на час досягнення зазначеного віку.
Пенсія державним службовцям призначається в розмірі 60 відсотків суми їх заробітної плати, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 01 січня 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування, а особам, які на час звернення за призначенням пенсії не є державними службовцями, - у розмірі 60 відсотків заробітної плати працюючого державного службовця відповідної посади та рангу за останнім місцем роботи на державній службі, з якої було сплачено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, а до 2011 року - страхові внески на загальнообов'язкове державне пенсійне страхування.
Судом установлено, що позивач відповідає критеріям визначених ст 37 Закону № 3723-XII, а також п. 10, 12 розд. ХІ “Прикінцеві та перехідні положення» Закону № 889-VIII, і в частині спеціального стажу і в частині віку та загального страхового стажу (призначена пенсія за віком).
Таким чином, оскільки позивач має стаж на посаді державної служби понад 20 років, перед зверненням за призначенням пенсії працювала на посаді, віднесеній до посад державних службовців, суд дійшов висновку, що позивач має право на призначення пенсії за віком згідно зі ст. 37 Закону № 3723-XII, а тому відповідно наявні правові підстави для переведення його з пенсії за віком, призначеної відповідно до Закону №1058-IV, на пенсію державного службовця відповідно до Закону № 3723-XII.
Аналогічна правова позиція щодо застосування вищезазначених норм матеріального права висловлена у постанові Великої Палати Верховного Суду від 13 лютого 2019 року у справі № 822/524/18 (Пз/9901/23/18).
Суд зазначає, що обов'язковою умовою для збереження у особи права на призначення пенсії відповідно до ст. 37 Закону № 3723-ХІІ після 01.05.2016 є дотримання сукупності вимог, визначених ч. 1 ст. 37 Закону № 3723-ХІІ і пунктами 10, 12 розділу XI “Прикінцеві та перехідні положення» Закону 889-VIII.
Крім того, Верховним Судом зазначено, що відповідно до п. 2 Порядку обчислення стажу державної служби, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України від 03.05.1994 № 283 (діяв до набрання чинності Законом України “Про державну службу» № 889-VIII), робота на посадах керівних працівників і спеціалістів в апараті органів прокуратури, судів, нотаріату, дипломатичної служби, митного контролю, внутрішніх справ, служби безпеки, розвідувальних органів, інших органів управління військових формувань, Держспецзв'язку, Адміністрації Держспецтрансслужби, державної податкової та контрольно-ревізійної служби, Держфінінспекції, її територіальних органів зараховується до стажу державної служби.
Аналогічна правова позиція узгоджується з висновками, викладеним у постанові Верховного Суду від 16 червня 2022 року у справі № 399/473/17, від 29 вересня 2022 року у справі № 234/6967/17.
Щодо вимог позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області, суд зазначає, що останнє повідомляючи позивача листом про результати розгляду його заяви, не допустило порушення заявленого права позивача. Вказаний лист не є актом владно-розпорядчого характеру, безпосередньо не порушує заявлене право позивача, оскільки не містять владних приписів. Натомість, рішення про відмову у проведенні перерахунку щомісячного довічного грошового утримання судді у відставці прийняло Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві.
Відповідно до правового висновку Верховного Суду, викладеного у постанові від 08.02.2024 у справі № 500/1216/23, дії зобов'язального характеру щодо проведення позивачу нарахування призначеної йому пенсії має вчинити територіальний орган Пенсійного фонду України, визначений за принципом екстериторіальності, що призначив позивачу пенсію.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За таких обставин, вимоги позивача до Головного управління Пенсійного фонду України в Черкаській області задоволенню не підлягають.
Відповідно до частин 1, 2 статті 77 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу.
В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб?єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
Відповідно до ст. 139 КАС України підстави для розподілу судових витрат у суду відсутні в наслідок звільнення позивача від сплати від судового збору в силу Закону України “Про судовий збір».
Керуючись ст. 2, 5, 6, 14, 77, 134, 241-246, 255, 263, 295, 370 КАС України суд,
Адміністративний позов задовольнити повністю.
Визнати протиправним та скасувати рішення Головного управління Пенсійного фонду України в м. Києві №971060139847 від 31.12.2024.
Зобов'язати Головне управління Пенсійного фонду України в м. Києві призначити та здійснити нарахування й виплату ОСОБА_1 з 24.12.2024, пенсії державного службовця відповідно до ст. 37 Закону України “Про державну службу», від 16 грудня 1993 року № 3723-ХІІ, у розмірі 60 відсотків від заробітної плати, зазначеної в довідках Головного управління ДПС у Черкаській області №100/23-00-10-02-19 від 19.12.2024 та № 93/23-00-10-02-19 від 26.11.2024.
Копію рішення направити особам, які беруть участь у справі.
Рішення набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, яка може бути подана безпосередньо до Шостого апеляційного адміністративного суду протягом тридцяти днів з дня підписання рішення.
Суддя Петро ПАЛАМАР