Харківський окружний адміністративний суд
61022, м. Харків, майдан Свободи, 6, inbox@adm.hr.court.gov.ua, ЄДРПОУ: 34390710
24 квітня 2025 р. № 520/16481/23
Харківський окружний адміністративний суд у складі головуючого судді Дмитра Волошина, розглянувши в порядку спрощеного провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії
ОСОБА_1 звернувся до Харківського окружного адміністративного суду з позовом, в якому просив суд:
- визнати протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно п. 1 положення постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" в розмірі до 100 000,00 грн за період із травня по жовтень 2022 року пропорційно дням участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів;
- зобов'язати Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" в розмірі 100 000,00 грн за період із травня по жовтень 2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів.
В обґрунтування позовних вимог позивач зазначив, що Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України протиправно не нарахувала та не виплатила йому додаткову винагороду відповідно п. 1 положення постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" в розмірі до 100 000,00 грн за період із травня по жовтень 2022 року пропорційно дням участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Позивач вважає свої права порушеними, тому звернувся до суду з даним позовом.
Рішенням Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 адміністративний позов ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії задоволено частково. Визнано протиправною бездіяльність Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо не нарахування та не виплати ОСОБА_1 додаткової винагороди відповідно п. 1 положення постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі до 100 000 грн за період із травня по жовтень 2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. Зобов'язано Військову частину НОМЕР_1 Національної гвардії України нарахувати та виплатити ОСОБА_1 додаткову винагороду, передбачену Постановою Кабінету Міністрів України від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" у розмірі 100 000 грн з 14.08.2022 року по 14.08.2022 року; з 20.08.2002 року по 20.08.2022 року; з 11.09.2022 року по 11.09.2022 року пропорційно дням участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів. У задоволенні адміністративного позову в іншій частині позовних вимог відмовлено.
Постановою Другого апеляційного адміністративного суду від 14.06.2024 апеляційну скаргу ОСОБА_1 залишено без задоволення. Апеляційну скаргу Військової частини НОМЕР_1 Національної Гвардії України задоволено. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12.02.2024 по справі № 520/16481/23 скасовано та прийнято нову постанову, якою у задоволенні адміністративного позову ОСОБА_1 до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії відмовлено.
Постановою Верховного суду у складі колегії суддів Касаційного адміністративного суду від 22.01.2025 касаційну скаргу представника ОСОБА_1 - адвоката Отрох Алли Володимирівни задоволено частково. Рішення Харківського окружного адміністративного суду від 12 лютого 2024 року та постанову Другого апеляційного адміністративного суду від 14 червня 2024 року скасовано, а справу № 520/16481/23 направлено на новий судовий розгляд до Харківського окружного адміністративного суду.
Ухвалою від 24.02.2025 прийнято адміністративну справу до розгляду. Розгляд справи ухвалено здійснювати в порядку спрощеного провадження в порядку статті 262 КАС України. Запропоновано відповідачу у п'ятнадцятиденний строк з дня одержання копії ухвали про відкриття спрощеного провадження у справі подати до суду відзив на адміністративний позов. Запропоновано позивачу подати до суду відповідь на відзив, а відповідачу - заперечення протягом п'яти календарних днів з моменту отримання відповідних документів. Витребувано в позивача та Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України відомості та відповідні документи (довідки, накази, витяги з журналів бойових дій тощо) щодо безпосередньої участі ОСОБА_1 в бойових діях або заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в період із травня по жовтень 2022 року, в тому числі відомості щодо того, які саме завдання і де (на якому напрямку) виконував ОСОБА_1 , перебуваючи на військовій службі впродовж спірного періоду.
Копія ухвали про прийняття справи до розгляду надіслана відповідачу до електронного кабінету через систему "Електронний суд", що підтверджується довідкою про доставку електронного листа.
Відповідач подав до суду відзив на позовну заяву, згідно якого виклав свої заперечення проти позову, зазначивши, що відповідач не виплатив позивачу додаткову винагороду у збільшеному розмірі до 100000,00 грн за період з травня по жовтень 2022 року, оскільки вважає, що протягом цього періоду позивач не брав участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, отже і документи (бойові розпорядження, накази командира), які б це підтверджували, у відповідача відсутні. Тобто, Військова частина НОМЕР_1 виплатила позивачу додаткову винагороду у збільшеному розмірі до 100000,00 грн за ті періоди, за які є документальне підтвердження його участі у бойових діях або заходах; за ті періоди, - щодо яких виник спір - які не мають документального підтвердження участі позивача у бойових діях і заходах, додаткову винагороду у збільшеному розмірі до 100000,00 грн позивачу не виплачували. Відповідач вважає позов необґрунтованим та просить відмовити в його задоволенні.
Позивач подав до суду заяву (пояснення), згідно яких зазначив, що в матеріалах справи міститься довідка від 24.04.2023 № 362, надана позивачем з позовною заявою. Оформлена відносно позивача довідка від 24.04.2023 № 362 є достовірним та достатнім доказом безпосередньої участі позивача (відрядженого військовослужбовця) у бойових діях або заходах, а відтак підтверджує його право на виплату додаткової винагороди у збільшеному розмірі за періоди з травня по жовтень 2022 року пропорційно дням участі у бойових діях. Дана довідка не є скасованою чи відкликаною, а отже є достатнім, достовірним та належним доказом. Позивач вважає, що наявна в матеріалах справи довідка від 24.04.2023 № 362 є належним доказом участі у бойових діях позивача, тим паче, що будь-яких доказів зворотного матеріали справи не містять.
Відповідно до ч. 5 ст. 262 КАС України суд розглядає справу в порядку спрощеного позовного провадження без повідомлення сторін за наявними у справі матеріалами, за відсутності клопотання будь-якої зі сторін про інше.
Дослідивши матеріали справи суд встановив наступне.
Позивач у спірний період проходив військову службу у складі Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України.
Позивач має статус учасника бойових дій, що підтверджується копією посвідчення серії НОМЕР_2 від 08.12.2022. (а.с. 16 т. 1)
Відповідно до Витягу з наказу командира Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (по стройовій частині) № 66 від 07.03.2023 старшого солдата ОСОБА_1 виключено зі списків особового складу та усіх видів забезпечення та переміщено наказом командувача Національної гвардії України від 17.02.2023 № 36 о/с для подальшого проходження військової служби до Військової частини НОМЕР_3 ІНФОРМАЦІЯ_1 07 березня 2023 року. (а.с. 25 т. 1)
Представник позивача 24.03.2023 звернувся до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України з адвокатським запитом з метою отримання інформації про причини ненарахування та невиплати позивачу щомісячної доплати у вигляді додаткової винагороди, передбаченої Постановою № 168, за його безпосередню участь у бойових діях та забезпечення здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримуванні збройної агресії за період з 01 травня 2022 року по жовтень 2022 року включно. (а.с. 17-20 т. 1)
Листом Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України від 27.04.2023 №40/ОГ/12-2587/ надано відповідь представнику позивача на адвокатський запит та повідомлено, що для перевірки правильності нарахування старшому солдату ОСОБА_1 додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 грн рекомендовано йому повідомити командування військової частини коли, де і в забезпеченні здійснення яких заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії російської федерації він приймав участь. Накази, витяги з яких запитані адвокатом, щодо проходження служби з 24 лютого 2022 року по теперішній час неможливо надати, оскільки такі не видавались. Витяги з бойових розпоряджень, витяги із журналів бойових дій неможливо, оскільки ці документи є документами з обмеженим доступом. (а.с. 21-22 т. 1)
Позивач не погоджується з бездіяльністю Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України щодо ненарахування та невиплати йому додаткової винагороди відповідно п. 1 положення постанови КМУ від 28.02.2022 № 168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" в розмірі до 100 000,00 грн за період з травня по жовтень 2022 року пропорційно дням участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів, тому звернувся до суду з даним позовом.
Надаючи правову оцінку спірним правовідносинам, що виникли між сторонами, суд враховує наступне.
Відповідно до частини другої статті 19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.
Відповідно до ч. 1 ст. 2 Закону України від 25.03.1992 № 2232-XII "Про військовий обов'язок і військову службу" військова служба є державною службою особливого характеру, яка полягає у професійній діяльності придатних до неї за станом здоров'я і віком громадян України (за винятком випадків, визначених законом), іноземців та осіб без громадянства, пов'язаній із обороною України, її незалежності та територіальної цілісності.
Частинами першою-третьою статті 9 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20 грудня 1991 року № 2011-XII (далі - Закон № 2011-XII) передбачено, що держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби, стимулює закріплення кваліфікованих військових кадрів.
Центральний орган виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері праці та соціальної політики, інші центральні органи виконавчої влади відповідно до їх компетенції розробляють та вносять у встановленому порядку пропозиції щодо грошового забезпечення військовослужбовців.
До складу грошового забезпечення входять: посадовий оклад, оклад за військовим званням; щомісячні додаткові види грошового забезпечення (підвищення посадового окладу, надбавки, доплати, винагороди, які мають постійний характер, премія); одноразові додаткові види грошового забезпечення.
Грошове забезпечення визначається залежно від посади, військового звання, тривалості, інтенсивності та умов військової служби, кваліфікації, наукового ступеня і вченого звання військовослужбовця. Грошове забезпечення підлягає індексації відповідно до закону.
Згідно з абзацами першим, другим частини четвертої статті 9 Закону № 2011-ХІІ грошове забезпечення виплачується у розмірах, що встановлюються Кабінетом Міністрів України, та повинно забезпечувати достатні матеріальні умови для комплектування Збройних Сил України, інших утворених відповідно до законів України військових формувань та правоохоронних органів кваліфікованим особовим складом, враховувати характер, умови служби, стимулювати досягнення високих результатів у службовій діяльності.
Порядок виплати грошового забезпечення визначається Міністром оборони України, керівниками центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні утворені відповідно до законів України військові формування та правоохоронні органи, керівниками розвідувальних органів України.
Указом Президента України від 24 лютого 2022 року № 64/2022 року у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до пункту 20 частини першої статті 106 Конституції України, Закону України «Про правовий режим воєнного стану» в Україні постановлено ввести воєнний стан із 05 години 30 хвилин 24 лютого 2022 року строком на 30 діб.
Строк дії воєнного стану в Україні був продовжений з 05 години 30 хвилин 26 березня 2022 року строком на 30 діб згідно з Указом Президента від 14 березня 2022 року № 133/2022, надалі іншими Указами цей строк продовжений до сьогоднішнього дня.
Одночасно із введенням воєнного стану, з метою забезпечення оборони держави, підтримання бойової і мобілізаційної готовності Збройних Сил України та інших військових формувань, на підставі пропозиції Ради національної безпеки і оборони України, відповідно до частини другої статті 102, пунктів 1, 17, 20 частини першої статті 106 Конституції України, Указом Президента України №69/2022 постановлено оголосити та провести загальну мобілізацію. Цим же Указом надано доручення Кабінету Міністрів України забезпечити фінансування та вжити в межах повноважень інших заходів, пов'язаних з оголошенням та проведенням загальної мобілізації.
На виконання Указів Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» та від 24 лютого 2022 року № 69 «Про загальну мобілізацію» Кабінетом Міністрів України було прийнято Постанову № 168, пунктом 1 якої, у редакції станом на 07 березня 2022 року, визначено, що на період дії воєнного стану військовослужбовцям Збройних Сил, Служби безпеки, Служби зовнішньої розвідки, Головного управління розвідки Міністерства оборони, Національної гвардії, Державної прикордонної служби, Управління державної охорони, Державної служби спеціального зв'язку та захисту інформації, Державної спеціальної служби транспорту, військовим прокурорам Офісу Генерального прокурора, особам рядового і начальницького складу Державної служби з надзвичайних ситуацій, співробітникам Служби судової охорони, особам начальницького складу управління спеціальних операцій Національного антикорупційного бюро та поліцейським виплачується додаткова винагорода в розмірі 30 000 гривень щомісячно, а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або забезпечують здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів (у тому числі військовослужбовцям строкової служби), - розмір цієї додаткової винагороди збільшується до 100 000 гривень в розрахунку на місяць пропорційно часу участі у таких діях та заходах. Виплата такої додаткової винагороди здійснюється на підставі наказів командирів (начальників).
Надалі до Постанови № 168 неодноразово вносилися зміни, зокрема постановами Кабінету Міністрів України від 22 березня 2022 року № 350, від 01 липня 2022 року № 754, від 07 липня 2022 року № 793, від 08 жовтня 2022 року № 1146, проте зміст пункту 1 цієї постанови в частині, що стосується виплати військовослужбовцям Збройних Сил України додаткової винагороди, у 2022 році не змінювався.
Постановою Кабінету Міністрів України від 07 липня 2022 року № 793 «Про внесення змін до постанови Кабінету Міністрів України від 28 лютого 2022 року № 168» Постанову №168 доповнено пунктом 2-1, який підлягав застосуванню з 24 лютого 2022 року, та згідно з яким визначено, що порядок і умови виплати додаткової винагороди, а також одноразової грошової допомоги, передбачених цією постановою, визначаються керівниками відповідних міністерств та державних органів.
Відповідно до статті 1 Закону України від 06 грудня 1991 року № 1932-ХІІ «Про оборону України» (далі - Закон № 1932-ХІІ; тут - в редакції, викладеній згідно із Законом України від 16 липня 2021 року № 1702-ІХ) бойові дії - форма застосування з'єднань, військових частин, підрозділів (інших сил і засобів) Збройних Сил України, інших складових сил оборони для вирішення бойових (спеціальних) завдань в операціях або самостійно під час відсічі збройної агресії проти України або ліквідації (нейтралізації) збройного конфлікту, виконання інших завдань із застосуванням будь-яких видів зброї (озброєння); район воєнних (бойових) дій - визначена рішенням Головнокомандувача Збройних Сил України частина сухопутної території України, повітряного або/та водного простору, на якій впродовж певного часу ведуться або/та можуть вестися воєнні (бойові) дії.
На виконання Указу Президента України від 24 лютого 2022 року № 64 «Про введення воєнного стану в Україні» і № 69 «Про загальну мобілізацію» та Постанови № 168 командувач Національної гвардії України Наказом № 89 затвердив: Інструкцію з виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України; Порядок підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій.
Частиною першою статті 7 Закону України від 13 березня 2014 року № 876-VII «Про Національну гвардію» (далі - Закон № 876-VII) передбачено, що безпосереднє військове керівництво Національної гвардії України здійснює командувач Національної гвардії України, який одночасно є начальником головного органу військового управління Національної гвардії України.
Безпосереднє військове керівництво Національної гвардії України - це діяльність, спрямована на здійснення заходів щодо розвитку Національної гвардії України, її технічного оснащення, підготовки та всебічного забезпечення, визначення основ її застосування, а також управління нею під час виконання службово-бойових завдань.
Відповідно до пункту 10 Положення про головний орган військового управління Національної гвардії України, затвердженого Указом Президента України від 28 березня 2014 року № 346/2014 «Питання головного органу військового управління Національної гвардії України» командувач Національної гвардії України у межах повноважень видає накази, директиви, розпорядження та доручення, організовує і контролює їх виконання.
Аналізуючи обставини даної справи судом встановлено, що спірним у даній справі є питання щодо виплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 грн за період з травня по жовтень 2022 року пропорційно дням участі в бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування з, оскільки вважає, що протягом цього періоду позивач не брав участі у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, отже і документи (бойові розпорядження, накази командира), які б це підтверджували, у відповідача відсутні.
За доводами відповідача, Військова частина НОМЕР_1 виплатила позивачу додаткову винагороду у збільшеному розмірі до 100000,00 грн за ті періоди, за які є документальне підтвердження його участі у бойових діях або заходах; за ті періоди, - щодо яких тут виник спір - які не мають документального підтвердження участі позивача у бойових діях і заходах, додаткову винагороду у збільшеному розмірі до 100 000,00 грн позивачу не виплачували.
Так, у матеріалах справи міститься довідка Військової частини НОМЕР_1 від 08 грудня 2023 року № 169, в якій вказано про те, що позивач дійсно в період з 24.02.2022 по 30.04.2022; з 14.08.2022 по 14.08.2022; з 20.08.2022 по 20.08.2022; з 11.09.2022 по 11.09.2022; з 15.11.2022 по 15.11.2022; з 14.01.2023 по 14.01.2023 брав участь у заходах необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією російської федерації проти України, перебуваючи в м. Харків, Харківській області. (а.с. 46 т. 1)
При цьому, суд зазначає, що матеріали справи містять копію довідки про доходи № 156 від 20.02.2024, виданої Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України, з якої вбачається, що у вересні 2022 року позивачу було виплачено додаткову винагороду, збільшену до 100 000,00 грн в розмірі 4 516,13 грн за серпень 2022 року (за 14.08.2022 та 20.08.2022), а в жовтні 2022 позивачу було виплачено 2 333,33 грн за вересень 2022 року (за 11.09.2022). (а.с. 163 т. 1)
Тобто, судом встановлено, що в спірні в даній справі періоди, зокрема, 14.08.2022, 20.08.2022 та 11.09.2022 позивач дійсно брав безпосередню участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації та за вказані періоди позивачу було виплачено підвищену додаткову винагороду до 100 000,00 грн відповідно до постанови КМУ № 168 пропорційно дням участі в таких заходах.
Позивачем зазначених обставин не спростовано. Доказів невиплати позивачу зазначеної додаткової винагороди за спірні періоди, а саме 14.08.2022, 20.08.2022 та 11.09.2022 матеріали справи не містять.
Отже, судом встановлено, що в даній частині позовних вимог права позивача не є порушеними.
Разом з тим, матеріали справи не містять належних доказів про безпосередню участь позивача у бойових діях в інші періоди з травня по жовтень 2022 року, окрім трьох днів 14.08.2022, 20.08.2022 та 11.09.2022, за які позивачу нараховано та виплачено додаткову винагороду, збільшену до 100 000,00 грн.
Щодо посилань позивача на довідку від 24.04.2023 № 362, видану Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України, суд зазначає наступне.
Так, наявна в матеріалах справи довідка від 24.04.2023 № 362, видана Військовою частиною НОМЕР_1 Національної гвардії України, містить відомостей про те, що в період з 24.02.2022 по 30.04.2022, з 14.08.2022 по 20.08.2022, 11.09.2022, 15.11.2022, 14.01.2023 позивач брав участь у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в м. Харків, Харківській області, Луганській області.
Разом з тим, суд зазначає, що відомості, зазначені у відповідній довідці, не підтверджені жодними доказами.
Так, порядок виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, відповідно до постанови №168 "Питання деяких виплат військовослужбовцям, особам рядового і начальницького складу, поліцейським та їх сім'ям під час дії воєнного стану" визначається Інструкцією з виплати додаткової винагороди військовослужбовцям Національної гвардії України, затвердженою наказом командувача Національної гвардії України від 29.03.2022 №89 (далі по тексту - Інструкція №89).
Відповідно до п.2 Інструкції №89 на період дії воєнного стану військовослужбовцям виплачується додаткова винагорода у розмірі 30000 гривень (у розрахунку на місяць), а тим з них, які беруть безпосередню участь у бойових діях або заходах, розмір цієї винагороди збільшується до 100000 гривень у розрахунку на місяць пропорційно дням участі у бойових діях або заходах.
Згідно з п.3 Інструкції №89 виплата додаткової винагороди здійснюється військовослужбовцям за місцем проходження військової служби на підставі наказів командирів (начальників) (далі - командири) органів військового управління, з'єднань, військових частин, вищих військових навчальних закладів, навчальних військових частин (центрів), баз, закладів охорони здоров'я та установ (далі - військові частини), а командирам військових частин - на підставі наказів командирів вищого рівня.
Відповідно до п.4 Інструкції №89 підготовка проектів наказів для здійснення виплати додаткової винагороди, покладається на підрозділи, що відповідають за облік особового складу.
Накази про виплату додаткової винагороди за минулий місяць видаються не пізніше 10 числа поточного місяця.
Підставою включення військовослужбовців до наказу про виплату додаткової винагороди є рапорт командира (начальника) підрозділу, що має містити інформацію про військове звання, прізвище ім'я та по-батькові, кількість днів та дати участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця та підстави залучення цих військовослужбовців до бойових дій або заходів із зазначенням реквізитів конкретних документів, що підтверджують участь військовослужбовців у бойових діях або заходах.
Безпосередня участь військовослужбовців у бойових діях або забезпечення здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій підтверджується відповідно до Порядку підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців у бойових діях або забезпечення здійсненні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії, під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій, затвердженого наказом командувача Національної гвардії України від 29.03.2022 №89 (далі по тексту - Порядок №89).
Відповідно до п.1 Порядку №89 під терміном «безпосередня участь військовослужбовців Національної гвардії України у бойових діях або забезпеченні заходів з національної безпеки і оборони, відсічі і стримування збройної агресії у період здійснення зазначених заходів» (далі бойові дії або заходи) слід розуміти виконання військовослужбовцем: бойових завдань у складі військової частини (підрозділу), яка веде воєнні (бойові) дії в районах ведення воєнних (бойових) дій, що визначаються Головнокомандувачем Збройних Сил України; бойових (спеціальних) завдань, згідно з бойовими розпорядженнями, із всебічного забезпечення військових частин (підрозділів) в районі ведення воєнних (бойових) дій; завдань з ведення оперативної (військової, спеціальної) розвідки в районі ведення бойових дій або на тимчасово окупованих (захоплених) противником територіях України; бойових завдань з відбиття збройного нападу (вогневого ураження) на об'єкти, що охороняються, звільнення таких об'єктів в разі їх захоплення або спроби насильного заволодіння зброєю, бойовою та іншою технікою (у т. ч. поза межами районів ведення бойових дій); бойових завдань із знешкодження (знищення) незаконних воєнізованих або збройних формувань (груп), диверсійно-розвідувальних сил та інших збройних формувань агресора (у т.ч. поза межами районів ведення бойових Дій); виконання завдань підрозділами артилерії з вогневого ураження противника; виконання завдань підрозділами протиповітряної оборони з ураження повітряних цілей; здійснення польотів у районах ведення воєнних дій; ведення повітряного бою; здійснення заходів з виводу сил та засобів з під удару противника (у т. ч. поза межами районів ведення бойових дій); виконання групами розмінування завдань з розмінування або робіт з улаштування, нарощування, утримання інженерних загороджень на визначених об'єктах, рубежах, районах та позиціях.
Згідно з п.2 Порядку №89 для документального підтвердження безпосередньої участі військовослужбовців Національної гвардії України у бойових діях або заходах використовуються такі документи: журнал бойових дій (журнал ведення оперативної обстановки) або бойове донесення (підсумкове, термінове, позатермінове) або книга служби нарядів та подій, що відбувалися або постова відомість під час охорони об'єкта (блокпоста, базового табору, складу ракетно-артилерійського озброєння, польового парку тощо), на який було здійснено збройний напад або довідка командира військової частини про підтвердження безпосередньої участі відряджених (прикомандированих) військовослужбовців у бойових діях або заходах. Рапорт (донесення) командира підрозділу про участь у бойових діях або заходах під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій (виконання бойових або спеціальних завдань). До рапорту долучаються списки особового складу (у тому числі з доданих або оперативно підпорядкованих (прикомандированих) підрозділів, військовослужбовців), які брали участь у бойових діях або заходах, із зазначенням військового звання, прізвища, ім'я та по батькові, періодів участі у бойових діях або заходах кожного військовослужбовця.
Згідно з п.3 Порядку №89 облік військовослужбовців, які беруть безпосередню участь в бойових діях або заходах під час безпосереднього перебування в районах ведення воєнних (бойових) дій, здійснюється штабами військових частин.
Крім того, відповідно до розпорядження командувача Національної гвардії України від 20.05.2022 №27/11/3-6154, військовослужбовці мають право на збільшення додаткової винагороди до 100000 грн із розрахунку на місяць, за дні, коли об'єкти, що охороняються піддавались ракетним (авіаційним) та (або) артилерійським ударам противника.
Тобто, підставою для виплати підвищеної додаткової грошової винагороди є документально підтверджений факт здійснення безпосередньої участі військовослужбовця у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії, перебуваючи безпосередньо в районах у період здійснення зазначених заходів за фактичний час виконання ними цих службових обов'язків або коли об'єкти, що охороняються піддавались ракетним (авіаційним) та (або) артилерійським ударам противника.
Суд зазначає, що позивачем на підтвердження безпосередньої участі в бойових діях у спірний період не надано відповідних наказів про направлення позивача для безпосередньої участі в бойових діях або заходах з національної безпеки та оборони, відсічі і стримування збройної агресії, рапортів, доручень, бойових журналів або інших відповідних документів.
При цьому, ухвалою від 24.02.2025, з урахуванням висновків Верховного Суду, викладених у постанові від 22.01.2025 у даній справі, було витребувано в позивача та відповідача відомості та відповідні документи (довідки, накази, витяги з журналів бойових дій тощо) щодо безпосередньої участі ОСОБА_1 в бойових діях або заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, в період із травня по жовтень 2022 року, в тому числі відомості щодо того, які саме завдання і де (на якому напрямку) виконував ОСОБА_1 , перебуваючи на військовій службі впродовж спірного періоду.
Військова частина НОМЕР_1 Національної гвардії України надала до суду довідку від 08.12.2023 № 169 про участь позивача в період з 24.02.2022 по 30.04.2022, з 14.08.2022 по 14.08.2022, з 20.08.2022 по 20.08.2022, з 11.09.2022 по 11.09.2022, з 15.11.2022 по 15.11.2022, з 16.12.2022 по 16.12.2022, з 29.12.2022 по 29.12.2022, з 14.01.2023 по 14.01.2023 у заходах, необхідних для забезпечення оборони України, захисту безпеки населення та інтересів держави у зв'язку з військовою агресією Російської Федерації проти України, перебуваючи в м. Харків Харківської області.
Відомості, зазначені в згаданій довідці, підтверджуються наявними в матеріалах справи рапортами командира роти з охорони дипломатичних представництв і консульських установ іноземних держав Ігора Цибульника, в яких визначено, що позивачу визнано 3 доби (14.08.2022, 20.08.2022 та 11.09.2022) для виплати додаткової винагороди в розмірі 100 000 грн.
Вказані докази враховуються судом як належні та допустимі докази, що підтверджують факт того, що позивач в спірний період безпосередню участь у бойових діях або забезпеченні здійснення заходів з національної безпеки і оборони, відсічі та стримування збройної агресії приймав лише 14.08.2022, 20.08.2022, 11.09.2022.
При цьому, матеріали справи містять підтвердження виплати позивачу додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 грн за зазначені дні.
Отже, суд приймає до уваги саме відомості щодо участі позивача в бойових діях, зазначені в довідці від 08.12.2023 № 169, оскільки такі відомості підтверджені належними доказами (рапортами). Згідно письмових пояснень відповідача, викладених у відзиві на позовну заяву, зазначено, що позивач у вказані в довідці від 08.12.2023 № 169 періоди ніс службу з охорони енергетичного об'єкту.
Разом з тим, суд не приймає до уваги довідку від 24.04.2023 № 362, на яку посилається позивач, оскільки будь-яких доказів участі у бойових (спеціальних) завданнях, зокрема, із переліку, встановленого Порядку № 89, у зазначеному в такій довідці періоді, що не співпадає з довідкою від 08.12.2023 № 169, позивач до суду не надав, про виконання таких завдань не повідомив.
Так, позивачем не надано до суду витребувані судом пояснення щодо того, які саме завдання (безпосередня участь у бойових діях) і де (на якому напрямку) виконував ОСОБА_1 в іншу частину спірного періоду, перебуваючи на військовій службі, окрім посилань на довідку № 362 від 24.04.2023 (а.с. 37-39 т. 2)
Суд звертає увагу, що відповідно до частин 1, 2 статті 77 КАС України, кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 78 цього Кодексу. В адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача.
У силу правового висновку постанови Верховного Суду від 25.06.2020 по справі №520/2261/19 визначений статтею 77 КАС України обов'язок відповідача - суб'єкта владних повноважень, довести правомірність рішення, дії чи бездіяльності не виключає визначеного частиною першою цієї ж статті обов'язку позивача довести ті обставини, на яких ґрунтуються його вимоги.
Відповідно до частини 5 статті 242 КАС України при виборі і застосуванні норми права до спірних правовідносин суд враховує висновки щодо застосування норм права, викладені в постановах Верховного Суду.
За викладених обставин, судом не встановлено бездіяльності відповідача у спірних правовідносинах щодо невиплати позивачу додаткової винагороди за період з травня по жовтень 2022 року, оскільки позивачем не надано доказів (пояснень) щодо безпосередньої участі в бойових діях у зазначений період, що було б підставою для виплати позивачу додаткової грошової винагороди в розмірі 100 000,00 грн, окрім трьох діб - 14.08.2022, 20.08.2022 та 11.09.2022 участі позивача в бойових діях, за які позивачу було виплачено додаткову винагороду.
Судом з матеріалів справи не встановлено, що позивач набув права на отримання додаткової винагороди, збільшеної до 100 000,00 грн, за спірний період, окрім трьох діб - 14.08.2022, 20.08.2022 та 11.09.2022 участі позивача в бойових діях, за які позивачу було виплачено додаткову винагороду.
Суд також враховує позицію ЄСПЛ (в аспекті оцінки аргументів позивача), сформовану у справі "Серявін та інші проти України" (№ 4909/04): згідно з його усталеною практикою, яка відображає принцип, пов'язаний з належним здійсненням правосуддя, у рішеннях судів та інших органів з вирішення спорів мають бути належним чином зазначені підстави, на яких вони ґрунтуються; хоча пункт 1 статті 6 Конвенції зобов'язує суди обґрунтовувати свої рішення, його не можна тлумачити як такий, що вимагає детальної відповіді на кожен аргумент; міра, до якої суд має виконати обов'язок щодо обґрунтування рішення, може бути різною в залежності від характеру рішення (рішення у справі "Руїс Торіха проти Іспанії" (RuizTorijav. Spain) № 303-A, пункт 29).
Також згідно з п. 41 висновку № 11 (2008) Консультативної ради європейських суддів до уваги Комітету Міністрів Ради Європи щодо якості судових рішень, обов'язок суддів наводити підстави для своїх рішень не означає необхідності відповідати на кожен аргумент захисту на підтримку кожної підстави захисту. Обсяг цього обов'язку може змінюватися залежно від характеру рішення.
Відповідно до ч. 2 ст. 6 КАС України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, а ст. 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" передбачає, що суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.
Так, усі інші аргументи сторін вивчені судом, однак є такими, що не потребують детального аналізу в судовому рішенні, оскільки вищенаведених висновків суду не спростовують.
Згідно з ч. 2 ст. 2 КАС України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.
Так, позивачем не надано до суду належних доказів щодо вчинення відповідачем протиправної бездіяльності або щодо наявності порушеного права позивача. Судом таких обставин також не встановлено.
Дослідивши обставини справи та подані сторонами документи, суд дійшов висновку про залишення позовних вимог позивача без задоволення.
Керуючись статтями 14, 243-246, 293, 295, 296 Кодексу адміністративного судочинства України, суд
Адміністративний позов ОСОБА_1 ( АДРЕСА_1 , РНОКПП НОМЕР_4 ) до Військової частини НОМЕР_1 Національної гвардії України (ЄДРПОУ НОМЕР_5 ) про визнання бездіяльності протиправною та зобов'язання вчинити певні дії - залишити без задоволення.
Апеляційна скарга на рішення суду подається протягом тридцяти днів з дня його проголошення. Якщо в судовому засіданні було оголошено лише вступну та резолютивну частини рішення суду, зазначений строк обчислюється з дня складення повного судового рішення.
Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги всіма учасниками справи, якщо апеляційну скаргу не було подано.
У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті чи закриття апеляційного провадження або прийняття постанови судом апеляційної інстанції за наслідками апеляційного перегляду.
Суддя Дмитро ВОЛОШИН